Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ "Каравела" 2005 '276. 11(075. 8) Гриф надано



Сторінка5/23
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
§ 3. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу).



Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфа­вітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів нагрома­дження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: „Якщо кого-небудь очікує вирок судці, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди: хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань".

Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.

Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успа­дкували від візантійських та старослов'янських.

Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словни­ковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайде­но в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії - основ­ний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників.

Наведемо, для прикладу, першу пам'ятку, яка містила лексикогра­фічне опрацювання слів, і словники, що стали значним явищем украї­нської культури:

"Изборник Святослава" (1073).

Визначна пам'ятка давньоруського книжкового мистецтва. Понад 400 статей цієї рукописної книги присвячені тлумаченню малозрозу­мілих слів Святого Письма, літератури, фактів історії, відомостей про коштовне каміння.



Лаврентій Зизаній Тустановський „Лексис. СирЪчъ реченія въкратьцЬ събранны и из Словенскаго языка на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы" (Вільно, 1596).

Перша друкована словникова праця в Україні, видана як додаток до граматики слов'янської мови цього ж автора. Подано 1061 церковно­слов'янське слово, яке пояснено "мовою простою". У наш час словник перевидано: ,/Іексис" Лаврентія Зизанія. Синоніма словеноросская / Підгот. текстів нам 'яток і вступні статті В.В. Німчука. - К., 1964.



Памва Беринда „Лексикон славеноросскій и Именъ тлькованіє..." (Київ, 1627).

Праця лаврського друкаря, поета і філолога Памви Беринди. У слов­нику 6982 слова. Складається із двох частин. У першій подано 4980 загальних „словенських" слів, у другій - „Именъ тлькованіє" (2002 слова) - власні імена, назви місцевостей, слова з грецької міфології, назви наук, предметів церковного вжитку, мір, звірів, птахів та ін., взя­ті з єврейської, латинської, грецької та інших мов. „Словник цей мав великий вплив, і його друковано майже по всіх слов'янських землях"12. Сьогодні його перевидано і він доступний усім: Лексикон словенорось-кий П. Беринди/Підгот. тексту і вступна ст. В.В. Німчука. - К, 1961.



Словарь української мови: У 4 т. / Зібрала Ред. журн. „Кієвская ста­рина", упоряд. з дод. власного матеріалу Б. Грінченко (Київ, 1907-1909).

Перекладний і водночас тлумачний українсько-російський словник, у якому реєстрові слова та ілюстрації подано українською мовою, а значення слова - російською. Налічує близько 68000 слів. Вершинна праця відомого письменника, вченого, публіциста, громадського діяча Бориса Грінченка. Найбільша подія в українській лексикографії кінця XIX - початку XX ст. Матеріали до словника тривалий час збирали відомі українські науковці, письменники, культурні діячі, але систе­матизував їх, відредагував та доповнив власноручно зібраним матері­алом Б. Грінченко, вклавши у це титанічні зусилля („Більше працю­вав, ніж жив", - так висловився про нього письменник М. Чернявсь-кий). Цей словник для української науки і культури має таке саме значення, як словник В. Даля для російської, словник Лінде для поль­ської, словник Гебауера для чеської. Він став словником української живої мови і досі не втратив свого значення як цінний документ з істо­рії та діалектології української мови.




12 Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. -К., 1992. - С. 34.

Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опра­цювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттє­ва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному - слово.

Коли Анатоль Франс зазначав, що словник - це цілий світ в алфавіт­ному порядку, він мав на увазі, очевидно, саме енциклопедичні слов­ники. Вони в концентрованому вигляді описують предмети, явища, події з найрізноманітніших галузей (економічної, історичної, фізич­ної, біологічної, хімічної та ін.), розповідають про видатних діячів іс­торії, науки, культури, а отже, пояснюють і загальні, і власні назви, окрім цього, для повноти опису подають схеми, таблиці, карти, діагра­ми, малюнки, репродукції, фото тощо.

Слово енциклопедія (з грец. - коло загальноосвітніх знань) пер­винно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, гео­метрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. пер­ша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з'явилась у Ві­зантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції - Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо та ін. -підготували 35-томне видання „Енциклопедії, або Тлумачного слов­ника наук, мистецтв і ремесел".

Першою українською енциклопедією стала „Українська Загальна Енциклопедія" у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок - „Книга знан­ня". У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енцикло­педії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих нау­кових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання 10-томної „Енциклопедії українознавства" (1952-1985) за редакцією профе­сора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано зусиллями НТШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Во-сьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поши­рювали у світі правдиві знання про Україну.



Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).

До сьогочасних загальних енциклопедичних словників належать:



Українська Радянська Енциклопедія: У12 т. —2-ге вид. —К, 1977-1984.

Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. — К., 1986-1987.

УСЕ Універсальний словник-енциклопедія/Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович. -К., 1999.

Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Це, для прикладу, такі словники:

Енциклопедія історії України: У 4 т. - К., 1969-1972.

Шевченківський словник: У 2 т. - К., 1983-1985.

Українська географічна енциклопедія: У 3 т. -К., 1989—1997.

Мала енциклопедія етнодержавознавства/ПАН України. Ін-т дер­жави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. -К., 1996.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник/ Уклад.: В.І. Воло-вич та ін. - К., 1998.

Юридична енциклопедія: У 6 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка. -К., 1998-2004.

Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. -К., 2000.

Червяк П.І. Медична енциклопедія. —К., 2001.

Філософський енциклопедичний словник. — К., 2001.

Геодезичний енциклопедичний словник / За ред. В. Літинського. — Львів, 2001.

Енциклопедія сучасної України / Кер. наук.-ред. М.Г. Желєзняк. — К, 2001. - ТА; К., 2004. - Т.2, Т.З.

Політологічний енциклопедичний словник. - 2-ге вид. - К., 2004.

Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відобра­жають важливі зміни в економічній системі України за останнє деся­тиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями еко­номічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики. Розглянемо основні з них докладніше.



Банківська енциклопедія / За ред. проф. A.M. Мороза. - К., 1993.

Словник містить характеристику термінів і понять, що стосуються банківських операцій, у тім числі - економічного інструментарію, що використовується в діяльності Національного банку України і комер­ційних банків. Розглянуто сучасні положення науково-теоретичного і



З 5-354

практичного характеру, які розкривають зміст грошових, фінансових та кредитних категорій і банківських операцій. Рік видання зумовив часті поклики у розкритті понять до реалій "колишнього СРСР". Слов­ник містить додаток у вигляді довідників: інформацію про тогочасні українські банки та вимоги до оформлення банківських документів. Зразки словникових статей:



Іміджформування і підтримання сталого позитивного вражен­ня про товар, послуги, підприємство, яке виготовляє або реалізує то­вар. Створення сприятливого образу товару, послуги, підприємства -це запорука надійного становища на ринку.

Таємниця вкладу - одне із основних прав, що надаються вкладни­кам статутами банків. Установи банків зберігають у таємниці ві­домості про вкладників, такі відомості даються за письмовими за­питами нотаріальних, слідчих, судових органів дізнання у встановле­ному законодавством порядку. За порушення Т.е. працівники банків несуть дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Гривна - 1) грошова і вагова одиниця Стародавньої Русі. Похо­дить від назви обруча з золота чи срібла, що носився на шиї як при­краса. Для зручності обручі рубались на частини, які самостійно всту­пали в обіг і послужили основою для нової грошової одиниці — рубля; 2) грошова одиниця Української народної республіки, в якій у 1918 р. випускались кредитні білети Державного банку УНР. У зв'язку з про­голошенням в 1991 р. Акту про незалежність України є рішення на­звати власну грошову одиницю Української держави гривня.

Ринки золота — центри торгівлі золотом, де концентрується в значних розмірах попит і пропозиція та відбувається купівля і про­даж цього металу. Золото продається переважно у вигляді злитків, монет, листків, пластин, проволоки, медалей, медальйонів тощо. Роз­різняються світові та місцеві, вільні, контрольовані та "чорні"рин­ки золота.

Найбільш вільними світовими ринками золота є Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг. Через них золото вільно переміщується шляхом купівлі і продажу між країнами. Великі світові "чорні" ринки золота є в Бомбеї, Тайбеї та ін. місцях. Найбільші місцеві ринки золота зна­ходяться в Парижі, Стамбулі, Мілані, Каїрі, Афінах тощо.

Колишній СРСР широко користувався світовими ринками перш за все в Цюриху, для реалізації свого золота. Україна не мала свого золотодобування, тому не має зв 'язків зі світовими центрами тор­гівлі золотом.

Економічний словник-довідник / За ред. проф. C.B. Мочерного. - К., 1995.

Одне з перших видань із словникової серії, що має назву "Nota bene!" (з лат. „Добре затям, зверни увагу"). Його мета - дати глибокі знання з економічної теорії. Це перша спроба осмислити нові економічні реалії Української держави, розширити категоріальний апарат економічної науки шляхом осмислення раціональних надбань західних економіч­них шкіл. Серед головних принципів написання словникових статей -принцип історизму. Видання підготувало грунт до появи 3-томної „Еко­номічної енциклопедії".



Зразки словникових статей:

Стагфляція (від стагнація + інфляція) - застійний стан вироб­ництва, торгівлі, високий рівень безробіття, які супроводжуються одночасним зростанням цін (інфляцією). У той або інший період С. здатна охопити економіку будь-якої країни чи навіть групи країн. У 1992—1994pp. не уникла С. і економіка України. Традиційно кризові про­цеси в економіці промислово розвинених країн зумовлювали скорочення споживання та відповідне зниження цін на товари й послуги. Проте в сучасних умовах зміни у відтворювальному процесі зумовили появу но­вих ознак. З одного боку, підприємці отримали можливість регулювати масштаби виробництва, зберігаючи і підвищуючи при цьому загаль­ний рівень цін. З іншого боку, антикризові заходи урядів, управління попитом призводять до зростання видатків держави на соціальні потреби. Для фінансування структурних зрушень в економіці все шир­ше використовуються засоби податкової й бюджетної політики. Все це загалом призводить до збільшення бюджетного дефіциту, зрос­тання емісії і загальної маси неотоварених грошових знаків. Як наслі­док, спад виробництва супроводжується невпинним зростанням цін.

Інтелектуальні інвестиції- вклад коштів у підготовку спеціаліс­тів на курсах, вивчення досвіду, ліцензії, "ноу-хау", спільні наукові розробки.

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий слов­ник. - Львів, 1996.

Одне з перших видань такого типу, тому є певною мірою експеримен­тальною спробою. Словник містить тлумачення близько 1500 понять і термінів, що охоплюють такі теми: фінансова система держави, фі­нанси підприємств, фінансування і кредитування підприємницької ді­яльності, цінні папери й фондовий ринок, грошовий обіг, фінансове планування, аналіз фінансового стану підприємства, фінансовий ме­неджмент, міжнародні фінанси та ін. Має додатки: Таблиці процент­них значень теперішньої та майбутньої вартості активів; Грошові оди­ниці країн світу; Словник грошових знаків країн світу. Зразки словникових статей:



Перепис дивідендний - перепис усіх тримачів акцій, котрі одер­жують дивіденди. Звичайно дата П. Д. оголошується за 3-4 тижні до дати виплати.

Рабат — зниження продавцем ціни товару в разі закупівлі його великими партіями.

Словник фондового ринку / Автори-укладачі: А.Т. Головко, В.Ф. Кобзар, О.О. Науменко та ін. - К., 1999.

Перше видання , що започаткувало серію „Бібліотека фахівця". Мі­стить поняття і терміни з питань організації і функціонування фондо­вого ринку. Словник врахував реалії сучасного стану українського фон­дового ринку як за змістом, так і за кількістю термінів (понад 3200). Як додатки має: Покажчик законодавчих та нормативно-методичних документів; Довідник адрес та телефонів державних органів, мініс­терств і відомств, організацій, які здійснюють відповідну діяльність на ринку цінних паперів.



Зразки словникових статей:

Брокер електронний, компанія, яка забезпечує для фізичних та юридичних осіб здійснення операцій з цінними паперами через Інтер-нет. Б. е. фактично означає ланку, яка пов 'язує інвесторів в усьому світі. їх поява сприяє створенню глобальної світової системи торгів­лі цінними паперами, котра покликана замінити систему біржових торгів. Основна кількість електронних брокерів — в США, що пов 'я-зано з наявністю розвинутої системи Інтернет.

Українська Фондова Біржа (УФБ), створена 1991 р. у формі АТ, зосереджує попит і пропозицію на ринку ЦП, сприяє формуванню їх­нього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до за­конодавства; з червня 1995 р. провадить продаж А. ВАТ, створених у процесі приватизації. Зареєстрована як СРО, від 11. Об.98р., свідоцт­во №6. Об'єднує 140 членів.

Сліпушко О. Політичний і фінансово-економічний словник. -К., 1999.

Вийшов у рамках нової серії „Сучасні словники України". Задекла­рував політико-економічний синтез в економіці як науці XXI століття. Запропоновано нові способи подачі та організації матеріалу, представ­лено терміни і поняття, персонали та організації зі сфер політики, еко­номіки і фінансів (понад 3000). Кожна словникова стаття має довідко­во-інформаційний характер, містить основні дані про об'єкт. У кінці словника є додатки: Економіка у таблицях; Маркетинг і менеджмент у таблицях; Загальноприйняті скорочення, що використовуються у між­народній торгівлі; Назви держав та офіційні назви валют.



Зразки словникових статей:

Автаркія — економічна політика відокремлення держави від еко­номіки інших країн з метою створення самодостатнього, замкнуто­го господарства в межах окремої держави.

Креатура — ставленик впливової особи, слухняний виконавець волі свого покровителя.

Кошик споживчий — розрахунковий набір, асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) спо­живання людини чи сім "і.

Менсарії — банкіри у Стародавньому Римі, які займалися торгів­лею грішми.

Рантьє — особа, яка живе за рахунок доходів від цінних паперів чи на проценти від наданого у кредит капіталу.

Економічна енциклопедія:У 3 т. / За ред. проф. С.В. Мочерного. - К., 2000.

Перша в Україні за всю її історію оригінальна 3-томна енцикло­педична праця, яка охоплює відомості з майже 50 економічних дис­циплін, а також репрезентує науковий доробок окремих зарубіжних учених.



Зразки словникових статей:

Вакансія (лат. vacans — порожній) — наявність незайнятого робо­чого місця, посади, на яку може бути прийнятий новий працівник. У розвинутих країнах світу налічується до 750 тис. В. і мільйони безро­бітних. Наявність В. зумовлена швидкими змінами в межах техноло­гічного способу виробництва, зокрема, інтенсивним характером рин­ків праці й робочої сили та іншими факторами.

Нобелівська премія з економіки - повна назва „Премія шведського банку нам 'яті Альфреда Нобеля в галузі економічної науки ". Заснова­на в 1968 р. за ініціативи шведського банку на честь 300-річчя його заснування. Н. п. з е. нагороджують за найвидатніші дослідження в економічній науці; вручає її король Швеції в концертному залі Стокгольмської філармонії. Імена лауреатів оголошують у день на­родження А. Нобеля (21 жовтня), а премії вручають у день його смерті (10 грудня). Оскільки економічна наука охоплює кілька десятків кон­кретних економічних дисциплін, Нобелівську премію присуджують за досягнення в різних її ланках. Зокрема, в 1969 р. її лауреатами стали Я. Тінберген ma Р. Фріш за розробку математичних методів аналізу економічного процесу; в 1970 — П. Самуельсон за внесок у підвищення рівня економічного аналізу в економічних науках; в 1971 — С. Кузнец за емпіричне дослідження економічного зростання; в 1972 — Д. Хікс і К. Ерроуза розробку теорії загальної економічної рівноваги та еконо­міки добробуту; в 1973 —В. Леонтьєв за розробку методу "витрати-випуск"; в 1974 — Ф. Хаєк та Г. Мюллер за розробки у сфері теорії грошей, кон 'юнктурних коливань та аналізу взаємозалежності еко­номічних, соціальних і структурних явищ; в 1975 — Т. Купманс та Л. Канторович за обґрунтування теорії оптимального використання ресурсів; в 1976 — М. Фрідмен за дослідження у сфері споживання, історії та теорії грошей; в 1977 - Б. Олін та Д. Mid за праці у сфері міжнародної торгівлі та руху капіталів; в 1978 - Г. Саймон за ви­вчення процесів прийняття рішень в економічних організаціях та інші.

Ніша економічна" — незайнятий або недостатньо освоєний ринок товарів і послуг, освоєння якого забезпечить продавцю високі доходи.



Нувориш (франц. nouveau riche —новий багач) —людина, яка швидко розбагатіла, вискочка, який проник у вищі верстви суспільства.

Перегрівання економіки" - надмірне фінансування економічного зростання, надлишкове вкладення державних коштів в економіку, що загрожує надмірним дефіцитом державного бюджету та інфляцією.



Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. - 4-те вид. / Гол. ред. Девід В. Пірс. - К., 2000.

Сучасний авторитетний довідник, написаний професорами еконо­міки зі США, Великобританії, Польщі для, за їхнім висловом, „середніх студентів" економічних спеціальностей. Вийшов у видавництві Мак-міллан Прес. Має старовинний епіграф: „Упорядкування словників ­важка нудотна праця" (Сємюель Джонсон, 1735). Дає стисле пояснен­ня економічних термінів, міжнародних банківських інститутів, біогра­фії видатних економістів. Як додатки вміщує довідкові таблиці: Тем­пи зростання реального національного доходу; Темпи інфляції; Стан­дартизований рівень безробіття. Зразки словникових статей:



Європейський банк реконструкції і розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) - організація, заснована у 1991 році з капіталом у 10 млрд. ЕКЮ з метою створення сприятливих можли­востей для розвитку країн колишнього Східного блоку. Завдання бан­ку включають надання технічної допомоги, кредитів та інвестуван­ня, останнє часто разом з приватними західними інвесторами або міжнародними організаціями. Не більше 40 % його інвестицій повин­ні йти в державний сектор, тому що основна діяльність банку повин­на бути спрямована на сприяння розвитку приватного сектору і рин­кової економіки.

Майже гроші (near money) - БАГАТСТВО в такій формі, що його легко і швидко можна перетворити в ГРОШІ. До цієї категорії нале­жать депозити БУДІВЕЛЬНОГО ТОВАРИСТВА. "Майже гроші" не мають властивостей ЗАСОБУ ОБІГУ, тому що їх спочатку необхід­но перетворити в гроші тоді, коли треба здійснити платіж.

Директор компанії (company director) — особа, обрана акціонера­ми для участі разом з іншими директорами в керуванні КОМПАНІ­ЄЮ. Директор може або обмежуватися своєю часткою відповідаль­ності за реалізацію загальної політики компанії, або нести додатко­ву відповідальність за конкретну ділову роботу фірми, наприклад, за МАРКЕТИНГ.

Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дя-ківа. - К., 2000.

Перше в Україні комплексне видання. Словник містить 12 тисяч найуживаніших термінів, визначень, тлумачень слів, словосполучень з теоретичних і практичних загальноекономічних, фінансово-кредит­них, банківських, аудиторських, торговельних, бухгалтерських, інфор­маційних дисциплін, права, державного управління, менеджменту та інших, дотичних до них науково-практичних понять. Є переклад тер­мінів на російську мову, а до слів іншомовного походження, що вхо­дять у термін, — етимологічна довідка.



Зразки словникових статей:

Легітимація (легитимация) (від лат. legitimus — законний, узако­нений) — узаконення, визнання або підтвердження законності прав і повноважень фізичних і юридичних осіб, а також підтвердження за­конності відповідними документами.

Фора (фора) (італ./ога - вперед) — пільга, перевага, що надається сильнішим слабшому.

Якщо енциклопедичні словники дають всебічні знання про світ, то філологічні заглиблюють у слово. Саме до роботи з ними закликав Максим Рильський:



Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвіс­тичних словників. їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як: 1) заголовне слово; 2) реєстр; 3) словникова стаття; 4) тлумачення, дефініція і т. ін.; 5) системність по­дання матеріалу13.

У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітні­ших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфо­графічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, терміноло­гічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови пись­менників, ономастичні та ін.

Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, по­дають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом.

Словник української мови: В 11 т. - К., 1970-1980. - Т. 1-11.


" Войтів Г.В. Лексикографія // Записки перекладацької майстерні. - Львів, 2001. - Т. 1. -С. 158.

Найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Створив його колектив науковців Ін­ституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках - з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки ак­тивного, а й пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лекси­ку та ін.). Уживання слів і фразеологізмів проілюстровано цитатами з творів художньої літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний характер. Науковці висловлюють думку про те, що цей словник, безперечно, є досягненням лексикографії радянсько­го періоду, проте сьогодні не цілком відповідає потребам часу.

Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко; наук. ред. Л. Андрієвський. - К., 1998.

Словник містить 42 тисячі слів, які відібрано із Словника українсь­кої мови в 11 -ти томах. Усунуто ідеологічно маркований ілюстратив­ний матеріал, у деяких словникових статтях розширено синонімічний ряд, хоча дефініції залишено ті ж, що й в одинадцятитомнику.



Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.

Словник містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник до­дано лексеми, що не були включені до одинадцятитомного словника, а також нові слова, які з'явилися в українській літературній мові в остан­нє десятиліття.



Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояс­нюється значення слів, запозичених з інших мов. У словникових стат­тях вказується, з якої мови прийшло слово, який мало вигляд у ній. Якщо значень декілька, наведено усі.

Приклади словників іншомовних слів:



Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. - К., 1974.

Сліпушко О. М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові /Наук. ред. Л.І. Андрієвський. - К., 1992.

Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. — К., 1999.

Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута. -К, 2000.

Словник іншомовних слів / Уклад.: Л.О. Пустовіт, О.І. Скопенко, Г.М. Сюта, Г.В. Цимбалюк. -К., 2000.

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, тех­ніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і пере­кладними, і тлумачними), напр.:

Рогачова Г.Г. Російсько-український словник економічних термінів. -К, 1992.

Російсько-український загальнотехнічний словник: Близько 113000 слів / Уклад. : Л.І. Мацъко, 1.Г. Трегуб, В. Ф. Христенок, І.В. Христенок. - К, 1994.

Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні на­уки /Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, М.В. Кравченко та ін. -К., 1994.

Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина /СП. Вассер, 1.0. Дудка, В.І. Єрмоленко та ін. - К, 1996.

Боярова Л.Т., Корж О.П. Російсько-український словник сучасних банківських, фінансово-кредитних та комерційних термінів. —X, 1997.

Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банків­ської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Уклад.: СЯ.Єрмоленко та ін. — К., 1998.

Російсько-український словник наукової термінології. Математи­ка.Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В.В. Гейченко, В.М. Завірюхіна, О.О. Зеленюк та ін. —К., 1998.

Новий російсько-український словник-довідник: Близько 100 тис. слів/ Уклад.: Є.Я.Єрмоленко та ін. 2-ге вид., допоен, і випр. -К, 1999.

Українсько-англійський словник бізнесових термінів / Уклад.: П. Дарлін, М. Кларк. Перекл. М. Комолова-Романець за участю П. Войт-ковської та К. Микоти. - Чернівці, 1992.

Кілієвич О., П'ятницъкий В., Андрощук В. Англо-українсько-росій-ський словник економічних термінів: Мікроекономіка: Понад 2 тисячі термінів. -К., 1995.

Короткий словник з економіки та менеджменту: Українсько-ро-сійсько-англійсько-німецький / Уклад. О.І. Лесюк. —К., 1996.

Існує велика кількість тлумачних термінологічних словників еко­номічного спрямування:



Ринкова термінологія ділової людини: Словник-довідник / В.М. Лін-ніков, В.В. Борковський, В.В. Рокоча та ін. - К, 1992.

Словник банкіра / За ред. M.M. Гунько, ТС Смовженко.-Львів, 1992.

Словник ділової людини/Уклад.: P. І. Тринько, O.P. Тринько.-Львів, 1992.

Англо-український тлумачний словник фінансових та економічних термінів: для студентів зовнішньоекономічних і комерційних спеціаль­ностей/Київ, торг.-економ, ін-т; Уклад. Л.І. Бербенець. —К., 1992.

Довідник підприємця / Уклад.: М.Ф. Черенок, Т.Ф. Зайченко. - К., 1993.

Загородній А.Г., ВознюкГ.Л., Павлішевський І.В. Податки: Терміно­логічний словник. -Львів, 1996.

Словник термінів ринкової економіки / За ред. В.І. Пауменка. —К., 1996.

Войналович О., МоргунюкВ. Словник наукової і технічної мови (тер­мінологія процесових понять). -К., 1997.

Українсько-російсько-англійський тлумачний словник ділової лю­дини: 15 000 слів / Українсько-фінський інститут менеджменту і біз­несу; Уклад.: П.Г. Зеленський, О.П. Зеленська. -Вип.1. -К., 1998.

Орфографічні словники подають перелік слів, а також словофор­ми у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюва­них слів тощо.

Відомі сучасні орфографічні словники:



Орфографічний словник української мови / Уклад.: СІ. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. — К., 1994.

Великий зведений орфографічний словник сучасної української лек­сики / Уклад.: В. Бусел та ін. - К.; Ірпінь, 2003.

Карачук В. Орфографічний словник наукових і технічних термінів / Паук. ред. Л.І. Андрієвський. —К, 1999.

Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної ви­мови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транс­крипції.

Приклади орфоепічних словників:



Українська літературна вимова та наголос: словник-довідник / За ред М.А. Жовтобрюха. - К., 1973.

Орфоепічний словник / Уклад. М.1. Погрібний. - К., 1984.

Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М. Пе­щак та ін. — ТА. —К., 2001.

Акцентологічні словники - це словники, у яких подано нормативне наголошування слів.

Найновіші словники наголосів такі:



Головащук СІ. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. — К., 1995.

Головащук СІ Словник наголосів української мови. —К., 2003.

Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські слов­ники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, одно­томні), були тенденційними, не відображали багатства питомої укра­їнської лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними такі перекладні словники:

Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика/Уклад.:Л.І. Мацько, ОМ. Сидоренко, СВ. Шевчук. -К., 1995.

Російсько-український словник-довідник „Порадник ділової люди­ни " / Уклад.: ОМ. Коренга та ін. - К., 1995.

Новий російсько-український словник-довідник / Уклад.: СЯ. Єр-моленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. - К., 1996.

Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / Уклад.: ВМ. Брицин, О.О. Тараненко. -К., 1996.

Перхач В., Кінаш Б. Російсько-український науково-технічний сло­вник.—Львів, 1997.

Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. -К, 1998.

Українсько-російський словник/Уклад.: Г.П. Іжакевич та ін. -К, 1999.

Українсько-російський словник: Близько 40 тис. слів. - К., 2000.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник-довідник. Найуживаніші слова і вислови. — К., 2000.

Зубков М.Г. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. -X., 2004.

Сьогодні в Україні є багато перекладних словників з різних мов світу: англійської, французької, німецької, болгарської, польської, чесь­кої, іспанської, італійської, турецької, китайської та ін. Деякі з них мають тематичний характер, особливо часто стосуються власне діло­вої сфери, напр.:



Гаврилишин Я., Каркоць О. Словник ділових термінів: Англо-укра-їнський і українсько-англійський. — К., 1993.

Даниленко Л.І. Чесько-український словник: Сучасна ділова мова. -К, 2000.

Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіа­тури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та чис­ла, подають відмінкові закінчення при змінних формах.

Приклад такого словника:



Словник скорочень в українській мові / За ред. Л. С. Паламарчука. -К, 1988.

Активна поява великої кількості нових абревіатур, їх поширеність у пресі ускладнювала сприйняття тексту, правильне розуміння. Тому з'явився ще один словник, у якому вміщено найновіші абревіатури та скорочення і їх розшифрування:



Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практич­ний словник абревіатур та скорочень української мови. - Краків, 1997.

Етимологічний словник подає інформацію про походження сло­ва, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово спо­конвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом від­бувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як сло­во утворилося і яка ознака покладена в основу назви:

Етимологічний словник української мови: У7т.- Т.1.— К., 1982; Т. 2.-К, 1985; Т. З.-К, 1989; Т. 4. -К., 2003.

Історичний словник - це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.:

Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. / Ред. кол.: Л.Л. Гумецъка (гол.), та ін. - К, 1977-1978.

Словник української мови XVI — першої половши XVII ст.: У 28 вип. / HAH України, Ін-т українознавства ім. І. Крип 'якевича; Ред-кол.: Д. Гринчишин (від. ред.), У. Єдлінська, Я. Закревська, Р. Керста та ін.—Вип. 1-11. -Львів, 1994-2004.

Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів.

Приклади таких словників:



Словник полтавських говорів/Уклад. B.C. Ващенко. Вип. 1. —X, I960.

Словник поліських говорів / Уклад. П.С. Лисенко. К, 1974.

Онишкевич М.И. Словник бойківських говірок: У 2 ч. — К., 1984.

БрилинськийД. Словник подільських говірок. —Хмельницький, 1991.

Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, по­яснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні. Фразеологічні словники бувають одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.:

Олійник І. С, Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. - К, 1971.

Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літера­турній мові. -К, 1975.

Прислів'я та приказки: УЗ т. /Упор. М.М. Пазяк. —К., 1989-1991.

Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Уклад.: В. Біло-ноженко та ін. - К, 1998.

Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник / Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. -К.,2000.

Вирган 1.0., Пилинська М.М. Російсько-український словник ста­лих виразів. -X, 2000.

Головащук СІ. Російсько-український словник сталих словосполу­чень. - К, 2001.

Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про влас­ні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.:

Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. - К, 1968.

Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П Власні імена людей: Словник-до­відник. — 2-ге вид., випр. і допоен. -К, 1996.

Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української PCP: У 3 m. -К, 1973.

Горпинич В.О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). - К, 2001.

Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень Украї­ни. -К, 2001.

Словники синонімів охоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням:

Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. —Львів, 1993.

Караванський С Практичний словник синонімів української мови. -К, 1993.

Словник синонімів української мови: У 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гна-тюк, СІ. Головащук. -К, 1999-2000.

Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, одна­кових за звучанням, але різних за значенням:

Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. -Львів, 1996.

Кочергам М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів ("фальшиві друзі перекладача "). - К, 1997.

Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне зна­чення:

ПолюгаЛ.М. Словник антонімів.—2-ге вид., допоен. івипр.—К., 1999.

Словник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучан­ням, але різних за значенням:

Гринчишин Д.Г., Сербенська O.A. Словник паронімів української мови. -К, 1986.

Словники мови письменників містять слова і звороти, які вико­ристав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це слов­ник тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також подано частоту вико­ристання словоформ і типові ілюстрації з творів:

Словник мови Шевченка: У 2 т. / За ред. B.C. Ващенка. -К, 1964.

Словник мови творів Квітки-Основ'яненка: У 3 т. - К., 1978-1979.

Морфемні та словотвірні словники. Морфемний словник подає структуру слова, словотвірні - словотвірні гнізда і словотвірні ряди.

Прикладами таких словників можуть бути:



Яценко І.Т. Морфемний аналіз: Словник-довідник: У 2 т. / За ред. Н.Ф. Клименко. - Т.1-2. -К, 1980-1981.

Полюга Л.М. Морфемний словник української мови. — К, 1983.

Сікорська З.С Українсько-російський словотворчий словник. —К, 1985.

Частотні словники засвідчують частоту вживання слів у певний час. Існує понад 600 опублікованих і комп'ютерних (на дискетах) час­тотних словників для 40 мов світу. В українській лексикографії відомий:

Частотний словник сучасної української художньої прози: У 2 т. І Гол. ред. B.C. Перебийніс. -К., 1981.

Інверсійний словник - це словник, в якому слова розташовані за алфавітом кінця слова. Він є корисним для вивчення словотвору і фо­нетики:

Інверсійний словник української мови/За ред. СП. Бевзенка. -К, 1989.

Словники-довідники з культури мови допомагають закріпити лексичні, морфологічні та інші норми української літературної мови, адже подають проблемні випадки слововживання. Деякі з них мають форму посібника, оскільки вміщують широкі коментарі, наукові і нау­ково-популярні статті, напр.:

Чак Є.Д. Складні випадки вживання слів. - 2-ге вид. - К., 1984. Антоненко- Давидович Б. Як ми говоримо. - К, 1991. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. -К, 1990.

Словник-довідник труднощів української мови / За ред. СЯ. Єрмо-ленко.-К, 1992.

Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред. О. Сербенської. - Львів, 1994.

Головащук СІ. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. -К, 1995.

Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак 3. Словник-довідник з культури української мови. -Львів, 1996.

Лесюк М. Словник русизмів у сучасній українській мові (неунормо-вана лексика). — Івано-Франківськ, 1993.

Сербенська О., Білоус М. Екологія українського слова: Практичний словничок-довідник. — Львів, 2003.


14 Рильський М. Ясна зброя: Статті. - К., 1971. - С. 87.



Звичайно, зазначені словники не вичерпують усього багатства укра­їнської лексикографії, а є лише основними сучасними зразками опра­цювання слова. „Щодо повноти словників, - говорив М. Рильський, -то слід зазначити, що повний словник будь-якої мови - це ідеал, до якого можна лише прагнути і якого ніколи не можна досягти, бо кожен день і кожна година приносять людям нові поняття і нові для тих по­нять слова"14.

Розділ 2 КУЛЬТУРА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка