Мова як функціональна система в антропоцентричній картині світу



Сторінка6/10
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ДИСКУРСНІ АСПЕКТИ НЕПОРОЗУМІННЯ ЯК ТИПУ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Литюга Ю. В.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Кобякова І. К.

Різновидам непорозуміння властиві спільні ознаки: мимовільність, непрогнозованість, ефект ошуканого очікування та відчуття когнітивного дисонансу. Відмінність між неправильним і неповним непорозумінням експлікована дискурсними маркерами, які визначаються алгоритмом перебігу діалогу і неадекватним проектуванням комунікативного повідомлення інтерпретатором.

Непорозуміння – є комунікативно-когнітивним явищем, яке виникає під час рецепції мовленнєвого повідомлення у процесі діалогічної взаємодії двох та більше співрозмовників і притаманне зазвичай слухачеві. Аналіз англомовних діалогічних єдностей, що маніфестують непорозуміння, доводить його існування у двох площинах – комунікативній і когнітивній.

Як комунікативна категорія непорозуміння декларує себе через інтерактивно-фазову дискурсну організацію, комунікативний фон та дискурсні маркери-ознаки. Дослідження доводить, що непорозуміння не є ознакою комунікативного провалу, а вимагає додаткових комунікативних зусиль від обох співрозмовників для реалізації поставленої мети – розуміння дискурсу, що ретранслюється продуцентом – розкриття змісту висловлення інтерпретатором з осмисленням усієї інформації, яка закладена у це повідомлення [1, 32].

З когнітивної точки зору, непорозуміння пов’язане з поняттям інтерпретація – видом когнітивної діяльності, скерованим на розкриття змісту повідомлення адресанта. Цей вид мовленнєво-розумової діяльності охоплює ментальні операції, які складають акт розуміння. Інтерпретація, а відтак і непорозуміння є двобічними когнітивними категоріями, які втілюють процес і результат мовленнєво-розумового механізму опрацювання дискурсу.

Непорозуміння є проміжним елементом у трихотомії розуміння-непорозуміння-нерозуміння. Рівень розуміння залежить від ступеня відповідності концепту дискурсу в ментальній реальності продуцента та концепту, який, як результат інтерпретації, фіксується в ментальній площині реципієнта.

Значуща роль інтерпретатора полягає у виведенні імпліцитної інформації, що становить суттєвий бік дискурсного значення. Неефективне здійснення інтерпретаційних операцій реципієнтом провокує неповну ментальну репрезентацію комунікативного повідомлення з неправильною репрезентацією дискурсу з помилковим відтворенням його конститутивних елементів, що пояснює когнітивну суть непорозуміння.

При непорозумінні відбувається на якийсь момент розрив духовно-мовного зв’язку між мовцем і слухачем, наприклад, коли сказане в переносному сенсі сприймається буквально або навпаки:

- You missed school yesterday.

- No, not at all. I had a good time [2, 160].



Непорозуміння – це форма розуміння, яка частково або повністю відрізняється від того, що мовець має намір повідомити. По суті, це – конкретний тип розуміння, при якому реципієнт приписує висловлюванню внутрішню репрезентацію, відмінну на одному або декількох рівнях від репрезентації, яку їй слід приписати за наміром мовця. Як форма інтерпретації, непорозуміння стосується іншого боку значення або іншого боку висловлювання і є когнітивним явищем, що належить адресату. Непорозуміння корегується в процесі подальшої діалогічної взаємодії. Ми можемо бути певні, що досягнемо розуміння в спілкуванні, навіть якщо висловлювання неправильно зрозуміли [3, 769]. Непорозуміння не є соціально інтерактивне, а індивідуальне когнітивне явище, воно також є частиною процесу спілкування і тому вважається комунікативним явищем. Непорозумінню як типу інтерпретації властивий хибний хід думок, що призводить до побудови неадекватної внутрішньої моделі комунікативного повідомлення. Лексико-синтаксичні засоби, семантично-прагматична наповненість та функціональність англомовних коригуючих реплік є значною. Це розкриває перспективи подальших досліджень.


  1. Маковська Н. М. Дискурсні маркери неповного розуміння в англомовній інтеракції / Маковська Н. М. // Іноземномовна комунікація: здобутки і перспективи: Міжнародна наукова конференція, присв. 40-річчю Тернопільського державного економічного університету, 2526 травня 2006 р. : тези доповідей. – Тернопіль, 2006. – С. 32–34.

  2. Маковська Н. М. Непорозуміння як проблема когнітивної лінгвістики (на матеріалі англійської мови) / Маковська Н. М.// Науковий вісник ВДУ. – 2002. – Вип. 5. – С. 159–165.

  3. Weigand E. Misunderstanding: the standart case // Journal of Pragmatics 31, 1999. Р. 763 – 785.


ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СКОРОЧЕНЬ В АНГЛОМОВНОМУ ДІЛОВОМУ ДИСКУРСІ

Маринченко К. В.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Ємельянова О. В.

Скорочення – це такий спосіб словотвору, що полягає у відсіканні частини основи, яка або збігається зі словом, або являє собою словосполучення, об’єднане загальним змістом. На сучасному етапі розвитку словотвірної парадигми потрібне оновлення термінологічного апарату і методології для уточнення основних тенденцій у сфері формування принципово відмінного мікроучасткового словникового складу сучасної англійської мови, представленого скороченими мовними одиницями [1]. Тенденцію до скорочень можна пояснити як прагненням комунікантів до економії часу, що витрачається на написання тексту, так і розвитком сучасних комунікаційних технологій.

Безсумнівний інтерес представляє особливий різновид діалогічної ділової комунікації у вигляді коротких Інтернет-повідомлень. Використовувані в них скорочення відрізняються своєрідним оформленням, що допускає комбінацію букв і цифр, а це, в свою чергу, сприяє розширенню семантики скорочених одиниць за рахунок збільшення конотативних елементів. Наприклад: L8 4MTG. З U @ 10. - I'm late for a meeting. I'll see you at 10; YR REPORT IS XLNT. З U L8R - Your report is excellent. See you later.

Інформативна ємкість, зручність вимовляння, легке запам'ятовування скорочень, сприяють зростанню їх числа і активному використанні в англомовному діловому дискурсі, що обумовлює актуальність дослідження. Дані про реалізацію скорочених мовних одиниць в англомовновному діловому дискурсі показали, що тенденція до біфуркації в лексикографічних підсистемах, яка супроводжується порушенням рівноваги і утворенням нових скорочень, призводить до створення об'єктивних умов для відносної стабільності англомовних скорочень насамперед у сфері ділової комунікації [1]. Систематизація даних про прагмалінгвістичний потенціал скорочень в англомовному діловому дискурсі полягають у можливостях виявлення тенденцій до збільшення обсягів скорочень, а також у застосуванні термінологічного апарату функціональної лінгвосінергетики до опису механізмів, регулюючих процеси самоорганізації компонентів скорочень.




  1. Дайк Т. А., Язык. Познание. Коммуникация/ [пер. с англ.]: Сб. работ/ В. В. Петров под ред. В. И. Герасимова: Вступ. ст./ Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова – М.: Прогресс, 1989. – 312 с.


ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ″SILENCE″ НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНІХ ДИСКУРСІВ КОРЕЛЮЮЧИХ МОВ.

Рудич Н. С.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – викладач Куліш В. С.

Ключовим поняттям когнітивної лінгвістики є концепт. На сьогодні актуальним є дослідження мови з точки зору її участі в пізнавальних процесах людини. Ці процеси та процес формування думки про світ потребує певних чітких "знаків", які репрезентують у мозку людини певні структури свідомості. Відомо, що людина в соціумі не може існувати без говоріння, так як говоріння не може існувати без мовчання.

Мовчання є об’єктом дослідження багатьох природничих та мовознавчих наук, зокрема, лінгвістики. Мовчання є комунікативною дією, що має знаковий характер [1, 48]. У побутовому дискурсі "silence" іноді розуміють як: 1) знак згоди, напр.: Silence is a sign of consent. 2) знак уваги, ввічливості, поваги до адресанта, напр.: Yates mistook the doctors silence for acceptance, and he went on with more confidence [2, 269].

У сучасному розумінні мовчання є відсутність звука, що не має диференційних ознак. На думку Н. Д. Арутюнової, сенсу мовчанню надає a) ситуація – (He tried to say something but his tongue hung in his mouth like a dried fruit on a tree) – [2, 243]; b) норми соціальної поведінки – (It was Sunday, and there was a feeling of quietness, a silence as though nature were at rest) [2, 123]; c) повір’я – (Do not speak unless you can improve the silence); d) ритуали – (молчание обязан соблюдать человек, впервые весной выехавший в поле сеять; женщина, замешивающая тесто для обрядовых хлебов к какому-нибудь большому празднику).

У словнику Oxford Advanced Learner's Dictionary концепту silence надається наступне пояснення: Silence (n) – 1) quiet; a complete lack of noise or sound, напр.: Their footsteps echoed in the silence; 2) a situation when nobody is speaking; an embarrassed, a moment's stunned silence, напр.: I got used to his long silences; 3) a situation in which somebody refuses to talk about something or to answer questions, напр.: She broke her public silence in a TV interview; 4) a situation in which people do not communicate with each other by letter or telephone, напр.: The phone call came after months of silence. Silence (v) to make somebody/ something stops speaking or making a noise, напр.: She silenced him with a glare. Silent (adj.) not speaking; to remain/stay/keep silent, напр.: They huddled together in silent groups. Silently (adv.) without speaking, напр.: They marched silently through the streets.

Феномен мовчання у англійському художньому дискурсі позначає ментальні процеси, як лексично (silent, silence, pause, quiet, quietness, stop, stillness, ets,.) так і графічно, за допомогою пунктуаційних знаків (тире, три крапки, крапка). Напр.: 1) And if I can ever be of help again, at any future time, long after the memory of my presumption and my folly is forgotten …. 2) "If it does happen," she began faintly, "if I am ―". [2, 46]. 3) Nothing. Silence. [2, 132]. Полілексемні вербалізатори комунікативного мовчання вказують на його витоки та тривалість [1, 3]. При перекладі лексем на позначення силенціального ефекту використовуються синонімічні одиниці. Напр., англійський варіант silence може бути представлений в укр. мові, як мовчання, тиша, безшумність, забуття, безмовя; а в рос. мові, як молчание, спокойствие, тишина, безмолвие.

У художніх творах можна також побачити репрезентацію даного концепту за допомогою сталих виразів, синтагм, прислів’їв. Напр.: Quiet as a mouse. Noiseless as fear in a wilderness. Beware of a silent dog and still waters [2, 312].

При перекладах англомовної поезії автор може використовувати для передачі концепту "silence" різні номінації, часто застосовують таку трансформацію, як заміна однієї частини мови іншою для збереження римування. Пор.: англ. On a lone winter evening, when the frost/ Has wrought a silence, from the stove there shrills…; рос. Пускай мороз молчанием сковзал/ Досуг наш зимний, и унылы лица, – / За печкою трещит сверчок, бахвал,…[3].

Основними засобами авторського опису мовчання є також слова та словосполучення, типу: an awkward pause, after a long pause, after some hesitation, a dumb goodwill, didn't respond, didn't answer, very still тощо.

Можемо зазначити, що даний концепт вербалізується за допомогою лексичних одиниць, таких як: quick and silent, sudden silence, in brooding silence, etc., а також графічних: тире, три крапки, крапка. В перекладі використовуються такі лексичні номінації: тиша, безшумність, забуття, безмов’я, які мають відповідати за еквівалентність та адекватність перекладу, задля збереження смислу першотвору.




  1. Анохіна Т. О. Семантизація категорії мовчання в англомовному художньому дискурci. – Вінниця, – 2008. – 160с.

  2. Keen, Tom and Haynes, Brian. Spy ship. – New York: A Dell/ Emerald Book, p.384.

  3. John Keats. Sonnet on the Grasshopper and Cricket. – Режим доступу: http://kudryavitsky.narod.ru/englpoetry.html


ТАКТИКИ АРГУМЕНТАЦІЇ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ЗМІ (НА МАТЕРІАЛІ ПРЕСИ НІМЕЧЧИНИ)

Сідліченко О. С.

(Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка)

Науковий керівник – д-р філол. наук, професор Школяренко В. І.

Із розвитком засобів масової інформації політика як важлива сфера життя суспільства теж стає медіалізованою. Мова використовується як засіб самореклами та важливий канал впливу на свідомість людей. Це викликає інтерес сучасної лінгвістики до аналізу стратегій та тактик аргументації, які використовуються політичними діячами у їх промовах.

Тактика аргументації в політичному дискурсі ЗМІ – це певні аргументативні кроки у межах мовленнєвої поведінки політика, які зумовлені конкретною ситуацією і які передбачають такий вибір та комбінацію вербальних та невербальних засобів, які дали б змогу досягти політику головної мети дискурсу - викликати симпатію до власної мовної особистості та залучитися підтримкою аудиторії.

Ми виділили такі тактики, які найчастіше використовуються політиками у періодичних виданнях Німеччини. До них відносяться:



  1. наведення статистичних даних як одного із логічних аргументів.

Апеляція до кількісних, статистичних даних є сильним аргументом і дієвим механізмом при сприйнятті аудиторією. "Die stromintensive Industrie braucht keine weiteren Erleichterungen", sagte Bundestagsfraktionsvize Bärbel Höhn der "Welt". Der Strompreis sei "bei den besonders stromintensiven Unternehmen in den letzten drei Jahren um rund 30 Prozent gefallen", sodass gegenwärtig "Stahlunternehmen rund 5 Cent pro Kilowattstunde brutto zahlen" würden. Hingegen komme, so Höhn, "ein privater Haushalt auf mehr als 27 Cent"[1].

  1. апеляцію до авторитета, що скоріше має психологічну основу.

Посилаючись на політичних лідерів, які заслужили у народу любов і повагу, представники влади тим самим роблять акцент на підтримці власного політичного курсу авторитетними політиками, наголошують на правильності вибору цього курсу. Seehofer skizziert in dem Gespräch auch seine Vorstellung von den Wahlkämpfen in diesem Jahr. "Als CSU-Chef möchte ich der Kanzlerin vorschlagen, dass wir uns sehr klar vom politischen Gegner abgrenzen", sagt der CSU-Chef. Gegner seien eindeutig SPD und Grüne.[1]

  1. опору на наперед істинні судження: закони, документи, нормативні акти, аксіоми, прислів’я, приказки, крилаті вислови і т.д. Neu regeln will die SPD dem Bericht nach auch die Maklergebühren. "Künftig muss bei der Inanspruchnahme von Maklern der Grundsatz gelten, der sonst überall in der Marktwirtschaft gilt: Wer bestellt, der bezahlt", heißt es der Nachrichtenseite zufolge. "Es kann nicht sein, dass Wohnungseigentümer und Makler ein Geschäft zu Lasten Dritter, nämlich der wohnungssuchenden Mieter, machen."[3]

  2. обіцянки запропонувати готове рішення конкретних питань.

Часто політики у своїх виступах, які потім афішуються у пресі, говорячи про ту чи іншу проблему, обіцяють показати шляхи її вирішення або намагаються запропонувати готове рішення. Eine Gehaltserhöhung für ganz andere Lohngruppen strebt Peer Steinbrück im Falle eines Sieges bei der Bundestagswahl an: "Wenn wir die Wahl gewinnen, dann wird die Einführung des flächendeckenden gesetzlichen Mindestlohnes zu den ersten Maßnahmen unseres 100-Tage-Programms gehören", sagte er dem Tagesspiegel. [2]

  1. риторичні запитання.

Риторичні запитання реалізують контактновстановлюючу функцію та функцію персоніфікації; за допомогою цієї тактики політик акцентує увагу на важливих положеннях. Gedankenspielen über schwarz-grüne Optionen nach der Bundestagswahl erteilte Trittin eine Absage. Es sei Kanzlerin Angela Merkel (CDU), die einen Ausbaustopp für erneuerbare Energien lanciert habe, die einen gesetzlichen Mindestlohn blockiere, eine gerechtere Besteuerung von Normalverdienern verhindere. Trittin sagte: "Glauben Sie im Ernst, dass man im Oktober mit der CSU das Betreuungsgeld wieder abschaffen kann?" Dies sei "absurd"’[2]

Таким чином, визначення специфічних мовних тактик, які використовуються німецькими політиками в аналітичних газетних статтях унеможливлює дослідження системи аргументації на більш глибинному рівні. Перспективою подальшого дослідження можуть стати студіювання аргументації в політичному дискурсі ЗМІ (преси) на синтаксичному та граматичному рівнях.




  1. Süddeutsche Zeitung [Електронний ресурс]. – Режим доступа :

http://www.sueddeutsche.de/

  1. Die Zeit [Електронний ресурс]. – Режим доступа:

http://www.zeit.de/index

  1. Die Welt [Електронний ресурс]. – Режим доступа :

http://www.welt.de/
Способи передачі категорії оцінки на різних мовних рівнях на прикладі англійських

текстів- відгуків

Ставничий І. В.

(Сумський державний універстет)

Науковий керівник – канд. філол. наук, ст. викладач Чуланова Г.В.

Пізнаючи світ і взаємозв’язок реального світу в практичній діяльності, людина не просто відбиває явища дійсності та їх ознаки і якості, а й одночасно відображає своє ставлення до реальної дійсності, причому ставлення людини до предметів, явищ обумовлене конкретним історичним станом практики. Тим самим цінність і система цінностей, що детермінують ставлення людини до моральних, естетичних сфер життя суспільства, не є чимось постійним, константним, вони розвиваються разом із суспільством і змінюються разом із ним.

У пошуках загального критерію для оцінки книг і їх поділу на ”гарні” й “погані” необхідно досліджувати не стільки самі книги, скільки ставлення до них читача. Кожен читач знає, що хороша книга не міф, вона дійсно існує. Для будь-якого читача такою книгою буде та, яка подобається саме йому.

Таким чином, “скільки смаків, стільки й хороших книг, і питання щодо книжкової оцінки ставиться виключно суб’єктивно. А оскільки про смаки не сперечаються, то доводиться те саме сказати і про книжкові оцінки”. Різні книги притягують до себе різну кількість вихваляючих їх голосів, але, по суті, справа не у кількості голосів, а в тому факті, що не якість самої книги примушує вважати її гарною, а – ставлення до неї публіки, що її читає.

Емоції становлять невід’ємну частину людського існування та відіграють значну роль у житті людей. Емоції (фр. émotion від лат. emovere “збуджувати, хвилювати”) – одна з форм відображення світу, що означає душевні переживання, хвилювання, почуття; “специфічна, своєрідна форма когніції, відображення та оцінки дійсності, що оточує людину”.

Емоційна лексика в цілому вивчена ще дуже мало, хоча безсумнівно представляє великий інтерес, оскільки помічено, що слова якісної оцінки надзвичайно неміцні і схильні до змін як за формою, так і за значенням, на протязі своєї історії вони піддаються багаторазовим переосмисленням.

Емоції створюють первинне враження оцінного повідомлення, тому текст оцінного повідомлення має бути яскравим, лаконічним та емоційно забарвленим. Якщо людина не знаходить для себе нічого цікавого, емоційно забарвленого, то у неї може і не виникнути бажання прочитати ту чи іншу книгу. З метою створення таких текстів критики використовують найрізноманітніші виразні засоби мови.

У сучасному мовознавстві до оцінних традиційно відносять тексти, насичені оцінними мовними одиницями (основи цієї теорії булі закладені в працях Н. Д. Арутюнової, О. Л. Бєссонової, О. М. Вольф, В. М. Телії). Їх маркерами є оцінна лексика – слова, що мають оцінну семантику, зумовлену психологічними чинниками, і можуть набувати позитивного або негативного значення в процесі свого функціонування.

Для вираження оцінки в системі мови існує цілий пласт лексики. Основна роль належить словам-оцінкам, що подаються різними частинами мови: прикметниками, прислівниками, іменниками, дієсловами, вигуками.

У мові оцінна лексикa не існує ізольовано – вона заповнює синтаксичні конструкції. Й оскільки емоційний вплив у мові набирає форми не лише лексичних, а й синтаксичних засобів мови, то синтаксичний рівень має великий потенціал для вираження оцінних відтінків мови. “Під емоційним синтаксисом потрібно розуміти особливі структурні утворення, метою яких є передача не стільки основного змісту повідомлення, скільки суб’єктивно-оцінного, емоційно забарвленого ставлення того, хто говорить, до предмета думки”.

Категорії оцінки без емоційності не буває, а розмежування їх практично неможливе. Проте важливо й інше: оцінка необов’язково поєднується з емоційністю. “Категорії “емоційність” та “оцінка” є співвідносними, а головна відмінність між ними полягає у такому: якщо основною функцією емоційності є чуттєва оцінка об’єктів позамовної дійсності, то оцінка – це цілеспрямований вплив на слухача з точки зору вражаючої сили висловлювання, виразності, його естетичної характеризації. Таким чином, оцінка – це категорія, орієнтована на адресата, тобто така, що має прагматичне значення”.

Виходячи з визначень оцінки мови, що наводяться різними дослідниками, можна визначити цю категорію як таку сукупність ознак мовних одиниць, а також цілого тексту, завдяки яким адресант виражає своє суб’єктивне ставлення до змісту або адресата мови.




  1. Вольф Е. М. Варьирование в оценочных структурах / Е. М. Вольф // Семантическое и формальное варьирование. –– М. : Наука, 2000. –– С. 273–294.

  2. Гусарева Н. В., Пяткина И. В. «Лексические средства выражения субъективной модальности и контекст». – Ленинград, 1990. – Вопросы английской контекстологии. – Выпуск 3, Отв. редактор Кащева М. А.

  3. Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту: навч. посіб./Т. А. Єщенко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 264 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка