Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ "Каравела" 2005 '276. 11(075. 8) Гриф надано



Сторінка13/23
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.37 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   23
§ 2. Прикметник у професійному мовленні

Прикметник - це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

Ознака предмета, названа прикметником, може бути безпосеред­ньою або вираженою через стосунок до інших предметів, осіб, явищ, дій, станів, кількості, обставинної ознаки.

Відповідно до значення прикметники поділяють на три розряди -якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов'язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета, напр.: синій, малий, солодкий, ли­сий, спокійний.

Вона може бути градуйована за інтенсивністю, напр.: синій - синю­ватий, пресиній, важливий — надважливий, великий — завеликий; не­сказанний, нездоланний, неоціненний, незліченний чи синій-синій тощо.

Мовець може передавати своє особливе емоційне ставлення до яко­сті предмета за допомогою специфічних суфіксів згрубілості та пест­ливості (-езн-, -елезн-, -ущ-/-ющ-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та ін.), напр.: довгий — довжелезний, синій — синенький, синесенький; тонкий — то­ненький, тонюсінький.

Спеціальними засобами вираження міри вияву порівнювальної озна­ки є форми ступенів порівняння.

Ступені порівняння - це граматична категорія прикметників, яка ґрунтується на протиставленні форм якісних прикметників, які нази­вають ознаку, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з та­кою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку.

Розрізняють два ступені порівняння - вищий та найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження:



1. Проста форма вищого ступеня твориться від основи якісного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-, вибір яких зумовлений законами милозвучності, пор.: дорогий — дорожчий, але теплий — теп­ліший. Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомо­гою обох суфіксів, які є носіями різних семантичних відтінків, пор.: рідші випадки /рідкіша олія, товща дошка / товстіша людина, але варіантними є форми старший і старіший, тихший і тихіший.

Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від іншої основи, напр.: гарний — кращий і ліпший, поганий — гірший, великий — більший. Процес творення простої форми прикметників за допомо­гою суфікса від іменників з кінцевими приголосними г, з, ж, с супроводжується чергуванням (суфікси -к, -ок при цьому усікають-ся), напр.: дорогий — дорожчий, близький - ближчий, дужий — дуж­чий, високий — вищий.

Додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня тво­риться проста форма найвищого ступеня порівняння, напр.: дорож­чий — найдорожчий, тепліший — найтепліший, кращий — найкращий, гірший - найгірший, більший - найбільший. Для підсилення якості вживають частки що-, як-, напр.: якнайкращий, щонайкращий, щояк-найкращий.

2. Складена форма вищого ступеня твориться додаванням слів більш abo менш до прикметника, напр.: більш (менш) дорогий, більш (менш) теплий, більш (менш) гарний.

Для творення найвищого ступеня порівняння використовують сло­ва найбільш (найменш), які додають до форми прикметника, напр.: найбільш (найменш) дорогий, найбільш (найменш) теплий, найбільш (найменш) гарний.

У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порів­няння прикметників.

Треба пам'ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають:

а) абсолютну ознаку, напр.: мертвий, глухий, сліпий;

б) масть тварин, напр.: чалий, гнідий, буланий, вороний;

в) неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий, білявий, зеленавий;

г) ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших пред-


метів, напр.: кремовий, бузковий, шоколадний;

д) суб'єктивну оцінку якості, напр.: темненький, синенький, ста-


резний;

е) недосяжну ознаку, напр.: нездоланний, незрівнянний, нескінчен-


ний.

А також прикметники, які мають у своїй структурі префікси пре-, ультра-, архі-, над-, напр.: прегарний, ультрамодний, архіважливий, надважкий, або є складними, напр.: темно-синій, жовтогарячий.

Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.

Найтиповішими помилками щодо творення та застосування форм ступенів порівняння є:



  • заміна найвищого ступеня порівняння вищим, напр.: кращілюди замість найкращі люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання;

  • вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж, напр.: Він старший мене замість Він стар­ший від мене;

  • поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: більш(менш) дорожчий, більш (менш) тепліший;

  • використання займенника самий у невластивому йому значенні, напр.: самий дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.

У текстах ділового стилю якісні прикметники порівняно з віднос­ними вживають менше, однак вони часто є компонентами складених найменувань або термінів, напр.: вільне коливання, гнучкий курс, твер­да валюта, нова техніка, великий попит; форми ступенів порівняння в таких конструкціях втрачають значення порівнювальної ознаки, напр.: вищий сорт, вища школа, старший викладач, молодший науковий співробітник.

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосе­редньо, а за відношенням до: а) предмета, напр.: річний звіт, валют­ний рахунок, процентні ставки; б) дії, процесу, стану, напр.: коливний курс, платіжний баланс; в) місця, часу, напр.: внутрішній ринок, тим­часові коливання; г) кількості, напр.: подвійний курс.

На відміну від якісних відносні прикметники є похідними, які утво­рені за допомогою суфіксів -н-, -ое-, -ев-, -ськ-, -івськ-, -льн-, -ічн-та інших від іменникових, дієслівних, числівникових, прислівникових основ, напр.: конкурс —> конкурсний, план —» плановий, біржа —> бір­жовий, кореспондент —> кореспондентський, банк —> банківський, об­числювати —■> обчислювальний, технологія —> технологічний, два —> подвійний, сьогодні —> сьогоднішній.

У багатьох випадках до творення долучаються префікси без-, від-, між-, на-, над-, перед-, під-, по-, поза-, понад-, при- та інші, які разом із суфіксами творять похідні відносні прикметники, напр.: безпроцент­ний кредит, відсоткова ставка, міжбапківський ринок, подвійний курс та інші, або відбувається процес складання основ чи цілих слів, напр.: грошово-кредитна криза, малоцінні інструменти, швидкозно­шувані предмети.

Саме відносні прикметники переважають у текстах ділового мов­лення. Конкретизуючи значення іменників, вони входять до термі­нологічних словосполучень, напр.: паперові гроші, цінні папери, кре­дитний ризик, економічні відносини, страхові збитки, комерцій­ний кредит.

Послаблення семи „дія" спричиняє перехід дієприкметників у від­носні прикметники, напр.: відкриті (тобто публічні) торги, фіксова­ний (тобто постійний) податок, плаваючий (тобто нестійкий) курс. Нарівні з ними функціонує група віддієслівних відносних прикметни­ків, напр.: захисне застереження, відправна ціна, заборонний тариф.

Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належніс­тю його людині або тварині.

Отже, відповідно твірною базою можуть бути лише назви істот, від основ яких утворюються присвійні прикметники за допомогою суфік­сів -ів (-їв), -ин (-їн), рідко -ач- (-яч-) або нульового, напр.: Микола —> Миколин, Петро —> Петрів, Андрій —> Андріїв, Оксана —> Оксанин, Марія —> Маріїн, зозуля —> зозулин, соловейко —> соловейків, вовк —> вовчий.

Типовою помилкою щодо творення присвійних прикметників чо­ловічого роду є додавання до основи закінчення -ий, напр.: батьков-ий, Маріїн-ий, Сергієв-ий. Повну форму можуть мати лише деякі при­свійні прикметники, похідні від назв тварин, напр.: орлиний, солов'ї­ний, качиний.

У діловому мовленні присвійні прикметники вживають рідко. Зна­чення індивідуальної віднесеності особі найчастіше передають фор­мами родового відмінка іменників, напр.: наказ директора, заява Іг-натенка, стипендія студента.

Присвійні прикметники можуть входити до складу термінологіч­них сполук (фарадеєва стала, торрічеллієва порожнина) або фразео­логізмів (ахіллесова п 'ята, авгієві стайні, гордіїв вузол, дамоклів меч), втрачаючи, звичайно, значення присвійності. Однак і в цьому випадку є велика кількість конструкцій з родовим належності, напр.: кільце Ньютона, закон Архімеда, прилад Ампера.

Часто лексичне значення прикметників, яке грунтується на значен­ні твірного іменника, зазнає трансформацій. Це призводить до їх пере­ходу з одного розряду в інший, напр.: ведмежий барліг - ведмежа шкура — ведмежа послуга.

Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географіч­ними назвами, прізвищами, напр.: Київ, Львів, Микитин, Василишин, Ковалів.

В окремих випадках зміна лексичного значення супроводжується зміною морфологічних ознак, а саме:



  • рід втрачає словозмінний характер, закріплюється за словом як стала ознака, переводячи прикметник в розряд іменників, напр.: пря­ма, стала, крива, складова, приймальна, учительська, набережна, пальне. Вони зберігають прикметниковий тип словозміни за відмінка­ми, пор.: прям-а — прям-ої, прям-ій; приймальн-а — приймальн-ої, при-ймальн-ій. У такому випадку говорять про низький ступінь морфоло-гізації, тобто переходу з однієї частини мови в іншу;

  • парадигма відмінкових закінчень стає іменниковою, тобто від­бувається втрата зв'язку з прикметником і на рівні значення, і на рівні морфологічної форми, напр.: приймальн-я — приймальн-і, Павлівн-а — Павлівн-и, Павлівн-і.

Іменники-прізвища чоловічого роду на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин (-їн) виявляють тісніший зв'язок з прикметником: у родовому відмінку однини вони мають закінчення іменників, а в орудному - прикметни­ків твердої групи, напр.: Коваль - Ковалів-а (Ковалев-а).але Ковалів-им (Кавалев-им), Василишин-Василишин-а, але Василишин-им. Лише неслов'янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин (-ін), відміню­ються як іменники, напр.: Дарвін - Дарвін-а, Дарвін-ом; Чаплій - Ча-плін-а, Чаплін-ом.

Типологізацію словозміни географічних назв середнього роду при­кметникового походження доцільно проводити з увагою на закінчен­ня: іменники із закінченням відмінюються як прикметники, напр.: Горошин-е — Горошин-ого, Горошин-им; Михалков-е — Михалков-ого, Михалков-им; іменники, що мають закінчення -о, повністю морфоло­гізувалися і відмінюються як іменники, напр.: Голосів-о — Голосів-а, Голосів-ом; Святошин-о — Святошин-а, Святошин-ом.



Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками.

В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та серед­нього роду, який визначається родом іменника, напр.: головний біль, вищий ступінь, далека путь, довідкове бюро.

Категорія числа прикметників має аналогічний характер - форми числа прикметників узгоджуються з формами числа іменників, з тією лише різницею, що ознаки роду повністю нейтралізуються у множині, напр.: пріоритетні (напрями, сфери, завдання), державні (доходи, ін­вестиції, вкладення, витрати).

За характером закінчень прикметники поділяють на групи - тверду і м'яку (змішаний тип відмінкових закінчень мають лише прикметни­ки з компонентом -лиций, -лице).

До твердої групи належать прикметники, які в називному відмін­ку однини мають закінчення: чоловічого роду -ий або нульове (жіно­чого роду -а, середнього роду -е), напр.: природний, зворотний, поточ­ний, рад, готов, повинен, Ігорів, Миколин, Ольжин, Маріїн.


природн-і природн-их природн-им як Н. або Р. природн-ими

Н. природн-ий

Р. природн-ого

Д. природн-ому

3. як Н. або Р.

О. природн-им

М.... природн-ому (-їм)


Зразок словозміни:

природн-е природн-ого природн-ому якН.

природн-им

.природн-ому (-ім) ... природн-их

природн-а природн-ої природн-ій природн-у природн-ою ...природн-ій

Прикметники м'якої групи в називному відмінку однини чолові­чого роду закінчуються на -їй (-їй), а жіночого роду на -я, середнього роду на -є, напр.: всесвітній, дорожній, безкраїй.



Зразок словозміни:

Н. безкра-ш Р. безкрай-ого Д. безкрай-ому 3. як Н. або Р. О. безкра-їм М.... безкрай-ому (безкра-їм)

безкра-я

безкрай-ої

безкрай-ою

безкра-ю

безкрай-ою

... безкра-ш

безкра-є

безкрай-ого

безкрай-ому

якН.

безкра-їм

... безкрай-ому

(безкра-їм)

безкра-ї

безкра-їх

безкра-ш

як Н. або Р.

безкра-їми

...безкра-їх

Запам 'ятайте! У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду в науковому та діловому стилях перевага надаєть­ся закінченню -ому.

Вибір закінчення не залежить від значення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній, в яких закінчен­ня є показником різного лексичного значення, пор.: дружний „який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено" і дружній

„який виражає прихильність, довіру, дружелюбність". Прикметник дружній входить до складу терміносполучення дружній вексель „фік­тивний вексель, що, на відміну від справжнього векселя, не має відпо­відного забезпечення і використовується особами, які домовилися на­дати один одному вексель".

Винятком із загального поділу на групи є також прикметники чоло­вічого та середнього роду на -лиций, -лице, напр.: білолиций (-е), кругло­лиций (-е), червонолиций(-е), які мають змішаний тип відмінкової пара­дигми: в однині закінчення прикметників м'якої групи (крім назив­ного та орудного відмінків), а в множині - твердої (крім називного).

Використання прикметників у діловому мовленні зумовлене насам­перед потребою уточнити, конкретизувати зміст поняття, позначеного іменником, чіткіше окреслити його, а також увиразнити та збагатити текст, напр.:

Зразок тексту:

КУРС ВАЛЮТНИЙ ГНУЧКИЙ (РИНКОВИЙ) - валютний курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції. Розрізняють:

плаваючий валютний курс —режим вільного коливання валютного курсу, що базується на ринковому механізмі валютного регулювання. Плаваючі курси характерні для провідних твердих валют - долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, японської єни тощо;

коливний валютний курс - курс, що змінюється залежно від попи­ту і пропозиції на валютному ринку, але коригується валютними ін­тервенціями центральних банків з метою вирівнювання тимчасових різких коливань.

§ 3. Норми вживання числівника в професійному мовленні

Числівник - це самостійна частина мова, що позначає кількість предметів чи абстрактне число і виражає своє значення у формах від­мінка, обмежено - роду та числа.

Числівник - це своєрідний лексико-граматичний клас слів. Харак­терною ознакою числівника є відносно сталий, кількісно обмежений лексичний склад.


За значенням та граматичними ознаками числівники поділяють на кількісні та порядкові.

Кількісні числівники називають кількість предметів або абстракт­не число, відповідають на питання с к і л ь к и? У поєднанні з іменни­ками на зразок номер, шифр, група тощо ставимо питання який?

Кількісні числівники об'єднують кілька груп: а) власне кількісні, напр.: нуль, один, два; б) збірні, напр.: двоє, обоє, обидві, обидва, троє; в) дробові, напр.: одна третя, дві цілі п 'ять десятих, півтора, півто­ри; г) неозначено-кількісні, напр.: багато, мало, кілька, кількадесят, кількасот.

Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі, відповідають на питання котрий?

Утворюються від основи власне кількісних числівників, за винят­ком таких, як перший, другий, третій, четвертий. Для числівників, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, твір­ними виступають форми родового відмінка, крім сто, напр.: двохсо­тий, стодвадцятип 'ятитисячний. Числівники три, чотири входять в процес словотворення обома своїми формами, пор.: трьохтисячний тритисячний), чотирьохтисячний чотиритисячний).

Числівникам не властиві форми числа, оскільки вони своїм зна­ченням виражають поняття кількості, тобто передають його лексично. Числову словозміну має лише числівник один, одна, одне (одно) — одні (для поєднання з множинними або парними іменниками, напр.: одні штани, одні двері, одні руки).

Рід мають окремі числівники нуль (чол. р.), один (чол. р.), одна (жін. р.), одне (одно) (сер. р.), тисяча (жін. р.), мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон (чол. р.). Про рід говорять стосовно числів­ників два - дві, обидва - обидві, який виявляється у формах називного та знахідного відмінків, а також невідмінюваного числівника півтора — півтори.

Визначальною морфологічною категорією числівника є відмінок. Порівняно з іменниками і прикметниками числівники мають більш розгалужену систему словозміни. За характером вираження відмінко­вих закінчень виділяють шість типів словозміни числівників:

перший тип складають числівники одна, одне (одно) — одні;



- другий тип утворюють числівники два, три, чотири та збірні числівники;

- третій тип утворюють числівники від п 'ятьох (шість, сім, вісім, дев 'ять) до десятьох, числівники другого десятка, а також на­зви десятків від двадцятьох (тридцять, п 'ятдесят, шістдесят, сім­десят) до вісімдесятьох.

Вони мають паралельні форми словозміни. Домінують тепер вто­ринні відмінкові форми із закінченнями -ох, -ом, які набувають дедалі більшого поширення під упливом відмінювання числівників два, три, чотири''. У знахідному відмінку вживання форм, тотожних називному чи родовому, регулюється категорією істот/неістот іменника.

Типовою помилкою при словозміні складних числівників цього типу, починаючи від числівника п 'ятдесят, є відмінювання першої частини, подібно до форм числівників російської мови, пор.: укр. п 'ят­десят, п 'ятдесятьох (п 'ятдесяти), п 'ятдесятьом (п 'ятдесяти) і т. д., А НЕ п 'ятидесяти. як в російській мові.


сім

сем-и, сім-ох сем-и, сім-ом сім, сім-ох сьо-ма, сім-ома ...на сем-и, сім-ох

вісім

восьм-и, вісьм-ох восьм-и, вісьм-ом вісім, вісьм-ох вісь-ма, вісьм-ома ...на восьм-и, вісьм-ох


Слід пам'ятати про чергування голосних звуків у корені при слово­зміні числівників шість, сім, вісім, напр.: Н шість

Р. шест -и, шість-ох Д. шест -и, шість-ом 3. шість, шість-ох О. шість-ма, шість-ома М. ...на шест -и, шість-ох


п ятсот п 'ят-исот п 'ят-ист-ам як Н.

п 'ять-маст-ами, п 'ять-омаст-ами ...на п 'ят-ист-ах — п 'ятий тип утворюють числівники сорок, дев 'яносто (як роз­мовну допускають форму дев ятдесят), сто.

4 Вихованець І., Городенська К. Зазнач, праця. - С. 176.

- четвертий тип утворюють назви сотень, крім сто. Особливіс­тю словозміни числівників цього типу є відмінювання усіх складових частин. При цьому перша частина має форму одиниць першого десятка (з двох паралельних форм вибираємо лише першу, за винятком орудного відмінка), а друга частинами - однакова для усіх числівників, напр.: Н. двіст-і Р. дв-охсот Д. дв-омст-ам 3. як Н. або Р. О. дв-омаст-ами М. ...на дв-охст-ах

Вони відрізняються найбільшою однотипністю відмінювання: ма­ють нульову флексію або флексію в називному та знахідному відмін­ках і флексію в решті відмінків.

шостий тип утворюють числівники нуль, тисяча, мільйон, міль­ярд, трильйон, квадрильйон.

Числівники цього типу відмінюються як іменники відповідної від­міни і групи.

У складених власне кількісних числівниках відмінюється кожне сло­во, тобто всі складові частини, відповідно до виділених типів слово­зміни.

Відмінкові форми відповідних власне кількісних числівників ма­ють утворені від них збірні числівники, до того ж у варіантах із флек­сіями -ох, -ом (в орудному відмінку вживані обидва варіанти).



Запам'ятайте! Збірні числівники обидва, обидві, обоє в непря­мих відмінках, крім знахідного, втрачають ознаку родової належності й змінюються за зразком числівника два (дві), напр.: обох, обом, обо­ма, (на, в) обох.

Як числівники другого типу відмінюються неозначено-кількісні

числівники кілька, декілька, (не)багато; числівники кільканадцять, стонадцять, кількадесят - як числівники третього типу.

Дробові числівники відмінюються в обох частинах: перший ком­понент (чисельник) відмінюється за відповідним типом власне кіль­кісних числівників, а другий (знаменник) - за прикметниковою пара­дигмою, напр.:

Н. дві п 'яті п 'ять десят-их

Р. дв-ох п 'ят-их п 'ять-ох (п 'ят-и) десят-их

Д. дв-ом п 'ят-им п 'ять-ом (п 'ят-и) десят-им

3. як Н. як Н.

О. дв-ома п 'ят-ими п 'ять-ма (п ять-ома) десят-ими

М. на дв-ох п 'ят-их на п 'ять-ох (п яти) десят-их


Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-тукра­їнської мови. - 4-те вид., випр. й доповн. - К., 1993. - С. 86.

Запам'ятайте! Дробові числівники читають так: дві треті, три четверті, чотири треті, три п 'яті, дві сьомі, дев 'ять десятих5. Зна­менник має форму називного відмінка множини, якщо чисельник два, три, чотири. Закономірність такої співвіднесеності граматичних форм відповідає правилам поєднання прикметників з іменниками жіночого роду, які вживаються з цими числівниками, напр.: дві рівні частини, три цікаві жінки, чотири свіжі газети, але п 'ять цікавих книг, сім нових купюр. У дробових числівниках приховано виступає іменник жіночого роду частина, який і визначає граматичну форму знаменни­ка. Свідченням цього є дробові числівники одна друга, дві п 'яті з фор­мами жіночого роду в чисельнику. Пропонована в більшості посібни­ках форма родового відмінка множини для компонентів прикметнико­вої словозміни в межах кількісно-іменникового словосполучення не суперечить чинній літературній нормі, напр.: дві рівних частини, три цікавих жінки, чотири свіжих газети.

Змішаним дробовим числівникам притаманне відмінювання всіх складових частин, напр.: Н. дві цілі п 'ять десятих Р. дв-ох ціл-их п 'ять-ох (п 'яти) десят-их Д. дв-ом ціл-им п 'ять-ом (п 'яти) десят-им 3. якН.



О. дв-ома ціл-ими п 'ять-ма (п ять-ома) десят-ими М. на дв-ох ціл-их п 'ять-ох (п 'яти) десят-их

Незмінними в українській мові є числівники мало (немало, чи­мало), півтора, півтори, півтораста, а також збірні числівники типу двійко, трійко, четвірко, які здебільшого вживають у розмовному стилі.

Числівники можуть утрачати словозміну в певних синтаксичних позиціях. Втратили відмінкові форми числівники, які використовують у сполуках на зразок Бієнале-2001, Ярмарок-2005, АН-140, Експо-2001. Кількість таких сполук у сучасній українській діловій мові постійно збільшується, оскільки вони відзначаються сконденсованістю і дають змогу називати предмети, явища коротко, лаконічно, уникаючи вико­ристання прикметників чи порядкових числівників.

У фаховому мовленні математиків трапляються випадки невідмі-нювання числівників у реченнях на зразок Два плюс два дорівнює чотири замість Два плюс два дорівнює чотирьом.

Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої гру­пи, за винятком числівника третій (третя, третє).

Подібно до прикметників порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку, напр.: перший день, перша годи­на, перше слово, перші успіхи.

У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово. Тому неправильно сказати У перші дні тисячу дев 'ятсот де-в 'яносто дев 'ятого року замість У перші дні тисяча дев 'ятсот де-в 'яносто дев 'ятого року.

У назвах дат типу перше лютого, п 'яте квітня форму порядкового числівника визначає іменник число, яке опускається як зайве. В дав­нину в словосполученнях, що означали дату, виступало слово день, яке згодом теж почали свідомо пропускати6. У мовленні доречно ви­користовувати його хіба що для визначення порядковості, напр.: Дру­гий день іде дощ! У назвах святкових дат обидва слова сприймаються як своєрідне неподільне утворення - слово, що називає місяць, поєд­нується тільки з порядковим числівником, що має форму називного відмінка, напр.: Перше травня, Дев'яте травня. Коли ж ці словоспо­лучення виступають у функції власне дати, вони можуть мати компо­нентом порядковий числівник у називному або родовому відмінку, пор.: Перше травня - вихідний день або Першого травня буде тепло.



Запалі 'ятайте! У датах назви місяців вживають у формі родового відмінка постійно: перше лютого, першого лютого, першому люто­го, першим лютого.

Особливості сполучуваності числівників з іменниками

Характер сполучуваності числівників з іменниками залежить від семантичного розряду самих числівників та поєднуваних з ними імен­ників.



  1. Числівник один (одна, одно / одне) узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку чи тільки числі та відмінку для форми одні, напр.: один день, одна година, одне (одно) слово, одні двері.

  2. Власне кількісні числівники два, три, чотири поєднуються з іменниками в формі називного відмінка множини, що мають наголос родового відмінка однини, напр.: два томи, три роки, чотири місяці.


6 Чак Є.Д. Відмінок порядкового числівника в датах // Складні питання граматики та орфографії. - К., 1978.- С. 33-35.

Форму родового відмінка однини мають іменники, структура осно­ви яких у називному відмінку однини та множини різна, пор.: дівчина - дівчата, ім 'я - імена, громадянин - громадяни, болгарин - болгари. Отже, правильно сказати дві дівчини, два імені, три громадянина, чо­тири болгарина.

Забезпечуючи граматичну правильність кількісно-іменникових сло­восполучень, варто одночасно подбати про їх смислову точність. На­приклад, вислів Зустрілися два Президенти можна зрозуміти по-різ­ному: два Президенти однієї країни чи Президенти двох різних кра­їн. Тому краще було б сказати: „ Зустрілися Президенти двох країн ".



  1. Числівники від п 'яти до двадцяти, а також назви десятків, со­тень та неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканад­цять, кількадесят, кількасот поєднуються з іменниками у формі ро­дового відмінка множини, напр.: п 'ять годин, сто днів, кілька хвилин..

  2. Відмінювані дробові числівники поєднуються з іменниками у формі родового відмінка однини, напр.: одна друга площі, три четверті гектара.

Такий же характер сполучуваності зберігають змішані дробові чи­слівники, напр.: одна ціла одна друга площі, дві цілі три четверті гек­тара, п 'ять цілих сім десятих тонни. Особливістю форми залежного від числівника іменника є її незмінність у непрямих відмінках, напр.: Н. одна друга площі Р. однієї (одної) другої площі Д. одній другій площі 3. одну другу площі О. однією (одною) другою площі М. (на) одній другій площі

Якщо до складених числівників входять слова половина, чверть, то форму іменника визначає числівник, який називає кількість цілих оди­ниць, напр.: два з половиною вагони, п'ять з половиною вагонів, чо­тири з чвертю години, шість з чвертю годин.

5. Невідмінювані дробові числівники півтора, півтори вимагають
форми родового відмінка однини, напр.: півтора року, півтора відра,
півтори гривні.
У синтаксичних позиціях непрямих відмінків, крім
родового і знахідного, іменники виступають у формі множини відпо-
відного відмінка, напр.:

Н. півтора гектара півтори тонни

Р. півтора гектара півтори тонни

Д. півтора гектарам півтори тоннам



3. як Н. як Н.

О. півтора гектарами півтори тоннами

М. (на) півтора гектарах (на) півтори тоннах

7 5-354

У поєднанні з незмінним числівником півтораста (сто п'ятдесят) іменник має форму родового відмінка множини і змінює її відповідно у непрямих відмінках, напр.: Н. півтораста гривень Р. півтораста гривень Д. півтораста гривням 3. півтораста гривень О. півтораста гривнями М. (на) півтораста гривнях

6. Збірні числівники виявляють особливість сполучуваності з імен­никами на рівні не лише граматичної форми, а й лексичного значення. Для збірних числівників характерне поєднання з іменниками, що є назвами істот, множинними іменниками та іменниками середнього роду (IV відміна) у формі родового відмінка множини, за винятком числів­ників обидва, обидві, для поєднання з якими використовують форму називного відмінка множини, напр.: двоє львів 'ян, четверо дверей, семеро козенят але обидва студенти, обидві студентки.

У непрямих відмінках числівник та іменник узгоджуються у відмін­ку, напр.:

Н. двоє львів 'ян обидві студентки

Р. двох львів 'ян обох студенток

Д. двом львів 'янам обом студенткам

3. якР.

О. двома львів 'янами М. (на) двох львів 'янах

як Р.

обома студентками (на) обох студентках


  1. Неозначено-кількісні числівники багато, мало (небагато, не­мало, чимало) поєднуються з іменниками на позначення предметів, що піддаються лічбі, та нерахованих предметів і понять. Перші мають форму родового відмінка множини, напр.: багато книжок, мало сту­дентів, а другі - родового відмінка однини, напр.: мало досвіду, бага­то критики.

  2. У складених кількісних числівниках форму іменника визначає останнє слово, напр.: сто двадцять одна гривня, чотириста дві грив­ні, п 'ятсот сімдесят вісім гривень.

При поєднанні складених числівників, які закінчуються на два, три, чотири і не можуть мати у своєму складі збірних числівників, з множинними іменниками, іменниками четвертої відміни чи назвами нерахованих предметів використовують лічильні слова {пара, оди­ниця, примірник, штука, голова тощо), напр.: двадцять дві пари оку­лярів, двадцять п 'ять одиниць техніки.

Особливості вживання числівників у діловому мовленні зумовлені специфікою наукового та офіційно-ділового стилю, а саме:

1. Обмежено використовують збірні числівники, напр.: обидві (жін-
ки), троє (друзів), четверо (нас).

Не використовують збірні числівники для поєднання з іменниками на позначення офіційних осіб, а тільки власне кількісні, напр.: п'ять (директорів, ректорів, професорів, банкірів) замість п 'ятеро (дирек­торів, ректорів, професорів, банкірів).

Відсутні також збірні числівники типу двійко, четвірко, напр.: двійко (дітей), четвірко (коней), які мають виразно розмовний характер.

2. Для позначення часу, звичайно, використовують порядкові чис-


лівники.

Для відповіді на запитання котра година? послуговуються сполу­ченнями, до складу яких входять прийменники на, за та еліпсований іменник година або хвилина. Слід пам'ятати, що для називання часу до ЗО хвилин вживають прийменник на, а після ЗО хвилин - приймен­ник за, напр.: п 'ятнадцять на шосту (годину), nie на восьму (годину), за п 'ятнадцять (хвилин) сьома (година).



Запам'ятайте! Допускають також вживання конструкцій чверть на сьому і чверть по шостій, за двадцять сьома і двадцять (хвилин залишилося) до сьомої.

Визначаючи точно час і відповідаючи на питання о котрій годині?, вживають прийменник о (об), напр.: засідання відбудеться о п 'ятнад-цятій годині; збори закінчилися об одинадцятій годині.

Існують деякі технічні правила позначення числівників у текстах ділового мовлення.

При оформленні ділової документації слід керуватися такими пра­вилами щодо запису числівників7:




7 Див.: Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібн. - К., 1999. - С. 124; Український правопис. - С. 34, 59.

1. Словом відтворюють прості кількісні числівники, що познача­ють число без вказівки на одиницю виміру або окреслюють часові межі, напр.: таких клієнтів є більше, ніж два; реконструкція триватиме три-чотири місяці.

Цифрою відповідно пишемо складні та складені числівники у по­єднанні з одиницею виміру кількості, напр.: 15 гривень, 135 тонн. їх дублюють словами і подають у дужках відразу після цифрового по­значення у різних документах (розписка, доручення, довідка тощо).

Складні слова із цифровим позначенням можна писати комбінова­но, напр.: 20-процентний, 3-поверховий. Неприпустимим є цифрово-знаково-літерний варіант комбінації, напр.: 5%-ний.

У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам, напр.: 20.04.05 (у даті), 4-го, 10-му, 2-й, '7-і'(у тексті з літерами відмін­кових закінчень. До речі, при перерахуванні кількох числівників літери відмінкових закінчень пишуть один раз, напр.: 1, 2, 3-му по­верхах). Деякі порядкові числівники без відмінкових закінчень для розрізнення позначають римськими цифрами, напр.: III квартал, II півріччя.



2. Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою
пропусків, напр.: 345 457 гривень, 100 000 тонн. У числах, що позна-
чають номери (марки машин, механізмів), цифри на класи не розбива-
ють, напр.: р/р№ 1234567890.

Окремі види інформації передають у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів, напр.: 754 тис. грн., що значно полегшує сприйняття великих цифр.

3. У низці однотипної інформації ступінь точності (кількість цифр
після коми) має бути однаковий, напр.: 1,5 км; 2,3 га; 2,0 т; 2,3%.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   23


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка