Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка10/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 16. Побутова культура в сімейних взаєминах (3 години)
Гроші в сім’ї. Сімейна економіка і сімейний бюджет. Характер розподілу домашніх обов’язків (традиційний, колективістський). Гармонійне поєднання матеріальних і духовних потреб подружжя передумова щасливої сім’ї.

Практична робота. Гроші в сім’ї. Вправи на складання сімейного бюджету. Написання міні-есе на теми «Сімейні взаємини як прояв кохання», «Сімейне дозвілля».
Учень:

  • знає, що гармонійне поєднання матеріальних і духовних потреб подружжя є передумовою щасливої сім’ї;

  • розкриває сутність побутової культури в сімейних взаєминах;

  • характеризує значущість грошей для функціонування сім’ї;

  • називає види і специфіку розподілу домашніх обов’язків;

  • уміє складати сімейний бюджет і планувати сімейне дозвілля на основі поєднання матеріальних та духовних потреб членів родини.


Спільний сімейний бюджет

лежить в основі здорової та сильної родини.
Основними ознаками сім’ї є шлюбні зв’язки, зв’язки спорідненості, спільний побут і спільний сімейний бюджет.

Бюджет сім’ї це план доходів і видатків сім’ї на певний період (тиждень, місяць, рік). Складається він із двох частин. Перша частина охоплює джерела формування сімейного бюджету, друга – видатки. Часто ці показники використовуються в економічних і соціологічних дослідженнях для визначення матеріального рівня життя народу, окремих соціальних груп населення, динаміки життєвого рівня.

Бюджет у перекладі з англійської «грошова сумка». Слово «бюджет» широко розповсюджене. Сучасна економіка вкладає в нього подвійний зміст. З одного боку, це розподіл доходів і видатків людини, родини, міста, країни за певний термін. З іншого це сума грошових коштів у розрахунку на деякий період часу.

Кошти бюджету витрачаються для задоволення всіх потреб родини (житло, харчування, господарські витрати тощо). У багатьох родинах є непрацездатні, тобто ті, хто не може працювати з певних причин і забезпечувати себе самостійно (діти, люди похилого віку, інваліди). Тому економісти говорять не про особисті доходи або видатки кожної людини окремо, а про бюджет родини.

Від правильного планування доходів і видатків сім’ї залежить її добробут.

Грошові доходи це всі гроші, отримані за певний період часу.

Сума доходів усієї родини це сукупний дохід усіх членів сім’ї. Ця сума також має назву номінальний дохід родини. Номінальний дохід не показує точно рівень фінансової спроможності (добробуту) родини, тому що за одну й ту ж суму грошей можна купити різну кількість необхідних товарів.

Для більш точного оцінювання доходів родини використовують поняття «реальні доходи». Реальні доходи – це доходи родини з урахуванням зміни цін (інфляції). Величина реального доходу показує, яку кількість товарів і послуг можна купити за даний номінальний дохід.

Заробітна плата це перший за значенням і найбільш розповсюджений вид доходу за виконану роботу. Крім цього, існують й інші виплати, наприклад, премія.

Державна пенсія щомісячна допомога, яку суспільство надає громадянину при досягненні певного віку або трудового стажу.

Допомога з непрацездатності – щомісячна допомога, якщо людина не може працювати з причини хвороби чи інвалідності.

«Стимулюючі виплати» стипендії молоді, яка продовжує навчання після школи в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, та чимало інших доходів.

Грошові витрати це всі витрати, здійснені за певний період часу.

Споживчі витрати переважаючий напрям витрат грошей (більше 2/3 усіх витрат), що включає придбання продуктів харчування, одягу, предметів побутового та культурного призначення, оплату житла, комунальних, побутових і транспортних послуг, відпочинок.



Податки та інші обов’язкові витрати. Відповідно до закону, кожен, хто отримує дохід, є платником податків, тобто повинен сплачувати податки та деякі інші добровільно-обов’язкові платежі, зокрема медичні та пенсійні страхові внески.

Доходи сім’ї можна поділити на постійні, тимчасові й одноразові.

До постійних зараховують доходи від підприємницької діяльності, заробітну плату, пенсії, стипендії, субсидії та інші види соціальних виплат, відсотки на банківські вклади, ренту (доходи від оренди) та ін.

Тимчасовими й одноразовими доходами є премії, спадщина, подарунки, гроші, узяті в борг, виграші в іграх та лотереях.

Доходи сім’ї можуть зростати, якщо, наприклад, хтось із її членів став отримувати більшу зарплату, почав працювати після завершення навчання або вийшов на пенсію (пенсіонер може отримувати заробітну плату плюс пенсію за віком) тощо.

По можливості сім’я намагається заощаджувати кошти для запобігання кризовим ситуаціям, при несподіваних витратах або з метою запланованих витрат у майбутньому. Заощадження, що зберігаються у банках, забезпечують доходи у вигляді відсоткових виплат, поліпшуючи добробут сім’ї.

Видатки сімейного бюджету поділяють на первинні і вторинні.

До первинних, тобто неминучих, зараховують видатки на забезпечення фізіологічних потреб людини: купівлю продуктів харчування, одягу, взуття, плату за житло і комунальні послуги, а також сплату податків задля загального добробуту.

Вторинні видатки це, наприклад, купівля нерухомості, автомобілів, різного обладнання, апаратури тощо. Сюди ж можна віднести і заощадження.

Питання грошей у сім’ї для кожної людини індивідуальне. І тут ідеться не лише про довіру. Гроші несуть сильне психічне навантаження, яке закладається в підсвідомість кожного члена сім’ї. Бо гроші це еквівалент праці та любові багатьох людей.

Якщо в парі не вирішені питання залежності чи незалежності, самостійності, рівності партнерів, надмірного споживання, спільних і узгоджених бажань, власної цінності та цінності іншого, то можуть мати місце й незаплановані витрати. На жаль, 70 % сімейних негараздів трапляються через гроші. Для того, щоб неприємні ситуації не виникали, необхідно мудро планувати й вести сімейний бюджет. І при цьому не забувати, що гроші заслуговують на повагу та любов, і при такому ставленні їх кількість постійно зростатиме. Разом з тим, гроші ні в якому разі не важливіші за людину, тому що без людини поняття «гроші» взагалі втрачає будь-який сенс.

Формування бюджету допомагає кожній сім’ї максимально розкрити та реалізувати свій творчий потенціал. Сімейний бюджет це план регулювання грошових доходів і витрат сім’ї, який, зазвичай, складається на місячний термін. Традиційно виділяють три типи бюджету: спільний, спільно-роздільний (пайова участь) і роздільний. Кожен із них має свої переваги й недоліки, і лише самі члени родини можуть вибрати, який варіант їм більше підходить.

Важливим є розподіл ролей між подружжям. Наприклад, у парі, де чоловік грає роль батька, а дружина дитини, швидше за все, бюджетом буде розпоряджатися чоловік, виділяючи дружині гроші на господарство та її особисті потреби. У цьому випадку ми бачимо, наскільки сильні в обох чоловіча та жіноча ідентифікація, проявлена їх гідність. У такій сім’ї жіноча ідентифікація передбачає велику пасивність і залежність від чоловіка-здобувача. Але при цьому жінка більше вкладає емоцій, створюючи сімейний побут і затишок, а от у питаннях, пов’язаних із грошима, вона залежить від настрою чоловіка.

У дружній родині зі стабільним заробітком найприйнятніший варіант колективістський бюджет. Це означає, що гроші після отримання зарплати складаються разом, і вже з цих загальних можливостей вони розподіляються за статтями витрат. Це найпоширеніший вид сімейного бюджету. При такому способі розподілу грошей усі кошти, зароблені членами сім’ї, складаються разом, а потім подружжя спільно вирішує, як розподілити отриману суму на певний проміжок часу (зазвичай на місяць).

Найбільший плюс такого підходу у відчутті єдності. Чоловік і дружина разом обговорюють майбутні витрати, разом відповідають за розрахунок коштів. Але разом з тим, щоб не відставати, дружина мусить змагатися з чоловіком у підвищенні свого заробітку, а це, на жаль, не завжди сприяє розвитку її жіночих якостей.

Є пари, де дружина частково або повністю перебуває на утриманні в чоловіка. Цей варіант практично неминучий у випадку, коли жінка повністю присвячує себе догляду за дитиною, а єдиним годувальником залишається чоловік. Тобто фактично бюджет стає одноосібним, але психологічно він усе-таки загальний гроші лежать у певному місці, подружжя вдвох вирішує, як ними розпорядитися. Основа такого підходу у довірі один до одного, взаємній відповідальності та вмінні знаходити компроміси. До недоліків можна віднести відсутність власних грошей і те, що дружині треба постійно просити гроші на особисті потреби, бо чоловік підсвідомо залишається «годувальником».

Якщо для кожного члена сім’ї важливим пунктом є часткове збереження незалежності, то варто обрати пайовий бюджет. Тобто кожен із подружжя віддає на сімейні потреби рівно половину своїх доходів.

Спільно-роздільний бюджет нині набуває все більшої актуальності. Цей принцип найкраще працює у випадку, якщо різниця між зарплатами подружжя незначна. Для цього спочатку треба розрахувати, скільки грошей ваша сім’я витрачає щомісяця на харчування, комунальні платежі, господарські витрати та інші потреби. Далі ця сума розподіляється між членами сім’ї або навпіл, або в співвідношенні, яке сім’я вважатиме справедливим, залежно від зарплати. Таким чином, у кожного залишаються особисті гроші, які можна витратити на свій розсуд.

Позитивна сторона такого планування полягає в унікальному поєднанні почуття спільності в сім’ї (як і у випадку «загального гаманця») та елемента фінансової незалежності один від одного. Одначе жінка в цьому варіанті вимушена працювати, та ще й постійно примножувати свій прибуток. Пайовий бюджет достатньо універсальний і підходить практично всім, але лише за умови, що і чоловік, і дружина працюють.

Роздільний бюджет як такий у нашій країні рідко застосовується на практиці в чистому вигляді. Цей стиль сімейного планування прийшов із Заходу, де жінки намагаються бути незалежними і ні в чому не поступатися чоловікам. Такий тип розподілу грошей більше прийнятий серед пар, у яких обоє з подружжя мають достатньо високий дохід.

За кордоном багато сімей прагнуть мати роздільний сімейний бюджет, при якому кожен у сім’ї витрачає гроші на свій розсуд. У кожного члена родини є свій розрахунковий рахунок у банку, звідки кожен оплачує свою частину витрат на забезпечення благополуччя сім’ї. Такий тип планування дозволяє кожному члену сім’ї самому вирішувати, кому і яку суму він може віддати, не побоюючись невдоволення з боку чоловіка або дружини. Але статистика розлучень на Заході мало чим відрізняється від вітчизняної, тобто і цей приклад не наближує до щасливої сім’ї, до рівності чоловіка та жінки.

Якщо в сім’ї розподіл бюджету формується в залежності від обставин, тобто несвідомо, то така сім’я часто-густо і залежить від різноманітних «обставин» чи «криз». Пара, в якій існує явний розподіл ролей і поділ сфер відповідальності, вибере спільний сімейний бюджет; пара, де є конкурентні відносини, швидше обере роздільний. При цьому слід розуміти, що принцип постійного розвитку стосунків між чоловіком і жінкою, у тому числі у формуванні бюджету, може вивести сім’ю на новий рівень відносин.

Гроші мають сильний вплив на психічний та емоційний стан людини. Чоловік і жінка в деяких випадках можуть навіть сперечатися щодо того, на що повинні витрачатися сімейні гроші. Це старий конфлікт, що йде від часів Адама і Єви.

Чи треба економити гроші? На це питання в кожного своя відповідь. У будь-якому випадку, важливо економити мудро і в жодному разі не дорікати іншому в тому, що він занадто багато витрачає або занадто скупий. Навпаки, бажано показати, що ви теж берете активну участь у сімейних витратах. Варто ретельно розрахувати доходи та витрати і не витрачати всі гроші відразу. Якщо з’являється додатковий дохід, його можна відкласти в резервний фонд для непередбачених витрат. Як би люди не планували своє майбутнє, життя може в найнесподіваніший момент розпорядитися по-своєму, і відкладені гроші часто є рятівними в непередбачених ситуаціях. Але не треба робити із цього культу, бо гроші це енергія, яка може й повинна рухатися. Не випадково кажуть: «Багатий той, хто вміє мудро ділитися грошима».

Однією зі статей сімейного бюджету може бути «резерв». При його плануванні, звичайно, відкладають кошти на непередбачені витрати, наприклад: гроші на термінове лікування, незаплановані покупки та інші екстрені потреби.

«Неважливо, скільки людина заробляє. Важливо, яку суму вона готова витратити», так, зазвичай, кажуть продавці. Стосовно сімейного бюджету цей вислів можна перефразувати: «Неважливо, скільки ви заробляєте, важливо, скільки залишається за день до зарплати». Але при цьому не варто забувати, що економія це мистецтво витрачати гроші без задоволення.

За характером розподілу сімейних обов’язків виділяється чотири основних типи сім’ї:


  • традиційні, для яких характерними рисами є визнання безумовного пріоритету чоловіка, його «главенства» у вирішенні всіх сімейних питань, чіткий функціональний розподіл сфер сімейного життя та закріплення за кожним «чоловічих» і «жіночих» обов’язків, наявність спільного проживання кількох поколінь («традиційний тип»);

  • нетрадиційні, де жінка отримує «виключне» право на домашню працю («азіатський тип»);

  • егалітарні (сім’я рівних), де присутні справедливий, пропорційний розподіл домашніх обов’язків, взаємозамінність членів сім’ї у вирішенні сімейних проблем («сучасний, модерний тип»);

  • колективістські (обов’язки виконуються разом або по черзі).

Протягом життєвого циклу відбувається зміна сімейних ролей: змінюється їх розподіл, одні ролі зникають, а інші з’являються, переходять від одного члена сім’ї до іншого. Багато соціальних ролей зберігаються впродовж усього циклу, але змінюються зміст і зовнішні прояви. Наприклад, спочатку роль матері полягає в контролі та опіці над дітьми, а пізніше змінюється на роль порадника і партнера. Коли в дітей з’являється власне особисте життя і вони менше звертаються за порадою до батьків, останні можуть сприймати зміну їх поведінки як ознаку відчуження, хоча насправді це не так, просто змінюються ролі та моделі поведінки.

Одним із перших, хто описав та поділив сім’ї за кількома типами, був французький соціолог Ле Пле. Досліджуючи сім’ї різних народів, він визначив патріархальний тип, нестійкий і корінний. Саме патріархальна сім’я, за його аналізом, будувалася на залежності всіх членів роду від батька. Тут дорослі діти не відриваються від батька, навіть коли вони мають свої власні сім’ї. Патріархальна сім’я характерна і для Росії та інших слов’янських народів.

Сімейний бюджет є складовою господарсько-побутової функції, це основа економічного життя родини. Питання, пов’язані з грошима, є дуже важливими для всіх членів сім’ї.

Зі створенням сім’ї в подружжя виникають зобов’язання один перед одним. Насамперед це пов’язано зі спільною трудовою діяльністю. Праця необхідна річ у житті кожної людини. Завдяки праці особистість здобуває визнання й заслуговує на повагу інших. Саме в сім’ї всі її члени продовжують учитися відповідальності.

Спільне ведення домашнього господарства та економічне забезпечення родини в сучасних умовах спричинені зміною ролі жінки в сім’ї. Усе частіше саме вона перебирає на себе функції «годувальника». Тенденція до зростання кількості працюючих жінок помітно вплинула на домашні обов’язки. Заміжні жінки, котрі ходять на роботу, виконують менше хатніх обов’язків, хоча майже завжди несуть основну відповідальність за ведення домашнього господарства. Форми організації домашньої роботи в таких жінок дуже відрізняються. Вони змушені займатися цими справами вечорами та у вихідні.

Помітно посилився і процес відокремлення молоді, яка самостійно веде своє господарство. Неабиякого значення набуває і шлюбний контракт, за яким розподіляються ролі членів сім’ї у веденні господарства.

Важливо пам’ятати, що добробут сім’ї залежить від спільної праці всіх членів родини. Молодше покоління вчиться на прикладах своїх батьків.

Сімейний бюджет повинен задовольняти розумні потреби членів сім’ї, а значить, у його плануванні та розподілі ролей мають право брати участь і діти. Інформованість усіх членів сім’ї щодо бюджету сприяє кращому розумінню необхідності першочергових сімейних витрат. Рівноправність, взаємна довіра, розуміння потреб інших ось фактори, що сприяють появі природних принципів сімейного бюджету. Це також допомагає знайти відповідь на питання: «Як зробити так, щоб ніхто не почувався забутим або другорядним членом сім’ї?»

У багатьох сім’ях усі гроші, що надходять, витрачаються залежно від необхідності. Сьогодні майже в кожній родині постала проблема кишенькових грошей: деякі батьки вважають, що дітям необов’язково мати такі гроші. Разом із тим, у більшості сімей кишеньковими вважають гроші, подаровані або зароблені самими дітьми. Деякі сім’ї не мають такої кількості грошей, щоб дозволяти дітям ними вільно, на свій розсуд розпоряджатися. Необхідно зрозуміти, що треба виходити з реальної ситуації й не вимагати нездійсненного.

У кожній сім’ї взаємовідносини бажано вибудовувати на позитивних емоціях, взаємоповазі та виходячи зі спільних інтересів. Це не значить, що власні інтереси треба беззаперечно підпорядкувати потребам інших членів родини, дітям чи дорослим. Але якщо цілі та потреби формулюються спільно, то їх треба дотримуватися кожному члену сім’ї, що дуже важливо для сімейних відносин.

Сімейний бюджет це ключовий принцип управління фінансами в родині та чудова можливість сформувати довірливі стосунки між чоловіком і жінкою. Бюджет вважається родинним, якщо він враховує всі родинні прибутки та витрати, тобто сімейний бюджет є спільним для чоловіка та дружини. Спільний сімейний бюджет лежить в основі здорової та міцної сім’ї.

Звичайно, фінансове питання нерідко стає наріжним каменем у сімейних відносинах, адже матеріальні цінності ніхто не скасовував. І все ж гроші далеко не найважливіший аспект спільного життя. Сім’ї, у яких панує принцип «хто більше заробив, той і керує», в основному нежиттєздатні. Секрет благополуччя не в порівнянні гаманців, а в гармонії, любові та повазі один до одного. А гроші усього лише засіб для поліпшення рівня життя, а не мета. Подружжя повинно розпоряджатися фінансами, а не фінанси подружжям. Якщо в сім’ї чоловік і дружина мають рівні права, не нехтують своїми обов’язками, а до планування бюджету підходять свідомо й радісно, цей союз, як міцна фортеця, встоїть під натиском будь-яких негараздів. Адже саме в сім’ї зароджуються, акумулюються та зберігаються родинні цінності, формується історична самосвідомість людини (гордість за свою сім’ю, свій народ, віра в його майбутнє). У сім’ї закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, через неї нащадкам передаються духовні надбання, життєвий досвід, трудові навички, національний менталітет.


Практична робота

Мета: відпрацювання навичок розподілу сімейного бюджету.

Питання грошей відіграє досить важливу роль у побудові взаємин між подружжям. Що ж таке гроші? Якщо не розібратися з цим поняттям на самому початку створення сімейного життя, то шлях побудови щасливої сім’ї буде досить тернистим.

Учителю пропонуємо це питання адресувати класові й записати всі відповіді на дошці, в один стовпчик. Поряд в окремий стовпчик записати омани, які бувають у свідомості, наприклад: «гроші зло», «від них лише проблеми», «грошей немає і не буде», «гроші є тільки у багатих», «гроші це бруд», «гроші це сміття», «гроші це ніщо», «бути багатим погано», «багаті завжди злі», «багаті крадуть у бідних і наживаються за їхній рахунок», «щастя не в грошах, а в їх кількості», «з грошима й дурень зможе», «любити гроші це погано» та ін. Таким чином, на дошці з’являться два стовпчики.

Потім слід повернутися до витоків історії грошей.

Перед тим, як вартість того чи іншого товару знайшла своє вираження в грошовій формі, вона пройшла тривалий і складний шлях розвитку. На початку цивілізації один продукт безпосередньо обмінювався на інший. Нині такий обмін називають бартером. В обмін регулярно надходила незначна кількість продуктів (продукти скотарства, землеробства чи ремесел). Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди. Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власник хліба потребував не сокири, а м’яса. Безпосередній обмін сокири на зерно унеможливлювався. Тому з’явився «посередник» в обміні товарів, що називають загальним еквівалентом. Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають певну вартість.

У різні часи в якості грошей використовувалися камінчики, металеві злитки, тварини і т. д. Але з розвитком економіки довелося шукати інші шляхи для оплати різних товарів і послуг. Нові вимоги породили нові способи оплати. Спочатку це були гроші з дорогоцінних металів (золота, срібла), але вони були достатньо важкими. Надалі найзручнішими стали паперові гроші.

Якщо кількість товару збільшувалася, а якість ні, то на ринку виникала конкуренція. Якщо з’являлися більш якісні товари, то вони користувалися першочерговим попитом. Кількість уже мала другорядне значення – передусім оцінювалась якість продукту. Існує мудра приказка: «Що посієш, те й пожнеш». Якщо будь-яка діяльність, товар або послуга робляться з повагою і любов’ю до себе, до покупця, до того ремесла, яким ти займаєшся і ділишся зі світом, то результатом буде стовідсотковий продаж. В іншому випадку, продукт стає «неживим», штучним і попитом користуватися не буде. Тому ми завжди в змозі відрізнити помідор із домашньої грядки від того, який тільки за виглядом схожий на помідор. Чи не так?

Гроші це еквівалент вкладеної якісної праці кожної людини, еквівалент продукту любові, якою людина ділиться через свою діяльність, своє ремесло з іншими людьми. (Це визначення бажано записати на дошці: Гроші еквівалент дарування любові.)

Учителю важливо показати, що омани про гроші (раніше записані на дошці) відрізняються від сучасного розуміння їх значення щасливою людиною.

Дуже важливо змінити своє ставлення до грошей і вони прийдуть до вас: «Як я думаю, так і живу». Не менш важливо, аби кожен учень відчув, що він «коваль свого щастя». Це твердження бажано записати на дошці й дати можливість кожному сказати: «Гроші це плоди реалізації моїх найкращих якостей. Я люблю гроші і щедро ділюся ними зі світом, таким чином, я збільшую своє багатство». Тобто, як зазначалося вище, думка, слово і діло не повинні розходитися.

Чим більше любові вкладено в кожну дію, тим кращий результат, тобто «кожному повертається сторицею». І навпаки, чим менше любові передано іншому в думці, дії, спілкуванні, послузі або продукті, тим результат гірший. У рази збільшується благополуччя та добробут у тих, хто щиро та щедро ділиться чистою, без домішок, любов’ю з оточуючими.

Спираючись на сучасне розуміння грошей, розглянемо, як правильно взаємодіяти з ними в сім’ї.

Автор наводить приклад з особистого життєвого досвіду.

«Вирішили ми з дружиною, що хочемо жити довго і щасливо, а значить бути здоровими, розумітися з рідними, ну і, звичайно, бути забезпеченими. Для цього обговорили принципи і мотиви побудови щасливої сім’ї. При розгляді фінансових питань застосували мотив рівності я створюю свою сім’ю, щоб творити справжню рівність між чоловіком і дружиною. Гроші в сім’ю приносив тільки я, оскільки дружина була в декретній відпустці по догляду за двома маленькими дітьми. До цього моменту вся сімейна каса знаходилася в мене, і гроші дружині видавалися на запит (різні потреби, особисті витрати, господарство, побутові дрібниці тощо). Як би там не було, але я вважався «годувальником», а дружині доводилося різними способами аргументувати свої витрати, кожен раз просячи в мене гроші. Такі форми стосунків існують у багатьох родинах. Гроші в сім’ю надходять або лише через одного партнера (чоловіка або дружину), або через обох, приблизно в однакових чи абсолютно різних частинах. Потім вони або «видаються» одним одному традиційний підхід, або складаються в одну скарбничку, а потім відбувається видаткова частина із загального бюджету колективний підхід. Ми спробували за своє життя всі ці варіанти, але в нас виникали різні напружені ситуації, пов’язані з проявом нерівності. Наприклад, якщо хтось узяв із загальної каси гроші й витратив їх на «дуже необхідні в господарстві речі», то йому доводилося потім звітувати перед партнером за ці витрати. І не завжди співпадала думка, виникало напруження, а інколи й конфлікти. «Ти більше заробляй, а ти менше витрачай», напевно, знайома ситуація. І як же незручно себе почуває жінка, коли їй постійно доводиться просити, або, іще гірше, вимагати гроші в чоловіка для себе, дітей і ведення домашнього господарства!

Ми взяли приклад із наших знайомих, які вже багато років використовують принцип рівності з грошима в сім’ї. Зміст його полягав у наступному. Чоловік і жінка у подружжі абсолютно рівні, а значить, вони рівні в усьому, у тому числі й у грошах. Тобто загальний дохід має ділитися порівну».

Тепер про доходи. Що може чоловік зробити для сім’ї? Спираючись на якісні характеристики, чоловік відповідає за розширення простору любові, за розкриття нових обріїв, за розширення «кордонів» сім’ї, за матеріальне благополуччя. Одним словом, за дію. Безумовно, це все може робити і жінка (наші жінки можуть усе!), але тоді вона легко перетворюється в «робочого коня» і втрачає свій жіночий статус. Згадайте жінку з радянської історії «з серпом і молотом», за кермом трактора, передовичка виробництва та ін. Погодьтеся, що такі «подвиги» не роблять жінку жіночнішою. Чоловік мінімум у декілька разів зробить будь-яку фізичну роботу краще, ніж жінка. А ось жінка, як мінімум, у декілька разів краще за чоловіка відчує, вгадає, пофантазує, помріє і видасть результат. Чоловіку важливо обов’язково зробити, а жінці відчути, побути в цьому стані і цим вона діє. Мудрий чоловік знає про вроджений інтуїтивний талан жінки і прислухається до нього. Варто запитати, порадитися: «Люба, як ти ставишся до цього або що ти відчуваєш з цього приводу?» А вже рішення приймати самому.

Жінці слід розуміти, що навіть якщо чоловік припустився помилки, то це не помилка, а всього лише досвід. Жінки відрізняються від чоловіків, тому ми й пропонуємо такий варіант розподілу ролей у сім’ї, які б допомагали розкривати найкращі жіночі та чоловічі якості. Але не треба забувати при цьому, що чоловіки це дія, а жінки стан. У цьому криється головна різниця між суттю кожного з них і розуміння того, що вони є взаємодоповненням один одного.

Для жінки важливо бути в стані любові, тоді вона надихає чоловіка на різні прояви творчості. Жіноча відповідальність у сім’ї це відповідальність за свій стан, за наповнення спільного простору любов’ю. Це і вішати штори на вікна, і доглядати за чоловіком, і подавати чай, і готувати їжу, і продумувати сімейне дозвілля, свята тобто бути «міністром культури родини», але водночас займатися собою, своїм здоров’ям, тілом, розвитком особистих умінь і талантів (танці, спів, малювання, гра на музичних інструментах, в’язання, ліплення тощо). Якщо жінка хоче, то може ще й працювати, але так, аби робота була творчою й допомагала їй розкривати свої жіночі якості, а не пригнічувала їх.

«І все?» запитаєте ви. Усе, що сприяє розвитку її стану любові і є жіночим внеском у сімейну скриню. Усе, що не сприяє розвитку жіночого стану, треба спільно обговорювати в сім’ї і замінювати або виключати зі свого простору. Хто сказав, що жінка комусь зобов’язана чи то чоловікові, чи дітям? Що вона мусить прати, прибирати, виховувати дітей, стежити за порядком у будинку? Адже ми всі рівні за своєю суттю, ніхто не нижчий і не вищий. Тому можна найняти клінінгову компанію для прибирання в будинку або придбати пральну та посудомийну машинки для полегшення хатньої праці, або мінятися з дружиною і по черзі займатися домашнім господарством хто як домовиться. У будь-якому випадку бажано, щоб домашня робота приносила задоволення і радість, а не виконувалася з почуття обов’язку.

Узагалі кажучи, жінці бажано жити за девізом: «Можу і хочу!» А ось чоловікові необхідно додати до цих «можу і хочу» ще й слово «треба», тоді його дія набуває і вектора, і завершеності.

А як можна порахувати й перевести на гроші жіночу роботу, пов’язану з вагітністю, народженням і вихованням дитини? Працю, що стосується організації атмосфери в будинку, дозвілля, зустрічі гостей, родичів, культурних програм родини? Мудрий чоловік це розуміє і робить усе для того, аби жінка дарувала свою любов йому і всьому навколишньому світові. Бо коли жінка без настрою, без стану любові, їй нічим ділитися з оточенням. А от коли вона в радості, тоді все навколо неї сяє, співає і радіє.

Про жіночу любов, яка надихала лицарів на подвиги, а митців на шедевральні витвори, в усі часи писали видатні письменники. Без «музи» усі великі творіння залишалися б неживими, штучними, а завдяки натхненню та жіночій любові творчість чоловіків ставала безцінною.

Так і в сім’ї. Якщо жінка нескінченно вірить у любов, вірить у свого чоловіка, підтримує його в усіх починаннях, то чоловік обов’язково «принесе додому мамонта» або, у нашому випадку, гроші. Чоловік і прагне до того, щоб здивувати, вразити свою жінку, зірвати для коханої «зірку з неба». Жінці ж важливо набратися терпіння й розуміння того, що для відчутних змін у матеріальному добробуті сім’ї потрібен час.

Молодим, правда, хочеться всього й відразу, але, на жаль, так не буває, тому що це суперечить природним законам розвитку. Ми завжди зустрічаємо ту половинку, того чоловіка або жінку, яких гідні на момент зустрічі. Партнер наше «дзеркало», за допомогою якого кожен із нас розкриває і розвиває свої найкращі якості. І якщо на старті в сім’ї невеликий фінансовий капітал, то це говорить лише про величезний нерозкритий потенціал і безмежні перспективи в розвитку. Людина творець свого власного щастя. Якщо гроші «падають з неба» і людина не навчилася їх використовувати або заробляти, то, як правило, вони і йдуть від неї, як вода в пісок. Таких прикладів більше ніж достатньо.

Гроші це не мета, а засіб і наслідок мудрої взаємодії зі світом. Адже перший і основний мотив створення щасливої сім’ї говорить про те, що сім’я утворюється для розвитку обох партнерів. А гроші це лише частина розвитку, його наслідок. І справжнє багатство не в грошах та їх кількості, а в якості стосунків у парі. Досить багато прикладів, коли гроші є, а щастя немає. Коли ж у парі відбувається постійний розвиток, то, як наслідок, збільшується і матеріальний достаток.

Отже, ми з’ясували, за що відповідальні чоловік і жінка в сім’ї. Він за дію, вона за жіночий стан. Жінка приносить у сім’ю гроші своїм станом і любов’ю до свого чоловіка. А чоловік, спираючись на цю любов, матеріалізує все, що заплановано подружжям. Зростання добробуту безпосередньо залежить від масштабності мислення пари. Якщо ж пара замикається у своєму просторі («моя сім’я моя фортеця»), то світ уводить різноманітні каталізатори, щоб дати змогу навчитися ділитися на більш масштабному рівні.

Тепер повертаємося до формування бюджету за умови, що обидва партнери зробили все для розкриття і формування простору любові, в який приходять гроші. Бо сім’я це спільний простір.

Перше і основне правило: усі гроші, які надходять у сім’ю, спочатку складаються докупи, а потім діляться навпіл. Навіть якщо їх приносить хтось один. Тобто половина грошей належить дружині, а друга половина чоловікові. У цьому принципова різниця між традиційним і спільним бюджетом. У нашому випадку, в кожного партнера після рівного розподілу з’являються його особисті гроші. Кожен вартий їх, кожен їх заслужив своїм внеском у спільну сімейну скарбничку. Тут легко перевіряється чесність у стосунках.

Якщо хтось відчуває, що в іншого є «резерв» у його можливостях внеску в дохід сім’ї, то завжди можна про це поговорити. Є така приказка: «Хочеш мати діаманти люби на діаманти». Не буває так, щоб у люблячої пари в сім’ї були присутні голод і злидні. У простір любові і свободи завжди приходить достаток, кількість якого безпосередньо залежить від якості стосунків обох партнерів. Якщо ти такий «хороший», а партнер твій «нероба і ледащо», і достаток у сім’ї котрий рік не росте, то запитай себе відверто, а що ти зробив (зробила) для покращення матеріального становища сім’ї?



Тест для жінки. Чи все необхідне ти робиш у розкритті своєї жіночності, у проявах дарування любові своєму чоловікові, у допомозі йому «стати на ноги», у психічному народженні, у творінні кожного дня чогось нового або просто обурюєшся і вимагаєш уваги до себе?

Тест для чоловіка. Якщо твоя жінка ображена або не в настрої, що ти робиш для того, аби допомогти їй вийти з депресії, повернутися в чарівний стан любові й поділитися цим з тобою і світом? Як ти організовуєш свій час для того, щоб матеріальна сторона сім’ї постійно покращувалася без шкоди взаємостосункам із дружиною та дітьми? Що ти робиш для свого особистого розвитку задля зростання матеріального благополуччя в сім’ї? (Тут важливо згадати природну систему цінностей, тому що в багатьох чоловіків у період становлення сім’ї робота виходить на перші позиції. Деякі навіть вбачають у цьому свою мету. А в жінки любов до дітей переважає любов до чоловіка. У результаті сім’ї розпадаються.)

Девіз чоловіка «Ніколи не пробував, але зможу». Девіз жінки «Я є любов і ділюся любов’ю». Тут важливо не обмежуватися на собі, на парі, інакше швидко може настати криза у стосунках, а ділитися з людьми і всім світом своєю любов’ю і достатком, тоді гроші завжди будуть прибувати. Заробив поділися. І перша можливість поділитися є в парі, у сім’ї, із найближчою людиною з чоловіком або дружиною. «Ось, кохана, це наші спільні гроші, ми їх разом заробили, дякую тобі за твою любов!».

Наступний крок чоловік говорить жінці: «Кохана, тут твої рівно 50 %, розпоряджайся ними на свій розсуд, а я розпоряджатимуся своїми». У цьому випадку дружина із вдячністю приймає винагороду як заслужено зароблені гроші і тепер знатиме, як саме їй підвищувати свій добробут, розвиваючи себе як жінку і ділячись любов’ю з чоловіком. Гарна дружина передусім Жінка, і тільки потім уже може бути в інших своїх іпостасях: матір, дочка, господиня, навіть президент своєї країни.

Далі крок третій: у кожного є свої власні гроші. Кожен знає, як їх заробляє і за що отримує. Тепер можна формувати сімейний бюджет.

У чому принципова різниця між традиційними підходами і запропонованим? У рівності. Цим самим знімаються практично всі можливі протиріччя (пам’ятаєте про 70 % конфліктів через гроші?), тому що кожен вносить до сімейного бюджету свої особисті гроші. А всі витрати відтепер будуть узгоджені, а не «вичавлені» один з одного. Спочатку обговорюються необхідні витрати на місяць (квартал, рік): оплата житла, комунальних послуг, харчування, спільний відпочинок, витрати на дітей та ін. Співставляються бажання і «розмір гаманця», і тільки потім особисті гроші вносяться в сімейну касу. І якщо одного не влаштовують запити іншого, то він має право сказати «ні» і це буде чесно. У цьому випадку слід або зменшити статтю витрат, або інший партнер, ініціатор, може взяти на себе поповнення відсутньої частини бюджету. Тобто ініціатор статті витрат бере на себе стовідсоткове її фінансування. Це чудовий приклад, що демонструє вміння ділитися.

Іще один, більш конкретний приклад. Дружина пропонує придбати в дім живі квіти, бо це покращує стан повітря, атмосферу, інтер’єр, настрій тощо. Грошей у бюджеті на це не передбачено, і чоловік не погоджується дати дружині свою половину коштів на придбання квітів. Він вважає, що краще на ці гроші придбати нові колеса для автівки, про які він давно мріяв. Дружина вирішує придбати квіти за власний кошт і, зробивши це, прикрашає ними спільний простір. Без образ, без претензій, а, навпаки, з радістю, бо нарешті сповнилося її бажання, і вона поважає свободу та вибір свого чоловіка. Чоловік, у свою чергу, здійснивши свою мрію й побачивши прикрашену квартиру та чудовий від цього настрій дружини, дякує їй і радіє за неї. А може зробити їй приємний подарунок, сказавши: «Люба, як чарівно, як красиво ти все це зробила. Я хочу взяти участь у цих витратах». Тоді це природно, немає боргів і психологічного тиску, усе прозоро та проговорено раніше. У результаті, чоловік іде на роботу в підвищеному настрої, бо вдома їх простір любові ще більше розкрився через радість дружини від здійсненого бажання. А дружина розуміє, що в такому стані її чоловік неодмінно заробить іще більше грошей, якими з нею поділиться. Бо від якості її стану любові й радості безпосередньо залежить настрій чоловіка. Мудрість чоловіка та жінки в такому випадку зростають.

У результаті такого або подібного обговорення відбувається максимальне виявлення всіх «застарілих» переконань і затвердження принципово нової життєвої стратегії пара стає одним цілим. Зникають «заначки», бо нема чого приховувати усе прозоро і зрозуміло. З’являються особисті гроші, на які можна реалізувати будь-яке своє бажання від морозива до автомобіля…

Усе залежить від якості та кількості любові, розкритої і реалізованої в просторі подружжя. Важливо, що тепер не треба звітувати перед партнером, куди витратила (чи витратив) гроші або звідки з’явилася ця сукня чи костюм. Усе ясно, а чесність завжди сприяє розвитку стосунків. Тепер жінка матеріально на собі відчуває, як важливо бути Жінкою. Тепер не треба «викроювати» гроші на подарунки один одному зі спільного бюджету, а можна купувати самому і з радістю для обох дарувати. Так само яскравішим стає і залицяння до жінки, коли з’являється можливість сплатити рахунок у кафе не із загальних грошей, а зі своїх. Букети зовсім по-іншому «пахнуть», коли вони куплені за власні гроші. Жінка теж може робити додаткові витрати зі своїх коштів: послуги перукаря, танці, масажі, візажисти, і одягу зазвичай жінці треба більше, ніж чоловікові. Вона ж повинна надихати чоловіка на розвиток. Ось тут можна проявити чоловічу щедрість: взяти участь у цих «жіночих» витратах або просто подарувати щось. Це і є розвиток стосунків та прояв своїх найкращих якостей.

Але саме так завжди робити необов’язково, цей приклад лише ілюструє ще одну з можливостей розвитку. Важливо, що партнери в родині рівні, вони друзі, вони люблять, знову і знову закохані. «Шоколадно-букетний» період триває все життя, як танець кохання. Завжди є перспектива пара свідома того, куди прагнути, і розуміє важливість сімейної ролі кожного. І нехай спочатку простору любові, матеріалізованого у вигляді грошей, не так багато, хай вистачає лише на задоволення найнеобхідніших бажань, але шлях уже прокладено він прописаний парою. Тепер вони на фізичному рівні розуміють, як матеріалізуються їхні мрії: через жіночий стан і чоловічу творчість. Жінка творить люблячи, а чоловік любить, коли творить себе, дружину і щасливе життя своєї сім’ї. Гармонія між жінкою та чоловіком і є справжнім багатством, котре ні за які гроші не купити, а можна тільки вибудувати самим!

Практична робота

Мета: усвідомлення учнями особливостей власного ставлення до грошей.

Вступне слово вчителя.

Більшість людей прагнуть бути матеріально забезпеченими. І це дійсно важливо. Завдяки грошам людина може задовольнити свої бажання, бути матеріально вільною, мати кращу якість життя. Поділитися ми можемо лише тим, що маємо самі. Отже, гроші дають людині можливість займатися благодійністю, бути милосердною, розкрити свої найкращі якості й отримувати від цього задоволення.

Причини того, що людина хоче жити в достатку, а в реальності ледве зводить кінці з кінцями, часто приховані в її підсвідомості. Пригадайте, як часто ви чуєте такі фрази:


  • «Великих грошей чесно не заробиш»;

  • «Аби добре заробляти, потрібно важко працювати»;

  • «Немає грошей – проблема, є – ще більша проблема»;

  • «Гроші не пахнуть»;

  • «За гроші не можна купити друзів, але можна зав’язати чимало важливих знайомств»;

  • «Рахувати гроші в чужій кишені недобре, але цікаво»;

  • «Гроші відмикають усі двері»;

  • «Треба обов’язково мати якусь копійку на «чорний день»;

  • «Хто змолоду гроші береже, той на старість у нужді не живе».

Отже, гроші часто асоціюються або з чимось негативним, брудним, або їм надають надмірного значення. Саме тому людина, яка свідомо хоче мати гроші, часто, керуючись підсвідомими установками, нічого для цього не робить або витрачає гроші на різний непотріб.

Для кращого розуміння власного ставлення до грошей вчитель пропонує учням продовжити наступні речення:



  • «Гроші це – …»;

  • «Багато грошей …»;

  • «Легше витрачати гроші (тому, коли, якщо) …».

Після цього учні аналізують, у якій мірі їхні речення мають позитивний або негативний зміст. Якщо речення має негативний контекст, то його потрібно змінити на позитивний. Наприклад: «Багато грошей – багато проблем» можна замінити на: «Багато грошей дають можливість ділитися ними з іншими та відчувати радість».

Учитель просить учнів відповісти на два запитання (бажано, аби учні навели приклади з особистого життя):

1. Коли ви ділилися грошима або речами, як ви при цьому почувалися?

2. Що ви відчуваєте, коли вам щось дарують (гроші, речі тощо)?

Наприкінці відбувається обговорення. Вчитель звертає увагу, що від нашого ставлення до грошей, уміння мудро їх витрачати залежить матеріальне становище людини. Можна отримати великий грошовий спадок і через деякий час залишитися ні з чим. А можна навчитися правильно розпоряджатися невеликими грошима й бути щасливим. В останньому випадку людина завжди зможе збільшити свій дохід. У народі кажуть: «Гроші самі йдуть у кишеню».

У сім’ї, крім позитивного ставлення до грошей, важливим є вміння правильно складати сімейний бюджет. Наступна вправа допоможе на практиці виявити певні прогалини й закріпити отримані знання.


Вправа на складання сімейного бюджету

Мета: відпрацювання навичок ведення сімейного бюджету в умовах партнерства.

Учні діляться на пари (краще, аби в парі були хлопець і дівчина). Учитель дає таке завдання: «Складіть у парі сімейний бюджет. Обмежень у сумі немає. Потім, згідно з описаними нижче етапами, поділіться своїми думками з цього приводу».



Етапи ведення сімейного бюджету:

  • абсолютна рівність чоловіка та жінки є основою й головним принципом формування сімейного бюджету;

  • постановка цілей (чітка ціль допоможете сформувати сімейний бюджет таким чином, аби він якнайкраще відповідав інтересам сім’ї);

  • перший крок принести;

  • другий крок поділитися й подякувати один одному;

  • третій крок складання бюджету або фінансове планування (обговорення спільного сімейного бюджету);

  • четвертий крок розподілити, на що саме мають піти гроші, унести свою частину (гроші, що залишилися, – це особисті кошти кожного);

  • п’ятий крок ведення бюджету. В кінці періоду (місяць, квартал, рік) потрібно провести взаєморозрахунки, підбити підсумки та обов’язково обговорити, на що пішли гроші. Робити це слід без претензій, із повагою один до одного, розуміючи, що це – усього лише досвід, який сприяє розвитку обох партнерів;

  • шостий крок аналіз бюджету. Варто внести корегування, актуальні на сьогоднішній день, намітити плани на майбутнє.

Для цієї вправи важливим є відстеження учнями емоційного стану в питаннях чесності, системи цінностей, рівності між чоловіком і жінкою та вміння ділитися. Дуже корисним буде критичний самоаналіз власної поведінки та поведінки партнера. Бажано, щоб учитель допоміг учням у цьому.
Домашнє завдання

Напишіть міні-есе на тему «Сімейні взаємини як прояв кохання» або «Сімейне дозвілля».



1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка