Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ "Каравела" 2005 '276. 11(075. 8) Гриф надано



Сторінка18/23
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.37 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23
§ 3. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів

Для виготовлення службових документів встановлено два формати паперу - А4 (210x297 мм) та А5 (148x210 мм). Усі реквізити доку­мента розміщують у межах робочої площі сторінки, тобто площі уні­фікованої форми чи бланка документа, яка призначена для заповнення основними реквізитами. З країв сторінки залишають вільне незапов-нене місце - поля, або береги, документа. Вони призначені для закріп­лення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесен­ня спеціальних позначок і зображень. Установлено такі розміри бере­гів формуляра-зразка:



  • лівого - 35 мм;

  • правого - не менше, ніж 8 мм;

  • верхнього - 20 мм;

в нижнього - не менше, ніж 19 мм (для формату А4);

не менше, ніж 16 мм (для формату А5).

Реквізити на сторінці документа розміщують паралельно короткій стороні аркуша. У документах, що виготовляються на аркушах фор­мату А4 і змістова частина яких має вигляд табличних форм, допуска­ють розміщення основних реквізитів паралельно довгій стороні.

Документи оформляють переважно з одного боку аркуша. Якщо документ оформляють також і на звороті, то відповідно міняються місцями лівий і правий береги, а нижній та верхній залишаються без змін.

Не завжди документ можна розмістити на одній сторінці. Якщо документ займає більше, ніж одну сторінку, то слід пам'ятати:


  • на наступну сторінку не можна переносити лише підпис. Обо­в'язково має бути не менше двох рядків тексту;

  • лише перша сторінка документа оформляється на бланку. Друга і наступні сторінки - чисті аркуші паперу такого ж розміру і якості;

  • не бажано відривати один рядок від абзацу чи слово від речення і переносити його на наступну сторінку або залишати на попередній.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, сторінки нумерують. При нумерації слід керуватися такими основними правилами:

• нумерація починається з другої сторінки;



  • номери проставляють посередині верхнього поля аркуша араб­ськими цифрами без будь-яких пунктирних знаків та слова „сторінка" на відстані не менше, ніж 10 мм від краю;

  • якщо текст оформляють з обох боків аркуша, то номери сторі­нок ставлять вгорі скраю: парні - зліва, непарні - справа.

Рубрикація тексту. Використовують різні види рубрикації. Най­простішим із них є поділ на абзаци. Можливе використання традицій­ної і нової системи рубрикації. Традиційна рубрикація базується на використанні римських (для розділів) та арабських (для параграфів) цифр. Однотипні засоби рубрикації застосовують до однорідних час­тин. Нова система рубрикації грунтується на використанні лише араб­ських цифр. Номер кожної частини охоплює всі номери відповідних частин вищих ступенів поділу, напр.:

Традиційна система рубрикації Нова система рубрикації

Розділ І 1.



§ І-§2.

Розділ II

§1-

§2.


1.1. 1.2. 2.

2.1. 2.2.



Особливості мови ділових паперів. Мова ділових паперів відпо­відає загальнолітературним нормам сучасної української мови, які без­посередньо не пов'язані з особливостями того чи іншого функціона­льного стилю. Вимога зрозумілості мови ділових паперів означає вжи­вання загальновідомих, зрозумілих усім мовцям слів, офіційних термінів у значенні, яке закріплюють за ними словники.

Однак мова не є пасивним фіксатором змісту документа, а виконує активну регулювальну функцію, тобто добір мовних засобів безпосе­редньо впливає на дієвість документів. „Ділові папери - не матеріал для читання, - зазначає А. Коваль, - а засіб спонукання до дії. Саме цій меті повинна бути підпорядкована мова ділового документа"6.


Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1982. - С. 54.

Людина, яка їх складає, мусить добре володіти українською літера­турною мовою, зокрема тим її варіантом, який обслуговує сферу діло­вих стосунків та має писемну форму вияву.

Мовні засоби документів мають відповідати таким основним засадам:



1. Об'єктивність.

Особистий момент у документах зведений до мінімуму. Це досяга­ється вживанням мовних одиниць, які не називають особи мовця чи співрозмовника та дій, які вони виконують. Від першої особи викла­дають прохання (рідше пропозицію), висловлене в заяві, інформацію, подану в автобіографії, доповідній чи пояснювальній записці, розпо­рядчих документах, рекомендаційному листі, напр.:



Прошу звільнити мене від занять...;

Я, Василишин Богдан Павлович, народився...;

Доводжу (доводимо) до Вашого відома...

Я не з 'явився на заняття...

Наказую... Пропоную...

Знаю претендента ...

Об'єктивність документів пов'язана з використанням безособових конструкцій - односкладних безособових речень, присудок в яких ви­ражений формою інфінітива дієслів, безособовими дієсловами та пре­дикативними формами дієслів на -но, -то, предикативними прислів­никами, напр.: Запропоновано внести на розгляд питання про ...

Об'єктивності надає документам текст, викладений від третьої осо­би, напр.: Комісія ухвалила...; Університет гарантує...

2. Стандартність.

Стандартність документів на рівні мовних засобів передбачає ви­користання готових, перевірених практикою словесних формул, які легко сприймаються і точно описують ситуацію, яка неодноразово повторюється. Стандартизація мови документів дає змогу скоротити кількість зайвої інформації, швидко та ефективно її опрацювати. За даними інженерної психології, стандартизований текст сприймається в 8-10 разів швидше, ніж оригінальний. Стандартизовані мовні зворо­ти виступають як сигнал певного типу інформації, напр.: У порядку надання технічної допомоги... (лист-прохання). Якщо службова особа відмовляється від стандартного викладу, це може означати, що цьому документові, справі надають особливої ваги, зумовленої винятковістю, незвичайністю ситуації.

Стандартизація мови ділових паперів відбувається здебільшого на синтаксичному та лексичному рівнях. Стандартні речення - це тип ре­чень загального зразка, з чітко визначеним порядком розміщення його складових частин, членів речення і словесного наповнення конкрет­ної синтаксичної моделі, напр.: Заслухавши та обговоривши...; Ко­місія пришила до висновку; Рішення остаточне і оскарженню не під­лягає.

Основними лексичними засобами стандартизації мови ділових па­перів є канцеляризми, або кліше.

Канцеляризм - це слово або стійке словосполучення, граматична форма чи конструкція, які визначають специфіку адміністративно-ка­нцелярського підстилю офіційно-ділового стилю літературної мови. Відзначаються сухістю, беземоційністю, словотвірною одноманітніс­тю, напр.:

Заява. Доповідна записка. Витяг з протоколу. Довести до відома... Цей факт засвідчує...

Сучасною тенденцією більшості розвинених країн є „усування кан-целяриту". Канцелярський стиль стає анахронізмом, а отже, перешко­джає ясності та спричиняє дискомфорт. Не варто боятися „пускати" у професійну сферу форми, властиві живій мові, які не тільки не зіпсу­ють стилю, а, навпаки, зроблять його комунікативно повноцінним. Наприклад, вислів На сьогоднішній день відповідні роз 'яснення Нац­банку та ДПАУ з цього питання відсутні можна подати у такому відредагованому варіанті: Відповідних роз 'яснень Нацбанку та ДПАУ щодо цього досі немає.

Механічне перенесення словесних формул (кліше), термінологіч­них сполук з ділових паперів в усне мовлення, публіцистичний чи художній стиль породжує мовний штамп (трафарет, шаблон, мов­ний стереотип з негативним забарвленням) - вислів, який механічно відтворюється і в результаті багаторазового повторення втратив свою образність і стилістичну виразність. Уживання мовних штампів у не­відповідному контексті вважають порушенням мовної норми, напр.: Нам треба зустрітися з метою обговорення питання... замість Нам треба зустрітися, щоб обговорити...; або Я прибув на мітинг за­мість Я прийшов (приїхав) на мітинг. У художньому тексті штампи виконують роль стилістичного засобу створення комізму (Возний із п'єси „Наталка Полтавка" І. Котляревського освідчується в коханні Наталці словами: ,Це в состояніїпоставить на вид тобі сили любові моєй/..").


3. Логічна послідовність.

Усі частини документа логічно пов'язані. Це виявляється в межах речення чи тексту документа, які будуються з чітким дотриманням послідовності викладу матеріалу, вмотивованим порядком розташу­вання змістових частин тексту (вступ, основна частина, висновки) та поділом його на абзаци, пункти, підпункти.

Мовними засобами реалізації виступають слова, які вказують на причинно-наслідкові зв'язки (тому що; оскільки; через те, що; вна­слідок того, що), підкреслюють наступність, черговість подій або явищ (спочатку, водночас, одночасно, потім, насамкінець), виражають про­тиставлення (не ... а), позначають результативність виконання дій (отже, таким чином, в результаті).

Логічна послідовність передбачає вміння виділяти основне в доку­менті та зробити його очевидним для реципієнта.



4. Ясність викладу, точність опису.

Документ має бути зрозумілим, не викликати двозначності. Це до­сягається тоді, коли працівник глибоко проникає в суть справи і вміє дібрати слова і вислови, які дають змогу точно описати події чи явища об'єктивної дійсності, правильно користується термінами, уникає вузь­ко вживаних професіоналізмів.

Особливої точності та ясності потребують формулювання наказів, прохань, розпоряджень.

5. Свобода від суперечностей.

У документі не може бути смислової суперечності, коли аргументи суперечать один одному.

Одночасно форма вираження не має суперечити змісту висловлю­вання, наприклад, прохання, що висловлене у формі наказу: Дозволь­те повернутися до виконання своїх обов 'язків!

Текст документа є зразком офіційно-ділового стилю. Тому слова і вислови, які мають розмовний характер або є емоційно забарвлені, су­перечать мовностилістичним вимогам цього стилю.



6. Переконливість.

Забезпечується обгрунтуванням висловленої в документі думки, до­казовістю матеріалу, точністю в доборі цифрової інформації та фактів.

Переконливим діловий папір робить також вмінням розмістити матеріал - усе важливе слід подавати в документі, а інше оформляти у вигляді додатків.

7. Лаконічність.

Лаконічним вважають документ, в якому немає багатослівної аргу­ментації, зайвих слів та повторень.

Лаконічності можна досягти вживанням простих речень, загально­прийнятих скорочень, умовних позначень, а також стандартних зворо­тів мови.

Стежити за тим, щоб кожен аспект висвітлення питання займав своє місце в тексті документа і не повторювався.



8. Повнота інформації.

Повним називають документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов'язані з вирішенням питання.


§ 4. Характеристика найуживаніших документів. Вимоги до їх змісту та оформлення

Заява - це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі. Це один з найпоширеніших у справочинстві документів.

Заяви бувають особисті та службові.



Особиста заява містить прохання особи до керівника розділу чи підрозділу. її пишуть власноручно в одному примірнику.

Службову заяву укладає посадова особа від власного імені або від імені організації до посадової особи іншої організації, структури тощо, її можна відтворити механічним способом у декількох примірниках. Службова заява містить додаткові реквізити (назву та адресу організа­ції, вихідний номер документа тощо).

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і зовнішні.

У зовнішній особистій заяві обов'язково зазначають повну домаш­ню адресу чи відомості документа (паспорта), а у зовнішній службо­вій - повну поштову та юридичну адресу установи, підприємства, ор­ганізації.

У внутрішній заяві зазначати адресу і паспортні відомості не обо­в'язково.

Темами внутрішніх заяв студентів можуть стати прохання про на­дання академічної відпустки, матеріальної допомоги чи права посе­лення у гуртожитку, про переведення в іншу групу, прохання звільни­ти від занять, дозволити достроково складати сесію та ін. Змістом заяв з кадрових питань може бути: прохання про зарахування на певну по­саду чи звільнення з посади, переведення з однієї посади на іншу, на­дання чергової відпустки чи відпустки за власний рахунок, надання путівки в санаторій тощо.

Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання по­зики), заява про відкриття рахунка, позовні заяви (прохання про притяг­нення до відповідальності, відшкодування збитків, захист честі та ін.).

Заяви бувають прості і складні (містять відомості про додатки).

Заява складається з таких реквізитів:



  1. Відомості про адресата (назва посади, повна назва установи, прі­звище та ініціали керівника із зазначенням наукового звання, якщо особа, на ім'я якої подають заяву, має його).

  2. Відомості про адресанта (назва посади, прізвище, ім'я, та по-батькові особи, яка звертається із заявою, іноді адреса, телефон, пас­портні відомості).




  1. Назва виду документа.

  2. Текст.

5. Перелік додатків (документів, які додають до заяви на підтвер-
дження її правочинності чи вагомості аргументації).

  1. Дата.

  2. Підпис.

Примітки до оформлення реквізитів.

1. Відомості про адресата пишуть з великої літери праворуч; назву


посади, прізвище посадової особи подають у давальному відмінку,
чергуючи закінчення -ові, -еві (-єві) з (-ю). Якщо заяву адресовано
до організації, то її назва має мати форму родового відмінка з приймен-
ником до, напр.:

До профкому Львівського національного університету імені Івана Франка
2. Відомості про адресанта подають без прийменника від з малої
літери, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка звертається із заявою,
ставлять у формі родового відмінка, крапки в кінці останнього слова
немає. Прийменник від вживаємо лише тоді, коли прізвища адресата
й адресанта заяви є співзвучними або однаковими і їх треба роз-
межувати.

3. Назву документа пишуть з великої літери посередині рядка, крап-


ки не ставлять.

4. Текст починають писати з абзацу та з великої літери.


Найважливішим елементом заяви є текст, який має таку структуру:

а) прохання (прошу надати, прошу звільнити, прошу дозволити,


прошу перевести
тощо);

б) обґрунтування прохання (у зв'язку з..., оскільки...., відповідно


до...
тощо).

5. Додаток як підстава заяви містить перелік документів, які дода-


ють до неї, із точним формулюванням характеру чи вигляду докумен-
та, зазначенням кількості сторінок, напр.: довідка (форма), фотокарт-
ки (кількість і розмір) тощо.

Оформляють додатки кількома способами: а) після тексту з абзацу пишуть До заяви додаю і подають повні назви документів у формі зна­хідного відмінка; б) після тексту пишуть До заяви додаються такі документи або Додаток і вказують назви документів у формі назив­ного відмінка.



  1. Дату написання заяви пишуть зліва без абзацу.

  2. Підпис адресанта - праворуч.


Зразок 1:
Ректорові

Львівського національного університету

імені Івана Франка

проф. Вакарчукові І.О.

студента 4-го курсу економічного

факультету спеціальності „Кібернетика"

Гнатишина Андрія Степановича
Заява

Прошу перевести мене з денної на заочну форму навчання у зв'яз­ку з працевлаштуванням.



12.02.05

(Підпис)


Зразок 2:
Деканові факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка проф. Камінському В.М. студентки групи МВР-41 Гаврилюк Ірини Олексіївни
Заява

Прошу дозволити мені достроково складати літню екзаменаційну сесію у зв'язку з сімейними обставинами.


20.05.05 (Підпис)

Зразок 3:

Генеральному директорові ЗАТ „ЛАЗ" Ткаченкові О.І.

Деркача Миколи Васильовича, який проживає за адресою: вул. Нагірна, 74, кв. 10, м. Львів, 79057 тел. 240-53-30
Заява

Прошу зарахувати мене на посаду інженера відділу стандартизації. До заяви додаю:



  1. Копію диплома про вищу освіту.

  2. Трудову книжку.

  3. Особовий листок з обліку кадрів.

12.03.05

(Підпис)


Зразок 4:
Директорові ТзОВ „Світанок" Васильківській О.Т. економіста виробничого відділу Плющ Ірини Костянтинівни
Заява
Прошу надати мені чергову відпустку за 2004 рік терміном на 24 робочі дні (з 01.03.05 до 28.03.05).
15.02.05 (Підпис)
Автобіографія (від грец. autos - сам, bios - життя, grafo - пишу) -це документ, у якому особа подає опис свого життя і діяльності. Авто­біографія - обов'язковий елемент особової справи.

Документ має незначний рівень стандартизації. Виклад іде від іме­ні першої особи в хронологічному порядку, є вичерпний, але лаконіч­ний. Кожне важливе нове повідомлення починають писати з нового абзацу.

Крім автобіографії як точного документа, існує форма автобіогра-фії-розповіді з елементами опису, характеристикою людей, що у ній згадуються, образними мовними засобами. Такі автобіографії пода­ють зазвичай видатні люди, творчі особистості.

Автобіографія має такі основні реквізити:



  1. Назва документа.

  2. Текст.

  3. Дата написання.

  4. Підпис.

У тексті мають бути такі відомості:

  1. Прізвище, ім'я, по батькові.

  2. Дата народження: число, місяць (словом), рік.




  1. Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна, якщо за межами України, так, як зазначено у свідоцтві про народження).

  2. Відомості про навчання (повне найменування навчальних закла­дів, назви отриманих спеціальностей, так, як зазначено в дипломі).

  1. Відомості про трудову діяльність (час праці, найменування поса­ди і місця праці).

  2. Відомості про громадську роботу.

  3. Короткі відомості про склад сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, посада та місце праці / навчання).


Примітки до оформлення реквізитів.

  1. Назва виду документа пишеться посередині рядка, рядком ниж­че від верхнього поля аркуша.

  2. Подаючи відомості про членів сім'ї, не зазначають число і мі­сяць народження, а лише рік.

  3. Окрім нинішнього прізвища матері, у дужках подають її дівоче прізвище.

  4. Щодо складу сім'ї: неодружені особи подають відомості про бать­ків, сестер, братів, які не мають своєї сім'ї; одружені подають відомості про членів власної сім'ї - чоловік / дружина, діти.

5. Домашньої адреси подавати не треба.
Зразок 1:

Автобіографія


Я, Навроцька Олена Петрівна, народилася 23 лютого 1987 року в селі Дружба Радивилівського району Рівненської області.

У 1993 році пішла до першого класу Дружбівської СШ № 2, яку закінчила в 2004 році із золотою медаллю.

У 2004 році вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на економічний факультет за спеціальністю „Кібер­нетика". Зараз навчаюся на першому курсі.

Виконую обов'язки старости групи.

Склад сім'ї:

батько - Навроцький Петро Іванович, 1960 року народження, учи­тель математики та інформатики Дружбівської СШ №2;

мати - Навроцька (Махонюк) Ольга Василівна, 1963 року народжен­ня, вихователь Дружбівського дитячого садка „Ранок";

брат - Навроцький Іван Петрович, 1988 року народження, учень 10-го класу Дружбівської СШ № 2.

16.03.05 (Підпис)

Зразок 2:
Автобіографія
Я, Шевченко Данило Олексійович, народився 28 вересня 1978 року в місті Києві.

У 1985 році пішов до першого класу середньої школи № 160 міста Києва. Після закінчення 9 класів вступив до Гуманітарного ліцею міс­та Києва, який закінчив у 1995 році. Протягом 1999-2004 років навча­вся в музичній школі № 7 міста Києва з класу акордеона. Під час на­вчання в ліцеї відвідував секцію з настільного тенісу.

У 1995 році вступив до Інституту журналістики Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка. У роки навчання був членом редколегії факультетської газети.

Після закінчення університету в 2000 році було присвоєно кваліфі­кацію „Журналіст радіомовлення та телебачення".

З вересня 2000 до травня 2002 року працював на посаді кореспон­дента в газеті „День". З червня 2002 року - випусковий редактор про­грами новин у телекомпанії „Ера."

Склад сім'ї:

дружина - Шевченко Олеся Василівна, 1980 року народження, ме­неджер магазину „Інтертоп" у місті Києві;

дочка - Шевченко Ярина Данилівна, 2003 року народження.


24.06.05 (Підпис)
Резюме - це документ, що містить коротку інформацію про особи­сті, освітні, професійні відомості людини, яка його складає.

Це один з найефективніших засобів пошуку роботи. Документ стає конкурентоспроможним завдяки своєму вигляду і змісту. Резюме по­трібно обов'язково скласти на комп'ютері і видрукувати на якісному білому папері. Важливо розмістити резюме на одній сторінці, макси­мум - на двох. Особливості викладу в резюме - стислість, конкрет­ність, точність, динамічність. Головний принцип подання інформації - вибірковість (потрібно включати тільки ті факти, які важливі для посади, на яку особа претендує).



Реквізити резюме:

1. Назва виду документа (посередині).

2. Текст документа, який складається з таких блоків:

а) інформація для контакту (поштова домашня адреса - у лівому


кутку аркуша, телефон (разом із кодом міста), факс, електронна адре-
са - справа);

б) ім'я, прізвище (у називному відмінку);

в) мета (заміщення вакантної посади, участь у різноманітних заходах
і проектах тощо) написання документа;

г) відомості про освіту (роки навчання, повна назва навчальних закла-


дів, у яких навчалися, із зазначенням факультету та спеціальності);

д) відомості про професійний досвід (назва посади, яку займає особа,


та назви попередніх посад і місця праці із зазначенням стажу роботи);

е) особисті відомості (рік народження, національність, громадянство,


сімейний стан);

є) додаткова інформація (володіння іноземними мовами і комп'юте­ром, наявність прав водія, закордонного паспорта, членство у фахових організаціях, партіях, коло зацікавлень, якщо воно пов'язане з майбут­ньою роботою, ділові риси та ін.);

ж) вказівка про можливість надання рекомендацій.
Примітки до оформлення реквізитів.


  1. Найефективнішим засобом зв'язку з претендентом на посаду є телефон, тому подавати його потрібно обов'язково (домашній, робо­чий, стільниковий чи контактний).

  2. Ім'я та прізвище пишуть посередині аркуша і виділяють вели­ким жирним шрифтом.

  3. Усі інші блоки варто також подавати так, щоб вони не зливалися у суцільний текст, а чітко вирізнялися і легко читалися; виділити заго­ловки, подбати про те, щоб оформлення було в одному стилі.

  4. Усі події описують не в прямому, а у зворотному часовому поряд­ку, тобто спочатку вказують останнє місце праці, навчання.

  5. Випускники і студенти розташовують розділ „Освіта" перед роз­ділом ,Досвід роботи". Потрібно зазначати лише середні спеціальні та вищі навчальні заклади, у яких навчалися або вчаться. Тут описують і аспірантуру, курси або інші форми підвищення кваліфікації. Можна повідомити про відзнаки, наголосити на тих вивчених дисциплінах, які відповідають майбутній посаді. Що більше часу минуло після закінчен­ня навчального закладу, то менше місця цей пункт займає в резюме.

  1. У багатьох випадках розділ „Досвід роботи" („Професійна діяль­ність") є основним, тому його потрібно продумати і заповнити особ­ливо ретельно. Зазначають роки (місяці) праці, посаду, повну назву установи (фірми, підприємства чи організації); можна коротко описа­ти сферу і напрями діяльності, функціональні обов'язки, але намага­тися, щоб це було системно, тоді кар'єра спостерігатиметься виразні­ше. Не потрібно охоплювати весь трудовий стаж, а лише виділити два-три місця праці (за останні 10 років). І навпаки, якщо досвіду немає, то цей розділ не подають. Можна також як досвід вказати практику, яку проходять студенти під час навчання.

  2. У частині „Особисті відомості" зазначають вік, вказуючи лише рік народження або кількість років, про сімейний стан пишуть: заміж­ня/незаміжня або одружений / неодружений; дітей називають за стат­тю і віком.

  3. У „Додатковій інформації" варто насамперед сказати про ступінь володіння іноземними мовами та навички роботи з комп'ютером.

Рівень знання іноземної мови можна оцінити за такою градацією: досконало, вільно, добре, зі словником, на розмовному рівні. Не по­трібно завищувати рівень знання мови. Доцільно вказати, яка мова є рідною.

Працювати з комп 'ютером можна вміти на рівні користувача чи програміста, варто чітко вказати мови і програми, які знаєте. Важливу роль відіграє знання Інтернету, вміння користуватися електронною пош­тою, володіння бухгалтерськими програмами, а також спеціальними, наприклад, графічними редакторами, тощо.



Знання оргтехніки передбачає вміння працювати з офісними міні-АТС, ксероксом, факсом.

Наявність водійського посвідчення, закордонного паспорта, влас­ного автомобіля, ПК також може мати значення. Додатково вказують закінчені курси, вміння, які для майбутньої роботи будуть доречні.

Перелічуючи ділові риси, досить назвати три-чотири, які є вагоми­ми для обраної посади, наприклад, відповідальність, порядність, ко­мунікабельність, креативність, врівноваженість, мобільність, органі­заторські здібності, безконфліктність.

9. Вислови Рекомендації будуть надані на вимогу або При потребі


подам рекомендації
можна вміщувати лише в тому разі, якщо такі ре-
комендації справді існують.

10. Не варто перенасичувати документ великою кількістю ін­формації, головне, щоб текст характеризував автора як досвідченого, надійного, перспективного працівника (пошукувача). Потрібно нада­вати перевагу позитивній інформації, зосереджувати увагу на досяг­неннях. Уся інформація, викладена в резюме, має бути достовірною.

10. Не варто описувати причини, через які пішли з попередньої ро­боти, фізичні характеристики; зазначати вимоги до зарплати; додавати фотографію, якщо цього спеціально не передбачено; називати імена людей, які дають рекомендацію.

Останніми роками вага резюме у процесі пошуку роботи зросла. Це перший погляд на особу, яка прагне зайняти певну посаду, очима роботодавця чи кадрового агентства, тому від чіткості форми і дохід­ливості змісту документа залежить, чи свій шанс особа-претендент зможе використати. На перегляд резюме витрачають 2-3 хвилини, і якщо воно не привернуло уваги, - отже, не спрацювало.

Резюме можна надсилати до установи, що оголосила про наявність вакантної посади (як паперовий чи електронний варіант), або розмі­щувати в Інтернеті на спеціалізованих мережевих сайтах. Рукописний варіант неприпустимий.

Для кожного нового місця праці бажано складати окреме резюме, правильно розставляючи акценти саме на тих навичках і знаннях, які потрібні для цієї пропозиції. Непогано скласти резюме двома мовами; резюме іноземною мовою має відповідати правописним і стилістич­ним нормам, бути оформлене за тими самими вимогами, що ставлять­ся й до резюме українською мовою.
Зразок 1:
Резюме


вул. Широка, 48, кв.31, м. Львів, 79052 тел.67-50-42

e-mail: oleksa(g).vahoo.com





ОЛЕКСІЙ КИРИЛИЧ
Мета: заміщення вакантної посади керівника рекламного відділу з умовою професійного вдосконалення і росту.

Освіта: 1997-2002 pp. - Львівський національний університет імені Івана Франка, економічний факультет, спеціальність „Менедж­мент організацій".

Досвід: серпень 2002 р. - дотепер - менеджер з реклами ТзОВ „Пол-Гарт".

Особисті відомості: українець, 1980 року народження, неодружений.

Додаткова інформація: вільно володію англійською, російською мо­вами, польською - на розмовному рівні; маю навички роботи з комп'ютером - Word, Internet, Excel, PowerPoint; є права водія категорії В і С; зацікавлення - автомобілі, комп'ютер. Рекомендації будуть надані на вимогу.
Зразок 2:

Резюме


вул. Пилипа Орлика, 40, кв.18, м. Львів, 790038 тел. 240-69-04 моб. 8-067-929-12-26 e-mail: fish@,ua.fm

НАТАЛІЯ СТЕЦЮК Мета: заміщення вакантної посади провідного спеціаліста відділу

внутрішньобанківських операцій. Освіта: 1992-1997 рр. - Львівський національний університет імені

Івана Франка, економічний факультет, спеціальність „Фінан­си", магістр.



Досвід: 2000 р. - дотепер - економіст відділу внутрішньобанківських операцій ВАТ „КБ „Мрія";

вересень 1997 р. - грудень 1999 р. - касир відділу касових операцій ВАТ „КБ „Мрія". Особисті відомості: українка, 1975 року народження, заміжня, маю доньку 7 років.



Додаткова інформація: знання мов - українська, російська (вільно), англійська, німецька (вільно); комп'ютерні навички: ОДБ, OpenOffice, 1 С-Бухгалтерія, NC, World, Internet, Excel, про­грамування на C++, Java, HTML. Вмію користуватися орг­технікою. Особисті якості: відповідальність, самостійність, вимогливість, організаційні здібності. При потребі подам рекомендації.

Характеристика - це документ, в якому в офіційній формі вислов­лено громадську думку про працівника як члена колективу, дано оцін­ку його ділових та моральних якостей.

Характеристику складають на вимогу самого працівника або на письмовий запит іншої установи. Характеристика може бути потрібна при вступі до навчального закладу, висуванні на виборні посади, при обранні за конкурсом, атестації працівника тощо.
Реквізити документа:

1. Назва виду документа (посередині).

2. Анкетні відомості особи, якій видається характеристика (прізви-
ще, ім'я, по-батькові, посада (вчений ступінь і звання), рік народжен-
ня, національність, освіта - справа у стовпчик.

3. Текст, який містить такі відомості:

а) трудова діяльність працівника (з якого часу в цій установі, на
якій посаді);

б) ставлення до службових обов'язків (ставлення до роботи, підви-


щення професійного та наукового рівня, досягнення, урядові нагоро-
ди, заохочення, дотримання трудової дисципліни);

в) громадська діяльність;

г) моральні якості (риси характеру, ставлення до колег);

д) висновки (пропозиції, рекомендації щодо працівника, призна-


чення характеристики).

4. Дата (ліворуч).

5. Назва посади, прізвище та ініціали і підпис відповідальної служ-
бової особи.

6. Гербова печатка організації, яка видала характеристику.


Примітки до оформлення реквізитів.

  1. Анкетні відомості (у правій половині аркуша) подають у формі родового відмінка (без прийменника), крім відомостей про освіту - у називному відмінку.

  2. Щоб уникнути перекручення прізвища особи, якій видають ха­рактеристику, починати текст потрібно з прізвища, імені, по батькові в називному відмінку.

  3. Текст пишуть від третьої особи. Кожне нове повідомлення почи­нають з абзацу.

Зразок 1:
Характеристика

Федорович Христини Вікторівни, студентки факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, 1985 року народження, українки, освіта середня


Федорович Х.В. навчається на III курсі факультету міжнародних відносин за спеціалізацією „Країнознавство". Протягом навчання в університеті зарекомендувала себе здібною студенткою.

До навчання ставиться сумлінно, має глибокі знання з усіх предме­тів, усебічно розвинена. Постійно підвищує свій професійний рівень, виступає з науковими доповідями на звітно-наукових студентських конференціях. Складає сесії на відмінно.

Федорович Христина брала участь у V Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика і зайняла на другому етапі перше місце.

Упродовж навчання є активним членом гуртка „Молода диплома­тія". Зарекомендувала себе хорошим організатором під час студент­ських публічних дебатів на тему „Стратегічні пріоритети України".

Відповідальна, вимоглива до себе, доброзичлива. Має повагу се­ред товаришів і викладачів факультету.

Рекомендуємо Федорович Христину до участі в міжнародному сту­дентському проекті „Україна - Європа: шлях до інтеграції".
20.04.05
Декан факультету міжнародних відносин Львівського національного університету

імені Івана Франка (Підпис) О.М. Коломієць



6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення

5БЗ

Зразок 2:
Характеристика

Лукеренка Миколи Андрійовича, методиста аналітичного відділу ТзОВ „Соцінформ", 1980 року на­родження, українця, освіта вища

Лукеренко М.А. працює на посаді методиста з листопада 2002 року після закінчення економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. До своїх посадових обов'язків ставиться сумлінно і відповідально. Дбає про вдосконалення фахових умінь, ви­являє творчу активність у написанні нових соціологічних проектів.

Брав участь у міжнародній програмі „Молодь проти наркотиків", підготував матеріали для публікації результатів соціологічних дослі­джень у межах програми. Працював у складі групи, яка відповідала за проведення екзит-полів на виборчих дільницях м. Львова під час пре­зидентських виборів 2004 року. Засвідчив уміння оперативно опрацьо­вувати статистичні відомості, має аналітичні здібності.

Є позаштатним працівником газети „Галицький вісник", в якій веде рубрику „Цифри і факти".

Ініціативний, енергійний, наполегливий у роботі, неконфліктний, у ставленні до колег доброзичливий. Має повагу серед членів колективу.

Характеристика призначена для подання в соціологічну службу Львівської міської ради.
14. 05.05

Директор (Підпис) Г.І. Драбик


Рекомендаційний лист - це документ, який подають у ситуації кло­потання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу, по­дання на здобуття стипендії, гранту тощо. Особа-претендент бажає заручитися поважною рекомендацією, коли влаштовується на роботу (навчання) чи подає клопотання про матеріальне заохочення.


За рекомендаційним листом можна звертатися до особи, яка добре знає претендента, його професійні та моральні якості, наукові здобут­ки, коло зацікавлень тощо, а також має авторитет та визнання у своїй галузі. Той, хто рекомендує, несе відповідальність за рекомендовану особу. Справа честі - подати об'єктивну та правдиву інформацію. Якщо рекомендацію просить особа малознайома чи ненадійна, то навряд чи варто ставити свій підпис на рекомендаційному листі. Рекомендації можуть бути й негативними, якщо автор вважає, що претендент не відповідає посаді, про яку клопочеться. У такий спосіб вдасться попе­редити можливі ускладнення чи непорозуміння. В рекомендаційному листі можна зазначити про вади претендента, які могли б йому зашко­дити на шляху до успіху, напр.: Кириленко А.П. принципова, уважна до клієнтів, має великий досвід роботи у цій сфері, але досягти най­вищих результатів їй часом заважає зайва запальність та нестри­маність, або На жаль, я не можу взяти на себе відповідальності ви­соко оцінити професійні якості А.П. Кириленка, або Ковалюк В.І. не зможе виконувати покладених на нього обов 'язків тощо.

Рекомендаційні листи обов'язково містять відомості:



  • як довго, звідки ви знаєте претендента;

  • як оцінюєте його професійний рівень;

  • з якими його працями чи досягненнями ознайомлені;

  • як оцінюєте моральні якості претендента;

• висновки щодо відповідності претендента посаді, про яку кло­почеться.
Зразок рекомендаційного листа:

Шановні колеги,

дозвольте представити Вам випускницю економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Петришин Марію Іванівну.

Петришин М.І. успішно захистила магістерську роботу на тему „Ринкова трансформація України", має глибокі знання проблем рин­кових відносин, володіє практичними навичками організації та розви­тку малого бізнесу в умовах ринку. Як керівник її магістерської робо­ти хочу вказати на вміння бачити проблему і знаходити ефективні шляхи її розв'язання. Відзначається самостійністю мислення, аналі­тичним розумом, наполеглива та цілеспрямована.






6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення

565

Знаю Петришин М.І. як переможця конкурсу студентських науко­вих робіт. Вона неодноразово виступала на студентських наукових кон­ференціях та засіданнях наукового гуртка. За наявності відповідних умов праці може досягти значних успіхів і забезпечити Вашій фірмі істотну користь.

Гадаю, що прийнявши Петришин М.І. на посаду завідувача відділу статистики, Ви зробите вдалий вибір.


20.06.05 Доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії Львівського національного

університету імені Івана Франка (Підпис) К.П. Біланюк


Деколи для полегшення роботи і охоплення всіх рис претендента на дотації, стипендії, премії, гранти тощо додають формуляри рекомен­дацій. Той, хто рекомендує, має лише заповнити відповідні пункти, напр.:

1. Коротко з'ясуйте, відколи ви знаєте претендента і наскільки озна-
йомлені з його роботою.

Якщо претендент студент чи аспірант, заповніть, будь ласка, пунк­ти 2-7.

2. Загальна підготовка.


  1. Оригінальність.

  2. Розсудливість.

  3. Старанність, працьовитість.

  4. Вміння усно і письмово висловлювати думки.

  5. Загальні зауваження.


Візитна картка (візитівка, візитка) - документ, який представляє приватну особу чи організацію. Обмін візитними картками - обов'яз­ковий атрибут ділових стосунків. Візитна картка - це природний, ор­ганічний, усталений спосіб подання інформації про себе і встановлен­ня контактів між людьми, матеріальний слід знайомства, який можна довго зберігати, символ ділового втаємничення.

Вигляд сучасної візитної картки пов'язаний із виглядом і особливо форматом американської кредитної картки, яку легко сховати до гаман­ця. Цей формат "business card " - 9 х 5 cm - загальноприйнятий у світі. Існує застереження про формат 6 х 10 см - для високих посадових осіб та особливий формат у різних європейських країнах для дружин офі­ційних осіб (4x8 см).

Візитна картка - прямокутник з твердого паперу білого кольору (до­пускають два кольори). На візитній картці може бути знак фірми, фото власника. Шрифт суворо не регламентується, декоративні елементи вважають зайвими. Текст краще писати однією мовою, залишаючи зво­ротний бік вільним для будь-яких інших записів, не варто друкувати двома мовами на різних боках картки. Застерігають утримуватися від написів іноземною мовою, якщо немає певності щодо грамотності.

Основне завдання візитної картки - давати повну інформацію тому, хто її отримує, про того, хто її вручає. Щоб виконувати цю функцію, візитна картка має містити такі відомості: ім'я та прізвище, видруку­ване одним шрифтом; становище, посада, функції; назва установи, закладу, підприємства, організації; адреса (службова, домашня), теле­фон. Подавати номер домашнього телефону у деяких країнах, наприк­лад, у Франції, не прийнято. Кількість вказаної на картці інформації залежить від призначення картки (представляти приватну особу чи мати рекламний характер, тобто представляти фірму чи організацію). Рек­ламні візитні картки подають більше інформації, ніж приватні, часто художньо оформлені, виконують функції рекламного оголошення фір­ми, її послуг, комерційних пропозицій тощо.

Автори візитних карток мають перед собою два критерії, що іноді важко погодити між собою, - імідж і функціональність, вигляд візит­ної картки також виявляє смак і почуття міри її власника. Лаконічна повнота титулів і звань, витонченість ліній, гармонічні пропорції, пра­вильний підбір шрифту - усе це робить візитну картку привабливою і водночас природною. Можливо, тому, наприклад, в Японії існує гра­дація візитних карток. Японці в повсякденному житті користуються не однією візиткою, а замовляють різні види: для офіційних прийомів, для неофіційних зустрічей, для близьких друзів тощо.

Наявність візитної картки під час ділових контактів - знак серйоз­ності ділового партнера та його намірів, компетентності та відпові­дальності.



Застосування візитної картки також має певні правила. Основні про­токольні випадки використання її такі: привітання, висловлення спів­чуття, висловлення подяки, від'їзд з країни, представлення, запрошення на прийом, зміна адреси та ін. Залежно від випадку на візитній картці роблять напис простим олівцем найчастіше зліва. Традиційно це скоро­чення відповідного тексту французькою мовою, але залежно від харак­теру стосунків можна писати українською мовою повним текстом:

p. f. (pour fйliciter) - щоб привітати;

p. f. N. a. (pour fйliciter le Nouvel an) - щоб привітати з Новим роком;

p. r. f. N. a. (pour remersier et fйliciter le Nouvel an) - щоб подякувати і привітати з Новим роком;

p. p. (pour presenter) - щоб відрекомендувати;

р. с. (pour condolйances) - щоб висловити співчуття;

p. r. (pour remersier) - щоб подякувати;

р. р. с. (pour prendre conde) - щоб попрощатися.

Картки передають особисто, через секретаря, кур'єра або надсила­ють поштою. їх вкладають у спеціальний конверт із зазначенням адре­сата. Етикет вимагає, щоб на отриману картку адресат відповів протя­гом доби.


Туристичне агентство „Світ"

Яворська Людмила Миколаївна

заступник директора




Зразки візитних карток:

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філологічний факультет

Лебідь Андрій Вікторович

S Відпочинок вул. Перемоги, 46

^Екскурсії м. Донецьк, 83121

^ Оздоровлення Тел / факс: (062) 384-50-21

доцент кафедри прикладного мово'знаастаа

пл. Ринок, 8, кв. 12 Тел.: (032) 296-40-15

м. Львів, 79000 E-mail: lebid@ua.fm
Доручення - це документ, який надає право конкретній особі на певні дії від імені окремого громадянина чи організації (отримання грошових або матеріальних цінностей, юридично значущі дії).

Доручення поділяють на особисті (приватні) та офіційні.



Особисті доручення складають особи, які передають власні права іншим особам, Це може бути право на отримання заробітної плати, поштового переказу, матеріальних цінностей та ін.

Офіційні доручення видають на одержання грошових і товарно-матеріальних цінностей, здійснення господарських, посередницьких, транспортних операцій тощо.

Залежно від обсягу та змісту повноважень, що надаються представ­никові, доручення поділяють на разові, спеціальні та загальні.


Разові видають на виконання одноразової дії (отримання коштів, матеріальних цінностей); спеціальні - на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання господарських і банківських операцій); загальні - на ви­конання розширених повноважень (управління майном, банківські операції).

Максимальний термін дії доручення не може перевищувати трьох років. Якщо термін не вказано, він зберігає юридичну силу протягом одного року від дня його укладання. Важливі доручення засвідчують­ся нотаріально.


Особисте разове доручення має такі реквізити:

  1. Назва документа (посередині сторінки).

  2. Текст документа, у якому зазначено:

а) прізвище, ім'я, по батькові особи, яка видає доручення (паспорт-
ні відомості);

б) прізвище, ім'я, по батькові особи, що отримує доручення (пас-


портні відомості);

в) зміст дій, обов'язків, прав, які має повноваження виконувати до-


вірена особа;

г) термін дії разового доручення.



  1. Дата складання.

  2. Підпис особи, яка видає доручення.




  1. Засвідчення підпису особи, яка видає доручення, керівником організації, де вона працює чи навчається (Підпис Іванчуксґ П.М. за­свідчую);

  2. Посада, назва організації, підпис, ініціали та прізвище того, хто засвідчує.




  1. Дата засвідчення.

  2. Печатка організації, де працює засвідчувач.

Зразок особистого доручення:
Доручення
Я, Андрійчук Олександр Іванович, студент II курсу економічного факультету (паспорт серії КЛ № 813962, виданий Кам'янка-Бузьким РВ УМВС України у Львівській області 4 липня 2003 р.) доручаю Зу­бик Світлані Іванівні (паспорт серії ВЛ № 306725, виданий Старови-жівським РВ УМВС у Волинській області 21 серпня 2002 р.) отримати в касі Львівського національного університету імені Івана Франка на­лежну мені стипендію за грудень 2004 року.

Доручення дійсне до 31 січня 2005 року.

15 січня 2005 р. (Підпис)

Підпис Андрійчука О.І. засвідчую:

Декан економічного факультету (Підпис) М.С. Бондаренко

17 січня 2005 р.


Розписка - це документ, який підтверджує передавання й отримання документів, грошей, товарів, матеріальних цінностей від установи чи іншої особи.

Розписки бувають особисті (приватні) та службові. Розписка може мати довільну форму викладу, але обов'язково міс­тить такі реквізити:



  1. Назва документа (посередині сторінки).

  2. Текст розписки, де зазначено:

а) прізвище, ім'я, по батькові, посада (а також назва установи) особи,
яка видає розписку і підтверджує отримання цінностей;

б) прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка передала цінності;

в) найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість,
точна сума коштів - цифрами і словами (у дужках);

г) підстава для передавання й отримання цінностей (для службової


розписки).

  1. Дата складання документа.

  2. Підпис особи, яка отримала цінності.

  3. Засвідчення підпису (у приватній розписці).

Якщо передають суму грошей, у розписці вказують адресу, паспорт­ні відомості того, хто їх отримує. Підпис особи, яка дає розписку, за­свідчує нотаріус. Розписку пишуть тільки в одному примірнику. Виправлень у розписці не може бути.
Зразок розписки:
Розписка
Я, асистент кафедри соціології економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Ткач Марія Семенів-на, отримала від завідувача кафедри 150 анкет для соціологічного до­слідження на суму 86 (вісімдесят шість) гривень для проходження практики студентів III курсу спеціальності „Соціологія".

Підстава: наказ декана економічного факультету № 20 від 12.06. 05.


17.06.05 (Підпис)
Протокол - це документ, що відображає процес і результати по­стійних та тимчасових колегіальних органів, фіксує проведення збо­рів, нарад, засідань, обговорень тощо.

За обсягом протоколи можна поділити на:

1) стислі, у тексті яких написано лише ухвали;

2) повні, у тексті яких стисло записують виступи доповідачів та


інших учасників зборів, засідань, нарад, формулюють ухвали;

3) стенографічні, у яких усі виступи записують дослівно.


Реквізити протоколу:

  1. Назва документа.

  2. Порядковий номер протоколу.

3. Назва заходу, який протоколюється (збори, нарада, засідання,
конференція тощо).

  1. Назва організації, де відбувався захід.

  2. Дата проведення заходу (ліворуч).




  1. Місце (місто, село) проведення заходу (праворуч на рівні дати проведення заходу).

  2. Посада, прізвище, ініціали керівників заходу (голови, секрета­ря, членів президії).

  3. Кількісний склад учасників заходу.

  4. Порядок денний (у називному відмінку).

  5. Текст протоколу.

11. Перелік додатків (із зазначенням кількості сторінок, якщо по-
трібно).

12. Підписи керівників заходу (голови і секретаря).


Примітки до оформлення реквізитів.

  1. Якщо кількісний склад учасників заходу становить 10-12 осіб, то можна назвати всіх присутніх. Якщо їх більше, вказують кількість присутніх і додають до протоколу реєстраційний листок. Так само оформляють кількість відсутніх.

  2. Текст протоколу відповідає пунктам порядку денного. Текст кож­ної позиції укладають за формою: СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВА­ЛИЛИ. Біля "СЛУХАЛИ" римськими цифрами ставлять номер питан­ня, що розглядається. Після слова ставлять двокрапку. Потім подають ініціали та прізвище доповідача, ставлять тире і розкривають зміст виступу. Якщо є текст доповіді, це позначають у дужках зауваженням Текст доповіді додається.

  3. Виступ можна оформляти як пряму мову особи, яка його виголо­шує, або як непряму мову.

  4. Ухвала може складатися з одного чи декількох пунктів, які нуме­рують арабськими цифрами. Якщо ухвала має форму резолюції, вона складається з констатуючої та резолюційної частин (у констатуючій частині обґрунтовують важливість питання, що розглядається, дають стислу характеристику стану справ; у резолюційній - визначають захо­ди для виконання завдань, розв'язання проблем, усунення недоліків).

Учасник заходу може викласти особливу думку щодо прийнятої ухвали. Це оформляють на окремому аркуші, на якому мусить бути підпис і дата, та додають до протоколу.

5. Результати голосування записують так: За Бакаленко Н.І. подано


37 голосів, проти — 2, утримався — 1.

Протокол укладає спеціально призначений (обраний) працівник -секретар, який пише чернетку під час роботи колегіального органу, доопрацьовує текст документа після засідання і подає його на підпис голові. Протокол набуває чинності після того, як його підписали сек­ретар і голова.



Зразок протоколу:
Протокол № 4

14.01.05 М.Львів


загальних зборів акціонерів ВАТ „ПК-сервіс"
Присутні: 254 особи (реєстраційний листок додається) Голова: Л.Г. Михайлюк Секретар: ТІ. Павленко
Порядок денний
1. Звіт Правління про результати фінансово-господарської діяль-
ності Товариства за 2004 рік.

  1. Визначення основних напрямів діяльності Товариства на 2005 рік.

  2. Переобрання членів Правління Товариства.

І. СЛУХАЛИ:

Звіт Голови Правління Даців Т.С. про результати фінансово-госпо­дарської діяльності Товариства (текст звіту додається).


ВИСТУПИЛИ:

Голова Спостережної ради Товариства Павлюк Л.П. - вказала на важливість внесення змін і доповнень до Положення'про Правління Товариства.

Голова Ревізійної комісії Степанюк P.O. - висловила зауваження Ревізійної комісії щодо фінансово-господарської діяльності Товарист­ва за 2004 рік.
УХВАЛИЛИ:


  1. Звіт Голови Правління Даців Т.С. схвалити.

  2. Пропозицію Павлюк Л.П. врахувати. II. СЛУХАЛИ: ...

Голова Секретар

(Підпис) (Підпис)

Л.Г. Михайлюк ТІ. Павленко

Витяг з протоколу - це відтворення частини протоколу, яка сто­сується розгляду окремого питання. Іноді з тих чи інших причин ця інформація стає потрібною фізичній чи юридичній особі.



Реквізити:

  1. Назва виду документа.

  2. Номер витягу з протоколу (відповідає номеру повного протоколу).

  3. Назва заходу, який протоколюється.

  4. Назва організації, де відбувся захід.

  5. Дата проведення заходу (пишуть ліворуч).




  1. Місце (місто, село) проведення заходу (пишуть праворуч на рівні дати проведення заходу).

  2. Пункт порядку денного, що цікавить особу чи установу, якій вида­ють витяг.

  3. Ухвала (вміщують повний текст ухвали з питання порядку денного або ту частину ухвали, яка безпосередньо стосується замовника витягу).


Примітка:

Витяг засвідчується підписами голови та секретаря зборів і скріп­люється печаткою та підписом посадової особи, яка згідно з розподі­лом функціональних обов'язків видає витяги і є відповідальною за їх достовірність та відповідність текстові протоколу-оригіналу.


Зразок витягу з протоколу:

Витяг з протоколу № 2


24.10.04 м.Львів

засідання профспілкового комітету Львівського національного університету імені Івана Франка


І. СЛУХАЛИ: Про надання путівки до лікувально-профілактично­го санаторію „Карпати" лаборантові кафедри педагогіки і психології Сенику Д.Г.

УХВАЛИЛИ: Надати лаборантові кафедри педагогіки і психології Сенику Д.Г. путівку до лікувально-профілактичного санаторію „Карпати". Оригінал підписали:

Голова (Підпис) В.М. Андріюк

Секретар (Підпис) СІ. Герега

Пояснювальна записка - це документ, який укладають для пояс­нення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівника на вимогу керівника, а у деяких випадках - з ініціативи підлеглого.

Пояснювальні записки є службові та особисті.


Реквізити:

  1. Адресат (посада, прізвище та ініціали керівника, якому пода­ється записка).

  2. Автор документа (його посада, прізвище та ініціали); назва струк­турного підрозділу, який подає документ.

  3. Назва виду документа.

  4. Заголовок до тексту (у службовій пояснювальній записці).

  5. Текст.

  6. Дата.

  7. Підпис.


Примітка:

Пояснювальну записку, що не виходить за межі установи, пишуть на стандартному аркуші паперу; ту, що скеровується за межі установи, оформляють на бланку і реєструють.



Зразок особистої пояснювальної записки:
Деканові

хімічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка проф. Терлецькому П.М.


Пояснювальна записка
Я, Михальченко Сергій Володимирович, студент групи ХМХ-32, не прийшов 18 лютого 2005 року на заняття з неорганічної хімії у зв'яз­ку з хворобою.

Довідку № 27 від 15.02.05 з поліклініки додаю.



21.02.05

(Підпис)


1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка