Навчальний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури / За загальною редакцією Н. В. Ганіної. Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2011. [1- ше видання]. 96 с



Сторінка4/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Вплив філософських концепцій на розвиток

української літератури



Самостійна робота

Філософія і література – багатоаспектна проблема, у процесі осмислення якої розкривається роль філософії у творчості письменника, її значення для розуміння та інтерпретації художніх творів, роль мистецтва слова в поширенні філософських ідей. Для літературознавства суттєве значення має грань проблеми, позначена терміном "філософія літератури". Унаслідок особливої уваги письменника до універсальних аспектів буття, світобудови, сенсу людського життя його літературні тексти набувають філософської наповненості. У такому разі філософія виявляє свою природу як "любомудріє", як глибина мислення, що вiдображається не тільки в системі спеціальних понять і категорій, а й у художніх образах. Філософічність літератури «піднімається понад естетичні виміри художніх текстів», виступаючи тим загальним, що може об'єднати різні твори одного чи декількох авторів. У такому сенсі існує, приміром, проблема "правди-істини" у творчості Т. Шевченка, "чужини" в українській поезії від Т. Шевченка до В. Стуса. Мистецтво слова полягає в такому розгортанні сюжетів, композиції творів різних родів, які забезпечують, увиразнюють, інтимізують розвиток філософської ідеї як емоційного пафосу ("Марія" Т. Шевченка, "Мойсей" І. Франка, ліричні цикли Лесі Українки, М. Рильського, Є. Маланюка, М. Бажана, Л. Первомайського, Олега Ольжича, І. Муратова, І. Калинця та інших). У певному розумінні філософія літератури означає тотожність філософії й літератури в їх пошуках та осягненні істини, її особистісного вияву.

Логічна послідовність застосування філософських джерел у 9–11 класах відбувається на всіх етапах вивчення творів української літератури й проходить у п'ять етапів:

1) осягнення основних положень філософського джерела;

2) перевірка розуміння його основних тез;

3) уведення провідних ідей філософського джерела до системи аналізу твору;

4) закріплення здобутих знань та набутих умінь;

5) подальше поглиблення здобутих знань та набутих умінь.

Для визначення рівня знань основних положень філософських джерел та вміння оперувати здобутими знаннями у процесі вивчення творів української літератури, потрібно керуватися такими критеріями оцінювання:


  • знання основних положень виділених філософських джерел;

  • уміння використовувати здобуті знання на всіх етапах вивчення творів художньої літератури, усвідомлюючи взаємозв'язок художньої літератури та філософії:

  • розкривати філософське підґрунтя літературних епох та напрямів;

  • характеризувати філософські основи світогляду письменника, його авторську позицію;

  • виявляти вплив певних філософських ідей на творчість письменника;

  • розуміти філософський зміст прочитаних художніх творів;

  • розкривати філософську проблематику;

  • аналізувати образи головних героїв творів як носіїв певних філософських ідей тощо;

  • уміння аргументувати власну думку, посилаючись на філософське джерело;

  • уміння самостійно досліджувати філософські джерела, аналізувати та давати власну оцінку прочитаного.

Для виявлення рівня оволодіння вміннями оперувати знаннями з визначених філософських джерел на практиці, а також самостійно опрацьовувати філософські джерела учням можна запропонувати контрольні творчі роботи:

9 клас – Напишіть твір-роздум за темою "Відлуння філософських ідей у художньому творі";

10 клас – Напишіть твір-розповідь за темою "Духовні шукання героїв (героя) художнього твору";

11 клас – Напишіть твір-дослідження за темою "Взаємозв'язок художньої літератури та філософії".

Такі завдання допоможуть з'ясувати рівень сформованості вмінь учнів різних вікових категорій, а саме:

в учнів 9 класу: визначати філософські ідеї в художньому творі та вміти їх сформулювати; аргументовано доводити свої погляди, посилаючись на філософські джерела; давати власну оцінку впливу філософських ідей на художній твір;

в учнів 10 класу: самостійно аналізувати філософські джерела; визначати, праці яких філософів впливали на становлення світогляду письменника; з'ясовувати, носіями яких філософських ідей (теорій) є образи героїв художніх творів; аналізувати образ головного героя художнього твору як носія філософської ідеї; використовувати посилання на філософські джерела для доказів власної думки;

в учнів 11 класу: усвідомлювати взаємозв'язок художньої літератури та філософії; визначати вплив філософії на становлення літературних епох та напрямів; досліджувати вплив філософії на творчість письменника, зміст та форму художніх творів; з'ясовувати різний характер впливу філософії на художню літературу; самостійно добирати філософські джерела для аргументації власної думки; досліджувати філософські джерела, оцінювати та аналізувати їх; правильно формулювати думку, аргументи та докази.


Завдання й запитання для самоконтролю

1. Назвіть методичні вимоги до застосування філософських джерел під час вивчення української літератури.

2. Що сприяє підвищенню ефективності уроку літератури?

3. Розкрийте поняття "філософські джерела".

4. Які напрями роботи щодо вдосконалення професійної майстерності вчителя-словесника є пріоритетними?

5. Яким має бути сучасний учитель-словесник?


Література

1. Берко П. Нова парадигма української філософії / П. Берко. – Дрогобич: “Коло”, 2003.

2. Гошовський М. Проблема прогресу в українській соціальній філософії (ХІХ – перша чверть ХХ ст.) / М. Гошовський // Філософська і соціологічна думка. 1993. – № 3.

3. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст / О. Забужко. – К.: Основи, 1993.

4. Затонський Д. Про модернізм і модерністів / Д. Затонський. – К., 1972.

5. Історія філософії України : [підручник] / М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, І.В. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1994.

6. Мащенко С. Основні проблеми в історії української філософії / С. Мащенко. – Чернігів, 2002.

7. Моклиця М. Філософія модернізму / М. Моклиця // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2001. – № 8.

8. Хропко П. Оновлення української літератури на шляхах модернізму / П. Хропко // Дивослово. – 1999. – № 10. – С. 36 – 38.

Провідні тенденції сучасного літературного процесу
Самостійна робота

Український літературний процес межі ХХ–ХХІ століть – це явище світоглядно різнорідне, естетично розмаїте, концептуально різновекторне, художньо нерівнозначне. За характером своєї яскравості й політалановитості він може бути співвіднесеним із літературним життям помежів’я ХІХ–ХХ століть.

Сучасна українська література так само характеризується стилістичною різноплановістю, жанровою варіативністю, тяжінням до концептуальної ускладненості у своїх найбільш цікавих, викінчених формах, виявами елітарної та елітарно оформленої художньої свідомості, знаками художньо-інтелектуального «євроцентризму» (як модифікації канонічного «європеїзму»), багатогранною модерною закцентованiстю, цікавою палітрою художньо самодостатніх імен.

Серед літературних постатей кінця ХХ – початку ХХI століть виділяються Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Тарас Федюк, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Олександр Iрванець, Юрко Покальчук та інші, творча діяльність яких фактично визначає рівень i «встановлює» образно-мисленнєву «планку» сучасної української літератури, причому не тільки на терені України.

Проте на відміну від національного образно-художнього розвитку помежiв’я ХIХ–ХХ століть, сьогоденний літературний процес у широкій соцiумнiй свідомості не має аналогічної духовної сили й авторитетності. Нинішній час із його культом прагматизму, технологічності й технологічної комунікації, домінантою матеріальної аксіології утверджує іншу парадигму ментально-iнтелектуальних цінностей, яка глибинно відрізняється від тієї, що домінувала в українському суспільстві століття тому.

Порівняно з попереднім помежiв’ям українському худож­ньому слову початку ХХІ століття притаманна менша духовна резонанснiсть. Найширші верстви суспільства недостатньо поінформовані про те, що відбувається в найсучаснішій літературі, причому не лише національній, але й світовій. Ймовірно також, що вкотре вже «спрацьовує» універсальна поетова формула, за якою «велике бачиться на відстані». До цього варто додати ще й незначні або мінімізовані тиражі українських літературних часописів, видань, що розраховані на самих же письменників, літературознавців i критиків та на читачів-стоїків.

У таких iнформацiйно-психологічних умовах, мабуть, і не дивно, що національна література межі ХХ–ХХІ століть, попри всю свою непересічність, позаординарність та унікальність, для значної частини суспільства, навіть досить освіченої, залишається своєрідною «загадковою теорією» – у сенсі як її знаття, так i сприйняття. Проте ці умови не лише не знімають, а навпаки, посилюють об’єктивну потребу у формуванні адекватних уявлень про новітній рівень української образно-естетичної свідомості та культури.

Видiляють типи дискурсів у сучасній українській літературі (модерний, неомодерний, заповідально-селянський, постмодерний, феміністичний).

Iснує низка лiтературних угруповань (асоціація „Нова література”, АУП (Асоціація українських письменників), „Бу-Ба-Бу”, „Нова дегенерація”, „Пропала грамота”, „Західний вітер”, „ЛуГоСад”, „500”, „Червона фіра” та ін.).

Проза постмодерністів. Умовні дві школи прозаїків: київсько-житомирська (Євген Пашковський, В’ячеслав Медвідь, Олесь Ульянченко, Богдан Жолдак, Любов Пономаренко, Євгенія Кононенко, Оксана Забужко, Володимир Діброва) і львівсько-франківська (Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Степан Процюк).

Феміністичний дискурс у сучасній українській прозі (Оксана Забужко, Марія Матіос) та літературознавстві (Соломія Павличко, Тамара Гундорова, Ніла Зборовська).
Завдання й запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте нові суспільні умови для розвитку української літератури.

2. Проаналізуйте сутність творчості нових генерацій письменників.

3. Розкрийте зміст понять «меритократія», «модернізм», «постмодернізм», «неомодерн», «наратив», «дискурс», «Бубабізм».

4. У чому полягає особливість викладання сучасної молодої літератури в школі?
Література

1. Білоцерківець Н. БУ-БА-БУ та ін., або Дещо про український поетичний авангард / Н. Білоцерківець // Літературна панорама. – 1990. – К., 1990.

2. Голобородько Я. Поетична меритократія: Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Тарас Федюк / Я. Голобородько. – К.: Факт, 2005.

3. Гундорова Т. Бу-Ба-Бу, Карнавал, Кіч / Т. Гундорова // Критика. – 2000. – №7–8.

4. Гундарова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Т. Гундорова. – К.: Критика, 2005.

5. Жулинський М. Подих третього тисячоліття / М. Жулинський. – Луцьк, 2000.

6. Зборовська Н. Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури / Н. Зборовська. – К.: Академвидав, 2006.

7. Зборовська Н. Українська реконкіста: Анти-роман / Н. Зборовська. – Тернопіль: Джура, 2003.

8. Зубрицька М. Homo Iegens: читання як соціокультурний феномен / М. Зубрицька. – Львів: Літопис, 2004.

9. Квіт С. Свобода стилю: Есе та статті / С. Квіт. – К., 1996.

10. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі / С. Павличко. – К.: Либідь, 1999. – 447 с.

11. Процюк С. Лицарі стилосу та кав'ярень: Есе про дев'яностиків / С. Процюк. – К., 1996.

12. Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / [за ред. М. Зубрицької]. – Львів: Літопис, 2002.

13. Страйк ілюзій. Антологія сучасної української драматургії. – К.: Основи, 2004.

14. Ткачук М. Літературний процес 90-х років ХХ століття / М. Ткачук // Українська мова та література. – 2000. – № 22.

15. У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 1998.

16. У чеканні театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 1998.

17. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза / Р. Харчук // Дивослово. – 1998. – №1.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка