Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності



Скачати 59.02 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір59.02 Kb.
Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності




► Шлях до ефективної організації процесу підвищення професійної компетентності вчителя лежить через розуміння мотивів його діяльності. Тільки розуміючи, що рухає людину, що стимулює її, які мотиви лежать в основі його дій, можна націлитися на розробку ефективної системи впливу на процес зростання професійної компетентності.

В умовах швидкого зростання інноваційних процесів, проникнення нововведень у практику шкіл все гострішою стає необхідність у компетентних вчителях, здатних на впровадження інноваційних процесів, на самостійну творчість.Але вирішення питання підвищення професійної компетентності так і залишиться нерозкритим, якщо не приділяти уваги мотиваційній стороні цього процесу.

Останнім часом в умовах зміни завдань сучасної освіти виникає необхідність по-новому розглянути специфіку мотиваційної сфери педагогічної діяльності. Зазначені зміни обумовлюють певні суперечності, які в свою чергу стають рушійними силами, а іноді — гальмами у стимулюванні вчителів до підвищення професійної компетентності. У ході процесу виниклі суперечності можна розподілити на кілька груп, а саме:

                         перша група — протиріччя між рівнем соціального забезпечення вчителя та професійними аспектами його діяльності;

                         друга група — протиріччя суб'єкта діяльності, які пов'язані з невідповідністю між соціально-освітньою ситуацією, яка швидко змінюється, і стилем діяльності педагога, який уже склався упродовж років;

                         третя група — протиріччя між творчою спрямованістю педагога й існуючими педагогічними канонами, нормативами, притаманними педагогічному колективу, органам управління, батькам.

Слід відзначити, що дослідницька група вчених (Т. П. Афанасьєва, І. А. Єлисєєва, В. С. Лазарева, Т. П. Пуденко) відзначають, що всі можливі варіанти поведінки педагогів можна звести до двох альтернативних. Кожна з них відрізняється від іншої домінуючою орієнтацією співробітників, а також значущістю для них таких факторів, як результат та витрати. Першу групу складають співробітники, які виважено розміряють свої витрати для досягнення необхідного результату, намагаючись при цьому запобігти значним витратам, виконуючи лише те, без чого неможливо обійтися (орієнтація на захищеність, матеріальну стабільність).

Другу групу складають співробітники, які орієнтовані на результат. Вони, як правило, роблять усе, що необхідно для досягнення цілей організації, тобто докладають стільки зусиль, скільки необхідно для досягнення мети (орієнтація на саморозвиток та самореалізацію), спрямовані на всебічне удосконалення своєї діяльності через підвищення рівня професійної компетентності.

Ця спрямованість зумовлюється загальною особливістю думок та почуттів, специфічних зацікавленостей і бажань, цілей та планів, які перемежаються з позитивним емоційним настроєм. Увесь цей складний комплекс, який можна означити як стабільну спрямованість на певний об'єкт, ми називаємо професійною спрямованістю особистості (самомотивацією). Вона являє собою центральну ланку в структурі особистості педагога.

 

► Під мотивами зазвичай розуміють усвідомлені потреби, активні рушійні сили, що визначають нашу поведінку. Не можна зрозуміти людину, не розібравшись у провідних мотивах її поведінки (не випадково в латинській мові дієслово тоvere означає «надати руху», «штовхати», а у французькій — тоtive означає «спонукати»).



Перші дослідження у цьому напрямку були проведені Е. Майо та іншими психологами й соціологами в США. Результат звівся до відомої формули: кожному з нас подобається відчувати свою значущість; потреба щось значити, бути значущим закладена в будь-якій людині, її можна розглядати як потребу професійного зростання, удосконалення компетентності .

Найвідоміший фахівець сучасності з мотивації А. Маслоу говорить про піраміду мотивів, розрізняючи у ній кілька рівнів. Крім первинних потреб у задоволенні природних інстинктів, прагнення безпеки, захищеності, існують і соціальні потреби. Мотиви, пов'язані із заробітком, завжди відігравали і відіграють зараз важливу роль у будь-якого виду організаціях. Але як тільки людина досягає певного матеріального рівня і почуває себе захищеною, ці мотиви поступаються місцем наступним рівням.

Наступні мотиваційні ступені — відчуття своєї причетності до організації, знаходження визначення, престиж. І, нарешті, вищий мотив у піраміді — самореалізація, тобто прагнення реалізувати і розкрити себе якомога повніше у своїй роботі, у результатах своєї діяльності.

Піраміда мотивів за Маслоу:



1.                      Фізіологічні потреби (в їжі, житлі, продовженні роду)

2.                      Безпека існування

3.                      Соціальні потреби (належність до колективу, спілкування, увага до себе, піклування про інших)

4.                      Престижні потреби (авторитет з боку інших, службовий статус, відчуття власної гідності, самоповага)

5.                      Потреби самовираження (в повному використанні і реалізації свої можливостей у досягненні цілей та особистому рості)

Для з'ясування ролі мотивації учителя у процесі зростання його професійної компетентності ми пропонуємо вирішити певні завдання, а саме:

•     розглянути сутність і специфіку професійної мотивації педагога;

•     визначити потреби, які впливають на бажання вчителів підвищити свій професійний рівень;

•     продіагностувати мотиваційну сферу сучасних педагогів.

Прагнення людини знайти себе в діяльності й пізнати себе у результатах своєї праці на цей час безперечне і визначається всіма.

Я поділяю думку науковців, які вважають, що професійна спрямованість зумовлює поведінку і діяльність людини у сфері її виробництва не опосередковано, а через сформовану систему потреб. Наша поведінка завжди так чи інакше мотивована.

Потреби формуються у сучасності й базуються на життєвому досвіді минулого, але, насамперед, завжди орієнтовані на майбутнє, в якому тільки і можливе їх задоволення. Синтезуючи таким чином минуле, сучасне і майбутнє, потреба реалізує у собі єдність в часі людської особистості й виступає як важлива необхідна прикмета людського існування.



Як бачимо, значення потреби як одного із факторів, який визначає людське існування, дуже велике. Ми виходимо з того, що потреба — це внутрішній стан людини, який складається в ній під впливом відповідної нестачі.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка