«наукова думка»



Сторінка8/8
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
ДУМИ І МРІЇ

Друга збірка поетичних творів Лесі Українки «Думи і мрії» вийшла друком у Львові 1899 р. У її виданні брав участь

В. Гнатюк.

Збірка складається з поем «Давня казка» (1893), «Роберт Брюс, король шотландський» (1893) і поезій, написаних у 90-х роках.

МЕЛОДІЇ

Вперше надруковано як цикл з дванадцяти поезій у збірці «Думи і мрії», Львів, 1899, стор. 47—53. Дата спільна для всього циклу — 1893—1894. Збереглася частина чистового автографа циклу— ф. 2, № 677 (перші шість поезій).



Лише одна поезія циклу — «Хотіла б я піснею стати» — була надрукована в журн. «Зоря», 1894, № 2, стор. 35—36. Крім чистового автографа (№ 677), збереглися ранні автографи таких поезій: «Нічка тиха і темна була...» (ф. 2, № 11, стор. 77, під назвою «Нічна мелодія», і ф. 2, № 701, під назвою «Nocturno»); «Не співайте мені сеї пісні...» (ф. 2, № 11, стор. 79); «Горить мов серце, його запали-да...» (ф. 2, № 11, стор. 80); «Знов весна і знов надії...» (ф. 2, № 11, стор. 80); «Дивлюсь я на яснії зорі...» (ф. 2, № 11, стор. 83); «Стояла я і слухала весну...» (ф. 2, № 11, стор. 84); «Давня весна» (ф. 2, №11, стор. 81—83); «У чорную хмару зібралася туга моя...» (ф. 2, № 678).

Готуючи цикл до передруку у виданні ,1904 p., Леся Українка зняла цифрову нумерацію віршів та відредагувала кінцівку поезії «У чорную хмару зібралася туга моя...» — перекреслила 14-й і 15-й рядки:

Нехай там збирається гірша, страшніша негода,

Нехай там узброїться в гостру огненную зброю,—

а в 16-му рядку виправила «Я вийду сама проти неї» на «Я вийду сама проти бурі».

Подається за збіркою «Думи і мрії» з урахуванням авторських виправлень, внесених в текст циклу під час підготовки його для передруку у київському виданні збірки «На крилах пісень» 1904 р.

НЕВІЛЬНИЧІ ПІСНІ

Вперше як цикл з 14 поезій надруковано у збірці «Думи і мрії», стор. 57—82, зі спільною датою для всього циклу — 1895— 1896.

Цикл формувався поступово. Спочатку до нього входило сім поезій, опублікованих у журн. «Народ», 1895, № 15-16, стор. 254— 256, під заголовком «Невільничі пісні»: «Божа іскра», «Мати-невіль-ниця», «І все-таки до тебе думка лине...», «Slavus — sclavus», «Ворогам», «Північні думи», «До товаришів».

Укладаючи збірку «Думи і мрії», Леся Українка додала до перелічених поезій ще дев’ять, написаних пізніше і друкованих протягом 1897 р. в журн. «Житє і слово», т. VI, стор. 13—16, 354—356 («Грішниця», «О, знаю я, багато ще промчить...», «Хвилина розпачу», «На вічну пам’ять листочкові...», «Слово, чому ти не твердая криця...», «Fiat пох!»),'та 1898 р. у збірнику «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної діяльності складають українсько-руські письменники» («Товаришці на спомин», «Поет під час облоги»), а також поезію «Ангел помсти», вперше надруковану у збірці «Думи і мрії». Водночас з першої частини циклу Леся Українка вилучила дві поезії — «Божа іскра» та «Slavas — sclavus».

Збереглися автографи деяких поезій циклу: «Мати-невільни-ця» — ф. 2, № 11, стор. 91; «І все-таки до тебе думка лине...» — ф. 2. № 11, стор. 94; «Північні думи»—ф. 2, № 11, стор. 35—86; «Товаришам» — ф. 2, № 11, стор. 87—88; «Поет під час облоги» — ф. 2, № 697; «Товаришці на спомин» — ф. 2, № 710; «О, знаю я, багато ще промчить...» — ф. 2, № 689; «Ангел помсти» — ф. 2, № 631.

В автографі поезії «Мати-невільниця» рукою Олени Пчілки поряд із заголовком написано «Галя». Це вказівка на прообраз співбесідниці поетеси — Галі Ковалевської-Деген, дочки революціоне-рів-народовольців М. П. Воронцової-Ковалевської та М. Ковалев-ського. М. П. Воронцова-Ковалевська була заслана на довічну сибірську каторгу в м. Кару. 1889 р. разом з товаришами отруїлася

на знак протесту проти знущання з в'язнів («Марійська трагедія»), .

У київському виданні збірки «На крилах пісень» 1904 р. більшість віршів циклу зазнала цензурного втручання.

Готуючи поезію «Товаришці на спомин» до передруку у збірці «Думи і мрії», Леся Українка опустила три строфи першодруку — і 1-у, 12-у і 16-у.

Наука наша — скарб, закопаний в могилу,

Наш хист — актор-кріпак в театрі у панів,

Непевні жарти тне, сміється через силу,

Поклонами спіїняє папський гпів.

Релігія у нас — то морок темний,

Єгипетських жерців деспотія важка,

Закони й право — то устав тюремний,

Родинні зв’язки — ниточка тонка.

О, сором мовчки гинути й страждати,

Як маєш у руках хоч заржавілий меч.

Ні, краще ворогу на одсіч дати,

Та так, щоб голова злетіла з плеч!

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 57—82.

«Ж и те і слово»—український науковий, суспільно-політичний та літературний журнал прогресивного напряму. Видавався у Львові в 1894—1897 pp.

ВІДГУКИ


До розділу є спільна дата — 1896—1899.

відгуки ,

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 633.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 85.

ЄВРЕЙСЬКА МЕЛОДІЯ

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник» (далі — ЛІІВ), 1898, кн. 5, стор. 146—147.

Автографи — ф. 2, № 644 (чорновий), та два ідентичних чисто-вих — ф. 2, № 642 та № 643.

Дата чорноного автографа — 21.VI 1896. Колодяжне.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 86—87.

«Літературно -науковий вісник» — український художній, науковий і публіцистичний журнал. За ідейним спрямуванням історія журналу поділяється на три періоди: 1) демократичний (1898—1906, Львів); 2) буржуазно-ліберальний (1907—1914) і буржуазно-націоналістичний (1917—1919, Київ — Львів); 3) буржуазно-націоналістичний, профашистський (1922—1939, Львів; 8 1933 р. виходив під назвою «Вісник»),

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автографи — ф. 2, № 630 (чорновий), та № 629 (чистовий). Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 87—88.

ТО BE OR NOT ТО BE?

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 711. '

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 89—90.

То be or not to be? — початок монолога Гамлета з трагедії В. Шекспіра «Гамлет».

з ПРОПАЩИХ РОКІВ

Вперше як цикл з двох віршів надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автографи —ф. 2, № 655 (чорновий), та № 654 (чистовий). Датується за чистовим автографом: «Я знаю, так, се хворі! примари...» — 28.ХІІ 1896 p., «Обгорта мене туга, болить голова...» —

19.1 1897 р.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 90—92.

ДО ТОВАРИША

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, N° 655. В автографі закреслено три строфи. Друга:

Темна доля забрала життя мого рай.

Вам його темна сила забрала.

Через весь поневолений рідний наш край Наче зла хуртовина заграла.

П’ята:

Та не знають вони, що приваблює нас Навіть сніжная буря зимою.



Що нас так порива у безрадісний час Навіть гомін дощу за тюрмою

Сьома:


Якби знать, що останні на світі терни Нам уквітчають чола криваві,

Хай би ранили гостро і люто вони,

Ми б стояли, як владарі, в славі.

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 92—93.

«ЯК ДИТИНОЮ БУВАЛО...»

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії». Автограф — ф. 2, № 728.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 93.

РОМАНС


Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 728.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 94.

КРИМСЬКІ ВІДГУКИ

Вперше як цикл надруковано у эбірці «Думи і мрії».

Окремі вірші вперше друкувалися: «Східна мелодія» — JIHB, 1892, № 2, стор. 140—141; «Мрії» — JIHB, 1892, № 2, стор. 141—142; «Зимова ніч на чужині»—JIHB, 1898, № 5, стор. 143—147; «Весна зимова» — ЛНВ, 1899, № 2, стор. 167. _

Автографи: «Імпровізація» — ф. 2, № 663; «Уривки з листа» —

t. 2, № 663 (чистовий), № 664 (чорновий); «Східна мелодія» — . 2, № 665 (чистовий), № 666 (чорновий); «Мрії» — ф. 2, № 667 (чистовий), № 668 (чорновий); «Зимова ніч на чужині» —ф. 2, № 669 (чистовий), № 609 (чорновий); «Іфігенія в Тавріді» — ф. 2, № 671; «Весна зимова» — ф. 2, № 673.

У чорновому автографі поезії «Уривки з листа» після 24-го рядка викреслено 27 рядків:

Поки я дивлюся на море, гадаю, що й я така вільна,

Як хвиля білява,

Оглянусь на гори, що з півночі світ заступили,

І тінь мені думку покриє,

І раптом прокинеться спогад,

Що я не на волі, а тільки ланцюг мені довший На час, на годину дала моя доля лукава,

Дозволила вийти за темную гір огорожу,

Немов за ворота тюрми, і глянути втомленим оком На вічнеє вільнеє море.

Коли б мені сили, щоб раптом ланцюг розірвати,

Схопити човен-душогубку і легке подвійне весельце І швидко, мов чайка морська білокрила, полинуть по хвилях Геть за далекий обрій, звідки сонечко сходить,

В новії незнані світа,

На іншую долю й недолю!

Марнії мрії! За кожним моїм необачним, незміреним рухом Бряжчить невидимий ланцюг і болем до кості мене протинає, Гай-гай, не розірвеш його,

Не такий його майстер кував,

Щоб моїм недотепним рукам розірвати,

Тільки час — він усякі замки розбива! —

Сю кормигу розіб’є й мене вкупі з нею...

Ось які тіні, товаришу, кидають гори на мене,

Дай вам боже ніколи не знати сих тінів І не ходити у хмару повитим по світі веселім.

Ні, ви не з тих, що живуть у тумані.

У чорновому автографі поезії «Східна мелодія» викреслено дві строфи — третю і четвергу:

Різні тепер нас моря заколихують,

Помежи нами країни просторії...

Що ж розлучило нас? Хвиля противная.

А чи тумани морські непрозорії?

Весла, стерно і вітрила могутнії Можуть боротися з хвилею кожною.

Яснее світло, на щоглі запалене,

Світить зорею у тьмі переможною.

У чорновому авюграфі драматизованої поезії «Зимова ніч на чужині» в строфи, які до чистового автографа не ввійшли. Після 11-ої строфи йдуть дві строфи:

І жаль мені зброї, що ржі на поталу Віддана у піхвах, марніє вона,

Мої молодощі минають помалу,

Мов старість безсила... Се пісня сумна!

Тоді мені будеш цю пісню співати,

Коли оживе моя сила буйна,

Як зброя до пісні почне пригравати,

Тоді веселіше вона залуна.

Після 17-ої строфи закреслена строфа:

Невже сеє море, широке без краю,

Для думки твоєї занадто тісне?

І сонце південне, що промінням грає,

Очам твоїм смутним не досить ясне?

Дописана трохи пізніше остання строфа автографа:

О Музо, ти знаєш потужнії чари,

Тремтить мов серце, як в лірі струна,

Ще гори повиті в зимовії хмари,

А в серці моєму співав весна...

Поезії циклу датуються за першодруком.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 94—115. іфігенія — героїня грецького міфу, дочка царя Агамемнона. Перед походом на Трою батько приніс Іфігенію в жертву богині Артеміді, яка врятувала її від смерті, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі.

«ПОРВАЛАСЯ НЕСКІНЧЕНА РОЗМОВА...»

Вперше надруковано в JIHB, 1898, № 10, стор. 50—51.

Передруковано у збірці «Думи і мрії» з авторськими скороченнями — опущено строфи шосту і восьму першодруку:

І там, де на всьому лежить печать мовчання,

Де стримані і скарги і пісні,

Де здавлені прокльони і ридання,

Вість людям подають кайдани голосні.

Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів,

Посаджених поза залізні грати,

Відданих в руки навісних катів.

Посвяти ні в автографі, ні в першодруку поезії нема. Вперше надрукована вона в першому томі п’ятитомного зібрання творів Лесі Українки (К., 1951) на підставі бажання поетеси, висловленого в листі до матері — Олени Пчілки 5.1 1904 p.: «Над віршем «Порвалася нескінчена розмова...» я прошу написати: «Пам'яті С. М.».

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 115—116.

С. М.—Сергій Костянтинович Мержинський (1870—1901) — близький друг Лесі Українки, активний член соціал-демократичних гуртків Києва та Мінська. С. Мержинському присвячено ряд ліричних поезій та поема «Одержима» (1901).

у ПУСТИНІ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1899, т. 5, № 2, стор. 166.

Автографи — ф. 2, № 715, 716 (чорнові), № 714 (чистовий).

Датується за чорновим автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 116—117.

НА СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1899, т. 5, № 2, стор. 164—165, під заголовком «На спомин І. Котляревського», з редакційною приміткою: «Сю поезію Лесі Українки декламував М. Старпцький на святі Котляревського в Києві 26-го грудня 1898 р.»

Автограф — ф. 2, № 14.

Датується 1898 р. за збіркою «Думи і мрії».

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 117—119.

ЗОРЯ ПОЕЗІЇ

Вперше надруковано в збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 651.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 119—120.

ПОВОРІТ


Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 696.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 120—121.

ЗАБУТА ТІНЬ

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автографи —ф. 2, № 647 (чорновий), ф. 2, № 648, ф. 2, № 7 (чистові).

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 121—123.

ВІДГУКИ

Збірка «Відгуки» вийшла друком 1902 р. у Чернівцях. Складається вона з ліричних циклів «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», написаних протягом 1900—1902 pp., розділу «Легенди» та драматичної поеми «Одержима» (1901), що друкується у т. З нашого видання.

ІЗ ЦИКЛУ «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПІСНІ»

Вперше цикл надруковано у збірці «Відгуки». Окремі поезії вперше друкувалися: «Єврейські мелодії» — в ЛНВ, 1900, т. 2, ки. 8, стор. 122—123; «Епілог» — в журн. «Молода Україна», 1901, №• 5

6, стор. 244—248; «Віче» — «Молода Україна», 1901, № 8-9, стор. 291—295.

Збереглися чистові автографи лише двох поезій: «Єврейські мелодії» — ф. З, № 1858, та «Завжди терновий вінець...» — ф. 2, № 649. Текст автографа поезії «Завжди терновий вінець...» значно відрізняється від тексту в збірці «Відгуки». За автографом поезія подається у розділі «Інші редакції».

Датуються поезії циклу за першодруком.

Подаються за збіркою «Відгуки», стор. 3—16.

«Молода Україна» — український студентський журнал буржуазно-ліберального напряму. Видавався у Львові у 1900— 1902 pp.

ритми


Вперше повністю цикл «Ритми» надруковано у збірці «Відгуки». Перші шість поезій циклу вперше надруковано в ЛНВ, 1901, т. 15, кн. 9, стор. 133—137.

Автограф цих шести поезій — ф. 2, № 700.

Автографи двох останніх поезій («О, як то тяжко тим шляхом ходити...», «Чом я не можу злинути угору...»), вперше надрукованих у збірці «Відгуки», не збереглися.

Перші шість поезій датуються за автографами. Дати поезій

«О, як то тяжко тим шляхом ходити...» та «Чом я не можу злинути угору...» в першодруку неточні. їх слід датувати часом перебування Лесі Українки в Карпатах: першу — 16.VIII 1901 p., другу —

4.VIII 1901 р.

Подається за збіркою «Відгуки», стор. 17—30.

хвилини


Вперше повністю цикл надруковано у збірці «Відгуки». Перші чотири вірші вперше надруковано в ЛНВ, 1902, т. 17, кн. 1, стор. 37—38. Чистовий автограф цих віршів —ф. 2, № 717.

Збереглися автографи віршів «Свята ніч» — ф. 2, № 718, «Ви щасливі, пречистії зорі» — ф. 2, № 718, «Хочеш знати, чим справді було» — ф. 2, № 720. Решта автографів не збереглася.

При підготовці тексту поезії «Свята ніч» до київського видання збірки «На крилах пісень» (1904 р.) Леся Українка викреслила п’яту строфу:

Нам не раз крізь волосся світила зоря, мов горицвіт у темному листі, наче ми, перепливши небесні моря, заквітчалися в краплі сріблисті.

Датуються поезії циклу за збіркою «Відгуки».

Подаються за збіркою «Відгуки», стор. 31—42.

ЛЕГЕНДИ

Вперше під таким загальним заголовком шість легенд надруковано у збірці «Відгуки». «Сфінкс» і «Ра-Менеїс» під спільною назвою «Єгипетські фантазії» передруковані в альманасі «Дубове листя», К., 1903, стор. 67—72.



Автографи: «Сфінкс» і «Ра-Менеїс» — ф. 2, № 734 (чорновий), та № 735 (чистовий); «Жертва» — ф. 2, № 735; «Легенди» — ф. 2, № 730; «Саул» — ф. 2, № 735; «Трагедія» — ф. 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «Відгуки», стор. 43—65.

ПОЗА ЗБІРКАМИ

У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945— 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во «Вільна Україна», 1947.

Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887, стор. 176.

Автограф не зберігся.

Датується 1885 р. на підставі першодруку.

Подається за першодруком.

«Я БЛУКАВ КОЛИСЬ ПО РІДНІМ КРАЮ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 71.

Автограф — ф. 2, № 724.

Датується початком 80-х років на підставі дописки на автографі рукою Олени Пчілки: «Лесин вірш, написаний більше жартома, дуже давно (здається, в 80-ті роки)».

Подається за автографом.

ЖАЛІБНИЙ МАРШ

Вперше надруковано як текст до музики М. Лисенка «Жалібний марш на хор мішаний в 27 роковини смерті Т. Г. Шевченка, видання музичної бібліотеки львівського «Бояна».

Автограф не зберігся.

Датується 1888 р. на підставі заголовка першодруку.

Подається за першодруком.

«ЧОГО ТО ЧАСАМИ, ЯК СЯДУ ЗА ДІЛО...»

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1888, № 4, стор. 63.

Автограф не зберігся.

Датується 1888 р. на підставі першодруку.

Подається за першодруком.

«ШЛЮ ДО ТЕБЕ МАЛИЙ СЕЙ ЛИСТОЧОК...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 74.

Автограф — ф. 2, № 722.

Датується орієнтовно 1890 р.

Подається за автографом.

«Моше, ним я тобі пригадаю, сею тріскою з нашого г а ю...» — за свідченням сестри Лесі Українки Ольги Ко-сач-Кривинюк, поезія була адресована Олександрі Судовщиковій і написана на березовій корі.

«ЗА ПРАВДУ, БРАТТЯ, ЄДНАЙМОСЬ ЩИРО...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, К., Держлітвидав, 1951, стор. 55.

Автограф — ф. 2, № 842.

Датується орієнтовно 1890 р. на підставі автографа.

Подається за автографом.

«ДИВЛЮСЯ Я НА СМЕРТЬ НАТУРИ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. З, під заголовком «Сонет».

Поезія записана на звороті вірша «Натура гине — вся в оздобах, в злоті...» і закреслена. Початковий заголовок для обох віршів — «Сонети».

Автограф — ф. 2, № 747.

Датується за автографом 1890 р.

Подається за автографом.

ВИШЕНЬКИ

Вперше надруковано в журн. «Дзвінок», 1891, № 14, стор. 115. Автограф не зберігся.

Датується 1891 р. на підставі першодруку.

Подається за першодруком.

ПИТАННЯ

Вперше надруковано у журн. «Життя й революція», 1928, № 2, стор. 154.



Автограф — ф. 2, № 11, стор. 74—75.

Датується орієнтовно 1893—1894 р. на підставі автографа. Подається за автографом.

відповідь

Вперше надруковано в журн. «Жпття й революція», 1928, № 2, стор. 154.

Автограф — ф. 2, № 11, стор. 76—77.

Датується орієнтовно 1893—1894 р. на підставі автографа. Подається за автографом.

НА МОТИВ З МІЦКЕВИЧА

Вперше надруковано у збірці «Арго», К., 1914, стор. 40. Автограф — ф. 2, № 11, стор. 77—78.

Датується орієнтовно 1893—1894 р. на підставі автографа. Подається за автоірафом.

«КОЛИ ВЖЕ ЗАЧЕПИЛИ СІ ПИТАННЯ...»

Вперше надруковано в журн. «Нові шляхи», 1930, № З, стор. 82—83.

Автограф — ф. 101, № 322.

Датується 1894 р. на підставі листа Лесі Українки до М. Пав-лика 27.ІХ 1894 p., в якому був надісланий вірш.

Подається за автографом.

ПРОРОЧИЙ СОН ПАТРІОТА

Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 9, стор. 135— 136, під криптонімом «Н. С. Ж.».

Автограф не зберігся.

Датується 1895 р. за першодруком.

Подається за першодруком.

Поезія е відгуком на проватіканські статті «Наші національно-політичні відносини», «Про своїх людей» та ін., надруковані в газ. «Буковина», № 27—32 за 1895 р. Вислови з цих статей використовуються у творі.

Присвята редакторові «Буковин и».— Редактором газ. «Буковина» протягом 1895—1899 pp. був Осип Маковей.

Святоюрські вежі — собор святого Юра у Львові, кафедральна греко-уніатська церква, осередок католицької реакції в Галичині.

...р уськев обличчя, римською тіарою вінча-н е.— Йдеться про львівського митрополита С. Сембратовича, що 1895 р. став кардиналом у Римі.

«Руський С і о н» — церковна реакційна газета, що видавалася у Львові (1871—1883).

НА ПАМ’ЯТЬ 31 ПОЛЯ 1895 року

Вперше надруковано в журн. «Нові шляхи», 1930, № 5, стор. 48—50.

Автографи — ф. 101, № 338, із заголовком «Раді на незабудь», та ф. 2, № 682, із заголовком «На пам’ять 31 іюля 1895 року».

Датується за автографом.

Подається за авюграфом — ф. 2, № 682.

Сестрице люб а...— поезія присвячена Аріадні Михайлівні Драгомановій, дочці М. П. Драгоманова, двоюрідній сестрі Лесі Українки.

...сеє перше і безмірне горе...— смерть М. П. Драгоманова 20.VI 1895 р.

«Нові шляхи»— український лігературно-науковий, мистецький і громадський журнал прогресивного напряму. Виходив у Львові у 1929—1932 pp.

БОЖА ІСКРА

Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895 p., № 15-16, стор. 254, в циклі «Невільничі пісні».

Автограф — ф. 2, № 11, стор. 89.

Датується 1895 р. на підставі першодруку.

Подається за першодруком.

SLAVUS — SCLAVUS

Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, стор. 255. в циклі «Невільничі пісні».

Автограф не зберігся.

Датується 1895 р. за першодруком.

Подається за першодруком.

БРАТОВІ Й СЕСТРІ НА СПОМИН

Вперше надруковано в наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1948, стор. 120—121.

Автограф — ф. 2, № 4.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«НЕ ДОРІКАТИ СЛОВО Я ДАЛА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковагіі твори, стор. 8.

Автограф — ф. 2, № 728.

Датується за автографом.

Подається за автографом,

«КРОВ ТВОЯ —РУБІН КОШТОВНИЙ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 9.

Автограф — ф. 2, № 728. В автографі викреслена третя строфа:

Мудрим людям достаються Поцілунки, лаври, квіти,

А поету на потіху Все криваві самоцвіти.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТАК ПРОЖИЛА Я ЦІЛУ ДОВГУ ЗИМУ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 10.

Автограф — ф. 2, № 705.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТИ, ДІВЧИНО, ЖИТТЯМ РОЗБИТА, ГРАЙ!»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 11.

Автограф — ф. 2, № 707.

Датується орієнтовно 1897 р.

Подається за автографом.

ПРОКЛЯТТЯ РАХІЛІ

Вперше опубліковано в ЛНВ, 1918, т. 69, кн. 1, стор. 3—5. Автографи — ф. 2, № 733 (чорновий), та № 732 (чистовий), в якому закреслено 8 останніх рядків:

І зникла тінь в підземному Шеолі,

А крик лунав ще довго в чистім полі

І невиразною луною долетів

?о тихої вигнанниці — Марії.

син її крізь сон зненацька затремтів.

А мати здійняла свій погляд, повний мрії,

До зірки, та зоря вже ледве променіла —

На сході заграва, мов кров’ю, червоніла.

В чорновому автографі твір мав підзаголовок «Легенда», виправлений пізніше на «Апокриф».

Датується орієнтовно 1898 р.

Подається за чистовим автографом.

«ЯКБИ Я ЗНАВ, ЩО ЇМ НЕМА РЯТУНКУ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1. К., 1951, стор. 168.

Автограф — ф. 2, № 727.

Датується орієнтовно 1898 р.

Подається за автографом.

IMPROMPT и

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 12.

Автограф — ф. 2, № 656.

Датується орієнтовно 1899 р.

Подається за автографом.

«ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ...»

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 5—6, під заголовком «Години праці».

Автограф — ф. 2, № 729. В ньому після рядка «А тим розмовам був лихий кінець» закреслено:

Як свічка танула дівчина необачна,

І ряст недовго їй топтати довелось,

І ще якби вона завчасу схаменулась,

То, може, ще її пости та молитви Від перелесника лихого захистили.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«Червоний шлях» — український громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал. Виходив у Харкові в 1923— 1936 pp.

«ДИВИЛАСЬ Я НА ТЕБЕ І В ТУ МИТЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 182.

Автограф — ф. 2, № 636.

Датується орієнтовно 1898—1899 р.

Подається за автографом.

«ЧАСТО КАЖУТЬ: «ЯСНІ ЗОРІ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 15.

Автограф — ф. 2, № 718. Остання його строфа мала таку початкову редакцію:

Люди ті не знають світу,

Але й світ їх теж не знає,

І говорить, що життя їх —

То писання божевільних.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТВОЇ ЛИСТИ ЗАВЖДИ ПАХНУТЬ ЗОВ’ЯЛИМИ ТРОЯНДАМИ.!.»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 13—14.

Автограф — ф. 2, № 706.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ВСЕ, ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 17.

Автограф — ф. 2, № 634. Поезія записана на тому самому аркуші паперу, що й наступні поезії «Хотіла б я тебе, мов нлющ, обняти...» і «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останньою дата— 16.ХІ 1900 p., що стосується і двох попередніх поезій.

Подається за автографом.

«ХОТІЛА Б Я ТЕБЕ, МОВ ПЛЮЩ, ОБНЯТИ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковапі твори, стор. 7.

Автограф — ф. 2, № 634. В автографі викреслено третю і четверту строфи:

Плющ укриває листом всі щілини,

1 в кожну рану запуска коріння,

Вінцем стає для смутної руїни,

В його росі блищить на їй проміння.

Коли одхилить хто єдиний нарост,

Одірве корінь або зробить шпару,

Плющ на руїні не згубливий нарост,

Вони з’єднались у добрану пару.

Датується, як і попередній вірш, 16.ХІ 1900 р.

Подається за автографом.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 18.

Автограф — ф. 2, № 634.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«Я БАЧИЛА, ЯК ТИ ХИЛИВСЬ ДОДОЛУ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 19.

Автограф — ф. 2, № 634.

Датується за автографом. *

Подається за автографом.

«ТО, МОЖЕ, СТАНЕТЬСЯ І ДРУГЕ ДИВО...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 211.

Автограф — ф. 2, № 634.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ЧИ ПАМ’ЯТАЄТЕ, КОЛИ Я ГОВОРИЛА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 21.

Автографи--ф. 2, № 649 (чорновий), та № 721 (чистовий). В чорновому автографі викреслено початок поезії:

Замовкли молитви, озвались гучні дзвони,

І рушила серед юрби труна;

Мені в душі озвались інші тони,

І думка раптом стала голосна.

Незчулася, коли заговорила...

Датується ЗО.ХІ 1900 p., оскільки текст поезії в чорновому автографі записаний на тому самому аркуші, що й поезія «Завжди терновий вінець...», датована в першодруку ЗО.ХІ 1900 р.

Подається за автографом.

«УСТА ГОВОРЯТЬ: «ВІН НАВІКИ ЗГИНУВ!..»

Вперше надруковано в журналах «Україна», 1946, № 2, стор. 18; «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 20; «Радянський Львів», 1946, № 2—З, стор. 60.

Автограф — ф. 2, № 687. Первісна редакція поезії друкується у розділі «Інші редакції» даного тому.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

КОРОЛІВНА

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1912, № 5, стор. 5—8.

Автограф — ф, 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).

Датується за автографом.

Подається аа першодруком.

«Рідний край» — український щотижневий громадський і літературно-науковий журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Полтаві в 1905—1907 pp., у Києві в 1908—1914 pp., у Гадячі в 1915—1916 pp.

«ТИ НЕ XTIB МЕНЕ ВЗЯТЬ...»

Вперше надруковано в журн. «Україна», 1946, № 2, стор. 18; «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 20—21.

Автограф — ф. 2, № 687.

Дата в автографі — 6.VII 1901 не точна, описка. Має бути 7.VI 1901 року, оскільки в Кімполунгу Леся Українка була в червні 1901 р.

Подається за автографом.

«КВІТОК, КВІТОК. ЯК МОЖНА БІЛЬШЕ КВІТІВ...»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 21.

Автограф — ф. 2, № 687. В автографі закреслено первісний варіант початку вірша:

Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала,

Тим спогадом собі я серце краю,

Як я тобі в дарунок їх несла.

То був останній дар.

В автографі після рядка «Всю ту весну убогу поховала» закреслено:

Як мало нам квіток дало життя,

А ми ж їх так любили! Чом, мій друже,

Ми не зростили більше їх для себе В якому зільнику?.. Даремні жалі!

Датується, як і попередній вірш, 7.VI 1901 р. за автографом.

Подається за автографом.

КАЛИНА


Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 51.

Автограф — ф. 2, № 660.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

Вперше надруковано в «Літературній газеті» 16 серпня 1940 р. Автограф — ф. 2, № 6 — запис в альбомі Анни Москви, знайомої Лесі Українки з Вижниці на Буковині.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«МРІЯ ДАЛЕКАЯ, МРІЯ МИНУЛАЯ...»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 21—22.

Автограф — ф. 2, № 681.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОЙ Я ПОСТРЕЛЯНА. ПОРУБАНА СЛОВАМИ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 26.

Автограф — ф. 2, № 691.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТИ ХОТІВ БИ КВІТОК НА ДОРОЗІ МОЇЙ?»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 27.

Автограф — ф. 2, № 708.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ДЕ ТІЇ СТРУНИ, ДЕ ГОЛОС ПОТУЖНИЙ...»

Вперше надруковано в журн. «Молода Україна», 1902, № 4, стор. 118—119.

Автограф не зберігся.

Датується за першодруком.

Подається за першодруком.

ОСІННІ СПІВИ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1903, т. 21, кн. 1, стор. 1—3, як цикл з чотирьох поезій.

Автографи —ф. 2, № 692 (чистовий), та № 748 (чорновий). Датується за чистовим автографом.

Подається за першодруком.

«НІ, ТИ НЕ ВМРЕШ, ТИ ЩАСТЯ ПОХОВАЄШ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 28.

Автограф — ф. 2, № 748. Тут викреслена шоста строфа:

Холодні іскри — то роса для нього, біленький сніг — то пелюстки лілей, палкий мороз — пал сонця весняного, неясний винокол — принада для очей.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОСІННІЙ ПЛАЧ, ОСІННІЙ СПІВ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 29.

Автограф — ф. 2, № 748.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

НІОБЕЯ

Вперше надруковано в альманасі «Нова рада», К., 1908, стор. 369—370. .



Автографи — ф. 2, № 748 (чорновий), та № 10 (чистовий).

Датується за автографом.

Подається за першодруком.

Н і о б е я — героїня грецьких міфів. Пишалася своїми численними дітьми перед богинею Латоеою, котра мала лише двох дітей — Аполлона й Артеміду. Діти Латони помстплися за материну образу і вбили стрілами дітей Ніобеї. Невтішна Ніобея з горя обернулася на скелю, з якої плинув струмок сліз.

«Нова рада» — український літературний альманах. Виданий у Києві 1908 р.

«ХТО ДАСТЬ МОЇМ ОЧАМ ПОТОКИ СЛІЗ?..»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. ЗО—31.

Автограф — ф. 2, № 748.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ЩЕ НЕ ВДАРИВ МОРОЗ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 229.

Автограф — ф. 2, № 723.

Датується орієнтовно 1902 р.

Подається за автографом.

«ГОСТРИМ ПОЛИСКОМ ХВИЛІ СПАЛАХУЮТЬ...»

Вперше надруковано в журн. «Молода Україна», 1902, № 5, стор. 161—162.

Автограф — ф. 2, № 736.

Датується за першодруком.

Подається за першодруком.

НА ЗЕММЕРІНГУ

Вперше надруковано у збірнику «На вічну пам’ять Котляревському», К., 1904, стор. 121.

Автографи — ф. 2, № 704 (чорновий), під заголовком «Спогад з Земмерінгу», та № 2 (чистовий).

Дата в автографі — San-Remo, 16.ХІ 1902.

Подається за першодруком.

Земмерінг — мальовничий гірський перевал у східних Альпах.

дим

Вперше надруковано у виданні: Леся У к р а ї н ка. Твори, т. 1, К,—X., «Книгоспілка», 1923—1924, стор. 298—301.



Автограф — ф. 2, № 637—638. В автографі закреслено первісний початок вірша:

«Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий...» Так колись Казав старий Гомер: сліпії очі,

Либонь, не гриз тоді легенький дим з багаттів хатніх; жертви й гекатомби палилися не часто, більше в співах...

Після 42-го рядка («Бо він був з дерева, а може й те, що рідний...») в автографі викреслено:

А тут же кашель груди розбивав від сього диму! Поки чужина рятунок дасть повітрям, сонцем, морем, коли б ще дим на той світ не загнав...

Датується за автографом.

Подається за автографом.

Sampierdarena (Сампірдарена) — остання станція перед Генуєю.

«УГОРІ ТАК ЯРО сяють ЗОРІ...»

Вперше надруковано в журн. «Література і мистецтво», 1941, № 2, стор. 35.

Автограф — ф. 2, № 712.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

БРАНЕЦЬ


Вперше надруковано у збірнику «На вічну пам’ять Котляревському», К., 1904, стор. 121—123.

Автографи — ф. 2, № 736 (чорновий), та № 1 (чистовий).

Датується за автографом.

Подається за першодруком.

«Я ЗНАЛА ТЕ, ЩО БУДУТЬ СЛЬОЗИ, МУКА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 37.

Автограф — ф. 2, № 725. В автографі викреслено останні рядки вірша:

Мені себе не жаль,

Коли б же ти мені не помарніла,

Моя небесна квітко, зоре ясна, ти, що світила в найтемніші ночі моїх сумних та хмарних молодощів, що з бур, туманів, через море люте мене вела своїм шляхом злотистим.

Переживи мене! В холодне, тихе море І страшного небуття не побоюся на хвилях, золотих від твого світла, поплинути. Красо моя! З тобою ніщо не страшно, а без тебе — все,

;::пття, і праця, і кохання навіть мені страшне,—я не стерплю їх, эоре, як ти погаснеш...

Датується за автографом.

Подається за автографом.

ДОЧКА ІЄФАЯ

Вперше надруковано у збірнику «За красою», Чернівці, 1905, стор. 5—6.

Автографи — ф. 2, № 641 (чорновий), та № 640 (чистовий).

Датується за автографом.

Подається за першодруком.

СПОГАД З ЄВПАТОРІЇ - *

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 38—39.

Автограф — ф. 2, № 703.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«МОЇ ЛЮБІ, ДО МЕНЕ ХОДІТЬ! Я САМА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 40—41.

Автограф — ф. 2, № 679.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ЛЮДИ БОЯТЬСЯ ВНОЧІ КЛАДОВИЩА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 42.

Автограф —ф. 2, № 679. В автографі після рядка «в час, коЛи я з кладовища іду» викреслено:

Я не боюсь їх, я з тугою руки вдень і вночі простягаю до них.

Ох, якби можна з країни розлуки викликать постаті любих, рідних!

Спогади-душі зо мною лишились, будуть зо мною, поки я жива, погляду, дотику, слова бракує...

Ох, якби мала портрети-слова!

Рухи, і голос, і погляд коханих,

Я б не боялась, любила б я їх...

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«СКРІЗЬ, ДЕ НЕ ГЛЯНУ, СУХІ ТУМАНИ РОЗЛЯГЛИСЯ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 43.

Автограф — ф. 2, № 679.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

НАПИС в РУЇНІ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1905, т. ЗО, № 4, стор. 1—2. Автограф —ф. 2, № 683, та авторизована копія рукою К. Квітки— № 684. В автографі викреслено одинадцять останніх рядків, що йшли після слів: «Мене створив єгипетський народ і тим навік своє імення вславив».

Мандрівнику, спинись, коли в пустині побачиш де таку царську гробницю, хто б він не був, той цар, що там спочив, ти не йому поклонишся, спинившись.

Умер давно той цар з лицем тирана,

Умер давно народ, йому підданий, умерло ймення, і загибла пам’ять.

Зосталася по їх дивна будова,

Царю могила, пам’ятник народу,

А що здобув той цар з лицем тирана?

Собі могилу, пам’ятник...

Дата автографа — 28.VI 11 1904. Зелений Гай.

Заново відредагована поезія передрукована у журн. «Вільна Україна», 1906, № 3, стор. 36—38.

Подається за журн. «Вільна Україна», 1906, № 3, стор. 36—38. «Вільна У к р а ї н а» — український громадсько-політичний і літературний журнал прогресивного напряму. Виходив у Петербурзі в 1906 р.

«КОЛИ ДИВЛЮСЬ ГЛИБОКО В ЛЮБІ ОЧІ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 46.

Автограф — ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«О, НЕ КОРИ МЕНЕ, ЛЮБИЙ, ЗА МРІЇ ПРО СЛАВУ...»'

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб. ліковані твори, стор. 47.

Автограф —ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОЙ НЕ ЗНИКЛИ ЗОЛОТІЇ ТЕРНИ...»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 22. Автограф — ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«БУЛО СЕ ЗА ЧАСІВ СВЯТОЇ ГЕРМАНДАДИ...»

Вперше надруковано в альманасі «З потоку життя», Херсон, 1905, стор. 165.

Автограф - ЦНБ АН УРСР, № 1-4370.

Датується орієнтовно 1903 р.

Подається за першодруком.

EPPUR ТІ TRADIRO

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 65.

Автограф — ф. 2, № 645.

Датується орієнтовно 1904 р.

Подається за автографом.

ПІСНІ З КЛАДОВИЩА

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 49.

Автограф — ф. 2, № 694.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

ПІСНІ ПРО ВОЛЮ

Вперше надруковано як цикл у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 54—57.

Автограф — ф. 2, № 695. В автографі поезії «Ось вони йдуть. Корогва у них має...» закреслено п’яту і шосту строфи:

Ох, коли іншої пісні не знаєш, краще мовчи: се ж ти духа вгашаєш.

Чи панахиди вже править пора в час, коли воля під прапор збира!

Знаю сей спів! він неначе отрута, спів сей створила в кайдани закута бідна душа. Ще-бо змалку труїв всіх нас, уроджених в північ, сей спів.

У поезії «Нагаєчка, нагаєчка!» — співають накінець...» викреслено остапню строфу.

Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука,

На втіху злим плантаторам ударим тропака?

Чи се ми хочем, здавшися на божу благодать,

Такою «Карманьйолою» тиранів налякать?

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«МРІЄ, НЕ ЗРАДЬ! Я ТАК ДОВГО ДО ГЕБЕ ТУЖИЛА...»

Вперше надруковано в журн. «Україна», 1946, № 2, стор. 18 Автограф —ф. 2, № 680.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«УПОЄНІ НА БЕНКЕТАХ КРИВАВИХ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 52—53.

Автограф — ф. 2, № 680.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОСЬ УНОЧІ ПРОБУДИЛИСЬ ДУМКИ...»

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 50.

Автограф — ф. 2, № 693. В автографі є другий, незакреслений варіант 22-го рядка:

в вічність матерії, в світу буття.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

ГРАФ ФОН ЕЙНЗІДЕЛЬ

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1913, № 1, стор. 69. .

В автографі — ф. 2, № 680, поезія має заголовок «Диявольське навождення»; після слів «у замку сьому, як в пустині» викреслено рядки:

Удень він даремне розривки шука, а потім по ночах марою блука, зітхав і скрикув з болю, аж слуги зриваються раптом зо сна:

«Се що з нашим паном? Ото новинаї Вгадай же ту панськую волю!..»

Датується орієнтовно за автографом 1905 р.

Подається за першодруком.

КАЗКА ПРО ОХА-ЧАРОДІЯ

Вперше надруковано в журн. «Молода Україна», 1912, № 4, стор. 16—19.

Автограф — ф. 2, № 658 (чорновий), має заголовок «Казка про Оха-чудотвора». Чистовий автограф — ЦНБ АН УРСР, ф. X, № 11. В чорновому автографі закреслено вісімнадцяту строфу:

В нас і те і друге вільно,— .

скаже ввічливо пан Ох.

Стережись тоді вже пильно, щоб не вийшло з тебе двох.

Дата в чорновому автографі — 7.ІІІ 1906 р.

Подається за першодруком.

«Молода Україна» — український журнал для дітей ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Києві в 1906 та в 1908—1914 pp. як щомісячний додаток до журн. «Рідний край».

ВЕСЕЛИЙ ПАН

Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 16-17, стор. 7, під псевдонімом «Лука».

Автограф — ф. 2, № 658.

Датується за автографом — 7.ІІІ 1906 р. Ця дата стосується й інших сатиричних поезій, записаних після вірша «Веселий пан»,— «Практичний пан», «Пан політик», «Пан народовець».

Подається за першодруком.

«Ш е р ш е н ь» — український сатиричний журнал революційного напряму. Виходив у Києві в 1906 р.

ПРАКТИЧНИЙ ПАН

Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 18, стор. З, під псевдонімом «Лука».

Автограф — ф. 2, № 658.

Подається за першодруком.

ПАН ПОЛІТИК

Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 15, стор. 6, під псевдонімом «Лука».

Автограф — ф. 2, № 658.

Подається за першодруком.

ПАН НАРОДОВЕЦЬ

Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 16, стор. 8, під псевдонімом «Лука».

Автограф — ф. 2, № 658. В автографі закреслена друга строфа:

Не мужичу, ні, «людову», вибачте на слові, там я буду боронити справи народові.

Подається 8а першодруком.

КАЗОЧКА ПРО КРАЙ ЦАРЯ ГОРОХА

Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 18, стор. З, під криптонімом «JI. У».

Автограф —ф. 2, № 658.

Йатувться за автографом, одаеться за першодруком.

ЛЕГЕНДА («БУЛО КОЛИСЬ В ОДНІЙ КРАЇНІ...»)

Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 8, стор. 3. Автографи — ф. 2, № 658 (чорновий), та № 674 (чистовий).

В автографі викреслена шоста строфа:

Траплялось — пасткою заглушать, в руках незнарошне задушать, поки розплутають 8 сильця, зате ж котру живцем піймають, в окрему кліточку саджають, припнуть з іменням папірця.

Редакція журналу вилучила строфи четверту і дев’яту.

Дата чорнового автографа — «1906. На роковини Шевченка». Подається за чистовим автографом ф. 2, № 674.

«ТИХУ ЗАДУМУ ВЕЧІРНЮЮ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 59.

Автограф — ф. 2, № 709.

Датується 8а автографом.

Подається 8а автографом.

ПРОРОК

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1906, № 15—52, стор. 12.



Автограф — ф. 2, № 699.

Йатувться за першодруком, одаеться за першодруком.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 32.

Автограф — ф. 2, № 646. В автографі викреслено четверту строфу, що йшла після рядка «хоч і тобі була спокуса близька»: *

а ти не впала. Чом же ти чола не можеш гордо зняти перед тими, що продають себе задля срібла, ганяючись за примхами пустими?

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«НЕ ХУТКО ТЕ БУДЕ... ЧИ Й БУДЕ, ЧИ НІ?»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 63.

Автограф — ф. 2, № 688.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОЙ В РАЮ, В РАЮ, БЛИЗЬКО ДУНАЮ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 67—68.

Автограф — ф. 2, № 690.

Датується орієнтовно 1905—1906 р.

Подається за автографом.

«В ХОЛОДНУ НІЧ САМОТНІЙ МАНДРІВЕЦЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 58.

Автограф — ф. 2, № 635.

Датується орієнтовно 1906 р.

Подається за автографом.

LEGENDE DES SlfiCLES

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 60—61.

Автограф — ф. 2, № 676. В автографі пропущено кілька рядків, замість яких проставлено ряд крапок.

Датується орієнтовно 1906 р.

Подається за автографом.

«ЗА ГОРОЮ БЛИСКАВИЦІ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 64.

Автограф — ф. 2, № 650.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1908, № 2, стор. 6. Автограф — ф. 2, № 685. В автографі закреслено строфи 9—11:

Ти запрягся в залізне ярмо самохіть, то й ходи в нім терпляче, ми ж не знаємо, хто нас запріг, і гризе нас те путо боляче.

Ти кленеш наші душі тверді і серця наші черстві та вперті, як їм бути м’якими, поглянь: ми ж голодні, і босі, й обдерті.

Бігли ми за пророками вслід до Ваала, потім до Нініба, всім служили богам — ні один не подав ні рятунку, ні хліба.

Далі викреслено тринадцяту і чотирнадцяту строфи автографа:

То ж найбільший пророк наш блукав сорок літ вкупі з нами в пустині, хоч із ним розмовляв сам господь віч-на-віч з огняної купини.

А до нас не подав ще наш бог з власних уст ні єдиного слова, як же можемо тямити ми, що в справжня небесная мова?

Датується за автографом.

Подається за першодруком.

ПОЛЯРНА НІЧ

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № 2, стор. 3—5.

Автограф — ф. 2, № 698.

Датується орієнтовно 1908 р.

Подається за автографом.

хвиля

Вперше надруковано в JIHB, 1912, т. 57, № 1, стор. 4. Автограф —ф. 2, № 719.



Датується за автографом.

Подається за першодруком.

«МУЗИНІ ХИМЕРИ»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 23—25.

Автограф — ф. 2, № 795.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

Вперше як цикл з шести поезій надруковано в журн. «Рідний край» за 1909 рік: вірші «Хамсін», «Дихання пустині», «Афра» — № 43, стор. 6—7; «Вітряна ніч», «Вість з півночі», «Таємний дар» — № 44, стор. 5—6.

Автограф — ф. 2, № 632. В автографі після поезії «Афра» йде поезія «Сон», що за життя Лесі Українки не друкувалася. Поезія «Таємний дар» в цьому автографі уривається на реченні «сім їх було, і несли вони всі для дитини дари». Закінчення поезії — в автографі № 895, де зібрані переклади «Ліричних пісень Давнього Єгипту».

В автографі поезії мають дати: «Хамсін» — 5.IV 1910, Гелуан; «Дихання пустині» — 5.IV 1910; «Афра» — 6.IV; «Вітряна ніч» —« 9.IV; «Вість із півночі» — 10.IV; «Таємний дар» — без дати.

Датується за першодруком.

Подається за першодруком.

Хамсін — єгипетська назва південного вітру (самуму).

СОН («ТЕПЛО ТА ЯСНО..; ЧИ СЕ ЄГИПЕТ?»)

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 66.

Автограф —ф. 2, № 632.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ННЯЗЬ ВОЛОДИМИР ЗА ДНІПРОМ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 496.

Автограф —ф. 2, № 661.

Датується орієнтовно 1910 р.

Подається за автографом.

З ПОДОРОЖНЬОЇ книжки

Вперше цикл надруковано в ЛНВ, 1911. т. 54, № 5, стор. 405-412.

Автографи — ф. 2, № 653 (чорновий), та № 652 (чистовий), В автографі поезії «Епілог» викреслено п’яту і шосту строфи:

В розлютованому морі На легенькій шкаралущі За життя своє боролись Тії люди завзятущі.

І таки не похилились Перед силою стихії,

І грудьми й чолом стрічали Бурі натиски лихії.

Окремі вірші датуються за автографом. Дата першодруку до всього циклу —15—21.1 1911. Чорне море коло Анатолії. Подається за першодруком.

«ХТО ВАМ СКАЗАВ, ЩО Я СЛАБКА...»

Вперше надруковано у «Літературній газеті» 27 вересня 1945 р.

Автограф — ф. 2, № 653.

В автографі закреслено останню, незавершену строфу:

Та поки що я буду жить,

Як в тишу морська хвиля,

На погляд море наче спать

Датується орієнтовно 1911 р. за автографом, в якому поезія ваписана після циклу «З подорожньої книжки», датованого 15—

21.1 1911 р.

Подається за автографом.

НА РОКОВИНИ

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1911, № 9-10, стор. 3.

Автограф — ф. 2, № 686.

Датується орієнтовно 8.ІІІ 1911 р. на підставі листа до матері від 9.ІІІ 1911 p., в якому Леся Українка писала, що напередодні закінчила вірш на роковини Т. Г, Шевченка.

Подається за першодруком.

ІНШІ РЕДАКЦІЇ

FA. СОНЕТ.

Вперше надруковано в журн. «Життя і революція», 1928, №2, стор. 154.

Автограф —ф. 2, № 11, стор. 19 (чистовий), в циклі «Сім струн» як перший варіант поезії «Fa».

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«Я ЗНАЮ, ТАК, СЕ ХВОРІЇ ПРИМАРИ...»

Друкується вперше за автографом — ф. 2, № 655, з- якого за життя Лесі Українки друкувалося лише три початкових строфи як перший вірш циклу «З пропащих років». Решту шість строф вперше надруковано як окрему поезію у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 7 («Як я умру, на світі запалає...»)

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«НЕ ВСІ МОЇ КВІТКИ ПІШЛИ З ТОБОЮ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 466—467.

Автограф — ф. 2, № 687.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ЗАВЖДИ ТЕРНОВИЙ ВІНЕЦЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 20.

Автограф — ф. 2, № 649.

У збірці «Відгуки» надруковано лише першу частину поезії 8 датою 30.ХІ 1900 р.

Датується за першодруком.

Подається за автографом.

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК

Ангел помсти 140

Афра 364

Ave regina! 147

Байдари 105

Бахчисарай 107

Бахчисарайська гробниця 108

Бахчисарайський дворець 107

Безсонна ніч 101

Божа іскра 237

Бранець 298

Братові й сестрі на спомин 240 «Було се за часів святої Герман-дадп...» 316 В дитячому крузі (цикл) 110 «Великеє місто. Будинки високі...» 94 Веселий пан 334 Весна в Єгипті (цикл) 363 Весна зимова 170 Веснянка 114 Вечірня година 83 «Вже сонечко в море сіда...» 97 Вишеньки 227

«Ви щасливі, пречистії зорі...» 199 Відгуки 145 Відповідь 229

«В інші гори я полину...» 273 Вість з півночі 365 Вітряна ніч 365 Віче 187

В магазині квіток 70 «В небі місяць зіходить смутний...» 51 Ворогам (Уривок) 125 «Все, все покинуть, до тебе полинуть...» 259 «Всі наші сльози тугою палкою...» 74 «В холодну ніч самотній мандрівець...» 347

В’язень 60

«Гей, піду я в ті зелені гори...»

201


« «Горить моє серце...» 117

«Гострим иолиском хвилі спалахують...» 290 Грай, моя пісне! 100 Граф фон Бйнзідель 327 Грішниця 131 Давня весна 121

«Далі, все далі! он латані ниви...» 92

«Далі, далі від душного міста...» 94

«Де поділися ви, голоснії слова...»

191


«Де тії струни, де голос потужний...» 278 «Дивилась я на тебе і в ту мить...» 255 «Дивлюся я на смерть натури...» 226

«Дивлюсь я на яснії зорі...» 118 Дим 292

Дихання пустині 363

До (Гімн. Grave) 45

До Lady L. W. 279

До мого фортепіано (Елегія) 68

До музи 120

До натури 82 '

Досвітні огні 69 До товариша 153 До товаришів 126 Дочка Ієфая 303

Епілог («Хто не жив посеред бурі...») 376 Епілог («Чи сумно вас, чи радісно читать...») 184 Eppur ti tradiro 317 Єврейська мелодія 146

Єврейські мелодії 183 «Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!» 183 «Єсть у мене одна...» 51 Жалібний марш 221 Жертва 210 Жіночий портрет 344 Забута тінь 179 Забуті слова 186 «Завжди терновий вінець...» 189 «Завжди терновий вінець...» (інша редакція) 388 Завітання 84

«За горою блискавиці...» 350 «За правду, браття, єднаймось щиро...» 225 Заспів 99 Земля! Земля! 376 Зимова ніч на чужині 162 «Знов весна і знов надії...» 118 Зорі, очі весняної ночі! 50 Зоряне небо (цикл) 50 Зоря поезії (Імпровізація) 176 З подорожньої книжки (цикл) 370

З пропащих років (цикл) 151 «І все-таки до тебе думка лине...» 124

Із циклу «Невольницькі пісні» (цикл) 183 Імпровізація 156 Impromptu 252

Іфігенія в Тавріді (Драматична сцена) 165 Казка про Оха-чародія 330 Казочка про край царя Гороха 339 Калина 272

«Квіток, квітвк, як можна більше квітів...» 271 «Кінець подорожі...» 98 «Князь Володимир 8а Дніпром...»

369

«Коли вже зачепили сі питання...» 231 «Коли втомлюся я життям щоденним...» 57 «Коли дивлюсь глибоко в любі очі...» 313 Конвалія 53 Contra spem spero! 56 Королівна 266



«Красо України, Подолля!» 92 Кримські відгуки (цикл) 156

Кримські спогади (цикл) 99 «Кров твоя — рубін коштовний...» 243

La (Nocturno) 48 Легенда 340 Легенди 211 Легенди (цикл) 204 L6gende des siecles 348 Lied ohne Klang 198 «Літо краснее минуло...» 110 Любка 219

«Люди бояться вночі кладовища...» 309 «Мамо, іде вже зима...» 111 Мати-невільниця 123 Мелодії (цикл) 117 Мердвен 105

«Минаю я, було, долини, й гори...» 200 Мі (Колискова. Arpeggio) 46 Мій шлях 59

«Мої любі, до мене ходіть! я сама...» 307 «Моя люба зоря ронить в серце мені...» 51 «Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила...» 323 Мрії 159 Мрії в бурю 374

«Мрія далекая, мрія минулая...» 274

Музині химери (Гумореска) 358 На вічну пам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи 143 «Нагаєчка, нагаєчка!» — співають накінець...» 321 На давній мотив 86 Надія 72

Надсонова домівка в Ялті 108 «На зеленому горбочку...» 110 На Земмерінгу 291 «На кладовищі ми про щастя говорили...» 318 На мотив з Міцкевича 230 На пам’ять 31 іюля 1895 року 235 Напис в руїні 311 ©Напровесні 55 Народ пророкові 351 На роковини 379 На роковини Шевченка 80 На столітній ювілей української літератури 174 На стоянці 372

На човні 102 _

Невільничі пісні (цикл) 123 «Нѳ всі мої квітки пішли з тобою...» 386 Негода 104

«Не дорікати слово я дала...» 242 «Не співайте мені сеї пісні...» 117 «Не хутко те буде... Чи й буде, чи ні?» 345 Ніобея 285

«Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш...» 282 «Нічка тиха і темна була...» 117 «...Ні І я покорити її не здолаю...» 193

«Обгорта мене туга, болить голова...» 151 «О, знаю я, багато ще промчить...» 139 «О, не кори мене, любий, за мрії про славу...» 314 «Ой в раю, в раю, близько Дунаю...» 346 «Ой високо сонце в яснім небі стало...» 96 «Ой, здається — не журюся, таки ж я не рада...» 203 «Ой не зникли золотії терни...» 315

«Ой піду я в бір темненький, там суха смерека...» 203 «Ой я постреляна, порубана словами...» 276 Осінні співи (цикл) 279 «Осінній плач, осінній спів...» 284 Осінь 279 Останні квітки 280 Остання пісня Марії Стюарт 91 «Ось вони йдуть. Корогва у них має...» 319 «Ось уночі пробудились думки...» 326

«О, як то тяжко тим шляхом ходити...» 195 Пан народовець 337 Пан політик 336 Перемога 119 Питання 228 Північні думи 125 Пісні з кладовища (цикл) 318 Пісні про волю (цикл) 319 Пісня («Чи є кращі між квітками...») 88 Плач Єремії 281

Поворіт 177

Подорож до моря (цикл) 92 Поет під час облоги 127 Полярна ніч (Фантазія) 353 Pontos Axeinos 370 «...Порвалася нескінчена розмова...» 172 Практичний пан 335 Прокляття Рахілі (Апокриф) 246 Пророк (3 біблійних мотивів) 343

Пророчий сон патріота 233 Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!» 92 Ра-Менеїс 206

Рветься осінь руками кривавими...

Re (Пісня. Brioso) 46 Ритми (цикл) 191 Розбита чарка 64 Романс 155 Саул (Монолог) 212 Сафо 67 Свята піч 198 Si (Settina) 49 Сім струн (цикл) 45 «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?» 261 «Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися...» 310 «Скрізь плач, і стогін, і ридання...» 81 Slavus — sclavus 239 ** «Слово, чому ти не твердая криця...» 143 Сльози-перли (цикл) 73 Sol (Rondeau) 48

Сон («Був сон мені колись: богиню ясну...») 75 Сон («Тепло та ясно... Чи се Єгипет?») 368 Сонет 79

«Сонечко встало, прокинулось ясне...» 93 Сон літньої ночі 78 Сосна 65 Співець 62

Спогад з Євпаторії 305 «Сторононько рідна! коханий мій краю...» 73 «Стояла я і слухала весну...» 118 Сфінкс 204 Східна мелодія 158 Таємний дар 366

«...Так прожила я цілу довгу зиму...» 244 «Талого снігу платочки сивенькії...» 200 Татарочка 106

«Твої листи завжди пахнуть зо-в’ялими трояндами...» 257 «Темна хмара, а веселка ясна...»

202

«Ти, дівчино, життям розбита, грай...» 245 «Ти не хтів мене взять...» 270 «Ти хотів би квіток на дорозі моїй?» 277 «Тиху задуму вечірнюю...» 342 Тиша морська 99 «Тішся, дитино, поки ще маленька...» 112 То be or not to be?.. 149 «То була тиха ніч чарівниця...» 120



Товаришці на спомин 130 «То, може, станеться і друге диво...» 263 Трагедія 216

«Угорі так яро сяють эорі...» 295 «Україно! плачу слізьми над тобою...» 73 «Упоєні на бенкетах кривавих...» 324

У пустині 173 У путь 89 Уривка з листа 157 «Уста говорять: «він навіки згинув!..» 265 У тумані 371

«У чорную хмару зібралася туга моя...» 121 Fa (Сонет) 47

Fa (Сонет) Інша редакція 383 Fiat пох! 141 Хамсін 363 Хвилина розпачу 138 Хвилини (цикл) 198 Хвиля 356

«Хотіла б я піснею стати...» 119 «Хотілгґ'б я тебе, мов плющ, обняти...» 260

«Хотіла б я уплисти за водою...» 192

«Хочеш знати, чим справді було...» 201 «Хто вам сказав, що я слабка...» 378

«Хто дасть моїм очам потокп сліз?» 287 «Часто кажуть: «ясні горі...»

256


«Чи пам’ятаєте, коли я говорила...» 264 «Чи тільки ж блискавицями літати...» 191 «Чого марсельську пісню чути?»

320 •


«Чого то часами, як сяду за діло...» 223 «Чом я не можу злинути угору...» 196

«Шлю до тебе малий сей листочок...» 224 «Ще не вдарив мороз...» 289 «Я бачила, як ти хиливсь додолу...» 262 «Я блукав колись по ріднім краю...» 220 «Я знала те, що будуть сльози, мука...» 301 «Я знаю, так, се хворії примари...» 151 «Я знаю, так, се, хворії примари...» (Інша редакція) 384 «Якби вся кров моя уплинула отак...» 195 «Якби оті проміння золоті...»

192

«Якби я знав, що їм нема рятун-ку...» 249 «Як дитиною, бувало...» 154 «Як Ізраїль діставсь ворогам у полон...» 183 «Якщо прийде журба...» 66 «Як я люблю оці години праці...» 253



«Я на старім кладовищі лежала...» 318 «Я сьогодні в тузі, в горі...» 51

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЯ

Леся Українка. Фото. 1896....................8—9

Лариса Косач. Фото. 1878—1879................96—97

Лариса Косач з братом Михайлом. Фото 1880—1881 128—129

Обкладинка збірки «На крилах пісень» (1893) . . 256—257

Обкладинка збірки «Думи і мрії (1899)..........288—289

Обкладинка збірки «Відгуки» (1902)..........288—289

ЗМІСТ

> Перша цифра — сторінка тексту; друга — сторінка приміток.

Хвилини

Академия наук Украинской ССР



ЛЕСЯ УКРАИНКА
СОБРАНИЕ СОЧИНЕНИЙ В ДВЕНАДЦАТИ ТОМАХ

ТОМ 1 ПОЭЗИИ

(На украинском языкѳ)

Редактор О. Я. Безпальчук Художній редактор P. K. Пахолюк Оформлення художника В. М. Дозорця Технічний редактор Б. М. Кричевська Коректори P. С. Борисова, О. С. Улезко

Здано до складання 29.ХІ 1974 р. Підписано до друку 29. IV 1975 р. Зам. 4—2899. Вид. М 370. Тираж 100 000, Папір Мі 1, 84Х108'/.і2.

Друк.-фіз. арк. 14+5 вкл, Умовно-друк. арк. 24,04, Облік.-вид. арк. 19,25,

Ціна 1 крб. 40 коп.

Видавництво «Наукова думка»

Київ, Репіна, 3.

Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «ІІоліграфкнига» Держкомвидаву УРСР, Київ, вул. Довженка, 3.





1

В. Г. Б е л и н с к и й. Полноѳ собрание сочинепий, т. V. М., Изд-во AH СССР, 1954, стор. 555.



2

Павло Тичина. З минулого — в майбутнє. К., «Дніпро», 1973, стор. 8І2.



3

В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 34. К., 1973, стор. 186.



4

Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, т. II. К., Вид-во АН УРСР, 1956, стор. 54.



5

В. І Ленін. Повне зібрання творів, т. 4. стор. 356.



6


8 Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, т. II, стор. 41.

7

Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, т. І, стор. 326.



8

«Комуніст», 15 січня 1941 р.



9

Спогади про Лесю Українку. Вид. 2-е. К., «Дніпро», 1971, стор. 198.



10

В. І. Ленін. Повне зібрання творів, т. 25, стор. 29Ѳ.



11

С. П е т р о в. Реализм. М., «Просвещеіше», 1964, стор. 403, г В. І. Ленін. Повне зібрання творів, т. 20, стор. 17.



8 Чуття єдиної родини. К., «Дніпро», 1972, стор. 133,

12

Урочисто (італ.).— Тут і далі переклад іноземних слів і виразів, що належать упоряднику, подається з ремаркою чРед.ь. Пояснення Лесі Українки подаються беззастережно.



13

Весело (італ.).— Ред.



14

Тут: акорди на арфі (італ.).— Ред. 46



15

Рондо (італ.).— Ред.

* Ноктюрн (італ.).— Ред.

16

Без надії сподіваюсьі (лат.).— Ред. 56



17

О, що я таке!., (франц.).— Ред.



18

Зоря морська (лат.).— Ред.



19

Радуйся, царице! (лат.).— Ред.



20

Фереджія — покривало магометанок. 159



21

Піспл без звуку (нім.).— РеО.



22

Сістр — музичний іпструмепт в даппьому Єгипті, подібний до Triangolo наших оркестрів.



23

І зпову ставлю я собі пнтйппя: Чи дружба цо, чи цо кохання? Міцкєвач (полъсък.).— Ред.



24

Слов’янин — раб (лат.).— Ред.



25

Леді Л. В. (англ.).— Ред.



26

Морська зоря (лат.).— Ред.



27

А все-тади я тебе зраджу (італ.).-Ред. 317



28

Легенда віків (франц.).— Ред.



29

А ф р а ^ важка, гаряча тиша в природі.



30


Непривітне (негостинне) море — найдавніша грецька назва нашого Чорного моря.
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка