Навчально-методичний комплекс



Сторінка3/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4
ТЕМА 3. ПСИХОЛОГІЯ МАНІПУЛЯЦІЙ МАСОВОЮ СВІДОМІСТЮ

Лекція – 2 год.

1. Поняття «маніпуляція»» та історія виникнення доктрини маніпуляцій масовою свідомістю.

2. Механізми маніпулювання масовою свідомістю.

3. Основні складові маніпуляції масовою свідомістю.

4. Психологічні засади протидії маніпуляції масовою свідомістю.
Вступ

У теперішній час існує досить багато літератури з проблеми психології маніпуляцій (наукових і не цілком). На жаль, значна кількість із них має «технологічний» характер: це посібники з практики маніпулювання і наставляння щодо захисту від маніпуляції. Наша мета – обговорити проблему (її соціально-психологічні та філософські аспекти) на рівні узагальнення, засвоїти цей матеріал для того, щоб кожний одержав можливість подумати про той вибір, перед яким ми сьогодні стоїмо. Це – не вибір президента, партії або навіть політичного устрою. За всім цим стоїть вибір життєустрою (типу цивілізації). Сьогодні ми знаходимося між двома типами життєустрою, і нас підштовхують до того берегу, де маніпуляція свідомістю стане основним і майже тотальним засобом панування, так що через певний час перед нами взагалі зникне проблема і вибору, і боротьби.


1. Поняття «маніпуляція» та його ознаки.

Людина – істота соціальна. Як говорив Аристотель, тільки боги і звірі можуть жити поза суспільством. Дитина, вихована дикими тваринами (такі випадки відомі і вивчені), не стає красенем Мауглі. Вона – не людина і вижити не може. Отже, закладена в нас біологічно програма поводження недостатня для того, щоб ми були людьми. Вона доповнюється програмою, записаною в знаках культури. І ця програма – суспільний добуток. Виходить, наше поводження завжди є залежить від впливу інших людей, і захистити себе від цього впливу повною мірою ми в принципі не можемо.

Який же вид впливу на наше поводження ми визначимо як маніпуляцію?

Ясно, що саме це слово має негативне забарвлення. Ми позначаємо ним той вплив, яким незадоволені, який спонукав нас зробити щось, внаслідок чого ми виявилися в програші. З іншого боку, не будь-який вплив, внаслідок якого ми зазнали збитку, є маніпуляцією (наприклад, пограбування).

Саме слово «маніпуляція» за своїм походження латинське (manipulus – пригорща, жменя). У словниках європейських мов це слово тлумачиться як дія з об’єктами з визначеними намірами, цілями (наприклад, ручне керування, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук і т.ін.), для якої потрібна спритність і вправність. Переносне значення слова – спритне обходження з людьми як з об’єктами, речами.

Таким чином, термін «маніпуляція» є метафорою і вживається в переносному значенні: спритність рук у обходженні з речами перенесена в ній на спритне управління людьми. Зазначимо, що під цим поняттям розуміється обмежений перелік засобів управління – ним позначається тільки управління зі спритністю і приховане управління.

Метафора маніпуляції в її сучасному сенсі – як програмування думок і устремлінь мас, їхніх настроїв і навіть психічного стану з метою забезпечити таке їхнє поводження, яке потрібно тим, хто володіє засобами маніпуляції.

Якщо виписати ті визначення, що дають авторитетні зарубіжні дослідники явища маніпуляції, то можна виділити основні ознаки маніпуляції. По-перше, це – різновид психологічного впливу (а не фізичне насильство або погроза насильства). Мішенню дій маніпулятора є дух, психічні структури людської особистості.

Однією з перших книг, прямо присвячених маніпуляції свідомістю, була книга соціолога з ФРН Герберта Франка «Людина, якою маніпулюють» (1964). Він дає таке визначення: «Під маніпулюванням у більшості випадків слід розуміти психічний вплив, що здійснюється таємно, а отже, й на шкоду тим особам, на яких він спрямований. Найпростішим прикладом тому може бути реклама».

Отже, по-друге, маніпуляція – це прихований вплив, факт якого не повинний бути помічений об’єктом маніпуляції. Як зауважує Г. Шиллер, «для досягнення успіху маніпуляція повинна залишатися непомітною. Успіх маніпуляції гарантований, коли об’єкт маніпуляції вірить, що все відбувається природно і неминуче. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, у якій її присутність не буде відчуватися». Коли спроба маніпуляції розкривається і викриття стає досить широко відомим, акція звичайно згортається, оскільки розкритий факт такої спроби наносить маніпуляторові значний збиток. Ще більш ретельно приховується головна мета – так, щоб навіть викриття самого факту спроби маніпуляції не призвело до з’ясування віддалених намірів. Тому приховання, утаювання інформації – обов’язкова ознака, хоча деякі прийоми маніпуляції містять у собі «граничне саморозкриття», гру в щирість, коли політик рве на грудях сорочку і пускає по щоці скупу чоловічу сльозу.

По-третє, маніпуляція – це вплив, що вимагає значної майстерності і знань. Зустрічаються, звичайно, талановиті самородки з могутньою інтуїцією, здатні до маніпуляції свідомістю навколишніх за допомогою доморослих засобів. Але розмах їхніх дій невеликий, обмежується особистим впливом – у родині, у бригаді, у роті або банді. Якщо ж мова йде про суспільну свідомість, про політика хоча б місцевого масштабу, то, як правило, до розробки акції залучаються фахівці або хоча б спеціальні знання, почерпнуті з літератури або інструкцій. Оскільки маніпуляція суспільною свідомістю стала технологією, з’явилися професіонали, що володіють цією технологією (або її частинами). Виникла система підготовки кадрів, наукові установи, наукова і науково-популярна література.

Ще одна важлива, хоча і не настільки очевидна ознака: до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об’єктів, особливого роду речей. Маніпуляція – це частина технології влади, а не вплив на поведінку друга або партнера. Закохана жінка може вести дуже тонку гру, щоб розбудити відповідні почуття – впливає на психіку і поводження чоловіка, що скорив її уяву. Якщо вона розумна і терпляча, то до визначеного моменту вона проводить свої маневри потай, і її намірів «жертва» не виявляє. Це – ритуал любовних відносин, конкретний образ якого запропонований кожною культурою. Якщо мова йде про щиру любов, ми не назвемо це маніпуляцією.

Не включається в поняття маніпуляції й етикет – вплив на поводження навколишніх за допомогою іносказань і умовчань, мови знаків, що розуміються тільки в даній культурі. Якщо людина розуміє знак, то зміст звертання їй зрозумілий і наміри того, хто впливає, для неї секрету не складають. Якщо англієць запитує знайомого англійця: «How do You do?» (питання-вітання).

Коли людина звертається до іншого з використанням прийомів етикету підвищеного рангу (наприклад, витончено чемно), вона, звичайно, прагне вплинути на партнера на свою користь. Але це – не маніпуляція, оскільки тут не приховуються ні факт впливу, ні намір. Навпроти, знакова мова повинна бути зрозуміла, інакше спроба впливу не може бути вдалою. Без етикету й умовностей, пов’язаних із обманом, жити в суспільстві неможливо. Але, застосовуючи правила етикету, ми зовсім не поводимося з людиною як з річчю, ми її поважаємо як особистість.

Загалом простий обман, будучи одним із важливих приватних прийомів у всій технології маніпуляції, сам по собі не є маніпулятивним впливом. Лисиця, яка виманює сир у Ворони, навіть не може бути названа ошуканкою. Вона ж не говорить їй: кинь мені сир, а я тобі кину ковбаси. Вона просить її заспівати. Помилкова інформація, впливаючи на поведінку людини, анітрошки не торкається його духу, намірів та установок.

У вже згаданій книзі «Людина, якою маніпулюють» підкреслюється ця особливість маніпуляції як психічного впливу: «Він не тільки спонукує людину, що знаходиться під таким впливом, робити те, чого бажають інші, він змушує її хотіти це зробити».

Звідси стає зрозумілою, що будь-яка маніпуляція свідомістю є взаємодію. Жертвою маніпуляції людина може стати лише в тому випадку, якщо вона виступає як її співавтор, співучасник. Тільки якщо людина під впливом отриманих сигналів перебудовує свої погляди, думки, настрої, цілі і починає діяти за новою програмою – маніпуляція відбулася. А якщо вона засумнівалася, захистила свою духовну програму, вона жертвою не стає.

Маніпуляція – це не насильство, а спокуса. Кожній людині дана воля духу і воля волі. Одна з надійних ознак того, що в якийсь момент здійснюється велика програма маніпуляції свідомістю полягає в тому, що люди раптом перестають слухати розумні доводи – вони начебто бажають бути обдуреними.

Найбільш вагома протидія маніпуляції – це виявлення реального змісту в словах і діях людей, що прагнули цей зміст сховати, його інтерпретація та тлумачення. Підходячи до висловлювань або фактів як до об’єкта дослідження (або розслідування), ми повинні з самого початку вважати, що пропонований нам явно зміст слів і дій є лише однією з можливих версій. І на цьому першому етапі вона не має ніяких переваг перед іншими можливими версіями, що ми зобов’язані побудувати самі, без підказки. Тобто, до будь-яких слів і справ ми повинні підходити, як слідчий, що вислухує перше пояснення підозрюваного. У цьому немає ніякого порушення презумпції невинуватості – ні слідчий, ні ми не відкидаємо можливості, що вислухана версія щира, не називаємо її автора ошуканцем або злочинцем. Але ми і не приймаємо її відразу за істину. Ми хочемо встановити істину.

Слід пам’ятати, що перша і основна умова успішної маніпуляції полягає в тому, що в переважній більшості випадків переважна більшість громадян не бажає витрачати ні душевних і розумових сил, ні часу на те, щоб просто засумніватися в повідомленнях. Багато в чому це відбувається тому, що пасивно зануритися в потік інформації набагато легше, ніж критично переробляти кожен сигнал. На це ніяких сил не вистачить, якщо людина не опанувала до автоматизму деяким набором контролюючих інструментів, що як би самі собою, без зусиль свідомості і волі, аналізують інформацію за однією ознакою: чи є в ній маніпуляція.

Люди у своєму підході до інтерпретації поділяються на два основних типи. Одні починають з того, що намагаються в міру можливості відновити логіку автора повідомлення, до пори відставляючи убік свої власні версії. Якщо вони знаходять у цій логіці вади, і в автора повідомлення «кінці з кінцями не в’яжуться», тоді вони і починають копати. Інші не витрачають часу на те, щоб реконструювати інтелектуальні інструменти авторів повідомлення. Вони приймають готовий висновок.

Тільки аналізуючи різні версії, можна наблизитися до істини, що особливо важливо, коли діють особи, зацікавлені в її прихованні. На жаль, досить часто ми приймаємо рішення у стані звуження свідомості: одержавши повідомлення, ми відразу ж, з абсолютною впевненістю приймаємо для себе одне-єдине його тлумачення. І воно стає для нас керівництвом до дії.

Часто це відбувається тому, що ми з «економії мислення» додержуємося стереотипів – звичних штампів, понять, забобонів. С. Кара-Мурза наводить з цього приводу приклад: в елітарному журналі американських економістів і бізнесменів «Гарвард бізнес ревю» на обкладинці розмістили картинку, в яку редакція просила уважно вдивитися. Був намальований салон автобуса, де сперечалися двоє – білий і негр. В одного з них у руці була відкрита небезпечна бритва. Місяці через три картинку надрукували знову, але з одною зміною – бритви не було. Редакція попросила читачів зробити над собою експеримент: не відшукуючи вихідну картинку, згадати, у кого з учасників скандалу була в руці бритва. Потім були опубліковані разючі результати: більшість читачів (майже винятково білі) вважали, що бритва була в руці в негра; насправді – у білого. Стереотипи сильніші за пам’ять.

Маніпуляція – спосіб панування шляхом духовного впливу. Цей вплив спрямований на психічні структури людини, здійснюється потай і має на меті зміну думок, спонукань і цілей людей у потрібному маніпуляторові напрямку. З цього визначення стає зрозумілим, що маніпуляція свідомістю як засіб влади виникає тільки в громадянському суспільстві, з встановленням політичного порядку, заснованого на представницькій демократії. Влада монарха (чи генерального секретаря) не має потреби в маніпуляції свідомістю. Відносини панування при такій владі засновані на відкритому, без маскування, імперативному впливі – від насильства, придушення, панування до нав’язування, навіювання, наказу – з використанням грубого простого примусу. Іншими словами, тиран велить, а не маніпулює.

Між тим, маніпулювання масовою свідомістю створює передумови для трансформації демократії в тоталітаризм (або деспотизм). Як тільки маніпуляція свідомістю перетворилася в технологію панування, саме поняття демократії стало чисто умовним і вживається лише як певний ідеологічний штамп. Сьогодні значна частина мислителів вважає, що, зробивши маніпуляцію свідомістю головною технологією панування, Захід зробив фатальну помилку і зайшов у тупик (став мишоловкою, з якої немає виходу). Причина в тому, що маніпуляція свідомістю, вироблена завжди потай, позбавляє індивідуума волі в набагато більшому ступені, ніж прямий примус. Жертва маніпуляції цілком утрачає можливість раціонального вибору, тому що її бажання програмуються ззовні.


2. Механізми маніпулювання масовою свідомістю.

Уже з кінця XIX ст. ряд європейських вчених (особливо Ле Бон) акцентували увагу на значенні навіювання в суспільних процесах. Вони висунули навіть гіпотезу про наявність у людини «інстинкту підпорядкування». У 1903 р. В. М. Бехтерєв опублікував книгу «Навіювання та його роль у суспільному житті», де навіювання прямо пов’язується з маніпуляцією свідомістю, оскільки становить собою «вторгнення у свідомість сторонньої ідеї без прямої й особистої участі в цьому акті «Я» суб’єкта». У цьому принципова відмінність навіювання від переконання. Здійснюється навіювання словами чи іншими знаками, «воно завжди впливає не шляхом логічного переконання, а безпосередньо на психічну сферу без відповідної переробки, завдяки чому відбувається справжнє прищеплення ідеї, почуття, емоції, того або іншого психофізичного стану».

Маніпулювання стає можливим завдяки створенню такого контексту, у якому думки людини йдуть у потрібному для маніпулятора напрямі. На цій теорії була заснована так звана «коментована преса» – повідомлення про факт супроводжується інтерпретацією коментатора.

Серед пояснювальних механізмів маніпуляцій масовою свідомістю найбільш вагоме місце належить психоаналізу. Так, саме психоаналіз як основа доктрини маніпуляції свідомістю спричинив успіхи у розвитку реклами. Але, власне кажучи, на практиці ідеями психоаналізу (не посилаючись, звичайно, на Фрейда) користувалися у своїй дуже ефективній пропаганді фашисти. Вони зверталися не до розуму, а до інстинктів. Щоб їх мобілізувати, вони за допомогою низки ритуалів перетворювали аудиторію, що представляє різні шари суспільства, в масу – особливу тимчасово виникаючу спільність людей, охоплену загальним вабленням. Один із близьких до Гітлера інтелектуалів, архітектор А.Шпеєр писав у своїх спогадах: «І Гітлер, і Геббельс знали, як розпалювати масові інстинкти на мітингах, як грати на пристрастях, що ховаються за фасадом розхожої респектабельності. Досвідчені демагоги, вони вміло сплавляли заводських робітників, дрібних буржуа і студентів в однорідну юрбу, формуючи за своєю примхою її судження».

Важливий напрямок у використанні психоаналізу відкрив Джеймс Вайкері – він вивчав підсвідомий фактор у семантиці, тобто вплив слова на підсвідомість. Очевидно, що саме в сфері мови лежать основні можливості маніпуляції свідомістю. Відомо, наприклад, що на підсвідомість сильно діє слово життя і похідні від нього, у тому числі приставка біо-. Вона до того ж має додаткову силу, оскільки асоціюється з наукою і користується її авторитетом. Тому в рекламі ці знаки використовуються дуже широко.

Велику роль в цьому процесі відіграв також перехід від гуманітарної культури до мозаїчної. Мозаїчна культура сприймається людиною майже мимоволі, у вигляді шматочків, що вихоплюються з потоку повідомлень. У своєму короткому, але дуже гарному викладі сутності мозаїчної культури відомий фахівець із засобів масової інформації А. Моль («Соціодинаміка культури») пояснює, що в цій культурі «знання складаються з розрізнених обривків, пов’язаних простими, чисто випадковими відносинами близькості за часом засвоєння, за співзвуччям або асоціацією ідей».

Мозаїчна культура створила нову людину – «людину маси» (її крайній стан – натовп, як ідеальний об’єкт для маніпуляції свідомістю. У мозаїчній культурі, пише А. Моль, «знання формуються в основному не системою освіти, а засобами масової комунікації».
3. Основні складові маніпуляції масовою свідомістю

3.1. Сугесторний вплив слів.

Мова як система понять, слів (імен), у яких людина сприймає світ і суспільство, є основним засобом підпорядкування. У культурний багаж сучасної людини ввійшло уявлення, начебто підпорядкування починається з пізнання, що є основою переконання. Однак в останні роки все більше вчених схиляється до думки, що проблема глибше, і первісною функцією слова на зорі людства був його сугесторний вплив – навіювання, підпорядкування не через розум, а через почуття. Це – здогад Б.Ф. Поршнева, що знаходить усе більше підтверджень.

Відомо, що навіть сучасна, розумна людина відчуває потребу у навіюванні. У моменти життєвих безладь ми шукаємо поради в людей, що зовсім не є знавцями у нашій проблемі. Нам потрібні саме їх «безглузді» розради й умовляння. В усіх цих «не горюй», «візьми себе в руки», «все наладиться» і т.ін. немає ніякий корисної для нас інформації, ніякого плану дій. Але ці слова здійснюють цілющий вплив. Саме слова, а не зміст. За силою сугесторного впливу слово може бути порівнянне з фізіологічними факторами.

Сугестивність за допомогою слова – глибинна властивість психіки, що виникло набагато раніше, ніж здатність до аналітичного мислення. Це видно в ході розвитку дитини: дитині не потрібно ніяких обгрунтувань, якщо мама сказала – так і потрібно робити. Коли освічені батьки починають логічно доводити необхідність заборони, вони тільки приводять дитину в замішання і підривають силу свого слова. До того, як дитина починає розуміти мову, вона здатна правильно сприймати «попередники слова» – інтонацію, міміку, «мову тіла». Етологи досконально описали цю мову і силу її впливу, наприклад, у зграї птахів.

Сугесторний вплив слова анітрохи не зменшився з появою і розвитком цивілізації. С. Московічі в книзі «Наука про маси»: «Що в багатьох відносинах дивно і мало зрозуміло, так це всемогутність слів у психології натовпу. Могутність з’являється не з того, що говориться, а з їхньої «магії», від людини, що їх говорить, і атмосфери, у якій вони народжуються. Поводитися з ними слід не як з частками мови, а як із зародками образів».

Перетворення мови в знаряддя панування поклало початок і процесові руйнування мови в сучасному суспільстві. Основним завданням маніпуляторів стало викорінювання природної мови своїх народів. Така мова виросла за століття і корениться в культурі даного народу – на відміну від мови, створеної індустріальним суспільством і сприйнятої ідеологією. Ця мова, якій дитина навчалася в родині, на вулиці, планомірно заміняється «правильною», якій стали навчати платні професіонали (мовою газети, радіо, телебачення).

«Правильна мова» – це безособова риторика, однобічний потік слів, спрямований на визначену групу людей з метою переконати її в чомусь. Люди, що, самі того не зауважуючи, починали говорити такою мовою, відриваються від здорового глузду і стають легким об’єктом маніпуляції (демократія, прогрес, електорат тощо).

3.2. Мова образів

Природа маніпуляції складається з наявності подвійного впливу – поряд із повідомленням, що посилається відкрито, маніпулятор надсилає «закодований» сигнал, сподіваючись, що цей сигнал розбудить у адреса потрібні образи. Цей прихований вплив спирається на «неявне знання», яким володіє адресат, на його здатність створювати у своїй свідомості образи, що впливають на його почуття, думки, поведінку, але так, щоб людина не помітила прихованого впливу (наприклад, комікси).

Образи, як і слова, володіють сугесторним значенням і породжують ланцюгову реакцію уяви. Нарівні з логосферою, у культурі можна виділити особливий світ графічних і мальованих форм, що сприймаються за допомогою зору – ейдосферу (від грецького слова ейдос – вид, образ). XX ст. показало немислимі раніше можливості знакових систем як засобу влади. Особливе місце зайняли зорові образи.

3.3. Інші знакові системи

Мова чисел. У числі, як і в слові, закладені множинні змісти. Числа споконвічно навантажені глибоким містичним і релігійним змістом. Магічна сила навіювання, якою володіє число, така, що якщо людина сприйняла яке-небудь абсурдне кількісне твердження, його вже майже неможливо витиснути не тільки логікою, але й кількісними ж аргументами. Число має властивість застрявати в мозку необоротно.

Інша важлива знакова система – акусфера, світ звукових форм культури. У програмуванні поведінки звуки, що впливають в основному не на розум, а на почуття, завжди займали важливе місце. Слово з його магічною силою виросло з нечленороздільних звуків; кожний, хто спілкувався з тваринами, знає, наскільки багаті відтінками і як сильно діють на слухача начебто б одноманітні звуки – нявкання кішки, гавкіт собаки. Що ж стосується слова, то його сприйняття значною мірою залежить від того, яким голосом воно вимовлено.

Сьогодні ми можемо спостерігати «науково обґрунтовану» велику програму псування фонетичної основи української мови. На сприйняття повідомлення впливає тембр голосу, ритм, темп і безліч інших параметрів читання. Що ж ми чуємо сьогодні? Наслідуючи «Голос Америки», диктори використовують далекі українській мові тональність і ритм. Інтонації зовсім не відповідають змістові і часто просто образливі і навіть блюзнірські.

Вплив музики на свідомість очевидний, але не менш важливою, ніж звук, частиною акусфери є тиша. На мислення, свідомість і підсвідомість людини діє саме чергування звуку і тиші – зі своїм ритмом та інтенсивністю. Щоб запобігти можливості зародження власних груп еліти (інтелігенції) у масі керованих, її потрібно цілком позбавити тиші. Так на сучасному Заході виникло явище, що одержало назву «демократія шуму». Створене таке звукове (і шумове) оформлення навколишнього простору, що середня людина практично не має достатніх проміжків тиші, щоб зосередитися і додумати до кінця думку. Це – важлива умова її беззахисності проти маніпуляції свідомістю.

Загальною принциповою установкою в маніпуляції масовою свідомістю є попереднє «розгойдування» емоційної сфери. Особливо легко збудити ті почуття, що у повсякденній моралі вважаються негідними: страх, заздрість, ненависть, самовдоволення. Вирвавши з-під влади свідомості, вони найгірше піддаються внутрішньому самоконтролеві і виявляються особливо бурхливо. Чи не головним почуттям, що експлуатується в маніпуляції свідомістю, є страх.

4. Психологічні засади протидії маніпуляції масовою свідомістю.

Вищезазначене дозволяє надати узагальнений опис та критерії маніпулятивного впливу. Найважливішими серед них є наступні.

1. Мова – вживання особою малозрозумілих чи маловживаних слів (наприклад, ваучер або секвестр.) Незрозумілі слова мають на меті придушити слухача фальшивим авторитетом «експерта» або покликані здійснити гіпнотизуючий ефект.

2. Емоції – якщо політик або диктор починає відверто демонструвати свої почуття, вони найшвидше є маніпулятивними. Що означає «пошкодувати хворого президента»? Він або президент, або хворий. Ми бачимо, що політики, незалежно від стану їхнього здоров’я, бувають абсолютно безжалісні до простої людини, вони діють, як машина.

3. Сенсаційність і терміновість – технологія загальної дії, що забезпечує шум і необхідний рівень нервозності, підриває психологічний захист. Створення штучного тла сенсаційності служить якійсь конкретній меті, найчастіше для відволікання уваги.

4. Повторення – діє на підсвідомість, створюючи підґрунтя для стереотипізації мислення.

5. Дроблення та вилучення з контексту – таким чином маніпулятор «заганяє» нашу думку, нашу роботу з тлумачення його повідомлення в потрібний йому вузький коридор.

6. Тоталітаризм джерела повідомлень усунення незгодних джерел інформації і думок. Так, коли «незалежне» телебачення повідомляє якусь важливу установку і при цьому не дає слова серйозному супротивникові цієї установки – воно намагається маніпулювати свідомістю.

7. Тоталітаризм рішення – наполягання,що іншого вибору немає.

8. Змішування інформації і думки.

9. Прикриття авторитетом.

10. Активізація стереотипів – завжди повинно викликати підозру, якщо політик або діяч ЗМІ наполегливо звертається до наших стереотипів, будить наше почуття якоїсь спільності, підкреслюючи нашу відмінність від «них» (інших).



Правила поведінки, що повинні знизити вразливість до впливу маніпуляторів. Найперше, слід відчути й усвідомити, що ми живемо в іншому суспільстві, ніж раніш. Ми потрапили в джунглі, де за нами (за нашою свідомістю) йде полювання. Це важко і незвично, але поводитися треба відповідно до реальності, а не нашими побажаннями і старими звичками. Перед нами не їжачок у тумані, не заєць і навіть не добрий вовк із «Ну, погоди!», а черепашки-ніндзя. Вони ведуть нас до прірви – і ми самі в неї стрибнемо.

Скорочення контактів. Треба поменше бувати в зоні контакту з маніпулятором або потенційним маніпулятором. У дійсності розмаїтості інформації на різних каналах телебачення немає ніякої – так нема чого і переключати телевізор з однієї програми на іншу в надії одержати якусь іншу крупицю знання. Краще уникати і спокуси побути в «театрі скандалів», що грають перед нами маніпулятори. Не слід уповати на свою стійкість – сигнали телебачення діють у потрібному напрямі незалежно від того, як ми до них ставимося.

Відхід від захоплення. Важливий етап у маніпуляції – захоплення аудиторії, її «приєднання». Поки захоплення не відбулося, йому можна успішно пручатися – тоді й наступні зусилля маніпулятора пропадають даром, а ви навіть можете на ними спостерігати відсторонено і з користю для себе. Ефективний такий простий прийом, як переривання контакту, відхід на час.

Зміна темпу. У програмі маніпуляції дуже важливий темп. Маніпулятор досягає успіху, коли він випереджає процес мобілізації психологічних захистів аудиторії. Тому таке велике значення надається сенсаційності і терміновості. З цього ритму треба намагатися маніпулятора збити, не можна дозволити йому нав’язати його темп нашій свідомості – вони не повинні ввійти в резонанс. Цей прийом відображений у народній мудрості: «Ранок вечора мудріший!».

Відсівання шуму. Маніпуляція успішна в умовах «демократії шуму», коли людину бомбардують потоком нікчемних повідомлень, і вона не може зосередитися на тій проблемі, з якої слід виробити точку зору.

Непередбачуваність. Легше всього маніпулювати свідомістю людини, мислення якої відповідає чіткому і строгому алгоритмові. Якщо ж воно петляє, додержується незвичайної логіки і призводить до парадоксальних висновків, підібрати до нього ключ важко.

Відключення емоцій. Дуже часто на почуттях грають для того, щоб переключити емоції, каналізувати їх на абстрактного або спеціально підсунутого козла відпущення, відвести увагу від головної діючої особи.

Діалогічність мислення. Маніпулятори намагаються перетворити нас у споживачів ідей, у вухо, що слухає, і розширену зіницю. Діалог руйнує маніпуляцію. У нас один вихід – не приймати жодного твердження без запитань. Якщо ми навчимося «говорити самі з собою», то наше мислення напевно вийде з колії, передбаченої маніпуляторами, воно стане непередбаченим.

До таких правил належать також «створення контекстів», «створення альтернатив», «включення здорового глузду» та ін.


Висновки

Таким чином, що б нам не говорили, виходячи з самих розумних теорій і посилаючись на самих розумних економістів, ми повинні спиратися, як на скелю, на один безумовний і абсолютно надійний факт: на цій землі, з цим же самим народом, без усяких кредитів МВФ ми мали країну з розвиненою економікою і незламною обороною. Той жалюгідний стан, у якому ми сьогодні знаходимося, викликаний не стихійними лихами, не вторгненням злих інопланетян, а діями цілком конкретних людей і груп. У нашому становищі немає нічого надприродного або природного – тільки людське. Провести реформи, в результаті яких більшість народу позбавлена майже всіх засобів до життя, а вилученими в більшості багатствами заволоділа дуже невелика меншість (причому заволоділа по-хижацькому), можна було тільки завдяки помилковому виборові і помилковим рішенням більшості. Ці помилки були нею зроблені в результаті великої програми маніпуляції суспільною свідомістю з безліччю прямих підробок і обманів.


ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка