Мова як функціональна система в антропоцентричній картині світу



Сторінка5/10
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Матеріалізація категорії негації

Гема М. Л.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник − д-р філол. наук, професор Швачко С. О.

Дослідження мовних універсалій належить до приорітетних напрямів сучасної лінгвістики. Категорія негації, серед інших універсалій, вирізняється особливим статусом у багатьох галузях людського знання — філософіі, логіці, мовознавстві, психології тобто має міждисциплінарний, загальнонауковий характер. Результати дослідження розглядаються на матеріалі корпусу 128 одиниць, вилучених із англомовного художнього дискурсу.

Негація реалізується різними способами: експліцитно, за допомогою спеціалізованих морфологічних маркерів вираження заперечення, імпліцитно-вербально, в складі неспеціалізованих для вираження заперечення лексичних одиниць, пресупозитивно, а також невербально, через відповідну жестикуляцію, міміку, візуальний контакт, моторику голови й тіла, паралінгвальні засоби [1, 31].

Негація в мові може реалізовуватися на лексико-семантичному рівні, не отримуючи експліцитного вираження за допомогою заперечних маркерів, а будучи компонентом значення слова: fail, lack, deny, hate, doubt, absent, hardly, scarcely. Напр.: Most people have hardly any smile at all, or a lousy one [6, 63]. Імпліцитне заперечення є змістовою мовною категорією. Виявлення імпліцитного заперечення можливо при аналізі семантики комунікативної одиниці. Особливість імпліцитного заперечення полягає в асиметрії, тобто у невідповідності плану змісту й плану вираження, а також у відсутності формально-граматичних показників [2, 21]. Лексичний рівень представлений 27% (34 прикладами) у загальному корпусі засобів негації.

До способів матеріалізації негації на граматичному рівні належать: афіксація, заперечні займенники, прислівники, заперечні конструкції та ін. Граматичну парадигму негації складають такі заперечні оператори, як: not, no, neither, nor, never, nowhere, nobody, no one, none, nothing [3, 159], найпоширенішим із яких є заперечна частка not. Заперечні префікси є іншим поширеним негативним маркером. Граматичний рівень нараховує 55 % (71 приклад) загального корпусу.

Префікси un- та dis- представлені відповідно 21 % та 20 % від загальної кількості заперечних маркерів, префікс im- – 10 %, non- – 9%, in- – 6%, de- – 4%, суфікс less- –11%. Напр.: An unexpected, a singularly noncombatant, note came into Mrs. Glass's voice [4, 105]. Префікси il-, ir-, mis- позначені найнижчою частотністю – 1% кожен. Напр.: At one of the bookcases, he gave a misaligned book an orderly little push with his thumb [4, 137].

16 % від загальної кількості експліцитних маркерів негації на граматичному рівні нараховує денумератив none.

Ефективним еквівалентом негації у діалогічному мовленні є повторення висловлювання мовця (або тієї частини, що викликає негативну реакцію). Напр.: Ah, God, what's the use of talking? [4, 204]. "You are without a doubt the most tactless person I've ever known in my life." "Tactless! Never. Outspoken, yes. High-spirited, yes. Mettlesome. Sanguine, perhaps, to a fault [4, 160].

Повтори та питально-заперечні речення (7 % корпусу) не містять формальних лексико-граматичних сигналів негативного значення, однак в контексті ситуації вони ідентифікуються мовцями як заперечні. В англійській мові, що є мононегативною, подвійна негоція є стилістично маркованою: I didn't see hardly anybody on the street [6, 36]. За допомогою мейозиса та літоти акцентується емоційність висловлювання: She's not little enough any more to go stark staring mad in the toy department [6, 222].

Найпоширенішою формою мейозиса в англійській мові є подвійна негація типу not un- , not in-. Напр.: The general theme of our messages usually ran to excessively strong admonitions and, not infrequently, undisguised threats [5, 45]. Стилістичні прийоми налічують 11% (14 прикладів) від загального корпусу засобів негації.

Категорія негації реалізується на усіх мовних рівнях, на кожному з яких вона знаходить специфічні засоби вираження.


  1. Паславська А. Й. Заперечення та сфери його дії: семантика, синтактика, прагматика, просодика : [автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філолог. наук: спец. 10.02.15] / А. Й. Паславська. – К., 2006. 35 с

  2. Степанова Т. В. Категория отрицания в морфемной структуре слова : на материале диалектной речи : [автореферат канд. фил. наук] / Т. В. Степанова.– Великий Новгород: Прогресс, 2008. – 25 с.

  3. Biber D., Johansson S., Leech G., Conrad S. and Finegan E. Longman Grammar of Spoken and Written English. London: Longman, 1999. – 356 p.

  4. Salinger J. D. Franny and Zooey. Moscow: Progress Publishers; 1991. – 208 p.

  5. Salinger J. D. Raise High the Roof Beam, Carpenters. Seymour. Moscow: Progress Publishers; 1982. – 160 p.

  6. 6. Salinger J. D. The Catcher in the Rye / J. D. Salinger. Харків: Ранок-НТ, 2002. 240 p.


КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ЛЕКСЕМИ “ONE”

(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ)

Грінченко А. І.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – д-р філол. наук, професор Швачко С. О.

Мова – це знакова система, яка з'явилась задля задоволення потреб людини. Мова включає систему метазнаків та є результатом когнітивного процесу людини. Суспільство постійно динамічно розвивається і в зв’язку з цим з'являється потреба в нових словах. Мова задовольняє цю потребу за допомогою включення в свою систему запозичень, а також завдяки девіаційному розвитку слів. В процесі еволюції мови слова втрачають свої первинні значення, набувають нових, вторинних, семантично спустошуються, генерують забуті значення та неологізми [1, 12].

Слова у мові творяться не хаотично та безсистемно, а за притаманними їм моделями, нормами та лінгвістичними традиціями. Основу денумеративів складають числівники, поверхнева та глибинна структура яких може змінюватися, модифікуватися, що сприяє ефективності вербокреації, появі нових слів. В умовах оточуючого контексту числівники модифікують синтаксичну, прагматичну, морфологічну, епідигматичну функції. У ході мовної еволюції частиномовне семантичне навантаження денумеративів постійно змінюється, що зумовлено їх парадигматичним буттям та семою числа, яка була закладена в них спочатку [2, 198].

У словниках лексема one експлікується алонімами типу англ. only, individual, unique, united, specified, сertain, indefinite, identical, equal. Вихідною у лексемі one була сема виокремлення одного предмету, що було необхідним для лічби та виміру денотатів. Потім до вже існуючої семи додалася ще сема винятковості. Розрізняють позитивну конотацію (унікальність) (The time allotted for the tributes to say goodbye to their loved ones [3, 74]) та негативну конотацію (недостатність) (Only one is still alive [3, 64]). Найближчими елементами тлумачення лексеми one в словниках виступає лексема single (самотній, поодинокий, одинарний) з конотативним компонентом відчуження, самотності і її стилістично нейтральним синонімом individual (окремий). Лексема o може бути іменником, прикметником, займенником або входити до ідіоматичного сполучення [2, 199].

Окремість, відокремлення одних об’єктів від інших, дискретизація дійсності є необхідними як для лічби об’єктів, так і для їх сприймання, визначення індивідуальних властивостей, характеристик в опозиції з іншими об’єктами. Для протиставлення одного референта із групи йому подібних використовується конструкція “one of...”, напр.: англ. – It will be less obvious if I send one of my acquaintances [4, 46]. В даному випадку лексема one не позначає певну особу чи групу осіб, але правостороння означувана група обмежує коло можливих варіантів, тобто one частково втрачає неозначеність.

Всім денумеральним конструюванням, в тому числі і денумеративу one, притаманні «сім чудес» їх буття (становлення та функціонування): генетична синкретичність (предметність + нумеральність), термінологічність, детермінологічність, фразеологізація, поліфункціональність (позначення точної, приблизної, невизначеної кількості), семантичне спустошення та словотвірний потенціал. У денумеральних конструюваннях виникають сплески минулої числової предметності, що свідчить про їх когнітивну пам’ять [2, 199].

Числівник one та неозначений артикль a (an) є етимологічними дублетами. Обидві лексеми позначають одиничність, виключність та опозицію предметів у множині. Генетичні образи лексеми one простежуються у древніх формах мов індоєвропейської сім’ї. У грецькій мові oinos етимологізує значення «одне очко». Ця форма має свої паралелі у лат. unus, гот. аins, нім. ein, слав. инь. У санскриті еna семантизує займенникове значення "вона". Сучасні лінгвісти зазначають у своїх працях, що двоїна та її маркери були передвісниками одиничності: двоїна створила основу для виникнення одиничності [5, 5]. Не дивлячись на те, що двоїна генерувала однину, лексема one є високочастотною як у вільних, так і у стабільних словосполученнях, напр. англ. one student, one revolution; one and all, one-horse (carriage), once-removed (brother) [2, 200].

Лексема оne зустрічається у фразеологічних словосполученнях. Семантичне наповнення зазначеної лексеми визначається фразеологічним контекстом, напр.: англ. one too many «зайвий», one of these days «незабаром», one and all «всі разом і кожен зокрема», one-horse «невеличкий, незначний, невеликий». Похідні від числівника one зберігають квантитативний шарм та отримують нові квалітативні ознаки. Існують випадки повної втрати квантитативного значення (деквантифікація), появи семантичного спустошення (десемантизація), що притаманне, зокрема, стабільним фразеологічним одиницям [2, 200]

Як замінники попередніх слів, лексеми one – ones мають різну числову представленість, що ілюструє собою певну семантичну девіацію. Ці денумеративні конструювання були утворені в результаті процесу конверсії і синкретично вони продовжують представляти нумеральність та предметність. Виконуючи функцію замінника попередньо вжитого слова, денумератив one вбирає в себе всі функції слова, яке заміняється, повторює його контекстуальну сполучуваність та позицію в реченні.

Слово-замінник one має свої характерні граматичні та лексичні особливості і функції: вживається тільки з обчислюваними іменниками; застосовується як у відношенні до живих предметів, так і у відношенні до неживих; може замінювати іменник у множині, при цьому використовується форма ones; може вживатися замість іменника, який має означення (частіш за все виражене прикметником); форма множини ones у сполученні з прикметником може позначати всіх людей, що характеризуються цим прикметником; може вживатися після порядкових числівників та слів the last, the next [6, 114].

Слово-замінник one виконує в реченні функції підмета, іменної частини присудка або додатка [6, 117], напр.: Inside the box were four gray puppies, one of which hopped up on its hind legs to peer over the side at her (підмет) [7, 25]. There wasn’t a chance she’d fit in with people around here who had money, at least the ones he knew (додаток) [7, 40]. Nowadays, they were the ones who stole the booze, the ones who beat the bold guy unconscious at the airport before taking his wallet, the ones who painted the swastikas on the synagogue (іменний присудок) [7, 41].

На основі проаналізованих нами 1400 денумеративів у художньому дискурсі встановлено, що як повнозначне слово денумератив one був вжитий як іменник 95 разів, 44 рази як займенник (слова-замінники). Загалом лексема one реалізувалась 139 разів, що у загальному корпусі денумеративів складає приблизно 10%. Лексема one займає важливе місце у мовній системі і позначена високою частотністю вживання, семантичною гнучкістю та поліфункціональністю.




  1. Кочерган М . П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 2006. – 368 с.

  2. Швачко С. О. Словотворчі тенденції квантитативних одиниць: лінгвокогнітивні аспекти / С. О. Швачко //Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. 2012. № 23(248). С. 197201.

  3. Suzanne Collins "The Hunger Games". – United States, Scholastic, 2008. – 384 p

  4. Ann Elizabeth Cree "The Dukes's Mistress". – Great Britain: Mills & Boon, 2002. – 299 p.

  5. Есперсен О. Философия грамматики / О. Есперсен. – М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1958. – 332 с.

  6. Михельсон Т. Н., Практический курс граматики английского языка / Т. Н. Михельсон, Н. В. Успенская. – СПб. : Специальная литература, 1995. – 256 с.

  7. Sparks Nicholas. The Last Song. – London: Sphere, 2010. – 390 p.


Інтеракція стратегій та тактик у політичному дискурсі

Громак М. В.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – викладач Попова О. В.

Призначення політичного дискурсу полягає в тому, щоб вселити адресатам – громадянам спільноти – необхідність «політично правильних» дій або оцінок. Інакше кажучи, мета політичного дискурсу – не описати, а переконати, пробудивши в адресатові наміри, дати підгрунтя для переконання і спонукати до дії.

Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися відповідно до існуючих традицій і отримали перевірку досвідом [1]. Дослідженням політичного дискурсу присвячено роботи: Бацевича Ф. С., Дейка Т. А., Демьякова В. З., Шейгал О. І. та інших вчених.

Мовне маніпулювання політичною свідомістю у політичному дискурсі здійснюється за допомогою словесної імплікації за рахунок ідеологічності, оцінювання, модальності, рухомості семантики та прагматики слова, варіативності денотативних та конотативних значень одних і тих же мовних знаків під впливом соціальних, культурних та інших факторів.

Обраний комунікантами спосіб спілкування є результатом впливу таких конструюючих ознак політичного дискурсу, як агональність, наявність сторін, що протистоять, та присутність адресата-спостерігача, у наслідок чого виникає потреба вибору стратегій, які дозволяють з одного боку принизити статус опонента, представити його як незначного політика, який є недостойним уваги електорату, а з іншого боку, підвищити власну значущість, привернути виборців на свою сторону. При цьому спостерігаємо інтеракцію та взаємозамінюваність стратегій і тактик. Якщо комунікативна стратегія – це планування у максимально узагальненому вигляді, а комунікативна тактика – це конкретні способи реалізації стратегії [2], то реалізуючи стратегію самопрезентації, наприклад, можна задіяти тактику критики, делегітимізації та дискредитації політичного опонента.

I don’t think from my perspective that I want America to be engaged in spending that much money on still a scientific theory that has not been proven and from my perspective is more and more being put into question [3].

У даному прикладі недоцільно говорити про стратегії дискредитації чи делегітимізації опонента, адже критика діючої влади з вуст претендента на посаду Президента США Ріка Перрі (be engaged in spending that much money on still a scientific theory that has not been proven) реалізується як конкретна лінія поведінки для досягнення головної мети – представлення себе та своїх бачень і уподобань (I dont think from my perspective that I want), тобто для реалізації стратегії самопрезентації. Вербалізація теми висловлювання за допомогою дейксиса I, за рахунок чого у адресата виникають ментальні асоціації саме з образом Ріка Перрі як автора слів та учасника передвиборчих перегонів, програмує когніцію реципієнта на подальше повернення та порівняння рематичного матеріалу з вже сформованим тематичним. Таким чином, образ адресанта в свідомості реципієнта набуває первинного значення, а нова інформація, яка надходить потому, буде представляти собою подальше уточнююче та оздоблююче нашарування. Тому, цілком правомірним є твердження про реалізацію саме стратегії самопрезентації у даному прикладі, коли, маніпулюючи фактами та критикуючи опонентів, Ріку Перрі вдається показати себе у кращому світлі, наголошуючи на своєму потенціалі в рамках політичної кар’єри.

Таким чином, комплекс стратегій та тактик політичного дискурсу представляє собою неподільне ціле, де адресант, керуючи власною прагматичною, когнітивною базою, ситуативними факторами екстралінгвістичного порядку, вдається, до міни тактик, що в результаті виформовують субституцію, взаємозаміщення комплексу використаних стратегій та тактик.


  1. Діденко М. О. Політичний виступ як тип тексту (на матеріалі виступів англійських політичних діячів кінця 20 століття) : дис. ... канд. філол. наук. – Одеса, 2001. – 214 с.

  2. Паршина О. Н. Стратегии и тактики речевого поведения современной политической элиты России : дис… доктора филол. наук : 10.02.01 / Паршина Ольга Николаевна. – Саратов, 2005. – 325 с.

  3. Page of Rick Perry [Electronic resource]. – Access : http://www.rickperry.org/


мЕМИ ТА ТРОЛЛІНГ у сучасному комп’ютерному дискурсі

Король А. П.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник канд. філол. наук, доцент Косенко Ю. В.

Сучасний світ живе по своїм законам і у ньому важливу роль відіграють нові технології. Це питання є актуальним тому, що не існує більш сучасної речі ніж Інтернет (об‘єкт дослідження). Він допомагає нам у торгівлі, навчанні, розвагах. Але найважливіше – це його соціальна функція, бо він надає змогу спілкуватися з іншими людьми. Одразу ж виникають свої правила, мови, традиції, правила спілкування у всесвітній мережі. Предметом нашого дослідження є вивчення вербальних і невербальних особливостей у сучасному комп‘ютерному дискурсі.

Взагалі культура спілкування в Інтернеті, як частина комп’ютерного дискурсу, вимагає певних навичок та знань. Як і будь-яке інше, мережеве спілкування не витримує грубощів і агресії. Але у той самий час мережа дає нам свободу, бо зазвичай особа мовця залишається інкогніто.

Вербаліка і невербаліка тісно сплелись навіть у мережі. Люди навчились поєднувати ці два види комунікації задля кращої передачі та сприйняття своїх емоцій. Основою невербаліки в Інтернеті можна поправу вважати спеціальні символи (набір певних графічних знаків), а згодом і малюнки – «смайли» або «смайлики».

Невербаліка була необхідною через неможливість точної передачі відчуттів. Поступова зміна сутності Інтернету та його технічних можливостей мала вплив і на види спілкування у ньому. З часом мережа стала «дзеркалом» світу і суспільства в цілому. Певні події завжди знаходили своє відбиття у ній і ставали темою обговорення тисяч, а то й мільйонів користувачів.

З плином часу Інтернет створив таке явище як «Інтернет меми», тобто зображення або фраза, що дуже стійко закарбувались у свідомості людей. Вони не завжди повинні бути вигаданими. Велика кількість цих «мемів» базується на реальному житті, суспільстві, культурі.

У мережі існує велика кількість англомовних «мемів», що дає змогу вважати, що саме англомовні користувачі дали початок цьому явищу. «Меми» можуть розділятися на зображення (певні фото, кадри з кіно та мультфільмів) та зображеннями з написами для покращеного сприйняття. Чудовий приклад – Слоупок. При зображенні лише цього героя з відомого мультфільму людина розуміє, що мовець має на увазі певну особу або щось інше, що працює або реагує з затримкою.

Великий вплив має і слов’яно-мовна частина Інтернету. Вона теж створила велику кількість аспектів «правильного» спілкування у мережі. Здебільшого тут не є суворими правила загальної граматики, орфографії, а отже не прийнято ображатися на такі помилки та виправляти співрозмовника. Хоча і цим правилом дуже часто нехтують.

Рунет створив велику кількість «мемів», але вони більше схильні до розважання інших користувачів, маючи іронічний, а іноді і саркастичний характер. Також помітне і явище переходу невербального виду спілкування у вербальне шляхом використання усе тих же «мемів». Найпопулярніші з них мають тенденцію переходити у живе спілкування і ставати надбанням покоління.

Одним з найкращих прикладів переходу з невербальної у вербальну форму є напис «146%». Він з’явився після парламентських виборів у Російській Федерації через помилку на одному з телеканалів. При виведенні результатів на екран монітора у студії помилились у підрахунку відсотків голосів і їх сума складала 146%. Це одразу було помічено рунетом і надовго відбилось у пам’яті користувачів. Тепер вислів «довірся мені на усі 146%» або «не хвилюйся, інформація 146%» означає, що мовець може казати не правду чи намагатися пошити вас у дурні.

Інтернет створив і неприємне вербальне явище як «троллінг», що є формою агресивного спілкування і поведінки у мережі. Здебільшого він спрямований на висміювання та провокування інших користувачів задля втіхи мовця.

Важливим аспектом для розуміння тих мовних кодів, що існують в мережі іноді треба бути досить ерудованою особою, бо у противному випадку вербальний чи невербальний зворот втрачає свою роль у повідомленні мовця.

Вивчення спілкування у мережі Інтернет як окремого аспекту культури є дуже важливим, бо з кожним роком люди все більше і більше проводять часу у ньому. З кожним днем кількість користувачів невпинно зростає, а отже зростає можливість створення нових аспектів комп’ютерного дискурсу. Кожна людина здатна на привнесення частки свого сприйняття сучасного світу, яка має шанс стати надбанням цілого покоління. Світ і люди у ньому не перестають змінюватися, кожен день відбуваються події, що певним чином відбиваються у Інтернеті. Тому і спілкування у ньому постійно змінюється, отримуючи завжди щось нове або втрачаючи навіки.


Лексико-семантичні особливості евфемізмів у англомовному політичному дискурсі

(на матеріалі промов Барака Обами)

Кравець Л. С.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Таценко Н. В.

ХХІ століття – час політичних змін та переходу з одних політичних режимів у інші. Ці зміни, викликані рядом соціальних та культурних чинників, тягнуть за собою відповідні перетворення у мовній системі, яка не залишається сталою і пристосовується до тієї суспільно-політичної реальності, яка панує у середовищі використання певної мови.

Політичний дискурс – це сукупність смислів, когнітивних та ціннісних значень, що є основою політичної культури суспільства, охоплює всі форми комунікативної активності людини, її рефлексію щодо політичного світу та своєї ролі в ньому, а також культурні артефакти, реалізовані у функціональній політичній символіці [1, 104]. Це поняття також охоплює інституційні й неінституційні (особистісно орієнтовані) форми спілкування, в яких суб’єкт, адресат або зміст спілкування належать до сфери політики. Цьому дискурсу притаманні єдність і взаємодія тексту та контексту. Відмінність політичної комунікації від інших видів спілкування полягає у переважанні масових і групових клієнтів над індивідуальними.

Жодна політична комунікація, жоден виступ політичного діяча не відбувається без спроб завуалювати дійсність, прикрасити її за допомогою лексичних засобів та приховати неприємні факти. Керуючись метою політичного лідерства, політики вдаються до вживання лексичних одиниць, які завуальовують негативні суспільні явища і прикрашають реальність – евфемізмів.

Евфемізмом вважається як слово чи словосполучення, яке слугує для заміни некоректних висловлювань, так і сам процес заміщення грубих недоречних фраз альтернативними. Проте слід диференціювати евфемізми загальні та ті, що вживаються у політичному дискурсі.

Політичні евфемізми – це група евфемізмів, які використовуються в політичній комунікації для заміни слів або виразів, які вважаються табу на певному історичному етапі розвитку суспільства з метою уникнути прямої номінації всього, що може визвати негативну оцінку або образити почуття адресата політичної комунікації, а також цілеспрямовано вплинути на громадську думку  [2, 9]. Основна їх особливість полягає в тому, щоб вплинути в межах політичної комунікації на суспільну думку шляхом спотворення та пом’якшення певних явищ та фактів політичної дійсності.

Промови політичних діячів, звернені на зацікавлення виборців, завжди містять прийоми евфемізації, бо політик прагне уникати комунікативних невдач та промахів, щоб не створити у адресата відчуття дискомфорту.

Одним із таких політиків, які вдаються до вживання евфемізмів, є президент Сполучених Штатів Америки Барак Обама, тексти промов якого є типовим осередком для евфемізмів у сучасній лінгвістиці.

Більшість політичних евфемізмів Обами спрямовані на підкреслення багатонаціональності Америки, рівності всіх громадян незалежно від їхніх прибутків, соціального статусу, фізичних вад та недоліків, кольору шкіри та етнічної приналежності. Окрему групу складають евфемізми, спрямовані на приховування економічних та фінансових проблем та спроб подолати їх будь-якими можливими шляхами.

Отже, політика знаходить своє відображення у політичному дискурсі, який безпосередньо пов'язаний із застосуванням евфемізмів. Причини евфемізації політичних текстів – різні, проте мета – одна – заволодіння владою.




  1. Соціологічна енциклопедія / Укладач В. Г. Городяненко – К. : Академвидав, 2008. – 456 с.

  2. Миронина А. Ю. Политические эвфемизмы как средство реализации стратегии уклонения от истины в современном политическом дискурсе: (на материале публич. выступлений Б. Обамы) : автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 / А. Ю. Миронина. – Н. Новгород, 2012. – 19 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка