«Моя школа: шлях в майбутнє»



Скачати 112.19 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір112.19 Kb.


Есе на тему «Моя школа: шлях в майбутнє»
Єдиний спосіб передбачити майбутнє – це створити його тут і тепер.

Ален Кей

На диво теплий листопадовий ранок зустрів мене гарячими сонячними кленовими листками, якими встелена сільська вулиця. Іду швидко, плануючи справи на день, згадуючи дрібні клопоти, без яких неможливе життя. По дорозі час від часу зустрічаються люди, які поспішають в місто на роботу, вітаються, часом із усмішкою, часом байдуже. Всі заклопотані своїми справами, одним словом, звичайний день почався… А ось і моя школа. Височить гордо, оточена високими тополями та яблуневим садом. Озираю, чи все на місці, чи все в порядку. Чисті доріжки, стрижений живопліт, яскраві квіти на клумбах. З галасом спішать перші учні, які раніше за інших приходять на уроки.

Здається, все чудово, та ловлю себе на тому, що думаю про людей, які

зустрілись мені сьогодні. Це жителі нашого села, батьки моїх учнів – колишніх і теперішніх, все-таки за 31 рік роботи в школі виросло два покоління. Всі ці роки не давала мені спокою одна проблема. Вона з роками як снігова куля то збільшувалася, то трішки танула, але, на жаль, ніколи не зникала зовсім. Це проблема ставлення села до школи, розуміння її проблем і завдань. Це проблема участі батьків учнів, громади у житті нашого навчального закладу. А якщо глобальніше, то це проблема адекватного оцінювання роботи сільського вчителя. Вчителеві дуже боляче відчувати сьогодні нерозуміння, недалеку і неглибоку оцінку його роботи та його місії. Звичайно, пройшли часи відгородженості, відстороненості, елітарності вчителя. Сьогодні він в гущі подій – і в духовному плані, і в побутовому. Специфіка села, в якому живу, в тому, що воно приміське – а це означає, що односельчани працюють у місті, вони менш згуртовані, дуже мало спілкуються, часто їм бракує взаєморозуміння, навіть толерантності у відношенні один до одного. Побутує стиль життя «моя хата скраю», а у відношенні до своїх дітей часто трапляється не тільки незацікавленість, а просто байдужість, як би це не було страшно. При тому часто спостерігаю, що в сім’ях турбота про дітей закінчується придбанням одягу, продуктів харчування та нових іграшок. Дивно, але старання вчителів організувати екскурсію, поїздку в театр, залучити до читання додаткової літератури, тощо викликає часто незадоволення батьків, адже це вимагає їхніх фінансових затрат. Боюсь, що таким чином знижується висока планка духовності української нації, втрачаються виплекані віками цінності народної педагогіки. Розумію, що з-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливішою є виховна. Однак катаклізми, що відбуваються у сучасному суспільстві, та економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов сьогодення, негативно позначаються на її виховній ролі. Вочевидь, що сьогодні сім'я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей. Проте інститут сім'ї не є ізольованим середовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут займає школа, педагоги, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними знаннями, професійними вміннями і навичками. Саме тому є важливою складовою в педагогічному трикутнику «дитина — батьки — вчитель».

Відколи я працюю директором школи, а це вже 19 років, однією з основних цілей, які я ставлю перед собою, — це виробити і задіяти ефективну систему активного державно-громадського управління школою. Адже розумію, що функцію координації виховних дій сім'ї за сучасних умов виконує школа. І від того, як організована і реалізована робота з батьками, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання. Таким чином я поставила перед собою завдання: разом із колективом сформувати схему широкого залучення батьків, усіх дорослих членів сімей учнів, жителів села до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті школи, класу. Зрозуміло, що становлення та підтримка педагогічної співучасті «діти — батьки — педагоги» мають вибудовуватися на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві. Основою такої співучасті повинна стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності колективу у зазначеній співучасті має бути спрямований на підвищення готовності батьків до виховання дітей; на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства; на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого - гігієнічної, правової та іншої інформації; на формування у них відповідних практичних умінь і навичок.

Сьогодні можу впевнено констатувати, що система державно-громадського управління школою створена й ефективно працює. Звичайно, це ще не ідеал, але великий результат титанічної праці. Як ми цього досягли? Які задіяли засоби?

Ми розпочали з того, що наказом по школі було створено творчу групу вчителів, яка сформулювала так звані умови успішної взаємодії сім’ї та школи. Вони складаються з восьми пунктів. На педагогічних читаннях були визначені форми роботи школи з батьківською громадськістю. Вже роки активно проводяться традиційні та всіма улюблені загальношкільні й класні батьківські збори, педагогічний лекторій для батьків, дні відкритих дверей, родинні свята, спільні виховні заходи (дні народження школи, дні іменинників, конкурси «Україночка», «Голос школи», Свято прощання з першою вчителькою, Свято Вчителя, Свято Букварика, Вечір зустрічі з випускниками тощо), педагогічна бібліотечка-пересувка, спільні екскурсії, відпочинок на природі, конкурси «Мама, тато і я – спортивна сім’я». Виокремилися сім’ї, які стали першими помічниками класних керівників і педагога-організатора. Вже два роки, як ми ввели правило всім батькам учнів відвідувати відкриті виховні години в обов’язковому порядку. Такі шкільні заходи як Свято Знань, Останній дзвінок, Свято вручення документів про освіту стали важливими подіями для всього села.

Організацію роботи з батьками у нашій школі умовно поділено на такі напрямки:

1) моніторинг сімей учнів, їхнього виховного потенціалу;

2) залучення батьків і усіх дорослих членів родини до навчально -


виховного процесу як рівноправних учасників;

3)інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу та громадськості щодо створення сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;

4) формування педагогічної культури сучасної сім'ї та допомога батькам в їхній психолого-педагогічній самоосвіті;

5) корекція виховної діяльності родин із різним типом сімейного неблагополуччя.

Колектив школи задіяв систему роботи з батьківською громадськістю, до якої входить: громада села, дві церковні громади, сільська рада, шкільна та сільська бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, ТЗОВ «Сільцівське».

Розроблена і діє схема участі батьків в управлінні школою. Батьки учнів створили батьківські комітети 1-9 класів, а представники від них працюють у раді школи. Два рази в рік збирається конференція (загальні збори) школи, на якій вирішуються важливі питання життя закладу. Мені відрадно, що бачу в батьків розуміння, повагу, часто прагнення допомогти.

Всі плани роботи школи працюють на виконання завдання: об’єднання зусиль школи та батьків, громади у вихованні дітей. І проблема, над якою почала свою роботу школа, має за мету створити Школу-Родину. Тобто сформувати систему гуманізованих суб'єктних взаємодій між учасниками навчально-виховного процесу. Педагоги дійшли висновку, що саме в нашій школі з нашими учнями, нашими батьками та нашими колегами ідея школи вдосконалення взаємин, школи розвитку родинних стосунків, школи життєтворчості знайде свій розвиток і принесе чималі результати. Разом із батьківською громадськістю та громадою села ми ставимо за мету розвивати в учнів високу культуру поведінки, творчі здібності й таланти, формувати особистості, інтелектуалів. Девізом роботи рада школи обрала слова Василя Сухомлинського: «Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Сьогодні віднайдене повне порозуміння колективу школи та сільської громади, яка підтримує всі наші ініціативи. Пріоритетами нашої спільної роботи є:


  • найдорожча цінність – людське життя;

  • якісна освіта – сяйво людського життя;

  • найскладніше мистецтво – мистецтво життєтворчості;

  • найбільше багатство – багатство людських стосунків;

  • найвища краса – краса людських взаємин.

Організація роботи з батьками в Сільцівській ЗОШ І-ІІ ступенів – багатоас-пектна і має значні педагогічні можливості. Вона – невід’ємна складова структури виховної роботи, а саме – родинно-сімейний напрямок виховання.

Маю право вважати, що ми йдемо правильним шляхом, тому що досягнуто досить вагомих результатів. Школа є культурним центром в селі, тим більше, що повноцінного будинку культури в нас немає. Ввійшли в практику нетрадиційні форми роботи класних керівників – спільні творчі проекти, суботники, родинні свята, батьківські вечори. Усі загальношкільні заходи, як зазначалося вже вище, відвідують жителі села. Шкільні свята давно стали святами всього села, а наші проблеми – проблемами всього села.

Одна із перших спільних справ нашої громади стало будівництво нового водопроводу до школи у 1997 році. З допомогою селянської спілки були придбані труби, на толоку зійшлися всі батьки учнів, працівники спілки – і 300 метрів водопроводу забезпечили життєдіяльність школи, котельні, їдальні.

У 2000 році ми виконали важливий проект – на кошти, зібрані випускниками школи, було закуплено 20 учнівських стільців. У цій справі нам допомагали всім селом.

У 2002 році з’явилась перспектива газифікувати школу, але за умови використання недержавних коштів. Як відрадно було бачити, з якою охотою люди села, разом із сільським головою Ригайлом І. Г., за власні кошти прокладали траншеї, будували газопровід – і у школі таки загорівся блакитний факел, котельня запрацювала на газовому паливі в числі перших у нашому районі.

У 2005 році за допомогою батьків і жителів села ми відновили роботу шкільної їдальні, повністю її переобладнали.

2007 рік – все село допомагало школі у капітальному ремонті парадних сходів.

2008 рік – батьківські комітети вирішили оформити класні кімнати панелями, що і було зроблено. Тоді ж придбали дитячий кінотеатр, батьки відремонтували перила парадних сходів.

У 2009 році виникла серйозна проблема неправомірного зведення на шкільній території вежі мобільного зв’язку. Всі жителі села згуртовано висловили свою незгоду і завдяки великим зусиллям таки домоглися відміни цього рішення.

2010 рік. У побудові септика, ремонті каналізації допомагав і сільський голова, і жителі села. Тоді ж було куплено музичний інструмент, про який ми так довго мріяли. 2011 запам’ятався дружною роботою з встановлення дашка над парадними сходами та заміною 60 метрів каналізації. 2012-й – встановленням восьми нових вікон і заміною світильників у класах та майстерні. У 2013 році встановлено ще вісім пластикових вікон у класних кімнатах, проведено освітлення території школи.

Перелічую ці добрі справи, тому що для нашої невеликої школи і невеликого села – це справи дуже вагомі. Без допомоги і бажання допомогти сотень людей це було б неможливо.

Варто зазначити, що без участі громади, батьків школа не може утримувати й обробляти навчально-дослідну ділянку (0,53 га). Тут ми щороку вирощуємо овочі, які використовуємо для харчування учнів у шкільній їдальні.

Поповнення фонду бібліотеки школи відбувається також за участі села. Вже п’ятий рік у школі проходить акція «Подаруй бібліотеці книжку». На цей час жителі села поповнили фонди шкільної бібліотеки на 150 книг.

Найяскравішою сторінкою в житті нашої школи і в моєму житті стала робота в дослідницькому експерименті «Школа майбутнього». Саме рада школи (протокол №1 від 29.08.2008 р.) та педагогічна рада (протокол №7 від 29.08.2008 р.) прийняли рішення розпочати роботу в рамках програми «Школа майбутнього». Тоді ж був виданий наказ по школі (№138 від 29.09.2008 р.)

В 2007–2008 н. р. відбулося формування основних засад нормативно-правової бази, організовано навчально-методичне забезпечення функціонування «Школи майбутнього».

За настійливими проханнями батьків у робочий навчальний план на 2008–2009 н. р. було введені години для поглибленого вивчення іноземних мов – англійської та німецької. При цьому англійська поступово витісняла німецьку мову. Сьогодні англійську мову як основну вивчають учні 1–8 класів, німецьку – учні 9 класу. Німецьку мову як другу іноземну вчать учні 1–8 класів, англійську – учні 9 класу. Ще раз повторю, що ці зміни проходили за повного розуміння і підтримки батьківської громадськості.

Саме тоді педагогічний колектив розробив і прийняв новий Статут школи, Концепцію розвитку школи, модель учителя Школи майбутнього та модель випускника Сільцівської школи. Школа почала працювати за навчальним планом спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов.

Педагогічний процес у школі будується на основі інтеграції засобів і впливів, що забезпечують оптимальну реалізацію завдань навчання, виховання і розвитку кожної особистості, що концентруються навколо її провідного таланту. Він має містити  всі види навчальних, виховних і розвивальних структур, які можуть професійно забезпечити розвиток обдарувань і  талантів дітей. Тому в школі працюють гуртки (краєзнавчий, технічний, художньої самодіяльності, дві секції загальнофізичної підготовки (для хлопців і для дівчат). Безоплатно педагоги проводять заняття з охочими учнями у літературно-мистецькому клубі «Барви душі» (Хмурич О. В.) та в бібліотечному гуртку «Софія» (Лупєнскіх І. О.).

Створене освітнє середовище школи сприяло народженню багатьох творчих проектів: циклу традиційних шкільних і родинних свят, днів самоврядування, свят іменинників, здоров’язберігаючих проектів; творчих проектів, спортивних свят. Проведено велику кількість традиційних конкурсів, виставок, ярмарок, екскурсій.

Надано нового змісту ролі вчителя у школі, який полягає у побудові індивідуальної моделі роботи з конкретним учнем, у розвитку його загальних здібностей; наявність у вчителя вміння вдосконалюватися в умовах динамічного суспільства.

Колектив школи вважає, що найбільшими досягненням за час роботи в проекті «Школа майбутнього» є такі нововведення:



  • реалізується системна освітня технологія – особистісно зорієнтованого навчання;

  • розробляється модель «Школи – Родини», школи Життєтворчості;

  • розроблена модель «Школи майбутнього»;

  • діє клуб «Барви душі», який об'єднує вихованців, що мають індивідуальні та колективні досягнення у різних видах творчості на шкільному, районному й обласному рівнях;

  • створена і функціонує методична рада;

  • функціонує громадська організація «Молода Просвіта»;

  • працює оригінальна система самоврядування учнів;

  • здійснюється допрофільне навчання;

  • впроваджена шкільна форма для учнів школи;

  • розроблена і використовується атрибутика закладу;

  • впроваджується цикл традиційних свят;

  • використовуються сучасні управлінські технології.

Завершення терміну роботи програми «Школа майбутнього» – це зовсім не припинення процесу розвитку навчального закладу і професійного росту педагогічного колективу. Навпаки, це початок, поштовх для створення кожним вчителем експериментальних майданчиків. З отриманим досвідом прийшла впевненість педагогів у своїх можливостях, потреба в нових підходах у навчально-виховній роботі. Тому педагогічний колектив за підтримки батьківської громадськості буде активно впродовжувати дослідницько-експериментальну роботу.

Оглядаючись на пройдений шлях, я задоволена, що багато зроблено, залишено слід у житті села …І стоїть моя школа горда, затишна і завжди нова. Нова, хоч відсвяткували усім селом вже 30-й ювілей. Радію, маю задоволення від роботи, іду селом гордо піднявши голову. А як же інакше? Це справді МОЯ школа – я у ній вчилась, я у ній працюю, тут вчилися мої діти, будуть вчитися і мої онуки. Її у 1977 році побудували звичайні люди нашого села (тоді це називалося – «господарським способом»), попри всі заперечення влади. Керівником господарства, яке вело будівництво, був мій покійний батько, Федорчук Володимир Іванович. Його і сьогодні добром згадують люди, тому що працював для людей і разом із людьми. Зберігаю як найцінніший документ графік роботи жителів села на будівництві школи – ось де істинний початок державно-громадського управління! То чи можу я фальшивити, бути байдужою чи нещирою, не служити людям і школі?...

Шадловська Алла Володимирівна, директор

Сільцівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка