Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр



Сторінка5/11
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 10. Розгляд цивільних, адміністративних, кримінальних справ та вирішення господарських спорів

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • правові засади розгляду цивільних справ;

  • правові засади розгляду адміністративних справ;

  • правові засади розгляду кримінальних справ;

  • джерела процесуального права.


План вивчення теми
1. Правосуддя в Україні: поняття, основні ознаки та принципи.

2. Поняття судочинства.

3. Цивільне судочинство. Цивільний процесуальний кодекс України.

4. Кримінальне судочинство. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Конституційне судочинство.

6. Поняття та характеристика господарського процесу.


Методичні рекомендації до самостійної роботи
При розгляданні першого питання студентам треба знати, що правосуддя - це особлива владна функція у державі, що здійснюється від її імені судом через розгляд і вирішення в судових засіданнях адміністративних, господарських, цивільних справ стосовно спорів про права та інтереси громадян, громадських об’єднань, підприємств, установ, організацій і кримінальних справ із засудженням осіб, винних у вчиненні злочину або виправданням невинних. Кожному громадянинові в Україні гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод - ст.55 Конституції України.

Студентам необхідно пам’ятати, що правосуддя здійснюється на підставі Конституції України і регламентується законодавством про судоустрій, цивільне, господарське, конституційне та кримінальне судочинство. Екстернам треба знати, що правосуддя - це виключно судова діяльність. Суди, згідно з Конституцією України, є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади - ст.6 Конституції. Екстернам необхідно також знати, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судова діяльність поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Студентам необхідно зрозуміти, що правосуддя діє на визначених принципах, при цьому принципи правосуддя мають важливе значення і для інших видів юридичної діяльності. Усі принципи тісно взаємопов’язані й у сукупності становлять єдину систему. Але кожний з них відіграє самостійну роль, він ніби презентує конкретну галузь законодавства в цілому, але між ними існує взаємозв’язок і взаємодія. Дія одного принципу зумовлює дію інших. Кожний з принципів не може існувати відокремлено від принципів системи в цілому.

Студенти повинні знати головні принципи правосуддя:

- здійснення правосуддя тільки судом;

- незалежність судів і підкорення їх тільки закону;

- державна мова судочинства;

- принцип законності;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом і та ін.

При підготовці до другого питання студентам треба запам’ятати, що під судочинством розуміють встановлений процесуальний порядок подання позовів і розгляд в судах справ стосовно спорів, що виникають з різноманітних правовідносин, порядок прийняття рішень учасниками процесуальних дій, оскарження та перегляду цих рішень, подання заяви про правопорушення та злочини, їх виявлення, розслідування, передачу матеріалів кримінальних справ у судах. Студентам треба знати, що це загальне визначення судочинства охоплює всі його види. Крім того, екстерни повинні розуміти, що принципи правосуддя, що були згадані вище, стосуються усіх видів судочинства. Проте є особливості провадження у цивільному, господарському та кримінальному судочинстві.

При підготовці до наступного питання студентам треба знати, що цивільне судочинство полягає у розгляді справ стосовно спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, аграрних, земельних відносин, а також спорів, що виникають з адміністративно-правових відносин і справ окремого провадження.

Студентам треба знати, що цивільні справи у судах розглядаються за заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів, а також за заявою прокурора та інших осіб, що звертаються на захист прав і свобод іншої особи.

Студентам також необхідно запам’ятати що усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються суддями більшістю голосів, а при одноособовому розгляді - суддею. У деяких випадках суддя (судді) не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу. Зокрема, це відбувається тоді, коли суддя (судді) брали участь у попередньому розгляді даної справи, або якщо особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті даної справи тощо.

Студенти повинні знати, що у порядку ведення судочинства сторони подають докази, тобто будь-які фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть виступати громадяни, державні підприємства, установи, організації.

Розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення осіб, показання свідків, висновки експертів, знайомиться з письмовими доказами, оглядає речові докази. У результаті розгляду справи суд приймає рішення що має бути законним і обґрунтованим.

Студентам необхідно також запам’ятати, що порядок провадження у цивільних справах, справах, що виникають з адміністративних правовідносин, і справах окремого провадження визначається Цивільно-процесуальним кодексом України, прийнятим у 2003 р.

При підготовці до наступного питання студентам треба знати, що кримінальне судочинство полягає у діяльності з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також у швидкому і повному розкритті злочинів, викритті винних і забезпеченні правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний . Саме про це наголошується у Кримінально-процесуальному кодексі України.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що за Конституцією України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Студентам також треба знати, що кримінальне судочинство складає єдину систему дій, етапів дослідження обставин кримінальної справи, встановлення істини по цій справі. Етапами кримінального судочинства визнаються:

- порушення кримінальної справи;

- досудове розслідування кримінальної справи;

- віддання обвинуваченого до суду;

- судовий розгляд справи;

- апеляційне провадження по справі;

- касаційне провадження по справі;

- виконання вироку;

- перегляд судових рішень у порядку виключного провадження за ново-виявленими обставинами або у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Крім того, студентам треба знати, що здійснення кримінального судочинства відбувається на основі вимог Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу України 2003р.

При підготовці останнього питання студентам необхідно зрозуміти, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Студентам треба знати, що статус Конституційного Суду України визначаться статтями 147-153 Конституції України та Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.

Завдання Конституційного Суду України полягають у гарантуванні верховенства Конституції України як основного закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України базується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості винесених ним рішень.

Суб’єктами звернення до Конституційного Суду України є:

- Президент України;

- не менш як 45 народних депутатів України;

- Верховний Суд України;

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- Верховна Рада Республіки Крим.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо було порушено встановлену Конституцією України процедуру, ухвалення чи набрання ними чинності.

Від дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність законів, інших правових актів або їхніх положень вони втрачають чинність.

Студентам треба знати склад Конституційного Суда України. Він складається з 18 суддів, яких призначають по шість Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.


Ключові поняття
Правосуддя - це особлива владна функція у державі, що здійснюється від її імені судом через розгляд і вирішення в судових засіданнях адміністративних, господарських, цивільних справ стосовно спорів про права та інтереси громадян, громадських об’єднань, підприємств, установ, організацій і кримінальних справ із засудженням осіб, винних у вчиненні злочину, або виправданням невинних.

Судочинство - це встановлений процесуальний порядок подання позовів і розгляд в судах справ стосовно спорів, що виникають з різноманітних правовідносин, порядок прийняття рішень учасниками процесуальних дій, оскарження та перегляду цих рішень, подавання заяв про правопорушення та злочини, їх виявлення, розслідування, передачу матеріалів кримінальних справ у судах.

Цивільне судочинство - це розгляд справ стосовно спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, аграрних, земельних відносин, а також спорів, що виникають з адміністративно-правових відносин і справ окремого провадження.

Кримінальне судочинство - це діяльність з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також у швидкому і повному розкритті злочинів, викритті винних і забезпеченні правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Конституційний Суд України - це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть ознаки правосуддя.

2. Охарактеризуйте основні ланки судової система України.

3. Що таке цивільне судочинство?

4. Охарактеризуйте порядок розгляду цивільних справ.

5. Дайте визначення кримінального судочинства, назвіть його основні завдання і стадії.

6. Охарактеризуйте основні стадії господарського процесу.


Бібліографічний список

Основна література: 2, 3, 6, 8, 10 , 12.

Додаткова література: 2, 3, 6, 9, 13, 16.

Тема 11. Аграрне земельне та екологічне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • аграрні правовідносини як предмет регулювання;

  • джерела аграрного права;

  • земельні правовідносини як предмет земельного права;

  • земельне законодавство України;

  • екологічні права та обов’язки громадян;

  • право природокористування;

  • юридичну відповідальність за порушення екологічного законодавства.


План вивчення теми
1. Поняття екологічного права.

2. Правове регулювання використання природних ресурсів.

3. Правова охорона атмосферного повітря.

4. Правова охорона рослинного і тваринного світу.

5. Основи земельного права України.

6. Право власності на землю.

7. Гарантії права на землю.

8. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

9. Характеристика аграрного права як самостійної галузі права.

10. Характеристика суб’єкта та об’єкта аграрного права.


Методичні рекомендації до самостійної роботи
При розгляданні першого питання студентам треба зрозуміти, що суспільство існує в природному середовищі, яке для всіх людей є неодмінною складовою, без якої неможливе існування. З розвитком суспільства розширюється його взаємодія з природою, збільшується потреба людей у використанні природних ресурсів, тому очевидною є необхідність правової регламентації таких відносин. Згідно зі ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне життя і здоров’я, довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предмету побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Студентам треба знати, що згідно з чинним законодавством України, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя і здоров я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Студенти повинні знати, що ці відносини складаються між громадянами, організаціями, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу належності, використання, відтворення об’єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших потреб. Залежно від природних об’єктів їх можна поділити на сім груп -див. рис. 2.4.

Екологічні

правовідносини

виникають з

приводу

використання і

охорони:

землі


води

лісів


природно-заповідного фонду

тваринного світу

надри

атмосферного повітря



Рис. 2.4. Класифікація екологічних правовідносин
Виходячи із наведеної класифікації, кожна із перерахованих груп відносин має відповідне коло джерел нормативного регулювання та галузь законодавства, як-от: земельне, лісове, законодавство про тваринний світ, надра, природно-заповідний фонд тощо.

Таким чином, студенти повинні уяснити, що екологічне право - галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища, та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

При підготовці до наступного питання студенти повинні звернути увагу на те, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб: естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Підставами для виникнення права природокористування є адміністративні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, інші юридичні факти (дії, події).

При розгляданні наступного питання студентам треба знати, що охорона атмосферного повітря - це система заходів, пов’язаних зі збереженням, поліпшенням ті відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Студенти повинні знати, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. В нашій державі передбачена система заходів, спрямованих на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров я людей та навколишнє природне середовище. Основним документом, що регулює зазначене питання, Закон України «Про охорону атмосферного повітря», який визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

При підготовці до наступного питання студентам необхідно знати, що тваринний світ є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

Студенти повинні запам’ятати, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають в умовах природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України та іншими нормативними актами, зокрема Законом України «Про тваринний світ».

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських тварин, а також діяльність, пов’язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

Студентам треба знати, що об’єктами тваринного світу, на які поширюється дія зазначеного вище Закону, є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні і безхребетні в усьому їх видовому і популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають в умовах природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі:

- частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, тощо).

Крім того, студентам треба знати, що об’єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

При вивченні цього питання студенти повинні також знати, що об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об’єктом права державної або комунальної власності.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Студентам необхідно також знати, що законодавством України врегульований також порядок захисту рослинного світу, до якого відносять рослини сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічні і лісові насадження, дерева, чагарники, рослинність закритого ґрунту, продукція рослинного походження і та ін.

Студенти повинні запам’ятати, що відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, іншими нормативними актами, зокрема Законом України "Про рослинний світ".

Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань. Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками чинне законодавство поділяє на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

При підготовці до наступного питання екстернам треба запам’ятати, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельними фондом та охорони земель.

Студентам необхідно запам’ятати, що суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.



Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Студенти повинні знати, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі житлової та громадської забудови;

- землі оздоровчого призначення;

- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

- землі рекреаційного призначення;

- землі історико - кільтурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

При розгляданні наступного питання студентам треба знати, що законодавством урегульоване право власності на землю, яке передбачає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Об’єктом права власності на землю є земельні ділянки.

Земельні ділянки - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Студентам необхідно запам’ятати що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, що є необхідними для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

При підготовці цього питання студентам треба знати, що суб’єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи (на землі приватної власності);

- територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (на землі комунальної власності);

- держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (на землі державної власності).

При розгляданні останнього питання студентам треба знати, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Студентам необхідно запам’ятати, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування, і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження.

В іншому випадку вони несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їхнім неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

До органів, що вирішують земельні спори, закон відносить суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Ключові поняття
Предмет екологічного права - це екологічні правовідносини, які виникають в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на різних формах права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Екологічне право - це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

Охорона атмосферного повітря - це система заходів, пов’язаних зі збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельним фондом та охорони земель.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Питання для самоконтролю
1. Назвіть та охарактеризуйте предмет екологічного права.

2. Охарактеризуйте джерела екологічного права України.

3. Назвіть основні принципи екологічного права.

4. Дайте загальну характеристику загального і спеціального природокористування.

5. Які форми власності на природні ресурси передбачає законодавство України.

6. Назвіть та охарактеризуйте основні принципи аграрного права.

7. Характеристика суб’єкта та об’єкта аграрного права.
Бібліографічний список

Основна література: 1-8, 9 , 12.

Додаткова література: 2, 3, 6-9, 13.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка