Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр



Сторінка4/11
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 7. Основи соціального законодавства

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • поняття соціального захисту та його види;

  • джерела права соціального захисту та забезпечення населення;

  • правові основи пенсійного забезпечення.

План вивчення теми

1. Поняття права соціального захисту та соціального забезпечення.

2. Пенсійне забезпечення в Україні.

3. Державна соціальна підтримка сім ї, материнства й дитинства, інших категорій громадян.


Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні першого питання студентам треба знати, що ст.1 Конституції України проголосила Україну правовою і соціальною державою, яка повинна визнавати та забезпечувати основні соціальні права людини і громадянина.

У зв’язку з цим держава бере на себе зобов’язання захистити найбільш уразливі верстви населення, які з об’єктивних причин обмежені у здійсненні своїх прав і забезпеченні законних інтересів.

Так, студенти повинні знати, що згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Студентам треба запам’ятати, що соціальний захист полягає у встановленні державою гарантій права громадян на працю, допомогу на випадок безробіття, допомогу у разі втрати працездатності, у старості, державну допомогу малозабезпеченим сім’ям та сім’ям з дітьми, допомогу і пільги окремим категоріям громадян та ін.

З цією метою законодавством держави встановлюються державні соціальні гарантії.

Студенти повинні розуміти, що розвиток і вдосконалення соціальної політики держави, спрямованої на забезпечення соціальних прав громадян, неможливий без відповідної самостійної галузі права - права соціального захисту.

Право соціального захисту - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Основною складовою права соціального захисту є право соціального забезпечення.

Студентам треба знати, що право соціального забезпечення - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері матеріального забезпечення верств населення, окремих громадян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування, або потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.

При підготовці до наступного питання студентам треба запам’ятати, що основними нормативно-правовими актами, що регулюють пенсійне забезпечення в Україні, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Студентам треба знати, що закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел та ін.

Крім того, студенти повинні знати, що згідно з вищеназваним Законом України максимальний розмір пенсії за віком не обмежується. В той же час, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики за наявності у чоловіків 25 років -у жінок 20 років страхового стажу. При цьому умовами призначення пенсії за віком є досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Студентам треба також знати, що система недержавного пенсійного забезпечення входить складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових пенсійних виплат.

При вивченні останнього питання, студентам потрібно знати, що Законом України «Про державну допомогу сім ям з дітьми» (в редакції Закону 2002 р.) встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, студенти повинні знати також, що право на державну допомогу мають незастраховані громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

При цьому студенти повинні пам’ятати, що дитиною визнається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Студентам треба знати, що розмір державної допомоги сім’ям з дітьми визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25 відсоткам від встановленого рівня прожиткового мінімуму.

01.06.2000 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», який спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім ям.

Отже, студенти повинні зрозуміти, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям полягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

При цьому студенти треба знати, що малозабезпеченою сім’єю визнається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім ї - це визначена для кожної сім’ї залежно від складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення».

Студенти також повинні звернути увагу на те, що право на державну допомогу закон надає малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

Студентам треба знати, що строк, на який призначається державна соціальна допомога у загальному випадку, складає шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-рчного віку і не мають інших джерел для існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Крім того, студенти повинні знати, що в нашій державі на законодавчому рівні визначено організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю. Основним нормативним документом, що регулює зазначене питання, є Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», прийнятий Верховною Радою України 21.06.2001 р.

Соціальною роботою з дітьми та молоддю визнається діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

При вивченні цього питання студентам треба звернути увагу на те, що з метою надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді, розроблення та здійснення системи заходів по створенню умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді, здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання в нашій державі функціонує система суб’єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю, до яких відносяться уповноважені органи, які здійснюють відповідну соціальну роботу, та фахівці із соціальної роботи.

Студенти повинні також знати, що окрема увага у законодавстві приділена захисту прав інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їхніх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Розмір державної соціальної допомоги призначається в залежності від категорії, до якої належить особа, та у відсотках до прожиткового мінімуму, і підвищується у зв’язку із його збільшенням.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 16 років призначається органами соціального захисту населення і виплачується державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів.


Ключові поняття
Право соціального захисту - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Право соціального забезпечення - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері матеріального забезпечення верств населення, окремих громадян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби існування або потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.

Дитина - це особа віком до 18 років - повноліття, якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Малозабезпечена сім’я - це сімя, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім’ї - це визначена для кожної сім’ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення».
Питання для самоконтролю:
1. Охарактеризуйте сімейне право як галузь права.

2. Визначте поняття та зміст шлюбу.

3. Назвіть та охарактеризуйте порядок і умови укладення шлюбу.

4. Визначте поняття та зміст шлюбного контракту.

5. Визначте та охарактеризуйте особисті права та обов’язки подружжя.

6. Назвіть та охарактеризуйте майнові права та обов’язки подружжя.

7. Розгляньте поняття та порядок і умови припинення шлюбу.

8. Охарактеризуйте права та обов’язки батьків, дітей, інших членів сім’ї та родичів.


Бібліографічний список

Основна література: 3, 6, 8, 9, 13 , 18.

Додаткова література: 2, 3, 6, 9, 13, 18, 19, 23.

Тема 8. Кримінальне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • поняття кримінального права;

  • систему кримінального права;

  • поняття злочину та його ознаки;

  • підстави кримінальної відповідальності;

  • кримінальне покарання.


План вивчення теми
1. Поняття кримінального права.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

3. Кримінальна відповідальність.

4. Кримінальне покарання та його види.


Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні першого питання студентам треба запам’ятати, що кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Крім того, студентам треба знати, що завдання кримінального права становлять:

- охорону суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

- забезпечення захисту життя, здоров’я, часті і гідності громадян, їх конституційних прав і свобод;

- захист власності, громадського порядку, довкілля;

- викорінювання усіляких порушень правопорядку і, перш за все, злочинів;

- забезпечення миру і безпеки людства;

- усунення причин, що породжують злочини.

При вивченні другого питання студентам необхідно знати, що основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України, який прийнятий 05.04.2001 р. і набрав чинності 01.09.2001 р. Він складається з Загальної та Особливої частини.

Студенти повинні уяснити, що у Загальній частині представлено норми загального значення, зокрема щодо поняття злочину, його ознак, дії Кримінального кодексу України у просторі та часі, класифікації та підстав кримінальної відповідальності, кримінального покарання його видів, призначення покарання та звільнення від нього.

Особлива частина Кримінального кодексу України визначає відповідальність за конкретні види злочинів.

Студенти також повинні знати, що Кримінальний Кодекс України діє відносно певного кола осіб, у певних просторових та часових межах, це регулюються ст.4 Кримінального кодексу України.

Також студентам треба запам’ятати, що у відповідності до ст.6 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним Кодексом України… Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, а також, якщо його виконавець або хоча б один зі співучасників діяв на території України.

При розгляданні третього питання студентам треба запам’ятати, що кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання.

Крім цього, студентам треба також знати, що підставою для кримінальної відповідальності є факт учинення злочину та його склад. Вона застосовується лише судом і лише до особи, винної у скоєнні злочину.

Кримінальній відповідальності підлягає осудна особа за вчинення будь-якого злочину з 16 років, а за деякі найбільш небезпечні злочинні діяння кримінальну відповідальність встановлено з 14 років (ст.22 Кримінального кодексу України).

Студенти також повинні знати, що законом передбачені і підстави звільнення від кримінальної відповідальності. До них належать:

- дійове каяття винного;

- примирення винного з потерпілим;

- передача особи на поруки;

- зміна обстановки;

- закінчення строків давності;

- закон про амністію чи акт помилування;

- застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх;

- спеціальні види звільнення за Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

При розгляданні останнього питання, студенти треба знати, що кримінальне покарання - це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Студентам необхідно уяснити, що застосовуючи кримінальне покарання, держава переслідує наступні цілі:

- настання негативних наслідків для винного (кара);

- виправлення і перевиховання засудженого;

- запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальне попередження);

- запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальне попередження).

Також студенти повинні запам’ятати, що кримінальне покарання характеризується тим, що не має на меті завдати фізичних страждань засудженій особі або принижувати її гідність, що кримінальне покарання являє собою справедливий акт правосуддя.



Ключові поняття
Кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Злочин - це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Склад злочину - це сукупність передбачених кримінальним кодексом ознак, які визначають суспільно-небезпечне діяння як злочин.

Об’єкт злочину - те, на що спрямований злочин - власність, майнові та немайнові права, свободи і обов’язки громадян.

Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка вчинила злочин; нею можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що досягли 16, в окремих випадках-14 років.

Об’єктивна сторона злочину - зовнішня форма злочинної діяльності, яка піддається спостереженню, оцінці.

Суб’єктивна сторона злочину - це вина, тобто наявність у особи психічного ставлення до дії або бездіяльності у формі умислу або необережності.

Осудна особа - це особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання.

Кримінальне покарання - це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Питання для самоконтролю
1. Що таке кримінальне право?

2. Назвіть завдання кримінального права.

3. Охарактеризуйте основне джерело кримінального права України.

4. Що таке кримінальна відповідальність?

5. Охарактеризуйте осудність за кримінальним правом.

6. Кримінальне покарання, його характеристика.


Бібліографічний список

Основна література: 1-3, 5, 6, 8.

Додаткова література: 1, 4, 6, 9.

Тема 9. Судові та правоохоронні організації

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • судову владу України;

  • систему судової влад;.

  • Правовий статус працівників органів суду, прокуратури та МВС України.

План вивчення теми

1. Поняття правоохоронного органу.

2. Органи прокуратури в Україні.

3. Міліція в Україні.

4. Служба безпеки України.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні першого питання студентам треба знати, що правоохоронні органи - це державні органи, основною спеціальною функцією яких є охорона правопорядку, попередження правопорушень, захист законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Студенти повинні знати, що правоохоронні органи мають характерні риси, які притаманні тільки їм. До таких характерних рис належать:

- здійснення органами зазначених вище функцій, які в сукупності називають правоохоронною діяльністю;

- наявність у правоохоронних органів для виконання зазначених вище функцій відповідних державно-владних повноважень, зокрема можливості видавати правові акти в основному індивідуального характеру, обов’язкові для виконання;

- можливість безпосередньо застосовувати різні заходи примусу затримання особи, арешт, позбавлення волі тощо;

- перебування їхньої діяльності під особливим державним контролем і наглядом, здійснення лише на основі закону й у встановленому ним порядку.

Студентам необхідно запам’ятати, що до правоохоронних органів належать:

- суди;


- прокуратури;

- міліції;

- Служби безпеки України;

- дізнання державної митної служби;

- охорони державного кордону;

- податкова міліція;

- Військові служби правопорядку у Збройних Силах України;

- Управління державної охорони;

- дізнання державного пожежного нагляду;

- Державний департамент України з питань виконання покарань.

Також студентам треба знати, що до системи правоохоронних органів включають деякі інші державні установи і громадські організації, які, відповідно до законодавства, наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності. До таких установ і організацій відносять органи юстиції та адвокатури.

При розгляданні другого питання, студентам повинні зрозуміти, що прокуратура України становить єдину систему, діяльність якої спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань.

Студенти повинні знати, що відповідно до Конституції України та чинного законодавства Закон України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються такі функції:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді.

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

3. Нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

4. Нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі з удосконалення та роз’яснення законодавства, На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України.

Система органів прокуратури представлена на рис.2.2.
ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва та Севастополя

(на правах обласних)

Міські, районні, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури

Військові прокуратури

Рис. 2.2. Система органів прокуратури
При розгляданні наступного питання студенти повинні знати, що важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є міліція.

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Також студенти повинні запам’ятати, що правовою основою діяльності міліції є:

- Конституція України;

- Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.;

- Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р.;

- Положення про Міністерство внутрішніх справ, затверджене Указом Президента України від 17.10.2000р.

Студентам треба знати, що діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету.

Студенти повинні запам’ятати, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх справ України і виконує такі функції:

- адміністративну;

- профілактичну;

- оперативно-розшукову;

- кримінально-процесуальну;

- виконавчу;

- охоронну - на договірних засадах.

Крім того, студенти повинні знати, що міліція складається з підрозділів, що представлені на рис. 2.3.

ПІДРОЗДІЛИ МІЛІЦІЇ

Кримінальна міліція

Міліція громадської безпеки

Міліція охорони

Спеціальна міліція

Транспортна міліція


Державна автомобільна міліція


Рис. 2.3. Структура міліції


При підготовці останнього питання студентам треба запам’ятати, що Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку.

На Службу безпеки України покладається у межах, визначених законодавством компетенції захист:

- державного суверенітету;

- конституційного ладу;

- територіальної цілісності;

- економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу;

- законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки й інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах:

- законності;

- поваги до прав і гідності;

- позапартійності;

- відповідальності перед народом України.

В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я ефективно виконувати службові обов’язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.



Ключові поняття

Правоохоронні органи - це державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є охорона правопорядку, попередження правопорушень, захист законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Прокуратура України - це єдина система, діяльність якої спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань.

Міліція України - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте систему правоохоронних органів в Україні.

2. У чому полягають основні функції прокуратури?

3. На яких принципах будується діяльність міліції в Україні?

4. Які обов’язки покладені законом на працівників міліції?

5. На яких принципах будується діяльність Служби безпеки України, які її основні завдання?
Бібліографічний список

Основна література: 1, 3, 5, 8, 9 , 12.

Додаткова література: 2, 3, 6, 9, 13, 16.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка