Наталія Куб’як м. Чернівці



Скачати 136.64 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір136.64 Kb.
#15049

Наталія Куб’як

м. Чернівці


РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА У ОРГАНІЗАЦІЇ ОПІКИ ДІТЕЙ З ДИСТАНТНИХ СІМЕЙ

Соціально-економічна криза, яку нині переживає Україна, негативно впливає на функціонування сім’ї як окремого соціально-виховного інституту, породжує депривацію, яка є характерною для більшості українських родин, впливає на моральний стан суспільства, деформує історично усталені шлюбні зв’язки. Кризові явища у нашому суспільстві спричиняють загострення демографічної ситуації, появу принципово нових чинників, які зумовлюють “відмежування” дитини від сім’ї, неухильне зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки.

Сучасне сирітство є певним наслідком недостатньої уваги суспільства до соціальних проблем сім’ї з дітьми. Поглиблює негативну ситуацію з дітьми-сиротами і прогресуюча тенденція порушення структури сім’ї, погіршення виховної роботи з дітьми та батьками.

В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, які не мають батьківського піклування. Із 80 тисяч дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, лише приблизно 7 відсотків дітей – “біологічні” сироти. Решта – це діти, що стали сиротами при живих батьках у результаті рішення суду про позбавлення їх батьківських прав або ті, чиї батьки перебувають у місцях позбавлення волі [1].

Розвиток ринкових відносин в Україні, демократизація суспільного життя, відносна відкритість кордонів та зняття обмежень щодо закордонних поїздок громадян зумовили активізацію міждержавних переміщень населення, в першу чергу - працездатного віку. Це явище викликано ще й помітним падінням рівня доходів значної частини населення, і є вимушеним кроком у пошуках добре оплачуваної роботи за кордоном [5, 87].

Досить поширеним типом стає дистантна сім’я, члени якої тривалий час перебувають на відстані, через те, що один або обидва батьків працюють за кордоном [4, 113]. Особливо гостро торкнулася ця проблема Західного регіону та Чернівецької області зокрема. Так за даними соціологічних досліджень служби у справах неповнолітніх при Чернівецькій обласній державній адміністрації кількість сімей, батьки яких виїхали за кордон на 2003 рік становила 9827 сімей, на 2004 – 13528, на 1 квартал 2005 року – 15049 сімей; із них сімей, у яких обоє батьків перебувають за кордоном становили на 2003 рік – 1280 сімей, на 2004 – 1873, на 1 квартал 2005р. – 2254. Кількість дітей, які залишилися з одним з батьків, під опікою людей із близького оточення або чужих людей було на 2003 рік 12873 дитини, на 2004 рік – 17021, а на 1 квартал 2005року – 17531 дитина [3,16].

Дистантні сім’ї є потенційно – неблагополучними, у них порушені зв’язки з мікро - та макро- середовищем, внутрішньо родинні зв’язки, структура сім’ї, спроможність сім’ї виконувати свої функції. Гостро постає проблема виховання та соціалізації дітей з таких сімей, які досить часто залишаються без належного нагляду та піклування. Дитина в дистантній сім’ї періодично або постійно живе в умовах неповної сім’ї, що породжує специфічні проблеми виховання. Неблагополуччя сім’ї загострює кризові умови соціалізації особистості.

Такі сім’ї у будь-який момент з тих чи інших причин можуть перейти у розряд неблагополучних, у яких порушуються права людини, юридичні норми суспільства. Причинами цього можуть стати алкоголізм та наркоманія членів сім’ї, психолого-педагогічна і правова неграмотність, економічні фактори, хвороби, політична ситуація, розлад стосунків, конфлікти, непорозуміння між членами сім’ї, серйозні помилки і прорахунки у вихованні дітей. Дистантні сім’ї, члени яких тривалий час (5-10 років) перебувають на відстані, досить часто розпадаються, а також стають ще однією з причин збільшення кількості дітей соціальних сиріт.

Соціальні сироти – це діти, які в наслідок соціальних, економічних, морально-психологічних причин фактично позбавлені батьківського піклування при живих батьках. Соціальне сирітство – соціальне явище, зумовлене ухиленням або усуненням батьків від виконання своїх обов’язків стосовно неповнолітньої дитини. Для прикладу, в Україні щорічно майже 900 новонароджених стають соціальними сиротами в перші дні життя через відмову від них матерів ще в пологових будинках.

Проблеми сирітства, причини зростання соціального сирітства та соціальні наслідки позбавлення дітей батьківської опіки досліджуються в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як: С.А.Воскобойнікова, Н.Ф.Міщенко, Є.М.Рибінський, А.М. Нечаєва, В.С.Яковенко, Б.С.Кобзар. Особливості роботи з дітьми з неблагополучних сімей висвітлюють у своїх працях: З. Г. Зайцева, В. Г. Постовий, М.І. Буянов , І.В. Дубровіна . Проблеми та особливості роботи з дистантними сім’ями описує І.М. Трубавіна , Ф.А. Мустаєва. Сьогодні актуальною залишається проблема підготовки соціально-педагогічних працівників для надання допомоги різним типам сім’ї та роботи з дітьми соціальними сиротами, нею А.Й. Капська, Т.М. Титаренко, О.Ф.Бондаренко, Г.М. Лактіонова, Л.І. Міщик, Г.В. Звєрєва, Д.І. Пенішкевич та інші.

У науковій літературі досить мало висвітлені проблеми дистантної сім’ї, та особливості соціально-педагогічної роботи з нею. У даній статті ми маємо на меті висвітлити роль соціального педагога у встановленні опіки над дітьми з дистантних сімей, що її потребують. Нині спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які не визнані законом як такі, що позбавлені батьківського піклування, але фактично можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з певних причин належним чином не займаються їх вихованням. Серед них і ті діти, батьки яких працюють за кордоном, тобто діти з дистантних сімей.

На необхідності сімейного виховання для гармонійного розвитку дитини наголошували видатні педагоги-гуманісти П.Ф. Лесгафт, Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін. Оскільки сім’я акумулює у собі всю сукупність суспільних відносин: соціальних, національних, політичних, економічних, соціокультурних, завдяки чому дитина з народження залучається до системи суспільних відносин. Тому сім’ю можна розглядати як своєрідну модель суспільства. К.Д.Ушинський зазначав, що “суспільне виховання є для народу насамперед його сімейне виховання”.

Сучасна сім’я поставлена у жорсткі умови, які змушують її виживати у надто складних ситуаціях. Зміни в політичних, соціальних, економічних умовах та у суспільній свідомості громадян України, деформація соціально-економічної функції сучасної сім’ї загострюють протиріччя у сімейному вихованні, негативно позначаються на процесі соціалізації дитини.

Найчастіше свідоме уникнення батьків від виконання їх прямих обов’язків стосовно власних дітей пов’язане із зловживанням алкоголем, вживанням наркотиків, жебрацтвом. Такий спосіб життя батьків, як правило, веде до позбавлення їх батьківських прав. Не можна стверджувати, що феномен соціального сирітства з’явився лише в останні роки. Адже і раніше існували сім’ї, які не займалися вихованням власних дітей, ведучи аморальний спосіб життя (пияцтво, наркоманія, жебрацтво, перебування у в’язниці).

Зростання соціального сирітства в Україні в останні роки зумовлюються рядом економічних та соціальних чинників. До економічних можна віднести: матеріальні труднощі сімей, які виховують дітей, зростання безробіття, трудова міграція, погіршення функціонування державних установ, покликаних займатися вихованням, навчанням дітей; погіршення умов утримання дітей у державних закладах. Соціальними причинами зростання соціального сирітства можна назвати: зростання кількості кризових сімей, недостатнє виконання сім’єю матеріально-побутової функції, що блокує виконання інших; поширення алкоголізму та наркоманії серед населення; послаблення моральної відповідальності батьків за виховання дітей.

На жаль, в Україні в останні три – чотири роки набувають поширення такі явища, як безпритульність та бездоглядність дітей. Бездоглядні поповнюють ряди тих, яких називають “діти вулиці”. Статус цієї категорії дітей в Україні, на жаль, юридично не визначено, але фактично їх також можна віднести до дітей, позбавлених батьківського піклування.

За визначенням ЮНІСЕФ (Дитячого фонду ООН), до “дітей вулиці” належать: 1) діти, які не спілкуються зі своїми родинами, живуть у тимчасових сховищах (закинутих будівлях тощо) або не мають взагалі постійного сховища і кожний день ночують будь-де, їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання та пошук житла (безпритульні діти); 2)діти, які підтримують контакт із сім’єю, але через бідність, перенаселеність, потерпання від експлуатації та знущань проводять більшу частину дня, а інколи й ночі, на вулиці (бездоглядні діти); 3)діти – вихованці інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і знаходяться на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави) [2].

Збільшення кількості “дітей вулиці” у першу чергу пов’язане з проблемами у сім’ї. На мікрорівні, як зазначалося у доповіді ЮНІСЕФ Незалежній комісії з гуманітарних питань ООН у 1990 році, “дитина потрапляє на вулицю через те, що її сім’я переживає кризу, і якщо не розпалася, то перебуває на межі розпаду”. Досить часто у дистантних сім’ях складається саме така ситуація.

Звичайно повноцінної повної сім’ї, з сприятливим психологічним мікрокліматом замінити не може жоден інший соціальний інститут, однак, коли в сім’ї порушуються права дитини, дитина фактично залишається бездоглядною і біологічні батьки її не лише не виховують, а й не опікають, то соціальний педагог зобов’язаний піднімати питання про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над такими дітьми.

Для належної соціалізації дитині необхідні і опіка, тобто забезпечення належних умов для її життєдіяльності і виховання –цілеспрямований вплив на свідомість та поведінку з метою вироблення прийнятного для суспільства ставлення дитини до себе, до інших людей, до оточуючого світу.


За законом позбавленою батьківського піклування вважається дитина, яка перебуває без батьків більше як півроку, а досить часто батьки їдучи на заробітки залишають дітей на два-три роки, а іноді й більше. Якщо діти молодшого шкільного віку залишаються, як правило, з одним із батьків чи з дідусями та бабусями, то дітей старшого шкільного віку та підлітків часто залишають на далеких родичів, сусідів, або й зовсім одних. У таких випадках до вікових життєвих криз додаються ще й проблеми безконтрольності, безнаглядності, ці діти часто потрапляють під негативні впливи вулиці. Усе це стає однією з причин широкого поширення в молодіжному середовищі різноманітних негативних явищ.


Чимало проблем виникає у разі необхідності відстоювати права дитини у різних державних інстанціях ( наприклад, скоєння правопорушення та ін.), коли батьки не можуть відстоювати права дитини через те, що вони перебувають за кордоном, а родичі, що виконують роль опікунів юридично такими не являються, дитина залишається соціально незахищеною.

Велике значення у вирішенні даної проблеми має діяльність Відділів з питань опіки та піклування при міських радах та управліннях освіти, що полягає у здійсненні профілактичної роботи на засіданнях опікунської ради, створенні банку даних про дітей, батьки яких працюють за кордоном та у безпосередньому встановленні опіки. Крім того працівники відділів розробляють пакети документів, які потрібні для встановлення опіки та позбавлення батьківських прав, надають в суди висновки про місце проживання дитини, зустрічаються з опікунами за місцем проживання на базі шкіл, беруть участь в судових засіданнях пов’язаних з питаннями житлової та правової захищеності дітей, проводять правові всеобучі батьків та громадськості, аналізують кількість скоєних злочинів серед дітей, які знаходяться під опікою. Співпрацюють з різними організаціями. Управління освіти разом з відділами опіки та піклування створюють соціальні паспорти по навчальних закладах, з метою виявлення дітей, що проживають у неблагополучних, неповних, дистантних сім’ях та дітей, що потребують встановлення опіки.

Так за даними Відділу з питань опіки та піклування чернівецької міської ради у 2000 році в місті було 1500 дітей, батьки яких на заробітках за кордоном, у 2001р. – 1800 дітей, у 2002р. – 2080, на 2003р. – 1708дітей, з них 1395 проживали з одним з батьків, а 313 – без обох батьків. Порівнюючи ці офіційні дані з вищезгаданими даними соціологічних досліджень служби у справах неповнолітніх при Чернівецькій обласній державній адміністрації, бачимо, що вони суттєво відрізняються, це пов’язано з тим, що не завжди сім’я має бажання давати правдиву інформацію про свою життєдіяльність, а створюючи соціальні паспорти школа користується даними, що подаються класними керівниками, які не завжди знають реальний стан речей у сім’ї дитини, або ж на прохання батьків не висвітлюють справжнього стану справ. Сьогодні у загальноосвітніх навчальних закладах введено посаду соціального педагога, крім заступника директора з виховної роботи, який досі вирішував усі ці питання.

Функціональні обов'язки соціального педагога окреслені в листі MHO України від 02.08.2001 р. "Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів". Відповідно до цього листа перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання: формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами; охорона та захист прав і інтересів дітей; вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності; вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей, і підлітків; створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності; організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей та підлітків; робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями; попередження конфліктів в учнівських колективах; допомога старшокласникам у професійному самовизначенні; орієнтація учнів на здоровий спосіб життя; профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями "групи ризику"; посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами; взаємодія з педагогами, психологом, батьками та опікунами для надання допомоги учням; попередження суїцидальних спроб неповнолітніх.

Виконуючи свої посадові обов’язки соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах здійснює ряд функцій. Діагностична полягає у вивченні та оцінюванні реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків. Прогностична передбачає прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи. Консультативна – надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога. Захисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо). Організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-подагогічного процесу в навчальному закладі.

В Україні вже існує досвід організації діяльності соціального педагога, який реалізується за різними напрямами. У роботі з дітьми з дистантних сімей на наш погляд найбільш важливими є наступні:

1)Діагностичний – включає соціальну паспортизацію класів; роботу в "Куточку соціального педагога"; посередницьку діяльність та інші.

Соціальний портрет класу складається за такою схемою:



Сироти

Повні сім'ї

Неповні сім'ї

Проблемні сім'ї

Багатодітні сім'ї

Здоров'я, лікування

Матеріальна допомога

Дозвілля
































На нашу думку в умовах ситуації, що склалася необхідно ввести у цю схему ще й колонку „дистантні сім’ї ”. Медико-психологічний передбачає забезпечення медико-психологічної допомоги у соціумі; патронажну роботу, роботу із сиротами. Робота з проблемними сім'ями: контроль забезпечення безпечних умов соціально-педагогічного патронажу; роботу з багатодітними сім'ями; одинокими (неповнолітніми) матерями. Досить потрібні й інші напрями:Організація дитячих і молодіжних ініціатив: організація служби дитячих і молодіжних ініціатив у соціумі; дитяче бюро соціальних послуг; програми "Учень – учень"; шкільні об'єднання "Старший брат". Реалізація методичної та інформаційної допомоги соціального педагога; підготовку щомісячної сторінки "Дорослі і діти" у місцевій газеті. Педагогічна анімація та організація дозвілля.

Соціальний педагог школи виконує в разі необхідності роль посередника між дитиною і вчителями, дитиною і батьками, сім’єю та школою, відділом опіки та піклування, соціальними службами, він має можливість, безпосередньо спілкуючись з дитиною, виявити становище в сім’ї, необхідність позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, і повинен захищати права дитини, намагаючись спочатку зробити все можливе, щоб дитина виховувалась в сприятливих умовах і була соціально захищеною. Російські соціально-педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів мають досвід створення в школі соціальних паспортів на кожну дитину, що навчається у певній школі, або проживає у районі де розташована школа, які щороку переглядаються, з метою поновлення даних. На наш погляд, такий підхід до роботи з дітьми з різних типів сімей є досить перспективним і особливо доцільним для роботи з дітьми з дистантних сімей, оскільки поняття „дистантна” на відміну від неповна, неблагополучна, залежить від порівняно легко змінних факторів, тому навіть протягом року кількість дітей з таких сімей в школі може змінюватися. Розподіливши соціальні паспорти за типами сімей, соціальний педагог може більше уваги приділити дітям, які тривалий час залишаються без батьківського піклування і вчасно виявити необхідність встановлення опіки, вести профілактичну роботу з сім’ями, що планують покращити своє матеріальне становище, шляхом заробітчанства за кордоном. У подальших дослідженнях ми плануємо більш детально розглянути особливості роботи соціального педагога з дітьми з дистантних сімей, які потребують встановлення опіки або заходяться під опікою.

Список літератури


  1. Волинець Л. С., Комарова Н. М. Та ін. Соціальне сирітство в Україні. - К.: НВФ, ”Студцентр”,1998.

  2. “Діти вулиці”. Методичні рекомендації по роботі з “дітьми вулиці”/ Упорядник А. Г. Зінченко. – К.: УДЦССМ, 1999. – 88 с.

  3. Матеріали до громадських слухань: „Становище дітей в Чернівецькій області: проблеми і шляхи їх вирішення.” – Чернівці, 2005. – 48с.

  4. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю. Трубавіна І .М. Навчальний посібник – К.: ДЦССМ , 2003. – 132с.

  5. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для молоді. 4-а частина / за ред. доц. А. Я. Ходорчук – К.: ДЦССМ, 2003. – 272с.

SUMMARY


Natalia Kub'jak (Chernovtsy)

Role of the social teacher in the organization of trusteeship of children from distant families

In article the author opens concept „ distant family ”, analyzes causes and effects of their occurrence and describes a role of the social teacher in the organization of trusteeship of children from distant families.



Аннотация

Роль социального педагога в организации опеки детей из дистантных семей

В статье автор раскрывает понятие „дистантная семья”, анализирует причины и следствия их возникновения и описывает роль социального педагога в организации опеки детей из дистантных семей.



ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Куб’як Наталія Іванівна

Аспірант кафедри загальної та соціальної педагогіки

Чернівецького Національного Університету ім. Юрія Федьковича.
Домашня адреса:

58023

м. Чернівці

вул. Руська 227 \ 5

т. дом.8-(037)- 6-73-48

т.моб.8-050-837-51-43
Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> О. А. Поцулко психологія управління навчально-методичний комплекс для студентів заочної форми навчання спеціальності «Менеджмент організації»
123456789 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад донецький національний технічний університет
123456789 -> Євген Бойко, Володимир Шпортій
123456789 -> Навчальний посібник Укладачі: Н. Г. Матейчук, О. П. Степаненко чну 2014 ббк 88. 8

Скачати 136.64 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка