«Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті»



Скачати 232.87 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір232.87 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «АРТЕМІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ»


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

відкритого заняття: «Остап Вишня (П. Губенко).

Загальний огляд творчості. “Моя автобіографія”»

з предмету «Українська література»

спеціальність 5.05020203

«Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті»

2016

Методичну розробку відкритого заняття з предмету «Українська література» підготувала Ольховська Г.М., викладач Артемівського коледжу транспортної інфраструктури.

Викладено методику проведення заняття із застосуванням інтерактивних та дослідницьких методів навчання, методу проектів, тестування.

Для викладачів предмету «Українська література» вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації.

Рецензент: Кандидат філологічних наук, доцент кафедри лінгвістики та суспільствознавства артемівського факультету економіки та підприємництва ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» Тітова О.Б.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії гуманітарної та соціально-економічної підготовки ДВНЗ «АКТІ»

Протокол №____ від «______»________________2016 р.

Голова комісії С.М.Статівкіна

ТЕМА: Остап Вишня (П.Губенко). Загальний огляд творчості. “Моя автобіографія”

МЕТА:


- методична: вдосконалення методики проведення відкритого заняття з української літератури з використанням інтерактивних та дослідницьких методів навчання, методу проектів;

- дидактична: показати неповторність творчої спадщини Остапа Вишні, ознайомити з віхами життя, як основними причинами розвитку таланта письменника – гумориста; використовуючи інтерактивні форми і методи навчання, формувати вміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу, застосовувати набуті знання практично; розвивати творчі здібності, усне мовлення;

- виховна: виховувати любов до спадщини Остапа Вишні, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів та літератури про творчість письменника та його життя; виховувати любов до рідного слова, пошану до українських діячів культури.

ВИД НЕТРАДИЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ - заняття-презентація.

ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

- пояснення;

- дослідження;

- складання кластера;

- студентський проект;

- робота в групах;

- перегляд документального відео;

- рольова гра.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

- забезпечуючі: «Українська література»;

- забезпечувані: – Історія України (з метою кращого засвоєння студентами матеріалу заняття, розуміння ролі О. Вишні в літературному житті рідної країни обов’язково слід згадати події в Україні 20-30-х років ХХ століття, Українську Галицьку армію, армію Української Народної Республіки);

географія (інформація про хутір Чечва, міста: Грунь, Полтава, Київ, Кам’янець-Подільський, Харків, Ухта);

політика, соціологія (газети «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда», «Северный горняк», «Радянська Україна», журнал «Червоний перець», літературні об’єднання «Плуг», «Гарт»);

зарубіжна література (інформація про М. Гоголя, А. Чехова, Марка Твена, О’Генрі).

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ВІЗУАЛЬНИЙ СУПРОВІД:

- підручники;

- опорні конспекти;

- електронні матеріали, спроектовані на екран;

- студентські презентації;

- завдання для тестування;

- виставка творів письменника;

- портрет Остапа Вишні.

Студенти отримали випереджальне домашнє завдання. Для його виконання вони визначилися у групи. Кожна група захищає свій проект.

Група №1. Біографи Остапа Вишні

Група №2. Літературознавці

Група №3. Літературні критики

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ:

1.1 - привітання;

1.2 - перевірка готовності до заняття;

1.3 - перекличка.

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ ЗАНЯТТЯ, ЗАПИС ЇХ У ЗОШИТ. ОГОЛОШЕННЯ ЕПІГРАФУ ДО ЗАНЯТТЯ

2.1 Слово викладача

«Вона нічого не коштує та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не робить біднішим тих, хто її дарує… Вона триває мить, а в пам’яті залишається надовго. Її неможливо купити, позичити або вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали».

Чи зрозуміли ви, про яку емоційну приємну реакцію йдеться в цитаті, яка виражає радість, задоволення, вітання, доброзичливість?

Так розпочнемо заняття із усмішки і подаруємо її один одному.

Сила сміху перетворює гормон адреналін, який називають «гормоном кролика», на норадреналін – «гормон лева» і робить людину нездоланною.

Це знали люди з давніх- давен. Мабуть, саме тоді й народилася притча: зустрівши холеру, володар країни спитав її, скільки його підданих вона хоче забрати.

- Двадцять п’ять тисяч, – мовила пошесть.

За другої зустрічі володар дорікнув холері:

- Ти обдурила мене! Бо ж забрала 50 тисяч.

- Я забрала стільки, скільки збиралася, - почув у відповідь. – Я не винна, що 25 тисяч померло з переляку.

Щоб не померти з переляку від життєвих труднощів, уміти посміятися над ними й жити далі – людині необхідне почуття гумору. Не в кожного воно є. Та саме сьогодні мова піде про людину, яка була щедро наділена цим почуттям і стала ангелом гумору та сатири, якій судилося засіяти зірки на небі української літератури.

Зверніть увагу на портрет. Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. Це людина, яка не тільки вижила в страшну епоху, не тільки змогла сміятися, а ще й створила її - усмішку - всіма улюблений жанр. Відомий український гуморист і сатирик ніколи не мав ніяких нагород і відзнак, але був по-справжньому народним митцем, лікарем-сміхотерапевтом.



Рольова гра ( підготовлений студент виконує роль Остапа Вишні)

- Я письменник. Прожив уже 60-т з гаком років. Трудне моє життя. Підходжу до фінішу. Хто ж я, зрештою, такий? Я – народний слуга. Лакей? Ні! Не присмикався. Вождь? Та Боже борони! Я маленький чоловічок, мурашка, комашинка в народній величі. І коли вже я волею судеб зробився письменником і визначилась моя робота, я свідомо думав про одне – пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб перед ній у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах і ваганнях, щоб народ посміхався. Щоб очі мого народу, коли вони, часом, печальні та сумовиті, щоб вони хоч отакеньким шматочком радості засвітилися. І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що я пережив, і мені пощастило хоч разочок, хоч на хвилинку, на мить розгледіти зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі – ніякого більше гонорару мені не треба. Я з того щасливий… Я – Остап Вишня…

У своєму щоденнику “Думи мої, думи мої “ 23 лютого 1951 року

О. Вишня запитав сам себе (слайд з цитатою) «...що треба, щоб мати право з людини посміятись, покепкувати, навіть насміятись із своєї, рідної людини?»


- А ви як думаєте?

Студенти: Бути безстрашним, мати почуття гумору.

- А сам Вишня відповів так (напис випливає на екран):«Треба любити людину більше, ніж самого себе». Ці слова- життєве кредо О. Вишні.

Це епіграф уроку.

Чи відчуємо й ми цю любов. подивимося на занятті?

Ми розпочинаємо вивчати творчість Остапа Вишні – це 1- е заняття із 2-х запропонованих програмою. А проведемо ми його у формі представлення проектів, які готувала певна група студентів. Ви об’єднані в 3 групи: біографи, літературознавці, літературні критики. Після виступу кожної групи будуть запропоновані різні види перевірки засвоєння вами матеріалу.

Запишіть тему, епіграф та план заняття:

1. Життєпис Остапа Вишні.

2. Творча спадщина.

3. Теорія літератури.

4. «Моя автобіографія».

3. ВИКЛАДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

3.1. Вступне слово викладача:

Сьогодні на занятті ми познайомимося з життям і творчістю письменника-гумориста, із невідомими фактами його життя, з історичною епохою, у якій жив письменник, основними причинами розвитку його таланту, спробуємо зрозуміти неповторність творчої спадщини Остапа Вишні. Остап Вишня? Хто він? Надаємо слово вам, біографи.

3.2. Представлення проекту.

Творчість Остапа Вишні — це неповторні і самобутні сторінки в історії української літератури. Читаючи його твори, народ і усміхався, і сміявся, і повнився радістю та гордістю, і сумував, і печалився, і обурювався. Багатьох струн народної душі торкалося вишнівське людяне, мудре, гостре і ніжне слово.

Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889 року у містечку Грунь (хутір Чечва) Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в селянській сім'ї. Родина Михайла Кіндратовича Губенка була велика. Як писав Остап Вишня у "Моїй автобіографії", "батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя послав їм Бог усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному". Вижило тринадцять.

Навчання

Після закінчення місцевої початкової школи батько віддав Павла до двокласної школи в містечко Зіньків, де йому випало навчатися разом із М.Зеровим.

Зіньківську школу Павло закінчив у 1903 році, отримавши свідоцтво, що давало право зайняти посаду поштово-телеграфного чиновника.

Він мріяв про навчання в Глухівській вчительській семінарії, та для здійснення цього бажання потрібні були кошти.

Мати спорядила чотирнадцятирічного Павла й відвезла до Києва у військово-фельдшерську школу, де вже рік навчався найстарший брат — Василь (у майбутньому — відомий український гуморист і сатирик Василь Чечвянський). Вчились вони на казенний кошт як сини відставного солдата.

Закінчивши у 1907 році військово-фельдшерську школу, П. Губенко працював фельдшером в армії, а потім у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці у Києві.

У 1917 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету (університет не закінчує).

Перші кроки в творчості

У листопаді 1919 року на сторінках кам'янець-подільських газет "Народна воля" і "Трудова громада" були надруковані твори Губенка (протягом двох осінніх місяців, як зафіксували бібліографи, з'явилась двадцять одна публікація молодого гумориста).



Псевдонім:

У 1921 році письменник став працівником республіканської газети "Вісті ВУЦВК". З цього часу розпочинається період його активної творчості і систематичних виступів у радянській пресі (псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 р. в "Селянській правді" під фейлетоном "Чудака, їй-богу!").



Творчість

У 1923 році він друкує близько трьохсот творів на найрізноманітніші теми. Одна за одною виходять збірки усмішок письменника — "Діти небесні" (1923), "Кому веселе, а кому й сумне", "Реп'яшки", "Вишневі усмішки сільські" (1924), "Вишневі усмішки кримські" (1925), "Вишневі усмішки кооперативні" (1927), "Вишневі усмішки закордонні" (1930). Загалом протягом десяти років українською мовою з'явилося близько ста книжок вишнівської сатири і гумору.



Другий період творчості після заслання:

Друкує в газеті "Радянська Україна" (26 лютого 1944 р.) усмішку "Зенітка", що ознаменувала початок другого періоду його літературної діяльності. Незабаром одна за одною виходять нові книжки письменника — "Самостійна дірка" (1945), "Зенітка" ( 1947), "Весна-красна" 0949), "Вишневі усмішки" (1950), "Мудрість колгоспна" (1952), "Великі ростіть" (1955).

У 1956 році виходять твори Остапа Вишні у двох томах.
У 1930 році у пресі з'явилася стаття під свідомо образливим заголовком "Що таке Остап Вишня". У ній різко негативно оцінювався творчий доробок гумориста. Автора "Усмішок" шельмували за те, що його творчість нібито не відповідає сучасному ідеологічному спрямуванню.

Дружба

Остап Вишня, Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Микола Куліш – це покоління згодом назвуть „першими хоробрими”. Молоді й зухвалі, майже всі вони приїхали в столичний Харків із периферійного тоді Києва. За кілька років вони створили в червоній столиці нове літературне середовище. „Плуг”, „Гарт”, ВАПЛІТЕ.



32-33роки

Остапа Вишню перестають друкувати. Аби заробити на життя, він перекладає з російської п’єси для харківських театрів. Атмосфера в місті стає дедалі нестерпнішою. Культурологічні дискусії серед літераторів поступово переростають у неприховану війну компроматів і доносів. На підставі таких доносів за ґрати потрапляє багато харківських митців. У тому числі – старший брат Остапа Вишні, також гуморист, Василь Чечвянський. Вишня втрачає родичів і друзів...

Навесні тридцять третього року на Вишню чекав іще один страшний удар. Тринадцятого травня в своїй квартирі застрелився його найближчий друг – Микола Хвильовий. Три дні і три ночі Остап Вишня не виходив зі своєї кімнати. Найвеселіший письменник України – гірко плакав і безпорадно бив кулаками в стіну. Дружина навіть побоювалася, що він збожеволів від горя.

Арешт

По смерті Миколи Хвильового за Остапом Вишнею постійно стежили. Дружина Варвара нікуди не відпускала чоловіка самого – боялася, що він безслідно зникне. А Вишня розумів – ходити на волі йому залишилося недовго.

26 грудня 1933 року в двері їхньої квартири подзвонили. Письменник відчинив і, побачивши незнайомців, крикнув дружині: «Збирай, за мною прийшли!»

Його грубо вштовхнули у кабінет слідчого. Яскраве світло засліплювало очі, і той, кого він не бачив, сказав: „Ви звинувачуєтесь у замаху на життя товариша Постишева. Ви збиралися застрелити його у власному кабінеті”. „Знаєте, як справжній мисливець, я люблю вбивати на свіжому повітрі,” – відповів арештант. Навіть на допиті Остап Вишня примудрявся жартувати.



Заслання

Наприкінці 1933 року письменника було репресовано (а разом з ним майже усіх представників сатирико-гумористичного жанру, тобто тих, хто висміював, критикував).

До кінця 1943 року, майже десять літ, він був відірваний від активного громадського і творчого життя, відбуваючи спокутування не знаної "вини" перед радянським народом далеко від України — в Комі АРСР, в Ухті, в інших таборах.

Кілька місяців виснажливих нічних допитів – і Остап Вишня зізнався в організації замаху на Постишева. Розстріл – такий засіб „соціального захисту” обрав для письменника суд. Удруге в житті Остап Вишня відчув себе за крок від смерті. Але згодом вирок переглянули й замінили на десять років таборів. Дружину Вишні одразу звільнили з театру, їй було наказано виїхати з Харкова. Із маленькою Машею – донькою від першого шлюбу – Варвара залишилася без будь-яких засобів до існування.



Звільнення

1943 року Олександр Довженко, Юрій Яновський та Микола Бажан, які були близькі до Хрущова, вмовили його поклопотатися про звільнення декого з українських письменників. Першим у списку було ім’я Остапа Вишні. Сталіна переконали в тому, що у важкий воєнний час країні бракує гумору й сатири.

Гумориста звільнили з табору і відправили до Москви. Спочатку – до Бутирської в’язниці, а потім – до клініки доктора Певзнера. Адже Вишня був тяжко хворий та вкрай виснажений. У такому жалюгідному вигляді популярному письменникові не можна було приїздити в Україну. Пройшовши курс інтенсивної терапії, Остап Вишня вирушив до Ленінграда. Там, у військовій академії, вчився його син Вячек, якого він не бачив довгих десять років

Смерть письменника

“Усе життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!”- так написав Остап Вишня в щоденнику незадовго до смерті.

В останній рік його мучила хвороба шлунка, але він багато працював у «Перці», перекладав, навіть на полювання виїхав. Повернувшись додому і перепочивши, він сів увечері в крісло перед телевізором. Сидів, дивився й раптом стало йому зле. Підвівся, випив ліки, але вони вже не допомагали, через десять хвилин його не стало. Параліч серця! Так 28 вересня 1956 року смерть, що постійно чатувала на нього, наздогнала його. У народі кажуть, що так вмирають праведники.

ВИШНІ


Я тебе зустрів не з гіркотою,

Полюбив, як батька, недарма,

Ходить сніг важкою Воркутою

Завиває вітром Колима.

Ти помер, але квітує небо,

І твої всміхаються світи,

Українське сонце біля тебе

Піднімає золоті щити.

Світ твій вийшов на нові орбіти,

Достигають вишні наливні,

Слава тим, хто вмів полум'яніти

І згорить у вічному огні.

(А. Малишко)

3.3. Перегляд відеоролику

3.4. Перевірка - Тестові завдання

1. Де народився О. Вишня?

а) в м. Груні на Полтавщині;

б) в с. Чапля на Катеринославщині;

в) в с. Кантемирівці на Воронежчині;

г) в м. Носівці неподалік від Ніжина.

2. Справжнє ім’я О. Вишні.

а) Михайло Павлович Губенко;

б) Павло Сергійович Вишня;

в) Микола Павлович Вишневський;

г) Павло Михайлович Губенко.

3. Де працював О. Вишня після закінчення навчання в Києві?

а) фельдшером у Київській залізничній лікарні;

б) вчителем у сільській школі;

в) актором у Харківському драматичному театрі;

г) журналістом в редакції.

4. Перший сатиричний твір О. Вишні.

а) „Зенітка”;

б) „Демократичні реформи Денікіна”;

в) „Охота”;

г) „Дика гуска”.

5. Яка усмішка була вперше підписана псевдонімом Остап Вишня?

а) „Лисиця”;

б) „Як варити і їсти суп з дикої качки”;

в) „Великомученик Остап Вишня”;

г) „Чудака, їй – богу”.

6. На скільки років був ув’язнений О. Вишня?

а) на 5;


б) на 10;

в) на 20;

г) на 15.

7. Тематика творів О. Вишні завжди була пов’язана з...

а) життям тварин;

б) урядом;

в) проблемами свого народу;

г) навчанням.

8. Основні жанри, в яких працював О. Вишня.

а) новели й гуморески;

б) гуморески і казки;

в) казки й фейлетони;

г) фейлетони й гуморески.

ВІДПОВІДІ:





1. А

2. Г


3. А

4. Б


5. Г

6. Б


7. В

8. Г


Дякую 1 групі за чудову роботу.

3.6. Слово викладача:

Із біографії ви дізналися, що Вишня ще писав гуморески й фейлетони

Літературознавці готували свій проект. Надамо їм слово.

3.7. Тематика творчості Остапа Вишні

Тематика творів Остапа Вишні завжди була пов'язана із злободенними проблемами свого народу.

1) Насамперед бачимо у цих творах українське село, затуркане, неписьменне, яке ніяк не може виборсатися із своїх віковічних злиднів. Зустрічаємо різні типи селян-хліборобів, старих, чоловіків, жінок у несподіваних життєвих ситуаціях, їхня мова колоритна, жвава, побут передано з допомогою яскравих, найприкметніших деталей. Письменник застосовує часто вживані народні вислови, прислів'я, приказки. Показує, як люди тягнуться до нового життя, до світла, прагнуть стати кращими. До того ж це не було придумане в кабінетній тиші, а почуте, спостережене, вихоплене з реального життя.

2) Остап Вишня ніколи не цурався звичайних людей. Як пригадує його брат, «і в ранній період його життя в Харкові, і в останні роки життя в Києві я завжди заставав у нього різних людей. Приходили колгоспники, робітники, студенти, молоді літератори, артисти. Приходили зі скаргами, з радощами, з творчими задумами, приходили просто розповісти якийсь факт із життя, і всіх він приймав, з усіма говорив».

3) Він писав також на злободенні суспільно-політичні теми, його цікавила доля інших народів, наприклад, кримських татар. Його цікавив розвиток української культури, особливо літератури і театру. У нього є ціла серія влучних і дотепних «мистецьких силуетів» про Довженка, Курбаса.

4) Він висміював і дрібні вади своїх сучасників, хуліганство і грубість, ледарство і консерватизм, браконьєрство, легковажність у шлюбі, безвідповідальність у родині.

Певно, немає тем, що їх не торкнувся б у своїй творчості Остап Вишня. Ніде правди діти, він мусив віддати данину своєму часові і тим, що стояли над його долею. Найвищий суд вершила тоді партійна ідеологія. Більшість письменників були невільниками на своїй землі, мусили співати в єдиному хорі. Тому кажемо, що сміх Остапа Вишні був сміхом крізь сльози.

5) У своєму світобаченні Остап Вишня—проникливий лірик, ніжний син своєї землі, вчарований красою природи. Він любить свого героя, хоч би яким той був, сміх письменника доброзичливий, а не злісний і засуджуючий. Письменник хотів, щоб його народ (теж підневільний, як і він) бодай посміхнувся.

Загальна тональність його гуморесок—світла, сонячна. Кількома виразними штрихами він передає той чи той пейзаж.

Робота зі словником літературознавчих термінів.

Комічне — результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного — потворному, низького — піднесеному, внутрішньої пустоти — зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Комічне, як і будь-яке естетичне явище є соціальним. Воно перебуває не в об’єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне. Комічне пов’язане із загальною культурою людини.

Форми комічного:

гумор (використання дотепності та гри слів);

сатира (критика недоліків, суперечностей);

іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);

сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу).

Фейлетон — це художньо-публіцистичний жанр, у якому комічна сутність негативних явищ і ситуацій дійсності розкривається шляхом розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів.

Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики в дотепній формі.

У гуморесках письменник змальовує події та персонажів чудернацько, часом недоречно, і саме це є основою смішного. Типовими художніми прийомами, що використовуються в гуморесці є неправильне тлумачення якогось явища, події, предмета, уживання слів і виразів жартівливого характеру, пестливих слів.

Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, уведений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки — у поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, у лаконізмі й дотепності.

Автобіографічне оповідання — опис власного життєвого шляху (наближений до мемуарів).



Засоби комічного в гуморесці «Моя автобіографія».

Гумористичну оповідь про свій життєвий шлях О.Вишня написав протягом 15-16 березня 1927р. Відразу ж вона побачила світ у видавництві “Книгоспілка”, через рік була надрукована вдруге.

“Чому ж я так поспішав зі своєю автобіографією? Через віщо сам оце її випускаю у світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію… А так сам зробиш, - знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть”, - писав він у постскриптумі. Вишня гуморист добродушно кепкує сам з собою.

У цій біографії відображений «долітературний» період. Дотепна розповідь про те, де і коли народився (“мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку”), про батьків та дідів(“Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом”).

У своїх творах Остап Вишня майстерно поєднував традиційні засоби творення комічного з новими прийомами, що так невтомно шукав. Вже манера оповіді письменника викликає сміх. Остап Вишня часто маскується під простачка перед яким, однак, пасують мудреці.

Гумореска скомпонована з невеликих розділів –“фресок”. Із своєї біографії О.Вишня “вихоплює найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Те, що найбільше врізалось в пам’ять. Саркастично ставиться до літературознавчих та критичних публікацій, у яких йшлося про впливи, нахили, формування письменника.

Мова героїв колоритна, жвава, а побут переданий за допомогою яскравих, найприкметніших деталей: «Піди, подивись, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та обережненько не налякай, щоб сорочки не закаляв. Хіба на них наперешся?!»

Сміх Вишні доброзичливий, а не злісний і засуджуючий, і тому загальна тональність його гуморески— світла, сонячна.

4. СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД ТЕКСТОМ «МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ», ВИДІЛЕННЯ ЗАСОБІВ КОМІЧНОГО.

4.1. Слово викладача.

А зараз ви прослухаєте уривок усмішки «Моя автобіографія», слідкуючи за текстом.

Зі змістом гуморески Остапа Вишні «Моя автобіографія» ми вже познайомилися. Подивимося, якими засобами творення комічного користується в ній автор.

4.2. Спостереження над текстом, виділення засобів комічного.

1. Використання військових, наукових, політичних термінів для зображення побутових подій чи щоденної роботи.

«Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. З одного боку — цілував барині ручку, а з другого — клумби квіткові їй толочив. Чистий тобі лейборист».



2. Змішування стилів — поєднання художнього й ділового.

«У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.

Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині».

3. Використання або розуміння фразеологізмів у прямому значенні.

«Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне — тоді ото ямки колупаєш, то погирить тебе в височінь, на простір, вгору кудись. Тоді лізеш у клуні на бантину горобці драти або на верби по галенята».



4. Уживання іронії, прихованої насмішки, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть захопленому тоні, а на увазі мається зовсім протилежне.

«Школа була не проста, а «Міністерства народного просвещенія». «Книга, що найсильніше на мене враження справила в моїм житті,— це «Катехізис» Філарета…. Ще якби так — прочитав та й кинув, воно б і нічого, а то — напам’ять». «Взагалі, любив я книжки з м’якими палітурками. Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить».



5. Використання парадоксів — сполучення несумісних понять, що виключають чи протирічать одне одному.

«Із подій мого раннього дитинства, що вплинули (події) на моє літературне майбутнє, твердо врізалась в пам’ять одна? Упав я дуже з коня. …Тижнів зо три після того хворів. І тоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді думка: Мабуть, я для літератури потрібний».



6. Використання народної етимології, лайливих висловів. «— Отаке стерво було, як і ти оце!..»

«— Яка то лиха година картоплю підриває?»



7. Уживання жартівливих народних прислів’їв та приказок, порівнянь.

«Куди дірка дівається, як бублик їдять», «як мокра миша», «душа аж у п’ятах».



8. Зображення комічних ситуацій, подій, деталей.

«Писатиме,— сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу. Справдилося, як бачите, батькове пророкування».

5. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

5.1 Виконання тестових завдань. Студентам пропонуються окремі варіанти завдань за текстом усмішки «Моя автобіографія» з варіантами відповідей, одна з яких є правильною.

1. Де, за словами письменника, його знайшли (за усмішкою «Моя автобіографія»)?

А У капусті;

Б у картоплі;

В витягли з колодязя;

Г у кукурудзі.

2. Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє...

А картопля;

Б коноплі;

В бур’яни;

Г природа.

3. Яка подія раннього дитинства Остапові Вишні «твердо врізалася в пам’ять»?

А Читання першої книжки;

Б падіння з коня;

В навчання у школі «Міністерства народного просвещенія»;

Г спілкування з лінійкою Івана Максимовича.

4. Укажіть назву книги, «що найсильніше... враження справила в моїм житті».

А «Катехізис» Філарета;

Б «Оракул» Соломона;

В «Руський паломник»;

Г «Кобзар» Т. Шевченка.

6. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ.

6.1 Слово викладача.

Уявімо собі, що ми стали учасниками літературної вечірки, присвяченої письменнику-гумористу Остапові Вишні.

6.2. Представлення студентського міні-проекту «У колі друзів».

Ведучий: Друзі, сьогодні гостями нашого зібрання є відомі українські письменники Остап Вишня, Микола Хвильовий, Максим Рильський, артист Юрій Шумський. Розповідає Ю. Шумський:

Його знали всі. Йому іноді кланялися на вулиці незнайомі люди, на зустріч з ним приходили з навколишніх сіл за десятки кілометрів. Коли де-небудь створювалася якась нестерпна ситуація і її важко було подолати, просили: «Пришліть нам Вишню!» Коли хотіли вплинути на того, хто чинив що-небудь недопустиме, казали: «Ми поскаржимося Вишні». І це впливало більше за всі погрози.

Ведучий: Своїми враженнями ділиться Микола Хвильовий:

«Усмішки» Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні...

Ведучий: Згадує М.Рильський, який гордиться, що має такого друга:

Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того голосу боялися усі плазуни і негідники.

Ведучий: А тепер звертаємось до самого Остапа Вишні:

– Чому ви обрали такий псевдонім?

– Плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні, затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути.

– Стверджують, що над вашим письмовим столом висів аркуш паперу, на якому були написані ваші завдання як письменника. Які ж це були настанови?

– Я написав собі таке:

Про що я, нещасний, мушу думати й писати

Про хуліганство, грубість і невихованість.

Про виховання лоботрясів і шолопаів.

Про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, сім’ї.

Про широкі натури за державний кошт.

Про винищувачів природи.

– Якщо говорити з позиції літературної критики, то тематика творчості Остапа Вишні – це суспільно-політичне життя, зокрема українізація, проблеми села, культурне життя, викриття негативних рис людини, негативних рис української ментальності. А що ж дає вам право висміювати негативні риси людини?

– Треба любити людину більше, як самого себе.

– Хто для вас є прикладом у житті?

– Завжди був мій улюблений поет Тарас Шевченко. Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю... це велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ! Який же він могутній, народ наш! Умирав уже, царі його додавлювали, а він узяв та й дав Шевченка! І ожив народ, і розцвів народ! Бо він — народ!

6.3. Бесіда:

- Які риси характеру Остапа Вишні вас вразили найбільше? (Несхитність, вірність ідеалам простих людей, душевна щедрість, витривалість, мужність, емоційність).

6.4. Інтерактивна вправа «Складання кластера»

Викладач:

Пропоную кожному з вас визначити для себе найважливішу рису характеру Остапа Вишні і скласти кластер. (Біля портрета письменника на дошці студенти вивішують аркуші паперу із записаними на них рисами характеру. Наприклад, чуйний, мудрий, добрий, сильний духом, гарний товариш, любить природу тощо)

6.5 Рефлексія «Мереживо думок»

- Чи справдилися ваші очікування щодо заняття?

- Що найбільше вразило?

6.6. Виставлення та коментар оцінок.

Завершити наше заняття, присвячене Остапові Вишні, хочеться словами українського письменника Олеся Гончара: «Мабуть з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялася знову, в прекрасній творчості Остапа Вишні». Будьте здорові. Усміхайтесь життю, пам’ятайте, що «мова на Вкраїні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, народ найкультурніший, найпатріотичніший». (Звучить пісня «Квітуча Україна»).

7. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (диференційоване)

1. Прочитати гуморески «Зенітка», «Як варити і їсти суп із дикої качки»;

2. Творча робота (створити власну усмішку).

Література

1. Остап Вишня. Твори: У 4 т,— К., 1988.

2. Про Остапа Вишню. Спогади.— К., 1989.

3. Остап Вишня // Історія української літератури XX століття.— К„ 1994,—Кн. 2.—Ч. 1.

4. Зуб І. Остап Вишня: Літературний портрет.— К., 1989,

5. Чиб'ю, 1934; Уривки з табірного щоденника//-Літературна Україна.-— 1989. — 3 серпня.

6. Журавськай А. ("Скажіть усім, що я не ворог народу..." // Літературна Україна,— 1988.— № 23.

7. Цєков Ю. «Мою роботу рецензував народ!» // Остап Вишня. Твори. У.) т.— К., 1988.—Т. 1.

8. Суровцова Н. Перехрещені стежки: (Остап ВншняІ // Слово і час.— 1991.— № 8.



9. Присяжна Т. Сторінками життєпису Остапа Вишні: Нестандартний урок//Дивослово.— 1996.—№ 1.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка