Національний юридичний університет



Сторінка1/4
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.64 Mb.
#2906
ТипПрограма
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

П Р О Г Р А М А


кандидатського іспиту з філософії

та методичні вказівки з підготовки реферату

для аспірантів

з юридичних спеціальностей (12.00.01 – 12.00.12)

Харків


2016
Програма кандидатського іспиту з філософії та методичні вказівки з підготовки реферату для аспірантів з юридичних спеціальностей (12.00.01 – 12.00.12) / Уклад.: А.П. Гетьман, О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань, С.І. Максимов. – 2-е вид. перероб. і допов. – Х.: Нац. юрид. ун-т, 2016. – 53 с.

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
університету (протокол №3 від 16.03.2016 р.)

© Гетьман А.П., Данильян О.Г., Дзьобань А.П., Максимов С.І.

© Національний юридичний університет імені Ярослава

Мудрого, 2016



Загальні положення
Філософські знання необхідні фахівцям будь-якого профілю. Вони є особливо важливими для представника правової професії і покликані методологічно озброїти спе­ціаліста, виробити в нього потребу й бажання діалектично мислити, формувати вміння вибірково ставитися до всезростаючого обсягу наукової інформації. Оволодіння філософськими поняттями пов’язано з переборюванням догматичних методів мис­лення, удосконаленням творчих здібностей, потрібних для становлення особи як ученого, викладача, вихователя молоді. Це зумовлено не тільки необхід­ністю збагачення інтелектуальної культури аспіранта, магістра, здобувача наукового ступеня, а й потребами подолання позитивістських тенденцій у правовій на­уці. Таким чином, філософська підготовка аспірантів та здобувачів є однією з найважливіших умов всебічного формування професійних і загальнокультурних якостей майбутнього наукового працівника й педагога в царині права.

Усвідомлення цінності духовної культури, її єдності й цілісності в результаті може бути досягнуто лише на базі багатства філософських пошуків минулого й сучасного в усьому їх різноманітті. Теоретичним же підґрунтям оволодіння філософською культурою минулого слугує вивчення багатства світової філософії. При цьому обов’язковою умовою є опрацювання першоджерел у їх цілісності. Важливо, щоб аспіранти, магістри і здобувачі засвоїли логіку не тільки певного класичного твору, а й розвитку головних філософських категорій у контексті логіки культури. Велике значення має також творчий аналіз сучасної філософської літератури з актуальних проблем, які стоять перед людством. Таке знання дозволяє краще зрозуміти місце й роль права в сучасному світі, поглянути на нього не просто як на соціальний інститут, а як на багатогранну реальність зі своїми закономірностями, побудовою й логікою розвитку, що відрізняє його від інших сфер людського буття.

Відповідно до вимог програми з філософії передбачено такі форми роботи, як читання лекцій, самостійне ознайомлення з першоджерелами, філософською літературою, індивідуальні та групові консультації, підготовка рефератів та здача кандидатського іспиту аспірантами, магістрами і здобувачами наукового ступеня. До іспиту допускаються ті з них, які прослухали курс лекцій і одержали за реферат позитивну оцінку.

ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ
Розділ І. Історія філософії як основа

філософсько-методологічної культури
1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві.

2. Філософія Стародавності. Зародження основних парадигм філософствування.

3. Філософія Середньовіччя, її особливості.

4. Філософські ідеї у культурі Київської Русі.

5. Західноєвропейська філософія епохи Відродження та Реформації.

6. Філософсько-гуманістична думка українського Ренесансу (ХV – ХVІІ ст.).

7. Західноєвропейська філософія Нового часу та епохи Просвітництва.

8. Києво-Могилянська академія і філософія українського Просвітництва.

9. Німецька класична філософія, її вплив на вітчизняну філософську думку.

10. Класичні та некласичні філософські вчення у XIX – поч. ХХ ст.

11. Українська філософія ХІХ – ХХ ст. у контексті світової філософської думки.

12. Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії. Діалог філософських доктрин.


Розділ II. Основні проблеми сучасної філософії і методології наукового пізнання
13. Філософський зміст проблеми буття.

14. Свідомість: онтологічний статус.

15. Пізнання, проблема істини.

16. Логіка та методологія наукового пізнання.

17. Методологічна функція філософії у науковому пізнанні.

18. Основи методології наукових досліджень в правознавстві.

19. Інформаційне забезпечення підготовки та написання дисертаційної роботи.

20. Концепції розвитку світу, людини, пізнання. Типи діалектики, її зміст і функції.

21. Основні закони діалектики. Філософськи суперечки навколо законів діалектики та її принципів.

22. Категорії діалектики та їх методологічне значення для юридичної теорії і практики.


Розділ III. Соціальна філософія
23. Філософське розуміння суспільства.

24. Людина як предмет філософського аналізу.

25. Особистість й суспільство.

26. Духовне життя суспільства і культура.


27. Сенс і спрямованість історії.


Програма кандидатського іспиту

Розділ І. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

ЯК ОСНОВА ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
Світогляд і філософія. Поняття світогляду. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу. Структура, риси, суспільно-історичний характер світогляду та його роль у житті суспільства. Класифікація світогляду. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, наука і філософія. Філософія як теоретична основа світогляду та загальна методологія наукового пізнання.

Філософія, її предмет і структура. Концепції походження філософії. Природа філософських проблем. Специфіка філософського освоєння дійсності. Типи філософствування. Основні розділи філософії: історія філософської думки, онтологія, феноменологія, філософія розвитку, гносеологія, епістемологія, соціальна філософія, філософська антропологія, філософська аксіологія, філософія історії. Головні теми філософських думок: людина і світ, мислення й буття, духовне й тілесне. Проблема основного питання філософії.

Функції філософії: світоглядна, фундаментальна, методологічна, гносеологічна, логічна, виховна, аксіологічна, інтегративна, критична, регулятивна, прогностична.

Соціальна спрямованість філософського знання. Роль філософії у суспільному житті. Філософія, політика і сучасність. Загальноцивілізаційне й національне у філософії. Філософія і культура. Філософія і мораль. Філософія і наука. Філософія і право.

Місце філософії у самопізнанні людини. Гуманістичний зміст філософії. Людиномірна сутність філософії. Загальнолюдські цінності в філософії. Філософське обґрунтування гуманізму.

Мета вивчення філософії як навчальної дисципліни. Наукові, методологічні та методичні основи вивчення філософії. Місце й роль філософії у підготовці юристів.


2. Філософія Стародавності.

Зародження основних парадигм філософствування
Історичні передумови, час і місце виникнення філософії. Становлення філософського знання. Міфоепічні засади філософії. Релігійні основи філософії. Парадигмальність філософського знання. Універсалізм філософії Стародавності.

Передумови філософії у Стародавній Індії. Ведична література про людину, її походження та існування. Упанішади. Людина та світ в ортодоксальній (санкья, ньяя, міманса, веданта, йога, вайшешика, міманса) і неортодоксальній (локаята, джайнізм, буддизм) течіях.

Зародження філософії у Стародавньому Китаї. Конфуцій про людину та її виховання. Даосизм про основи буття й ідеал мудреця. Особливості філософствування у Стародавньому Китаї.

Антична філософія, її особливості, періодизація та значення для формування європейської культури. Основні проблеми й ідеї філософії “досократиків” (мілетська школа, Геракліт, Парменід, піфагорійці, елеати, атомісти). Класична давньогрецька філософія: шлях до людини – філософські вчення софістів і Сократа. Антропологічні мотиви метафізики Платона. Вчення Платона про ідеї. Філософія Аристотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію. Криза класичної античної філософії. Філософія еллінізму: кініки, скептики, епікуреїзм, стоїцизм і неоплатонізм.


3. Філософія середньовіччя, її особливості
Розвиток філософської думки на Сході: Китай, Індія, арабський світ.

Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії. Джерела та основні проблеми середньовічної філософії, етапи її розвитку. Християнство як світоглядне підґрунтя середньовічної філософії.

Східна й західна апологетика. Проблема християнської віри (Іустин, Татіан, Тертулліан). Релігійний характер філософської думки: ідея Бога. Александрійська школа. Християнський неоплатонізм. Патристика. Іоанн Скотт Еріугена про “розділення природи”. Ансельм Кентерберійський про онтологічне доведення буття Бога. П’єр Абеляр про діалектику. Суперечки щодо природи універсалій: реалізм і номіналізм. Філософське вчення Августина Блаженного про природу та людину. Вчення Фоми Аквінського про співвідношення віри й розуму, про єдність душі й тіла, про двоїстість істини, про співвідношення релігії й науки. Дунс Скотт про свободу волі. Схоластика й екзистийно-містична лінія середньовічної філософії: рання німецька філософія (Й. Екхарт, Й. Таулер, Й. Рейсбрук), ідея кордоцентризму.
4. Філософські ідеї у культурі Київської Русі
Особливості формування світогляду Київської Русі та джерела філософської культури. Міфологічні уявлення східних слов’ян у дохристиянський, язичницький період.

Розвиток письменності й літератури, їх роль у формуванні світогляду.

Філософія в культурі Київської Русі (X – XII cт.). Вплив антично-візантійської й західноєвропейської культур на становлення культури Київської Русі. Специфіка світогляду давніх русичів, його морально-філософсько-теологічний синкретизм. Розуміння філософії як “любові до мудрості”. Проблема ставлення людини до Бога. Християнський антропоцентризм. Творчість Іларіона, Володимира Мономаха, Кирила Туровського, Даниїла Заточника.

Відображення ідей рівноправності, політичної самостійності, незалежності в народній творчості, творчості мислителів-“книжників” у період формування української нації


(ХІV – ХV ст.).
5. Західноєвропейська філософія епохи Відродження

та Реформації.
Характерні риси епохи Відродження. Гуманізм і проблема людської індивідуальності (Данте, Ф. Петрарка,
Л. Валла, М. Монтень та ін.). Ренесансний антропоцентризм як апологія свободи. Взаємозв’язок Ренесансу та Реформації.

Натурфілософські ідеї у філософії Відродження. М. Кузанський про людину як центр космічної ієрархії буття. Гуманістичні ідеї Е. Роттердамського. Природознавчі досягнення М. Коперніка, Й. Кеплера, Парацельса. Творчість Леонардо да Вінчі. Злам середньовічного уявлення про Землю як центр універсуму і про людину як царя природи (Г. Галілей). Пантеїзм Дж. Бруно. Скептицизм М. Монтеня. Соціально-політичні теорії Н. Макіавеллі, Ж. Бодена, Т. Мора, Т. Кампанелли та ін. Значення національних мов і народних традицій у становленні нового світобачення.


6. Філософсько-гуманістична думка

українського Ренесансу (ХV – ХVII ст.)
Загальна характеристика епохи. Основні риси Відродження в Україні. Розвиток науки, культури та світської освіти. Поширення ідей гуманізму в Україні. Виникнення книгодруку старослов’янською мовою. Виникнення Острозької колегії. Становлення українського неоплатонізму XIV-XVI ст. Зародження професійної філософії.

Специфіка реформації в Україні. Боротьба проти догм католицизму, обґрунтування православної догматики:


Ю. Дрогобич, П. Русин, С. Оріховський, Ш. Шимонович. Творчість релігійних полемістів І. Вишенського, С. Зизанія, З. Копистенського, Й. Борецького, Г. Смотрицького.
7. Західноєвропейська філософія Нового часу

та епохи Просвітництва.
Особливості епохи. Формування нової парадигми філософствування та її характерні риси. Наукова революція
XVII ст. та проблема методу пізнання. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм. Натуралістична антропологія Ф. Бекона: розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розкриття причин помилок у пізнанні. Механістичний матеріалізм Т. Гоббса, його вчення про державу. Р. Декарт про самосвідомість як сутнісну властивість людини, про метод пізнання. Монадологія В. Лейбніца. Сенсуалізм Дж. Локка, його теорія про первинні й вторинні якості, вчення про природні права людини, суспільний договір. Б. Спіноза: досвід побудови моністичної філософії та його поняття субстанції. Філософія Г.В. Лейбніца: плюралістична монадологія та наперед установлена гармонія. Суб’єктивно-ідеалістичні теорії ХVІІІ ст. (Дж. Берклі, Д. Юм.). Деїстична лінія французького Просвітництва (Ш. Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французькі матеріалісти ХVІІІ ст., їх вчення про матерію, пізнання, людину і суспільство (К.А. Гельвецій, П. Гольбах, Ж. Ламетрі, Д. Дідро).
8. Києво-Могилянська академія

і філософія українського Просвітництва
Києво-Могилянська академія, її вплив на філософську думку українського та інших народів (Ф. Прокопович, С.Яворський, Г. Кониський, Г. Бужинський, Л. Горка та ін.). Проблеми ставлення людини до Бога, природи й духу, простору й часу, місця людини у Всесвіті. Раціоналістичний напрям філософських пошуків у Києво-Могилянській академії, їх морально-гуманістична проблематика. Поширення філософських здобутків Академії за межами України. Характер національної самосвідомості. Становлення Просвітництва на Україні, його характерні риси та етапи розвитку.

Г.С. Сковорода, його життя та філософія. Співвідношення теорії і практики. Теорія пізнання. Самопізнання. Світ, матерія, Бог. “Філософія серця”, її вплив на світову філософську думку. Філософська концепція про три світи та дві натури. “Внутрішня людина”. Концепція “сродної” праці.


9. Німецька класична філософія, її вплив

на вітчизняну філософську думку
Особливості та характерні риси німецької класичної філософії, її місце в історії філософської думки. Теоретична філософія І.Канта, “коперниканський переворот” у теорії пізнання. Практична філософія І.Канта: дуалізм світу людського буття – природний і моральний. Сутність категоричного імперативу. Філософія людського ”Я” Й. Г. Фіхте. Філософія тотожності Ф. В. Й. Шеллінга. Г. В. Ф. Гегель, його філософська система і метод. Гегель про закономірності та становлення сутності людини. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Людина як природна, чуттєво-тілесна істота. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну (П. Лодій, І. Шад, Д. Велланський (Кавунник) та ін.). Вплив ідей німецької класичної філософії на європейську культуру.
10. Класичні та некласичні філософські вчення

у XIX – поч. ХХ ст.
Виникнення некласичних філософських учень: перегляд класичної моделі світорозуміння. Передумови становлення філософії марксизму, її основні ідеї. Матеріалістичне розуміння історії. Революційність практики як засобу досягнення комуністичного ідеалу. Концепція матеріалістичної діалектики, її зміст. Вплив марксистської філософії на інші філософські доктрини.

Ірраціоналістична настанова філософії життя. Проблема нераціонального (воля, почуття, інтуїція, несвідоме). Людина як суб’єкт воління. Світ як воля й уявлення (А. Шопенгауер). Ідея надлюдини у філософії Ф.Ніцше. Людське життя як культурно-історичний процес (В. Дільтей).

Зародження екзистенціалізму. Екзистенціалізм С. К’єр-кегора. Людина як духовна істота, здатна до вибору й самовизначення. Проблема екзистенціальної істини.

Ідея несвідомого і психоаналіз З. Фрейда. Структура психіки за Фрейдом. Психоаналітична онтологія людського буття. Феноменологія несвідомого. Психоаналіз і проблема антропосоціогенезису.

Позитивізм. Вчення про науку в філософії О. Конта. Еволюціонізм Г.Спенсера. Концепція філософії науки Е. Маха. Проблеми філософії науки у неокантіанстві (Г.Коген, П. Наторп, Е. Кассірер, В. Віндельбант, Г. Ріккерт).

Російська релігійна філософія ХІХ – поч. ХХ вв. Характерні риси. Історіософія П. Чаадаєва. Слов’янофіли та західники. Філософія всеєдності (В. Соловйов). Проблема віри і розуму (П. Флоренський, С. Булгаков, С. Франк).


11. Українська філософія ХІХ – ХХ ст.

у контексті світової філософської думки
Особливості української духовності на межі ХІХ –
ХХ ст. Проблеми людини й нації у творчості Кирило-Мефодіївського товариства.

“Філософія серця” П. Юркевича. Екзистенціальні мотиви у творчості П. Юркевича. Вплив “філософії серця” на формування російської та української філософії.

В. Вернадський про феномен життя, Всесвіт, людство і ноосферу. Вплив поглядів В. Вернадського на світову філософську думку.

“Філософія серця” й російськомовна школа “київського гуманізму” (Л. Шестова, М. Бердяєва, С. Франка, М. Лоського, П. Флоренського, С. Булгакова, Л. Карсавіна, В. Розанова).

Філософія І. Франка, вплив марксизму й позитивізму на її формування. Філософські погляди Л. Українки, П. Грабовського і М. Коцюбинського. Соціально-філософські ідеї М. Драгоманова, їх вплив на розвиток слов’янського менталітету. Концепція національної еліти в історіософії В. Липинського та в політології Д. Донцова. Д. Чижевський про чинники формування української духовності. Вплив Д. Чижевського на європейську духовну культуру. Ідейні взаємозв’язки з російськомовними мислителями.

Філософські погляди української діаспори щодо особливості української ментальності.


12. Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії.

Діалог філософських доктрин
Плюралізм течій сучасної філософії. Проблема людини як один з головних напрямків їх взаємодії.

Антропологічна філософія. М. Шелер про природу людини та її місце у Всесвіті. Послідовники Шелера в пошуках сутнісних рис людини (Г. Плеснер, А. Гелен). Феномен людини в християнському еволюціонізмі П. Тейяра де Шардена. Структурна антропологія К. Леві-Строса.

Сучасна марксистська філософія про людину, її сутність та буття. Марксизм і франкфуртська школа. Розвиток діалектико-матеріалістичної філософії у сучасних умовах.

Феноменологічна філософія про світ людського життя. Основи феноменології Е. Гусерля. Життєвий світ як основа суб’єктивності. Вплив феноменології на сучасну філософію.

Екзистенціалізм М. Хайдеггера, Ж.-П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса. Головна онтологічна проблема екзистенціалізму. Людина в загальній структурі буття. Сенс існування. Трансценденція. Проблема свободи.

Еволюція релігійної філософії у XX ст. Неотомізм, його антропоцентрична переорієнтація. Проблема співвідношення віри, знань і цінностей у житті людини. Персоналізм. Особа як унікальна суб’єктивність, шляхи її самореалізації.

Неофрейдизм. Проблема душі сучасної людини, психіка з енергетичної точки зору, структура й архетипи колективного несвідомого у філософії К. Юнга. Поняття “соціальний характер” у філософії Е. Фромма. Любов як найвища цінність.

Основні концепції філософської методології науки


ХХ ст. Неопозитивістські концепції методології науки (Б. Рассел, М. Шлік, Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, Ф.Франк). Концепція розвитку наукового знання К. Поппера. Теорія наукових революцій Т. Куна. Концепція П. Фейєрабенда. Етика та праксеологія науки. Проблема гармонії істини, добра та краси у творчості вченого. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність науковця.

Філософська герменевтика (Г.-Г. Гадамер, П. Рікьор). Комунікативна філософія (К.-О. Апель, Ю. Габермас). Філософія постмодерну (М.-П. Фуко, Ж. Деррида).



Розділ II. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ

СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ І МЕТОДОЛОГІЇ

НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
13. Філософський зміст проблеми буття
Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Головні онтологічні категорії (буття і ніщо, сутність і існування, єдине і множинне тощо). Типи онтології: матеріалізм, ідеалізм, монізм, дуалізм, плюралізм.

Виникнення і філософський смисл проблеми буття, її історичне усвідомлення. Речево-субстратне буття. Поняття “буття” в діалогах Платона. Трактування буття Аристотелем. Загальне в постановці й дослідженні буття в німецькій класичній філософії. Сучасна філософська думка щодо сутності буття.

Категорія “буття”, її суть і специфіка. Співвідношення категорій: буття, суще, реальність, дійсність. Світ як сукупна реальність. Зміст світу. Структура реальності. Реальність об’єктивна і суб’єктивна. Світ речей і світ ідей. Об’єктивність ідеального. Основні форми буття. Діалектика буття.

Роль категорії “субстанція” для визначення онтологічних основ і способів буття світу. Сутність як субстанція. Субстанція і акциденції. Багатоякісність субстанції: якості первинні і вторинні. Субстанція протяжна і субстанція мисляча.

Матерія як об’єктивна реальність. Головні філософські й природничо-наукові уявлення про матерію. Сучасна наука про складну систему організації матерії та її властивості. Віртуальна реальність – нова форма буття.

Матерія і рух. Становлення, зміна, розвиток. Саморозвиток і рух як результат зовнішнього впливу. Головні форми розвитку матерії. Редукціонізм. Еволюція і революція. Соціальна криза. Катастрофа.

Простір і час як форми існування матерії. Еволюція уявлень про простір і час. Час статичний і динамічний, циклічний і лінійний. Напрямок часу. Нескінченність часу і простору. Просторово-часовий континуум для різних форм руху матерії. Феномен соціального простору.

Поняття “світ” і “картина світу”. Буденна, світоглядна та наукова картина світу, їх відмінність та історично-мінливий характер. Сучасні наукові моделі розвитку світу.


14. Свідомість: онтологічний статус
Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості. Античне, середньовічне і новоєвропейське розуміння свідомості.

Генезис свідомості. Відображення як найбільш загаль-на властивість матерії, його природа і форма. Розвиток форм відображення. Свідомість як вища форма відображення. Свідомість як форма регулювання і необхідна умова життєдіяльності людини, її суспільна природа, сутність і функції.

Поняття психіки. Еволюційно-біологічні, культурно-історичні та соціальні передумови розвитку психіки. Мозок і психіка. Психофізична проблема.

Свідомість як функція мозку, як відбиття дійсності. Феноменологічна концепція свідомості (“явища”, “процеси”, “акти”, “дії”, “стан”, “функції”, “здатності”).

Самосвідомість, її форми і структура, предметність і рефлексивність.

Феномен несвідомого, його природа і функції. Несвідоме як психічний феномен. Енергетика і структура несвідомого (“Воно”, “Я”, “Над-Я” за З.Фрейдом; архетипи колективного несвідомого за Юнгом).

Деякі шляхи впливу на несвідоме (аутотренінг, медитація, молитва).

Структура свідомості. Свідомість як діяльність і сукупність знань. Когнитивно-інформаційні процеси. Види перцептивних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення). Мислені процеси (мовно-речові, образно-споглядальні, понятійно-логічні). Образне й понятійне мислення. Інтуїція, уявлення, творчість.

Свідомість і мова. Природна і штучна мова, їх співвідношення. Проблема штучного інтелекту. Специфіка юридичної мови.

Емоційно-психічний світ свідомості, структура і функції емоцій, різноманітність емоційних станів (афекти, переживання, переоцінка цінностей у ситуації стресу, фрустрації). Світ емоційного спілкування (довіра, любов, надія).

Воля як універсальний регулятор свідомої діяльності. Прийняття рішень.

Пам’ять – здібність зберегти, відтворити досвід.

Функції свідомості. Фундаментальна роль категорії “свідомість” у філософії, її методологічне значення для пізнання природи, суспільства і людської діяльності.
15. Пізнання, проблема істини
Пізнання в контексті людського існування. Зародження гносеологічної проблематики в історії філософської думки. Головне питання гносеології. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Людина як суб’єкт пізнання: проблема інтерсуб’єктивності. Об’єкти матеріальні й ідеальні. Проблема обґрунтування знання. Знання і думка, віра і переконання.

Форми пізнавальної діяльності. Буденне, релігійне, художнє пізнання.

Види пізнавальної діяльності: чуттєве й раціональне, емпіричне й теоретичне, їх основні форми і способи взаємодії.

Проблема істини у філософії і науці. Діалектика абсолютної і відносної істини. Конкретність істини. Критерії істини в ціннісно-орієнтуючому пізнанні. Істина і метод пізнання. Істина в судових рішеннях.

Буття як діяльність. Постановка проблеми практики в марксистській філософії, інших філософських доктринах. Структура практики. Принцип визначальної ролі практики в пізнанні. Практика як головний критерій істини. Необхідність і свобода в практичній діяльності. Проблема вибору. Вибір і
цілепокладання. Особливості практичної свідомості.

Особливості соціального пізнання, його концепції. Людина і суспільство як об’єкти соціального пізнання. Роль суспільних інтересів і потреб у пізнанні соціального буття. Соціальне пізнання і гуманітарне пізнання. Соціальна прогностика і футурологія.


16. Логіка та методологія наукового пізнання
Поняття науки. Специфіка наукового пізнання. Особливості об’єктів, мови, принципів наукового пізнання (системність, достовірність, відтворюваність результатів, ефективність та ін.).

Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання. Логіка наукового дослідження та її етапи (факт, проблема, гіпотеза, теорія, ідея тощо).

Методологія наукового пізнання. Поняття методу і методології. Рівні методології. Методи емпіричного дослід-ження: спостереження, описання, вимірювання, експеримент, індукція, аналогія, класифікація.

Методи теоретичного дослідження: дедукція, моделювання, формалізація. Методологія розвитку теорій: від абстрактного до конкретного, єдність історичного та логічного. Сучасна методологія пізнання. Комп’ютеризація науки. Комп’ютерне моделювання й віртуальна реальність. Комп’ютеризація як основа нових інформаційних технологій, що забезпечують удосконалення форми взаємодії у науковій спільноті. Комп’ютеризація й перспективи освіти.

Соціальні функції науки (перетворення в безпосередню продуктивну силу, включення в процеси соціального розвитку, у рішення глобальних проблем сучасності).

Наука і мораль. Свобода наукового пізнання й соціальна відповідальність ученого.


17. Методологічна функція філософії у науковому пізнанні
Наука як об’єкт філософського дослідження. Типологія філософських і методологічних проблем науки. Філософські засади науки. Філософія як рефлексія над наукою. Прогностична місія філософської рефлексії. Філософія й наукова творчість. Феномен творчості. Творчість як найбільш адекватна форма людського існування. Головні концепції творчості в історії філософії. Етапи і структура творчого процесу. Особливості творчої думки. Творча воля. Творча інтуїція. Проблема детермінантів творчості. “Трагедія” творчості. Риси творчої особистості “ідеального” вченого. Евристика наукового пошуку.

Особливості методологічного мислення сучасної науки. Зміна стилів мислення. Стиль мислення і філософія. Диференціація й інтеграція в науці. Проблема класифікації наук. Взаємодія наук як чинник їх розвитку. Методологічна єдність і багатоманітність сучасної науки. Загальне й особливе в розвитку науки. Наукові картини світу та їх значення.

Проблема аксіологічної суверенності науки. Громадянська відповідальність учених. Ідеали науковості й цільові установки в галузі фундаментальних і прикладних досліджень.

Комп’ютеризація науки. Машинне модулювання. Комп’ютеризація як основа нових інформаційних технологій, що забезпечують удосконалення форм взаємодії у науковому товаристві. Комп’ютеризація і перспективи науки.


18. Основи методології наукових досліджень

в правознавстві
Становлення методології правової науки. Методологія правової науки як система принципів і способів організації, побудови та здійснення теоретико-пізнавальної діяльності у сфері дослідження правової реальності.

Основні методологічні принципи наукового пізнання права: принцип об’єктивності, принцип пізнаваності, принцип детермінізму, принцип розвитку, принцип історизму, принцип єдності теорії та практики.

Структура методології юриспруденції. Метод у структурі правового знання. Проблеми визначення наукового методу у правознавстві. Методи дослідження права як єдність об’єктивного і суб’єктивного. Підстави й критерії класифікації методів юридичної науки. Ієрархічний зв’язок між методами і прийомами правових досліджень.

Філософія як теоретико-світоглядний фундамент і вихідна сукупність методів у правових дослідженнях. Проблема можливості й доцільності застосування загальнонаукових положень і висновків міждисциплінарних досліджень у процесі пізнання правової реальності. Критерії ефективності вибору методів дослідження правової реальності.

Особливості філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів пізнання права, їх взаємодія. Специфіка теоретичних та емпіричних методів юридичної науки. Класичні та посткласичні методи.

Розширення комплексу компонентів методології правових досліджень у сучасних умовах і проблема необхідності її логічної завершеності. Взаємодія правової науки з іншими галузями знання. Проблеми впровадження наукових знань у юридичну практику.


19. Інформаційне забезпечення підготовки та написання дисертаційної роботи
Вибір технології роботи над дисертаційним дослідженням. Загальні підходи до вибору теми дослідження. Різновиди тем. Усвідомлення сутності, новизни, актуальності, теоретичної важливості та практичної значущості теми, типові помилки такого усвідомлення.

Планування науково-дослідної роботи. Основні етапи планування. Основні етапи процесу отримання наукових результатів.

Основні методи та способи добору фактичних матеріалів і складання огляду наукової літератури. Вивчення літературних джерел.

Основні етапи перевірки відповідності матеріалів дисертаційного дослідження на відповідність встановленим вимогам.

Можливі комбінації об’єкта і предмета дослідження. Вибір мети дослідження. Оцінювання й аналіз наукових результатів.

Процес підготовки рукопису дисертаційного дослідження. Композиція дисертації. Об’єктивні вимоги до основних структурних частин дисертації.


Рубрикація тексту. Основні традиційні прийоми викладення наукових матеріалів: послідовний виклад, цілісний виклад, вибірковий виклад. Логіка підходів до роботи над остаточним варіантом тексту.

Мова і стиль тексту дисертаційного дослідження. Мовно-стилістична культура дисертації. Способи викладення наукового матеріалу. Вимоги до смислової завершеності, цілісності та зв’язності тексту. Вимоги до термінології, що вживається. Особливості наукової мови та фразеології наукового тексту. Стилістичні особливості наукового тексту. Вимоги до позначення нових понять.


Основні вимоги нормативних документів до оформлення та порядку захисту дисертаційних досліджень.




20-22. Концепції розвитку світу, людини, пізнання.

Типи діалектики, її зміст і функції
“Людина – світ” як предметне поле філософії. Принципова суперечність понять “світ у цілому” й “людина як мікрокосмос”. Суперечність й процесуальність буття світу і людини. Два способи філософського осягнення буття: метафізика й діалектика. Епістемна природа метафізики як учення про незмінні основи світу. Метафізичний спосіб мислення, його межі.

Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики.

Поняття “категорія”, “закон”, “принцип”. Діалектика як система принципів, законів, категорій. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.

Принципи діалектики. Принцип загального зв’язку. Поняття “відношення”, “зв’язок”, “взаємодія”. Принцип розвитку. Поняття “зміна”, “рух”, “розвиток”. Саморух і саморозвиток.

Проблема законів діалектики. Закон діалектичної суперечливості. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні. Закон заперечення заперечення. Філософські дискусії навколо законів діалектики та їх принципів.

Категорії діалектики. Одиничне, особливе і загальне. Явище і сутність. Форма і зміст. Частина і ціле. Елемент, структура, система. Причина й наслідок. Необхідність і випадковість. Можливість і дійсність. Свобода й необхідність. Методологічне значення законів і категорій діалектики для юридичної теорії і практики.

Альтернативи діалектики. Традиційні (класичні) альтернативи діалектики: метафізика, догматизм, релятивізм, софістика і еклектика.

Модифікація діалектики в сучасних філософських доктринах (некласичні концепції діалектики: “трагічна діалектика”, “діалектична теологія”, або “теологія кризи”, “негативна діалектика”). Синергетика.



Розділ III. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
23. Філософське розуміння суспільства
Предмет соціальної філософії. Взаємодія соціальної філософії із суспільними і гуманітарними науками.

Філософія суспільства. Поняття “суспільство”. Основні підходи до розуміння суспільства: натуралістичні, соціопсихологічні.

Натуралізм і біхевіорізм. Евристичні можливості біологічного пояснення щодо соціальних явищ. Соціал-дарвінізм. Натуралістичні уявлення в соціальній філософії і геополітичні доктрини. Натуралістична модель соціальної реальності й соціобіологія. Теорія соціальної дії (М. Вебер, Т. Парсонс). Теорія предметної дії (К. Маркс). Принципи наукової концепції суспільства.

Суспільство як саморозвинена система, її елементи. Суб’єкти суспільства. Суспільні відносини, їх сутність і зміст. Розвиток суспільства як закономірний історичний процес.


Суспільні закони, їх особливості, класифікація і механізм дії.

Діяльність як специфічний засіб існування соціального. Поняття засвоєння і відчуження. Діалектика цілей, засобів і результатів у процесі діяльності. Діяльність і праця.

Матеріальне й ідеальне в суспільстві. Суспільно-історична практика, суспільні потреби, інтереси й цілі.

Діяльність і комунікація. Поняття комунікації. Еволюція засобів комунікації: усна, письмова, печатна, комп’ютерна мова. Особисті, масові й спеціальні комунікації, їх роль у різні періоди життя людини і людства. Засоби масової комунікації у сучасному суспільстві. Інформаційне суспільство.

Суспільні відносини, їх сутність і зміст. Розвиток суспільства як закономірний історичний процес. Суспільні закони, їх особливості, класифікація і механізм дії.

Суспільство як система органічно пов’язаних сфер життєдіяльності людей. Сфери суспільного життя (економічна, духовна, соціальна, політична): сутність, зміст і взаємодія.

Суспільство і природа як підсистеми об’єктивної
реальності. Природа природна і штучна. Ідея “панування над природою” і результати її реалізації. Взаємодія суспільства і природи. Проблеми екології. Ноосфера.

Поняття екосистеми. Еволюціонізм у XX – XXI ст. Глобальні проблеми людства і перспективи техногенної цивілізації.


24. Людина як предмет філософського аналізу
Філософська антропологія у структурі знання. Антропологічна парадигма в філософії.

Людина як предмет антропології. Проблема людини в історії філософії. Історія антропологічних поглядів і вчень. Людина і Космос в античній філософії. Людина і Бог: релігійна антропологія. Антропоцентризм і гуманізм епохи Відродження. Філософія розуму Нового часу. Людина-машина (Ламетрі). “Феноменологія духа” Гегеля. Метафізика волі (А. Шопенгауер). Хвороба до смерті (С. К’єркегор). Воля до влади (Ф.В. Ніцше). Теорія еволюції Ч. Дарвіна і проблема походження людини. Філософська антропологія (М. Шелер, А. Гелен, Х. Плеснер). Антропологічна константа ХХ ст.


(П. Тейяр де Шарден, М. Хайдеггер, К. Ясперс, Й. Хейзинга, Е. Кассірер, Ж. Лакан, А. Камю, Ж.-П. Сартр).

Основні концепції походження людини (антропосоціогенез, дарвінізм, космізм, теологія).

Антропосоціогенез і його комплексний характер. Основні фактори антропосоціогенезу: праця, спілкування, мова. Генезис праці, знаряддєва діяльність, виробництво. Роль мови в процесі антропосоціогенезу, у формуванні свідомості та предметно-практичній діяльності.

Філософська проблема природи й сутності людини. Людина як єдність вітального, соціального і духовного. Внутрішні суперечності сутності людини. Неспроможність біологізаторської та соціологізаторської редукції у трактуванні людини.

Діалектика соціального процесу й еволюції людини. Вплив науково-технічного прогресу на умови життя людини як біологічного виду.

Тема життя і смерті у філософії. Самоцінність людського життя і право людини на гідне життя. Біологічні й соціальні межі життя. Смерть і безсмертя. Проблема евтаназії. Дискусія про “право на смерть”. Сенс життя людини й людства. Перспективи людини й людства.


25. Особистість і суспільство
Зміст значення людського виміру в соціальних процесах сучасної епохи. Зміст понять: людина, індивід, особистість. Особистість як предмет соціального середовища та індивідуального вибору, її соціальні ролі у суспільстві. Типи особистості.

Історичні типи взаємовідносин людини й суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального і суспільного буття. Значення потреб та інтересів особистості для її діяльності. Соціальна зумовленість потреб особистості. Роль правової держави в подоланні відчуження людини від власності і влади, демократизації і гуманізації суспільства, забезпечення свободи особи.

Діалектика історичної необхідності свободи і відповідальності особи в суспільному розвитку, їх взаємна обумовленість. Неспроможність протиставлення свободи й необхідності. Історичний детермінізм і свобода вибору в діяльності людини. Зростання свободи особи як критерій суспільного прогресу.

26. Духовне життя суспільства і культура
Духовна діяльність, її особливості. Категорія “дух”, її роль у розумінні внутрішнього світу людини. Ідеальне, його природа. Дух і душа. Феноменологія духу. Проблема походження й сутності духовного.

Основні сфери духовного життя суспільства: ідеологічне та суспільно-психологічне, наукове, художньо-естетичне, освіта й виховання. Поняття “духовне життя суспільства”. Елементи духовного життя суспільства та їх взаємозв’язок. Духовне виробництво, духовні потреби, суспільна свідомість.

Поняття “суспільна свідомість”. Суспільна свідомість та суспільне буття. Співвідношення духовного життя суспільства й суспільної свідомості.

Зміст і структура суспільної свідомості, її закономірності. Діалектика науково-теоретичного і буденно-психоло-гічного рівнів свідомості. Форми суспільної свідомості. Критерії класифікації. Політична свідомість і діяльність. Правосвідомість. Мораль як регулятор життєдіяльності. Естетична свідомість та освоєння світу. Специфіка релігійної свідомості. Екологічна свідомість. Взаємодія форм суспільної свідомості.

Суспільна й індивідуальна свідомість. Суспільна свідомість і соціальна дія. Масова свідомість.

Культура як специфічна соціальна реальність. Поняття культури, її “надприродні”, духовні аспекти. Культура як підґрунтя людського існування. Культурні модальності людського буття. Предметність і процесуальність культури. Суспільні детермінанти й можливість входження людини в культуру. Субкультура та її різновиди.

Правова культура. Маргінальна культура. Східна і західна моделі культури, їх взаємовпливи. Національна культура і сучасна цивілізація. Зміст і головні риси інформаційної цивілізації. Різноманітність форм цивілізації.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка