Навчальний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури / За загальною редакцією Н. В. Ганіної. Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2011. [1- ше видання]. 96 с



Сторінка3/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Сучасна педагогічна психологія

Самостійна робота


Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей школярів, дослідженням ефективності різних методів навчання, об'єктивних критеріїв успішності навчання.

У сучасних умовах психологія навчання не може обмежуватися вивченням механізмів формування досвіду в учнів. Ставиться задача організації такої навчальної діяльності, у якій здійснювався б не лише розумовий розвиток учня, а й розвиток його особистості як суб'єкта пізнання. Організація такого навчання має бути спрямована на формування творчої особистості та орієнтована на своєрідність, неповторність, індивідуальність кожного школяра. Для цього потрібні умови співробітництва та ставлення до учня як до суб'єкта пізнавальної діяльності.

Для сучасності характерним є визнання пріоритетності гармонійного виховання перед різними видами навчання. Залишаються актуальними проблеми активних методів навчання та дидактичних принципів. Навчання успішно розв'язує такі проблеми, як формування досвіду, тобто знань, навичок, умінь, а залишається практично нерозв'язаною проблема формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу. Для цього потрібно дотримуватися не тільки принципу науковості, а й художності, що дасть змогу учневі засвоювати зміст через свої переживання.
Завдання й запитання для самоконтролю


  1. Які мета й завдання особистісно орієнтованої освіти?

  2. Назвіть основні напрями реалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти.

  3. У чому полягає проблема якості освіти?

  4. У чому полягає процес виховання в особистісному вимірі?

  5. Яку роль в особистісно орієнтованому вихованні відіграє педагог?


Література

1. Белухин Д.А. Учитель: от любви до ненависти. (Техника профессионального поведения) / Д.А. Белухин. – М.: Нар. образование, 1994. – 140 с.



  1. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 534 с.

3. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности / В.И. Ковалев. – М.: Наука, 1998. - 191 с.

4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г.С. Костюк. – К.: Рад. шк., 1989. – 182 с.

5. Крупенин А.Л. Эффективный учитель : [кн. о технологии превращения детей в хороших учеников] : [Практ. психология для педагогов] / А.Л. Крупенин, И.М. Крохина. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 478 с.

6. Кумекер Л., Шейн Д. Свобода учиться, свобода учить : [пособ. для учит.] / Л. Кумекер, Д. Шейн. – М.: Нар. образов., 1994. – 158 с.



  1. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики / А.Г. Маслоу. – СПб.: Евразия, 1997. – 430 с.

  2. Маралов В.Г. Основы самопознания и саморазвития : [учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений] / В.Г. Маралов – М.: Академия, 2002. – 210 с.

  3. Педагогічна психологія : [навч. посібник] / [За ред. Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколенка]. – К.: Вища школа, 1991. – 183 с.

  4. Петровский А.В. Психология о каждом из нас / А.В. Петровский. – М.: Российский открытый университет, 1992. – 200 с.

  5. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Роджерс. – М.: Прогресс-Универс, 1994. – 205 с.

  6. Самоактуализация людей: исследование психического здоровья : [Курс практической психологии]. – М.: Психолог, 1992. – 356 с.

  7. Столяренко Л.Д. Психология и педагогика в вопросах и ответах / Л.Д. Столяренко, С.И. Самыгин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 245 с.

  8. Формирование учебной деятельности школьников / [Под. ред. В.В. Давыдова и др.]. – М.: Педагогика, 1982 – 210 с.


Науково-методичні основи побудови сучасного

уроку української мови та літератури



Самостійна робота

Сучасний урок української мови та літератури – надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності. Найголовніше в уроці – єдність форми й змісту, реалізація цілей і завдань. Кожен урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти й засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому треба скористатися. Якість уроку залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії вчителя й учнів, педагогіки співробітництва на уроці та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.



Урок як складне педагогічне утвореннями може бути поділений на типи за різними ознаками.

До основних типів уроків належать:

  • урок викладу нового матеріалу (урок застосування знань та формування вмінь і навичок);

  • урок закріплення матеріалу, що вивчається, вироблення практичних умінь і навичок;

  • урок самостійної роботи;

  • урок повторення, узагальнення та систематизації матеріалу, що вивчається;

  • урок перевірки та оцінки знань, умінь і навичок;

  • комбінований урок;

  • інтегрований урок і т.і.

Ефективною формою технологічного підходу до уроку є моделювання навчального процесу. На відміну від традиційних поурочних розробок, зорієнтованих тільки на вчителя, технологічне моделювання уроку проектує навчально-пізнавальну діяльність самого учня й забезпечує високу стабільність мовних знань і мовленнєвих умінь і навичок. Найголовніші риси таких уроків:

  • сучасність – постійне прагнення до новизни й удосконалення змісту уроку;

  • оптимальність – спроба досягти навчально-виховних цілей при економному використанні часу;

  • інтегральність – синтез знань з мови, літератури, історії, краєзнавства тощо;

  • науковість – опора на досягнення сучасної лінгвістики, лінгводидактики, лінгвопсихології;

  • відтворення процесу навчання і його результатів;

  • програмування діяльності вчителя й учнів;

  • використання різноманітних засобів навчання, ТЗН;

  • якісна й кількісна оцінка результатів уроку.

Нові підходи до технології уроку створюють сприятливі умови для розвитку творчості учнів, формування мовної особистості. Але ці підходи висувають низку вимог до вчителя. Це насамперед уміння діагностувати цілі навчання, досконало володіти мовою, моделювати профільну підготовку майбутнього філолога (у класах, школах гуманітарного профілю), розробляти опорні конспекти, створювати нові види наочності, вільно володіти проблемним навчанням, організовувати групову та індивідуальну роботу з використанням комп’ютерів.


Завдання й запитання для самоконтролю

  1. Назвіть основні функції вивчення рідної мови, аспекти й принципи навчання.

  2. Назвіть основні вимоги до сучасного уроку української літератури.

  3. У чому полягає професіоналізм учителя?

  4. Назвіть характерні риси, які відрізняють особистісно орієнтований урок української мови від традиційного.

  5. Яким має бути, на Вашу думку, методичне забезпечення сучасного уроку?

  6. Запропонуйте свою модель алгоритму вивчення будь-якої теми з української мови на засадах особистісно орієнтованого навчання.

  7. У чому полягає сутність класифікації уроків мови різними вченими-методистами?

  8. Як змінює сутність навчального процесу та мовної освіти в цілому структурна побудова уроку на основі інтерактивних методик навчання?

  9. Обґрунтуйте основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку з української мови.

  10. Поясніть особливості вивчення української мови в умовах профільного навчання.

  11. Назвіть чотири ступені в логіці пізнання літератури як навчальної дисципліни.

  12. Розкрийте сутність основних методів навчання на уроках літератури. За допомогою яких прийомів та видів навчальної діяльності вони реалізуються?

  13. Які інноваційні методи та прийоми навчальної діяльності Ви використовуєте у своїй роботі? Наведіть приклади.

  14. Яким має бути методичне забезпечення сучасного уроку?

  15. Які психологічні вимоги до сучасного уроку слід ураховувати у своїй роботі вчителю-словеснику?

  16. Що сприяє підвищенню ефективності уроку?


Література

  1. Брыксина О.Ф. Конструирование урока с использованием средств информационных технологий и образовательных электронных ресурсов / О.Ф. Брыксина // Информатика и образование. – 2004. – № 5. – С. 34-38.

  2. Життєва компетентність особистості // Науково-метод. посібник / [За ред. Л.В. Сохонь, І.Г. Єрмакова та ін.]. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

  3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / [Під заг. ред. О.В. Овчарук]. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.

  4. Лучанінова О.П. Деякі проблеми організації групової роботи учнів на уроках української літератури. / О.П. Лучанінова // Нива знань, 1999. – № 1. – С. 36-39.

  5. Мех А. Формування літературних компетенцій за допомогою інформаційних технологій та Інтерент-ресурсів / А. Мех // Дивослово. – 2009. – № 6. – С. 15-21.

  6. Остапчук О. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу методичної роботи / О. Остапчук // Шляхи освіти. – 2002. – № 2. – С. 9-13.

  7. Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології / Н.М. Островерхова. – Київ : Фірма „ІНКОС”, 2003. – 352 с.

  8. Пентилюк М.І. Особливості технологій уроку / М.І. Пентилюк // Дивослово. – 1998. – № 4.

  9. Пентилюк М.І. Сучасні підходи до типології уроків / М.І. Пентилюк // Дивослово. – 2008. – № 6. – С. 2-5.

  10. Перенчук Л. Вектори особистісно орієнтованого уроку. З практики застосування інновацій на уроках української мови та літератури / Л. Перенчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – № 1. – С. 25-32.

  11. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі / Б.І. Степанишин. – К. : Проза, 1995. – 254 с.

  12. Фасоля А. Мета, зміст, технологія уроку / А. Фасоля // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 19-25.

  13. Шевченко Н.В. Для чого аналізувати урок? / Н.В. Шевченко // Джерело педагогічної майстерності. Підготовка та аналіз сучасного уроку : [науково-методичний журнал]. – Випуск № 2(40). – Харків : ХОНМІБО, 2008. – С. 56-58.

  14. Шуляр В. Учень-читач і вчитель-фасилітатор в умовах 12-річної школи / В.І. Шуляр, Н.М. Огренич. – Миколаїв. Видавець : Ганна Гінкул, 2006. – 208 с.



Теоретичні та практичні аспекти технологізації

уроку української мови та літератури.

Система роботи з обдарованими учнями
Тема практичного заняття: «Форми й методи роботи на уроках української мови та літератури».

Мета практичного заняття: проаналізувати проблему уроку в методичній літературі, дати характеристику традиційних і нетрадиційних методів навчання, розглянути методи диференційованого та особистісно орієнтованого навчання.
Методи навчання мови – це система цілеспрямованих дiй учителя, що організовує пiзнавальну й практичну дiяльність учнiв, забезпечує засвоєння знань з предмета, допомагає виробити вiдповiднi вміння, набути потрiбних мовних навичок.

У практиці школи методи реалізують освітню, розвивальну й виховну функцiї навчання. Важливо добирати такi методи й прийоми, щоб вивчення курсу мови було цікавим, особливо для учнiв середнiх класiв.

Кожний метод складається з окремих прийомiв, які є його складовими частинами i становлять окремий пізнавальний акт. Характерною ознакою прийому є частковiсть i здатнiсть включатися в різні методи. У вивченні мови використовуються такi прийоми: різні види граматичного розбору, порівняння, групування мовних явищ, замiна, поширення, перестановка мовних одиниць, моделювання структури речення, словосполучення та iн.

Змiст i специфiка методiв навчання мови зумовлюються особливостями навчального предмета, співвідношенням у ньому знань теоретико-пізнавального характеру й практичних мовно-мовленнєвих умiнь та навичок, урахуванням закономірностей та принципів вивчення матеріалу, логічною структурою предмета.



Методи продуктивного навчання дозволяють учням:

- реалiзувати функцiю пiзнання (когнiтивнi методи);

- створювати при цьому освiтню продукцiю (креативнi методи);

- органiзовувати освiтнiй процес (оргдiяльнiснi методи).



Метод емпатiї (перевтiлення) – це перебирання на себе почуттiв iншої людини, перевтiлення в iнший об’єкт.

Метод змiстовного (смислового) бачення є поглибленням попереднього.

Приклади: Спрощення приголосних. Яка причина цього явища, його походження? Що відбувається зi звуком у словi при спрощеннi приголосних? Чому відбувається саме це явище, а не iнше?

Метод образного бачення – емоцiйно-образне дослiдження об’єкта. Учнi проговорюють, записують або малюють результати своїх дослiджень. Наприклад, на що вказує суфiкс -ен- у словах гусеня, цуценя, вовченя, лисеня? (Висновок: уci подiбнi слова ми пишемо iз суфiксом -ен-).



Метод символiчного бачення. Символ може виступати засобом спостереження та пiзнання реальностi, оскiльки відтворює її в собi. Пiсля ознайомлення з прикладами народної символiки учитель може запропонувати учням зобразити у знаковiй, графiчнiй, словеснiй тощо формi якийсь об’єкт. Важливим є саме тлумачення дiтьми символiв.

Метод евристичних запитань розроблений давньоримським педагогом та оратором Квiнтiлiаном. До кожного об’єкта ставляться 7 ключових запитань:

Хто? Що? Навiщо? Де? Чим? Як? Коли?



Метод евристичного спостереження. Це пiдготовчий етап у формуваннi теоретичних знань. Iнакше – це джерело знань учня, якi здобуваються з реальності буття. Результат мiстить:

- iнформацiю як результат спостереження;

- спосiб спостереження;

- комплекс власних дiй i вiдчуттiв, що супроводжували спостереження. Вiдстежується ступiнь творчостi учня як новизна отриманих результатiв порiвняно з тими, якi вже мав учень. Метою застосування методу є навчання дiтей здобувати та конструювати новi знання за допомогою спостережень.



Метод фактiв спрямований на пошук фактiв. Наприклад, це факти, якi пiдтверджують, що лексичний склад сучасної літературної мови невпинно збагачується.

Метод дослiджень. Обирається об’єкт дослiджень: вiрш, система правил з певної теми, лiтера (ґ), звук. Учням пропонується самостiйно дослiдити об’єкт за планом:

мета дослiдження,

план роботи,

факти про об’єкт,

дослiди, новi факти,

запитання та проблеми, що виникли; версiї вiдповiдей, гіпотези,

рефлексiйнi міркування,

усвiдомленi способи дiяльностi та результати,

висновки.

Метод конструювання понять. Актуалiзацiя уявлень учнiв щодо певного поняття; порiвняння та обговорення уявлень учнiв; добудова уявлень. Як результат – колективний творчий продукт. Наприклад, що таке мова й мовлення. Порiвняння поняття учнiв та наукового поняття.

Метод конструювання правил. Учнi створюють, „відкривають” правила. Наприклад, “вiдкриття” правила про постановку роздiлових знакiв при однорiдних та неоднорiдних означеннях.

Метод гiпотез. Учням пропонується сконструювати версiю вiдповiдi на поставлене вчителем запитання. Рiзноплановий пiдхiд до конструювання гiпотез. Навчання робити найбiльш повнi й чiтко сформульованi вiдповiдi, спираючись на логiку та інтуїцію. Наприклад: якщо в сучаснiй українській лiтературнiй мовi з’явиться набагато бiльше, нiж 10 % iншомовних слiв (або мова пiде про кальки, жаргонiзми, вульгаризми тощо), то ...

Метод прогнозування. На вiдмiну вiд гiпотез застосовується до реального процесу або процесу, що планується. Через деякий час результат порівнюється з прогнозованим.

Метод помилок. Увага не тільки до способiв виправлення помилок, але й до причин їх появи.

Креативнi методи навчання орiєнтованi на створення учнями власного освiтнього продукту. До них належать:

- метод придумування;

- метод “Якби...” (наприклад, що б вiдбулося, якби зникли закiнчення у всiх словах? Метод дає змогу глибше пiзнати фундаментальнi основи наук);

- метод образноi картини (відбувається цiлiсне нерозчленоване бачення об’єкта. Учень відчуває значення реальності, що зображена);

- метод гіперболізації;

- метод аглютинації (учням пропонується поєднати непоєднувані якостi, властивостi тощо. Наприклад, опишiть, яким ви уявляєте гарячий снiг, чорне світло);

- метод мозкового штурму це метод групового розв’язання творчої проблеми (А.Осборн „Керування уявою”, США, 1953);

- метод синектики – це спосiб стимуляцiї уяви учнiв через поєднання рiзнорiдних елементiв (Дж. Гордон, США, 1952). Базується на рiзних за видом аналогiях (словесних, образних, особистих), інверсії, асоцiацiї тощо.

Особливостi методу:

– вихiд за межi вузькопрофiльних можливостей шляхом залучення до розв'язання проблеми спецiалiстiв з рiзних галузей (група синектики). Наприклад, це відбувається при проведеннi дискусiї (теми: “Екологiя i ми”, „Я i моя мова” тощо);

– вироблення нових пiдходiв до розв’язання проблеми через зiткнення несподiваних думок, аналогiй, якi розвивають мислення;

– граничне зосередження на об’єкті.

Обговорюються загальнi ознаки проблеми, добираються аналогії, альтернативи. Результат рекомендується не оцiнювати.



Метод морфологiчного аналiзу (або метод багатовимiрних матриць). В основi – принцип систематичного аналiзу (Ф. Цвiклi, Швейцарiя, 1942). У процесi розробки нової iдеї учням необхiдно скласти матрицю, у якiй слiд розкрити повний перелiк ознак (характеристики, процеси, критерiї тощо).

Метод інверсії або звернення, орієнтований на пошук iдей у нових, несподiваних напрямах, здебiльшого протилежних традицiйним. Особливостi цього методу: базування на принципi дуалiзму, розвиток дiалектики мислення учнiв, уплив на рiвень розвитку творчих здiбностей.

До методів диференційованого навчання належать:

– розумовий штурм (мозкова атака);

метод передбачення;

– метод „Доповідач-респондент”;

– метод „Позначки”;

– метод „Гронування”;

– метод „Сенкен” (сенкант).

Методи особистісно орієнтованого навчання охоплюють:

когнітивні методи (метод емпатії, інтелектуальна розминка, евристичне спостереження, метод дослідження, метод пізнавальних ігор („Угадай слово”), метод помилок („Піймай помилку”));

креативні методи (асоціативний кущ, багатомірна матриця (морфологічний ящик), мозкова атака (розумовий штурм)).
Завдання та запитання до практичного заняття

1. Як співвідносяться теорія і практика в навчальній діяльності учнів.

2. Проаналізуйте підходи до уроку української мови (системно-мовний, функціонально-мовний або функціонально-стилістичний, комунікативний).

3. Установіть зв’язок між поняттями «форма навчання» та «зміст навчання».

4. Назвіть нетрадиційні (нестандартні) форми проведення уроків.

5. У чому полягає різниця між методом навчання та прийомом?

6. Проаналізуйте методи продуктивного навчання: когнітивні, креативні, оргдіяльнісні.

7. Розкрийте зміст методів диференційованого навчання (розумовий штурм (мозкова атака), метод передбачення, „Доповідач–респондент”, метод „Позначки”, „Гронування”, „Сенкен”).

8. Наведіть практичні приклади використання методів особистісно орієнтованого навчання (метод емпатії, інтелектуальна розминка, евристичне спостереження, метод дослідження, пізнавальних ігор („Угадай слово”), метод помилок („Піймай помилку”); асоціативний кущ, багатомірна матриця (морфологічний ящик), мозкова атака (розумовий штурм)).

9. Охарактеризуйте методи мовленнєвої практики (імітаційний, оперативно-конструктивний і комунікативно-творчий).

10. Проаналізуйте шляхи та умови підвищення ефективності навчання обдарованих дітей.
Література


  1. Біляєв О.М. Зміст уроку мови / О.М. Біляєв // Українська мова й література в школі. – 2003. – №4. – С.2–7.

  2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід : [методичний посібник] / [Укл. О. Пометун, Л. Пироженко]. – К.: АПН, 2002.

  3. Кларин М.В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта М.В. Кларин // Педагогика. – 2000. – № 7.

  4. Концепція профільного навчання в старшій школі // Освіта України. – 2003. – 10 червня.

  5. Коструб О.П. Ігрові та імітаційні методи навчання / О.П. Коструб. – К., 2000.

  6. Коструб О.П. Сучасні методи навчання в освіті / О.П. Коструб. – К., 2000.

  7. Пентилюк М.І. Сучасний урок української мови / М.І. Пентилюк, Т.Г. Окуневич. – Х.: Вид. група „Основа”, 2007. – 176 с.

  8. Пєхота О.М. Особистісно орієнтоване навчання: підготовка вчителя / О.М. Пєхота, А.М. Старєва. – Миколаїв: Іліон, 2005.

  9. Плиско К. Принципи, методи і форми навчання української мови / К. Плиско. – Х.: Основа, 1995.

  10. Пометун О. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. [науково-методичний посібник] / О. Пометун. – К.: А.С.К., 2004.

  11. Рускуліс Л.В. Методика навчання української мови у схемах, таблицях, коментарях : [навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл.] / Л.В. Рускуліс – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2008. – 112 с.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка