Мово моя, ти чарівна зірниця. Творча робота вчителя-спеціаліста Чигріної І. Ю. загальноосвітньої середньої школи І – ІІІ ст. №2 м. Краснодона



Скачати 97.66 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір97.66 Kb.



Мово моя,

ти - чарівна

зірниця.


Творча робота

вчителя-спеціаліста Чигріної І.Ю.

загальноосвітньої середньої школи

І – ІІІ ст. № 2 м. Краснодона.

2013р.

Мета:

навчальна – поглибити знання учнів про рідну мову, її символи, традиції, впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування;

розвивальна – розвивати українське мовлення, культуру поведінки;

виховна – виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність і відповідальність, уміння самоорганізовуватись, вміння працювати командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Обладнання: урочисто прибраний клас,тематичні


Діти співають пісню

(На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику).


Дівчинка.

Добрий день вам,

добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.



Хлопчик.

Гостей дорогих

ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

любов’ю і миром,

Для людей відкрита

хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

в неї не забігла.

Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, яким ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. Україна - це наша Батьківщина.

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
1-й учень.

Люблю тебе,

моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому крила.

То як же не любить мені тебе!



2-й учень.

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю,

щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі

на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

3-й учень.

Люблю твої ліси,

струмки, джерельця

І все-усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!



4-й учень.

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов’їна,

Не кінчається Україна.

5-й учень.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

6-й учень.

На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

7-й учень.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

8-й учень.

Землю засівають.

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти...

То скажіть же, діти,

Що це за країна?



Разом.

Наша велика славна Україна!



Учні виконують пісню «Це моя Україна».

      Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.

Учні (хором). Це наша рідна мова!

Мова — як сонце ясне,


Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона — як добірне зерно. Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть. (Ф. Пантов)
Учень: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора літописця”.

Учень: Ми відзначаємо свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності почався період документальної історії людства,

Учень: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Учень. У 1991 році українці здобули свою незалежність, і державною мовою в Україні стала українська мова.

Фізхвилинка

Вчитель: Звернемось до криниці народної мудрості.

Які прислів’я про мову ви знаєте?


  • Не питай, що за людина, а послухай її мову.

  • Ласкаве слово, що весняний день.

  • Слово не стріла, а глибоко ранить.

  • Гостре словечко коле сердечко.

  • Пізнаєш з мови, хто якої голови.

  • Добре слово багато важить.

  • Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

  • Краса людини в її слові.

Вчитель: Дійсно , краса мови-це духовна краса людини, але не всі дбають про чистоту рідної мови, ось і в нашому казковому лісі сталась незвичайна пригода.

Лісовичок. День сьогодні видався гарний...Ось і поговоримо про дивні речі, які відбуваються навколо. Дуже дивні...

Вбігає, махаючи руками-«крилами» Сорока.

Сорока. Добрий день, Лісовичку! Рада тебе вітати! А що я чула! Ой, що я чула, аж вухам своїм не хочеться вірити! Лісовичку, це ж просто неможливо!

Лісовичок. Добридень, Сороко! Ти так розтріщалася, що й слово привітання не можна вставити! То що ж ти почула?

Сорока. О! Та хіба тільки я те чула? Усі звірі засмутилися від цього. Ото вони зараз сюди поприбігають, то нехай і розкажуть. Та разом і подумаємо, що робити...



Виходять Зайчик, Білочка, Вовчик, Лиска

Сорока. Поглянь, Лісовичку, гості йдуть до тебе! Зустрічай!

Лісовичок. Заходьте, любі гості, сідайте ось тут. Що ж вас усіх привело сюди?

Лиска. Ой, не знаю, з чого й почати.

Вовк. А почни ти спочатку, з того, що ми тепер чуємо у нашому рідному лісі...

Лиска. Почну я з того, що у лісі тепер дуже незатишно від людей. Особливо всім перепадає від дітей: то вони галасують і всіх лякають.Та й це ще не все, дідусю, ти б почув, як вони розмовляють, які слова погані злітають з їхніх вуст! Просто жах.

Вовк. Я б їх за це з їв !

Білочка. А я, а я б їх шишками закидала, за такі жахливі слова...

Лісовичок. Звірята, що це з вами, чому ви такі злі, що трапилося?

Зайчик. А ти б почув, дідусю, яка у них мова — страшна, незрозуміла,погана..

Білочка. Слухаєш, а зрозуміти нічого не можна, ніби вони вже українцями перестали бути. І звідки слів таких понабирали?

Вовк. Ага, скільки вовки живуть на території України, стільки розуміли людей, бо їхня мова була гарна, співуча, приємна для слуху, а тепер... Що діється з людською моавою?

Лиска. Ой, цього не передати, просто жах! От уяви собі, Лісовичку, якби наші рідні дітки почали зі своєю мовою таке творити, ти б щось зрозумів? Звичайно, ні. А діти роблять лихо зі своєю мовою, їх незабаром і рідні батьки не зрозуміють.

Зайчик. Це, може, якась нова хвороба на них напала, бідні діти...

Сорока. Яка хвороба, яка хвороба? Доброї палиці на них треба, щоб з рота не вилітала всяка всячина. Це ж не слова у них тепер вилітають із рота, а саме зло, саме зло... Недаремно ж кажуть, що краса людини в її слові. А яка ото в них краса з рота вилітає?

Зайчик. Я гадаю, що дітям допомогти треба. Мова — свята. З нею треба обережно поводитися.

Вовк. Вважаю,що треба звернутись до лісових чар і вилікувати всіх дітей від зла, від поганих слів! Кажи Лісовик свої чарівні слова!

Звіри: Кажи,кажи!

Лісовик

Шелест, шурхіт підіймись


Та по лісу пронесись.
Силам всім зійтися час.
Наші чари йдуть до вас!

Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть у серці кожної людини

Збагачуйте своє мовлення розумними і добрими словами, виполюйте з нього увесь бур'ян, бруд. Підвищуйте свою культуру мовлення, бо тільки через неї — шлях до загальної культури, інтелігентності, авторитету й поваги серед людей.

Діти йдуть до зали, сідають на свої місця. Лунає пісня про мову і входить Мова в українському одязі, з калиною і квітами в руках.

Мова.


Я ваша мова, діти, рідна мова.
З роси й води, з квіток і джерела.
Така, як зірка ніжна світанкова,
На цій святій землі завжди жила.
Сама земля мене таку зростила:
Чарівну, мудру, світлу, осяйну.
Дала мені могутні диво-крила,
Вдягла в слова, як у квітки весну.
І хоч мене хотіли розтоптати,
Та я жива і я до вас прийшла,
Щоб вас до зір далеких піднімати
І до сердець не допустити зла.
Щоб гордо йшли по світу українці
Й несли усім своїх сердець тепло.
За руки взявшись, а не поодинці,
Щоб людство в мирі й радості жило.

Вітаємо рідна мово у нашій світлиці,даруємо тобі веселий танок.

Вчитель : Дуже дякуємо тобі , Мово, ми завжди будемо любити і шанувати тебе. Прийми у подарунок намисто з віршів від наших учнів.

Учень 1.Будем рідну мову  Учень 3. Тож, вивчайте рідну мову

Дружно ми вивчати Вже тепер, з маленьких літ,

Розберемо кожне слово Українське наше слово

Щоб її нам краще знати. Хай звучить на цілий світ.

 

Учень 2. Бо вона така чарівна, Учень 4.  Бо вона нам найрідніша,

Мелодійно так звучить. Зрозуміла і ясна.

Поміж мовами – царівна  Поетична, найсвятіша

Як без неї в світі жить?! І чарівна, як весна.




Виступ голови батьківського комітету
Вчитель:дісно чистота рідної мови починається з колиски з маминої пісні,батьківського слова,бабусиної казки

Тож родина то є осередок в якому повинні плекати,зберігати,збагачувати українське слова,Чого я вам шановні батьки і діти бажаю.



1 учень

Мова українська - то Шевченка слово,
Лесі Українки і Марка Вовчка.
Мова українська - то дарунок Бога.
Це барвисте слово генія Франка.

Мова українська - це і степ широкий,


Це сади вишневі і гаї, ліси.
Мова українська - океан глибокий
Мудрості народу - вічної краси.

Мова українська - це велика сила,


Прадідів великих, це духовний світ.
Це борців безстрашних братськії могили,
Голод смертоносний і жорстокий гніт.

Мова українська - берегиня наша,


Пісня материнська, голос немовлят.
Мова українська - це достатку чаша
І найбільше свято із відомих свят.

Мово наша рідна, йди широким кроком


Впевнено і гордо в світле майбуття.
Не лякайся, мила, цих тривожних років.
Ти для нас - єдина і на все життя.

Вчитель. Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим. Щиро дякую всім !

Дівчинка
Друзі шановні,
Матусі і тата,
Вдячні ми всім,
Хто прийшов на це свято.
Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках
червона калина,
Рідна земля для нас всіх -
Україна.
Хлопчик
Розвивайся, звеселяйся,
моя рідна мово!
У барвінки зодягайся,
українське слово.
Колосися житом в полі,
піснею в оселі,
Щоб на все життя
з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски
мову покохали.
Лунає пісня






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка