Навчально-методичний комплекс



Сторінка1/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

ПСИХОЛОГІЯ МАСОВОЇ ПОВЕДІНКИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС



Київ 2014

Укладач:

професор кафедри юридичної психології, кандидат психологічних наук, професор Казміренко Л.І.


Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Психологія масової поведінки» затверджений на засіданні кафедри юридичної психології

« 04» вересня 2014 р., протокол № 2


АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Психологія масової поведінки – наука про психологічні закономірності та особливості взаємодії людей у великих соціальних групах. У ній виділяється низка напрямів: 1) психологічні особливості масової стихійної активності громадян; 2) психологічна характеристика основних різновидів натовпу; 3) психологія маніпуляцій масовою свідомістю.

Метою навчальної дисципліни є: оволодіння системою загальнотеоретичних та практично-орієнтованих знань, вмінь і навичок стосовно психологічного опосередкування поведінки людей у великих соціальних групах.

В результаті вивчення психології масової поведінки слухачі повинні:



знати:

- зміст основних понять курсу;

- основні різновиди масової стихійної поведінки та причини їх виникнення;

- чинники, що детермінують виникнення масової стихійної поведінки.;

- психологічні особливості основних різновидів натовпу;

-  завдання та основні напрями психологічної підготовки працівників ОВС до охорони громадського порядку в умовах натовпу;

- механізми та основні складові маніпулювання масовою свідомістю;

- психологічні засади протидії маніпуляціям масовою свідомістю;



уміти:

- проілюструвати теоретичні положення конкретними прикладами масової стихійної поведінки;

- визначати специфіку та закономірності виникнення основних різновидів натовпу;

- проводити соціально-психологічний аналіз складу натовпу та основних етапів його розвитку,

- визначати критерії психологічної готовності правоохоронців до дій в умовах натовпу.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


з/п


Назви тем

Всьо-

го

годин

в т.ч. аудиторних

Само-

стійна робота

Лекції

Семінари

Прак-

тичні заняття

1.

Психологічна характеристика масової активності громадян

36

2

2

-

32

2.

Психологія натовпу

36

2

2

-

32

3.

Психологія маніпуляцій масовою свідомістю

36

2

2

-

32

Форма підсумкового контролю –

Залік


2




Всього по дисципліні:

110

6

6

-

96




ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ


Соціальні норми – елемент суспільного управління, засіб орієнтації поведінки особистості (соціальної групи) у конкретних соціальних умовах і, водночас, засіб контролю з боку суспільства за їх поведінкою. За допомогою соціальних норм здійснюється нормативна регуляція поведінки окремої людини чи соціальної групи (колективу).

Масові форми вияву активності – поведінка великих груп людей, що виникає внаслідок безпосередньої або опосередкованої психічної взаємодії між ними на основі загальних або схожих інтересів, має аналогічні зовнішні прояви і регулюється соціальними нормами лише частково або не регулюється зовсім.

Масові явища – такі, що охоплюють всю або більшу частину групи та впливають на всіх або більшу частину її членів. Вони можуть бути переважно: мотиваційного характеру (групові цілі, потреби, інтереси, очікування, установки й ін.); пізнавального характеру (групова думка, погляди, переконання, сприйняття, забобони й ін.); емоційного характеру (групові настрої, почуття, переживання й ін.); поведінково-вольового характеру (групові дії, норми, звичаї, традиції, мода, смаки).

Натовп – велика група людей, зовнішньо і внутрішньо не організованих, об’єднаних лише прагненням до негайної дії.

Агресивний натовп – сукупність емоційно збуджених, агресивно налаштованих громадян; неорганізована спільність, що не виключає наявності в ній організованої групи (ядра), яке провокує й спрямовує індивідуальну агресивність присутніх.

Психологічна підготовка працівників ОВС до дій при охороні громадського порядку – особливий вид професійної підготовки, що становить собою організований і систематичний процес, спрямований на формування і розвиток у працівників системи спеціальних вмінь, навичок, професійно значущих психологічних якостей, що забезпечують успішне подолання психологічних труднощів службової діяльності, а також правильне врахування її психологічних аспектів.

Маніпуляція – засіб психологічного впливу, спрямований на підсвідомість особи; здійснюється потай і має на меті зміну думок, спонукань і цілей людей у потрібному маніпуляторові напрямку.

Маніпулювання (маніпулятивна поведінка) – такий спосіб організації відносин, коли один учасник прагне досягти своєї мети за рахунок іншого, причому таким чином, щоб останній не усвідомив, що його поведінка насправді зумовлена (провокована) ініціатором взаємодії.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ
Основна література

  1. Юридична психологія: підручник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 352 с.

  2. Горбатов Д.С. Психология слухов и сплетен / Д.С. Горбатов. – М. : Речь, 2013. – 240 с.

  3. Казміренко Л.І., Андросюк В.Г., Абрамян В.Ц. Психологічне забезпечення діяльності працівників міліції під час проведення масових спортивних заходів: навч. посібник. – Чернівці: вид-во «Наші книги», 2010. – 64 с.

  4. Лайнбардже П.М. Психологическая война. Теория и практика массового сознания / П.М. Лайнбардже. – М. : Центрполиграф, 2014. – 445 с.

  5. Лобанов А.П. Когнитивная психология : [учеб. для студентов вузов] / Лобанов А.П. – Минск : Новое знание, 2014. – 376 с.

  6. Лилль В. Портрет массового сознания /В. Лилль. – Независимая газета, 17.05.2013 г.

  7. Ольшанский Д.В. Психология масс / Ольшанский Д.В. – С.-Пб. : Питер, 2002. – 368 с.

  8. Почебут Л.Г. Социальные общности: психология толпы, социума, этноса / Почебут Л.Г. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005. – 285 с.

  9. Формування психологічної готовності працівників ОВС до дій в екстремальних ситуаціях затримання озброєного злочинця: наук.-практ. посібник / Казміренко В.П., Александров Д.О., Андросюк В.Г., Юсупов В.В., Черновський О.К.; за заг. ред. В.В. Коваленка. – Чернівці, ЧДУ, 2013. – 96 с.

  10. Шейнов В.П. Психология лидерства и власти / Шейнов В.П. – М.: Ось-89, 2008. – 604 с.


Додаткова література:

  1. Гуревич П.С. Психология : [учеб. для бакалавров] / Гуревич П.С. – М. : Юрайт, 2012. – 607 с.

  2. Московичи С. Век толп: Исторический трактат по психологии масс / Серж Московичи ; [пер. с фр. Т.П. Емельянова ]. – М.: Центр психологии и психотерапии, 1998. – 480 с.

  3. Нуркова В.В. Психология : [учеб. для бакалавров] / В.В. Нуркова, Н.Б. Березанская. – М. : Юрайт, 2012. – 575 с.

  4. Основи соціально-психологічного тренінгу: науково-практичні рекомендації / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Симфонія-форте, 2011. – 136 с.

  5. Психологічні детермінанти вчинення вандалізму неповнолітніми / Юсупов В.В., Александров Д.О., Казміренко Л.І. та ін. : метод. рек. – К.: НАВС, 2012. – 56 с.

  6. Райх В. Психология масс и фашизм / Вильгельм Райх ; [пер. с нем. Ю.М. Донец]. – М.: АСТ, 2004. – 539 с.

  7. Ричков М. О. Суспільство : [соціальний організм, простір, етнос] / М. О. Ричков. – К. : НТУ, 2005. – 188 с.

  8. Семечкин Н.И. Психология социальных групп : [учеб. пособие] / Семечкин Н.И. – М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2011. – 287 с.

  9. Сигеле С. Преступная толпа : опыт коллективной психологии / Сигеле Сципион. – М. : Акад. проект, 2011. – 124 с.

  10. Психология масс: хрестоматия / [ред.-сост., предисл. Д.Я. Райгородский]. – Самара : БАХРАХ-М, 2010. – 591 с.

  11. Хренов Н.А. Публика в истории культуры. Феномен публики в ракурсе психологии масс / Хренов Н.А. – М. : Аграф, 2007. – 495 с.

  12. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого «Я» / Зигмунд Фрейд. – М : АСТ, 2004. – 189 с.

  13. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 3-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 152 с.

  14. Юридична психологія: практикум / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 190 с.


ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології.

Теоретичні знання. Історія становлення проблеми масової активності в зарубіжній та вітчизняній науці та методи дослідження масової активності. Теорії Г. Тарда, Г. Лебона, С. Сігеле, У. Мак-Дугала, С. Московічі, В. М. Бехтерєва та ін. Умови наукового дослідження масових явищ. Методи дослідження. Формула Х. Джекобса. Можливості комп’ютерного моделювання. Поняття «турбулентності натовпу».

Основні різновиди масової стихійної поведінки. Механізми розвитку масової стихійної поведінки. Об’єктивні та суб’єктивні чинники трансформації стихійної поведінки в діючий натовп.



Чинники, що детермінують виникнення масової стихійної поведінки: соціальні, соціально-психологічні, індивідуально-психологічні. Закономірності динаміки психіки в натовпі.

Тема 2. Психологія натовпу.

Теоретичні знання. Типологія натовпу та особливості окремих його різновидів. Недоліки типологій Г. Ле Бона та Б. Ф. Поршнєва. Психологічно доцільні варіанти поведінки працівників ОВС в умовах натовпу. Поняття «критичної концентрації» натовпу та умови її настання. Етапи формування агресивного натовпу.

Психологічне забезпечення діяльності працівників ОВС при охороні громадського порядку. Екстремальні чинники натовпу та їх вплив на особистість працівника. Основний зміст формування психологічної готовності до дій в умовах натовпу. Завдання професійно-психологічної підготовки працівників ОВС до охорони громадського порядку в умовах прояву криміногенних форм масової поведінки.

Комплекс інструментальних психологічних якостей, необхідних для здійснення регулюючого впливу на поведінку натовпу: когнітивний блок, блок саморегуляції, операціональний блок. Етапи та зміст соціально-психологічного тренінгу з підготовки до дій в умовах натовпу.



Тема 3. Психологія маніпуляцій масовою свідомістю.

Теоретичні знання. Поняття «маніпуляція» та його ознаки. Метафорична сутність та семантичні межі поняття «маніпуляція». Умови успішності маніпулятивного впливу. Демократія та тоталітаризм.

Механізми маніпулювання масовою свідомістю: навіювання, звернення до інстинктів, створення контексту, «коментована преса», реклама, сублімінальний вплив, мозаїчна культура. Основні складові маніпуляції масовою свідомістю. Мова як засіб сугесторного впливу. Мова образів. Акусфера української мови. Тиша та «демократія шуму». Маніпулювання емоціями та почуттями.

Критерії та умови маніпулятивного впливу. Психологічні засади протидії маніпуляції масовою свідомістю.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ
ТЕМА 1. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАСОВОЇ АКТИВНОСТІ ГРОМАДЯН

Лекція – 2 год.

1. Історія становлення проблеми масової активності в зарубіжній та вітчизняній науці та методи дослідження масової активності.

2. Основні різновиди масової стихійної поведінки.

3. Чинники, що детермінують виникнення масової стихійної поведінки.


Вступ

Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається i виховується у різних соціальних групах. Людська поведінка постійно є об’єктом соціального контролю, а моделі поведінки виникають та закріплюються в спілкуванні. Особливості поведінки багато в чому залежить від того, що особистість діє немовби в символічному оточенні i намагається бути саме такою, як від неї чекають, якою її хочуть бачити.

Але існують обставини, коли особа з тих чи інших причин перестає зважати на соціальне оточення, на прийняті в суспільстві норми i правила поведінки. Змінюються не тільки особливості перебігу психічної діяльності, а й дії, вчинки, поведінка в цілому. Один із таких прикладів – масова (в англомовній літературі – позаколективна) поведінка, спричинена перебуванням у великих, як правило, неорганізованих групах людей.
1. Історія становлення проблеми масової активності в зарубіжній та вітчизняній науці та методи дослідження масової активності.

Психологічне вивчення феномену масовидної поведінки має досить давню історію. На початку 20 ст. Г. Тард, Г. Лебон, С. Сігеле, У. Мак-Дугал, С. Московічі здійснили перші спроби надати характеристику одного з найбільш небезпечних різновидів масовидних форм вияву активності громадян – агресивного натовпу; В. М. Бехтерєвим у Росії створені засади соціально-психологічних досліджень масовидної поведінки.

У вітчизняній науці важливу роль для розв’язання проблем у галузі масовидних явищ відіграли дослідження, що здійснювалися в межах юридичної психології, зокрема, Г.П. Предвєчного, С.К. Рощина – визначення психологічних феноменів і різновидів натовпу; Л.І. Казміренко, А.В. Серьогіна – аналіз причин та динаміки його формування і розвитку; Б.Ф. Поршнєва, Б.Д. Паригіна, Г.М. Андреєвої, Т.М. Малкової – характеристика механізмів впливу на учасників неорганізованого масовидного скупчення.

Але сучасний рівень теоретичної розробленості проблеми не можна вважати достатнім. Це, передусім, пов’язане з тим, що причини виникнення та форма прояву масовидних явищ швидко видозмінюються залежно від соціальної ситуації. У суспільствах перехідного періоду, коли загострюється конфлікт між потребами людей і реальними можливостями їх задоволення, рівень соціальної напруженості досить значний. Тому навіть організований масовий виступ або повсякденна ситуація, що зачіпає інтереси багатьох громадян, можуть призвести до соціального вибуху. Він завжди виникає зненацька і має надзвичайно динамічний перебіг – отже спланувати та кваліфіковано провести його дослідження практично неможливо.

Звичайно, поведінку натовпу можна вивчати ретроспективно, систематизуючи та узагальнюючи враження його безпосередніх учасників. Але при цьому слід зважати, що вони, як правило, фрагментарні та значною мірою емоційно забарвлені: перебуваючи в натовпі, людина не може залишатися безсторонньою, вона заражається загальним настроєм (навіть якщо повністю виключити ймовірність свідомої тенденційності зацікавлених осіб). Можливості ж використання традиційних методів юридичної психології (спостереження, експеримент, бесіда, тестування) в умовах масового скупчення людей обмежені або зовсім відсутні.

Щільність натовпу визначається числом людей на певній площі. X. Джекобс (Н. Jacobs), проаналізувавши за допомогою аерофотографій різні скупчення людей, дійшов висновку, що при найбільш високих щільностях на одну людину припадає 0,4 кв.м. Оцінка щільності натовпу важлива при оцінці його чисельності. Емпіричні дослідження показали, що оцінки чисельності натовпу «на око» відрізняються неточністю. Джекобс довів, що поліція, яка найчастіше дає подібні оцінки, має тенденцію перебільшувати розміри в 2-3, іноді навіть в 20 разів. Також мають тенденцію значно перебільшувати чисельність натовпу люди, які симпатизують йому. І навпаки, при негативному ставленні до конкретного натовпу вони схильні применшувати його розміри. Це особливо наочно виявляється на прикладі політичних мітингів.

Джекобс запропонував формулу для швидкого й оперативного визначення чисельності натовпу. Потрібно скласти цифри, що визначають довжину й ширину площі, яку займає натовп, і помножити суму на коефіцієнт щільності, що становить 10 для щільних натовпів і 7 – для менш щільних. Він стверджує, що ця формула, перевірена емпірично, дає оцінку з точністю до 20%. Звичайно, на оцінку впливають форма натовпу й просторові умови його розподілу. Становище ускладнюється, коли швидко змінюється склад натовпу й він знаходиться в русі. Проте для відносно простих випадків формула Джекобса є зручним інструментом.

Оцінка чисельності натовпу має велике значення. Добре відомо, що за кількістю людей, які намагаються вийти одночасно з приміщення, наприклад, при пожежі, можна визначити, виникне паніка чи ні. Крім того, є низка запитань, відповіді на які ще не віднайдені. Наприклад, при якій кількості людей виникають характерні для натовпу особливості? Чи виникнуть якісь нові явища й особливості при збільшенні натовпу (наприклад, від 10 тис. до 20 або 50 тис)? Проведені в цьому плані дослідження носять випадковий та несистематизований характер.

Новітні дослідження феномену натовпу виявили у його поведінці фазові стани. Так, наприклад, аналіз відеозйомки руху людей під час Хаджу дозволив німецьким фізикам виявити різні фазові стани – у тому числі й ті, які можуть загрожувати життя людей.

Доктор Дірк Хелбінг (Dirk Helbing) і Андерс Йоханссон (Anders Johansson) з Дрезденського технологічного університету вивчили відеозапис інциденту, що відбувся в січні 2006 р. на мосту Джамарат, коли загинуло близько 300 прочан. За допомогою комп’ютера вони змогли визначити швидкість і положення окремих людей, що рухаються у величезному натовпі убік моста. В 45-хвилинному записі вченим вдалося виділити три окремих фази руху.

На першій стадії прочани стабільно рухаються убік мосту, при цьому швидкість руху зменшується зі збільшенням щільності натовпу. Потім відбувається раптовий різкий перехід до другої фази руху – руху з зупинками, що має хвилеподібний характер, причому хвилі поширюються уздовж напрямку руху. Такі хвилі спостерігаються приблизно протягом 20 хв., при цьому щільність натовпу продовжує зростати, і раптово настає третя й найнебезпечніша фаза. У цій точці фазового переходу групи людей починають хаотично рухатися у всіх можливих напрямках – це явище Хелбінг і Йоханссон назвали «турбулентністю натовпу».

Турбулентність утворюється, коли люди починають панікувати і штовхатися, прагнучи збільшити свій особистий простір. При цьому в натовпі утворюються сильні хвилі стиснення, що відкидають людей на декілька метрів, у результаті чого сотні прочан виявилися розтоптаними.

Учені встановили, що люди почали гинути через 10 хв. після настання турбулентності й через 30 хв. після початку руху з зупинками. Вони стверджують, що автоматичне відстеження точок фазових переходів за допомогою систем відеоспостереження дозволить владі вчасно вживати заходів для забезпечення безпеки людей.

На підставі даних, отриманих у результаті проведеного дослідження, учені виробили ряд рекомендацій, які були враховані при реконструкції моста Джамарат і прилягаючих до нього територій.

Пол Торренс (Paul Torrens) з Університету штату Арізона з дослідницькою групою створили комп’ютерні моделі масовидної поведінки міського населення в екстремальних умовах. Мета проекту полягала в тому, щоб розробити багаторазово використовувану комп’ютерну модель руху пішоходів і поведінки натовпу в умовах щільного міського середовища. Цю модель можна буде застосовувати для перевірки стратегій реального світу, які непросто або неможливо тестувати на практиці. Наприклад, за її допомогою можна змоделювати сцену втечі людей від палаючого об’єкта; перевірити можливості здійснення масової евакуації до критичної події; досліджувати ознаки перетворення маси в некерований натовп; визначити, яким чином можна перебудувати різноманітні міські об’єкти з метою нейтралізації дій некерованого натовпу тощо.
2. Основні різновиди масової стихійної поведінки.

Уявлення про масову поведінку, звичайно, є породженням особистого досвіду людей. Практично кожен або поводився саме так, або спостерігав за нею, знаходячись поза зоною її дії. Іноді, через допитливість, люди приєднуються до групи, у якій розглядається й обговорюється якась подія. Зростаючи кількісно, заражаючись загальним настроєм і інтересом, вони поступово перетворюються в неорганізоване скупчення: безструктурне, позбавлене ясно усвідомлюваної спільності цілей, але взаємно пов’язане подібністю емоційного стану чи загальним об’єктом уваги.

Безумовно, що найбільш сприятливим середовищем для виникнення масовидної стихійної поведінки є великі стихійні групи (масові скупчення громадян). Люди загалом і кожна окрема людина, навіть коли не відчуває психічного тиску з боку інших, а тільки сприймає поведінку цих інших, заражається їхньою поведінкою й починає діяти відповідно до неї. Зрозуміло, можлива й непокора, але індивід, як правило, раціонально пояснює її самому собі. Без цього роз’яснення «непокора» неминуче викликає внутрішнє занепокоєння, доповнюється нерідко роботою уяви відносно низької оцінки своєї особистості іншими.

При об’єднанні малих груп, що складаються з індивідів, які поводяться однаково (наприклад, радіють чи обурюються з певного приводу, у досить велику групу), різко зростає ймовірність проявів стихійної поведінки. Така поведінка може бути спрямована на вираження почуттів, оцінок і думок, що їх переживають люди, або на зміну ситуації через дію. Дуже часто суб’єктом такої стихійної поведінки стає натовп.

Основним механізмом розвитку масової стихійної поведінки у більшості випадків є циркулярне спілкування, що впливає на поведінку і вчинки людей. Цю властивість свідомо використовують організатори політичних акцій, масових гулянь, видовищ. За надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, епідемії та ін.) таке спілкування розгортається стихійно, мимовільно. У масових формах поведінки великих контактних груп людей велику роль відіграють неусвідомлені процеси. На основі емоційного збудження виникають стихійні дії у зв’язку з якими-небудь вражаючими подіями, що зачіпають головні цінності людей у ході, наприклад, їхньої боротьби за свої інтереси й права.

Можна виділити такі найбільш розповсюджені різновиди масових скупчень громадян:



випадкове – люди збираються внаслідок залучення уваги до певної екстраординарної події (пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, бійки на вулиці тощо), контакти між ними спонтанні та невпорядковані. Вони виявляють інтерес до того, що відбувається, і можуть активно діяти (наприклад, надавати допомогу потерпілим);

споглядальне (публіка, вболівальники) – люди збираються для перегляду чи «співучасті» в цікавій для них події; їхня поведінка може бути незвичною за формою, надто емоційною, навіть визивною, але за своєю суттю вона не агресивна і не має на меті порушення громадського порядку;

рятівне – виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; завжди супроводжується підвищеною активністю, спрямованою на уникнення небезпеки;

протестне – люди випадково чи умисно збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних (посадових) осіб.

Всі зазначені та інші різновиди масових скупчень громадян за певних обставин можуть перерости, трансформуватися в діючий натовп. Така трансформація відбувається внаслідок сукупного впливу об’єктивних та суб’єктивних чинників. До об’єктивних, зокрема, належать: обмеженість простору, наявність небезпеки для життя і здоров’я, відсутність достовірної інформації, розповсюдження чуток зацікавленими особами, тощо. Суб’єктивними чинниками можуть стати:



  • вікові, індивідуально-психологічні та інші особливості учасників,

  • висока контактність, внаслідок чого виникає просторовий стрес (вторгнення в персональні просторові зони);

  • підвищена навіюваність окремих осіб, знижена ефективність дії механізмів контрнавіюваності (опору впливу навіювання);

  • емоційна збудливість, підвищене хвилювання людей та емоційне сприймання дійсності;

  • пригнічення відчуття відповідальності за власні вчинки і дії.

Окрім цього, має значення соціально-психологічна специфіка конкретного скупчення: кількість учасників, раптовість виникнення події та ступінь її невизначеності (небезпечності), високий ступінь невизначеності обставин та динамічність розвитку подій.

Значна кількість осіб створює сприятливі умови для дії механізмів емоційного зараження, навіювання, наслідування та інших. їх ефективність знаходиться в прямо пропорційній залежності від кількості присутніх, цим же визначається й інтенсифікація механізму притягнення – ще однієї умови зростання натовпу, бо з’являється відчуття безпеки, анонімності, могутності, сили. Особливо небезпечне скупчення людей на відносно невеликій території, що суттєво полегшує взаємовплив один на одного та реалізацію завчасно підготовлених провокацій, відповідно, утруднюючи охорону громадського порядку.

Раптовість виникнення визначається потенційною можливістю прояву некерованих процесів та подій і стосується як загострення ситуації, так і переходу учасників до активних дій чи трансформації організованого зібрання в некерований натовп. Вона особливо небезпечна за умови неготовності особового складу правоохоронних органів, бо інколи можлива навіть за відсутності будь-яких зовнішніх впливів.

Високий ступінь невизначеності та бурхливість розвитку подій – у зв’язку з цим для попередження можливих негативних наслідків надзвичайно важлива попередня інформація про час, місце, характер та масштаби події, що планується чи відбувається (врахування програми проведення того чи іншого масового заходу, перевірка наявності необхідних засобів при виникненні проблем, нейтралізація можливих провокацій, розрахунок місткості приміщення чи території, визначення маршрутів руху до визначеного місця та можливостей обмеження доступу людей, їх нагальної евакуації, відпрацювання заходів із попередження та усунення можливих аварійних та інших небезпечних проявів). На жаль, подібна попередня робота проводиться не завжди, що спричиняє загрозу трагічних наслідків: коли значна кількість людей зосереджується на невеликій, замкнутій площі, а шляхи відходу свідомо чи внаслідок безвідповідальності посадових осіб заблоковані, миттєво виникає панічний або агресивний натовп, випадковими жертвами якого стають найбільш незахищені його учасники чи зовсім сторонні люди (наприклад, події в мм. Червонограді, Мінську).
3. Чинники, що детермінують виникнення масової стихійної поведінки

Узагальнення поглядів сучасних науковців та аналіз практики діяльності працівників МВС України дають змогу визначити наступні групи чинників, що зумовлюють процес формування і розвитку масовидної стихійної поведінки.



Соціальні (довготривалі та ситуативні) чинники є об’єктивними стосовно поведінки людей, в тому числі й агресивної.

Чинниками довготривалої дії слід вважати економічні, соціальні, політичні та інші умови життя в суспільстві, що формують і спонукають негативні соціальні настрої. Конкретні причини агресивної поведінки можуть різнитися залежно від регіональної, національної, релігійної специфіки спільноти, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механізм агресивності має універсальний характер. У тих чи інших ситуаціях пріоритет дії завжди лишається за довготривалими чинниками, конкретна ж причина події (ситуативний чинник) має сенс лише у їх контексті перших.

Ситуативним чинниками можуть стати час (пора року та година доби), місце виникнення події, кількість присутніх. Незважаючи на значне різноманіття, існують певні закономірності їх впливу: масова поведінка найбільш характерна для весни та осені, неробочих днів (вихідних та святкових); місцем її виникнення найчастіше є центральні площі населених пунктів, місця масового відпочинку та перетини транспортних артерій.

Соціально-психологічні чинники – це механізми впливу людей один на одного в масових скупченнях.

Серед соціально-психологічних чинників найбільш важливим слід вважати:



  1. механізм, притягнення – привертання уваги людей до певної події, залучення їх до присутніх. В подальшому скупчення людей саме по собі стає самостійним могутнім стимулом для зацікавленості. Дослідженнями американських психологів встановлено, що до групи з 15 осіб, які стоять на вулиці і дивляться в певному напрямі, відразу приєднується приблизно 40% перехожих, причому в подальшому їхня кількість швидко збільшується;

  2. механізм наслідування – полягає і копіюванні та відтворенні особою зразків і моделей поведінки оточуючих. Наслідування полегшує проблему вибору та суб’єктивно начебто зменшує відповідальність за можливі наслідки своїх дій, а також стає засобом солідаризації учасників;

  3. механізм навіювання – виявляється в активному психологічному впливі на людей з метою впровадження в їх свідомість певних поглядів, думок, оцінок. Навіювання найчастіше реалізується за допомогою надання інформації певним чином (вона надходить від джерела, яке користується довірою чи авторитетом, повідомляється впевнено, директивно, на вираженому емоційному тлі) і є засобом згуртування учасників та регулює групову поведінку, спрямовує її в бажаному напрямі;

  1. механізм емоційного зараження – залучення присутніх до єдиного групового настрою внаслідок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Емоційне зараження є прадавнім засобом інтеграції соціальних груп, який донині можна спостерігати в хоровому співі, у ритуальних танках, та ін. Ступінь зараження залежить від сили емоційного заряду та кількості присутніх людей. У масових скупченнях у кожного індивіда є надлишок емоційної напруженості та підвищена сприйнятливість до емоційного стану іншої людини. Напруженість зумовлює готовність кожного учасника відтворювати цей стан: людина підсвідомо реагує на експресивні прояви та виражальні рухи – голосність мови, ритм дихання, інтонації, міміку та пантоміміку, колір і вологість шкіри, і такою ж мірою підсвідомо переймається ними. У масових скупченнях людей, де існує безпосередній контакт, взаємне стимулювання набуває кругового характеру.

Зараження виконує функції інтеграції (посилює групову згуртованість, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення особи від її звичних обмежень, зняття емоційного напруження);

  1. механізм групової творчості – створення образів спільної уваги, що фокусують почуття і уявлення присутніх. Це може бути трансформація первісного об’єкта зацікавленості, чутки, різноманітні повідомлення тощо. Функціями механізму групової творчості є: активізуюча – спонукання до дій, регулятивна – надання поведінці спільної спрямованості, завдяки чому люди з часом можуть розпочати активні дії без жодних зовнішніх стимулів;

  2. механізм групової могутності – полягає у виникненні у кожного окремого учасника відчуття власної сили та непереможності, отже – безкарності. За словами С. Сігеле, «чисельність надає всім членам натовпу відчуття їх несподіваної та надзвичайної могутності. Вони знають, що можуть безконтрольно виявляти цю могутність, її не можна буде ні засудити, ні покарати, і ця впевненість спонукає їх скоювати вчинки, які вони самі пізніше засуджують, розуміючи їх несправедливість».

Індивідуально-психологічні чинники – внутрішні, індивідуальні схильності окремого індивіда до впливів, що мають місце в натовпі та спричиняють його агресивну протиправну поведінку. До них можна віднести деякі вікові (недостатність соціального досвіду у молоді, консерватизм людей похилого віку), типологічні (неврівноваженість, висока емоційна збудливість) і характерологічні (конформність, навіюваність, імпульсивність, конфліктність, недостатня вольова регуляція поведінки) особливості, а також особливості інтелектуально-когнітивної сфери (низький рівень інтелектуального розвитку, некритичність та недостатня пластичність мислення, наявність певних стійких переконань і установок).

На поведінку учасників натовпу впливають також специфічні стани організму (стан сп’яніння та наркотичного збудження, астенізація після хвороби, втома, тривалі та виснажливі фізичні навантаження, перенесені психічні потрясіння) та специфічні індивідуальні психічні стани (фрустрація, роздратування, невдоволення тощо).

Під впливом сукупності зазначених чинників думки та почуття присутніх, відповідно, їх дії та вчинки набувають нової якості, починають значно різнитися від тих, що характерні для їх повсякденного життя. У найбільш загальному вигляді психіка людини змінюється наступним чином:

- збільшується емоційність сприймання того, що індивід бачить та чує. Підвищена емоційність пригнічує раціональні засоби поведінки, почуття починають домінувати над інтелектом аж до того, що людина взагалі втрачає здатність логічно міркувати і контролювати свою поведінку;

- підвищується навіюваність і зменшується рівень критичного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується здатність до раціональної переробки інформації, що надходить, з’являється ефект швидких перебігів уваги. Це створює сприятливий фон для зовнішніх впливів, зокрема, за рахунок розповсюдження чуток для формування агресивних установок;

- пригнічується почуття відповідальності, виникає впевненість у власній безкарності («відповідати за все, що відбувається, повинні всі, а не хтось особисто»), з’являється усвідомлення власної анонімності. Внаслідок цього стає можливим вчинення дій і поведінка загалом, що в звичайних умовах для особистості неприйнятні.

Ступінь вираженості таких змін може бути різним: від незвичайності емоційних проявів до повної втрати спроможності самоконтролю, що залежить від індивідуально-психологічних особливостей конкретної людини та специфіки зібрання (його спрямування, кількості учасників та їх якісного складу, етапу розвитку подій).
Висновки

Зазначені закономірності динаміки психічного стану кожного учасника натовпу зумовлюють спільність поведінкових реакцій, однорідність дій усіх присутніх. Тому на побутовому рівні про натовп говорять як про щось самостійно-цілісне та єдине: «бажання натовпу», «реакція натовпу», «поведінка натовпу». Але це, безумовно, не означає, що суб’єктивна оцінка своєї поведінки у присутніх зовсім відсутня. Абсолютної психологічної єдності, повної тотожності індивідів у масі немає і не може бути в принципі, індивідуально-психологічні особливості зберігають відносну автономію. Завжди можна говорити про індивідуальну поведінку людини в масі, бо залишаються індивідуальними мотиви її участі, ставлення до того, що відбувається, отже ступінь і можливості психологічного впливу на окремих людей завжди різняться.



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка