Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка11/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 17. Конфлікти в сім’ї та способи їх вирішення (3 години)
Сутність конфлікту. Типи сімейних конфліктів і моделі поведінки в конфліктних ситуаціях. Вплив конфліктів на сімейні взаємини. Гендерні особливості міжособистісних конфліктів. Типологія вирішення конфліктів.

Практична робота. Вправи на вирішення проблемних ситуацій. Дискусія на тему «Людина серед людей».
Учень:

  • знає сутність конфлікту, розрізняє і характеризує типи сімейних конфліктів;

  • характеризує типи сімейних конфліктів і моделі поведінки в конфліктних ситуаціях;

  • розуміє і розкриває гендерні особливості міжособистісних конфліктів;

  • називає типи вирішення конфліктів;

  • уміє визначити причину конфлікту і підібрати спосіб його вирішення.

Конфлікт – це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони; стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок тощо). Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів і суджень, які можна вважати необхідною умовою його виникнення.

Основними структурними елементами конфлікту є сторони конфлікту; предмет конфлікту; образ конфліктної ситуації; мотиви конфлікту; позиції сторін.

Вивчаючи конфлікти з різних точок зору, дослідники виділяють різні засади класифікації та висувають на їх основі різні типології. Тому спроби запропонувати єдину класифікацію конфліктів поки що не мали успіху.

Основною ознакою для класифікації конфліктів є співвідношення між об’єктивним станом справ і тим станом, який реально склався в конфліктуючих сторін.

Виділяють:



  • «реальний конфлікт» – це конфлікт, який об’єктивно існує й адекватно сприймається;

  • «випадковий, або умовний, конфлікт» – залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами;

  • «зміщений конфлікт» – реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації;

  • «помилково дописаний конфлікт» – конфлікт, що помилково тлумачиться;

  • «латентний конфлікт» – конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється;

  • «хибний конфлікт» – у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об’єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.

Сімейні конфлікти – це протиборство між членами сім’ї з урахуванням зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Сімейні конфлікти є однією з найбільш поширених форм конфліктів. За оцінками спеціалістів, у 80–85 % сімей відбуваються конфлікти, а в інших виникають сварки з різноманітних приводів. Це ще раз свідчить про те, що майже все починається в сім’ї. Навчившись будувати Щасливу Сім’ю, чоловік і жінка виходять у світ гідними цього великого звання – Людина!

Сімейні конфлікти можна класифікувати за такими ознаками:



  • за суб’єктами: між подружжям, батьками й дітьми, бабусями, дідусями та онуками тощо;

  • за джерелами: ціннісні (невідповідність почуттів і реальних відносин подружжя, наявність протилежних інтересів, потреб); господарські (різні погляди на ведення домашнього господарства); статусні (боротьба за лідерство); емоційні (ревнощі, дефіцит любові, турботи, непорозуміння); сексуальні (психо-сексуальна дисгармонія) та ін.;

  • за сферою прояву: у сімейних відносинах (особистих і майнових); між родичами; у стосунках сім’ї з державними чи іншими органами;

  • за формою: бурхливі (образи, скандали тощо); «тихі» (переривання спілкування, «бойкоти» тощо).

Унікальність сімейних відносин зумовлює як специфіку виникнення та перебігу конфлікту в сім’ї, так і певним чином відображається на соціальному та психічному здоров’ї всіх його членів.

Існує думка, що конфлікт – це невід’ємний компонент сімейного життя, який не залежить від того, наскільки щасливими відчувають себе у шлюбі чоловік і жінка, адже завжди існує зіткнення інтересів, бажань, протиставлення один одному. Ми не поділяємо такої думки, тому що добре знаємо – конфлікти в сім’ях, де створений відповідний Простір Любові, виникають набагато рідше, тривають менше і закінчуються не з’ясуванням стосунків, а розв’язанням проблеми. Отже, ми бачимо, що від позитивного настрою хоча б одного в парі, залежить і атмосфера в сім’ї.

За своїми наслідками конфлікти можна поділити на два типи:

1. Конструктивний – у взаємовідносинах чоловіка та жінки присутні взаємоповага, терпіння, утримання від образ і приниження, бажання знайти причини виникнення конфлікту, взаємна готовність до ведення діалогу, намагання змінити стосунки, що склалися. Як результат – взаємини між подружжям стають більш доброзичливими й гармонійними, а спілкування – конструктивним.

2. Деструктивний у взаєминах між чоловіком і жінкою присутні образи, приниження, прагнення «дістати», провчити, звалити провину на іншого. У результаті подружжя перестає поважати один до одного, а спілкування перетворюється на обов’язок, часто-густо неприємний.

На основі розроблених у психології типів поведінки, що найчастіше зустрічаються в конфліктних ситуаціях, було виділено п’ять стратегій поведінки сторін під час конфлікту (К. Томас), а саме:



  • стратегія перша – поступатися (жертвувати) своїми інтересами (пристосування);

  • стратегія друга – активно відстоювати свої позиції (боротьба або суперництво);

  • стратегія третя – знаходити частково прийнятне рішення для обох (компроміс);

  • стратегія четверта – уникнення конфлікту;

  • стратегія п’ята – співпраця, задоволення інтересів і потреб усіх сторін.

Вважається, що кожен із варіантів поведінки може бути доцільним у тій чи іншій ситуації. І це добре, коли людина може поводитися по-різному залежно від обставин. Проте, як правило, кожен схильний використовувати якийсь один стиль, що найбільш відповідає його характеру, установкам тощо. Для конструктивного вирішення сімейних конфліктів найкращою є компромісна поведінка (бо вона дозволяє враховувати інтереси всіх сторін) і здатність до самоконтролю. У певних ситуаціях доцільними можуть бути й інші поведінкові реакції, але вони не є конструктивними, бо, як правило, ведуть до загострення конфліктної ситуації. Образи, неприйняття, гнів і відповідні дії, особливо якщо вони часто повторюються, призводять до накопичення внутрішнього незадоволення, породжують внутрішній конфлікт і формують позицію жертви. Крім того, уникнення взаємодії при конфлікті не дає змоги обговорити і знайти відповідне розв’язання проблеми, викликає роздратування в партнера і зменшує взаємну задоволеність стосунками. Від того, що ми будемо робити вигляд, нібито суперечностей і різниці в поглядах не існує, вони не зникнуть.

Причини сімейних конфліктів можуть бути пов’язані як із нереалізованістю потреб, на які очікувало подружжя від шлюбу, так і з особистісними якостями членів сім’ї, стосунками всередині сім’ї або зумовлюватися іншими факторами.

Незадоволення очікуваних від шлюбу потреб є комплексною зовнішньою причиною виникнення сімейних конфліктів. Вірогідність серйозних конфліктів психологи і конфліктологи пов’язують із випадками, коли зачіпаються центральні сфери особистості, якими вважають сексуальні потреби та потреби у власній безпеці або відчуття «ґрунту під ногами».

Негативні особистісні риси та відхилення в поведінці членів сім’ї – це недоліки в характері, ціннісних орієнтаціях, грубість, нетактовність, егоцентризм одного з подружжя.

Серед інших причин сімейних конфліктів – недоліки взаємин, низький рівень згуртованості та взаємодопомоги в сім’ї, недостатні умови життя (невпорядкованість побуту, безробіття, брак фінансів).

Конфлікт – це зіткнення, серйозні розбіжності, під час яких людину охоплюють неприємні почуття чи переживання.

Насправді, головною внутрішньою причиною конфлікту є сама людина. Тобто конфлікти – це вибір кожного з нас. Вони будуть з’являтися й супроводжувати нас до тих пір (на жаль, іноді й до похилого віку), доки ми не візьмемо на себе стовідсоткову відповідальність за саму природу виникнення кожного конфлікту. Бо він народжується в самій людині – у її свідомості, потім проявляється в емоційному тілі і, врешті-решт, знаходить відображення на фізичному рівні. Науковці довели, що саме таким чином виникають хвороби, тобто все бере початок у свідомості людини. Зрозумівши природу виникнення конфлікту та розпочавши жити в любові до себе, до чоловіка чи дружини і навколишнього світу, ми можемо уникнути багатьох хвороб, а також позбавитися тих, що вже існують. Дійсно, «як я думаю, так і живу»!

Конфлікти бувають зовнішніми (конфлікт з іншими людьми) і внутрішніми (конфлікт із самим собою).

Відсутність зовнішнього опонента у внутрішніх конфліктах не означає, що вони дріб’язкові й мають менше негативних наслідків, легші для виходу з них. Внутрішні конфлікти віддзеркалюють нашу систему цінностей. Нерідко вердикт «правильно» або «неправильно» є результатом внутрішнього конфлікту. Завдяки цим конфліктам у кожного з нас формуються етичні та моральні норми. Якби люди в тих чи інших ситуаціях не відчували внутрішнього конфлікту, вони ніколи не замислювалися б над питаннями моральності. Поняттю «внутрішній конфлікт» дуже близьке поняття «совість», яка є своєрідним внутрішнім барометром, що відразу показує, живе й діє людина відповідно до завдань своєї душі чи ні, і яку обдурити неможливо.

Усі батьки бажають своїм дітям добра, але конфлікти між старшими і молодшими членами сім’ї виникають доволі часто. Постає питання: чому? Це, мабуть, залежить від того, як саме реалізуються батьківські добрі наміри. На певному етапі розвитку стосунків конфліктні ситуації в сімейному житті можуть виникати досить часто. І питання не в тому, як часто вони виникають, а в тому, якими шляхами розв’язуються, а головне, з якими почуттями і настроєм виходять із конфлікту і батьки, і діти.

Зазвичай, конфлікт з’являється через незгоду дітей з думкою, оцінкою, вимогами та діями батьків, що виявляється у висловлюванні невдоволення, різних репліках, наріканнях. Нерідко дорослі не докладають жодних зусиль, щоб розв’язати суперечку, котра виникла й може призвести до конфлікту з дітьми. Часто заява дитини «Мені це не подобається» ігнорується, її думка на кшталт «Я так не думаю або не вважаю» відкидається, відчайдушне «Не хочу» не береться до уваги.

Розв’язання конфлікту – справа досить тонка і творча: необхідно проаналізувати й урахувати значну кількість можливих варіантів ситуації. Батьки, які не бояться йти на компроміс, набагато легше виходять із конфлікту. І, навпаки, конфлікт затягується, якщо дорослі не спроможні або не хочуть зробити цей крок назустріч дитині.

Несподівана оригінальна реакція на конфлікт також може допомогти його розв’язанню. У такому випадку установка на опір, на боротьбу втрачає сенс, і дитина, зазвичай, погоджується з дорослим. Отримавши такий досвід розв’язання конфліктів з дітьми, його доцільно застосовувати і з дорослими. Отже, ми маємо ще один яскравий приклад важливості сімейного виховання.

У взаєминах із дітьми дорослі часто бувають непослідовними. Якщо судження й вимоги часто змінюються, то будь-яка людина, не тільки дитина, рано чи пізно перестає їх сприймати. Тому, якщо через певні обставини доводиться змінювати вимоги, неодмінно треба пояснити дітям, чому так сталося.

Коли діти поводяться неоднозначно, то не варто приховувати свого роздратування, негативних емоцій, категоричної незгоди, та це й не вдасться. Але завжди треба пам’ятати, що гнів не повинен і не може ставати головним виховним засобом. Гнів неефективно й руйнівним чином впливає на взаємини батьків та дітей і, як ми вже знаємо, на стан фізичного здоров’я. Роздратування може непомітно стати звичкою, а потім і невід’ємною рисою характеру. Суперечок, критичних ситуацій не буде менше з роками, а от діти стануть більш самостійними й критичними, тому вже змалечку треба вчитися розмовляти спокійно, з повагою один до одного, бо від інтонації, з якою висловлюється думка, безпосередньо залежить її сприймання.

Нині багато сімей стикаються з альтернативою: або робота допізна, або життя за межею бідності. Дитина зустрічається з батьками перед школою і перед тим, як лягати спати, а в інший час вона перебуває з вихователями садочка або групи продовженого дня, бабусею чи нянею. Тому спілкування в сім’ї має бути максимально інтенсивним. Цікавитися треба не стільки оцінками, скільки душевним станом дитини, її друзями, життєвими уявленнями. Діти завжди вчаться у своїх батьків, і насамперед на прикладах їх ставлення один до одного. Якщо жінка проводжає на роботу і зустрічає чоловіка з повагою й радістю, з поцілунком, то, вірогідно, і діти будуть поводитися таким же чином. Якщо чоловік, повертаючись із роботи, приносить дружині квіти (і не тільки у свята) або виявляє інші знаки уваги та любові, це теж відповідно буде сприйматися дітьми та братися за взірець у їх взаєминах із представниками протилежної статі. І навпаки...

Загалом, природа конфліктів криється в стосунках, що складаються між чоловіком і жінкою. Саме тут народжуються всі існуючі конфлікти, а вже потім вони виявляються в різних формах у взаєминах між людьми, між батьками та дітьми, людиною й суспільством. Якби можна було усунути протиріччя між жінкою і чоловіком, які існували протягом усієї історії шлюбу, то у світі значно поменшало б конфліктів. Ось іще один аргумент, який переконливо свідчить, що дуже важливо навчитися будувати Щасливу Сім’ю.

Ми знайшли відповідь на питання, у чому ж полягає суть конфлікту. Але крім того, дорослі часто не можуть або не хочуть зрозуміти і прийняти уподобання та погляди молодшого покоління. А що ж робити в цьому випадку? Безумовно, у батьків свої погляди на ті чи інші явища, події. Це їх право. Проблема, як правило, полягає в іншому. Висловлюючи свої думки, вони, зазвичай, вкладають у власні слова жорстку вимогу: треба бути такими, як ми. Недоцільність цього очевидна. Підлітки, а тим більше молоді люди, намагаються бути схожими скоріше на своїх однолітків, ніж на батьків, бо в останніх не завжди все гаразд у житті. Діти дуже чітко відчувають різницю між тим, чого від них вимагають дорослі, і тим, як вони живуть самі. І тому батькам краще не протиставляти свої уподобання й захоплення захопленням і уподобанням дітей.

Усі ми різні, і в кожного з нас є право вибору, як будувати своє життя. Діти не належать батькам, вони не їхня власність! Батькам бажано створити необхідні умови для всебічного розвитку особистості дитини. Найкраще – виховувати власним прикладом, а не порадами. Доцільніше спробувати знайти позитивні сторони в нових віяннях, тоді й молодші уважніше прислухатимуться до думок старших.

У будь-якому випадку, старшим бажано замислюватися над своїми виховними прийомами, які часто потребують перегляду. Якщо одна зі сторін не вступає в конфлікт, то й конфлікту немає, так автоматично зникають протиріччя. Ось чому дуже важливо осмислювати свій внутрішній світ. Усе починається, існує і зникає у свідомості. Навколишній світ є лише відображенням наших власних думок, хоча й не миттєвим. Саме час дає нам можливість для розвитку своєї особистості у прямуванні до справжньої, безумовної Любові. Він дозволяє людині замислитися й пережити у свідомості, емоціях і фізичному тілі все, чого кожен із нас забажає.

Важливою складовою вирішення конфлікту є вміння уважно слухати один одного (а отже, розуміти, а не цілком і в усьому погоджуватися).

Уміння слухати означає:


  • зосередження уваги на тому, що говорить і переживає інший;

  • тимчасове відсторонення від власних думок і переживань;

  • активне осмислення того, про що говорить людина, з певним внутрішнім налаштуванням, із глибоким розумінням і без спроб оцінювати почуте в термінах «добре» чи «погано»;

  • запам’ятовування думок, фактів, висловлених людиною, та логіки її міркувань.

Тобто маємо своєрідний «допоміжний словник» – дзеркало, яке дозволяє подивитися на себе збоку. Якщо розуміти й використовувати це, то можна уникнути багатьох труднощів.

Попередження сімейних конфліктів залежить від усіх членів сім’ї, передусім від чоловіка та дружини.

Відсутність взаєморозуміння між членами сім’ї може виражатися в наступному:


  • нездатності зрозуміти один одного, прийняти думку іншого;

  • нездатності довести правоту у якомусь важливому питанні внутрішнього життя родини;

  • в труднощах у досягненні згоди в питаннях сімейного життя;

  • у відсутності бажання йти назустріч один одному під час обговорення та ухвалення рішення з якогось важливого питання.

Визначаючи особливості поведінки чоловіків і жінок у конфлікті, варто звернути увагу на значимість спілкування для кожної статі.

Психологи підкреслюють, що жінки високо цінують відносини між людьми, це виявляється у високій значимості спілкування для них. Саме наявна вже в дітей молодшого віку статева емоційна диференціація (велика емоційність дівчаток) і відмінності в інтересах зумовлюють таке різне ставлення до спілкування в дітей чоловічої і жіночої статі.

У будь-якому віці дівчатка частіше за хлопчиків беруть участь у соціальних іграх за участю інших дітей. Значна заклопотаність дівчаток своєю зовнішністю й манерами поведінки є непрямим проявом їхнього інтересу до думки про себе оточуючих. Дівчатка ставлять батькам більше запитань про соціальні відносини. Унаслідок усього цього дівчатка більше готові до спілкування, ніж хлопчики.

Юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонні типи взаємодії. Вони в меншій мірі володіють прийомами і способами спілкування. Дівчата ж більш гнучкі й варіативні в спілкуванні.

Така ж закономірність виявлена і щодо дорослих. Установлено, що обсяг спілкування в чоловіків у півтора раза менший, ніж у жінок.

У коло безпосереднього спілкування в жінок входить більше різновікових осіб, ніж у чоловіків. Якщо юнаки в спілкуванні з протилежною статтю орієнтуються в основному на ровесниць, то дівчата – переважно на старших чоловіків.

Залагоджувати конфлікти – це значить вирішувати різноманітні проблеми, пов’язані з людьми. Владнати конфлікт – майже напевно означає зберегти взаємовідносини. Якби це було не так, люди не намагалися б залагоджувати конфлікти. А от узагалі не допустити конфлікту – означає бути майстром свого щасливого життя.

При суперечках і чварах будь-яка сім’я і взаємини в ній можуть або зберегтися, або дати тріщину, або розпастися. Однак частіше люди хочуть допомагати один одному і підтримувати взаємини. Ця тенденція зберігається, навіть незважаючи на наявність розбіжностей, що викликали конфлікт.

Багато молодих людей не розуміють, що сім’я – це постійна праця, постійний розвиток, творчий пошук шляхів досягнення взаєморозуміння і розкриття любові. І до найкращих проявів любові себе треба готувати. Треба вчитися дарувати щастя іншому – тільки так можна відчути й пересвідчитися, що ти сам щасливий.

Джерелами порушення сімейних відносин, як правило, є наявність різних уявлень чоловіка і дружини про цілі сім’ї, про конкретний зміст її функцій і способів їх реалізації, про розподіл ролей тощо. Якщо подружжя не будуть розуміти один одного в життєво важливих для існування шлюбу питаннях і діяти відповідним чином, якщо не вироблять спільну систему цінностей, то стосунки будуть далекими від гармонійних.

Сам дух сім’ї, характер відносин у ній, загальний стиль і тон «звучання» подружжя прийнято називати сімейною атмосферою. По суті, вона є основним джерелом хорошого настрою чи неприємностей, відчуття повноти подружжя або його неповноцінності. Сімейна атмосфера складається з багатьох елементів, головний із яких – психоемоційне здоров’я сім’ї, тісно пов’язане з життям суспільства. Причому усвідомленість чоловіка та жінки буде постійно зростати, якщо вони не тільки проголошують принципи, а й керуються ними; не говорять про те, як треба поводитися, а просто живуть за законами совісті й честі; не розмірковують про чесність, любов і свободу, а живуть відповідно до них. Така оптимістична атмосфера пронизана високою свідомістю, любов’ю і впевненістю в майбутньому.

Сімейна атмосфера дуже залежить від психологічного клімату сім’ї. Вона включає в себе духовне життя батьків і дітей, єдність їх інтересів, захоплень, переживань. У цьому разі психологи говорять про духовну єдність сім’ї, коли кожен прагне зрозуміти інших, розділити їх турботи, допомогти. Духовна єдність згуртовує сім’ю в колектив однодумців, допомагає створенню загального стилю й однакового розуміння сенсу життя.

Якщо ж, на жаль, конфлікт таки виник і ви потрапили в «емоційний колодязь», то потрібно вміти виходити з таких ситуацій.

Наведемо декілька порад-ключів, що потрібно робити:



  • поміняти ставлення до конфлікту. Насправді, усі ситуації діляться на корисні та приємні. Конфлікт (проблему) потрібно перевести в задачу, а задача, як відомо, завжди має рішення. Тобто «проблеми немає існує задача»;

  • відповісти на запитання: навіщо мені ця задача? Що корисного я можу для себе винести, вирішивши її? Відповідь може бути такою: це ситуація для мого розвитку;

  • виявити причину виникнення проблеми (конфлікту), а причина завжди знаходиться в мені (це ж невипадково відбувається зі мною);

  • зосередити увагу на тілі (заспокоїтися, попити води, умитися, подихати – заспокоїти тіло);

  • увійти в стан любові до себе. Я – Чоловік! Я – Жінка! Головне моє завдання – жити і діяти в стані любові! За умови поваги та любові до себе і людей конфлікти не відбуваються!

  • не аналізувати причину конфлікту – аналізує розум, а він – не хазяїн, а лише частина мене!

І найголовніше: якщо жінка і чоловік у своєму житті будуть користуватися знаннями про любов, свободу, щастя, чесність, особистісну зрілість, систему цінностей, мотиви та принципи побудови щасливої сім’ї, а також іншими інструментами й ключами, описаними в цьому посібнику, то питання щодо конфліктів через короткий час відпадуть самі собою.

Сім’я – це підприємство зі збільшення кількості любові

У житті людини є дві сфери, які займають найважливіше місце, – діяльність і сім’я. Якщо уважно вивчити принципи, котрі дозволяють усвідомлено будувати щасливу родину і вести успішну діяльність, то можна зробити висновок, що ці принципи універсальні й досить ефективні як у сімейному житті, так і в сфері діяльності людини. Справді, сім’ю можна розглядати і як підприємство – у ній є економіка та фінанси, вирішуються «кадрові», комунальні, побутові питання, присутня різноманітна праця і є продукт спільної діяльності (любов, щастя, діти, будинок). При такому підході щаслива сім’я й ефективна успішна діяльність зливаються в єдиний процес. Ставши професіоналом в одній сфері, людина автоматично стає професіоналом і в іншій.

Подальший розвиток цієї ідеї призводить до розуміння того, що головними продуктами спільної діяльності чоловіка і дружини в родині є любов і, як наслідок, радість і щастя. Тому можна сказати, що сім’я – це підприємство зі збільшення кількості любові. До того ж, це найскладніше підприємство на Землі. Чому найскладніше? Тому що в родині наявні всі види відносин, які є в суспільстві й на Землі:


  • стосунки між чоловіком і жінкою;

  • сімейні (чоловік – дружина);

  • родові відносини (батьки – діти, стосунки з рідними);

  • економічні (сімейний бюджет);

  • соціальні (хтось може бути керівником, бізнесменом, а хтось – учителем, домогосподаркою тощо);

  • господарські;

  • релігійні (взаємини, наприклад, атеїста і віруючого);

  • міжнаціональні (представники різних національностей і традицій);

  • статеві стосунки (сексуальна культура).

Цей перелік можна продовжити, оскільки не знайти в суспільстві відносин, які б не були присутні в сім’ї. Тут вирішується велика кількість завдань, і для вирішення кожного необхідно вибудувати певні стосунки між її членами.

Стає зрозумілим, що створити підприємство, продуктами якого були б любов і щастя, дуже непросто. Але, як кажуть, справа того варта. Щодня ми виходимо із сімейного будинку, приходимо на роботу, спілкуємося з колегами, друзями та іншими людьми й ділимося з ними станом любові і щастя, створеним у сімейному колі. І від того, в якому стані ми перебуваємо, чим ми наповнюємо всі свої думки, дії і навколишній світ, залежить результат і успіх нашої діяльності. Або, іншими словами, для того, щоб протягом дня ми були успішними, радісними, щасливими творцями, це повинно передусім бути в сім’ї.

Наступний важливий висновок, до якого ми приходимо: щоб створити щасливу сім’ю, потрібно вчитися.

У 70-х роках минулого століття поет Едуард Асадов написав чудовий вірш, який ми вам і пропонуємо (в оригіналі, російською мовою).


УЧИТЕСЬ!

Учитесь мечтать, учитесь дружить,

Учитесь милых своих любить

И жить горячо и смело.

Воспитывать душу и силу чувств –

Не только труднейшее из искусств,

Но сверхважнейшее дело!

– Позвольте, – воскликнет иной простак, –

Воспитывать чувства? Но как же так?

Ведь в столбик они не множатся!

Главное в жизни – без лишних слов –

Это найти и добыть любовь,

А счастье само приложится!

Спорщики, спорщики! Что гадать,

Реку времен не вернете вспять,

Чтоб заново жить беспечно.

Так для чего ж повторять другим

Всех наших горьких ошибок дым,

Жизнь-то ведь быстротечна.

Нельзя не учась водить самолет,

Но разве же проще любви полет,

Где можно стократ разбиться?

Веру, тепло и сердечность встреч

Разве легко на земле сберечь?

Как же тут не учиться?!

С готовой, красивой душой навек

Отнюдь не рождается человек,

Ничто ведь само не строится,

Уверен, что скромником и бойцом,

Отзывчивым, умницей, храбрецом –

Учатся и становятся!

Но как это сделать? Легко сказать!

Как сделать? А душу тренировать

На искренность, на заботы.

Как в спорте, как в музыке, как в труде

Тренаж нужен людям везде-везде,

Вот так и берут высоты.

Высоты всяческой красоты,

Любви и действительной доброты,

И нечего тут стыдиться!

Ведь ради того, чтоб не зря весь век

Носили мы звание Человек –

Стоит, друзья, учиться!
Чого ж потрібно вчитися? Якими знаннями ми маємо володіти, аби створити підприємство з такими складними завданням й цілями під назвою «Щаслива Сім’я»?

Ми маємо знати:



  • що таке любов;

  • що таке щастя;

  • хто такі чоловік і жінка і чому важливо розвивати свої якості;

  • хто така людина і в чому сенс життя;

  • призначення чоловіка і жінки на Землі й навіщо вони творять любов;

  • що таке пара, сім’я;

  • у чому полягає важливість побудови гармонійних стосунків зі своїм родом;

  • у чому полягає природна система цінностей;

  • що таке любов до себе і чому це так важливо в житті кожної людини;

  • етапи життєвого шляху людини (психічна і духовна зрілість);

  • як вибудовувати стосунки з усіма людьми;

  • мистецтво спілкуватися в парі (мови любові);

  • як вирішувати конфлікти;

  • що таке тілесна любов (сексуальна культура);

  • що таке енергоекономіка (гроші в сім’ї);

  • мотиви створення сім’ї;

  • принципи побудови сім’ї.

На думку авторів, засвоївши ці та інші знання, ви будете повністю готові до створення свого щасливого життя і побудови щасливої сім’ї! Успіху вам!

Практична робота

Вправи на вирішення проблемних ситуацій. Дискусія на тему «Людина серед людей».

Вправа на вирішення конфліктної ситуації в сім’ї.

Мета: отримання учнями досвіду з виявлення причин конфліктів у сім’ї та знаходження оптимальних шляхів для їх вирішення.

Учитель повідомляє учням, що зараз перед ними буде розіграна уявна проблемна ситуація, яка є причиною конфлікту в сім’ї.



Хід проведення

  1. Для виконання вправи за бажанням запрошуються актори (хлопець і дівчина), котрі будуть виконувати ролі чоловіка та дружини.

  2. Учитель ділить учнів класу на дві групи. Одна з груп підтримує «дружину», інша «чоловіка».

  3. На окремих папірцях хлопцю та дівчині роздаються приклади аргументації, які використовуються в ході виконання ними ролей.

  4. Учитель зачитує проблемну ситуацію.


Проблемна ситуація

На відміну від інших сімей, сім’я Перекотиполе не дуже радіє вихідним. Причиною цього є постійні суперечки, що їм передують. На думку дружини, найкращий відпочинок це вихід «у люди». Вона завжди любила світське життя й постійно дорікає чоловікові, що він мало цікавиться тим, що відбувається навколо. Чоловік же, навпаки, вважає, що найліпший відпочинок на природі, адже за робочий тиждень йому й так вистачає «гострих відчуттів».

Ось і сьогодні, напередодні вихідних, дружина, приміряючи сукню, повідомила чоловікові, що їх запросили на вечірку. Настрій у чоловіка миттєво зіпсувався. Він якраз збирався сказати дружині, що вже домовився з другом поїхати сім’ями на відпочинок за місто.

Крім цього, напруження в сім’ї поступово зростає у зв’язку з наближенням щорічної відпустки. І хоча залишилося зовсім мало часу, єдиного рішення щодо місця відпочинку в подружжя ще немає.




  1. «Чоловік» і «жінка» наводять аргументи на підтримку своїх уподобань.


Приклади аргументів для жінки:

  • Я молода, вродлива, хочу насолоджуватися світським життям.

  • Мені завжди подобалося бути в центрі уваги інших людей.

  • Я люблю компліменти, що підкреслюють моє вміння вишукано одягатися.

  • Відпочивають на природі лише пенсіонери, які не вміють веселитися.

  • Для мене важливо заводити цікаві знайомства, бути в курсі всіх новин.

  • Комахи на природі це не для мене.

  • Приклади аргументів для чоловіка:

  • Життя й так занадто динамічне. Хочеться тиші і спокою.

  • Що може бути краще, ніж із радістю, нікуди не поспішаючи, влаштувати пікнік на природі?

  • Я швидко втомлююся від голосних розмов, музики, уваги з боку інших.

  • Мені не потрібні порожні розмови, нещирі компліменти.

  • Люди, які проводять достатньо часу на природі, набагато здоровіші, ніж ті, хто полюбляє вечірки.

  • Мені до вподоби проста їжа, приготована на вогні, а не якісь там делікатеси.

  1. Групи підтримки висувають свої пропозиції для вирішення конфліктної ситуації.

Група, котра підтримує «дружину», дає їй поради, а інша група пропонує поради «чоловікові». Важливо, аби поради були аргументованими та спрямованими на зміну позиції (пошук компромісу саме з боку чоловіка чи жінки, а не поведінки партнера). Учитель слідкує за цим і відхиляє пропозиції, що не відповідають таким вимогам.

  1. «Чоловік» і «дружина» записують адресовані їм поради на дошці.

  2. Потім вони обирають декілька найбільш конструктивних, аргументують, чому саме ці поради їм сподобалися.

На завершення вправи відбувається дискусія на тему «Людина серед людей». Учитель просить учнів поміркувати над розіграною ситуацією й дати відповіді на такі запитання:

    1. Чи часто можна побачити таку ситуацію в житті?

    2. Чого не вистачає цій сім’ї?

    3. Що бажано зрозуміти чоловікові та жінці в цій ситуації?

    4. Чи можна використати цю ситуацію для розвитку сім’ї?

    5. Що нового учні дізналися під час виконання вправи?

Наприкінці вчитель підбиває підсумки уроку.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка