Навчально-методичний посібник для студентів, викладачів та фахівців вищих навчальних закладів інтегрованого типу



Сторінка3/7
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.08 Mb.
1   2   3   4   5   6   7


Табл..2 (продовження)

Супровід слабозорих студентів:


Аудиторне технічне забезпечення індивідуального користування

Диктофон

Запис аудиторних занять для самостійного прослуховування

Лупи


Набір оптичних луп для читання текстів та розгляду малюнків, схем

Зошити з контрастною розліновкою

Для полегшення конспектування навчального матеріалу

Аудиторне технічне забезпечення

колективного користування



Роздатковий матеріал та контрольні картки збільшеного формату

Для полегшення сприйняття лекційних матеріалів та контрольних завдань

Додаткове освітлення робочого місця

-

Встановлення на партах розеток

Для підключення електричного обладнання

Розташування перших парт для слабозорих студентів на відстані не більше 2м від дошки

Для забезпечення доступності записів на дошці

Графопроектор

Для збільшення ілюстативного матеріалу

Відеопроектор

Для показу відео матеріалів

Технічне забезпечення позааудиторної самостійної роботи

Телевізійний збільшуючий пристрій (магніфайер)

Читання текстів, розгляд ілюстрацій у збільшеному форматі

Відеолупа

- ” -

Персональний комп‘ютер

Сприйняття та опрацювання інформації, представленої в електронному вигляді

Навушники

Забезпечення ізольованості під час роботи

Модем + Інтернет-зв‘язок

Робота в Інтернет, дистанційне навчання


Сканер планшетний

Переведення плоскодрукованих текстів в електронний формат

Принтер

Для видруку результатів роботи студента (рефератів, курсових та дипломних робіт тощо) для викладача

Копіювальний апарат

Виготовлення копій збільшеного формату

Багатофункціональний пристрій (принтер, копір, сканер, факс)

Сканування, виведення та розмноження копій необхідного формату

Музичний центр

Запис та прослуховування навчальних матеріалів на аудіо-носіях



4.2.2. Особливості супроводу навчання студентів з вадами слуху
В основі розробки системи супроводу навчання студентів з вадами слуху покладено роботи сурдопедагогів, дефектологів, педагогів, психологів [5,8-15,36,58-62,89], в яких наведені результати досліджень особливостей психофізичного розвитку, пізнавальної діяльності, соціалізації, спілкування та інших аспектів життєдіяльності людей з порушеннями слуху.

Людина, позбавлена слуху, неспроможна сприймати звукові сигнали, необхідні для повноцінного пізнання навколишнього світу, не здатна контролювати вимову різних звуків, унаслідок чого обмежуються можливості її спілкування з людьми. Відсутність або недорозвиток функції мовлення, в свою чергу, призводить до порушень у розвитку інших пізнавальних процесів і, головним чином, словесно-логічного мислення. Виділяють дві категорії порушення слуху:



  • Глухота - стійка втрата слуху, за якої неможливе розбірливе сприйняття мовлення навіть на найближчій відстані від вуха і самостійне оволодіння мовленням.

  • Туговухість - стійке зниження слуху, коли можливе сприйняття зверненого мовлення хоча б на найближчій відстані від вушної раковини і самостійне накопичення мінімального мовного запасу на основі збережених залишків слуху.

Для подолання бар‘єрності оточуючого середовища студенти з вадами слуху, особливо глухі, які перебувають у повній звуковій ізоляції, потребують додаткової, більш виразної візуальної інформації, тобто світлових сигналів і яскравих написів.

В основі відомої педагогічної класифікації за Р.Боскіс [60-61], спрямованої на обґрунтування різних підходів до навчання людей з вадами слуху, лежать критерії, що враховують ступінь втрати слуху, час виникнення порушення слуху та рівень розвитку мови. Відповідно до названих критеріїв виділяють наступні групи: нечуючі люди, до яких відносяться глухі (ранньооглухлі) і пізнооглухлі (оглухлі зі збереженим мовленням), та слабочуючі (туговухі), у яких може бути різні ступені порушення слуху і збереженої мови. Обидві категорії студентів потребують різного індивідуального підходу у навчанні. В першу чергу необхідно визначити спосіб спілкування, якому вони надають перевагу, а саме:



  • використання залишкового слуху;

  • читання по губах;

  • використання дактильно-жестової мови.


Використання залишкового слуху

Чим вищий ступінь збереження слуху, тим легше особі, що має вади слуху, спілкуватися з іншими людьми, вступати в комунікативні контакти. Слід зазначити, що в особи з повною втратою слуху відсутня здатність сприймати на слух всі звуки оточуючої дійсності. Це, в свою чергу, впливає на рівень накопичення словникового запасу, розуміння сприйнятої інформації та на стан мовленнєвого і загального розвитку людини в цілому.

Застосування студентами із залишковим слухом звукопідсилюючої апаратури, в даному випадку - слухових апаратів, розширює їхні можливості сприймання інформації на слух. При використанні слухових апаратів звуки мовлення стають розбірливими.

При цьому важливим є правильний підбір слухових апаратів в залежності від індивідуальних можливостей студентів та ступеня втрати ними слуху.


Читання з губ

Читання з губ допомагає нечуючій особі доповнювати слухові враження, розуміти співрозмовника, порівнювати свою вимову з вимовою оточуючих людей. Читання по губах є дуже важливою складовою у правильному розумінні дактильно-жестової мови. Люди з вадами слуху спираються на спостереження за мімікою, виразами обличчя, мовою тіла співрозмовника так само, як чуючі покладаються на знання розмовної мови. Значення зорового сприйняття мовлення зростає в залежності від ступеня порушення слуху.

У той же час слід пам’ятати, що з губ люди з вадами слуху можуть прочитати лише 30% інформації, інші 70% - просто вгадують. Отже, читання з губ вимагає значої концентрації та спостережливості, що призводить до швидкої стомлюваності та розсіювання уваги. Це важливо пам‘ятати і враховувати викладачам при роботі в інтегрованих групах, де навчаються студенти з вадами слуху. Технологія викладання в такій групі передбачає використання ряду прийомів, зокрема, розбірливої артикуляції, подачі матеріалу „обличчям до обличчя”, уповільнення темпу лекції тощо.
Використання дактильно-жестової мови

Дактильно-жестова мова є основним способом міжособистісного спілкування нечуючих, а також застосовується у спілкуванні між нечуючими та чуючими людьми. Її розділяють на дактильну і жестову мови.



Дактильна мова - це спілкування за допомогою системи пальцевих знаків (дактилології). Вона являє собою алфавіт, в якому кожна буква відтворюється пальцями рук (дактилем), у вигляді дактильних букв. Дактилеми складаються в слова, потім у фрази, причому той, хто говорить, слідує граматиці розмовної мови. Дактильна мова - своєрідна форма розмовної мови.

Жестова мова - це спілкування за допомогою засобів національної жестової мови глухих - лінгвістичної системи, яка має своєрідну лексику, граматику тощо. Калькуюча жестова мова (різновид жестової) - це система спілкування, що калькує усне мовлення. Жести тут є еквівалентами слів, а порядок їхньої послідовності такий же, як і в звичайному реченні.

Як правило, сурдоперекладачі під час передачі інформації нечуючим особам, застосовують саме калькуючу жестову мову, поєднуючи її з дактильною.

Студенти з вадами слуху сприймають навчальний матеріал переважно візуально, з міміки та жестів викладача або через сурдоперекладача. Відтак вони мусять добре володіти методикою жестової мови та жестового висловлення.
Спеціалізований технічний супровід навчання студентів з вадами слуху включає застосування адаптивних технічних засобів (табл. 3) та людських ресурсів :


  • забезпечення звукопідсилюючою апаратурою (індивідуальними слуховими апаратами);

  • забезпечення аудиторій FM- та петльовими системами, що дозволяють слабочуючому студенту, знаходячись у межах 30 м від викладача, розпізнавати його голос, навіть при наявності фонового шуму;

  • забезпечення сурдоперекладу навчальних занять, консультацій, іспитів, заліків, наукових конференцій та інших заходів;

  • забезпечення аудиторій технічними засобами навчання, які дають можливість студентам сприймати інформацію візуально;

  • забезпечення студентів підручниками, конспектами лекцій та іншими друкованими матеріалами;

  • надання послуг тьюторів - записувачів для конспектування та тиражування навчального матеріалу;

  • надання послуг тьюторів-консультантів з навчальних дисциплін та з користування технічними засобами;

  • надання послуг тьюторів-сурдоперекладачів для полегшення спілкування та вирішення питань з посадовими особами навчального закладу;

  • надання допомоги при користуванні медіатекою тощо.

Рівний доступ до навчання студентів з вадами слуху реалізується завдяки адаптивним технологіям, за допомогою яких навчальний матеріал перетворюється у сприйнятну для студентів форму. Ці технології включають:



  • розробку та впровадження спеціальних технологій навчання, зокрема, іноземній мові, філософії тощо;

  • підготовку та тиражування друкованих, рукописних та електронних конспектів лекцій (формування медіатеки);

  • підготовку відеозаписів лекційних матеріалів із синхронним сурдоперекладом чи текстовим рядком;

  • застосування в навчальному процесі мультимедійних курсів з текстовими рядками;

  • навчання студентів користуванню адаптивними технічними засобами : комп‘ютером та периферійними пристроями, програмним забезпеченням, медіатекою та іншими засобами;

  • підготовку груп тьюторів для підтримки навчання студентів тощо.

Технічне забезпечення робочого місця студента з вадами слуху наведено у додатку 4.


Таблиця 3.

Адаптивні технічні засоби для супроводу навчання студентів з вадами слуху



Супровід

Технічний засіб

Призначення адаптивного засобу

Аудиторне технічне забезпечення індивідуального користування

Слухові апарати

Компенсація втрати слуху

Аудиторне технічне забезпечення колективного користування

Звукопідсилюючі бездротові системи: Клас "MicroLink "

Слухова радіосистема "Вишня FM"



Звукопідсилююча FM-система

Переносні системи колективного користування для підсилення звуку

Індукційна петльова система типу ІПС "Малтікон"

Стаціонарна дротова система для підсилення звуку в аудиторії

Розташування перших парт для слабозорих студентів на відстані не більше 2-3 м від сурдоперекладача та викладача

Для полегшення сприйняття артикуляції та жестової мови

Графопроектор

Для виводу текстового та ілюстативного матеріалу

Відеопроектор

Для показу відео матеріалів з текстовим рядком

Встановлення на партах розеток

Для підключення електричного обладнання

Розташування системи дзеркал на дошці

Для сприймання артикуляції викладача під час записування на дошці

„Активна дошка”

Для трансформування записів на дошці в електронний вигляд

Друковані завдання, контрольні питання, картки, таблиці тощо

Для полегшення та економії часу на сприйняття студентами суті завдань

Технічне забезпечення позааудиторної самостійної роботи

Персональний комп‘ютер

Самостійне опрацювання інформації та навчальних матеріалів, представлених у електронному вигляді;

Модем + Інтернет-зв‘язок

Робота в Інтернеті, дистанційне навчання


Сканер

Переведення плоскодрукованих текстів та ілюстрацій в електронний вигляд

Принтер

Видрук навчальних матеріалів


Копіювальний апарат

Тиражування навчальних матеріалів, ілюстрацій, конспектів тощо

Медіатека


Альтернативна бібліотека адаптованих навчальних матеріалів



4.2.3. Особливості супроводу навчання студентів

з вадами опорно-рухового апарату
Студентів з ушкодженням опорно-рухового апарату (ОРА) в залежності від потреб у допоміжних засобах, які вони застосовують при пересуванні, можна розподілити на 3 групи:

  • студенти, які мають невеликі фізичні ушкодження та, відповідно, незначні обмеження можливостей самостійного пересування та навчання і не потребують допоміжних засобів;

  • студенти, які застосовують милиці, опірні тростини чи рухомі опори;

  • студенти, неспроможні до ходіння, змушені користуватися інвалідним візком.

Проблеми доступності навчання студентів з вадами ОРА, в основному, пов‘язані з бар‘єрністю оточуючого середовища (для візочників), а також труднощами комунікації, конспектування та виконання письмових робіт (для студентів з ДЦП).

Найпростішим засобом допомоги при ходінні є опірна палиця. Пересування при спиранні на палицю однією рукою потребує простору шириною 70 см, а на дві палиці двома руками - 90 см. Найбільших площ та простору потребує пересування на інвалідному візку. Тому при проектуванні та будівництві освітнього середовища, як зовнішнього так і внутрішнього, визначальними є вимоги врахування потреб саме людей на візках. Так, наприклад, мінімальна допустима ширина коридору для проїзду одного візка (з урахуванням можливості одночасного проходу інших студентів) становить 140 см, а для проїзду двох візків необхідно щонайменш 164 см [63].

Практичний аналіз архітектурної доступності звичайних університетських приміщень, проведений за участю студентів та викладачів з вадами ОРА, показав широкий спектр незручностей, суттєвих для цих людей, але непомітних для інших. А саме:



  • непристосованість міського транспорту, надмірна висота бордюрів і відсутність пандусів ускладнює можливість студентів-візочників самостійно дістатися до ВНЗ;

  • недостатня ширина дверних пройомів призводить до недоступності ряду приміщень для студентів-візочників:

  • пересуванню студентів з вадами ОРА в аудиторії перешкоджає недостатня ширина проходу між рядами парт, яка має перевищувати ширину стандартного візка (80 см);

  • розміщення портфелів і сумок біля чи по боках парт створює додаткову проблему у пересуванні студентів з вадами ОРА між ними;

  • конструкція стандартних парт, до яких жорстко закріплено сидіння, унеможливлює розміщення біля них студента на візку і затрудняє конспектування;

  • непристосованість туалетних кімнат до потреб студентів з вадами ОРА унеможливлює їх навчання впродовж 6-8 годин;

  • непристосованість чи відсутність ліфтів робить недоступними приміщення на всіх поверхах, крім першого, для студентів-візочників без сторонньої допомоги;

  • розміщення таксофонів чи телефонів внутрішнього зв‘язку на стіні на рівні вище 160 см ускладнює комунікацію таких студентів.

Для забезпечення архітектурної безбар‘єрності навчання студентів з вадами ОРА необхідно забезпечити просторове формування їх співіснування в оточуючому середовищі ВНЗ (табл.. 4 ) та визначити відповідний технологічний простір [63-65], потрібний для аудиторної та позааудиторної роботи. Формування технологічного простору (ТП) полягає у визначенні меж руху, а також існуючих можливостей загальної рухомості на підставі постійних обстежень інваліда в процесі його навчання, реабілітації та життєдіяльності в межах ВНЗ. Внаслідок цього визначаються працездатність, характер і обсяг пізнавальної діяльності, необхідні допоміжні засоби навчання, прилади, обладнання робочого місця.

Опис ТП охоплює наступні аспекти: вертикальну і горизонтальну проекції, що окреслюють максимальне коло рухів студента з інвалідністю, оптимальні висоту і глибину його рухів, вимоги до робочого місця студента, зокрема ширину, висоту і глибину робочої зони, наявність додаткового місця для візків, ортопедичних апаратів тощо. Вимоги з безпеки життєдіяльності такої людини в освітньому середовищі передбачають відсутність небезпечних предметів та перешкод у зоні її руху.

Оскільки реальне середовище ВНЗ лише частково пристосоване до потреб студентів-візочників, для них замовляється спеціальний транспорт, щоб дістатися до ВНЗ (для студентів заочної форми навчання), надається постійна допомога супроводжувачів (волонтерів) для пересування в межах ВНЗ, доставки книг з бібліотеки, якщо вона розташована на верхніх поверхах, транспортування до аудиторій чи адміністративних приміщень за відсутності ліфтів тощо. Для таких студентів обладнуються спеціалізовані робочі місця в Центрі самостійної роботи (Додаток 5).

Проблеми студентів з ДЦП у процесі навчання пов‘язані з їх руховими особливостями: некоординованістю рухів, підвищеним тонусом м‘язів, спазмами кінцівок, які ускладнюють чи унеможливлюють конспектування лекцій, виконання письмових чи лабораторних завдань, складання письмових іспитів тощо. Нечіткість вимови та специфіка артикуляції заважає їх вільному спілкуванню з іншими студентами та викладачами. Тому для полегшення навчання студентів з ДЦП необхідне впровадження в навчальний процес сучасних комп‘ютерних технологій та технічних засобів, зокрема для самостійної роботи, а саме:


  • виконання практичних завдань та складання іспитів на комп‘ютері;

  • застосування диктофонів для аудіозапису навчальних занять;

  • забезпечення студентів підручниками, конспектами лекцій, іншими електронними та друкованими матеріалами;

  • надання послуг тьюторів - записувачів для конспектування та тиражування навчального матеріалу;

  • надання послуг тьюторів-консультантів з навчальних дисциплін та з користування технічними засобами;

  • користування засобами Центру самостійної роботи студентів з особливими потребами, зокрема, медіатекою.

Технічне забезпечення робочого місця студента з ДЦП наведено у додатку 6.


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка