Навчально-методична картка (план) заняття №22



Скачати 243.29 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір243.29 Kb.
#48125
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РОМЕНСЬКИЙ КОЛЕДЖ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТКА (ПЛАН) ЗАНЯТТЯ № 22


Предмет: Соціальна робота з окремими категоріями клієнтів

Група: С-2-1

Дата: 25.02.2016 р.

Тема заняття: Сутність та структура посттравматичного стресу

Вид заняття (тип уроку): лекція-консультація

Мета заняття:

  • навчальна: розкрити сутність посттравматичного стресового розладу;

  • розвивальна: розвивати зацікавленість студентів навчальним матеріалом, формувати науковий світогляд; сприяти розвитку здатності опиратися дії стресорів;

  • виховна: сприяти формуванню пізнавального інтересу, психологічної грамотності, соціальної компетентності.

Забезпечення заняття

Ноутбук, проектор, колонки.

Мультимедійна презентація (визначення, схеми, малюнки).

Відеоролик «Синдром АТО».

Буклети «Допомога людині яка знаходиться у стані шоку, стресу чи травми», «Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)».



Психодіагностична методика «Диагностика состояния стресса» (Автор К. Шрайнер).


Внутрішньопредметні зв’язки: «Психологічні проблеми особистості: їх визначення та шляхи розв’язання. Життєва ситуація особистості», «Поняття життєвої кризи особистості».

Міжпредметні зв’язки: загальна психологія, методика і технологія соціальної роботи, екологія, безпека життєдіяльності.

Література:

  1. Католик Г. В., Корнієнко І. О. Техногенні катастрофи: психологічна допомога очевидцям та постраждалим [Текст] // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №6. – С. 30-52.

  2. Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С. Основи психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій [Електронний ресурс]: Методичний посібник. – К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2015. – 170 с. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/11222/1/%D0%9F%D0%BE% D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA_2015.pdf

  3. Максименко С. Д. Папуча М. В., Максименко К. С. Проблеми діагностики посттравматичних станів особистості [Текст] // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 8. – С. 1-3.

  4. Методичні рекомендації щодо надання першої психологічної допомоги переміщеним особам та населенню, яке перебуває/перебувало у зоні збройного конфлікту [Електронний ресурс]. – Київ: 2014. – 52 с. – Режим доступу: http://sumdu.edu.ua/images/stories/gen_info/structure/psih/1.pdf

  5. Мюллер Мартіна. Якщо ви пережили психотравмуючу подію [Електронний ресурс] / пер. з анг. Діана Бусько; наук. Ред. Катерина Явна. Львів: Видавництво Українського католицького університету: Свічадо, 2014. – 120 с. (Серія «Сам собі психотерапевт»). – Режим доступу: http://pirc.org.ua/new/430-yakscho_vi_perejili_psihotravmuyuchu_podiyu_ martina_myuller

  6. Основи практичної психології [Текст] / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь,1999. – 632 с.

  7. Психология социальной работы [Текст] / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Васильева и др.; под общей редакцией М. А. Гулиной. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.: ил. – (Учебник нового века).

  8. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій [Електронний ресурс]: Методичний посібник / З. Г. Кісарчук, Я. М. Омельченко, Г. П. Лазос, Л. І. Литвиненко… Царенко Л. Г.; за ред. З. Г. Кісарчук. – К.: ТОВ «Видавницт во “Логос”». – 207 с. – Режим доступу: http://inpsy.naps.gov.ua/userfiles/files

  9. Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України [Електронний ресурс]: посіб. для практиків соціальної сфери / Мельник Л. А. та ін.; за ред. Волинець Л. С. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Калита», 2015. – 72 с. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/16/pos-bnik-shhodo-psixosocz-alno-dopomogi.pdf

  10. Социальная психология: Учебное пособие для вузов [Текст] / Сост.: Р. И. Мокшанцев, А. В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА-М, 2001. – 408 с.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційна частина заняття. Привітання, перевірка присутності студентів на занятті.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети та завдань заняття. Створення сприятливої атмосфери для засвоєння навчальної інформації та активної роботи студентів. Обґрунтування актуальності теми.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Запитання:

  1. Що таке стрес, криза?

  2. Що може викликати стрес у повсякденному житті?

ІV. Засвоєння нових знань.

Перегляд відеоролику «Синдром АТО».

План лекції:

  1. Поняття посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

  2. Психічна травма як наслідок дії екстремальної ситуації. Особливості виникнення ПТСР.

  3. Симптоматика ПТСР та його вплив на здоров’я людини.

Виступ практичного психолога Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України в м. Ромни Петренко О. О.

V. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.

Контрольні запитання та завдання:

  1. Дайте визначення понять «криза», «стрес», «дистрес», «травматичний стрес», «ПТСР», «психічна травма».

  2. Від чого залежить реакція людини на психічну травму?

  3. Які екстремальні ситуації здатні викликами ПТСР?

  4. Назвіть фази ПТСР.

  5. Які основні симптоми ПТСР?

  6. Назвіть рівні прояву ПТСР.

VІ. Практичне завдання: психодіагностика стресових станів (за наявності часу).

VІІ. Підведення підсумків заняття.

VІІІ. Домашнє завдання.

Вивчити конспект.

Опрацювати літературу по темі: Психология социальной работы [Текст] / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Васильева и др.; под общей редакцией М. А. Гулиной. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.: ил. – (Учебник нового века) [с. 231-236]
Склав викладач _________________ С. М. Федько

Конспект лекції

1. Поняття посттравматичного
стресового розладу (ПТСР)


Уся історія людства пов’язана з переживанням більших або менших катастроф. Природні та техногенні катастрофи, соціальні зрушення та війни – головна причина масової загибелі та страждань населення, патологічних та непатологічних психічних розладів, значних економічних втрат.

Можна констатувати, що в наш час різко зросла кількість антропогенних катастроф і «гарячих точок» у різних регіонах планети. Світ захлиснула хвиля тероризму. Події 11 вересня 2001 р., теракти у Росії, нещодавні теракти в Турції, Франції, бойові дії на сході нашої країни змусили здригнутися всіх людей планети Земля.

За даними ООН, протягом десятиріччя трапляється близько 70 техногенних та природних катастроф, в яких гине понад 100 тис. осіб, а матеріальні збитки від них перевищують 400 млрд. доларів США. У наш час особливу загрозу несуть техногенні катастрофи, наслідком яких є невпинне зростання кількості жертв аварій на транспорті та на виробництві, злочинність, тероризм, соціальні заворушення, війни. Вони особливо небезпечні, тому що завдають великої шкоди довкіллю, мають небезпечні віддалені наслідки для здоров’я, добробуту та життя людей. Щодо психічного стану потерпілих в таких катастрофах, то йдеться про гострий або хронічний стрес, перевантаження механізмів адаптації, виснаження, депресію, психічні розлади, зростання конфліктності, поширення неконструктивних засобів психічного захисту та подолання життєвих труднощів, втрату життєвої перспективи, агресивність одних і пасивність, споживацтво інших.

Ситуація, що її переживає Україна впродовж останнього року, є такою, що виходить за межі звичайного, нормального людського дос­віду: громадянські протести і намагання їх придушити, інформаційні атаки і військові дії – все це спричинило значне порушення життєді­яльності людей, шкоду їх здоров’ю, великі людські жертви, значні матеріальні збитки і т.д. Таку ситуацію науковці зазвичай класифіку­ють як екстремальну (надзвичайну).



Екстремальна ситуаціяце ситуація, що виходить за межі звичного способу життя даної конкретної людини.

Екстремальна ситуація для тих, хто її переживає, може стати кризовою, стресовою, травматичною і викликати відповідно кризу, стрес, психотравму.

Термін «криза» (від грецьк. krisis — рішення, поворотний пункт, вихід) означає тяжкий перехідний стан людини, що виклика­ний внутрішнім чи зовнішнім чинником або різкою зміною статусу персонального життя.

Стрес в перекладі з англійської – це напруга. Під стресом Г. Сельє (1979) розумів систему реакцій організму у відповідь на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації чи присто­сування організму до труднощів.

У 1972 році Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла таке визначення: стрес – це неспецифі­чна (тобто одна і та сама на різні подразники) реа­кція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу.

Насправді стрес – це звичний для організму людини стан, ви­кликаний будь-якими неочікуваними впливами (внутрішніми чи зовнішніми) на його функціонування. Більшість таких стресових станів для організму ніякої загрози не становлять і є навіть корис­ними в якості активаторів. Але якщо такий вплив стає надмірним (за силою чи тривалістю) – тоді й наступає стан, який більшість з нас називає стресом, а правильно було б говорити – «дистрес», який негативно впливає як на організм, так і на психіку людини.



Дистрес (від грец. di – двічі, подвійний + англ. stress – тиск, напруга) вид стресу, що характеризується найбільшим ступенем вираженості, і має суттєвий негативний вплив на організм та дезорганізучий вплив на діяльність і поведінку людини. Для нього характерним є стан емоційної напруги (психічне перенапруження), що виникає при кризових життєвих ситуаціях і перевищує за своєю інтенсивністю або тривалістю індивідуальні психофізичні й особистісні адаптивні можливості людини, що визначає, поряд з обмеженням задоволення базових потреб, появу патологічних ознак порушень розвитку і життєдіяльності.

Більшість учасників екстремальних подій переживають так званий травматичний стрес (емоційний травматичний стрес, психотравму, емоційну травму) – пережи­вання невідповідності між загрозливими факторами ситуації та інди­відуальними можливостями їх подолання, яке супроводжується інтенсивним страхом, гострим відчуттям безпорадності та втрати ко­нтролю, когнітивними змінами та змінами у способах регуляції афектів, що спричиняє іноді тривалі фізичні, психічні та особистісні роз­лади.



Травматичний стресособлива форма загальної стресової реакції, при якій стрес перевантажує психологічні, фізіологічні, адаптаційні можливості людини і руйнує захист.

Як і всі види стресів, травматичний стрес є адаптивною реакцією на травмуючі обставини (тобто «нормальною» реакцією на «ненормальні» події) і розвивається в три етапи. Якщо перші два етапи мобілізують людські резерви на подолання екстремальних обставин, то останній, третій, є руйнівним, і саме він отримав назву «ПТСР».

Наукова цінність явища посттравматичного розладу зумовлена тим, що воно відкрите емпіричним шляхом: численні факти говорили і говорять про те, що більшість людей, які пережили значні потрясіння (стихійні чи соціальні вибухи, особисті втрати, важкі хвороби) характеризуються вельми своєрідними психічними станами, в головному подібними у всіх постраждалих. Виявилось, проте, що стани ці не лише схожі, але й дуже різні, що залежить від досить значної кількості чинників: що саме викликало травму, які індивідуально-типологічні особливості даної людини тощо.

Діагноз ПТСР з’явився в клінічних довідниках відносно нещодавно. Проте ПТСР не можна назвати молодими захворювання. ПТСР існував стільки ж, скільки існували люди, скільки велися війни, скільки були вбивства та природні катаклізми. Ці події викликали стресові розлади у людині.



Історія становлення і розвитку досліджень ПТСР є новою областю знань, яка продовжує розвиток теорії стресу в психологічній науці.

Сучасні уявлення про ПТСР склалися остаточно до 1980-го року, однак інформація про вплив травматичних переживань накопичувалася протягом сторіч.



В історії відомо декілька назв ПТСР: посттравматичний стрес, посттравматичне стресове порушення, «окопний синдром», синдром «серце солдата», «снарядний шок», «в’єтнамський синдром», «афганський синдром».

Е. Крепеліном, блискучим нозологом XIX ст., уперше був використаний термін – «невроз пожежі», для того щоб позначити окремий клінічний стан, який включає численні нервові і фізичні феномени. Останні виникають насамперед як результат різних емоційних потрясінь чи раптового переляку, які переростають у тривожність.

У 1889 р. X. Оппенгейм увів термін «травматичний невроз» для діагностики психічних розладів в учасників бойових дій, причини яких він вбачав в органічних порушеннях головного мозку, викликаних як фізичними, так і психологічними факторами. Однак і в мирний час виникають ситуації, що є джерелами ПТСР.

Стресові явища, зумовлені участю в бойових діях і інших екстремальних ситуаціях, стали предметом широкого вивчення вже в ході Другої світової війни. Проведення планомірних досліджень з вивчення постстресових розладів було започатковано в США в зв'язку з необхідністю надавати допомогу ветеранам війни у В'єтнамі, проблеми яких багато в чому схожі з проблемами наших ветеранів, учасників афганської війни.

У межах психоаналітичної концепції згадані порушення кваліфікуються як травматичний невроз. Основою для введення цього поняття 3. Фрейд вважав феномен нав’язливого згадування про травмуючі події. Домінування у фрейдівському визначенні симптому нав’язливих спогадів і позначення часу його формування безпосередньо моментом травми звужують межі станів, пов’язаних із психічною травмою. Так, серед симптомів стресових порушень трапляються тривожність, депресія, порушення пам'яті, уваги, які посилюються з часом. Ціла низка порушень, що об'єднуються поняттям «нейровегетативний синдром», також притаманні стресовим станам.

Для визначення станів, що можуть виникати у більш віддалені від травмуючих подій періоди, було введене поняття «посттравматичний невроз». У цьому випадку симптом нав’язливих спогадів не є обов’язковим і може бути навіть зовсім відсутнім. Але сама психоаналітична парадигма у підході до стресових станів залишається разом із самим поняттям неврозу.

У сучасній франкомовній традиції термін «посттравматичний невроз» є найбільш поширеним в інтерпретації станів людей, що зіткнулися з травмуючими подіями у своєму житті.

Дослідження, пошук нових стратегій та методів психічної реабілітації стресових станів не припинялися, але й не узагальнювалися аж до кінця 70-х років.

Велика проблема суспільства США 60-70-х років – ріст числа ветеранів в'єтнамської війни, що мали стресові порушення – стала соціальним поштовхом для узагальнення багаторічних досліджень і практичного досвіду психологічної допомоги жертвам різного виду катастроф та аварій і насамперед воєн. Результатом такого узагальнення стало введення у 1980 р. Американською психіатричною асоціацією нового синдрому в офіційний класифікатор психічних відхилень. Він отримав назву «ПТСР-синдром» – синдром посттравматичних стресових розладів (PTSD: Post Traumatic Stress Disorder). Своєю назвою, а також діапазоном зазначених симптомів він об’єднав традиції дослідження стресових станів – фізіологічну (з її поняттям стресу) і психологічну (що оперувала поняттям психічної травми); префікс «пост» показував, що згаданий синдром розвивається з часом (таке визначення несе в собі можливість психопрофілактики, яка має проводитися протягом дії травмуючих обставин або безпосередньо після їх дії для запобігання розвитку ПТСР-синдрому в майбутньому); а включення синдрому до психіатричного класифікатора поєднало зусилля медиків та психологів у діагностиці та лікуванні постстресових станів.

Як випливає з самої назви синдрому, він розвивається лише через деякий час після катастрофи, що людина пережила. До того ж, за міжнародними даними, лише в одного відсотка осіб, які опинилися на місці аварії, розвивається справжній ПТСР-синдром. Посттравматичний стресовий розладце тяжкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної або повторюваної психотравмуючої події (воєнних дій, природних або техногенних катастроф, серйозних нещасних випадків, спостережень за насильницькою смертю, роль жертви знущань, тероризму, сексуального насилля або іншого злочину). В клінічному довіднику МКХ-10 зазначається, що ПТСР виникає як відстрочена або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або тривалу), яка має суб’єктивний характер погрози або катастрофи, які можуть викликати загальний дистрес майже у кожної людини.



Посттравматичний стресовий розладрозлад, що виникає як відстрочена і/або затяжна реакція на екстремальну (травматичну) подію або ситуацію (короткочасну або затяжну) загрозливого або катастрофічного характеру, що майже в будь-якої людини може викликати загальний дистрес.

2. Психічна травма як наслідок дії екстремальної ситуації. Особливості виникнення ПТСР


В основі посттравматичного стресового розладу лежить психічна травма – подія, яка здатна викликати психічний стрес.

Психічна травматимчасове чи стійке порушення психіки під впливом надмірної за силою чи за суб’єктивним значенням психічної дії.

Всю різноманітність етіологічних (причинних) чинників психічних захворювань можна розділити на дві групи: екзогенні, або чинники зовнішнього середовища, і ендогенні – чинники внутрішнього середовища.



Психічна травма відноситься до екзогенних чинників і виявляється як надмірне збудження нервової системи, що не отримує належної розрядки. Психогенні чинники, тобто обтяжливі, неприємні, хвилюючі події і ситуації, які травмують психіку, призводять до розвитку реактивних психозів і неврозів. Психічна травма у вигляді страху, залякування, гніву, почуття образи і скривдження, втрати близьких, краху надії та інших численних негативних емоцій, неприємних і хвилюючих подій, пов'язаних з умовами життя, взаєминами з близькими людьми відносяться до несприятливих гігієнічних умов середовища.

Реакції людини на психічну травму (агресія, втеча, боротьба, заціпеніння) залежить:

  1. від сили патогенного впливу;

  2. від того, на якій стадії онтогенезу діють ці чинники;

  3. від стану центральної нервової системи, її здатності мобілізувати захисні властивості організму.

Виділяють такі категорії психічних травм, за яких відбувається сильна стимуляція нервової системи:

  • загальні травми високої інтенсивності (жах, шок, страхіття);

  • атака або напад (наприклад, кримінальні ситуації);

  • емоційні, пов’язані з міжособистими відносинами (наприклад, сварка, конфлікт, образа);

  • насилля, катування та ін.

Серед ситуацій, які викликають ПТСР, виділяють:

  • природні (кліматичні: урагани, смерчі, повені; сейсмічні: землетруси, виверження вулканів);

  • викликані людиною (нещасні випадки: на транспорті, в промисловості, вибухи, пожежі, біологічні, хімічні, ядерні; умисні: тероризм, бунти, соціальні вибухи, війни).

За даними американського центру з вивчення психічних розладів, що виникли через катастрофи, вони мають таку динаміку:

  • Перша, «героїчна» фаза триває кілька годин. Для неї найбільш характерні масовий альтруїзм, сподівання на порятунок, безкорисна взаємодопомога.

  • Друга фаза «медового місяця» триває від тижня до 3-6 місяців. Ті, хто вижив, відчувають гордість від того, що їм вдалося перебороти лихо. Вони сподіваються на те, що все минеться, прийде до норми.

  • Третя фаза – «розчарування», може тривати від двох місяців до двох років, оскільки сподівання попередньої фази можуть не виправдатися.

  • Четверта фаза – «відновлення», починається після усвідомлення того, що життя продовжується й треба влаштовувати побут, розв'язувати поточні проблеми.

Дослідження психологічних наслідків стихійних лих у Західній Європі дають підстави для визначення дещо інших фаз переживань потерпілих:

  • фаза «переддії» – відчуття загрози, що насувається за декілька днів чи годин до початку стихійного лиха;

  • фаза безпосередньої події – від її початку до моменту організації рятувальних робіт. В цей період домінуючою емоцією є жах;

  • фаза післядії, коли безпосередня загроза зникає, а рятувальні роботи йдуть повним ходом, здійснюється евакуація потерпілих. При цьому відбувається руйнація звичних соціальних зв’язків, що спричиняє «вторинну психічну травматизацію».

Таким чином, потерпілі внаслідок катастроф різноманітного походження, потребують комплексної медичної, психологічної та соціальної допомоги. Це вимагає, в свою чергу, специфічних, нетрадиційних підходів для реалізації корекції непатологічних наслідків психічної травматизації особистості.

3. Симптоматика ПТСР та його вплив на здоров’я людини


Симптоми ПТСР можна поділити на три групи. Не кожен переживає усі перелічені симптоми; також вони можуть змінювати свою інтенсивність у часі.

1. Симптоми повторного переживання.

Особи, що страждають на ПТСР, ще і ще раз переживають травматичну подію у своїй сві­домості. Симптоми повторного переживання містять:



  • Повторні спогади про пережиту трав­матичну подію: ці спогади зринають ще і ще всупереч людини і супроводжуються емоційним дистресом (вони називаються інтрузії).

  • Флешбеки (небажані спогади, які настіль­ки сильні, що особа почувається так, ніби травматична подія відбувається знову).

  • Нічні жахи чи погані сни.

  • Сильні емоційні реакції на нагадування про травматичну подію (наприклад, рапто­ва сильна тривога при звуці сирени).

  • Сильні фізичні реакції (наприклад, ваше серце починає швидко битися, і ви тікаєте, обливаючись холодним потом, щойно опи­нитеся поблизу місця травматичної події).

Згадування травматичних подій не схоже на інші форми пригадування. Воно може спричи­няти повторне переживання запахів, звуків та фізичних відчуттів (відоме як спогади тіла). Внаслідок цього деякі постраждалі починають почуватися і поводитися так, ніби травматич­на подія триває чи повторюється ще і ще раз.

2. Уникання і заціпеніння.

Особи з ПТСР схильні уникати нагадувань про травматичну подію тому, що вони «за­пускають» неприємні емоції та спогади. Уни­кання може обмежуватися місцем, де сталася травматична подія, чи іншими нагадуваннями про неї. Наприклад, переживши дорожньо-транспортну пригоду, хтось може уникати лише місця пригоди, натомість інший узагалі більше не сідатиме у машину. Деякі особи уни­кають чогось одного, інші багато чого. Особи з ПТСР уникають розмов про травму і часте віддаляються від інших. Наслідки уникання мо­жуть бути деструктивними: важко повернути­ся до праці, бувати в товаристві чи займатися хатніми справами. Так, особа може відчужи­тися від інших і згодом поринути у самотність та депресію. З плином часу це може перерос­ти в окрему велику проблему і навіть стати виснажливішим, ніж первинні симптоми.

Особа може зазнати труднощів у переживанні нормального спектру емоцій, особливо пози­тивних. Часто люди почуваються позбавле­ними зв'язку з навколишнім світом. Це явище нагадує «пусковий» механізм, який спрацьовує тоді, коли симптоми стають надто сильними.

3. Нездатність розслабитися.

ПТСР ускладнює здатність розслаблятися. Особа постійно перебуває у стані «бойової го­товності», передчуваючи ймовірну майбутню небезпеку, що ускладнює можливість звикну­ти до будь-чого. Симптоми містять:



  • Труднощі у засинанні та підтримуванні сну.

  • Дратівливість чи спалахи гніву.

  • Складність концентрації.

  • Постійний стан готовності до небезпеки.

  • Надмірна стартова реакція.

Поширені супутні проблеми.

Щонайменше дві третини людей, що стражда­ють на ПТСР, зазнають ще й супутніх проб­лем. Найпоширеніші з них перелічені далі.



1. Депресія.

Половина тих, хто страждає на ПТСР, також починають потерпати від депресії. Цей стан відрізняється від відомих майже кожному що­денних спадів та піднесень настрою. Особи, що страждають на депресію, майже весь час почуваються пригнічено, втрачають радість та інтерес, відчувають безнадію та млявість, у них змінюється апетит та вага. Відчай та безнадія можуть стати настільки глибокими, що особі може здатися, наче нічого ніколи не налагодиться; вона може почати думати про смерть та самогубство.

Якщо у вас є думки про самогубство і, зок­рема, якщо ви почали планувати, як його здійснити, ви мусите якомога швидше по­говорити про це зі своїм лікарем чи зі спе­ціалістом з психічного здоров'я. Якщо вам важко це зробити, попросіть приятеля чи когось іншого допомогти вам отримати професійну допомогу, якої ви потребуєте.

2. Зловживання алкоголем чи наркотиками.

Іноді, щоб відволіктися від симптомів ПТСР, люди починають зловживати алкоголем чи приймати вуличні наркотики. На короткий час це може допомогти дещо розслабитися, забути дошкульні спогади та страхи і трохи поспати. Але у перспективі таке зловживання може призвести до погіршення настрою, по­рушення сну і стати окремою проблемою.



3. Гнів щодо себе та інших.

Іноді особа може почуватися так, ніби ПТСР контролює її життя. Це дуже фрустраційне і жахливе відчуття, що може призвести до гні­ву на себе та на інших. Злість, як правило, є серйозною проблемою, якщо людина вважає, що агресія є способом вирішення проблем. Або якщо особа дійшла висновку, буцімто те, що сталося під час чи після травматичної події, не­справедливо або незаконно щодо неї. Злість та агресивна поведінка можуть спричиняти труд­нощі на роботі, а вдома руйнувати взаємини. А це означає що повсякденне життя і стосунки можуть погіршуватися, і людина може не отри­мати допомоги і підтримки, якої дуже потребує.



4. Погане фізичне самопочуття.

Деякі люди стають більш чутливими до болю та страждань, піддаються різним захворюван­ням або їх починають більше обтяжувати фі­зичні проблеми, які вони мали ще до травми. ПТСР пригнічує імунну систему, тому природ­на здатність організму боротися з інфекціями знижується. Біль голови, скарги на шлунково-кишковий тракт, біль у грудях і запаморочення також є поширеними при ПТСР. Недостатній сон, постійне напруження і (для деяких людей) не оптимальний спосіб життя даються взнаки.



5. Наслідки ушкоджень.

Після травматичної події декого чекає трива­ла реабілітація після ушкодження, тимчасом як інші мусять пристосуватися до життя з хро­нічним болем чи непрацездатністю. Це справ­ді важко і може потребувати значних змін у способі життя та в стосунках. ПТСР та ушко­дження можуть поєднатися, тому що біль є постійним нагадуванням про травматичну по­дію. ПТСР, своєю чергою, може стимулювати відчуття болю і ускладнювати початок пере­будови свого життя.



Як часто трапляються травматичні події?

Це дещо несподівано, але більшість із нас пе­реживає травматичну подію у якийсь період свого життя. За результатами недавнього американського дослідження, 81 % чоловіків та 74 % жінок пережили травматичну подію хоча б раз у своєму житті.



Наскільки поширеним є ПТСР?

Деякі види травматичних подій частіше за інші призводять до ПТСР. Загалом, травматичні події, до яких причетний людський фактор, мають вищий ризик ПТСР, аніж природні ка­тастрофи. Фізичне та сексуальне насильство має більшу ймовірність спричинити ПТСР. Наприклад, недавні дослідження показали, що у 46 % жінок та 65 % чоловіків ПТСР роз­винувся після зґвалтування. Бойові дії та інші миротворчі заходи також мають вищий за се­редній ризик спричинення ПТСР. Загальна ймовірність розвитку ПТСР упродовж усього життя для чоловіків становить 5%, для жі­нок – 10 %.



Розрізняють такі рівні прояву ПТСР:

а) ментальний – у вигляді розгубленості, втрати пам'яті, її погіршення, порушення розумових процесів, уваги тощо;

б) емоційний – у вигляді страхів, тривоги, горя, депресії, безнадійності, безпорадності, обурення, дратівливості, почуття покинутості, ізоляції тощо;

в) фізичний – у вигляді втоми, тремору, пітливості, застуди, запаморочення, головного болю, частого дихання і пульсу;

г) поведінковий – мовчазність, соціальна ізоляція, гіперактивність, агресивний гумор, неуважність, лякливість тощо.

За часовою ознакою автори з очевидною приблизністю пропонують розділити ПТСР на три типи:

  1. гострийякщо симптоми зберігаються менш 3 місяців;

  2. хронічний3 місяці і більше;

  3. відстроченийколи стан людини різко погіршується щонайменше через півроку після закінчення впливу стресора.

При цьому фахівцю важливо пам’ятати, що людині після події, яка травмує, найчастіше не властиво знаходити зв’язок між своєю хворобливою симптоматикою і попередньою травмою.

Саме ці люди є об’єктами допомоги фахівців. Коли ж мають місце такі психічні розлади, як алкоголізм, наркоманія, яскраво виражена депресія, а також різні психосоматичні порушення, необхідна допомога фахівців більш «вузького», спрямованого профілю.

Справедливо відмітити, що з урахуванням неординарності вищеописаних ситуацій не завжди є фахівці, які можуть надати кваліфіковану допомогу, і тоді соціальний працівник починає працювати в екстремальних умовах, виконуючи головну заповідь – допомогти людині знову знайти душевне здоров’я.

На думку Н. В. Тарабріної, кандидата психологічних наук, президента Міжрегіональної громадської організації з вивчення травматичного стресу, одна з особливостей виникнення і розвитку ПТСР – його незалежність від конкретної травматичної події, яка послужила причиною психологічних і психосоматичних порушень, хоча в психологічній картині ПТСР специфіка травматичного стресора (воєнні дії, насильство і т.д.) безсумнівно, знаходить висвітлення. Однак головним залишається те, що подія ця носила екстремальний характер, виходила за межі звичайних людських переживань, викликала інтенсивний страх можливої смерті, жах і відчуття безпорадності.



Виділяються такі основні симптоми посттравматичних стресових порушень у ветеранів війни:

1. Надпильність. Людина пильно стежить за всім, що відбувається навколо, чи не загрожує їй небезпека. Але ця небезпека не лише зовнішня, а й внутрішня — вона полягає в тому, що небажані травматичні враження, що мають руйнівну силу, прорвуться назовні. Часто надпильність проявляється у вигляді постійного фізичного напруження. Воно не дозволяє розслабитися і відпочити, може створити чимало проблем. По-перше, підтримка високого рівня пильності вимагає постійної уваги та величезних витрат енергії. По-друге, ветерану починає здаватися, що це і є його основна проблема і що як тільки вдасться зменшити напруження або розслабитися, все буде добре. Насправді фізичне напруження може захищати свідомість, і не можна прибирати психологічний захист, поки не зменшилася інтенсивність переживань. Коли ж це станеться, фізичне напруження мине.

2. Перебільшене реагування. За найменшої несподіванки людина робить стрімкі рухи (кидається на землю при звукові, який нагадує двигун танка, або різко обертається та приймає бойову позу, коли хтось наближається до неї з-за спини), раптово здригається, кидається бігти, голосно кричить тощо.

3. Притупленість емоцій. Іноді ветеран повністю або частково втрачає здатність до емоційних проявів. Йому важко встановлювати близькі та дружні зв’язки з оточуючими, недоступні радість, любов, творчий підйом, дух гри і спонтанність. Чимало ветеранів скаржаться, що після травмуючих подій їм стало набагато важче відчувати подібні почуття.

4. Агресивність. Прагнення вирішувати проблеми за допомогою грубої сили. Як правило, це стосується фізичного силового впливу, але зустрічається також психічна, емоційна і вербальна агресивність. Простіше кажучи, людина схильна застосовувати силовий тиск на оточуючих щоразу, коли хоче домогтися свого, навіть якщо мета не є життєво важливою.

5. Порушення пам’яті та концентрації уваги. Ветеран відчуває труднощі, коли потрібно зосередитися або щось згадати, принаймні в певних обставинах. В інші моменти концентрація може бути чудовою, але варто з’явитися якомусь стресовому фактору, як людина втрачає здатність зосередитися.

6. Депресія. У стані посттравматичного стресу депресія посилюється, доходячи до стану відчаю, коли здається, що все безглуздо і марно. Її супроводжують нервове виснаження, апатія та негативне ставлення до життя.

7. Загальна тривожність. Проявляється на фізіологічному рівні (ломота в спині, спазми шлунка, головні болі), у психічній сфері (постійне занепокоєння і стурбованість, параноїдальні явища, наприклад необґрунтований страх переслідування), в емоційних переживаннях (відчуття страху, невпевненість у собі, комплекс вини).

8. Напади люті. Це не припливи помірного гніву, а саме вибухи люті. Багато ветеранів повідомляють, що такі напади частіше виникають під впливом наркотичних речовин і, особливо, алкоголю. Однак подібна поведінка спостерігається і без залежності від алкоголю або наркотиків, так що було б неправильно вважати сп’яніння основною причиною цих нападів, скоріше це розгальмовуючий фактор.

9. Зловживання наркотичними та лікарськими речовинами. У спробі знизити інтенсивність посттравматичних симптомів багато ветеранів починають зловживати тютюном, алкоголем та (меншою мірою) наркотичними речовинами.

10. Непрохані спогади. Наяву вони з’являються в тих випадках, коли навколишня дійсність чимось нагадує обставини травмуючої події: запахи, зорові стимули, звуки. Яскраві образи минулого падають на психіку і викликають сильний стрес. Головна відмінність від звичайних спогадів у тому, що посттравматичні непрохані спогади супроводжуються сильними почуттями тривоги і страху. Непрохані спогади, що надходять у сні, називають нічними кошмарами. У ветеранів війни ці сновидіння часто, але не завжди пов’язані з бойовими діями. Сни такого роду бувають, як правило, двох типів: перший з точністю відеозапису відтворює травмуючу подію так, як вона закарбувалася в пам’яті; у снах другого типу обстановка і персонажі можуть бути зовсім іншими, але принаймні деякі елементи (люди, ситуація, відчуття) подібні до пережитої травми. Людина пробуджується від такого сну цілком розбитою; її м’язи напружені, вона спітніла. У медичній літературі нічний піт іноді розглядають як самостійний симптом, оскільки чимало пацієнтів прокидаються мокрими від поту, але не пам’ятають, що їм снилося. Проте, очевидно, пітливість є реакцією саме на сновидіння незалежно від того, запам’ятовується воно чи ні. Інколи під час подібного сну людина кидається в ліжку і прокидається зі стиснутими кулаками, немов готова до бійки. Такі сновидіння є, мабуть, найнеприємнішим аспектом ПТСР, і ветерани неохоче погоджуються говорити про це.

11. Галюцинаторні переживання. Це особливий різновид непрошених спогадів про травмуючі події — з тією різницею, що при галюцинаторному переживанні спогад про те, що трапилося, настільки яскравий, що події поточного моменту немов би відходять на другий план і здаються менш реальними. У цьому галюцинаторному відчуженому стані людина поводиться так, ніби вона знову опинилася в минулих травмуючих подіях; вона діє, думає і відчуває так само, як у той момент, коли їй доводилося рятувати своє життя. Галюцинаторні переживання властиві не всім: це лише різновид непрошених спогадів, для яких характерна особлива яскравість і хворобливість. Вони частіше виникають під впливом наркотичних речовин і алкоголю, проте можуть з’явитися й у тверезому стані, навіть у того, хто ніколи не вживав наркотичних речовин.

12. Порушення сну: труднощі із засинанням і переривчастий сон. Коли в людини нічні кошмари, є підстави думати, що вона сама мимоволі опирається засинанню і саме в цьому причина її безсоння: вона боїться заснути і знову побачити жахливий сон. Регулярне недосипання, що веде до крайнього нервового виснаження, доповнює картину симптомів посттравматичного стресу.

13. Думки про самогубство. Ветеран нерідко думає про самогубство або планує які-небудь дії, що зрештою повинні привести до смерті. Коли життя видається більш лякаючим і болісним, ніж смерть, думка покінчити з усіма стражданнями може бути привабливою. Багато учасників бойових дій повідомляють, що в якийсь момент досягали тієї межі відчаю, за якою не видно жодних способів виправити своє становище. Всі ті, хто знайшов у собі сили жити, дійшли висновку: потрібні бажання і завзятість — і з часом з’являються більш світлі перспективи.

14. Відчуття вини за те, що ти вижив у тяжких випробуваннях, які забрали життя інших, нерідко притаманне тим, хто страждає від емоційної глухоти (нездатності пережити радість, любов, співчуття тощо) після травмуючих подій. Багато жертв ПТСР готові на що завгодно, лише б уникнути нагадування про трагедію, про загибель товаришів. Сильне почуття провини іноді провокує приступи самопринизливої поведінки.

Диагностика состояния стресса


(Автор: К. Шрайнер)
Инструкция: Обведите кружком номера тех вопросов, на которые Вы отвечаете положительно.

  1. Я всегда стремлюсь делать работу до конца, но часто не успеваю и вынужден(а) наверстывать упущенное.

  2. Когда я смотрю на себя в зеркало, я замечаю следы усталости и переутомления на своем лице.

  3. На работе и дома – сплошные неприятности.

  4. Я упорно борюсь со своими вредными привычками, но у меня не получается.

  5. Меня беспокоит будущее.

  6. Мне часто необходимы алкоголь, сигарета или снотворное, чтобы расслабиться после напряженного дня.

  7. Вокруг происходят такие перемены, что голова идет кругом. Хорошо бы, если бы все не так стремительно менялось.

  8. Я люблю семью и друзей, но часто вместе с ними я чувствую скуку и пустоту.

  9. В жизни я ничего не достиг(ла) и часто испытываю разочарование в самом(ой) себе.

Подсчитайте количество своих положительных ответов.

Каждому ответу «ДА» присваивается 1 балл.

Если вы набрали 0 – 4 балла.

Вы ведете себя в стрессовой ситуации довольно сдержанно и умеете регулировать свои собственные эмоции. Вы не раздражаетесь на других людей и не настроены винить себя.



Если у вас в сумме получилось 5 – 7 баллов. 

Вы не всегда правильно ведете себя в стрессовой ситуации. Иногда Вы умеете сохранять самообладание, но бывают также случаи, когда вы заводитесь из-за пустяка и потом об этом жалеете. Вам необходимо заняться выработкой своих индивидуальных приемов самоконтроля в стрессе.



Если вы имеете 8 – 9 баллов. 

Вы переутомлены и истощены. Вы часто теряете самоконтроль в стрессовой ситуации и не умеете владеть собой. Следствие этого – страдаете и вы сами, и окружающие вас люди. Развитие у себя умений саморегуляции в стрессе – сейчас ваша главная жизненная задача.





Каталог: doc -> files -> news
news -> Дослідження професійних якостей керівника загальноосвітнього навчального закладу в управлінській діяльності
news -> «Інформаційно-комунікаційні технології та сучасний урок: методика проведення і результативність»
news -> Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності Виконавець: Ріпний Микола Петрович
news -> Шляхи формування читацьких інтересів у молодших школярів Ковальова Вікторія Іванівна, учитель початкових класів, учитель вищої категорії, старший учитель, санаторна школа ─ інтернат №2
news -> З початкової школи в основну: проблеми наступності
news -> ─найважливіша умова успішного навчання молодших школярів. Ковальова Вікторія Іванівна, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, загальноосвітня санаторна школа ─ інтернат №2
news -> Повідомлення про оприлюднення проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повідомляє про оприлюднення 29 листопада 2012
news -> Додаток базовий компонент дошкільної освіти
news -> Тема кохання в повісті Шолом-Алейхема "Пісня над піснями". Еволюція героїв (Шимек і Бузя) у часі. Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей
news -> Конспект уроку з української літератури в 10 класі підготувала викладач української мови І літератури Технікуму промислової автоматики Одеської державної академії холоду

Скачати 243.29 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал