Мова як функціональна система в антропоцентричній картині світу



Сторінка8/10
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Структурно-функціональні та лінгвістичні особливості створення експресивності рекламного тексту-регулятиву

Кузьменко І. М.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – канд. філол. наук, ст. викладач Чуланова Г. В.

Експресивність – поняття, гетерогенно визначуване у словниках, довідниках та спеціальній літературі. Експресивність – це об’єктивно існуюча властивість мовних засобів збільшувати прагматичний потенціал висловлювань, надаючи їм необхідної психологічної спрямованості [1, 592]; створена функціонуванням певної сукупності експресивних засобів мови специфічна атмосфера висловлювання, що полягає у здатності цього висловлювання інтенсивно впливати на сприйняття читача, викликаючи у нього певну інтелектуальну або емоційну реакцію.

Текст-регулятив – специфічний жанр рекламно-художнього дискурсу. Тексти-регулятиви відрізняються від інших видів текстів тим, що в них використовуються, скорочуються, систематизуються, переробляються первинні художні тексти. Роль тексту-регулятиву полягає у приверненні уваги читача, і їх кінцевою метою є спонукання адресата до конкретної дії – покупки книги [2, 128]. Зверненість цих текстів до психічної, емоційної сфери людського життя обумовлює специфіку відбору й організацію мовних засобів. У тексті-регулятиві, емоційно-експресивна складова домінує над раціональним, таким, що апелює до розуму читача.

За допомогою тексту-регулятиву автор регулює поведінку адресата, яка тісно пов'язана з емоційним ставленням адресанта до факту повідомлення і до самого адресата, в чому реалізується сила впливу мовця, спрямована на досягнення комунікативно-прагматичного результату. Домінантну позицію у змістовій структурі текстів-регулятивів займає категорія експресивності, яка також є інструментом реалізації їх комунікативно-прагматичної мети. Експресивні судження чинять вирішальний вплив на адресата і покликані зацікавити потенційного читача до рекламованої книги, щоб надалі придбати її, тобто реалізувати кінцеву мету адресанта тексту-регулятиву [3, 491].

Лінгвістичним механізмом експресивності є відступ від норми, відхилення від стереотипів. Як показало дослідження, засобами для створення експресивності в рекламно-художньому тексту-регулятиву є: метафора (200 ТР): “One can expect The Partner to fly off the shelves... Just put your seat back, relax and enjoy the ride.” – Chicago Tribune; антономазія (98 ТР): “An exciting love story, rare adventure... Evans was like Don Juan.” – Galgary Herald;порівняння (202 ТР):As timely as tomorrow’s newspapers.”– Library Journal ; гіпербола (87 ТР): A giant of a novel... it is boldly imaginative as a portrait of society torn apart and slowly reaffirming its identity.” – Guardian; літота (43 ТР): She’s not a bad writer at all. She always said she wanted to paint one perfect picture before she died: she has certainly written one perfect book.”– Saga; епітет (92 ТР): “A heart-thumping, stay-up-late novel... wild, unputdownable and outrageous... brilliant.” – Los Angeles Times Book Review; каламбур (55ТР): “I have been reading the book for a week. I was waiting my time. The plot is weak...” – Jeremy, Sydney; оксюморон (118 ТР): “Delightful... logically illogical as only Terry Pratchett can write.” – Ann McCaffrey; антитеза (105 ТР): “This sparky debut novel... Enthralling from the first page, this bittersweet fusion of fairytales and nightmares is sugared by nostalgia and salted with sadness.” – Hephzibah Anderson, daily Mail. Загалом високий експресивний потенціал мовних засобів у рекламно-художніх ТР реалізуються у взаємодії з невербальними компонентами структури креолізованих текстів, забезпечуючи ефективний прагматичний вплив на читача.
1. Гридин В. Н. Экспрессивность / В. Н. Гридин // Лингвистический энциклопедический словарь. М, 1990. С. 591–593 c.

2. Грихилес И. В. Прагматические и стилистико-синтаксические особенности рекламных текстов (на материале англоязычной бытовой рекламы): дис. кандидата филол. наук: 10.02.04 / И. В. Грихилес. К., 1978. – 152 с.

3. Чуланова Г. В. Поверхностная и глубинная структура текстов-регулятивов // Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С. 490495 с.

Техноцентрична метафорика

Лакізіна С. В.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – ст. викладач Чепелюк А. Д.

Мова – це динамічний організм, який має властивість постійно змінюватися, вона збагачується та поповнюється. Двадцять перше століття принесло і продовжує приносити багато змін у літературу та мовлення: з’являються нові терміни, оказіоналізми, авторські нововведення, неологізми; у свою чергу застарілі слова та словосполучення виходять із повсякденного вжитку. Непрофесійна, загальновживана лексика збагачує свій склад термінологією природничих та технічних наук за допомогою метафоричного перенесення значення слів.

Метафоризація – це процес такої взаємодії пропонованих сутностей та операцій, що приводить до отримання нових знань про світ. Метафоризація супроводжується вкрапленням у нове поняття ознак уже пізнаної дійсності, відображеної у значенні [1, 22]. Потрапляючи в контекстуальну залежність, терміни підлягають метафоризації, при цьому вони надають тексту певного емоційного забарвлення, з іншого набувають певної універсальності, тобто виходять за рамки однієї сфери, використовуються неспеціалістами. Як правило, терміни набувають нового значення у сталих словосполученнях або ж у складі композит. Наприклад, die Kurzschlußhandlung – імпульсивна дія, необдуманий вчинок, unter Hochdruck arbeiten – на високих оборотах. Метафоризації зазнають і окремі слова, але при цьому визначальним є саме контекст. Наприклад, Richtig ausspannen und auftanken. [W. Held] Слово auftanken з буквальним значенням заправитися пальним отримує значення набратися сил. [2, 133]

Походження великої групи ідіоматичних зворотів пов'язане з різними галузями діяльності людини. Наприклад, вираз einen Sparren zu viel haben походить з теслярської справи, alles über einen Leisten schlagen – з практики шевців, viel Geschrei und wenig Wolle – з побуту жителів сільської місцевості, eine lange Leitung haben, Vollgas geben з промислового виробництва.

Як правило, такі метафори створюють тематичні групи:«електрика», «автомобіль», «комп’ютер», «залізна дорога», «архітектура», «телефон» і т. д. Спостерігається відставання у використанні метафоризованих технічних термінів від технічного прогресу: спочатку спеціальна лексика повинна увійти у пасивний та активний лексикон суспільства у своєму основному значенні, а вже потім використовується переосмислений образ.

Метафори технічного походження зустрічаються в різних стилях мовлення. Наприклад, am laufenden Band – без перерви, постійно, bei jemandem ist eine Schraube lockerу нього не всі вдома, не всі гайки в порядку, auf Draht sein – бути на зв’язку, die Regierung wollte die Preise (die Situation) in den Griff kriegen – уряд хотів узяти ціни (ситуацію) під контроль. .

Переосмислені словосполучення та вирази функціонують спочатку в усному мовленні, а потім потрапляють у рекламний, політичний та художній дискурс.
1.Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. М.: Прогресс. 1990. – 512 с.

2. Розен Е. В. Новые слова и устойчивые словосочетания в немецком языке. М.: Просвещение. 1991. – 192с.




ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ З КОМПОНЕНТОМ «ЧАСТИНА ТІЛА»

Пономаренко М.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник. – викладач Бондаренко Ю. С.

Перш за все, фразеологію можна охарактеризувати як розділ мовознавства, який займається вивченням фразеологізмів. Але її також розуміють як сукупність фразеологічних одиниць певної мови. Фразеологія німецької мови пройшла довгий шлях становлення як окремої наукової дисципліни.

Фразеологія розробляє власні методи та прийоми дослідження фразеологічних одиниць. Зокрема, такі, як метод ідентифікації та метод аплікації. Також цей розділ мовознавства пропонує різні шляхи класифікації фразеологічних одиниць. Фразеологія безперервно поповнюється за рахунок все нових фразеологічних одиниць, які несуть відомості про культуру, побут та інші специфічні особливості народу-носія мови.

Фразеологізми – це складні семантичні явища, досить різноманітні за своєю структурою: сполучення двох або кількох повнозначних слів; сполучення слів, структура яких ідентична структурі речення; сполучення службового слова з повнозначним. Фразеологізми – це невичерпні мовні джерела, які живлять мовлення будь-якої стильової зорієнтованості. Фразеологізми наповнюють мовлення глибинною свіжістю, надають йому художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності. Значення фразеологізму – це особливий вид значення, який не збігається зі значенням слів, які входять до його складу. Фразеологічні одиниці завжди були предметом філологічних суперечок. Незважаючи на те, що саме поняття фразеологічної одиниці було сформульовано ще у XIX ст., з тих часів учені так і не досягли спільних поглядів щодо її природи.



Фразеологію сучасної німецької мови дослідники систематизували за цілим рядом принципів. Існує безліч класифікацій, запропонованих вітчизняними та зарубіжними лінгвістами. Теа Шиппан називає основні критерії фразеологічності: відтворюваність, стійкість, лексикалізація, ідіоматичність. Уільям Фляйшер розглядає фразеологізми з точки зору синтаксису і виділяє: непредикативні словосполучення; стійкі предикативні конструкції та стійкі пропозиції. В. Шмідт розглядає фразеологізми як засіб образності мови поруч з персоніфікацією, метафорою, метонімією. Характерною особливістю фразеологізмів він вважає образність, здатність символічно виражати інший зміст. У дослідженнях В. В. Виноградова з фразеології запропонована класифікація фразеологічних одиниць за рівнем семантичної неподільності. Характеризуючи особливості семантики фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей, він веде аналогію між фразеологічними одиницями і словами у відношенні вмотивованості їх значення.

За останні роки широкого поширення набули дві класифікації: семантична і функціональна. За структурно семантичною класифікацією німецькі фразеологізми поділяються на: фразеологічні єдності, фразеологічні вирази та фразеологічні сполучення. У фразеологічній єдності втрачається індивідуальне значення, суть слів-компонентів. Вони створюють єдине ціле.

Фразеологічними виразами називаються такі одиниці, які по своїй граматичній структурі являються предикативними сполученнями слів і реченнями. Під фразеологічним сполученням Чернишова І. І. розуміє фразеологізми, що виникли у результаті одиничного зчеплення одного семантично перетвореного компонента.

За функціональною класифікацією фразеологізми поділяються на: лексичні єдності і номінативні фразеологізми та номінативно-експресивні фразеологізми.

З давніх часів людина співвідносила оточуючий світ із частинами свого тіла – головою, руками, ногами, серцем. Використовуючи їхні назви в переносному значенні, люди точніше передають свої думки, почуття, дії і ставлення до оточуючого світу

Назви частин тіла є одними зі слів, які найчастіше беруть участь в утворенні фразеологізмів. Назви частин тіла є важливим об’єктом досліджень сучасної лінгвістики і утворюють підсистему фразеологізмів-соматизмів. Вперше у лінгвістиці термін "соматичний" був вжитий Ф. Вакком. Існує лексико-синтаксична класифікація фразеологічних єдностей з компонентом "частина тіла". Відповідно до неї фразеологічні єдності поділяються на: дієслівні фразеологізми, субстантивні фразеологізми та прислівникові фразеологізми. Символічне значення мають лише частини тіла в традиційно мовному розумінні, які можна визначити як зовнішні органи тіла, за винятком слова "серце".

Модальні дієслова як гарант комунікативно успішної політичної промови

Ткаченко К. І.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – викладач Попова О. В.

Процес комунікації є невід’ємною частиною сучасного життя. Складне комунікативне явище, що містить у собі соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їх характеристики), так і про процеси продукування та прийняття повідомлень, прийнято називати дискурсом.

Одним з найбільш розповсюджених прикладів дискурсивної реалізації на сьогоднішній день є політичний дискурс. Він формується на основі національної мови, яка використовується політиками, партіями або владними структурами для досягнення найрізноманітніших цілей, наприклад:


  • встановлення суспільного консенсусу;

  • прийняття і обґрунтування певних політичних та соціально-ідеологічних стратегій в умовах множинних суспільних інтересів;

  • нав’язування масовій свідомості тієї або іншої ідеологічної думки.

Під політичним дискурсом розуміється зв’язаний текст, зумовлений ситуацією політичного спілкування у сукупності з соціологічними, психологічними та іншими факторами. Політичний дискурс актуалізується у таких жанрах, як промова політика, інаугураційне звернення Президента, політичний документ (указ Президента, закон), звіти уряду у парламенті, затвердження або обговорення бюджету.

Успіх у комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією, мовою. Саме останній компонент є надзвичайно важливим, оскільки за допомогою аналізу вжитих автором вербальних знаків можна прослідкувати шлях міркування, рівень обізнаності та психологічного емоційного стану автора. У політичному дискурсі, зважаючи на його цілі та характеристики, єдність цих трьох чинників реалізуються у повній мірі, адже особливої вагомості набуває вміння адресанта за допомогою мовних знаків впливати, переконувати адресата, торкатися як логічної сторони, так і психологічної. Ефективність спілкування політичного діяча залежить від його здатності взаємодіяти з іншими людьми та встановлювати так званий рапорт, налаштовуватись щодо їхніх моделей світу і навичок поведінки, внутрішньо приєднуючись до них.

Таким чином, цілком природною є популярність модальних дієслів підчас політичних урочистих промов. Модальні дієслова в англійській мові по своїй суті виражають можливість чи не можливість дії, ймовірність або неймовірність, обов'язковість, необхідність, бажаність, сумнів тощо. Первинна функція модальних дієслів англійської мови полягає саме у вербалізації, маркуванні авторського психологічного емоційного стану, ставлення до комунікативної ситуації та її складових, пом’якшенні категоричності функціональних дієслів.

Аналізуючи інаугураційну промову Барака Обами у 2013, помічаємо використання модальних дієслів, наряду з іншими емоційно-експресивними засобами комунікації. Особливою частотністю з усього переліку модальних дієслів користуються can та must. Модальне дієслово must виражає:



  • повинність, обов’язок, що зумовлений законом або розпорядженнями (We must make the hard choices to reduce the cost of health care and the size of our deficit.);

  • необхідність (But we have always understood that when times change, so must we);

  • передбачення, припущення, впевненість (We must act, knowing that our work will be imperfect.);

  • переконливу пораду або пропозицію (…and we must carry those lessons into this time as well.).

Модальне дієслово can виражає:

  • фізичну або розумову здатність виконати дію (every person can find independence and pride in their work.);

  • можливість або неможливість виконати дію залежно від обставин (The American people can no more meet the demands of today’s world by acting alone.);

  • неймовірність, прохання, припущення, пропозицію (For now decisions are upon us, and we cannot afford delay.).

Зважаючи на велику кількість обіцянок, закликів, властивих інаугураційній промові, вживання модальних дієслів виявляється цілком доречним. Вони маркують психологічну емоційність, слугуючи логічним зв’язком між реальним положенням речей та бажаною для мовця картиною, спрямовані на утримання уваги аудиторії, впливаючи не лише на когніцію, а й на емоції.


Функціонування категорії емотивності у текстах-регулятивах

(на матеріалі реклам художніх творів)

Трофимець Д. П.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник канд. філол. наук, ст. викладач Чуланова Г. В.

Рекламний текст-регулятив (ТР) відносимо до жанру комерційної реклами. ТР визначаємо як прагматично обумовлену одиницю комунікації, що є закінченим стосовно смислу системним утворенням і призначена для орієнтації реципієнта в потоці художньої інформації та сприйняття ним художнього тексту [3, 335].

В процесі комунікації за допомогою ТР здійснюється психологічний вплив одного комуніканта на іншого з метою регулювання його поведінки.

Для ТР характерні такі категоріальні риси: адресованість, закінченість, інформативність, цілісність, зв’язність, ситуативність, інтерпретованість, дієвість, доцільність, інтертекстуальність, інформативність, модальність, практична спрямованість, скомпресоване подання інформації, вторинність, стереотипність побудови.

Емоційність розглядається як обов'язкова властивість людини, якість мовної особи, яка регулює основні процеси смислопородження і формування прагматики висловлювань. Іманентною якістю рекламно-художніх текстів-регулятивів є їх емоційна насиченість, тобто здатність хвилювати читача, впливати на його емоційно-психічний стан.

Емотивність як лінгвістичне втілення емоційності є здатністю мовних одиниць виражати емоційний стан того, хто говорить, і його ставлення до факту, що повідомляється. Емотивність ТР має категоріальний статус і реалізується на різних рівнях мовної системи, включаючи фонетико-морфологічний, лексичний та синтаксичний [1, 14].

На фонетико-морфологічному рівні найуживанішими образними засобами є різноманітні повтори. На лексичному рівні функціонування емотивності забезпечують вигуки (11 % або 132 ТР), прикметники (70 % або 840 ТР), іменники (7,5% або 90 ТР) та дієслова (9 % або 108 ТР ). На синтаксичному рівні найчастіше використовуються такі фігури мови, як лексико - синтаксичний паралелізм (14% або 168 ТР), анафора (1,5 % або 18 ТР), епіфора (2 % або 24 ТР), еліпсиси (16,4% або 197 ТР) та перелік (80% або 960 ТР) . Тут варто також відмітити застосування синонімічних та антонімічних рядів (8% або 96 ТР).

ТР має прагматично обумовлену композиційну організацію, що визначається низкою прагматичних завдань тексту, а також екстралінгвістичними умовами функціонування. Загальна модель текстів - регулятивів має таку формулу: А (заголовок ТР) + В (базовий блок / власне ТР) + С (завершальний блок, вихідні дані адресанта). Композиційна структура ТР забезпечує реалізацію комунікативно-прагматичної установки даного типу текстів та функціонування категорії емотивності на всіх рівнях [4, 62].

За обсягом ТР – це текст малої форми, з архітектонічним оформленням у межах 90 слів, стереотипністю композиційної моделі, неускладненим синтаксисом. Обсяг інформації, що реалізується у поверхневій структурі реклами, значно поступається імпліковному.

Наявність невербальних компонентів (малюнків, фотографій, шрифту, капіталізації, курсиву, кольору тощо) допомагає привернути увагу адресата, справити на нього потрібне враження, підвищує міру зацікавленості читача. Разом з вербальними, невербальні засоби відіграють дуже важливу роль у створенні емотивності рекламного ТР [2, 16].




  1. Арнольд И. В. Интерпретация художественного текста: типы выдвижения и проблемы экспрессивности / И. В. Арнольд // Экспрессивные средства английского языка. Л. : Слово, 1975. С. 11–20.

  2. Дедюхин А. А. Модели организации вербальной и визуальной информации в тексте рекламы (на материале английских и русских текстов рекламы автомобилей) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка» / А. А. Дедюхин. Краснодар, 2006. 25 с.

  3. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер; [пер. с англ.; общ. ред. и вступ. ст. Е. М. Пеньковой]. М. : Прогресс, 1990. 736 с.

  4. Чуланова Г. В. Интеграция вербальных и невербальних знаков в текстах - регулятивах / Г. В. Чуланова // Studia Germanica Et Romanica: іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання : [Науковий журнал / голов. ред. В. Д. Каліущенко]. – Донецьк : ДонНУ, 2010. – Т.7, №2(20). – С.5865.


Секція

"Методологія й методика сучасних літературознавчих досліджень"
Типологія персонажів у сучасних англомовних авторських казках

Бергазова Д. С.

(Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка)

Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Багацька О. В.

Казка завжди була і є одним із вічних та унікальних способів розуміння та зображення світу й людини, яскравим та незвичайним засобом категоризації навколишньої дійсності. У своєму розвитку казка пройшла ряд трансформацій: від народних оповідей, спрощених класичних дитячих казок до постмодерного стану.

Сучасна казка формується під впливом постмодернізму. Вона усвідомлює і свою форму, і вміст, але бере від постмодернізму відчуття свободи і розкутості. Через вплетення в постмодерністський дискурс міфів або їх фрагментів у творах по-новому реалізуються моделі світосприйняття, що сприяє виникненню додаткових відтінків смислу твору та розширенню діапазону його інтерпретації [1]. Яскравим прикладом постмодерних казок є казки-перевертні. За основу автори беруть сюжети або мотиви класичних дитячих казок, але наповнюють їх більш глибокими смислами.

У цих казках чи не найбільших змін зазнає образ персонажа. У ХХ столітті були встановлені нагласні заборони, що передбачали вилучення емоційних сцен з казок з метою навчити дитину моральним нормам, зробити її слугою ідеології. Це заборона на біль (можна тисячу разів вдарити героя, але він практично не постраждає), заборона на смерть (наприкінці казки всі позитивні герої мають або залишитися жити, або воскреснути), заборона на пристрасті і поєднання в одному персонажі добра і зла. У наш час ці заборони долаються.

У результаті персонажі вже не є пласкими, як це було раніше. Вони набувають тривимірності. В основі сучасної казки разом із традицією чарівних казок минулого лежить психологія і багатство внутрішнього світу героя, завдяки якому створюється зовнішній світ, де ці герої і мешкають [2]. Конфлікти дуже часто із зовнішньої площини переходять у внутрішню. Душа, емоції, вчинки, взаємостосунки героїв і навколишнього світу, іноді й неістот, внутрішній діалог – саме цим цікавиться сучасна казка. Вона майже всі описи вписує у психологію героя, а відступи – в сюжет [2].

Таким чином, завдяки розмаїттю почуттів, психологічних станів, емоцій персонажі сучасних казок можуть підпадати під психологічну класифікацію характерів за вираженістю чи невираженістю основних трьох компонентів психіки: Персони, Его, несвідомого за П. Садовські. Науковець виділяє наступні типажі:

1. Слабка Персона, слабке Его, сильне несвідоме – Простак (високоемоційний, чуттєвий персонаж з багатою уявою, якому не вистачає самовизначення та практичності).

2. Слабка Персона, сильне Его, сильне несвідоме – Ідеаліст (емоційна, чуттєва людина з сильним почуттям самоідентифікації та психологічної незалежності, яка володіє певними індивідуальними нормами та цінностями).

3. Сильна Персона, слабке Его, сильне несвідоме – Традиціоналіст (відносно немисляча, пасивна, непостійна особистість, яка легко піддається впливу).

4. Сильна Персона, сильне Его, сильне несвідоме – Герой (цілісна, збалансована психіка, оптимально адаптована до окремих соціальних ситуацій).

5. Слабка Персона, слабке Его, слабке несвідоме – Антигерой (проблеми соціальної адаптації, низька самооцінка та невражаюче емоційне життя).

6. Слабка Персона, сильне Его, слабке несвідоме – Індивідуаліст (незалежна, незворушна, емоційно стримана особистість).

7. Сильна Персона, слабке Его, слабке несвідоме – Конформіст (неемоційна, нечуттєва, улеслива особистість, чіпляється за владу).

8. Сильна Персона, сильне Его, слабке несвідоме – Лиходій (жорстока, нечуттєва та безпринципна особистість, націлена на досягнення показового соціального успіху або іншої корисливої мети) [3, 112-113].

Слід зазначити, що незалежно від того, яку роль грає або яку функцію виконує персонаж у сучасній казці, він може представляти будь-який із наведених психологічних типів. Навіть якщо йдеться про мачуху, яка завдає шкоди своїм прийомним дітям та чоловіку, необов’язково вона підпадатиме під тип лиходія. Вона може бути традиціоналістом, індивідуалістом чи простаком. Все залежить від того набору рис та якостей, якими вона володіє й демонструє у процесі розгортання сюжету.

Отже, персонажі сучасних англомовних казок не є пласкими, вони сповнені суперечливих поглядів, емоцій. Вони схожі на живих людей і тому є близькими для читачів. Крім того, персонажі, будучи стрижнем казок, трансформуючись, впливають і на інші аспекти побудови казки та сюжетотворення.


1. Назаренко О. Сучасна авторська казка як приклад постмодерністського дискурсу // Наукові записки : У 4 ч. Серія : Філологічні науки (мовознавство) / Назаренко Олена. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. – Випуск 81 (3). –– С. 367 – 370.

2. Дев’ятко Н. Можливості впливу сучасних жанрів: фантастика, фентезі, казка / Дев’ятко Наталія // Український Фантастичний Оглядач. – 2009. – № 1 (7).

3. Sadowski P. Psychological Configurations and Literary Characters: a Systems View / P. Sadowski // Journal of Literary Semantics. – 2000. – Volume 29. – № 2. – P. 105 – 122.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка