Навчальний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури / За загальною редакцією Н. В. Ганіної. Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2011. [1- ше видання]. 96 с



Сторінка10/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Література


  1. Айсмонтас Б.Б. Педагогическая психология: Схемы и тесты / Б.Б. Айсмонтас. – М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕС, 2002. – 208 с.

  2. Артемчук Л.М. Вимоги до рейтингової системи оцінювання підсумкових знань / Л.М. Артемчук, І.Є. Булах // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. – № 3. – С. 79-82.

  3. Бондар О. Дидактичні моделі тестів для діагностики знань
    з мови на репродуктивному і конструктивному рівнях / О. Бондар // Українська мова та література. – 2004. – Січень. – С. 16-19.

  4. Булах І. Комп’ютерна діагностика навчальної успішності : [монографія] / І. Булах. – К. : ЦМК МОЗ України, УДМУ. – 1995. – 221 с.

  5. Впровадження тестування як засобу підвищення ефективності процесу навчання і контролю у закладах загальної середньої освіти Харківської області / [За ред. О.Л. Сидоренка, І.Ф. Прокопенка], Х. – 2001.

  6. Гриневич Л. На шляху до об’єктивного оцінювання знань / Л. Гриневич // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2004. – №  4. – С. 64-78.

  7. Єгоров Г. Оцінювання і контроль знань учнів в зарубіжній школі / [Г. Єгоров, Б. Мельниченко, Н. Василенко] // Історія в школах України. – 2000. – № 9. – С. 8-12.

  8. Леонський В.Д. Організація тестування у загальноосвітньому навчальному закладі / [В.Д. Леонський, М.С. Лавінський, Л.І. Паращенко] / Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів ім. Б. Грінченка. – К., 2001. – 72 с.

  9. Лунячек В.Е. Проблеми підвищення кваліфікації вчителів щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій для оцінювання навчальних досягнень учнів / В.Е. Лунячек // Тези доповідей І Міжнародної науково-практичної конференції «Вимірювання навчальних досягнень школярів і студентів: гуманістичні, методологічні, технологічні аспекти». – Харків: ОВС. – 2003. – 112 с.

  10. Майоров А.Н. Тесты и их виды. Тесты достижений / А.Н. Майоров // Школьные технологии. – 1998. – № 4. – С. 176-189.

  11. Максимов В.Г. Педагогическая диагностика в школе: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. / В.Г. Максимов. – М.: Академия, 2002. – 272 с.

  12. Пастушенко Н.М., Пастушенко Р.Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни / Н.М. Пастушенко, Р.Я.Пастушенко. – Львів : ВНТЛ, 2000. – 83 с.

  13. Рожкова Н. Куда дует «ветер закона»: два способа анализа успеваемости / Н. Рожкова // Директор школы. Украина. – 2003. – № 1. – С. 37-40.

  14. Романенко Ю.А. До проблеми визначення критеріїв педагогічного оцінювання / Ю.А. Романенко // Рідна школа. – 2001. – № 8.

  15. Семиченко В. Проблеми педагогічного оцінювання / В. Семиченко, В. Заслуженюк // Рідна школа. – 2001. – № 7. – С. 3-10.

  16. Челышкова М.Б. Теория и практика конструирования педагогических тестов : [учебное пособие] / М.Б. Челышкова. – М. : Логос, 2002. – 432 с.


Моніторинг результативності діяльності вчителя української мови та літератури
Самостійна робота

І. Дефініція поняття

Існують різні підходи щодо класифікації моніторингу, значущості та продуктивності кожної з них, узагальнюючи їх, можна зробити висновок про те, що освітній моніторинг – це система організації збору, аналізу інформації про функціонування освітньої системи, з метою своєчасного коригування діяльності для досягнення запланованих результатів. Це процес, який охоплює регулярний збір та фіксацію даних для спостереження за ключовими елементами реалізації певного процесу.



ІІ. Завдання моніторингу

Завдання моніторингу – з’ясування наявності ефекту від будь-якого впливу, подальша локалізація можливих причин та, наскільки це можливо, вияв упливу, який викликав ефект, що спостерігався.



ІІІ. Етапи становлення моніторингу якості освіти

В історичному аспекті Т.О. Лукіна виділяє такі етапи:



І етап. 30–50 рр. ХХ століття. Американська Асоціація педагогічної освіти за допомогою моніторингу дослідила рівень підготовки випускників 30 шкіл, їх ефективні риси (суспільна позиція та критичне мислення).

ІІ етап. 60–70-і рр. ХХ ст. Міжнародна асоціація з шкільної успішності започаткувала міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері освіти.

ІІІ етап. 80–90 рр. ХХ ст. Актуальними стають проблеми визначання рентабельності, організації ефективного управління ресурсами, оцінювання продуктивності забезпечування освітніх систем. Якість освіти стає політичною категорією.

ІV етап. Розпочався з 90 рр. ХХ ст. й ознаменувався спрямованістю на політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень.

ІV. Рівні моніторингу

Залежно від обсягу та масштабності проведення моніторинг розподіляють на рівні: міжнародний, національний, регіональний, локальний.

На локальному рівні виокремлюємо такі його субрівні:

• адміністративний;

• педагогічний (дослідження професійної компетентності вчителя, рівня управління учнівським колективом);

• психологічний (психологічний клімат педагогічного та учнівського колективу, адаптація першокласників до школи, перехід учнів молодшої ланки в середню, професійна орієнтація учнів старшої школи);

• учнівський (навчальна діяльність зі шкільного предмета, рівень вихованості, самооцінка, емоційне ставлення до навчання, рейтинг навчальних предметів, соціометричний статус учня в учнівському колективі);

• комплексний (охоплює основні компоненти діяльності навчального закладу й спрямований на виявлення рівня якості освіти).



V. Інструментарій дослідження

Анкети, кваліметричні моделі діяльності, таблиці для узагальнення рівня навчальних досягнень учнів, тести, форми збору статистичної інформації, схеми аналізу уроку.

Інструментарій дослідження має відповідати таким характеристикам:


  • валідність – відповідність результатів вимірювання тому, що повинен вимірювати певний інтсрумент;

  • об'єктивність – мінімізація впливу суб'єктивних факторів на процедуру вимірювання;

  • надійність – ступінь стійкості результатів вимірювання;

  • точність – мінімальна похибка, з якою можна провести вимірювання.


Завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення термінів «моніторинг», «освітній моніторинг».

2. Охарактеризуйте рівні проведення моніторингу залежно від обсягу та масштабності.

3. Проаналізуйте моніторингові дослідження у Вашому закладі з питання якості мовно-літературної освіти.


Література

  1. Вербицкая Н. Мониторинг результатов учебного процесса / Н. Вербицкая, В. Бодряков // Директор школы, 1997. – № 1. – С.33-37.

  2. Вольянська С.Є. Моніторинг становлення та розвитку профільної старшої школи (з досвіду Харківського регіону) : [збірник аналітичних матеріалів] / С.Є. Вольянська, Н.В. Шевченко, І.В. Капустін та ін. – Харків: ХОНМІБО, 2007. – 120 с.

  3. Дмитренко Г.А. Цільове управління: вимірювання результативності діяльності учнів і педагогів: [Навчально-методичний посібник]. / Г.А. Дмитренко, В.В. Олійник, О.Л. Онуфрієва. – Київ : УІПКККО, 1996. – 94 с.

  4. Застосування моніторингових процедур при вивченні стану викладання навчальних предметів у загальноосвітньому закладі інтернатного типу / Сучасні науково-методичні та дидактичні підходи для забезпечення якості базової та повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах інтернатного типу Харківської області у 2008-2009 навчальному році. – Харків : ХОНМІБО, 2008. – С. 18-24.

  5. Кальней В.А. Технология мониторинга качества обучения в системе «учитель – ученик» : [метод. пособие для учителя] / В.А. Кальней, С.Е. Шишов. – М. : Пед. общество России, 1999. – 75 с. (Дидактика – 2000).

  6. Капустін І.В. Участь школярів Харківщини у всеукраїнських олімпіадах / І.В. Капустін, С.В. Клімова, Н.В. Шевченко // Управління освітою. – 2007. – Жовтень. – №20 (164). – С. 6–9.

  7. Моніторинг результатів державної підсумкової атестації (з досвіду Харківського регіону). – Харків : ХОНМІБО, 2007. – 80 с.

  8. Моніторинг якості освіти: Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін / [Автори-уклад.: В.Ю. Луніна, Н.В. Шевченко] / [за заг. ред. Л.Д. Покроєвої, С.Є. Вольянської]. – Х. : ХОНМІБО, 2007. – 216 с.

  9. Моніторинг якості україномовної освіти у 9-х, 10-х, 11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів / [Автори-упорядники: С. Вольянська, Т. Голтяй, С. Євтушенко, С. Клімова, Н. Шевченко]. – Харків : ХОНМІБО, 2008. – 124 с.

  10. Освітні інновації у навчально-виховному процесі (методичні рекомендації на основі моніторингових досліджень) / [За заг. ред. С.Є. Вольянської, канд. пед. наук, проректора ХОНМІБО з питань зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти] / [Автори-упорядники: Т. Голтяй, С. Євтушенко, І. Капустін, С. Клімова, Н. Шевченко та ін.]. – Харків : ХОНМІБО. – 60 с.

  11. Національна доктрина розвитку освіти. Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002. // Освіта України № 33 від 23 квітня 2002 р. – С. 4-6.

  12. Шевченко Н.В. Аналіз результатів предтесту з української мови, математики, біології, хімії, фізики / [Електронний ресурс] / Н.В. Шевченко та ін. – Харків : ХОНМІБО , 2009. –137 с. – (CD).

  13. Шевченко Н.В. Застосування моніторингових процедур при вивченні стану викладання навчальних предметів / Н.В. Шевченко // Джерело педагогічної майстерності. Інноваційна сільська школа : [науково-методичний журнал]. – Випуск № 1 (41). – Харків : ХОНМІБО, 2009. – С. 30–33.

  14. Шевченко Н.В. Моніторинг україномовної освіти / Н.В. Шевченко, С.В. Клімова // Управління освітою. – №14 (218). – Липень. – 2009. – С. 6-10.

  15. Шевченко Н.Н. Організація моніторингових досліджень в ЗНЗ (з досвіду роботи Харківської області) / Н.В. Шевченко, С.В.Клімова // Управління освітою. – 2008. – Квітень (№ 14). – С. 3–5.

  16. Шевченко Н.В. Моніторинговий супровід якості освіти в Харківській області / Н.В. Шевченко // Джерело педагогічної майстерності. Освіта протягом життя : [науково-методичний журнал]. – Випуск № 2 (42). – Харків : ХОНМІБО, 2009. – С. 165–168.

  17. Шевченко Н.В. Результати моніторингу рівня навчальних досягнень учнів ЗНЗ з навчанням мовами національних меншин / [Електронний ресурс] / Н.В. Шевченко та ін. – Харків : ХОНМІБО, 2009. – 27 с. – (CD).

  18. Шевченко Н. Система моніторингу якості освіти у ЗНЗ: Досвід Харківщини / Н. Шевченко, І. Капустін, С. Клімова // Управління освітою. – 2008. – Січень (№ 2). – С. 2–4.



Основи викладання риторики в школі
Самостійна робота

Традиційно риторику сприймають як науку про красномовство. Однак у сучасному мовознавстві з'явилося й поняття "дискурсивна риторика", тобто риторика дискурсу як щоденного мовного спілкування в соціумі. Саме така риторика має перспективу широкого застосування в сучасному українському суспільстві, тому що вона з риторики красномовства транспортує технологічний апарат побудови висловлювань і текстів для мовного спілкування нащодень у різних сферах життя.

Сприймаючи мову просто як засіб спілкування, ми, на жаль, спрощуємо й мову, і мовну свідомість, і свій мовний образ. Залежно від того, що говорити і кому, риторика відповідає на питання, як говорити, для чого і де.

Красномовство – це сила, з допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізувати власну волю. Риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Сучасна риторика – це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання.

Риторика не є замкнутим у собі знанням. Це не тільки академічна дисципліна, предметом вивчення якої є теоретичні питання ораторства. Це й прикладна дисципліна, що має на меті виховання вмілого промовця, який би володів прийомами ораторського мистецтва. Тому риторика тісно пов’язана з іншими науками.

Мовознавство озброює її знанням законів, за якими формується й розвивається людське мовлення.

Літературознавство відкриває ораторські закони творення художнього образу словесними засобами.

Філософія вводить у світ інтелектуально-духовного пошуку людства, а окремі філософські дисципліни знайомлять з цінностями моралі (етика), принципами розуміння й творення прекрасного (естетика), законами мислення (логіка).

Психолінгвістика допомагає зрозуміти, наскільки вибір слова зумовлено емоційно-вольовим станом людини, які саме лексичні засоби варто використовувати в певних психологічних ситуаціях.

Психологія дає змогу ораторові контролювати власний духовний стан та настрій аудиторії.

Фізіологія дає знання про мовленнєвий апарат, його можливості та принципи творення голосу.

Методика виразного читання, основи режисури та акторської майстерності допомагають ораторові оволодіти голосом і поставою, жестикуляцією та мімікою.



Завдання й запитання до самоконтролю

  1. Назвіть шляхи формування риторичної особистості.

  2. Кого вважають засновниками риторики в Україні та Росії?

  3. Охарактеризуйте агресивне, конструктивне та маніпуляційне спілкування.

  4. Візьміть участь у підготовці міні-проекту зі створення посібника з мови жестів.

5. Запропонуйте свій алгоритм проведення дебатів.
Література

  1. Введенская Л.А. Русский язык и культура речи / Л.А.Введенская, Л.Г. Павлова, Е.Ю. Кашаева. – Ростов-на-Дону, 2000.

  2. Карнеги Дэйл. Как выработать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично / Дэйл Карнеги. – М., 1994.

  3. Клюев Е.В. Речевая коммуникация: успешность речевого взаимодействия / Е.В. Клюев. – М., 2000.

  4. Леммерман Х. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями / Х. Леммерман. – М., 1997.

  5. Методические рекомендации к семинару-тренингу «Защита личности от психологического насилия». – Харьков, 2006. – 66с.

  6. Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання : [метод. посіб.] / А. Панченко, О. Пометун. – К: А.П.Н., 2003.

  7. Томан И. Мистецтво говорити / И. Томан / [Пер. з чес.]. – К.; Політвидав України, 1986.

  8. Хазагеров Г. Риторика для делового человека : [учебное пособие] / Г. Хазагеров, Е. Корнилова / [2-е изд]. – М.: Флинта: Московский психолого-социальный институт, 2003. – 136 с.



Культура мовлення. Ділова українська мова
Самостійна робота

Культура мови – дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Наука про культуру мови – окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи матеріал історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, виробляє наукові критерії в оцінці мовних явищ.



Головне завдання культури мовлення – виховання навичок літературного спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику. Низька культура мовлення характеризується порушенням правил слововживання, граматики, вимови та наголошення, написання. Наприклад, помилково вживають вислови: добро пожалувати замість ласкаво просимо, підписка газет замість передплата газет, дякувати його замість дякувати йому; неправильно наголошують слова: рóблю, пи'шу, підéмо замість роблю', пишý, пíдемо. Ознакою низької культури мовлення є оглушення дзвінких приголосних у кінці слів і складів, м’яка вимова шиплячих, коли вимовляють дуп замість дуб або чьому, шчьо замість чому, що.

Виховання культури мовлення – це розвиток чуття мови в процесі пізнання найкращих художньо-естетичних зразків мови, засвоєння мовно-культурних традицій народу. У широкому розумінні культура мовлення передбачає високий рівень національно-мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та емоційної культури нації.


Завдання й запитання для самоконтролю

  1. Розкажіть про систематичний та комплексний характер формування стилістичних умінь та навичок.

  2. Чому українську мову називають «дивом калиновим»?

  3. Визначте особливості стилістичного використання засобів словотвору.

  4. Визначте лексичні та морфологічні засоби стилістики.


Практичне завдання 1

Яке слово доречно вжити:

  1. Офіційна назва посади (заступник, замісник).

  2. Праця (суспільна, громадська).

  3. Білет (банківський, театральний).

  4. Наступний (тиждень, життя).

  5. Поставити (запитання, питання).

  6. Вертикальне (положення, становище).

  7. Виборча (кампанія, посада)

Виборна (кампанія, посада)

  1. Дільниця (виборча, дослідна)

Ділянка (виборча, дослідна)

  1. Особистий (підпис, справа)

Особов(ий, а) (підпис, справа)
Практичне завдання 2

Поясніть відмінність у значенні паронімів:

Буланий, булатний; корисливий, корисний; криз, криза; кулінарний, кулінарський; листопадовий, листопадний; лікувати, лічити; любий, улюблений; місто, місце; мова, мовлення; мотив, мотивація; нагода, пригода.


Практичне завдання 3

Виписати словосполучення, що вжиті правильно:

Старший викладач Л.Д. Пашніна наголосила, головна інженер поїхала.

Городяни міста, мешканці міста.

Наша голова наказала, головний лікар С. Васильєва відповіла.

Доповіли ректору, доповіли ректорові.

Розповіли директору, розповіли директорові.

Довести до відома всіх громадян, довести для відома всіх громадян.

Зайти в залу, зайти до зали.


Література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / [За заг. ред. О. Сербенської]. – Львів: Світ, 1994. – 152 с.

2. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / [Уклад. Я.Б. Тимошенко]. – К.: Либідь, 1991. – 256с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і головн. ред. В .Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

4. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник / С.І. Головащук. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.

5. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови : [навч. посібник] / А.П. Коваль. – К.: Вища шк., 1987. – 352 с.

6. Культура української мови : [довідник] / С.Я. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ленецьта ін. / [За ред. В.М. Русанівського]. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.

7. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 23 квітня. – №33.

8. Орфографічний словник української мови / АН України, Інститут української мови; Інститут мовознавства ім. Потебні О.О.; Український мовно-інформаційний фонд. – К.: Довіра, 1999. – 992 с.

9. Орфоепічний словник / [Уклад. М.І. Погрібний]. – К.: Рад. шк., 1986. – 118 с.

10. Паламар Л.М. Мова ділових паперів : [практ. посібник] / Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець. – К.: Либідь, 1996. – 208 с.

11. Погребна Л. Діловодство: яким воно повинно бути / Л. Погребна. – Х.: Видавн. будинок «Фактор», 2006. – 403 с.

12. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення : [навч. посібник]. – К.: МАУП, 2001. – 256 с.

13. Російсько-український словник / І.О. Анніна, Г.Н. Горюшина, І.С. Гнатюк та ін. – К.: Абрис, 2003. – 1424 с.

14. Скрипник Л.Г. Власні імена людей : [словник-довідник] / Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківська. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.

15. Словник труднощів української мови / Д.Г. Гринчишин, А.О. Капелюшний, О.М. Пазяк та ін. / [За ред. С.Я. Єрмоленко]. – К.: Рад. шк., 1989. – 336 с.

16. Українська ділова мова : [практичний посібник на щодень] / М.Д. Гінзбург, І.О. Требульова, С.Д. Левіна, І.М. Корніловська / [За ред. М.Д. Гінзбурга]. – Х.: Торсінг, 2003. – 581 с.

17. Українське літературне слововживання : [словник-довідник]. – К.: Вища шк., 1995. – 319с.

18. Український правопис / АН України, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с.

19. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П. Бибик, І.Л. Михно, Л.О. Пустоцвіт, Г.М. Сюта. – К.: Довіра: УНВЦ «Рідна мова», 1997. – 399 с.

20. Фразеологічний словник української мови / АН України, Інститут української мови : [У 2 т.]. – К.: Наук, думка, 1993.

21. Чак Є.Д. Чи правильно ми говоримо? / Є.Д. Чак. – К.: Освіта, 1997. – 240 с.



Комп’ютерно орієнтовані системи навчання у викладанні української мови та літератури
Самостійна робота

Інформаційно-комунікаційні технології при професійному їх використанні дозволяють здійснити принципово новий підхід до навчання і виховання учнів, що:



  • базується на широкому спілкуванні, на вільному обміні думками, ідеями, інформацією учасників спільного проекту, на цілком природному бажанні пізнати нове, розширити свій кругозір;

  • має у своїй основі реальні дослідні методи (наукова чи творча лабораторії), що дозволяють пізнавати закони природи, основи техніки, технології, соціальні явища в їх динаміці, у процесі розв'язання життєво важливих проблем, особливості різноманітних видів творчості в спільній діяльності групи учасників;

  • заснований на широкій взаємодії з культурою інших народів, досвідом інших людей;

  • природним чином стимулює розвиток гуманітарної освіти, акцентує увагу на моральних аспектах життя й діяльності людини, на стан і збереження навколишнього середовища;

  • сприяє придбанню як учнями, так і педагогами різноманітних супутніх навичок, які можуть виявитися корисними в професійній діяльності, у тому числі й навичок користування комп’ютерною технікою та технологіями.

Комп’ютерно орієнтовані методичні системи навчання в професійній діяльності вчителя-предметника – це така методична система, що забезпечує цілеспрямований процес здобування знань, набуття вмінь і навичок, засвоєння способів пізнавальної діяльності суб’єктом навчання й розвиток його творчих здібностей на основі широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Комп’ютерно орієнтовані методи, засоби, форми ІКТ на уроці можуть використовуватися вчителем як демонстрації за допомогою проекційної апаратури або індивідуально учнями в умовах комп’ютерного класу. У таблиці 1 наведено перелік основних традиційних і комп’ютерно орієнтованих методів, засобів і форм організації навчання (за Ю. Триусом).


Таблиця 1

Традиційні й комп’ютерно орієнтовані методи,

засоби й форми організації навчання

Компоненти технології навчання

Традиційні

Комп’ютерно орієнтовані

Засоби навчання

  • наочні та технічні засоби навчання;

  • підручники й посібники; дидактичні матеріали;

  • довідкова та інша навчально-методична предметна література

Апаратне забезпечення:

  • комп’ютер;

  • засоби телекомунікацій;

  • інтерактивна дошка

Програмне забезпечення:

    • операційні системи;

    • текстові й графічні редактори;

    • табличні процесори;

    • системи управління базами даних;

    • експертні системи;

    • педагогічні програмні засоби;

    • проблемно орієнтовані програми;

    • електронні підручники;

мультимедійні методичні розробки та ін.

Методи навчання

(за джерелом здобуття знань)

Вербальні методи навчання

  • лекція;

  • розповідь;

  • пояснення;

  • бесіда;

  • робота з підручником, довідковою, науково-популярною та навчальною літературою

  • робота з електронними підручниками, довідковим матеріалом комп’ютерних програм;

  • робота з відомостями, що отримуються через глобальну мережу Internet

Наочні методи навчання

  • демонстраційний експеримент;

  • самостійне спостереження

  • робота з навчальми та навчально-контролюючими програмами

Практичні методи навчання

  • Виконання лабораторних робіт;

  • виконання практикумів;

  • розв’язування доцільно дібраних завдань (задач, вправ тощо)

  • дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях;

  • обчислювальні експерименти;

  • телекомунікаційні проекти

Форми організації навчання

лекції, практичні заняття, семінари, лабораторні роботи, навчальні дискусії, самостійна позакласна робота, індивідуальна або групова науково-дослідна робота, поточні та підсумкові форми контролю:

  • контрольні роботи,

  • тестування,

  • екзамени

    • комп’ютерно орієнтовані лекції, семінари, практичні і лабораторні заняття, контрольні роботи тощо;

    • комп’ютерно орієнтована науково-дослідна робота;

    • комп’ютерне тестування;

    • дистанційні форми:

  • трансляція;

  • чат (текстовий, графічний);

  • відео- і телеконференції,

  • інтерактивні форми проведення лекцій, семінарів, практичних і лабораторних занять, навчальних дискусій та ін.;

  • комп’ютерно орієнтовані екзамени й тематичні контрольні роботи

Комп’ютерна техніка дозволяє вчителеві-словеснику оптимізувати власну діяльність, зменшити навантаження під час підготовки до уроків; підвищити ефективність уроків української мови та літератури.

Форми використання комп’ютера на уроці:



  1. комп’ютер у ролі вчителя є:

    • джерелом навчальної інформації

    • наочним посібником;

    • тренажером;

    • засобом діагностики й контролю.

  2. комп’ютер у ролі робочого інструменту виступає:

  • засобом підготовки текстів, їх зберігання;

  • графічним редактором;

  • засобом підготовки виступів;

  • обчислювальною машиною великих можливостей;

  • засобом проведення віртуальних експериментів.

Необхідність використання ІКТ в освітньому процесі вчителеві слід аргументувати:

  1. Яких цілей хотілося б досягти за допомогою використання інформаційних технологій (розвитку логічного мислення, креативності, комунікабельності, мобільності, швидкості реакції тощо);

  2. Які з доступних об’єктів інформаційних технологій допоможуть досягти найкращого результату;

  3. Використання яких технологій є найбільш доцільним у сформованій структурі освітнього процесу, які об’єкти інформаційних технологій будуть цікавими й доступними учням.

Деякі способи застосування інформаційних технологій у навчальному процесі:

- Застосування навчальних комп’ютерних ігор для засвоєння і закріплення навчального матеріалу, що дозволяє реалізувати індивідуальний, диференційований, діалогічний і діяльнісний підходи до навчання; надати привабливу, виразну форму навчальному матеріалу, забезпечити високий рівень його доступності для учнів з різними навчальними можливостями, перетворити навчальний процес на навчання з радістю, перевівши його в ігрову площину. В основу даного способу покладено такі методи навчання: наочні і практичні, пояснювальні, репродуктивні, проблемного викладання, стимулювання і мотивації.

- Використання комп’ютерного тестування для об’єктивного контролю та самоконтролю навчальних досягнень створює умови для вивільнення дитини від упередженого ставлення педагога, здійснення контролю поза межами стосунків «учитель – учень», при цьому процедура контролю набуває характеру змагання з персональним комп’ютером, що у свою чергу стимулює дитину до самокорекції навчальної діяльності, самоосвіти, що ґрунтується на таких методах навчання: контролю й самоконтролю, стимулювання й мотивації.

- Впровадження комп’ютерних творчих завдань, спрямованих на виявлення особистісного ставлення учня до навчального матеріалу, орієнтованих на розвиток вільної і творчої особистості, підвищення самооцінки школяра та його особистого статусу за рахунок опори на такі методи навчання: самостійної роботи, роботи з книгою, іншими джерелами (електронними хрестоматіями, довідковими матеріалами, розташованими в Internet тощо), демонстрації, стимулювання й мотивації.



Технології застосування перелічених вище способів:

- Технологія застосування навчальної комп’ютерної ігрової програми передбачає низку послідовних, взаємопов’язаних етапів. На першому етапі – введенні в тему – відбувається мотивування роботи. Учитель окреслює загальний хід гри, а учень готується до занурення в ігрове середовище. На другому етапі – підготовці до проведення – учитель перед початком роботи з програмою готує учнів до роботи з нею, даючи чіткий інструктаж, знайомить із правилами гри і нормами оцінювання навчальних завдань, пояснює, як зареєструватися, показує на практиці прийоми роботи з даною комп’ютерною програмою, окреслює зміст, що лежить в основі сюжету гри, висуває мету, визначає навчальні завдання і повідомляє очікуваний результат. Учні знайомляться з правилами гри, уточнюють для себе ігрові завдання, усвідомлюють особисту роль як учасника гри. На третьому етапі – проведенні гри – учні стають безпосередніми учасниками комп’ютерної гри, починаючи діяти згідно з її правилами, потрапляють у педагогічно сплановану ігрову ситуацію і, виконуючи різноманітні завдання, виробляють знання, уміння, навички. Учитель спостерігає за роботою учнів, корегує їхню діяльність і приходить на допомогу за необхідності. Четвертий етап передбачає на кожному уроці обговорення гри після завершення роботи з нею: дається загальна характеристика «подій» гри, їх сприйняття учасниками, аналіз труднощів, що виникають у ході гри. П’ятий етап – рефлексія, під час якої вчитель спонукає школярів до аналізу помилок, припущених у грі, і з’ясування причин їх появи.

- Технологія застосування творчих комп’ютерних завдань передбачає етапність у роботі над ними. На першому, підготовчому, етапі учитель оголошує тему, мотивує мету проекту, допомагає учням визначити його завдання, установлює критерії оцінювання результату і процесу створення проекту; учні обговорюють пропозицію щодо роботи над проектом. На другому етапі відбувається планування роботи, що передбачає: з боку вчителя – допомогу у визначенні джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів, корекцію; з боку учнів – усвідомлене формулювання завдань, вироблення плану дій, початок пошуку матеріалів. На етапі збору інформації учитель здійснює спостереження і непряме керування діяльністю; учні працюють із різноманітними джерелами інформації. На наступному етапі аналізу зібраної інформації відбувається спільна робота учнів та педагога з аналізу, добору та корекції необхідних матеріалів. Далі на етапі компонування матеріалів і оформлення проекту в комп’ютерному варіанті учитель надає учням потрібну допомогу при роботі з різним комп’ютерним забезпеченням, учні працюють над поданням результатів дослідження. І нарешті, на завершальному етапі відбувається подання, обговорення, захист й оцінювання готового проекту, при цьому визначаються використані можливості, творчий підхід, особиста роль кожного учасника й значущість його внеску в загальну справу.

Урок – основна форма організації навчального процесу у всіх типах шкіл. Найголовніше в уроці – єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань.



Фактори, які необхідно враховувати при проектуванні уроків
з використанням ІКТ:

По-перше, провести детальний аналіз ресурсів інформаційних технологій із позицій принципу генералізації інформації, спрогнозувати ефективність використання даного ресурсу при проведенні різного роду занять, визначити методику їх проведення та спроектувати основні види діяльності з цими ресурсами в навчальному процесі.

По-друге, урахувати санітарні норми роботи учнів за комп’ютером.

По-третє, продумати організаційні форми уроку, оскільки комп’ютерний клас має в середньому 10–12 комп’ютерів, у той час як кількість учнів становить 25–30 чоловік, що унеможливлює їх індивідуальний режим роботи.



Підготовка до проектування уроку з використанням ІКТ включає в себе:

  1. Визначення ролі та місця майбутнього уроку в темі, що вивчається, його зв’язків із попередніми і подальшими заняттями.

  2. Формулювання цілей і завдань уроку з урахуванням психологічних і вікових особливостей класу. Визначення освітніх продуктів, які будуть створені учнями в результаті заняття. Уточнення способів контролю та оцінки рівня досягнення кожної з цілей уроку.

  3. Вивчення підручників, методичних посібників, електронних видань освітнього напрямку з даної теми.

  4. Вибір найбільш ефективних методів навчання, що сприятимуть освітній діяльності учнів. Вибір форм і способів організації цієї діяльності.

  5. Добір мінімального змісту навчального матеріалу для уроку, вибір форми його проведення (комп’ютерна лекція, диспут, семінар, практикум з розв’язання задач, комп’ютерна лабораторна робота тощо), основних видів діяльності учнів.

  6. Оцінка варіантів реалізації навчальної ситуації – із застосуванням комп’ютера і без застосування. Визначення місця роботи з об’єктами інформаційних технологій у структурі уроку.

  7. Добір та підготовка технологічної карти до уроку, демонстраційних дослідів, інтерактивних моделей, таблиць та іншого обладнання.

  8. Розробка структури, планування етапів уроку.

Орієнтовна схема проведення уроку з використанням ІКТ у вигляді технологічної картки подано в табл. 2.

Таблиця 2

Орієнтовна схема (технологічна картка) проведення уроку

з використанням ІКТ







Методи, прийоми, засоби, форми навчання




Предмет, клас







Тема уроку







Мета уроку







Завдання уроку

Навчальні

Розвивальні

Виховні













Які саме ІКТ використовуються на уроці







Обладнання уроку






Етапи уроку

Хід уроку

І

Організаційний момент










ІІ

Актуалізація знань (лексико-орфографічна робота)

Фронтальне опитування (ТСО, дошка, підручник, зошит)

Індивідуаль-не опитуван-ня (підруч-ник, зошит, картка, ЕЗНП)




ІІІ

Перевірка домашнього завдання

Індивідуальне опитування







ІV

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Основні задачі уроку (учитель)







V

Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу (введення теоретичних знань, виконання розумових дій)

Створення наочних ілюстрацій, пояснення нового матеріалу

(ПК)


Розв’язання проблемних ситуацій (ПК)

Організація супровідно-го діалогу (учитель)

VI

Закріплення знань (тренувальні вправи на осмислення знань, формування вмінь і навичок на основі знань)

Постановка завдань для повторення та узагальнення знань (ПК)

Виконання завдань

(ПК)





VII

Контроль засвоєння знань

Фронтальне опитування

(учитель)



Обговорення отриманих результатів (учитель, учень, ПК)




VIII

Постановка домашнього завдання

Повідомлення домашнього завдання та його роз’яснення (учитель, підручник, ЕЗНП)







IX

Підсумок уроку

Оголошення кількісних результатів (учитель, ПК)

Якісний аналіз досягнення висунутих цілей (учитель, ПК)





Запитання та завдання для самоконтролю

  1. Схарактеризуйте основні комп’ютерно орієнтовані методичні системи навчання, які, на Вашу думку, доречно використовувати на уроках української мови та літератури.

  2. Запропонуйте власні способи застосування в навчально-виховному процесі інформаційно-комунікаційних технологій.

  3. Розробіть модель уроку української мови або літератури
    з використанням інформаційно-комунікаційних технологій і заповніть технологічну картку його проведення.


Література

  1. Астахова Л.А. Використання комп’ютерних ігор як засобу організації самостійної роботи учнів. / Л.А. Астахова. / Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск ХVII. – Слов’янськ : Видавничий центр СДПУ, 2003. – С. 110-114.

  2. Бадовская О.С. Интегрированные занятия – один из путей информатизации образования // [Електронний ресурс] / О.С. Бадовская. // Режим доступу : ИТО-2002.

  3. Браславська О.О. Використання комп’ютерних технологій на уроках літератури./ О.О. Браславська, Т.Л. Челомбітко. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2007. – № 4. – С. 26-33.

  4. Брыксина О.Ф. Конструирование урока с использованием средств информационных технологий и образовательных электронных ресурсов. / О.Ф. Брыксина. // Информатика и образование, 2004. – № 5. – С. 34-38.

  5. Грехов А.В. Компьютерное тестирование в стуктуре социально-гуманитарного познания / А.В. Грехов. // Информатика и образование. – 2003. – № 6. – С. 123-124.

  6. Дегтярьова Г.А. Використання інформаційних технологій на уроках української мови та літератури / Г.А. Дегтярьова. / Впровадження нових педагогічних технологій на уроках української мови та літератури: За матеріалами роботи Міжрегіональної експериментальної творчої групи вчителів української мови та літератури Полтавської, Сумської та Харківської областей. – Харків : ХОНМІБО, 2006. – С. 169-199.

  7. Дегтярьова Г.А. Дидактичні функції комп’ютерного тестування / Г.А. Дегтярьова / Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків : ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2004. – Вип. 14. – С. 32-36.

  8. Дегтярьова Г.А. Оновлене звучання традиційного уроку. Конструювання уроків з використанням інформаційних технологій в умовах гуманізації освіти. / Г.А. Дегтярьова. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах, 2007. – № 2. – С. 34-44.

  9. Дегтярьова Г.А., Чхайло О.М. Використання інформаційних технологій на уроках української мови та літератури. / Г.А. Дегтярьова, О.М. Чхайло. / Технологии ХХІ века : Сборник научных статей по материалам 13-й международной научно-методической конференции. / Под. ред. д.т.н., проф. Захарова Н.В. – Сумы : СНАУ, 2006. – С. 234-238.

  10. Заєць В.І. Роздуми, навіяні розмовами про комп’ютерні засоби у шкільному навчанні. / В.І. Заєць. // Методичні діалоги. – 2008. – № 1. – С. 16-17.

  11. Закревська О. Використання мультимедійних технологій на уроках української словесності / О. Закревська. // Дивослово. –2009. – № 2. – С. 17-19.

  12. Киевский С.В. „Грамотей-Эверест” – состязательная технология обучения грамотному письму // [Електронний ресурс] / С.В. Киевский. // Режим доступу : http//www.bitro.ru/ITO/1999.html.

  13. Криворучко О. Розвиток творчих здібностей на основі застосування мультимедійних технологій. / Оксана Криворучко. // Методичні діалоги. – 2007. – № 5. – С. 11-14.

  14. Ліщук Н. Коли комп’ютер думає українською. / Н. Ліщук. // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, колегіумах. – 2005. – № 2. – С. 4-5.

  15. Непомняща Т. Нові інформаційні технології в старому світі гри / Т. Непомняща.  // Відкритий урок. – 2001. – № 23-24. – С. 40-42.

  16. Основи нових інформаційних технологій навчання: Посіб. для вчителів / За ред. Ю.І. Машбиця. – К. : ТЗМН, 1997.

  17. Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. / Н.М. Островерхова. – Київ: Фірма „ІНКОС”, 2003. – 352 с.

  18. Пентилюк М.І. Методика вивчення української мови в загальноосвітній школі. / М.І. Пентилюк. – К., 2001.

  19. Передрій Г. Про цікаві завдання й ігрові форми роботи з української мови. / Г. Передрій. // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 7-14.

  20. Прокопенко І.Ф. Гуманістичний потенціал тестових технологій / І.Ф. Прокопенко. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2003. – № 7. – С. 36-38.

  21. Радченко І. Комп’ютерні засоби навчання на уроках української мови: проблеми сьогоднішнього дня. / Ірина Радченко. // Методичні діалоги. – 2007. – № 8. – С. 7-9.

  22. Федоренко Г.М. Комп’ютерні технології на уроках літератури. / Г.М. Федоренко. // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. – № 8 (156). – С. 6-8.

  23. Юдина И. Проектируем урок с ИКТ / [Електронний ресурс] // И. Юдина. // Режим доступу: http://wiki.pippkro.ru/index.php



Організація самостійної роботи учнів на основі використання тестових форм
Самостійна робота

Одним із шляхів підвищення ефективності навчання є розробка й широке впровадження в навчальний процес тестових технологій.



Основною метою тестового контролю є підвищення якості навчання. Серед інших локальних цілей застосування тестового контролю можна назвати такі:

  • об'єктивна оцінка знань;

  • підсумкова оцінка атестації навчального закладу;

  • оцінка ефективності роботи підрозділів навчального закладу, наприклад, оцінка якості викладання предметів;

  • установлення структури знань учнів;

  • формування у школярів навичок самоосвіти та самоконтролю тощо.

Таким чином, тестування залишається одним із найбільш прийнятних і перспективних інструментів оцінки навчальних досягнень учнів, а використання сучасних інформаційних технологій і програмного забезпечення дозволяє значно підвищити його ефективність.

Традиційний тест – це стандартизований метод діагностики рівня й структури підготовленості.

  • Однакові завдання для всіх.

  • Один час проведення.

  • Однакові умови проведення.

  • Однакові правила оцінювання відповідей.

Головна мета застосування традиційних тестів – визначити відношення порядку, що встановлюється за рівнем знань між тими, хто проходить тестування, і на цій основі визначити місце (чи рейтинг) кожного.

Тому одне з головних питань теорії тестів – питання добору найкращого тесту.

У тест намагаються дібрати мінімально достатню кількість завдань, що дає можливість порівняно точно визначити рівень і структуру підготовленості. Інтерпретація результатів тестування ведеться переважно з опорою на середню арифметичну й, на так звані, процентні норми, що показують, скільки відсотків випробуваних мають тестовий результат гірший, ніж у будь-якого іншого випробуваного. Така інтерпретація тестових результатів називається нормативно-орієнтованою.

Організація самостійної роботи учня за допомогою використання тестових завдань сприяє не лише тому, що учень дізнається, якими знаннями він володіє порівняно з іншими, але й може самостійно або за допомогою вчителя визначити прогалини у знаннях, скорегувати повторення вивченого матеріалу, а при подальшій роботі з тестовими завданнями з вивченої теми покращити рівень навчальних досягнень. Для вчителя ж така діяльність є важливою ще й тому, що він може досліджувати динаміку успіхів чи невдач школярів.



Навчальний тест визначається як система завдань визначеного змісту, зростаючої складності, специфічної форми, що дозволяє якісно й ефективно виміряти рівень й оцінити структуру підготовленості учнів.

Навчальний тест є класичним представником традиційного.

Негативною тенденцією сучасної школи є те, що на практиці застосування тестів для вимірювання та оцінювання суттєво стримується відсутністю їх у широкого кола вчителів.

Отже, методичним службам варто спрямувати зусилля на розв’язання цього завдання.

Необхідно звернути увагу також на те, що тестові завдання є не сукупністю довільно об'єднаних завдань, а саме системою, тобто в тесті зібрані такі завдання, що мають системоутворюючі властивості, насамперед, на основі загальної приналежності завдань до однієї й тієї ж системи знань (однієї навчальної дисципліни), їх зв'язку й упорядкованості.

Перша та головна перевага тестів порівняно з іншими засобами – їх здатність якісно вимірювати навчальні досягнення, тобто об'єктивно, надійно і валідно.



Переваги:

  • технологічність процедури тестування;

  • об'єктивність оцінювання;

  • психологічна комфортність для значної частини учнів;

• здатність виявити не тільки те, що засвоєно, а й те, що не засвоєно (оскільки тести структурують навчальну діяльність учнів на складові, дають змогу з’ясувати, чи володіють учні цими складовими);

• можливість застосовувати комп'ютерні технології для проведення тестування, перевірки правильності виконання завдань й обробки його результатів;



  • економія часу на забезпечення зворотного зв'язку;

  • створення умов для самоосвіти та самоконтролю навчальних досягнень.

Проведенню вимірювання якості навчальних досягнень учнів має передувати ретельна підготовка.

Завдання й запитання для самоконтролю

    1. Назвіть методи вимірювання навчальних досягнень учнів.

    2. Які Ви вбачаєте переваги й недоліки тестових завдань порівняно з іншими засобами контролю?

    3. Охарактеризуйте форми тестів.

    4. Назвіть критерії добору змісту тестового матеріалу.

    5. Проаналізуйте навчально-методичну літературу, якою можна скористатися в ході навчального процесу (поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання з української мови та літератури).



Література

  1. Аванесов В. Форма тестовых заданий : [учебное пособие для учителей школ, лицеев, преподавателей вузов и колледжей] / В. Аванесов. − М. : Центр тестирования, 2005. − 156 с.

  2. Авраменко О.М. Українська мова та література. Довідник. 1700 завдань у тестовій формі. І частина. / О.М. Авраменко, Л.Т. Коваленко. − К. : Грамота, 2009. − 480 с.

  3. Авраменко О.М. Українська мова та література. Збірник завдань у тестовій формі. ІІ частина. / О.М. Авраменко, Л.Т. Коваленко. − К. : Грамота, 2009. − 160 с.

  4. Безпалько В.П. Образование и обучение с участием компьютеров (педагогика ІІІ тысячелетия) / В.П. Безпалько. – Воронеж : Изд. Московского психолого-социального института, 2002. – 352 с.

  5. Волошина Н.Й. Українська література. Збірник тестових завдань / [Н.Й. Волошина, О.М. Авраменко, Н.М. Логвіненко, І.В. Одинець.]. − К. : Грамота, 2008. − 56 с.

  6. Ефремова Н.Ф. Тестирование и мониторинг: рекомендации учителю / Н.Ф. Ефремова // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2001. – № 3. – С. 55-59.

  7. Коваленко Л. Тестуванню – так! / Л. Коваленко // Методичні діалоги. – 2006. – № 1. – С. 2-9.

  8. Майоров А.Н. Теория и практика создания тестов для системы образования. (Как выбирать, создавать и использовать тесты для целей образования) / А.Н. Майоров. − М. : Народное образование, 2000. − 352 с.

  9. Челышкова М.Б. Теория и практика конструирования педагогических тестов / М.Б. Челышкова. − М. : Логос, 2002. − 432 с.

  10. Шелехова Г.Т. Українська мова. Збірник тестових завдань / [В.І. Новосьолова, Н.В. Бондаренко, А.В. Ярмолюк, Л.В. Плетньова]. − К. : Грамота, 2008. − 192 с.

  11. Шевченко Н.В. Використання тестових завдань для підвищення результативності навчання / Н.В. Шевченко. – Джерело педагогічної майстерності. Підготовка та аналіз сучасного уроку : [науково-методичний журнал]. – Випуск № 2(40). – Харків : ХОНМІБО, 2008. – С. 46-55.

  12. www.ets.org; www.testportal.com.ua (тестові Інтернет-портали).

Формування професійної компетентності

вчителя української мови та літератури
Самостійна робота

Сьогодні серед української педагогічної громадськості, на сторінках педагогічної преси і навіть у змісті нормативних документів, що регламентують розвиток освітніх процесів, досить часто можна натрапити на тезу про необхідність запровадження компетентністного підходу.

Діяльність людини, зокрема й засвоєння будь-яких знань, умінь і навичок, складається з конкретних дій, операцій, що їх виконує людина. Виконуючи ці дії, розмірковуючи над їх виконанням, усвідомлюючи потребу в них та оцінюючи їх важливість для себе або для суспільства, людина тим самим розвиває компетентність у тій чи іншій життєвій сфері. Якщо сфера життя, у якій людина відчуває себе здатною ефективно функціонувати (тобто компетентною), є достатньо широкою, йдеться про так звані "ключові" чи життєві компетентності. Якщо ж компетентність поширюється на вужчу сферу, наприклад, у рамках певної наукової дисципліни, то можна говорити про предметну чи галузеву компетентність.

Отже, під компетентністю людини педагоги розуміють спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобто ідентифікувати і розв'язувати, незалежно від контексту (від ситуації) проблеми, характерні для певної сфери діяльності.



Професійну компетентність учителя філологічних дисциплін можна визначити як сукупність особистісних якостей, знань мовностилістичних засобів, умінь самокорекції, подолання комунікативних бар'єрів, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності, її результатів.

Виділяють такі елементи професійної компетентності вчителя філологічних дисциплін, а саме:



  • соціально-культурні,

  • психологічні,

  • наукові,

  • освітні,

  • мовні,

  • політичні,

  • конкурентоспроможність

Слід зазначити, що розвиток професійної компетентності, зокрема педагогічної майстерності, залежить від самого вчителя. Педагог має бути тією особистістю, яка свідомо регулює стандарти своєї поведінки. Насамперед це відбувається через усвідомлення свого професійного обов'язку. Основою самоосвіти є різнобічний досвід учителя як професіо­нала, що динамічно розвивається, становлення майстерності якого прогресує від одного рівня до іншого.
Література

1. Білоус Н.М. Методика літератури: від теорії до практики : [навчально-методичний посібник] / Н.М. Білоус. – Житомир, 2002. – 80 с.

2. Гладишев В.В. Теорія і практика контекстного вивчення художніх творів у шкільному курсі літератури : [монографія]. – Миколаїв: Іліон, 2006. – 372 с.

3. Гундорова Т. Тенденції розвитку художнього мислення (поч. XX ст.) / Т. Гундорова, Н. Шумило // Слово і час. – 1993.– № 1.– С. 55–67.

4. Іванишин В. Пізнання літературного твору : [метод. посібник для студентів і вчителів] / В. Іванишин, П. Іванишин. – Дрогобич: Вид. фірма „Відродження”, 2003.

5. Краснова Л. До проблеми аналізу та інтерпретації художнього твору / Л. Краснова. – Дрогобич, 1997. – 148 с.

6. Недайнова Т.Б. Мистецтво викладання літератури в школі : [науково-методичний посібник] / Т.Б. Недайнова. – 2-е вид., доп. і випр. – Луганськ: Альма-матер, 2006. – 160 с.

7. Неперервна педагогічна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : [монографія] / [За заг. ред. І.А. Зязюна]. – К.: Віпол, 2000. – 636 с.

8. Шуляр В. Компетентнісний підхід у діяльності вчителя літератури та учня-читача / В. Шуляр // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – №12. – С. 10-13.

9. Шуляр В.І. Сучасний урок української літератури / В.І. Шуляр. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 121 с.

10. Шуляр В.І. Урок літератури в умовах 12-річної школи: 5–9 класи : [методичний посібник]. – 2-ге вид. – Миколаїв: Іліон, 2008. – 284 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка