Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр



Сторінка6/11
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 12. Фінансове право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • джерела фінансового права;

  • фінансові правовідносини;

  • Фінансовий контроль в Україні;

  • Бюджетну систему України;

  • державний бюджет України.


План вивчення теми
1. Фінансова діяльність та фінансове право України.

2. Бюджет і бюджетна система.

3. Система оподаткування в Україні.

4. Законодавство України про банки і банківську діяльність.

5. Правові основи страхування.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При розгляді першого питання студенти повинні знати, що фінансова діяльність держави зумовлена об’єктивною необхідністю і є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання функцій державою.

Студенти повинні запам’ятати, що фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, які вони виконують. Гроші - загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюються затрати праці виробників, а фінанси - економічний інструмент розподілу і перерозподілу національного доходу, знаряддя контролю за фондами грошових коштів.

Студентам треба знати, що сукупність всіх цільових фондів грошових коштів держави, необхідних для її функціонування, називають фінансовими ресурсами.

Фінансова політика - це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і забезпечення державою її функцій.

Головним завданням фінансової політики є забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, зовнішньополітичної діяльності.

Студенти повинні зрозуміти, що суспільні відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності держави, складають предмет фінансового права.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансове право - це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів органів держави та місцевого самоврядування з метою виконання нею своїх завдань і функцій.

При вивченні другого питання студенти повинні знати, що бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Студентам треба запам’ятати, що бюджет виконує в державі певні функції, а саме:

- перерозподіл національного доходу та ВВП;

- державне регулювання та стимулювання економіки;

- фінансове забезпечення соціальної політики;

- контроль за утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів.

Бюджетна система - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Студентам також необхідно запам’ятати, що згідно зі ст.7 Бюджетного кодексу, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах, як:

- єдність бюджетної системи України;

- збалансованість;

- самостійність;

- повнота;

- обґрунтованість;

- ефективність;

- субсидіарність;

- цільове використання бюджетних коштів;

- справедливість і неупередженість;

- публічність та прозорість;

- відповідальність учасників бюджетного процесу.

На рис.2.5. представлена бюджетна класифікація України.




Класифікація доходів бюджету

Бюджетна класифікація

Класифікація видатків бюджету

Класифікація фінансування бюджету

Класифікація боргу



Рис. 2.5. Бюджетна класифікація


Крім зазначеного вище, екстерни повинні знати, що ст.2 Бюджетного кодексу України визначає поняття бюджетного процесу.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Згідно ст.19 Бюджетного кодексу України передбачено такі стадії бюджетного процесу, як:

- складання проектів бюджетів;

- розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

- виконання бюджету, в т.ч. у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішення щодо нього.

Студентам треба знати, що Кабінет Міністрів України розробляє проект Закону «Про Державний бюджет України».

Закон «Про Державний бюджет України» приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюється:

- Верховною Радою України;

- Рахунковою палатою;

- Міністерством фінансів України;

- Державним казначейством України;

- Державною контрольно-ревізійною службою України

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим

- Радою міністрів Автономної Республіки Крим

- місцевими державними адміністраціями;

- виконавчими органами відповідних рад.

Студентам необхідно також запам’ятати, що бюджетне правопорушення - це недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

При розгляданні третього питання студенти необхідно запам’ятати, що система оподаткування - це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов’язки й відповідальність платників.

Студенти повинні знати, що система оподаткування регулюється Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р.- в редакції Закону від 18.02.1997 р.

Функції податків викладено на рис.2.6.

ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ

Регулююча

Розподільна

Фіксальна

Контрольна

Рис. 2.6. Функції податків


Студентам необхідно знати, що ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» визначає, що податок - це обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Студенти повинні знати, що ознаками податку є:

- примусовість та обов’язковість;

- безоплатність;

- безумовність;

- нецільовий характер;

- безповоротність.

Також студенти повинні знати, що оподаткування здійснюється на основі наступних принципів:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- обов’язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- соціальна справедливість;

- недопущення будь-яких проявів дискримінації;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- компетенція;

- єдиний підхід і доступність.

Також студенти треба знати, що податки можна класифікувати за певними ознаками:

1. За суб’єктним складом;

2. За формою обкладання;

3. Залежно від органу, який їх встановлює.

Студентам необхідно запам’ятати, що до об’єктів оподаткування закон відносить:

- доходи (прибуток), вартість (у т.ч. додана) продукції, (робіт, послуг);

- спеціальне використання природних ресурсів;

- майно юридичних та фізичних осіб та ін.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.

Платники податків - це юридичні та фізичні особи, які згідно законодавства України, поділяються на резидентів (національні платники) і нерезидентів (іноземні платники).

При підготовці до останнього питання студентам необхідно знати, що відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. (в редакції Закону від 04.10.2001 р.).

Студентам треба запам’ятати, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій та доходів від розміщення коштів цих фондів).

Студенти також повинні знати, що страховики - це фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств, а також повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства», які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

При цьому учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Студенти також повинні знати, що за формою розрізняють добровільне та обов’язкове страхування.


Ключові поняття
Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетне правопорушення - це недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Система оподаткування - це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов’язки й відповідальність платників.

Податок - це обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Платники податків - це юридичні та фізичні особи, які, згідно законодавства України, поділяються на резидентів (національні платники) і нерезидентів (іноземні платники).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Питання для самоконтролю:
1. Надайте поняття фінансового права України, визначте його систему та джерела.

2. Охарактеризуйте фінансово-правові норми та відносини.

3. Визначте поняття бюджетного права, охарактеризуйте бюджетні правовідносини та їх суб’єкти.

4. Визначте поняття і предмет податкового права України.

5. Охарактеризуйте суб’єкти і об’єкти податкових правовідносин.

6. Розгляньте правові основи системи оподаткування.

7. Надайте поняття податку та охарактеризуйте види податків.

8. Визначте відповідальність за порушення податкового законодавства.

9. Розгляньте правові основи банківської діяльності.

10. Охарактеризуйте правовий статус НБУ та комерційних банків.



Бібліографічний список

Основна література: 3, 5, 8, 9 , 12.

Додаткова література: 2, 3, 6, 9, 13.

Тема 13. Банківське право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • джерела банківського права;

  • банківську систему України;

  • Правовий статус Національного банку України;

  • банківське кредитування.


План вивчення теми
1. Поняття банківського права.

2. Банківські правовідносини: поняття, структура, види та особливості.

3. Джерела банківського права.

4. Місце нормативно-правових актів Національного банку України у регулюванні банківських відносин.


Методичні рекомендації до самостійної роботи
При підготовці до першого питання студенти повинні запам’ятати, що банківське право - це міжгалузевий комплексний правовий інститут, що об’єднує норми адміністративного, фінансового, цивільного та господарського права, які регулюють відносини між банками (небанківськими фінансовими установами) та іншими юридичними і фізичними особами в сфері банківської діяльності.

Студентам треба також знати, що банківське законодавство можна визначити як комплексну галузь законодавства, яка є сукупністю нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності.

При підготовці до другого питання студенти повинні зрозуміти, що банківські правовідносини - це врегульовані нормами права відносини, які виникають у сфері банківської діяльності а саме у процесі управління банківською системою, здійснення таких операцій, як приймання вкладів-депозитів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також здійснення інших операцій на підставі виданої Національним банком України ліцензії або окремого дозволу.

Як і будь-які правовідносини, банківські правовідносини складаються з таких основних елементів, як суб’єкти, об’єкт, зміст банківських правовідносин.

Студенти повинні засвоїти, що суб’єктами банківських правовідносин є:

- Національний банк України;

- інші банки;

- фінансові установи, які на підставі дозволу НБУ мають право здійснювати певні банківські операції.

Крім того банківські правовідносини можуть виникати як між вищезазначеними суб’єктами, так і між ними, а також юридичними та фізичними особами-клієнтами банків та небанківських фінансових установ.

Студенти повинні знати, що об’єктом будь-яких правовідносин є те, з приводу чого здійснюють свою діяльність суб’єкти. Об’єктом банківських правовідносин є саме банківські операції незалежно від виду цих правовідносин. Зокрема, об’єктом кредитних правовідносин є відповідні кредитні операції, розрахункових-розрахункові. Навіть правовідносини, які виникають між НБУ та іншими банками щодо створення та ліцензування банків, також виникають з приводу здійснення відповідних банківських операцій.

Змістом банківських правовідносин є права та обов’язки суб’єктів банківських правовідносин у процесі організації та діяльності банків і небанківських фінансових установ щодо здійснення конкретних банківських операцій.

Студенти повинні знати, що на підставі різних критеріїв можна виділити такі види банківських правовідносин:

1. За правовою природою:

-фінансово-правові,

-цивільно-правові,

- адміністративно-правові.

2. За методом правового регулювання:

- відносини, засновані на рівності сторін;

- владно-майнові відносини.

3. За суб’єктним складом:

- За участю НБУ;

- правовідносини між НБУ та іншими банками;

- правовідносини між НБУ та небанківськими фінансовими установами;

- правовідносини між НБУ та іншими юридичними та фізичними особами.

3.2. За участю інших банків:

- правовідносини інших банків між собою;

- правовідносини між іншими банками та юридичними і фізичними

особами-їх клієнтами.

4. За видом банківських операцій:

- кредитні;

- депозитні;

- розрахункові;

- факторингові;

- лізингові.



Питання для самоконтролю
1. Визначте предмет та метод банківського права.

2. Охарактеризуйте джерела банківського права.

3. Охарактеризуйте банківську систему України.

4. Охарактеризуйте правовий статус НБУ.

5. Розгляньте та охарактеризуйте правовий статус державних банків України.

6. Охарактеризуйте правовий статус комерційних банків України.

7. Розгляньте банківське кредитування.
Бібліографічний список

Основна література: 1, 3.

Додаткова література: 2, 3, 6, 9, 13.

Тема 14. Міжнародне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:


  • систему міжнародного права;

  • сферу дії міжнародного права;

  • міжнародне і національне право.


План вивчення теми
1. Поняття і предмет міжнародного права.

2. Норми міжнародного права.

3. Співвідношення міжнародного і внутрішнього права.

4. Суб’єкти міжнародного права.

5. Основні принципи міжнародного права.

6. Відповідальність у міжнародному праві.


Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні першого питання студентам треба засвоїти, що міжнародне право - це особлива система права. Вона відрізняється від інших правових систем за методами правового регулювання, об’єктом і суб’єктами права, за способами нормоутворення і забезпечення юридичної сили.

Особливості міжнародного права випливають з характеру його суб’єктів, якими є лише суверенні й повністю незалежні держави. Суб’єктами міжнародного права є також міжнародні (міжурядові) організації, але оскільки вони створюються державами, то є похідними (іноді кажуть вторинними) суб’єктами міжнародного права.

Студенти повинні знати, що оскільки держави є основними суб’єктами міжнародного права, необхідно дослідити ознаки і особливості їхньої міжнародної правосуб’єктності.

1. Держави мають суверенітет. У міжнародному праві це слід розуміти як незалежність однієї державної влади від будь-якої іншої. Суверенітет знаходить своє відбиття у праві держави здійснювати виключну юрисдикцію щодо фізичних і юридичних осіб на всій території, звідси його називають також територіальним суверенітетом.

Ст.2 Конституції України встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територіальний суверенітет означає також, що держава не може здійснювати будь-які виявлення своєї влади на території іншої держави, крім як на підставі дозволеної норми, яка випливає з загального міжнародного права або договору. Екстерни повинні запам’ятати, що суверенітет однієї держави завжди обмежений суверенітетом іншої.

2. Держави мають міжнародну дієздатність і правоздатність. Міжнародне право сприйняло цивілістичну доктрину, з тим лише застереженням, що, як правило, держави не можуть позбавлятись дієздатності.

3. Як суб’єкти міжнародного права держави, беруть участь у міжнародній правотворчості, тобто створюють норми міжнародного права як безпосередньо, так й у міжнародних організаціях, і несуть відповідальність за їхні порушення. Можливість відповідати за порушення міжнародних норм - одна з головних ознак міжнародної правосуб’єктності.

4. Наявність міжнародної правосуб’єктності визначається можливістю вступати у зносини з іншими державами, у тому числі шляхом здійснення дипломатичних і консульських зносини захищати свою правосуб’єктність, а також застосовувати санкції до порушників міжнародного права. Застосування збройної сили проти агресії - одна з суттєвих ознак міжнародної правосуб’єктності.

Необхідно підкреслити ще одну особливість держави як суб’єкта міжнародного права - властиву їй неперервність.

Студенти повинні знати також, що об’єктом міжнародного права –(міжнародно-правового регулювання) є міжнародні відносини. Точніше - відносини між державами. Серед об’єктів правового регулювання сучасним міжнародним правом все більшого значення набувають загальнолюдські або глобальні проблеми.

Студентам необхідно запам’ятати, що міжнародне право - це сукупність правил поведінки учасників міжнародного спілкування, обов’язковість яких визнається ними добровільно, з метою запобігання міжнародним конфліктам, забезпечення всебічного міжнародного співробітництва і дружніх відносин між ними.

При підготовці до другого питання студентам треба знати, що основою міжнародного права є його норма. Норми міжнародного права розпадаються на дві групи:

- норми звичаєвого права;

- норми, що виникли із узгодженої волі держав.

Студентам треба звернути увагу на особливість міжнародно-правової норми - у ній відсутня санкція.

При підготовці до третього питання студенти повинні знати, що в Україні визнається пріоритет загальновизнаних (основних) норм (принципів) міжнародного права, а також пріоритет норм міжнародного договору, якщо цей договір укладений у формі закону.

При підготовці до наступного питання студентам треба знати, що основними суб’єктами міжнародного права є держави. При цьому, у федеративній державі суб’єктом міжнародного права є федерація у цілому. Конфедерація - це союз держав. Конфедерація, як правило,- тимчасове об’єднання, яке припиняє своє існування з досягненням поставленої мети або перетворюється в більш тісний союз - найчастіше у федеративну державу. Конфедерація утворюється міжнародним договором з певними умовами об’єднання та існування. Унії - розрізняють особисті й реальні. Особисті унії це дві або більше держави, котрі об’єднані під егідою одного монарха. При цьому члени унії залишаються самостійними суверенними державами.

Реальна унія відрізняється від особистої тим, що крім спільного монарха тут має місце реальне об’єднання держав у результаті чого виникає один суб’єкт міжнародного права. Члени реальної унії можуть укладати окремі міжнародні договори, але, як правило, договори укладає унія в цілому. Якщо члени особистої унії теоретично можуть навіть воювати один з одним, то в реальній - це виключено.

При підготовці до п’ятого питання студентам треба знати, що основні принципи займають важливе місце в системі норм міжнародного права. До основних принципів міжнародного права відносяться:

1. Принцип незастосування сили або загрози силою.

2. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів.

3. Принцип невтручання у внутрішню компетенцію будь-якої держави.

4. Принцип співробітництва держав.

5. Принцип рівноправності й самовизначення народів.

6. Принцип суверенної рівності держав.

7. Принцип сумлінного виконання зобов’язань, прийнятих відповідно до Статуту ООН.

8. Нерушимість кордонів.

9. Повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконання.

10. Принцип територіальної цілісності держав.
При підготовці до останнього питання студенти повинні знати, що відсутність санкції в нормі міжнародного права не означає відсутності відповідальності за його порушення. Міжнародно-правова відповідальність визнається одним з принципів міжнародного права, тобто є основою загального міжнародного права. Суб’єктом відповідальності може бути лише держава. При цьому держава розглядається як єдине ціле незалежно від того, який орган держави скоїв діяння, котре кваліфікується як правопорушення. Держава відповідає за всі свої органи, так само як і за діяння посадових та інших уповноважених осіб.

Студенти повинні запам’ятати, що відповідальність розділяють на матеріальну і політичну (нематеріальну).

Прийнятий поділ відповідальності на політичну і матеріальну не виключає прийняття зарубіжних критеріїв стосовно видів відповідальності.

Сатисфакція - це форма політичної відповідальності, яка виражається шляхом вибачення, співчуття, віддання почесті державі, котра постраждала, покарання винуватих, прийняття організаційних або законодавчих заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому, уплати компенсації за моральну шкоду особам, котрі постраждали тощо.

Реторсії - це правомірні індивідуальні дії у відповідь на недружній акт іншої держави. Реторсії, як правило, носять характер відповідних адекватних дій і переслідують мету відновити принцип взаємності у взаємовідносинах між державами. Реторсії застосовуються, наприклад, під час висилки дипломатів за дії, несумісні с їхнім статусом.

Репресалії - це правомірні примусові дії, які застосовуються до держави-порушника міжнародного права як засіб примусити її відмовитись від своїх незаконних акцій. Репресалії не передбачають застосування збройного впливу на порушника, але можуть бути пов’язані з демонстрацією збройної сили чи мирною блокадою.

Матеріальна відповідальність покладає на винувату державу обов’язок загладити заподіяну правопорушником шкоду (збитки). Відшкодування збитків включено в загальне поняття репарації. Репараціям історично передували контрибуції, які були інститутом старого міжнародного права.



Контрибуції - це грошові суми, які виплачувались переможцю переможеною державою і не пов’язувались із заподіяною шкодою. Такої шкоди могло й не бути. Був лише факт воєнної поразки.

Реституція - спосіб відшкодування збитків, однак не шляхом компенсації, а повернення у натурі вилученої противником власності.
Ключові поняття
Міжнародне право - це сукупність правил поведінки учасників міжнародного спілкування, обов’язковість яких визнається ними добровільно, з метою запобігання міжнародним конфліктам, забезпечення всебічного міжнародного співробітництва і дружніх відносин між ними.

Васалітет - це один з видів міжнародного опікування.

Протекторат - це відносини між державами, котрі визначаються договором, яким слабка держава віддає себе під захист сильної.

Міжнародний делікт - це неправомірна поведінка (агресивна війна, порушення миру чи загроза порушення миру, посягання на свободу народів тощо.
Питання для самоконтролю:
1. Охарактеризуйте систему міжнародного права.

2. Визначте сферу дії міжнародного права.

3. Надайте поняття міжнародного і національного права.

4. Розгляньте основні принципи міжнародного права.


Бібліографічний список

Основна література: 1, 3, 5, 8, 9 , 12.

Додаткова література: 2, 3, 6, 9, 13, 18, 19, 16, 20.
3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль I. Правознавство

Змістовий модуль 1. Загальні засади правознавства та окремі галузі юриспруденції
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка