У висновках дисертації підведено підсумки дослідження та сформульовані положення, які виносяться на захист:
Трансформаційний процес в країнах Вишеградського блоку відбувався паралельно з підготовкою до вступу в Європейський Союз. Інтеграційний блок не перетворився на економічний центр, а залишився насамперед політичним міжнародним регіональним об’єднанням. Проникнення транснаціональних корпорацій до країн Центральної Європи посилило взаємозв’язок між регіоналізацією та глобалізацією господарства.
На етапі виникнення вишеградського співробітництва мотиви країн-засновниць мали системний характер. Передусім треба було спільними зусиллями мінімізувати зовнішній вплив СРСР, який знаходився в стадії занепаду, зробити безпечнішою регіональну ситуацію в контексті розпаду Югославії. Крім того, слід було створити своєрідний “підготовчий клас”, в якому, наполегливо співпрацюючи між собою, країни Центральної Європи могли не “штовхатись ліктями” на шляху до ЄС, а мати справді партнерські стосунки.
Країни Вишеградського блоку в стратегічному сенсі були об’єднані спільними потребами, інтересами та метою. Вони насамперед були зацікавлені у проведенні активної зовнішньої політики, спрямованої на забезпечення умов для трансформації внутрішнього становища та зміцнення свого міжнародного середовища.
Зрештою, основними чинниками, які обумовили розвиток Вишеградського блоку стали наступні фактори: історичний (спільний спадок Австро-Угорської монархії, потреби консолідації заради відродження центральноєвропейської тотожності), політичний (повернення в об’єднану Європу, забезпечення гарантій незворотності позитивних зрушень та реформ, зміцнення миру, безпеки і стабільності, розбудови стабільного громадянського суспільства та консолідованої демократії), економічний (формування нових ринкових засад конкурентної спроможності регіону в умовах європейської інтеграції та розгортання процесу глобалізації), соціокультурні чинники (відродження центральноєвропейської ідентичності як основи конкурентної спроможності центральноєвропейського регіону в об’єднаній Європі).
Впродовж 1991-2004 років слід виділити два принципово відмінні етапи розвитку вишеградського співробітництва. Перший – становлення і розвиток основ системи співробітництва країн-членів Вишеградської групи з ініціативи глав держав (1991-1997 роки). Його умовно можна ще йменувати “президентським”, так як Вишеград було засновано 15 лютого 1991 року на основі декларації, підписаної президентами Польщі, Угорщини і Чехословаччини в угорському місті Вишеград (звідси й походить назва міжнародного регіонального об’єднання).
Другий етап розвитку вишеградського співробітництва – консолідаційний (1998-2004 рр.). Суттю співробітництва вишеградських країн у ці роки було вирішення основного або і спільного національно-державного інтересу членів регіонального об’єднання на міжнародній арені – солідарне забезпечення вступу РП, СР, УР і ЧР до НАТО і ЄС. Це був якісно вищий рівень регіонального інтеграційного співробітництва на основі взаємодії максимально широкого кола державних структур і представників громадського сектору вишеградської четвірки. Координуюча роль у системі багатосторонньої співпраці з другої половини 1990-х років поступово переходить на центральні органи виконавчої влади країн-членів „Вишеграду”.
Основними напрямами співпраці України і „Вишеграду” може бути наступне: координація зовнішньополітичної діяльності України з Вишеградською четвіркою на багатосторонній основі; забезпечення солідарної підтримки країн „Вишеграду” європейським інтеграційним і євроатлантичним планам України; передача країнами „Вишеграду” досвіду їх європейської інтеграції Україні; розширення програм Вишеградського фонду і на Україну; формування багаторівневого механізму співробітництва України і „Вишеграду”, який включатиме і участь українських представників в засіданнях різних вишеградських структур і комісій хоча б в якості спостерігачів.
Перспективно виглядає налагодження тіснішої взаємодії української дипломатії з дипломатією країн Вишеградської групи в міжнародних організаціях, причому не лише ЄС, а й ОБСЄ, Раді Європі, Організації Чорноморського економічного співробітництва, Балтійсько-чорноморсько-каспійській вісі. Зрештою, від ступеня ефективності такої співпраці значною мірою залежить самоідентифікація об’єднаної Європи в умовах розгортання процесу глобалізації.
Основні положення та висновки дисертації викладені в таких публікаціях автора:
-
Етапи співробітництва країн-членів Вишеграду // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 13. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. – С. 207-215.
-
Джерельно-інформаційна база дослідження співробітництва країн-членів Вишеграду // Український історичний збірник (2004). – Вип. 8. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С. 527-534.
-
Заснування міжнародного регіонального об’єднання Вишеград: передумови і наслідки // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – Щоквартальний науковий журнал. – К., 2005. - № 4. – С.95-100.
-
Досвід Вишеградського співробітництва в контексті реалізації сучасної євроінтеграційної стратегії України // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 14. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С.154-161.
АНОТАЦІЯ
Мороз Д.О. Формування системи багатостороннього співробітництва країн-членів Вишеградської четвірки (1991-2004 рр.). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. – Національний університет „Києво-Могилянська академія”. – Київ, 2006.
У дисертації досліджено передумови і причини створення Вишеградського блоку та його роль в інтеграції Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини до ЄС і НАТО. Висвітлено основні етапи та проблеми розвитку співробітництва Вишеградської четвірки в контексті процесу європейської інтеграції, особливості становлення й функціонування системи та механізмів багатосторонньої взаємодії країн-членів цього міжнародного регіонального об’єднання. Узагальнено історичний досвід співробітництва країн „Вишеграду”, проаналізовано тенденції розвитку вишеградської співпраці в структурі Європейського Союзу, акцентовано, зокрема, увагу на координації зовнішньої політики та євроатлантичній солідарності РП, УР, ЧР та СР. Розглянуто стан та перспективи зв’язків України з країнами Вишеградської групи.
Ключові слова: Вишеградська четвірка, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, регіональне співробітництво, євроатлантична солідарність, європейська інтеграція, Європейський Союз, Україна.
АННОТАЦИЯ
Мороз Д.А. Формирование системы многостороннего сотрудничества стран-членов Вышеградской четверки (1991-2004 гг.). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Национальный университет “Киево-Могилянская академия”. – Киев, 2006.
В диссертации исследованы причины и исторический фон создания Вышеградского блока и его роль в интеграции РП, ВР, ЧР и СР в ЕС и НАТО. Раскрыты основные этапы и проблемы развития сотрудничества Вышеградской четверки в контексте процесса европейской интеграции, особенности формирования и функционирования системы и механизмов многостороннего сотрудничества стран-членов этого международного регионального объединения. В частности, выделены и рассмотрены два принципиально отличных этапа развития вышеградского сотрудничества: первый, т.н. “президентский” - становление основ системы сотрудничества стран-членов Вышеградской группы по инициативе глав государств (1991-1997 гг.) и второй, т.н. “консолидационный” - в ходе которого на основе взаимодействия максимально широкого круга государственный структур и представителей гражданского общества Вышеградской четверки успешно реализовывался основной совместный национально-государственный интерес стран-членов регионального объединения на международной арене – солидарное обеспечение их вступления в НАТО и ЕС (1998-2004 гг.).
Обобщен исторический опыт взаимодействия стран “Вышеграда” как одного из наиболее эффективных международных региональных объединений постсоциалистических стран Центральной и Восточной Европы, проанализированы тенденции эволюции вышеградского сотрудничества в структуре Европейского Союза, акцентировано, в частности, внимание на коородинации внешней политики и евроатлантической солидарности Польши, Венгрии, Чехии и Словакии.
Рассмотрены состояние и перспективы отношений Украины со странами Вышеградской группы как на двухсторонней, так и на многосторонней основе, в частности возможности углубления сотрудничества Украины со странами “Вышеграда” в формате В-4+Украина.
Ключевые слова: Вышеградская четверка, Польша, Венгрия, Чехия, Словакия, региональное сотрудничество, евроатланическая солидарность, европейская интеграция, Европейский Союз, Украина.
SUMMARY
Moroz D.A. Formation of system Vishegrad union (1991-2004). – The Manuscript.
The dissertation on reception of a scientific degree the candidate of historical science by speciality 07.00.02 – World History. – National University “Kyiv-Mohyla Academy” – Kyiv, 2006.
In the dissertation research cause making of Vishegrad union. Showed basic stage evolution cooperate of Vishegrad in the context of process European integration. Analysed the place of Vishegrad in the structure of European Union and connected with Ukraine.
Key words: Vishegrad union, the Republic of Poland, the Republic of Hungary, the Czech Republic, the Slovak Republic, region cooperation, euroatlantic cooperate, European integration, European Union, Ukraine.
|