Навчальний посібник Вінниця внту 2015 (075) ббк 88я73



Сторінка8/9
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

4.3 Особливості чоловічої та жіночої ділової комунікації

Існують проблеми з визначенням, а особливо з реалізацією на практиці, етикету взаємин чоловіків та жінок в сфері ділових відносин.

Взаємини чоловіка і жінки в службовій обстановці – особлива сфера, дуже складна для окреслення відповідних принципів формування цих відносин.

Головне в діловій субординації – посада або належність до більш високого посадового рівня. Але належність до тієї чи іншої статі відіграє значну роль в побудові ділових стосунків, кар’єрному зростанні, службовій поведінці і конкретних вчинках.

Визначимо деякі особливості жінок і чоловіків та їх проявлення в діловій сфері, що дасть можливість уникати етичних помилок і конфліктів в процесі ділового спілкування. На думку психологів [10]:


  • жінки мають більш витончений смак, ніж чоловіки; чіткіше бачать відмінності в матеріалах, формах, кольорах;

  • жінки більшою мірою відчувають острах, побоювання перед керівництвом, ситуаціями та обставинами;

  • у жінок емоційне начало бере гору над раціональним;

  • жінки менше, ніж чоловіки, орієнтовані на успіх;

  • жінки легше адаптуються до нових умов праці, обставин, методів керівництва.

Російський психолог А. Чирикова склала порівняльну характеристику особистих та ділових якостей російських чоловіків і жінок [75].

У жінок перші позиції (в порядку зменшення значимості) займають такі якості та вміння:



  • вміння: йти на компроміс, гнучко вести переговори, враховуючи позиції інших сторін;

  • впевненість у собі і своїй місії;

  • вміння діяти в конфліктній ситуації та при загрозі ризику;

  • постійна готовність до змін, нововведень;

  • здатність швидко робити вибір;

  • вміння ефективно використовувати уміння та здібності інших людей;

  • здоровий консерватизм;

  • вміння протистояти тиску, відстоювати свою позицію;

  • вміння жити сьогоднішнім днем, “тут і зараз”.

У чоловіків відзначені такі провідні якості і вміння:

    • постійна готовність до змін, до нововведень;

    • вміння при необхідності нав’язати свою позицію;

    • вміння відчувати себе вільним і отримувати вигоду в рамках прийнятих обмежень і правил;

    • вміння ефективно використовувати здібності і уміння інших людей;

    • вміння використовувати чужі ідеї для реалізації власних цілей;

    • вміння діяти в ситуації конфлікту та загрози ризику;

    • вміння справляти враження, налагоджувати і підтримувати стосунки з іншими людьми;

    • впевненість у собі і своїй місії;

    • вміння протистояти тиску, відстоюючи свою позицію.

То через що чоловіки домінують в бізнесі? Та тому, що вони більше демонструють вміння діяти в ситуації невизначеності і загрози ризику, ефективно використовувати інших людей. А жінки досягають успіху завдяки: здатності до компромісу, впевненості в собі, гнучкій поведінці в різних ситуаціях.

Існують відмінності і в мотивації дій. Як показують дослідження, для жінок характерна велика диференціація мотивів, а для чоловіків – актуальними є реалізація більш високих потреб. Складнощі задоволення потреби в самореалізації у жінок ведуть до частих внутрішніх розчарувань і, як наслідок, до невиходу на роботу через хворобу та з інших поважних причин. Це пов’язано із суперечливим прагненням жінок до успішності і в професійній, та сімейній сферах.

Опитування жінок показують, що у професійному самовизначенні їх, в першу чергу, приваблюють: можливість активного спілкування, соціальні взаємодії, відносини, що складаються в кампанії. Особисті, комфортні відносини на роботі можуть компенсувати незадоволеність заробітною платою чи неблагополучними сімейними відносинами. Ймовірно, для частини жінок міжособистісні відносини на роботі особливо значимі тому, що допомагають їм у визначенні своєї професійної Я-концепції. Крім того, соціальна підтримка на роботі пов’язана з меншим відсотком депресій і фізичних нездужань у жінок.

На другому місці за значимістю стоїть матеріальна оплата праці, і лише на третьому – інтерес до змісту професійної діяльності [75].

Що ж до чоловіків, то серед різних орієнтирів вибору кар’єри, вони частіше прагнуть до підприємницької активності, менеджменту, змагальності. Вони відчувають потребу створювати новий продукт, послугу.

Жінки в роботі частіше орієнтовані на незалежність, стабільність, безпеку, професійну компетентність. Крім того, важливим мотивом вибору роботи для жінок є умови праці, санітарно-гігієнічні характеристики діяльності, організація роботи.

Успішність жінки багато в чому залежить від наявності в неї наставника-майстра. Суть проблеми полягає в тому, що не так вже й багато жінок займають положення, яке дозволяє їм керувати, давати поради чи надавати заступництво молодим жінкам за місцем роботи. Коли ж роль наставника бере на себе чоловік, ділові стосунки між ними можуть бути ускладнені, наприклад, потягом один до одного. Дослідження Д. Левінсона показали, що жінки довше перебувають в періоді учнівства і продовжують значитися новачками аж до досягнення ними середнього віку.

Жінка в оцінюванні власної праці істотною мірою орієнтована на похвалу чи негативну оцінку з боку інших співробітників. Потрібно зазначити, що для робітниць важливою є не тільки оцінка її професійної компетентності, а й її особистих якостей ( в тому числі фізичних достоїнств і недоліків).

Чоловіки орієнтовані на розрахунок, зіставлення фактів, логічний аналіз і раціональний підхід. У жінок своя, жіноча логіка, її дії, рішення продиктовані інтуїцією, ситуаційністю, асоціативністю.

Рисами жіночого характеру є добродушність, м’якість, висока чутливість, емоційність. Властивості характеру чоловіків – самостійність, надійність, схильність до ризику, твердість.

Чоловіки цінують у собі ділові якості, інтелект, мужність. Для жінок важливим є схвальна оцінка їх зовнішності, жіночності, емоційності.

Оскільки жінки більш емоційні, ніж чоловіки, вони частіше виступають “конфліктоносіями”. До конфліктності також призводять максималістські судження жінок.

З іншого боку, перераховані характеристики жінок дозволяють їм краще розуміти інших людей, проявляти до них співчуття. Жінки більш уважні до деталей, але узагальнення, висновки – не завжди їх сфера. Відмінністю також є те, що у чоловіків, краще ніж у жінок, розвинута просторова уява.

Враховування психологічних особливостей представників різних статей дозволять створити сприятливу атмосферу для здорових ділових стосунків.

Проте в сфері ділового етикету існує ряд рекомендацій, які є результатом того, що в деяких випадках перевага віддається жінці [18]:


  • жінка перша подає руку для рукостискання;

  • жінці рекомендують чоловіка, а не навпаки;

  • в службовому автомобілі жінка займає більш почесне місце і першою сідає в автомобіль;

  • в службовому приміщенні жінка може прийняти допомогу чоловіка (з урахуванням його більшої фізичної сили) при необхідності пересунути чи перенести меблі або якесь важке обладнання;

  • чоловік поступається жінці дорогою.

Багато чоловіків і жінок все ще не знають деяких тонкощів взаємин між собою і тому допускаються помилок ділового етикету. Так на цю проблему звертає увагу у своїй книзі “Бізнес-етикет” Сабат Енн Мері [55].

Помилки чоловіків:

  • звертання до жінок-колег зі словами “дорогуша”, “любочка”;

  • манера торкатися жінок-колег руками;

  • виключення жінок з “кола старих добрих друзів”.

Помилки жінок:

  • при відповіді на телефонний дзвінок називати тільки своє ім’я;

  • хіхікати, щоб заповнити паузу;

  • вести себе не так само дружелюбно з дружинами чоловіків-колег, як з самими колегами;

  • використовувати на робочому місці ненормативну лексику;

  • телефонувати під час роботи у особистих справах.

Таким чином, належність до тієї чи іншої статі накладає на суб’єктів ділових стосунків додаткові обов’язки з дотримання норм ділового етикету.

Основні поняття і ключові слова: ґендер, ґендерна рівність, ділова жінка, ґендерні стереотипи, ґендерні особливості.

4.4 Ґендерні аспекти управлінської комунікації

Останнім часом спроможність більшості компаній вижити і досягти успіху в сучасному діловому світі багато в чому залежить від того, наскільки ефективні відносини керівництва і колективу. Ефективне керівництво передбачає високу професійну компетентність та потребує певних особистісних якостей і ресурсів. Для керівників здатність до створення позитивного психологічного клімату в колективі з метою оптимізації діяльності організації є однією зі складових професійної компетентності.

В умовах сучасної трансформації суспільства відбувається подальша зміна ґендерних стереотипів та ґендерних ролей і опановуються нові соціальні сфери і відповідні соціальні ролі. Превалює думка, що працювати під керівництвом жінки – завдання не з легких. Керівників розрізняють за статевою ознакою, а ділові якості при цьому залишаються “за кадром”. Функція керівника – об’єднувати людей у колектив, координувати їх дії, здійснювати контроль над виконанням своїх розпоряджень. Для цього мало бути професіоналом, необхідно стати харизматичним лідером. Підлеглі мають визнавати беззаперечний авторитет начальника, який уміє брати на себе ініціативу і не боїться ризику. Багато хто вважає, що все це мало нагадує жінку – м’яку й опікувану. Та все-таки жінки-керівники – це реальність.

В управлінській практиці ґендерні аспекти охоплюють особливості різних підходів до керівництва колективом та особистістю, особливості міжособистісних відносин з урахуванням чоловічої і жіночої психіки та характерних рис інтелекту. Дослідження з порівняння ділових та психологічних якостей жінки і чоловіка показали, що з ряду аналізованих параметрів є певні відмінності. Разом з тим, в серйозних наукових експериментах не знайшли підтвердження припущення про відмінності в розумових можливостях, здібностях до навчання [51], якостях характеру у представників обох статей. У результаті були обгрунтовані висновки, що жінки мають якості, завдяки яким вони можуть здійснювати якісне керівництво.

Згідно із сучасними підходами, жінок-керівників можна класифікувати за такими типами [14].

Маскулінний”. У жінок цього типу емоційна сфера розвинена недостатньо, і вони намагаються це компенсувати підкресленою авторитарністю у відносинах з підлеглими. За зразок вони беруть прагматичних колег-керівників. Така керівниця веде своїх підлеглих “залізною рукою”; вільнодумство, власна думка, обмін пропозиціями серед співробітників не заохочуються. Ініціативні, креативні робітники, як правило, не знаходять спільної мови з подібним керівником, а затримуються в компаніях малокваліфіковані працівники.

Жіночний”. Для цієї категорії жінок-керівників головним робочим “інструментом” є особиста чарівливість. Стиль її звернення до підлеглих можна сформулювати як “давайте жити дружно”. “Жіночний” керівник надліберальний, тому в колективі панує плутанина. Чим яскравіше підлеглий подає свою пропозицію, тим більше в нього шансу зацікавити жінку-керівника цього типу. Щоб уникнути гніву – достатньо розжалобити керівництво.

Ситуативний. Такий тип керівника має багато спільного з попереднім, правда, гасло “давайте жити дружно” перефразовується на “Все для перемоги!” Це – начальник-ентузіаст; сенс її життя – робота. Робочий стіл її завалений паперами, де важливі документи перемішані з другорядними. Для підлеглого, який добре знає свої службові обов’язки і вміє спокійно пояснити власну пропозицію, – це найкращий тип керівника.

Аналіз даних показує, що за багатьма параметрами жінки в справі керівництва нічим не поступаються чоловікам. Проте відбуваються постійні спроби зменшити кількість моделей управління до двох – “залізна леді” та “старша сестра”.

Залізна леді. Авторитарна, самовпевнена, жінка із залізною волею. Вона досконало володіє майстерністю закулісних ігор, відкидає дискусії та обмін думками як неефективний спосіб. Вона сувора і вимоглива до підлеглих, в системі мотивації опирається на покарання, від підлеглих чекає дисципліни, цінує в них професійні здібності.

Старша сестра опирається на колективні форми прийняття рішень, заохочує дискусії та полеміку. Оскільки вона сама є особистістю неординарною, то й поряд воліє бачити колег сильних, компетентних. Прихильна до підлеглих, чекає від них повної віддачі. Для “старшої сестри” важливий командний дух й високі моральні якості працівників, психологічна сумісність. Не терпить інтриг, розвиває гласність та конструктивну критику. У системі мотивації робить наголос на винагороди, заохочує новаторство і творчий підхід до справи.

Безумовно, ці два типи жінки-керівника є вельми полярними і в практиці управління дають різні варіанти, що дозволяє зробити висновок про різноманіття і специфіку підходів до управління в сфері “жінка-менеджер”.

Отже, жіночий стиль керівництва є різноманітним, оскільки природа жіноча багата за своїми проявами. Складений перелік цих особливостей [16; 75].

1. Мотивація трудової діяльності жінки має певні відмінності. Життя чоловіка наповнене проблемами кар’єри і роботи. Спілкування в колі колег або друзів він цінує вище за сімейні відносини. Позиція жінки змінюється з огляду на життєві обставини: якщо вона самотня або працює через матеріальну необхідності, то у цих випадках яскравіше проявляється прагнення до стабільності, впевненості в майбутньому, забезпечення засобів існування, реалізації своїх потреб і можливостей.

Якщо жінка відчуває себе соціально захищеною, щаслива в шлюбі, сім’ї, то вона надає менше значення своїм відносинам з колегами по роботі і, як правило, не прагне до лідерства в організації. Однак вона ж може прагнути до завоювання самостійного статусу з метою самоактуалізації та ствердження власної “повноцінності”.

Важливо підкреслити, що особливості мотивації праці у жінок відображають скоріше своєрідність особистості, а не загальні закономірності.

2. В управлінні персоналом жінка-керівник більше уваги приділяє відносинам між членами колективу, її більше хвилює сфера міжособистісних відносин, ніж керівника-чоловіка. Жінка більш тонко реагує на морально-психологічний клімат у колективі, опирається на технологію “знаків уваги”: виявляє велику емпатію, чуйність у розумінні душевного стану і морально-етичних колізій особистості. У складних ситуаціях жінка-менеджер будує свої стратегії виходу з кризи на високих мотиваціях співробітників. Здійснюючи функцію контролю за діяльністю персоналу, жінка не прагне до жорстких санкцій, а в першу чергу бажає забезпечити необхідні умови для підлеглих з метою мінімізації покарань. При цьому вона зберігає здатність реалізовувати жорсткі заходи відносно тих, хто не справляється з поставленими завданнями.

3. Жіночий стиль управління більш емоційний. У різних ситуаціях реакція жінки-керівника відрізняється від реакції чоловіка: емоційно вона більш яскравіша і багатша. Жінка “близько до серця” бере все, пов’язане з роботою, і досить довгий період часу залишається під впливом переживань. Жінка більше схильна “програвати” ситуацію, переживати можливий результат подій. При прийнятті рішень жінка-менеджер частіше покладається на свої почуття, інтуїцію, жіночу логіку, що буває небезуспішним, оскільки жінка веде себе як цілісна особистість, чуйна до більшості аспектів проблеми, які мають для неї емоційне значення.

Підвищений рівень емоційності не дає жінці можливості завжди бути об’єктивною і вести себе конструктивно, вона болючіше реагує на критику, грубість. Зайву емоційність вважають серйозним недоліком жіночої моделі управління, оскільки вона є джерелом несправедливості і невпевненості, причиною багатьох конфліктів.

4. У взаємовідносинах із зовнішнім середовищем жіночий стиль управління відрізняється дипломатичністю, ситуативністю, умінням адаптуватися до обставин, що склалися. Відмова від скарг на неможливість перетворень і пошук винних, дає можливість жінці-керівнику успішно діяти в межах заданих обставин, наполегливо і послідовно домагатися реалізації поставлених цілей.

Готовність до компромісів у поєднанні з наполегливістю дозволяє жінці будувати взаємовідносини з діловими партнерами, знаходити в них взаєморозуміння і підтримку. Жінка вміє поєднувати і оперативно перемикатися з однієї соціальної ролі ( дружина, донька, мати) на іншу (менеджер, бізнес-леді). Однак встановлено, що приблизно третина нервових розладів жінок відбувається від зіткнення її соціальних ролей-керівника на роботі і господині вдома.

Характерно, що жінка-керівник більшого значення, ніж чоловік, надає встановленню конструктивних відносин з центральними і регіональними органами влади, що зумовлено прагненням шукати і знаходити підтримку. За своєю суттю, жінки більш законослухняні, а чоловіки більш честолюбиві, агресивні і більш незалежні.

5. Завдяки одвічній жіночій терплячості, діяльність жінки-менеджера спрямована на поступові перетворення без орієнтації на миттєвий результат. Така стратегія step by step дуже виправдана в ситуаціях невизначеності і приносить свої плоди в запропонованих умовах. Ці ж обставини визначають схильність жінки-керівника до тактичного, а не стратегічного планування, що найчастіше виявляється більш виграшним у сучасній ситуації.

Якщо чоловіки краще можуть уявити подію в цілому, оцінити стратегічні тенденції явища, встановити інтегрований зв’язок між частинами цілого, то жінки більш схильні до детального виваженого підходу. Вони вміють скрупульозно розчленувати ціле на складові і провести логічний аналіз елементів цілого. Повнота і точність такого диференціального аналізу абсолютно недосяжна для більшості чоловіків.

6. Стиль керівництва жінки-менеджера відрізняється більшою демократичністю, готовністю до співпраці та колегіального прійняття рішень. При вмілому делегуванні повноважень і відмові від дріб’язкової опіки підлеглих, жінка створює атмосферу приязності та довіри.

Для реалізації прийнятих рішень характерний чіткий розподіл функції виконання, надання допомоги у разі потреби. Контроль за виконання робіт відбувається в режимі поточних перевірок, недопущення затягування виконання наміченого. Відповідальність за роботу встановлюється відповідно до чіткого розподілу обов’язків, причому дуже характерно покладання кінцевої відповідальності за певну ділянку роботи на конкретного виконавця.

Таким чином, незважаючи на м’якість стилю управління, жінка-керівник здатна до рішучого здійснення функції контролю і, як вже було зазначено, до вжиття жорстких заходів до винних співробітників.


  1. Жінка-менеджер схильна до виховного типу поведінки (моралізаторство, настанови, повчанння). Інтерпретація цієї особливості вкладається в розроблену Е. Берном теорію трансакційного аналізу, яка пов’язує поведінку людини зі станами свідомості особистості (“Я-станами”). Це стани: “Батько”, “Дорослий”, “Дитина”. В свою чергу ці стани визначають відповідні схеми, набори поведінки.

  2. Ще одна особливість жінки-керівника – допитливість. Як правило, вона реалізується в позитивному напрямку як прагнення розширювати свій кругозір через спілкування, встановлення нових контактів, збір додаткової інформації. Проте ця особливость може мати і неконструктивний характер: збір та розповсюдження неперевірених відомостей (чуток, пліток) та їх використання при прийнятті рішень, що неминуче знижує їх якість.

  3. В екстремальних ситуаціях жінка демонструє не стратегію страху і уникнення, а активного протистояння. Внутрішнє чуття допомагає жінці досить успішно діяти в кризових ситуаціях. Використовуючи різні моделі поведінки, жінка знаходить оптимальні шляхи в умовах, що склалися. Дослідження показують, що жінки і в ситуаціях ризику здатні формувати стратегії, що відрізняються, з одного боку, усвідомленою обережністю, з іншого – необхідним рівнем ризикованості і навіть авантюризму, що допомагає організації виживати в умовах невизначеності бізнесу. Менша амбітність та небажання досягати перемоги “за всяку ціну” дозволяють жінці діяти в складних обставинах навіть більш ефективно, ніж чоловікові.

10. Стратегія дії жінок у конфліктах. Ми вже не раз нагадували про розповсюджене переконання про те, що конфлікти мають “жіноче обличчя”. Чи є це лише припущенням, чи доконаним фактом?

Встановлено, що чоловіки і жінки конфліктують приблизно з однаковою частотою, але причини і форми прояву конфліктів у них різні. Жінки “вихлюпують” свою негативну енергію в зовнішнє середовище, не стримуючи негативні емоції. При цьому вони володіють м’якими конфліктними технологіями, швидше і легше “відходять” і заспокоюються.

Жінки-менеджери досягають успіхів не в результаті копіювання чоловічого стилю управління, а за допомогою творчого використання своїх здібностей, реалізації внутрішньо властивих лише жінці рис та якостей. Отже, розглянуті особливості поведінки жінки-керівника, будучи навіть далеко не повним переліком характерних рис жіночого стилю управління, дозволяють спростувати традиційне уявлення про обмежені можливості жінки-менеджера і, в цілому, думку про меншу ефективність “м’якого” жіночого керівництва в порівнянні з “жорсткою” чоловічою моделлю управління. Цілий ряд управлінських ситуацій свідчить, що жінка здатна на жорсткі управлінські технології, але у “м’якому” виконанні. Отримані висновки вказують на необхідність переосмислення можливостей жіночого лідерства в економіці.

Основні поняття та ключові слова: ґендерні аспекти управління, стиль управління, менеджмент, стратегія.
Запитання та завдання для самоконтролю


    1. Поясніть відмінність між поняттями “стать” та “ґендер”.

    2. Як вплинули гендерні дослідження на соціальні та гуманітарні науки?

    3. В чому полягає проблема статусу жінок у ринковій економіці?

    4. Сформулюйте перелік психологічних бар’єрів на шляху професійного зростання жінки.

    5. Дайте визначення поняття “асертивність”. Визначіть суттєві особливості асертивності як особистісної властивості.

    6. Наведіть приклади тренінгових завдань, зорієнтованих на практикування асертивної поведінки.

    7. Феномен “страху успіху”. З чим він пов’язаний? Як набути уміння бути впевненим (впевненою) у собі?

    8. Чому жінки на шляху кар’єрного зростання наштовхуються на “скляну стелю”?

    9. Які ґендерні особливості притаманні бізнесу?

    10. Які вимоги работодавці висувають до чоловіків / до жінок? Чи збігаються ці вимоги? Про що це свідчить?

    11. Чим відрізняється стиль управління жінок і чоловіків?



Тестові завдання для самоперевірки
1. В процесі спілкування втрачається інформації:

а) приблизно 10%;

б) приблизно 30%;

в) приблизно 50%.

2. Вислів “Говори, аби я міг тебе пізнати” належить:

а) Платону;

б) Арістотелю;

в) Сократу.

3. Яка з наведених трансакцій веде до конфлікту у ділових стосунках:

а) “батько – дитина”;

б) “дорослий – дорослий”;

в) “батько – батько”.

4. Стиль спілкування (керівництва), який формує відповідальність та ініціативність:

а) ліберальний;

б) демократичний;

в) авторитарний.

5. За допомогою невербальних засобів передається інформації:

а) приблизно 30%;

б) приблизно 60%;

в) приблизно 80%.

6. Праксодика відноситься до засобів невербальної комунікації:

а) акустичних;

б) тактильно-кінетичних;

в) темпоральних.

7. До оптичних засобів невербальної комунікації відноситься:

а) екстралінгвістика;

б) проксеміка;

в) праксодика.

8. Кінетика відноситься до засобів невербальної комунікації:

а) оптичних;

б) акустичних;

в) ольфакторних.

9. До якої просторової зони організації простору при спілкуванні відноситься зона від 120 до 360 см:

а) особиста;

б) громадська;

в) соціальна.



10. Риторичний етос – це …

    1. національні особливості риторики;

    2. докази у промові, що апелюють до моралі, норм людської поведінки;

    3. Аристотелівська концепція риторики.

  1. Риторичний логос – це …

    1. розумові здібності оратора;

    2. ключові слова промови;

    3. факти і докази, виведені логічним шляхом.

  1. Риторичний пафос – це …

      1. апеляція оратора до почуттів слухачів;

      2. емоційно стримане закінчення промови;

      3. стиль риторичної діяльності.

  1. Виберіть правильне визначення поняття “композиція”:

        1. систематизація емпіричного та енциклопедичного матеріалу для промови;

        2. побудова риторичного тексту, співвідношення його окремих частин, відношення кожної окремої частини до тексту як до єдиного цілого;

        3. обсяг риторичного тексту.

  1. Який порядок аргументів у промові вважається найкращим?

      1. висхідний (від слабких до сильних);

      2. низхідний (від сильних до слабких);

      3. Гомерів порядок (сильний – слабкий – найсильніший).

  1. Вкажіть правильну співмірність частин промови:

  1. всі частини мають бути однакового обсягу;

  2. найбільшою має бути основна частина (50% тексту), вступ і закінчення однакові за обсягом;

  3. найбільшою має бути основна частина, вступ і закінчення разом мають менший обсяг ніж основна частина; найменша за обсягом частина – закінчення.

  1. Виділіть приклади невербальних засобів мовлення:

    1. риторичне запитання, інтонація, міміка, жести;

    2. міміка, жести, погляд, звертання;

    3. інтонація, міміка, жести.




  1. Тропи – це …

      1. різноманітні способи вживання слів у переносному значенні;

      2. варіанти композицій риторичного тексту;

      3. трансформації структур речень з метою створення експресивності, динамічності висловлювань.

  1. Риторичні фігури – це …

  1. різноманітні способи вживання слів у переносному значенні;

  2. варіанти композицій риторичного тексту;

  3. трансформації структур речень з метою створення експресивності, динамічності висловлювань.

  1. Виділіть пораду, якою не слід користуватися гарному оратору

          1. оратор має дивитися в очі своїм слухачам;

          2. оратор не повинен дивитися лише на одного зі своїх слухачів;

          3. оратор має дивитися поверх голів слухачів так, щоб складалося враження, наче він таки дивиться на них.

  1. Знайдіть неправильну пораду. Щоб справити гарне враження на слухачів, оратор має пам’ятати таке:

  1. слід виглядати переможцем, з піднятою головою, легкою усмішкою, відкритим поглядом;

  2. руки повинні висіти спокійно, вільно;

  3. слід робити ритмічні рухи чи постукування.

  1. Оптимальний темпоритм публічного мовлення:

а) 80 – 100 слів на хвилину;

б) 140 – 150 слів на хвилину;

в) 180 – 200 слів на хвилину.


  1. Знайдіть неправильну пораду. Страх сцени можна зменшити:

  1. глибоким діафрагмальним диханням;

  2. келихом спиртного напою;

  3. візуалізацією майбутнього ораторського успіху.

  1. Гарне враження справляє оратор,

  1. в якого руки висять спокійно і вільно;

  2. який нервово потирає руки;

  3. який крутить в руках ручку чи окуляри.

  1. Укажіть хибне твердження:

  1. виступ без плану можна порівняти з подорожжю без карти: невідомо, куди можна прийти;

  2. план виступу потрібен тільки ораторам-початківцям;

  3. план виступу складається заздалегідь, а в процесі роботи над темою він корегується.

  1. Вкажіть хибне твердження:

  1. вступ потрібен для налагодження контакту з аудиторією і підготовки слухачів до сприйняття теми;

  2. у вступі варто використати найцікавіші приклади, щоб привернути увагу слухачів до проблеми;

  3. у вступі можна наголосити на актуальності теми, її значенні для цієї аудиторії, сформулювати мету ви­ступу.

  1. Які з названих деталей свідчать про увагу слухачів до оратора:

  1. погляди слухачів спрямовані вбік;

  2. нахил слухачів в бік оратора;

  3. закинута нога на ногу, тіло нахилене назад.

  1. Укажіть правильну думку:

  1. висновки обов’язкові тільки для великих виступів;

  2. вибачення перед аудиторією за недостатню підготовку до виступу покращує враження слухачів про оратора;

  3. висновок-кульмінація завжди добре запам’ятовується слухачами.

  1. Укажіть позицію, де зазначено неправильну реакцію оратора на запитання слухачів:

  1. якщо оратор не знає відповіді на поставлене запи­тання, він має проігнорувати його;

  2. оратор повинен виявити увагу й повагу до всіх, хто поставив запитання;

  3. краща відповідь на запитання-капкан – гумор або іронія.

29. Система властивостей особистості, які традиційно вважаються чоловічими, називаються:

а) маскулінність;

б) фемінність;

в) андрогінність.

30. Стать як соціальна категорія має назву:

а) монада;

б) ґендер;

в) індивід.

31. Переконаність у тому, що визначальними для характеристики людини є біологічні фактори, має назву:

а) біологічний детермінізм;

б) суфражизм;

в) андроцентризм.

32. Термін “асертивність” означає:

а) ідеологія та практика дискримінації людей за ознакою статі;

б) різновид агресивної поведінки, використання сили на основі ознак статі;

в) впевненість особистості в обстоюванні своїх прав на засадах відвертого і безпосереднього діалогу з опонентами, права яких не порушуються.

33. Страх успіху призводить до:

а) страху лідерства;

б) страху вибору;

в) страху перед владою.

34. “Скляна стеля” свідчить про:

а) рівність стартових умов;

б) рух жінок до емансипації;

в) незриму психологічну перешкоду.

35. Соціальне відторгнення жінки як успішного професіонала є свідченням:

а) сталих стереотипів;

б) фемінізації зайнятості;

в) феноменом матріархальної свідомості.



Список використаної та рекомендованої літератори

    1. Абрамович С. Д. Риторика : навч. посібник / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. – Львів : Світ. 2001. – 240 с.

    2. Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка / Абрамян В. Ц. – Київ : Лібра, 1996. – 224 с.

    3. Анисимова Т. В. Современная деловая риторика: учебн. пособие / Т. В. Анисимова, Е. Г. Гимпельсон – 2-е изд, стер. – М. : Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «Модек», 2004. – 432 с.

    4. Аннушкин В. И. История русской риторики : хрестоматия / Аннушкин В. И. – М. : Академия, 1998. – 416 с.

    5. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Антоненко-Давидович Б. – К. : Вид. дім “КМ Асаdemiа”, 1994. – 254 с.

    6. Афанасьєв І. Діловий етикет : 2-е вид., перероб. і доп / Афанасьєв І. – К. : “Альтерпрес”, 2001. – 352 с. – рос. мовою.

    7. Аристотель Риторика // У кн. Аничные риторики. – М. : МГУ, 1978. – 352 с.

    8. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Бабич Н. Д. – Львів : Світ, 1990. – 232 с.

    9. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / Безменова Н. А. – М. : Наука, 1991.

    10. Бендас Т. В. Гендерная психология : учебн. пособие / Бендас Т. В. – СПб. : Питер, 2006. – 341 с.

    11. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры : пер. с англ. / Берн Э. – М. : Прогресс, 1998. – 400 с.

    12. Браун  Л. Имидж – путь к успіху / Браун  Л. – СПб. : Питер Пресс, 1996. – 288 с.

    13. Буяльський Б. А. Поезія усного слова / Буяльський Б. А. – Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. – 192 с.

    14. Вейнингер О. Пол и характер: Принципиальное исследование. / Вейнингер О. пер. с нем. − М. : Терра, 1992. − 480 с.

    15. Волошинов В. Н. (Бахтин М. М.). Слово в жизни и слово в поэзии // Бахтин под маской. Вып. 5 (1). Статьи круга Бахтина. – М., 1996. – 176 с.

    16. Гамага О. О. Вплив гендерних особливостей керівника на психологічний клімат колективу / О. О. Гамага // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2010. – № 1 (24). – С. 3743.

    17. Гах Й. М. Етика ділового спілкування : навч. посібник / Гах Й. М. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 160 с.

    18. Говорун Т. В. Ґендерна психологія : навч. посібник / Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. − К. : Академія, 2004. − 308с.

    19. Данкел Ж. Ораторское искусство – путь к успеху / Ж. Данкел, Э. Парнхэм. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 192 с.

    20. Дорожкіна І. В. Гендерна політика в місцевих громадах: інформаційно-практичний посібник / І. В. Дорожкіна, В. В. Ковальчук. – Чернігів : Чернігівська обласна організація Спілки жінок Ураїни. – 2010. – 56 с.

    21. Дороніна Т. О. Теоретико-методологічні засади гендерної освіти та виховання учнівської молоді : монографія / Т. О. Дороніна ; НАПН, Інститут вищої освіти, КДПУ, МОНМС України. − Кривий Ріг : Видавничий дім, 2011. − 331 с.

    22. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.

    23. Залюбівська О. Б. Практикум з риторики : методичні вказівки до виконання вправ та завдань з дисципліни “Основи риторики” / Залюбівська О. Б. – Вінниця : ВНТУ, 2007. – 74 с.

    24. Зарецкая Е. Н. Риторика: теория и практика речевой коммуникации / Зарецкая Е. Н. – 2-е изд. – М. : Дело, 1999. – 480 с.

    25. Здоровенко В. В. Культура ділового спілкування : навч. посібник / Здоровенко В. В. – Дрогобич : НВЦ “Каменяр”, 2002. – 147 с.

    26. Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування : навч. посібник: 2-е вид., перероб. і доп. / Зусін В. Я. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 224 с.

    27. Казакова Л. С. Голосо-речевой тренинг и работа над литературным текстом : учеб.-метод. пособие / Казакова Л. С. – Челябинск : ЧГАКИ, 2005. – 50 с.

    28. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ. – М. : Вече, 2003. – 656 с.

    29. Клюев Е. В. Риторика: учебн. пособие / Клюев Е. В. – М. : Приор-издат, 2005. – 270 с.

    30. Кравець В. П. Ґендерна педагогіка / Кравець В. П. – Тернопіль : Джура, 2003 – 416 с.

    31. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування : навч. посібник / Кубрак О. В. – Суми : ВДТ “Університетська книга”, 2002. – 288 с.

    32. Кузин Ф. А. Культура делового общения : практич. пособие : 6-е изд., перераб. и доп. / Кузин Ф. А. – М. : Ось – 89, 2002. – 320 с.

    33. Лесько О. Й. Етика ділових відносин : [навч. посібник] / О. Й. Лесько, М. Д. Прищак, О. Б. Залюбівська, Г. Г. Рузакова. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 320 с.

    34. Лінклейтер К. Освобождение голоса. – Ел. ресурс: http://www.tonmeister.ru/images/stories/Linkleiter_osvobojdenie_golosa.pdf

    35. Малахов В. Г. Етика : курс лекцій : навч. посібник / Малахов В. Г. – К. : Либідь, 2000. – 304 с.

    36. Мацько Л. І. Риторика : навч. посібник / Л. І. Мацько, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2006. – 311 с.

    37. Мид М. Культура и мир детства / Мид М. – М. : Наука, 1988. – 429 с.

    38. Михальская А. К. Руский Сократ. Лекции по сравнительно-исторической риторике: учеб. пособие / Михальская А. К. – М. : Изд. центр “Academia”, 1996. – 192 с.

    39. Мицич П. Как проводить деловые беседы / Мицич П. – М. : Экономика, 1983. – 207 с.

    40. Можжевельников Б. В. В вашей фирме зазвонил телефон / Можжевельников Б. В. // Комерческий вестник, 1992. – № 2.

    41. Москаленко В. В. Психологія соціального впливу: навч. посібник / В. В. Москаленко – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 448 с.

    42. Никольская С. Т. Техника речи (Методические рекомендации и упражнения для лекторов) / Никольская С. Т.  – М. : Изд. “Знание”, 1978. – 80 с.

    43. Общая риторика : пер. с фр. / Ж. Дюбуа, Ф. Пир, А. Тринон и др.; Общ. ред. и вступ. ст. А. К. Авеличева. – М. :  Прогресс, 1986 – 392 с.

    44. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : навч. посібник / Орбан-Лембрик Л. Е. – К. : Академвидав, 2003. – 568 с.

    45. Осовська Г. В. Комунікації в менеджменті : курс лекцій / Осовська Г. В. – К. : “Кондор”. – 2003. – 218 с.

    46. Палеха Ю. І. Ділова етика : навч.-методичний посібник / Палеха Ю. І. – К. : ЄУФІМБ, 2000.– 250 с.

    47. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посібник / Палеха Ю. І. – К. : Кондор, 2008. – 356 с.

    48. Пиз А. Язык телодвижений : как читать мысли других людей по их жестам / Пиз А. – СПб. : Изд. Дом Гутенберг, 2000. – 186 с.

    49. Платон. Діалоги / Пер. з давньогр. Д. Коваль.– К. : Основи, 2000. – 355с.

    50. Пост П. Энциклопедия этикета от Эмили Пост. Правила хорошего тона и изысканных манер на все случаи жизни : пер с англ. / Пост П. – М. : Эксмо, 2008. – 672 с.

    51. Про рівність статей. Збірник / Пер. з фр. під заг. ред. О. Хоми. – Київ : Альтерпрес, 2007. − 484с.

    52. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування : навч. посібник / Радевич-Винницький Я. – К. : Знання, 2006. – 291 с.

    53. Резніченко В. І. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного протоколу та етикету / В. І. Резніченко, І. Л. Михно. – К. : УНВЦ “Рідна мова”, 2003. – 479 с.

    54. Рождественский Ю. В. Теория риторики / Рождественский Ю. В. – М. : “Добросвет”, 1997. – 600 с.

    55. Сабат Э. М. Бизнес-этикет : пер. с англ / Сабат Э. М. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 240 с.

    56. Савкова З. В. Техника звучащего слова. Учебное пособие. Санкт-Петербург 1997. – Ел. ресурс: http://www.tonmeister.ru/images/stories/Savkova_technika_zvuchashego_slova.pdf

    57. Сагач Г. Риторика : навч. посібник / Сагач Г. – К. : Видавничий Дім “ІнЮре”, 2000. – 568 с.

    58. Сатир В. Как строить себя и свою семью : пер с англ. / Сатир В. – М. : Педагогика – Пресс, 1992. – 192 с.

    59. Сергеич П. Искусство речи на суде / Сергеич П. – Тула : Автограф, 2000. – 320 с.

    60. Соловьев Э. Я. Современный этикет. Деловой протокол : 4-е изд., перераб. и доп. / Соловьев Э. Я. – М. : Изд. “Ось-89”, 2003 – 208 с.

    61. Сопер П. Основы искусства речи / Сопер П. – Ростов-на-Дону : издательство «Феникс», 1999. – 448 с. 

    62. Стахів М. Український комунікативний етикет : навчально-методичний посібник / Стахів М. – К. : Знання, 2008. – 245 с.

    63. Стоян Т. А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена : навч. посібник / Стоян Т. А. – К. : Центр навч. літератури, 2004. – 232 с.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка