Наукове редагування – О.І. Пометун, доктор педагогічних наук, професор Рецензенти



Сторінка5/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.72 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

1. ЧИ ВАРТО БУТИ ІНФОРМОВАНОЮ ЛЮДИНОЮ?

Подумайте і дайте відповідь

Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слово “інформація”?

Запишіть їх та подумайте, про що говорять саме такі асоціації?

Чому, на вашу думку, існує вислів: “хто володіє інформацією – володіє світом”?

Слово “інформація” ми чуємо часто і в різних словосполученнях: брак інформації, потік інформації, пошук інформації тощо. Цей термін (від латинського information) означає повідомлення або відомості про якійсь події, процеси, чиюсь діяльність. Поняття інформації, на думку академіка В. Глушкова, охоплює відомості, якими володіють і обмінюються між собою люди, а також відомості, що снують незалежно від них. Наприклад, багато явищ Всесвіту існує незалежно від того, чи маємо ми або людство в цілому якісь відомості про ці явища. Водночас, вони цікавлять людину і є для неї джерелом інформації. Інформація – це не тільки те, що викладено в підручнику або в книгах, а й те нове, що ви виявили, здобули і пізнали самі.

За тривалий період свого існування людство пройшло довгий шлях розвитку засобів передавання інформації: від умовних позначок на скелях та стовбурах дерев первісної людини до передавання інформації з далеких куточків Космосу за допомогою радіо- та телесигналів. Інформація відіграє величезну роль в нашому житті. Завдяки їй людина осмислює навколишній світ, засвоює правила співжиття, здобуває потрібні їй знання.

Для того, щоб діяти правильно в конкретних ситуаціях життя, нам завжди треба мати інформацію. Інакше ми не зможемо оцінити ситуацію і, відповідно - вибрати спосіб реагування. Це правило стосується як повсякденного, так і громадського життя. Навіть в найпростіших ситуаціях, коли ми купуємо продукти або речі, обираємо школу чи інститут, вирішуємо, де працювати, нам потрібна відповідна інформація. Громадяни демократичної держави повинні брати участь у прийнятті важливих рішень: кого вибрати до органів влади, як покращити життя в своєму селі або місті, як голосувати на референдумі тощо. Тому вони повинні знати якомога більше про свою країну, свій регіон та його проблеми.

Отже, насамперед треба знати де і як шукати та яким чином використовувати потрібну нам в житті різноманітну інформацію.



Виконайте і обміркуйте

Подумайте і обговоріть питання: яку роль відіграє інформація в житті людини? Як і де здобути достовірну інформацію?

Під час обговорення об”єднайтеся в малі групи. Візьміть клубок ниток та, розмірковуючи, розмотуйте його. Говоріть по черзі, передаючи клубок своїм співрозмовникам. Кожен має триматися за нитку. Коли клубок обійде все коло, обговоріть такі питання:

- що демонструє зв”язана нитками група?

- чому у деяких учасників ниток у руках більше, ніж у інших?

2. ЯКІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ІСНУЮТЬ В СУЧАСНОМУ СВІТІ?

Виконайте та обміркуйте

Об’єднайтесь в пари, прочитайте наведені ситуації і визначте, в яких джерелах треба шукати інформацію в таких випадках.

- Учень дев’ятого класу Павло П. вирішив піти з нового навчального року в іншу школу, що спеціалізується на викладанні іноземних мов. Йому хотілося б також, щоб це була добре обладнана школа і така, де відносини між учнями та вчителями є демократичними.

- Учениця дев’ятого класу Ганна О. отримала на уроці історії завдання підготувати реферат про основні тенденції в розвитку української культури на початку ХІХ ст.

- Для виступу в міській раді депутатові Андрію М. потрібні дані про матеріальне становище вчителів міста за останні п’ять років.

- Сім`я Соколенків збирається купити ділянку в межах міста С. для будування житлового будинку і хоче довідатись про ціни на такі ділянки та плани впорядкування території в місті.

Визначте шляхом “мозкового штурму”: звідки люди беруть інформацію про події суспільного життя.

Обговоріть:

-чим відрізняються різні джерела інформації?

-чи існує інколи небезпека, скористатись неправильною інформацією?

-як можна оцінити інформацію, що надійшла?

Звідки ж ми беремо інформацію? З дуже різних джерел, а передусім - з книг. Якщо нас цікавить певне питання, ми йдемо до бібліотеки і дивимося у загальний перелік книжок – бібліотечний каталог. Щоб допомогти читачам, в бібліотеках є алфавітні та тематичні каталоги, тепер часто комп’ютеризовані, в котрих легко знайти книжки на будь-яку тему.

Важливим джерелом особливо в справах політики і останніх подій, є засоби масової інформації, до яких відносять пресу, радіо, телебачення. Ін-формацію з цих джерел ми можемо здобувати прямо у себе вдома. Якщо нас ці-кавить преса, не обов’язково купувати газети, можна піти до читального залу. Ми знайдемо там не тільки видання останнього тижня або місяця, але й систе-матизовані видання минулих років як журналів, так і газет. Скарбницями знань про минуле є також різного роду архіви, в яких зберігаються різні документи.

Все більшого значення як джерело інформації набуває мережа Інтернет. Пошукові програми допоможуть нам знайти адреси сторінок, де знаходяться потрібні нам відомості чи документи, і ми можемо одразу “відвідати” ці сторінки, не відходячи від екрану комп’ютера.

Нерідко безцінним джерелом інформації може бути інша людина. З її розповіді ми можемо дізнатись, наприклад, про події, свідком яких вона була. Якщо нам потрібно довідатись, як функціонує уряд, ми можемо присвятити якийсь час вивченню конституції, відповідних законів, які ми мусимо знайти, що не завжди є простою справою, або можемо прослухати лекцію спеціаліста на цю тему. Можливо це і не так цікаво, але набагато легше і не вимагає стільки часу.

Погано, коли у нас занадто мало інформації, однак у сучасному світі проблемою стає її надмір. Стрімкі потоки інформації весь час зростають, і вчені-футурологи (вони вивчають і прогнозують майбутнє) все частіше обіцяють людству “інформаційний вибух”, наслідки якого складно передбачити.

Але пошук інформації – це тільки першій крок до її використання. Ми хотіли дізнатись щось про шкільне самоврядування, а в бібліотеці знайшли на цю тему аж 50 книг. В Інтернеті виявилось ще 357 сторінок, в які треба зазирнути. Що ж робити? Наступним кроком буде відбір інформації та її оцінка: що важливе, а що ні, що правдиве, а що сумнівне. Це складна справа, для якої треба багато знань, досвіду і терпіння. Саме в цьому нам можуть допомогти вчителі, навчаючи нас, як робити відбір інформації і ретельне її опрацювання.

Виконайте і обміркуйте

Об`єднайтеся в 6 груп.

Порадьтеся в групі та оберіть одне з наступних джерел інформації: енциклопедію, щоденну газету, підручник з історії для 11 класу, Статут школи, юридичний журнал, інтерв’ю із завучем школи.

Знайдіть у своєму джерелі певну інформацію, пов’язану з демократією в широкому розумінні (наприклад, про права і свободи людини, історію демократичних змін в суспільстві, права і обов”язки учня тощо) і сформулюйте 3-5 запитань, відповісти на які можна тільки користуючись обраним джерелом.

Передайте наступній по колу групі свої запитання.

Отримавши запитання іншої групи, визначте, яким джерелом треба користуватись для відповіді. Знайдіть потрібну інформацію і представте її класу.

Обговоріть в класі:

- яким шляхом кожна з груп виходила з ситуації;

- яким джерелом і чому вони користувалися;

- як визначали правильну відповідь

- що було легким, а що складним у цій роботі.

3.ЯК АНАЛІЗУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ?

Часто інформація на ту ж саму тему, яка подається різними джерелами, є не тільки різною, а й суперечливою. Тому правильна обробка інформації потребує уміння аналізувати її та відрізняти факти від суджень. Треба вміти виловити з повідомлення інформацію про те, що справді відбулось, хто і що сказав, що міститься в даному проекті за планом або які має вади і переваги рекламований продукт.

Факти доходять до нас найчастіше разом із думкою особи, яку ми слухаємо. Вона дає свій коментар, намагається інтерпретувати те, що сталося, крім того, має свій погляд щодо до того, що важливе, а що ні. Кожна людина має право виражати власну думку, право на суб’єктивну оцінку подій, осіб, рішень. Однак часом трапляється, що люди намагаються переконати когось, представляючи свою думку як об’єктивну інформацію, намагаються схилити свого співрозмовника (а у випадку засобів масової інформації - слухача чи глядача) до прийняття представленої ними позиції як об’єктивної і єдиноправильної, заявляючи, що це не є їх власна думка, а об’єктивний вираз фактів. Варто вміти захиститись від цього.

Розповсюдження інформації з метою рекламування, захисту інтересів певної групи, називається пропагандою. Наприклад, численні кампанії та організації використовують пропаганду, щоб представити свої товари або послуги як найкращі. Пропаганда може використовуватись також урядами, політичними партіями, аби переконати громадян в тому, що їхні ідеї – найкращі, зробити їх популярними, привабливими.



Зверніть увагу!

Найбільш розповсюдженими прийомами пропаганди є:

- “причіпний вагон”: всі це роблять, і ти повинен робити!

- підбір фактів: будемо наводити факти, що характеризують наші ідеї, товари з найкращого боку! Але не будемо нагадувати, відзначати погані, суперечливі сторони наших ідей або товарів!

- думка експертів: знаменита людина (телезірка, наприклад) або експерт (асоціація стоматологів України) стверджує, що це добрий товар, отже – це обов’язково добрий товар!

- гра на почуттях: якщо ви закохані або вам сумно, або ви щасливі – цей товар або ідея для вас!

- повторення назви товару або ідеї: це чудовий товар або ідея! Це чудовий товар або ідея! Це чудовий товар або ідея! Це чудовий товар або ідея! Це чудовий товар або ідея!

- прагнення зганьбити конкурентів: вони дурять вас і намагаються заставити вас повірити, що їхні ліки вам допоможуть, але вам допоможуть тільки наші ліки!

Інколи відрізнити факти від думок дуже важко, іноді - зовсім неможливо. Але ми завжди повинні до цього прагнути, бо інакше на нас завжди будуть впливати інші люди, заважаючи у виробленні своєї власної незалежної думки. Крім того, скориставшись недостовірною інформацією, ми можемо потрапити в складну, а інколи навіть небезпечну ситуацію.

Якщо ми хочемо мати власну позицію щодо якогось питання чи випадку, насамперед треба поговорити з тими, хто був свідками події, ретельно проаналізувати те, що ми чуємо і знайти прояви пропагандистського впливу. Можна також звернутись до думки осіб, яким довіряємо, або фахівців у цій справі.

Не можна дати гарантію, що таким чином всі наші сумніви будуть розв’язані, але, напевно, наші знання щодо тієї та іншої проблеми будуть поглиблені.



Зверніть увагу!

1. Правильній передачі та прийому інформації часто заважає наша повсякденна квапливість. Інколи справа не у нестачі часу, а в стереотипах

нашої поведінки. Вважається непристойним довго тлумачити чи розпитувати співрозмовника. Заради психологічного комфорту сторони сподіваються уточнити деталі в процесі. Робіть це зразу під час розмови.

2. Чим далі ми від джерела інформації, тим більше шансів отримати її у викривленому вигляді. Не довіряйте пліткам!

3. Для засвоєння інформації важливим є зворотній зв’язок – якщо ви чогось не зрозуміли, уточніть це у свого співрозмовника шляхом запитань.

4. Завжди слідкуйте за тим, чи зрозумів вас ваш співрозмовник, якому ви передаєте інформацію, адже передача інформації – процес двосторонній.

Перевірте себе

1. Підготуйте в групі та представте у класі рекламу на тему “Вчитися в школі – це цікаво” або “Вчитися в школі – скучно”, використовуючи наведені вище прийоми пропаганди.



Поняття і терміни: *інформація *джерела інформації: архіви, мережа Інтернет *засоби масової інформації *пошук, відбір, оцінка інформації *пропаганда

Це Ви зможете зробити самі

1) Оберіть один з найбільш популярних за останній час рекламних роликів або візьміть будь-який рекламний текст. Оцініть інформацію, подану в ньому з позицій прийомів пропаганди, поданих вище. Чи є підстави вірити цій інформації?

2) Подумайте і визначте:

яких негативних наслідків слід чекати, якщо не виявляти ступінь достовірності інформації і:

- Вступити у рекламований ВНЗ;

- Придбати рекламовані ліки;

- Віддати свій голос на виборах людині, чиї обіцянки найбільше сподобалися;

- Вкласти гроші в банк, що обіцяє найбільш високий відсоток.


РОЗВ’ЯЖЕМО КОНФЛІКТ РАЗОМ

*Чому виникають екологічні проблеми?

Успіх у відносинах з іншими залежить від намірів з’ясувати для себе точку зору іншої людини”

К.Гуд

Людська сутність виявляється тільки в спілкуванні, в єдності людини з людиною, в єдності, яка грунтується лише на різниці між Я і Ти”



Л.Феєрйбах

Після цього уроку ви зможете:

 пояснювати, в чому складність екологічних проблем;

 визначати позиції та глибинні інтереси учасників екологічних конфліктів;

 використовувати уміння успішного спілкування, ведення переговорів та прийняття колективних рішень



1.ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ?

Подумайте і дайте відповідь

Які екологічні проблеми вашого регіону вам відомі? Чому і як вони виникли? Якими є шляхи їх розв’язання, на вашу думку?

Під екологією (від поєднання грецьких слів: дім, родина та …логія) розуміють взаємовідношення між людиною і оточуючим середовищем, що можуть бути достатньо гармонійними або суперечливими. Екологічні проблеми хвилюють увесь світ. Довкілля впливає на кожну людину: багату чи бідну, президента країни чи школяра, жителя міста чи мешканця села.

Якщо всі ми зацікавлені у вирішенні екологічних проблем, чому вони не розв’язуються? Звичайно тому, що в них складно досягти згоди. Вирішення екологічних конфліктів часто пов’язане з різноманітними економічними, соціальними, демографічними, культурними та етнічними факторами. Оскільки до кожної екологічної проблеми, як правило, долучається велика кількість людей, соціальних груп, вони викликають зіткнення різних позицій, протилежних думок та інтересів (наприклад, виробників і місцевої влади, мешканців певної території та адміністрації підприємства, громадської організації та державної установи тощо).

Екологічні проблеми не визнають кордонів між країнами і континентами і стосуються кожного на цій планеті. Тому всі ми повинні знати, як знаходити підходи до вирішення таких проблем.



Виконайте та обміркуйте

Розділіться на пари. Половина пар буде працівниками і представниками адміністрації великого заводу. Цей завод виробляє багато корисної продукції. На ньому працює велика кількість людей і якщо його раптом буде закрито, багато людей втратять роботу і у них не буде засобів для свого існування та існування членів їх сімей.

Друга половина пар - це мешканці невеликого містечка Л., які вважають, що цей завод треба закрити, оскільки він сильно забруднює навколишнє середовище: в річку, яка є для мешканців джерелом питної води, викидаються відходи виробництва, а забруднена вода є небезпечною для здоров’я дітей і дорослих.

Кожна пара “представників заводу” має знайти собі пару з “мешканців містечка Л.”. Протягом 15 хвилин проведіть переговори в четвірках, (використайте 6 відомих етапів), з питання: чи закривати завод?

Кожна пара повинна чітко захищати свої власні інтереси, але не заперечуючи інтересів протилежної сторони.

Спробуйте знайти консенсус або компроміс. Прийміть відповідне спільне рішення.

Після завершення переговорів поділіться враженнями про процес переговорів та оголосіть прийняте рішення.

Обговоріть:

- Чи легко було знайти вирішення конфлікту? Чому?

- Якою була позиція кожної з груп (до чого прагнули представники заводу, а до чого - мешканці)?

- В чому були глибинні інтереси та потреби обох груп?

- Якими були їх спільні інтереси?

- Яка частина (етап) переговорів був найважчим?

- Чи було досягнуто спільне рішення? Якщо ні, то чому?

- Чому так важко вирішувати реальні екологічні проблеми?

Перевірте себе

Оцініть свою участь в уроці за кожним із запропонованих показників від 0 до 3 балів. Складіть результати, поділіть на два і підрахуйте свій поурочний бал.




Поняття і терміни: * екологія * екологічні проблеми *

Це Ви зможете зробити самі

Приймати рішення – непроста справа. Перед тим, як щось зробити, ми зважуємо для себе, наскільки гарне чи погане те, що ми збираємося зробити. Неважко вибирати між гарним і поганим, та в житті таке трапляється не часто. Проблема в тому, щоб з-поміж декількох не надто вдалих варіантів вибрати найкращий. Цікаво, що прийнявши рішення, найкраще з її точки зору, людина вже не помічає його негативних наслідків. Тому важливим вмінням є здатність оцінювати можливі наслідки до прийняття рішення.

Згадайте вправу, яку ви виконували на уроці. Оцініть прийняте рішення, заповнивши таблицю:

НАСЛІДКИ РІШЕННЯ

ПОЗИТИВНІ НЕГАТИВНІ БЛИЗЬКІ ДАЛЕКІ

ЯК ЛЮДСТВО ЙШЛО ДО ДЕМОКРАТІЇ

* що таке демократія, демократична держава? * довгий шлях до демократії * світові пам’ятки демократії *

Тільки те суспільство, в якому народ користується верховною владою, є дійсним місцем свободи”.



Ціцерон

Недовговічною є влада, котра шкодить народу своїм управлінням”.



Сенека

Занадто велика влада, якщо її раптом отримує один з громадян за умов республіки, перетворює останню на монархію або щось ще гірше. Владу народу завжди успадковує деспот”.



Б.Рассел.

Немає нічого гіршого за демократію, але нічого кращого до сьогодні людство не придумало”.



В.Черчілль

Після цього уроку ви зможете:

 визначати поняття “демократія”, наводити історичні приклади;

 пояснювати, якими є основні риси демократії;

 висловлювати своє ставлення до демократії як форми суспільного життя



1. ЩО ТАКЕ ДЕМОКРАТІЯ?

Подумайте і дайте відповідь

Обговоріть в парах:

що людина має на увазі, коли говорить:

- ”Я живу в демократичній державі”;

- “У мене демократичні батьки”;

- “У нашої вчительки із правознавства демократичні погляди”;

- “ В нашій школі прийнято одягатись демократично”

Спробуйте дати визначення слову “ демократія”.

Що таке демократія? Демократія походить від грецьких слів “ демос, що означає “народ”, та кратос, що означає “влада”. Існує багато визначень демократії, наприклад: вільно обраний народом уряд, що керує за його згодою, чи система управління, в якій верховна влада залишається за народом. Демократія – одна з найдавніших в історії форм організації та управління суспільним життям, яка забезпечує участь народу в управлінні державою та вирішенні суспільних проблем.

За умов демократії народ є джерелом і носієм влади, тобто існує суверенітет народу. Що це таке? Суверенітет – це верховна влада, незалежність. Суверенітет народу означає, що державна влада є законною лише тоді, коли народ дав свою згоду на її існування. Цю ідею американський президент Авраам Лінкольн в ХІХ ст. виразив знаменитою формулою: демократія - це “правління народу, для народу, через народ”.

Таким чином, демократія та народовладдя нерозривно пов’язані. Народовладдя вказує, кому належить влада, а демократія – як ця влада організована, як вона реалізує свої повноваження, тобто як вона править.

Сьогодні слово “демократія” ми можемо почути в різних значеннях. Одні вважають, що це таке державне правління, при якому влада належить більшості населення, яка шляхом виборів формує певні органи цієї влади. Для інших - демократія є синонімом прав і свобод людини, без реалізації яких жодне суспільство не може називатися демократичним.

Інколи слово демократія вживається як визначення способу організації та діяльності колективу людей, що об’єдналися в товариства, спілки, партії. Зрозуміло, що такий спосіб передбачає участь всіх членів колективу у прийнятті рішень та формуванні керівних органів, дотримання прав всіх членів такого колективу.

Прагнення людини та її переконаність в необхідності поширювати демократію у своїй країні та світі, готовність до активних дій в такому напрямку створює підстави для розгляду демократії як певного політичного світогляду або напрямку суспільного руху. Для значної кількості людей демократія сьогодні стає духовною внутрішньою цінністю, певним ідеалом.

2.ДОВГИЙ ШЛЯХ ДО ДЕМОКРАТІЇ

Сучасне розуміння демократії сформувалося не одразу. Тільки писана історія демократії, коли вона стає однією з форм державного правління нараховує біля 2,5 тисячоліть.

В Давній Греції, де вперше виникла демократія, люди збиралися на площі, де вони приймали рішення про політику, а також з головних питань господарчої діяльності. (Політика – від грецького –мистецтво управління державою – діяльність держави або певних суспільних груп для реалізації їх цілей та інтересів). Рішення безпосередньо приймав народ, саме тому така демократія була безпосередньою.

Саме в працях давньогрецьких мислителів вперше зустрічається поняття “демократія”. Так, наприклад, у грецьких мислителів Платона і Аристотеля V-ІV ст. до н.е. - демократія означала “правління всіх”, на відміну від влади одного (деспотія, монархія) влади небагатьох – кращих і благородних (аристократія), влади заможних (олігархія) тощо.

Наступним етапом розвитку демократії вважають період Середньовіччя та Відродження. Суттєвим доповненням до розуміння демократії в ті часи стало створення органів міського самоврядування з числа самих мешканців шляхом виборів (наприклад, торговельні міста Італії, Німеччини, Новгородської землі). На чолі міста стояла міська рада з мером чи бургомістром, яка керувала судом, військом і міською скарбницею.

Елементи демократії ми бачимо також у створенні представницьких установ, що почали обмежувати владу монархів в ХVІІ-ХVІІІ ст. (наприклад, Парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, Сейм в Речі Посполитій).

Цікавим є історичний досвід України. З виникненням на південно-східних кордонах України нової верстви населення – козацтва – розвиваються демократичні засади життя в українському суспільстві.

Подумайте і дайте відповідь

Що ви знаєте про суспільний устрій козацтва? Чи погоджуєтеся ви з думкою, що Запорізька Січ була військовою демократією?

В якому значенні вживається слово демократія у цьому словосполученні?

Виборні начала були властиві українському козацтву від часу його утворення. У запорізьких козаків обиралися всі керівні посади – починаючи з полковників, полкової старшини, курінних отаманів аж до гетьмана та членів генеральної старшини. Кошового отамана обирали на один рік, однак “як він був до вподоби козакам, то його заставляли і надалі; на війні і у походах він був найстарший начальник і його у всьому слухалося козацтво, а дома, в своїй Січі, він мусів на усе питатися дозволу ради”, - так описує козацькі звичаї українській історик та народознавець другої половини ХІХ століття генерал М.Аркас.

Поступово серед українських козаків склалися звичаї та традиції самоврядування, згідно з якими не тільки козацька верхівка, а й так звана голота, низове козацтво Січі мали рівні права і могли брати участь в козацьких радах. Козаки не тільки обирали свою владу, але могли і переобрати її в будь-який час, якщо вона, на їх думку, не справлялася зі своїми обов’язками “боронити вольності козацькі”.

З XVII століття безпосередня демократія все більше стає неможливою – немає такої площі, на якій помістились би всі громадяни, ані стільки часу, щоб всі могли взяти участь в дискусії. Демократія набуває представницького характеру. Народ – тобто всі громадяни – здійснює владу, подібно до того, як у стародавніх Афінах, однак робить це не безпосередньо, а через вибір своїх представників. Представники, що засідають у парламенті, обговорюють важливі для держави питання і приймають політичні рішення від імені всіх громадян. Рішення з найважливіших питань можуть приймати самі громадяни за допомогою безпосереднього голосування.

В ХІХ-ХХ ст. безпосередня та представницька форма демократії часто поєднуються. Поєднані вони і в сучасній Україні.

Дехто вважає, що влада народу стала в представницькій системі фікцією – громадянин бере участь в управлінні лише хвилину, коли кидає бюлетень до виборчої урни, а пізніше вся влада знаходиться в руках політиків. Однак це не зовсім вірно – насправді політики не можуть дозволити собі нехтувати волею громадян-виборців.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка