Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр



Сторінка10/11
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Правовий статус - юридично закріплене положення людини і громадянина в суспільстві, яке визначає межі можливої та зобов’язальної поведінки.

Правовідносини - особливий вид суспільних відносин, що виникають на підставі права, а їх учасники є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Правопорушення - суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке передбачається чинним законом юридична відповідальність.

Правопорядок - стан суспільного порядку, що склався в результаті реалізації правових норм.

Правотворчість - діяльність компетентних державних органів, посадових осіб, уповноважених громадських організацій, або всього народу, що полягає у створенні, зміні або скасуванні нормативно-правових актів.

Принципи права - закріплені в праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, закріплені в ньому закономірності суспільного життя.

Система законодавства - цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права.

Система права - об’єктивно зумовлена внутрішня організація певного суспільства, яка полягає у єдності і погодженості всіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами.

Систематизація нормативно-правових актів - діяльність компетентних органів або осіб, що полягає у впорядкуванні та вдосконаленні нормативних актів, приведенні їх до певної внутрішньої узгодженості.

Соціальні норми - загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Структура права - внутрішня побудова, спосіб організації взаємообумовлених та взаємодіючих елементів.

Суб’єкти правовідносин - фізичні або юридичні особи, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правових відносин, виступати носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Сутність права - головна ідея права, яка виражає його соціальне призначення та цілеспрямованість, що зумовлюється об’єктивними умовами життя суспільства і знаходить своє відбиття у змісті права.

Функції права - основні напрями його впливу на суспільні відносини.

Юридичне право - свобода і обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Юридичне суб’єктивне право - певні можливості, міра свободи, що належить суб’єктові, який сам вирішує, використовувати чи не використовувати йому своє право.

Юридичні факти - конкретні життєві обставини, умови суспільного життя, передбачені правом, з настанням яких норма права пов’язує можливі правові наслідки.

ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Громадянство України - стійкий, необмежений в просторі правовий зв’язок особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.

Громадянське суспільство - поняття, що характеризує систему автономних щодо державної влади суспільних відносин у сфері соціально-економічного , духовного та культурного життя.

Державний лад - система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими; конституційно-правовими-нормами.

Державний устрій - політико-територіальна організація державної влади, що характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Джерелами науки конституційного права є:

1) праці вчених та зарубіжних вчених, які безпосередньо або опосередковано стосуються проблем, пов’язаних з предметом науки конституційного права;



2) правові акти - чинні і такі, що втратили чинність, які містять конституційно-правові норми.

Конституційна держава - держава, що характеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями.

Конституційне право України - провідна галузь національного права України, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють основні відносини владарювання у суспільстві, встановлюючи при цьому належність публічної влади (державної влади та місцевого самоврядування), її організацію та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний лад - цілісна система основних політико-правових, економічних та соціальних відносин, які встановлюються та захищаються конституцією.

Конституційно-правова відповідальність - особливий вид юридичної відповідальності, що не має репресивного чи матеріального характеру, а передбачається конституційно-правовими нормами і поширюється лише на орган публічної влади та посадових осіб.

Конституційно-правова норма - загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права.

Конституційно-правовий інститут - відносно відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин.

Конституційно-правові відносини - суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб’єкти яких наділяються взаємними правами і обов’язками згідно із приписом конституційно-правової норми.

Конституція - політико-правовий акт, в якому знайшли свій концентрований офіційний вираз та закріплення головні, базові принципи суспільного і державного устрою; приналежність державної влади, територіальний устрій, система і принципи механізму відтворення повновладдя народу.

Матеріальна конституція - складається з великої кількості писаних нормативних актів та конституційних звичаїв, наприклад, Конституція Великої Британії.

Обов’язок - об’єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чином, чітко визначеним у законі, або утримуватися від здійснення певних дій.

Права людини - це її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Правовий статус особи - юридично закріплене становище особи в державі і суспільстві - становить частину її суспільного статусу, стосується якості як людини і громадянина і характеризує зв’язки особи з державою та державно організованим суспільством.

Предмет галузі конституційного права- особливе коло суспільних відносин, які виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні.

Представницька демократія - здійснення влади через вільно обрані народом представницькі органи.

Принципи громадянства - вихідні положення, які визначають істотні риси відносин громадянства.

Принципи правового статусу людини і громадянина - вихідні начала, на основі яких визначається зміст і умови реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.

Пряма (безпосередня) демократія - пряме здійснення влади народом у загальнодержавному або місцевому масштабах-вибори, референдум.

Суверенітет державний - властивість держави самостійно і незалежно від влади інших держав здійснювати свої функції всередині держави і у відносинах з іншими державами.

Суверенітет народний - повновладдя народу, тобто володіння народом, який є єдиним джерелом влади, політичними та соціально-економічними засобами для реальної участі у здійсненні державної влади та місцевого самоврядування, в управлінні державними та суспільними справами.

Суверенітет національний - повновладдя нації, її політична свобода, наявність можливості самостійно визначати спосіб свого національного життя, включаючи здатність самовизначатися й утворювати незалежну державу.

Фактична конституція - реальний стан суспільних відносин, які становлять предмет конституційного регулювання.

Форма правління - спосіб організації верховної влади в державі, який характеризується структурою, порядком формування, компетенцією вищих органів державної влади, встановленим порядком взаємовідносин між ними, ступенем участі населення у їх формуванні.

Формальна конституція – закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших законів.

Функції конституції - основні напрями її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції.

Юридична конституція - система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, принципи організації і функціонування органів публічної влади, встановлюють територіальний устрій держави.

Юридичні факти - конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми пов’язують виникнення, зміну чи припинення конституційно-правових відносин.
ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
Гарантії прав і свобод людини і громадянина - правові і неправові засоби забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина

Основні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід’ємні права та свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності у них громадянства України т а гарантуються Українською державою.

Політичні гарантії - відповідним чином орієнтована політика держави, її спрямованість на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини, стабільність політичних структур, належний рівень політичної культури в суспільстві.

Правовий статус - юридично закріплене положення людини і громадянина в суспільстві.

Соціально-економічні гарантії - наявність відповідного середовища і матеріальної основи, які б забезпечували реалізацію прав і свобод, наприклад, соціальної стабільності, динамічної економіки, відповідних виробничих потужностей тощо.

Юридичні гарантії - всі правові засоби, які забезпечують реалізацію прав і свобод людини і громадянина.
ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Заповіт - розпорядження дієздатного громадянина за його життя щодо визначення долі належного йому майна.

Зобов’язальне право - система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності сторін регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з покриттям заподіяної шкоди за участю юридичних і фізичних осіб.

Зобов’язання - правовідношення, згідно з яким боржник (одна сторона) зобов’язана вчинити на користь кредитора (іншої сторони) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Об’єкти цивільно-правових відносин - конкретні блага, з приводу яких суб’єкти вступають між собою у цивільно-правові відносини: речі, дії осіб, послуги, результати творчої діяльності, особисті немайнові блага.

Позовна давність - строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене.

Право власності - сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб’єктам рівні права та обов’язки з володіння, користування і розпорядження майном:

- володіння - фактична наявність речі і власника;

- користування - право вилучення з речей їх корисних властивостей;

- розпорядження - право визначати юридичну чи фактичну долю майна.



Представництво - відносини, за яких угода, укладена однією особою від імені другої особи, створює права і обов’язки безпосередньо для особи, яку представляють.

Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав і обов’язків померлої особи за правом спадкування.

Суб’єкти цивільно-правових відносин - фізичні, юридичні особи, держава, автономно-територіальні утворення, які вступають між собою у цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ.

Цивільна дієздатність - здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав та створювати цивільні обов’язки.

Цивільна правоздатність - здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов’язки.

Цивільне законодавство - система нормативних актів, які містять у собі цивільно-правові норми.

Цивільне право - сукупність цивільно-правових норм, що регулюють на засадах юридичної рівності сторін відносини власності, товарно-грошові відносини і деякі особисті відносини за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

Цивільно-правова відповідальність - встановлена законом негативна реакція держави на цивільний проступок, що виявляється у позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру.

Цивільно-правовий договір - угода двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільно-правових відносин.

Цивільно-правові відносини - врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників.

Юридичні особи - організації, які створені шляхом об’єднання осіб та (або) майна, наділені правоздатністю і можуть набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах.
ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Недійсність шлюбу - укладення шлюбу з порушенням встановленого законом порядку чи за наявності перешкод для цього, а також у разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім’ю (фіктивний шлюб).

Позбавлення батьківських прав - санкція до батьків, які порушують свій обов’язок щодо виховання неповнолітніх дітей.

Сім’я - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом.

Шлюб - юридичне оформлення добровільного, вільного і рівноправного союзу чоловіка та жінки у встановленому законодавством порядку з метою створення сім’ї.

Шлюбний вік - вік, встановлений законодавством для чоловіка та жінки, з настанням якого вони можуть реалізувати своє право на створення сім’ї шляхом вступу до шлюбу.

Шлюбний контракт - угода осіб про вирішення спільних питань життя сім ї, що укладається до реєстрації шлюбу та набуває чинності з моменту його реєстрації.
ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Дисциплінарна відповідальність - обов’язок працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

Дисциплінарний проступок - невиконання або неналежне виконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором.

Колективний договір - письмова угода про соціальне партнерство, яка укладається між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та трудовим колективом через профспілки з метою врегулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин на підприємстві, в установі, організації.

Контракт - різновид трудового договору між працівником і роботодавцем, який має обов’язкову письмову форму, укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України, є строковим, містить можливість передбачати додаткові права працівника або роботодавця, які не зазначені у чинному законодавстві.
Оплата праці - винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров я і працездатності людини у процесі роботи.

Робочий час - встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Трудова дисципліна - встановлений нормами трудового права порядок взаємовідносин учасників трудового процесу, що визначає точне і неухильне виконання ними своїх трудових функцій.

Трудове право України - окрема галузь права України, що регулює відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, яка наймає працівників, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові правовідносини - вольові двосторонні правовідносини працівника зв власником або уповноваженим ним органом з приводу виконання за винагороду роботи за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, з підпорядкуванням встановленому внутрішньому трудовому розпорядку.
Трудові спори - неврегульовані розбіжності між працівником (колективом працівників) та власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом з приводу застосування норм трудового законодавства, встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

Час відпочинку - час, вільний від виконання працівником трудових обов’язків, що використовується ним на власний розсуд.
ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Банки - фінансові установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Бюджетне право - сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Державний бюджет України - основний план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади і місцевого самоврядування в Українській державі.

Джерела фінансового права України - правові акти органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

Платники податків - юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки.

Податкове право України - сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають при зборі податків.

Податок - обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками податків у порядку і на умовах, визначених законодавством про оподаткування.

Фінансове право - це сукупність правових, які регулюють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів з метою виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Фінансово-правові відносини - врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов’язків, які реалізують приписи цих норм з мобілізації, розподілу і використання державних коштів.
ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельнокадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельне законодавство - всі нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, завданням яких є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Моніторинг земель - система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Охорона земель - система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель, природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Принципи земельного законодавства - вихідні начала, основні положення, на яких здійснюється регулювання земельних відносин.
СУДОВА СИСТЕМА

ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ
Адвокатура - добровільне професійне об’єднання юристів, призначення якого полягає у наданні юридичної допомоги громадянам та організаціям у випадках і в порядку, передбачених законодавством.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка