Монастириська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет Нехай добро, любов і милосердя Завжди крокують з нами у житті



Скачати 134.66 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір134.66 Kb.
#23202
Монастириська районна державна адміністрація

Відділ освіти

Районний методичний кабінет

Нехай добро, любов і

милосердя

Завжди крокують з нами у

житті

( сценарій позакласного заходу)

Підготувала учитель

світової літератури

Завадівськоїзагальноосвітньої

школи І-ІІ ступенів

Тутко Наталія Іванівна


Тема. Нехай добро, любов і милосердя завжди крокують з нами у житті

Мета: виховувати в учнів найкращі якості: добро, милосердя, любов до ближнього, почуття дружби, використовуючи фрагменти інсценізацій творів світової літератури.
Життя

Звучить духовна музика, горить свічка.



Ведучий 1.

І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птахом небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує на землі».

І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

Ведучий 2. Бог створив людину, дав їй життя – єдине і неповторне. І ми повинні вміти цінувати дар життя.

Ведучий 1. Життя, як мить, єдина мить,

Махне крилом і пролетить…

Але в цю мить, коротку мить,

Було і сонце, іблакить.

Я, поки серцем не зачах,

Вкарбую їх в своїх очах,

Бо нам дана мить для життя,

А вічність?- То для забуття.



Ведучий 2.

В житті розкритій книзі

Сторінок безліч є,

В яке вписати мусиш

І ти життя своє.

Вписати не чорнилом,

А полум’ям душі.

Ведучий 1.

Життя – це шанс. Скористайся ним.

Життя – це краса. Милуйся нею.

Життя – це мрія.Здійсни її.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя це обов’язок. Виконай його.

Життя –це гра. Стань гравцем.

Життя –це цінність. Цінуй його.

Життя - це любов. Насолоджуйся нею.

Життя –це тайна. Пізнай її.

Життя –це юдоль бід. Перебори себе.

Життя –це пісня. Доспівай її.

Життя –це боротьба. Розпочни її.

Життя – це безодня невідомого. Не бійся вступити в неї.

Життя – це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове. Не марнуй його.

Це твоє життя. Борони його.

Ведучий 2. Ось ті цінності, які є найважливішими. У житті кожної людини власне розуміння цінностей, до яких вона прагне. Щоб глибше зрозуміти себе і усвідомити, для чого варто прагнути, необхідно уважно придивлятися до людей, що тебе оточують, шукати тих, які є прикладом у житті. І це можуть бути не тільки твої сучасники – однолітки чи дорослі, а й видатні діячі минулого, реальні історичні постаті чи вигадані літературні герої. Адже перед героями літературних творів теж постають одвічні питання.

Ведучий 1. Придивляючись до того чи того персонажа, ми розмірковуємо над власними вчинками і вже цим моделюємо свою майбутню долю. Маленька дівчинка Ассоль навчила нас вірити у великі мрії, вперто чекати їх здійснення. Веселий витівник і фантазер Том Сойєр допоміг нам оцінити радісний світ дитинства. Разом з героями Жуля Верна ми захоплювались романтикою далеких подорожей і зрозуміти перші уроки пізнання добра і зла. Приміряючи лицарські обладунки, ставали на бій за честь прекрасних дам…

Ведучий 2. Спробуймо дослідити таємниці і глибини власної душі.

Добро

Ведучий 1.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта — не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте,

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.
Ведучий 2.

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

Чи перший біль, чи то останній,

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!


(Інсценізація з казки Г. Х Андерсена «Снігова королева»)

Читець.Герда всюди розшукувала Кая, але його ніде не було і ніхто не знав, де він… Та ось настала весна з теплим сонечком. Одного ранку Герда тихесенько поцілувала бабусю, взяла свої нові червоні черевички й побігла за місто, просто до річки.

Герда. Це правда, що ти забрала Кая? Я подарую тобі свої нові черевички, якщо ти мені його віддаси.

Читець. Невдовзі вона припливла до великого квіткового саду, серед якого стояв будиночок самотньої бабусі, яка знала чари.

Герда. А ви бабусю…ви …не бачили Кая?

Бабуся. Ні, дитино, він ще не проходив тут, але, напевне, йтиме

Читець. Минуло багато днів. Але одного дня Герда побачила намальовану троянду і все згадала… Надворі стояла пізня осінь, але в чарівному саду бабусі, де завжди сяяло сонце і квітли квіти, цього не було помітно. Довгобігла, озираючись Герда, аж нарешті стомилася й сіла перепочити. Навпроти неї стрибав великий чорний крук.

Крук.Прривіт! Куди це ти бредеш сама-самісінька?

Герда. Шукаю свого названого брата Кая. Ти його не бачив?

Крук. Можливо, можливо! (Крук похитав головою).Але теперр він, здається, забув тебе, бо має собі королівну.

Герда. Хіба Кай живе в королівни?

Крук. Здається, саме так. Але не журися. Щось придумаємо.

Читець. Пізно ввечері крук із вороною – своєю нареченою – провели Герду таємним ходом до спальні королівни… О, як билося Гердине серце! Невже вона зараз побачить Кая!.. О, це був не Кай!.. Герда трішки погостювала в їхньому палаці, але подякувала їм, бо поспішила на пошуки маленького Кая. Їй дали чобітки і чудову сукню, а коли вона з усіма попрощалася,до воріт під’їхала карета із щирого золота, наповнена смачними наїдками. Вони довго їхали темним лісом, і їхня карета засліпила очі придорожнім розбійникам.

Розбійники. Золото! Золото! (вони витягають Герду з карети).

Розбійниця. Яка пухкенька, яка пишненька! Горішками відгодована! (Розбійниця витягає ножа).

Донька розбійниці. Не руште її! Вона буде гратися зі мною! Вона віддасть мені свою гарну сукню і спатиме зі мною. (Дівчинка укусила матір за вухо, а та підстрибнула і закрутилася, мов дзиґа).

Герда. Ні! Яшукаю названого брата Кая.

Голуби.Курр! Курр! Ми бачили маленького Кая.

Герда. Що ви кажете? Ви бачили Кая?!

Голуби. Так, він летів у санях із Сніговою Королевою. Вона поїхала , мабуть, до Лапландії, бо там завжди живе зима. Запитай про це північного оленя. Он він стоїть на прив’язі.

Читець. Маленька розбійниця відпустила оленя, і вони щодуху помчали через ліси, через болота, не зупиняючись ні вдень, ні вночі.Зупинились вони біля вбогої хати старої лапландки, яка написала кілька мудрих слів на в’яленій рибині і направив їх до фінки.

Фінка. Маленький Кай справді у Снігової Королеви, проте він вельми задоволений, навіть щасливий. А все це через скалки тролевого дзеркала. Їх треба вийняти, інакше Снігова королева заволодіє Каєм назавжди.

Олень. А ти можеш допомогти Герді?

Фінка. Я не можу дати їй більше сили, ніж вона має. Її сила в чистому дитячому серці. І вона вже зможе дістатися до замку Снігової Королеви і вийняти зачаровані скалки, то більше в світі не зможе цього зробити… Недалеко звідси починається сад Снігової Королеви. Віднеси дівчинку до великого куща з червоними ягодами - і мерщій – назад!

Герда. Ой, я забула теплі чобітки! Ой, я забула рукавиці!

Читець.Кай самотньо сидів посеред найбільшої снігової зали, де було замерзле озеро. Він мудрував над гостроокими крижинами, складаючи з них різні фігури й слова. Проте він ніяк не міг скласти найбажаніше слово –«ВІЧНІСТЬ». Адже Снігова Королева сказала: «Коли ти складеш це слово, то станеш вільний, і я подарую тобі увесь світ і новенькі ковзани».

Герда.Каю! Мій любий Каю! Нарешті я тебе знайшла!.. (Кай сидить непорушно).

Читець. Та Кай сидів тихий, непорушний і холодний. Тоді Герда заплакала, і її гарячі сльози упали йому на груди. Вони пронизали його до самого серця і розтопили крижану скалку тролевого дзеркала.Кай поглянув на на Герду, і вона заспівала йому про найкращі в світі троянди… Кай раптом заридав. Він так довго й сильно ридав, що скалка витекла з ока разом зі сльозами.

Кай. Гердо! Люба моя Гердо! Де ж ти так довго була? І де я був?.. (Роззирається). Як тут зимно! (Тулиться до Герди).

Читець. Він узяв Герду за руку, і вони назавжди покинули крижаний палац.
Ведучий1.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

Щоби беріз пісні лунали до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг —

І кривда в нашу долю не поцілить.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них?

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Скропімо серце щире, нечерстве

Людського милосердя еліксиром,

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

Милосердя. Любов до ближнього.

Ведучий 2.

У народі мовиться: “Люби ближнього свого, як самого себе” Ми не повинні вимагати плати за добро. Адже сказано: “Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас, а як ні, то не матимете нагороди від Отця свого, що на небі. А як ти чиниш милостиню – нехай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”.


Ведучий 1.

Добро і милосердя – багатоликі. Потреба у них є завжди. Вони як два крила, на яких тримається людство. Чуйність , співпереживання, уміння підтримати, розділити людський біль, розрадити у горі – саме таким є безкорисливий порив мільйонів людей, котрі приходять на допомогу іншим у скрутну хвилину.

(Інсценізація уривка із повісті О. Уайльда «Хлопчик - зірка»).

Хлопчик –зірка. Язрікся своєї матері, яка народила мене, і не зупинюся, допоки не знайду її і не попрошу в неї пробачення. Тому дайте мені дорогу, бо я знову мандруватиму світом і не зможу затриматися тут,хоч ви принесли мені корону й скіптер.

(З’являється жебрачка).



Хлопчик –зірка. (радісно вигукує, біжить до матері, стає на коліна, цілує рани). Мамо, я відрікся від тебе в годину моєї гордості. Прийми мене в годину моєї смиренності. Мамо, я дав тобі ненависть. Дай же мені любов. Мамо, я відштовхнув тебе. Прийми своє дитя зараз.

(Простяг руки, схилився й обійняв босі ноги прокаженого).

Я тричі пожалів тебе, попроси мою матір заговорити до мене один раз.(Прокажений мовчить. Хлопчик – зірка знову заридав).

Мамо, мої страждання більші, ніж я можу витримати. Прости мене, і я повернуся назад до лісу.



Жебрачка. Устань.

Прокажений. Устань.

(Хлопчик поглянув на них, і вони були Королем і Королевою)



Королева. Це твій батько, якому ти допомагав.

Король. Це твоя мати, чиї ноги ти обмив своїми слізьми.

(Вони цілують і обіймають Хлопчика –зірку).



Ведучий 1.

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живем

Сій любов, краса її єдина.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати. Як прощає мати.

На добро добром умій воздати –

Мудрість завжди доброю була.

Дружба

Ведучий 2.

Любові вчитися не можна,

Таких мудреців нема.

Лиш крові краплиночка кожна

Її із глибин підійма.

І дружби навчитись не можна,

Для неї границь нема,

Година життя тривожна

Її з глибини підійма.
З’являється Том Сойєр.

Добрий день, мої друзі! Я-Том Сойєр. Мої дитинство сповнене різних витівок, пригод. Але найбільшою розрадою для мене є мої друзі. Найвірнішим товаришем є ГекльберріФін. Знаєте, скільки усього нам довелося пройти разом. Незабутніми для мене стали цікаві події, коли ми з Геком стали свідками трагедії на цвинтарі,довелося погратися у щасливих розбійників. Ми з друзями відчули себе героями. Яка радість, яке щастя! Нас шукали, за нами плакали. А згодом , ви уявляєте, ми, герої-пірати, були присутні на власному похороні.

Але наші витівки приносили і користь людям. Ми врятували МефаПоттера, вдову Дуглас. Разом ізГеком ми знайшли скарб. Але ми шукали гроші не заради збагачення, для розваг. Бо найбільшим скарбом для людини є вірний друг.
Ведучий 1.

А вірний друг — це та людина,

Яка не кинеубіді.

І як прийде лиха година,

Пізнаєш друга титоді.

Вінзахистить і допоможе,

Й не вимагатимеподяк.

І сонцевигляне погоже,

І сонечкузрадіє всяк.

А душу затишокобійме,

Бопоруч тебе — вірний друг.

Й захопиштийого вобійми,

Бо стане світлим все навкруг.

Ведучий 2.

Щобзнайтисобідрузів, потрібно самому стати справжнім другом.

Дейл Карнегі у своїйвсесвітньовідомійкнизі «Як придбати друга і впливати на людей» даєтакіпоради:

1. Виявляйтещирийінтерес до людей, виключнуувагу до того, хто з вами розмовляє, — той забезпечуєуспіх.

2. Частішепосміхайтесь.

3. Пам'ятайте, щокожналюдинавважаєсвоєім'янайкращим. їїцікавитьсвоєвласнеім'ябільше, ніжрештаімен, разом узятих. Пам'ятайтеім'ялюдини, з якоюрозмовляєте, вимовляйтейого легко, невимушено, це вам замінить будь-якийкомпліментаболестощі. Але забувшиабо перекрутивши ім'яспівбесідника, виопинитесь у доситьневигідномустановищі.

4. Вмійтеуважнослухатиспівбесідника, заохочуйтейогоговоритипро себе.

5. Починайте розмову на тему, щоцікавитьвашогоспівбесідника.

6. Прагнітьдатилюдиніможливістьвідчутиїївищість. Робітьцещиро.

7. Вартоврахувати слова Авраама Лінкольна: «Недаремнокажуть, щокрапля меду приваблюєбільше мух, ніжгалонжовчі. Так і з людьми. Якщохочете, щоб вашу точку зоруприйнявхтосьінший, доведітьйому, щовийогощирий друг. Це та крапля меду, яка приваблюєвсіх. Ценайкоротший і вірний шлях до людськогорозуму».



Ведучий 1.

Творіть добро,щоб кращим став цей світ,

Не знали б горя щоб старі й малі.

Страждання нищіть нанівець,

Свій слід залиште на землі.

Теплом своїм ви серце обігрійте

Тому, хто вже наругу притерпів.

Тому, кому терпіть не сила,

Хто горе побороти не зумів.

Байдужими не станьте тільки

І пам’ятайте,що ми –люди.

Творіть добро, піклуйтеся про інших-

І посвітлішає усюди.

Звучить лірична мелодія. Учасники підходять по черзі до «дерева мудрості», зривають листочки і зачитують вголос записане на папірці.

1.Краща в світі мета- бути хорошою людиною (Ціцерон).

2.Бути людиною – відчувати, що ти за все несеш відповідальність (А.деСент- Екзюпері).

3.Життя любить того, хто з ним бореться, а нищить того, хто йому піддається.

4.Допоможи тому, хто несе тягар, а не тому, хто покладе поруч (Сенека).

5. Найбільше щастя в житті – це впевненість у тому, що тебе люблять ( В Гюго)

6. Головний прояв духовного життя- любов. (Сиром’ятников)

7.Неможливопостійно бути героєм, але завжди можна залишатися людиною Й. В. Гете).



8.Де є життя, там є надія.

9. Любов – прекрасне почуття, яке складає щастя людей та робить їх шляхетними.

Скачати 134.66 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал