«Мова жестів» Аллана Піза як керівництво у засвоєнні навичок спілкування мовою рухів тіла



Скачати 66.77 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір66.77 Kb.
«Мова жестів» Аллана Піза як керівництво

у засвоєнні навичок спілкування мовою рухів тіла

Аллан Піз, визнаний знавець психології людського спілкування, з посиланням на Альберта Мейерабіана та професора Бердвіслла, зазначає, що словесне спілкування у бесіді займає менше, ніж 35%, а більше 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування. Більшість дослідників розділяють думку, що словесний (вербальний) канал використовується для передачі інформації, в той час як невербальний застосовується для «обговорення» міжособистісних стосунків, а в деяких випадках використовується замість словесних повідомлень. Невербальна комунікація являє собою складний процес взаємодії людей, у якому беруть участь і слова, і тон голосу, і жести, і пози, і рухи тіла, і розташування й дотримання дистанції між співрозмовниками. Дослідження доводять, що невербальні сигнали несуть у 5 разів більше інформації, ніж вербальні, і у випадку, якщо сигнали неконгруентні (слова та жести не співпадають), люди покладаються на невербальну інформацію, надаючи їй перевагу у порівнянні зі словесною, оскільки особливістю мови рухів тіла є те, що їх вияв зумовлений імпульсами нашої підсвідомості й відсутністю можливості підробити ці імпульси.

Аллан Піз зазначає, що багатьом людям важко визнати, що людина являється все ж таки біологічною істотою. Подібно до інших тварин, ми підкоряємося біологічним законам, які контролюють наші дії, реакції, «мову тіла» й жести. Дивно, що людина – тварина рідко усвідомлює те, що її пози, жести і рухи можуть протирічити тому, про що повідомляє її голос.

Знання і навички невербальної комунікації дають змогу розпізнавати свої власні невербальні сигнали та співрозмовника, краще розуміти себе та інших, допоможуть зробити кожну вашу зустріч з іншою людиною цікавим експериментом. Важко наслідувати й підробляти мову тіла упродовж тривалого періоду часу, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жести з метою успішного спілкування з іншими людьми й позбавитися жестів, що несуть негативне забарвлення! Це дозволить почуватися набагато затишніше серед людей і зробить вас більш привабливими для них.


Чесність і відкритість

Найкращий спосіб дізнатися, чи відвертий і чесний з тобою у даний момент співрозмовник, - це поспостерігати за положенням його долоней. Коли людина починає говорити відверто, вона зазвичай розкриває перед співрозмовником долоні повністю або частково. Коли дитина говорить неправду або щось приховує, вона ховає долоні за спиною. Аналогічно заховані долоні дорослої людини можуть підказати, що вона приховує правду. Можна підвищити свій кредит довіри, виробивши звичку у процесі спілкування з людьми тримати долоні відкритими. І навпаки, коли жест відкритих долоней стає звичним, зменшується кількість неправди у вашому мовленні. Цікаво відмітити, що більшість людей не можуть говорити неправду, якщо їх долоні відкриті. Ваші відкриті долоні також заохочують співрозмовника бути з вами довірливим та відвертим.


Сила долоні

Одним із найменш помітних і у той же час найбільш значимих невербальних сигналів є сигнал, який передає долоня людини. Якщо правильно використовувати силу долоні, то вона може додати людині більше авторитету.

Існує три основних командних жести долоні: положення долоні вгору, положення долоні донизу і положення вказівного пальця. Різницю між ними видно з наступного прикладу. Звернемося до кого-небудь з проханням підняти і переставити коробку на інше місце в кімнаті. При цьому використовуватимемо одні й ті ж самі слова, говоритимемо їх однаковим тоном і з однаковим виразом обличчя. Будемо міняти тільки положення долоні.

Положення відкритої долоні догори є довірливий, непогрожуючий жест. Людина, яку ми попросили пересунути коробку, не відчує ніякого тиску, і за умов субординації сприйме це як прохання з вашого боку.

Коли долоня повернута донизу (домінуюче положення долоні), у вашому жесті негайно з’явиться відтінок начальникування. У людини, якій ви адресували своє прохання, з’явиться відчуття, що вона отримала наказ, і може навіть виникнути почуття ворожості до вас, в залежності від ваших взаємостосунків. Якщо це ваш колега однакового з вами стану, то він може не виконати ваше прохання.

Жест «указівного пальця» (жест агресивного положення долоні) є одним з найбільш дратівливих, що використовує людина у процесі мовлення, особливо якщо він співпадає за змістом зі словами, що сказані. Якщо у вас є звичка вказувати пальцем, намагайтеся замінити цей жест, змінивши положення долоні догори або донизу, і ви побачите, що доб’єтеся більших успіхів у стосунках з іншими.



Руки у якості барєрів

Розміщуючи одну або обидві руки у себе на грудях, ми утворюємо бар’єр. В одному можна бути впевненим: якщо людина нервується чи приймає критичну або захисну позу, вона схрещує руки на грудях. Це є сигналом того, що вона відчуває небезпеку чи загрозу. Дослідження з приводу цього жесту дали цікаві результати. Дві групи студентів слухали одні й ті ж самі лекції одного лектора. Одних попросили сидіти під час лекцій розкутими і розслабленими, не закидати ногу за ногу і не схрещувати руки, а другу слухати лекції зі схрещеними, міцно стиснутими руками. Результати виявили, що друга група засвоїла на 38% інформації менше, ніж перша група. У другої групи думка про лекції й самого лектора була більш критичною. Багато людей стверджують, що у них звичка складати руки на грудях, оскільки це зручна поза. Будь – який жест буде зручним, якщо він відповідає вашому настрою, а саме: якщо у вас знервований, критично налаштований стан, цей жест буде здаватися дуже зручним для вашого настрою.

Пам’ятайте, що у процесі комунікації невербальна інформація, що поступає від людини, виявляє великий вплив на реципієнта. Можливо, вам і зручно сидіти зі схрещеними на грудях руками, напруженою спиною та витягнутою шиєю, але, як показали дослідження, це виявляє негативний вплив на співрозмовника.

Алан Піз засвідчує, що більшість людей займає цю позу тоді, коли вони не згодні з тим, що чують. Якщо під час бесіди віч-на- віч ви бачите, що співрозмовник схрестив руки на грудях, необхідно зробити висновок, що ви сказали щось, з чим ваш співрозмовник не погоджується. Незважаючи на те, що на словах він виражає згоду з вами. Справа в тім, що невербальні засоби спілкування не можуть «говорити» неправду, в той час як вербальні можуть. У цей момент ви повинні постаратися з’ясувати причину цього жесту і спонукати людину зайняти більш сприятливу позу. Пам’ятайте: доки людина триматиме схрещені на грудях руки, вона буде зберігати негативне налаштування. Напружений внутрішній стан змусив людину зайняти цю позу.

Простий, але ефективний спосіб змусити людину розімкнути руки – це дати їй у руки ручку, книгу, будь – який предмет, беручи який вона витягне руки вперед. Тим самим вона займе більш відкрите положення, і її ставлення зміниться. Можна також попросити людину нахилитися вперед, щоб краще роздивитися яку – небудь річ, внаслідок чого вона теж розімкне руки. Іншим корисним прийомом буде нахил уперед, зроблений з відкритими долонями, і питання: «Я бачу, що у вас є запитання. Що б ви хотіли запитати?». Або: «А що ви думаєте з цього приводу?»

Збирання неіснуючих ворсинок

Коли людина не згодна з думкою або ставленням інших людей, але не наважується висловити свою точку зору, вона виконує жести, які називаються жестами витіснення, тобто вони виявляються внаслідок стримання своєї думки. Збирання, общипування неіснуючих ворсинок з одягу є одним із таких жестів. Це найбільш популярний жест несхвалення, вірна ознака того, що людині не подобається все, про що йдеться, навіть якщо на словах вона практично з усім згодна. Повернувши до неї долоні, скажіть: «Як ви вважаєте?» або «Я бачу, що ви маєте якісь міркування з цього приводу. Поділіться, будь ласка». Якщо людина скаже, що згодна з вами, але продовжує общипувати ворсинки, ви можете прямо запитати у неї про думку, яку вона не наважується висловити.


Основні положення голови

Ч.Дарвін одним із перших помітив, що люди, як і тварини, нахиляють голову набік, коли вони стають чимось зацікавлені. Коли ви бачите, що люди схилили голову набік, а тіло уперед і спираються підборіддям на руку, - значить, ви добилися свого. Коли звертаються до вас, все, що необхідно зробити, - це нахилити голову набік і чач від часу кивати головою. Тим самим ви досягнете прихильності до вас з боку людини, яка говорить.

Якщо голова нахилена донизу, це говорить про те, ставлення дюдини негативне і навіть осудливе.
Жести агресивності та готовності до дії

Одним із найбільш характерних жестів, які людина використовує з метою передачі агресивного ставлення, є поза «руки на пояс». Деякі дослідники позначають цей жест як «готовність», що у деякому випадку правильно, але основне значення цього жесту – агресивність. Ця поза також називається стійкою «пробивали», маючи на увазі цілеспрямовану людину, яка займає таку позу у випадку, коли вона готова досягати своєї мети.


Жести, пов’язані з торканням різних частин обличчя

Розпізнання невербальних жестів, які сигналізують про неправду, є одним із найбільш важливих для спілкування умінь, якого можна навчитися у процесі спостереження за поведінкою людини. Які ж жести можуть вказати, що людина говорить неправду? Це жести, пов’язані з торканням до обличчя руками. Коли ми спостерігаємо або чуємо, як інші говорять неправду, або самі говоримо неправду, то робимо спробу закрити наш рот, вуха або очі руками. Це жести: «захист рота рукою», торкання носа, потирання повік, почухування й потирання вуха.

Почухування шиї свідчить про сумнів і невпевненість людини: « Я не впевнений, що я з вами згодний». Він особливо кидається в очі, коли суперечить вербальному мовленню: «Я дуже добре розумію, що ви відчуваєте».
Сукупність жестів

У своїй книзі «Мова жестів» Аллан Піз зазначає, що однією з найбільших помилок, яких можуть припуститися новачки у справі вивчення мови тіла, є намагання виділити один жест і розглядати його ізольовано від інших жестів та обставин. Автор підкреслює, що у природі жести не присутні в ізольованому вигляді, без сукупності інших жестів.


Список використаної літератури:



Аллан Пиз. Язык жестов. Перевод с

английского. Мн.: Парадокс, 1995. – 256с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка