Модернізація внутрішкільної методичної роботи як педагогічна система в умовах нового проекту



Скачати 317.23 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір317.23 Kb.
Модернізація внутрішкільної методичної роботи як

педагогічна система в умовах нового проекту.

Модернізація освіти , безумовно, передбачає зміну змісту, структури і технології методичної роботи в школі . Створення нових організаційних структур,захоплення інтерактивними методами і проектними технологіями, інформатизація методичної служби свідчать про суттєві зміни в організації науково- методичної роботи в школі. Розбудова української національної школи вимагає постійної роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, забезпечення високого рівня науково-методичної діяльності, потребує стабільно і творчо працюючих педагогічних колективів з високим рівнем професійної майстерності.

В сучасній школі зросла потреба в учителях, які здатні модернізувати зміст своєї діяльності шляхом критичного, творчого її удосконалення, використання досягнень науки і перспективного педагогічного досвіду. Тому організація науково-методичної роботи є одним із основних напрямів діяльності керівників освітніх закладів. Вирішити проблему методологічної переорієнтації процесу навчання та виховання на розвиток особистості учня, формування його життєво важливих компетентностей можна тільки шляхом підвищення ефективності праці кожного педагога, якнайповнішого використання його потенціальних творчих можливостей. Як зробити так, щоб кожен педагог працював ефективно, тобто щоб кожен з них став продуктивним педагогом? Звичайно, потрібен новий погляд на структуру і зміст науково - методичної роботи з педагогічними кадрами. Завдання методичної служби – моделювати і створювати умови для самореалізації та вдосконалення особистості перш за все педагога ( а потім і учня) в умовах переходу від традиційних форм організації навчальної діяльності до розвивальних, проблемних. При такому підході кожний керівник навчального закладу, кожний педагог мали б можливість якомога повніше розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчість, використовувати досвід, наукові дослідження колег.

Педагогічна праця вже від самих витоків має творчий і дослідницький характер, а методична робота має бути життєвою потребою кожного окремого педагога й, водночас, обов’язковою вимогою, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування і розвитку школи. Але тільки та методична робота, яка організована на наукових засадах, може забезпечити підтримання належної професійної форми як кожного з її учасників, так і колективу в цілому, забезпечити адекватну реакцію на всі інноваційні процеси, що відбуваються і в освіті, і в суспільстві в цілому. Сьогодення вимагає творчого учителя, учителя-дослідника, який піднімається на вершину педагогічної майстерності, учителя, який прагне до цієї вершини, але подолати яку, мабуть, нікому не вдалося, бо межі росту, удосконалення немає. Тому науково-методична робота сьогодні набуває нових елементів. В її структурі має виявлятися вся сукупність умов розвитку особистості педагога та досягнення найвищого рівня його професіоналізму.

Практика показує, що позитивне педагогічне середовище складається тоді, коли педагогічні працівники зацікавлені в колективному пошуку вирішення проблем. В такій колективній діяльності, спрямованій на вирішення спільної для всіх педагогів закладу проблеми, кожен з них організовує свою власну діяльність, аналізує її результативність, ступінь її впливу на спільний результат. Тому сьогодні такого важливого значення набуває організація діяльності педколективу нашої школи над єдиним методичним проектом на науковій основі: «Впровадження ідей креативного навчання через активні форми роботи учасників навчально-виховного процесу». Глибоке вивчення теоретичних основ проблеми проекту всіма членами колективу, моніторингові дослідження рівня готовності кожного із його членів до пошукової, дослідницької роботи, озброєння кожного педагога необхідними для цього знаннями і уміннями та навичками, створення реальної творчої атмосфери в колективі – це якраз і є умовою і запорукою успішності і продуктивності кожного педагога і колективу в цілому і розв‘язання основних завдань проекту. А робота над визначеним проектом буде оптимальною, ефективною, результативною, коли методичним активом буде здійснено основні заходи , а саме:

• складено перспективний план роботи по реалізації проекту на п‘ять років;

• розроблено алгоритм роботи педагогічного колективу над науково-методичним проектом.

• здійснено розподіл доручень кожному педагогові своєї ділянки роботи в колективному дослідженні проекту;

• забезпечено діяльність педагогічної ради з питань реалізації роботи над науково-методичним проектом;

• організувано творчу групу, яка забезпечуватиме створення перспективного досвіду роботи по даній проблемі і пропагуватиме його серед учителів;

• оптимізовано самоосвітню діяльність педпрацівників в рамках реалізації даного проекту.

Зауважу, що у ході роботи над проектом слід постійно здійснювати якісний та кількісний аналіз проміжних і кінцевих результатів колективного творчого пошуку, проводити моніторинг результатів поточної і підсумкової успішності учнів, рівня їхньої вихованості та розвитку, стану здоров’я учнів та вчителів, статистичних відомостей, інформаційно-методичного забезпечення з питань упровадження педагогічних ідей, ППД та інше.



Один із секретів педагогічної творчості полягає в тому, щоб пробудити в учителеві інтерес до пошуку, аналізу власної роботи. Справжній педагог вибудовує власну освітню концепцію, розробляє відповідно до неї особисту програму роботи зі свого предмета для кожного класу, систематично здійснює пошук, основою якого є дослідницькі уміння, набуті у процесі цілеспрямованої методичної роботи та самоосвіти. Зрозуміло, що формування цих умінь – процес складний і тривалий, він не виникає й не розвивається спонтанно, а потребує ґрунтовної теоретичної підготовки, вивчення наукових робіт із психології, соціології, педагогіки і, звичайно, з навчального предмета.

Завдання адміністрації навчальних закладів, методичної служби на всіх рівнях – домогтися, щоб педагогічним кредо кожного учителя стало: учень – суб’єкт навчання, який оволодіває метазнаннями (проміжними, тими, що змінюються, перетворюються в часі і просторі), набуває ключових життєво - важливих компетенцій, формує в собі готовність до самоосвіти впродовж усього життя. Це означає, що вчитель повинен утверджувати суб’єкт- суб’єктні взаємини, вирізнятися своєю толерантністю, високим рівнем емпатії, бути сучасним педагогом-технологом, тобто користуватися тими методами і прийомами, які створюють ситуацію успіху учня, бути професіоналом високого класу, знавцем свого предмету. Зрозуміло, що і для керівників, і для педагогів таке завдання дуже не просте. Але без цих якостей, характерних для кожного педагога, домогтися проголошених цілей неможливо. Тому й потрібно методичну роботу спрямувати саме на розвиток названих якостей і домогтися, щоб кожен педагог зрозумів, що участь у методичній роботі – це його професійний обов’язок .

Реалізація поекту неможлива без упровадження інноваційних форм і методів, які роблять педагогічний процес більш якісним, а, отже, і більш продуктивним. Основою інноваційної педагогіки є твердження, що людина саморозвивається, якщо все пропускає через самоусвідомлення і свою душу. Тому важливо домогтися розуміння кожним педагогом, що засвоєння і використання сучасних методів навчання здійснюється в режимі саморозвитку учителя. А головним результатом цього процесу є його здатність до побудови власної педагогічної діяльності.

Реалізація проекту буде здійснюватися як колективною, груповою так і індивідуальною формами методичної роботи. Проте, і практичний досвід, і сучасні теоретичні дослідження дійшли висновку про те, що методичну роботу необхідно перебудувати так, щоб вона була зорієнтована на особистість педагога. Тому перевагу в системі науково-методичної роботи віддаємо індивідуальним формам і методам організації діяльності.

І адміністрація школи прагне до того, щоб кожен з педагогічних працівників мав свою програму самовдосконалення, постійно займався самоосвітою й отримував методичну допомогу від адміністрації.

Що значить надавати методичну допомогу, методичну підтримку в умовах переорієнтації на індивідуальні форми роботи? Це, перш за все, виявлення кращих педагогічних можливостей кожного педагога засобами діагностики, методичного моніторингу. Отже , найефективнішою формою здобуття педагогами нових знань є самоосвіта, а найкращою умовою формування необхідних умінь і навичок, творчого розвитку – організація творчої діяльності. Проте , самоосвіта педагогів - це процес керований, і її організація і ефективність багато в чому залежить від управлінських умінь і навичок керівників навчальних закладів. Тут важливо усвідомити, що тільки на діагностичній, моніторинговій основі можливо забезпечити цілеспрямовану і результативну самоосвітню діяльність педагогів.

Однією з найефективніших форм індивідуальної методичної роботи є проведення методичних консультацій з найрізноманітніших актуальних питань організації як власної діяльності педагогів, так і організації НВП, підвищення його продуктивності. Надання конкретної консультативної допомоги педагогам повинно здійснюватись як на основі отриманої управлінської інформації про стан справ у будь-якій підструктурі, так і за індивідуальним запитом педагогів.

Із індивідуальних форм методичної роботи по реалізації проекту використовуємо:портфоліо ,атестація,курсова перепідготовка,



консультація,методичні розробки, презентація, творчий звіт, самоосвіта, співбесіда, самооцінка, індивідуальний план роботи над проектом, анотація досвіду, доповідь, звіт, інформація, педагогічна скарбничка, розробка позакласного заходу.

  • Портфоліо – включає все те, що може документально засвідчити майстерність учителя, сприяти оцінці рівня його професіоналізму. Портфоліо може бути представлено на паперових носіях і в електронній версії.

  • Індивідуальний план – план , який властивий вчителю і відповідає його нахилам, професійній компетенції та підготовці.

  • Презентація – публічне представлення чогось нового , що було створено чи досягнено вчителем.



  • Творчий звіт – це форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку і пропаганду ППД, а також діяльності педагога з питань дослідження , нових педагогічних надбань і актуальних питань методики

Колективні форми методичної роботи використовуємо з метою вирблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань організації навчально-виховного процесу, аналізу результату колективної діяльності, вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації . Вони є найдієвішою формою поширення , демонстрації кращих надбань педагогів. Із колективних застосовуємо: конференції з показом фактичних педагогічних досягнень, книжково-журнальні виставки з розділів, тем, проблем, інтересів, методичні оперативні наради, методичний тиждень, наради, науково-практичні конференції, обмін досвідом, педагогічні виставки, педагогічний консиліум, педагогічні читання, психолого-педагогічний семінар, семінар-практикум, творчий звіт вчителя, творчий звіт м/о,інструктивна оперативно-методична нарада, інформаційна оперативно-методична нарада, конкурс нестандартних уроків, конкурс виховних заходів. Коротко про деякі з них:

  • Конференція з показом фактичних педагогічних досягнень – вдала форма вивчення й узагальнення передового перспективного досвіду вчителів.

  • Книжково-журнальні виставки – розкривають передовий досвід,що сприяє активізації навчального процесу, різні матеріали про досягнення педагогічної науки, інноваційні процеси.

  • Інструктивна оперативно-методична нарада – покликана направляти роботу педагогічного колективу на виконання поточних навчально –виховних завдань( планування навчально-виховної роботи, підготовка до ДПА та ЗНО, організація роботи м/о, гуртків, проведення предметних олімпіад і т.д.

  • Інформаційна оперативно-методична нарада - ознайомлення педагогів з одержаними директивними вказівками, методичними листами МОН України та підпорядкованим йому установам, новими досягненнями в педагогіці, психології, методиками викладання, новими інструкціями,приймаються заходи щодо їх реалізації.

  • Науково –практична конференція – є однією з форм теоретичної і практичної підготовки вчителів на основі виявлення і узагальнення практичного досвіду.

  • Педагогічна виставка – демонстрація досягнень педагогічного колективу щодо пропаганди нових зразків навчально-виховної роботи та науково – методичної діяльності педагогів, поширення ППД.

  • Методичний тиждень – протягом тижня вчителі показують свою майстерність,організовують відкриті уроки,виховні заходи.

Серед групових можна виділити такі: відкритий урок у школі, взаємовідвідування уроків,ділові ігри, дискусія, захист планів м/о, конкурс нестандартних уроків, методична рада, творча група, нарада, обмін досвідом і ін..

  • Відкритий урок – загальноприйнятий методичний захід, на якому відбувається показ кращого досвіду, пропаганда нових педагогічних надбань і актуальних питань методики. Без відкритого уроку неможливо здійснити поширення і впровадження передового педагогічного досвіду.

  • Ділова гра – це метод навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов‘язковим динамічним розвитком ситуації, задачі чи проблеми, що розв‘язуються в чіткій відповідності до характеру рішень та дій її уасників.

  • Дискусія – дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Метоює виявлення відмінностей в розумінні питань і в товариській суперечці знайти істину, прийти до спільної точки зору.

Індивідуальні, групові, колективні форми роботи організовуємо і сплановуємо таким чином, щоб відбувалася взаємодія всіх методичних підрозділів, творчої співпраці всіх членів педагогічного колективу.

.

В умовах реформування національної системи освіти в Україні важливого значення набуває в нашій школі система роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Головна її мета - допомогти педагогічним працівникам в реалізації актуальних питань розвитку, вдосконалення і підвищення професійної майстерності та фахового рівня , активізація творчого потенціалу, формування здатності до швидкої адаптації в умовах що постійно змінюються. Реалізується вона різними шляхами , але основним є організація і проведення на належному рівні методичної роботи з педагогічними кадрами.



Участь у методичній роботі є невід‘ємною складовою професійної діяльності кожного педагога нашої школи,адже методична робота як багатогранний і творчий процес, що складається з комплексу систематичної , цілеспрямованої діяльності кожного вчителя, сприяє підвищенню науково-теоретичного і культурного рівнів, удосконаленню психолого-педагогічної і професійної підготовки.

Результативність методичної роботи залежить від умілого планування, яке забезпечить реальність запланованих заходів, дасть можливість чітко проаналізувати їх виконання. Планування всіх рівнів здійснюємо на діагностичній основі шляхом проведення анкетування та його ретельної обробки. Діагностування забезпечить виявлення:



  • Перспективного педагогічного досвіду;

  • Проблем конкретного вчителя, прогалин у певних педагогічних уміннях і навичках;

  • Найцікавіших для вчителя форм і методів методичної роботи;

  • Оцінки та самооцінки проведення методичних заходів.

Планування кожного рівня проводимо у довільній формі. Проте кожен план повинен містити вступ, який включає короткий звіт про роботу, наприклад, методичного об‘єднання над методичною проблемою в поточному навчальному році, аналіз діяльності (успіхи і невдачі) вчителів – членів м/о, основні завдання , над якими будуть працювати вчителі у новому навчальному році.

Складаючи план , потрібно враховувати досвід роботи вчителів, їх

здібності та інтереси.

Новий зміст освіти,освоєння нових навчальних програм,апробація підручників, створення авторських програм, посібників, введення нових навчальних дисциплін – все це спрямовує вчителя на шлях творчості, дослідницької роботи.



Творчий учитель – це той,хто може ефективно й самостійно діяти та відчуває в цьому потребу. Таких педагогів залучаємо до роботи в творчій групі. Вони працюють над створенням освітніх проектів. В цьому році розробили проект: «Впровадження ідей креативного навчання через активні форми діяльності учасників навчально- виховного процесу». Творча група не дублює роботу методичного об‘єднання а зосереджується на глибокому і різнобічному вивченні досягнень педагогічної науки з певної науково-педагогічної проблеми і стає провідником її впровадження у практику роботи школи.

Сьогодні викладачів потрібно не тільки інформувати про нові освітні технології,але й створювати систему науково-методичної допомоги для особисто-орієнтованого вибору педагога. Однієюз форм організації такої допомоги педагогам є напрям «Вчитель-дослідник», у якому викладач вищої категорії транслює накопичений досвід з вивчення й упровадження в практику роботи нових освітніх технологій. Призначення «вчителя –дослідника» не тільки розповісти про нові методи діяльності а й показати, як це робиться Перша частина роботи- теоретична , де розкриваються основи педагогічної технології, друга частина – практична, де майстер – педагог запрошує колег на свій урок, на якому відпрацьовує найбільш складні елементи методики, прийоми, етапи педагогічної технології. Основний принцип побудови такої форми методичної роботи – комфорт для кожного педагога, уміння побачити перспективу свого розвитку, створення атмосфери творчості.

Практика роботи в школі дозволяє стверджувати, що завдання вчителя – йти в ногу з життям, опановувати і впроваджувати сучасні технології навчання , які б сприяли виявленню індивідуальних здібностей дітей, створювали сприятливі умови для їх подальшого розвитку. Тому запорука успіху ,творчого зростання педагога залежить від організації науково-методичної роботи, яка впливає і на рівень її ефективності.

Час вимагає глибокого осмислення педагогічної діяльності. Спрямованість навчально- виховного процесу сучасної школи на розвиток особистості вимагає від учителя вміння працювати у творчому режимі, постійно вдосконалювати свою професійну діяльність. Творчість і професійна майстерність розвиваються тоді, коли для цього створені відповідні умови. Сприяти педагогу в цьому – провідна функція внутрішкільної науково-методичної роботи.

роботу над дослідженням науково-методичної теми “Розвиток творчих здібностей, як умова формування талановитої особистості” розробили систему роботи її реалізації, враховуючи поетапне її вирішення (додаток 7). Скоординована робота над єдиною науково-методичною темою в школі забезпечує взаємозв’язок усіх напрямів підвищення педагогічної майстерності вчителів, диференційований підхід до вибору змісту, форм методичної роботи з урахуванням індивідуальних потреб, інтересів, фахового рівня вчителів.

В організації роботи над загальношкільною проблемою керівникам сільських шкіл радимо особливе значення приділити індивідуальній роботі вчителя над науково-методичною темою, адже зосередженість педагога протягом часу на конкретній науково-методичній проблемі допомагає йому оволодіти методами дослідницької діяльності, усвідомити необхідність удосконалення рівня професійної компетентності, свого професійного росту, постійно аналізувати свої досягнення та невдачі у практичній діяльності, конструювати власний досвід на основі досягнень науки, ППД.

Індивідуальна робота вчителя над науково-методичною темою – це найбільш ефективний шлях включення його в активну, самостійну творчу пізнавальну діяльність.

„Мистецтво керівництва загальноосвітньою школою, – писав В.О.Сухомлинський, – в тому і полягає, щоб учителів початкових класів, учителів середніх і старших класів об’єднували єдині педагогічні переконання, щоб індивідуальна творчість, а без цього неможливий творчий колектив, образно кажучи, текла невичерпними джерелами в єдиний потік колективної майстерності, колективного досвіду, колективної турботи про знання учителів”.

Слід зазначити, що індивідуальна тема повинна бути спорідненою із загальношкільною та відповідати темі методичного формування, в якому вчитель бере участь, рівню свого професійного розвитку.

Предметом вивчення можуть бути:



  • нові педагогічні ідеї;

  • питання чи комплекс питань, які виникають в організації навчально-виховного процесу малокомплектної сільської школи;

  • персективний педагогічний досвід.

Забезпечити системний підхід до реалізації науково-методичної теми допоможе опрацювання матеріалів інформаційно-методичного журналу “Школа” (2007 р., № 5), в якому широко представлені матеріали з досвіду роботи педколективів над актуальними науково-методичними темами.

Педагогічна рада

Педагогічна рада є колегіальним органом управління школою, забезпечує колективне вирішення навчально-виховних завдань школи, стимулює розвиток творчого потенціалу педколективів, сприяє росту професійної майстерності вчителів

Як показують результати вивчень діяльності педагогічних рад на їх засідання традиційно виносяться актуальні питання:

• удосконалення методичного забезпечення навчально-виховного процесу в малокомплектній школі;

• обговорення і затвердження річного плану роботи школи;

• підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

• стану викладання навчальних предметів, виховної роботи в школі;

• впровадження в навчально-виховний процес досягнень науки і ППД та інші.

Тематика і форми проведення педагогічних рад визначаються загальношкільною науково-педагогічною проблемою. Однак, як показує аналіз, у частині шкіл у роботі педагогічної ради мають місце суттєві недоліки: одноманітність тематики, відсутність належної підготовки засідань, стандартний підхід до їх проведення та прийняття рішень, відсутність контролю за їх виконаннями.

При виборі тематики педагогічних рад З.М. Онишків радить враховувати такі вимоги: актуальність, ідейність, науковість, педагогічну доцільність, наступність, перспективність.

Надзвичайно важливо обирати ті питання, які цікавлять весь педагогічний колектив і колегіальне вирішення яких сприятиме формуванню атмосфери творчого пошуку, стимулюватиме розвиток творчого потенціалу педпрацівників, забезпечить істотне піднесення якості навчально-виховного процесу[18].

Для прикладу наводимо орієнтовний перелік питань, які на нашу думку, доцільно обговорити на засіданнях педагогічних рад, враховуючи запити, потреби, можливості кожного педколективу:


  • Про роботу педагогічного колективу щодо забезпечення якісної освіти.

  • Психолого-педагогічний аналіз режиму роботи школи та прогнозування його ефективності.

  • Організаційно-педагогічне і науково-методичне забезпечення реформування початкової школи: невикористані резерви.

  • Традиції й інновації в сільській малокомплектній школі. Ваше бачення оптимальної моделі їх поєднання.

  • Про стан і заходи щодо впровадження ідей оптимізації навчально-виховного процесу в практику роботи малокомплектної школи.

  • Робота педагогічного колективу щодо інтенсифікації навчально-виховного процесу.

  • Удосконалення роботи педагогічного колективу щодо піднесення якості й ефективності уроку.

  • Формування пізнавальних інтересів учнів у процесі навчання.

  • Методи активізації пізнавальної діяльності учнів у практиці роботи педагогічного колективу малокомплектної школи. Досвід. Невикористані резерви.

  • Здійснення індивідуального підходу до учнів на уроках в класах-комплектах.

  • Створення умов для різнобічного розвитку і саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно орієнтовані педагогічні технології.

  • Педагогічний моніторинг у навчально-виховному процесі. Проблеми впровадження і перспективи.

  • Розвиток творчих здібностей учнів у процесі навчання.

  • Діяльність педагогічного колективу щодо модернізації форм і методів навчання.

  • Впровадження телекомунікацій них технологій у навчально-виховний процес малокомплектної школи.

  • Самореалізація особистості вчителя і учня в навчальній діяльності: досвід, проблеми, перспективи.

  • Оновлення виховного процесу у сучасній школі у світлі особистісно орієнтованої педагогіки.

  • Шляхи реалізації концепції національного виховання учнівської молоді, формування у неї національної свідомості в умовах сучасної школи.

  • Актуальні проблеми формування навичок здорового способу життя.

  • Піднесення рівня позакласної роботи як важливий засіб розвитку в учнів інтересу до знань.

  • Удосконалення структури, змісту і форм внутрішньошкільної методичної роботи з педагогічними кадрами.

  • Про піднесення результативності самоосвітньої роботи вчителів.

  • Ефективність використання навчальних кабінетів для підвищення якісного потенціалу уроку.

Удосконалити технологію підготовки і проведення засідань педагогічної ради допоможе опрацювання навчально-методичного посібника “Педагогічна рада: технологія підготовки і проведення” (автори А.І. Постельняк, О.Г. Романенко ).

Методичні об’єднання

Методичні об’єднання є домінуючою колективною формою методичної роботи в сільській школі.

Методичні об’єднання знайомлять педагогів із досягненнями психолого-педагогічної науки, ППД, допомагають вчителям у формуванні, поглибленні фахових знань, із спеціальностей суспільних предметів.

Найчастіше у ЗШ І-ІІ ступенів створені методичні об’єднання вчителів початкових класів, класних керівників, учителів суспільно-гуманітарного, природничо-математичного циклів.

Вважаємо доцільним зауважити, що якщо в школі не створені методичні об’єднання то вчителі малочислених шкіл беруть участь у міжшкільних методичних об’єднаннях, створених на базі опорної школи освітнього округу або ж у кущових МО.

У більшості випадків засідання методичних формувань проходять у канікулярний час, оскільки вчителі малокомплектних шкіл не можуть бути їх учасниками в період навчання учнів.

Діяльність МО має не зводитись лише до проведення засідань, а носити повсякденний навчально-методичний характер.

Робота методичних об’єднань передбачає:



  • діагностику утруднень членів методичного об’єднання;

  • вибір актуальних тем, форм проведення засідань МО на основі отриманих результатів діагностування запитів і потреб педпрацівників;

  • розробку методичних рекомендацій з питань підвищення якості організації навчально-виховного процесу, удосконалення форм, методів, прийомів, змісту організації освітньо-виховної діяльності.

Найбільшого поширення в роботі МО набули такі форми:

      • розгляд нормативно-правових документів про організацію навчально-виховного процесу;

      • опрацювання та вивчення методичних матеріалів;

      • актуальні проблеми методики викладання шкільних дисциплін, основних форм і напрямків активізації пізнавальної діяльності учнів у позаурочний час;

      • огляди науково-методичної, періодичної педагогічної преси;

      • обмін досвідом ефективної педагогічної діяльності;

      • відкриті уроки та позакласні заходи;

      • вивчення навчальних програм;

      • організація роботи з новими підручниками та інші;

      • участь у атестації педпрацівників;

      • вивчення, узагальнення, пропаганда перспективного педагогічного досвіду, створення банку ППД;

      • затвердження матеріалів для здійснення підсумкової державної атестації в 9 класі.

Нагадаємо, що сновні напрямки роботи методичних об’єднань визначаються у залежності від проблеми, над якою працює навчальний заклад, але питаня теорії і методики викладання певних предметів займають у роботі МО центральне місце.

На засіданнях методичних об’єднань здебільшого розглядаються такі питання:



        • робота з Державними стандартами освіти;

        • вивчення й реалізація основних положень нормативних і директивних документів про освіту;

        • опрацювання інструктивно-методичних листів з питань організації навчально-виховного процесу;

        • вивчення вікової педагогічної психології, психолого-педагогічних особливостей дітей різних вікових груп;

        • оптимальні методи і прийоми здійснення моніторингових досліджень;

        • шляхи подолання перевантажень учнів;

        • підвищення ефективності і якості уроку шляхом впровадження сучасних форм організації навчальної діяльності учнів;

        • реалізація принципу диференціації в умовах сільської малокомплектної школи;

        • ефективні форми і методи пропаганди здорового способу життя на уроках та в позаурочній діяльності.

В умовах модернізації освіти, переходу на новий зміст та структуру навчання радимо акцентувати роботу методичних об’єднань на поглибленому опрацюванні таких нагальних проблем:

  • приведення фахової та методичної компетенції вчителів до рівня сучасних умов;

  • здійснення допрофільного навчання в сільській школі;

  • поглиблене вивчення методики нових навчальних предметів та курсів;

  • форми та методи активізації пізнавальної діяльності школярів на уроках та в позаурочний час;

  • проблеми та основні шляхи впровадження в освітній процес малокомплектної школи інноваційних технологій, інтерактивних методів навчання, ППД;

  • форми організації самостійної роботи учнів на уроках;

  • робота з обдарованими дітьми;

  • урізноманітнення методів та прийомів роботи в класах з низькою наповнюваністю;

  • вироблення навичок уваги в школярів у класах-комплектах;

  • система раціонального використання часу на уроці в класах з малою наповнюваністю учнів:

  • прийоми роботи з підручником у малокомплектній школі,

  • знаходження в тексті правил, законів, визначень,

  • аналіз ілюстративного матеріалу відповідей до завдань учителя,

  • самостійне ознайомлення із текстом підручника і виділення головної думки,

  • поділ тексту на окремі частини, складання плану,

  • складання схем, таблиць за матеріалом підручника,

  • конспектування тексту, складання тез,

  • вивчення прикладів, наведених у підручнику, і наведення аналогічних,

  • відповіді на питання самоконтролю.

Методичні об’єднання працюють за заздалегідь складеним планом. Проте, слід зазначити, що переглянуті плани роботи шкільних методичних об’єднань потребують удосконалення.

Рекомендуємо при плануванні роботи скористатися структурою, поданою в додатку 8.

Плани роботи методичних об’єднань розглядає директор школи, затверджує шкільна методична рада або рада методичного кабінету (якщо вони є). Для прикладу наведемо витяги з планів роботи шкільних методичних об’єднань (додатки 9, 10).

Керують методичними об’єднаннями кращі вчителі школи (вчителі вищої та І кваліфікаційних категорій, «вчителі-методисти», старші вчителі). Періодичність засідань визначається наказом по школі «Про організацію методичної роботи з педпрацівниками у новому навчальному році».

Основними формами роботи методичних об’єднань є лекції, доповіді, виступи, повідомлення, інформації, звіти (про результативність дослідження індивідуальної науково-методичної теми, самоосвітньої діяльності, результатів підвищення кваліфікації накурсах) та ін.

останнім часом поширення набули: круглі столи, семінари, методичні турніри, ярмарки педагогічних ідей, методичні аукціони, презентації (творчого досвіду, педагогічних новинок) тощо.

Практично всі форми роботи методичних об’єднань школи пов’язані з практичним показом професійних умінь вчителя. Тому значення відкритих уроків позакласних заходів у системі методичної роботи в школі надзвичайно велике.

Відкритий урок чи позакласний захід означає не лише відкриті для всіх двері класу, а й показ нового, хоч маленького педагогічного, але власного відкриття.

Аналіз внутрішньошкільної методичної роботи показує, що навчальний ефект від відвідування уроків не високий. Причина цього – неправильна методика проведення семінарів-практикумів, яка передбачає відвідування уроків з наступною (відразу після уроку) його оцінкою. Ця оцінка не може бути в повній мірі кваліфікованою, так як присутні в переважній більшості не знають задумок учителя, особливостей класу, традицій і т.д.

Підвищити ефективність відкритих уроків і позакласних заходів допоможе такий алгоритм:


  1. Учитель, який дає відкритий урок, перед початком, презентує колегам проект даного уроку: показує його місце в темі, розділі, курсі, знайомить з метою уроку, яку він ставить перед собою, розповідає про намічені шляхи і засоби реалізації поставлених завдань уроку, дає обов’язково характеристику класу тощо.

  2. Учитель проводить відкритий урок.

  3. Учитель дає самоаналіз уроку, розповідає, що йому вдалось, а що ні, дає оцінку ефективності використаних прийомів та засобів та інше.

  4. Присутні на уроці колеги дають запитання вчителю.

  5. Присутні на уроці колеги аналізують урок, дають рекомендації та обов’язково вказують на те, що будуть використовувати в своїй практичній діяльності.

Документація шкільного методичного об’єднання включає: план роботи, протоколи засідань з обов’язковим напрацюванням методичних рекомендацій, пам’яток, пропозицій, матеріали МО (методичні розробки, реферати, бібліографічні огляди, тезауруси, анотовані каталоги з конкретних тем тощо), журнал обліку роботи методичного об’єднання).

З метою підвищення результативності роботи методичного формування радимо вести «Журнал планування роботи методичного об’єднання» орієнтовний зміст журналу подано в додатку 11.

Контроль за веденням журналу покладається на заступника директора з навчально-виховної роботи, або особи, що відповідає за організацію методичної роботи в школі, чи керівника методичного формування.

Методичні оперативки

Методичні оперативки є традиційною формою підвищення наукового, фахового рівня педагогічної діяльності, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі педпрацівників

Ефективність даної методичної форми в сільській школі полягає в тому, що вона займає мало часу, може проводитись до уроків, після уроків, під час великої перерви; дозволяє обговорити питання, які неможливо передбачити заздалегідь.Доцільність їх проведення диктується виробничою необхідністю. основним змістом їх роботи є:


  • оперативне ознайомлення педколективу з директивними, нормативними документами, наказами, інструктивно-методичними листами, положеннями, інструкціями Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти і науки, інституту післядипломної педагогічної освіти, районного відділу освіти;

  • ознайомлення з інноваційними технологіями, навчання та виховання, ППД;

  • інформування членів педколективу про нові науково-методичні посібники, педагогічні періодичні видання, нові навчальні програми, підручники;

  • розгляд поточних навчально-виховних завдань планування роботи методичних формувань, навчально-виховної роботи школи, підготовка та організація проведення методичних заходів, ведення шкільної документації, підготовка до державної підсумкової атестації, моніторингу, організація роботи гуртків (предметних, за інтересами) секцій, проведення олімпіад, конкурсів тощо;

  • заслуховування інформації про стан навчально-виховної роботи в школі, класі, результати внутрішньошкільного контролю, моніторингу, про участь у методичних заходах, виконання доручень тощо.

Як показують результати дослідження традиційними темами методичних оперативок є:

    • методичні рекомендації з питань оцінювання знань учнів по 12 бальній шкалі;

    • рекомендації щодо складання календарних та поурочних планів;

    • підготовка та проведення шкільних олімпіад;

    • про проведення предметних тижнів;

    • про результати перевірки ведення шкільної документації;

    • про дотримання «Єдиних вимог до усного та писемного мовлення учнів»;

    • про організацію методичної роботи в школі;

    • про підготовку учнів до Державної підсумкової атестації;

    • про результати проведення контрольних зрізів навчальних досягнень учнів;

    • про виконання навчальних програм;

    • про підготовку та проведення методичних заходів, позакласних заходів;

    • про результати участі в конкурсах, олімпіадах;

    • про організацію проведення начальної практики та інші.

Семінар

Серед колективних форм методичної роботи великою популярністю користуються семінари. Семінар – це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їх кваліфікації[27].

Основна мета семінарів – активізація самостійної роботи вчителів у ході навчання, вивчення літератури, спонукання до осмислення і більш глибокого вивчення теоретичних проблем, застосування отриманих знань на практиці, розвиток здібностей до практичного аналізу, до науково обґрунтованої аргументації власних думок, ведення діалогу, дискусії, формування інтересу до науки та наукових досліджень[7].

За періодичністю семінари можуть бути:



  • постійно діючими;

  • епізодичними.

Тематика постійно діючих семінарів визначається в першу чергу тими завданнями, які стоять перед сільською школою для забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Проблема семінару має бути:



  • співзвучною до науково-методичної проблеми навчального закладу;

  • враховувати наявні педагогічні труднощі вчителів з окремих аспектів організації навчально-виховного процесу в малокомплектній школі;

  • передбачати виконання запитів, потреб членів педколективу у глибокому вивченні конкретних інноваційних технологій, ППД з метою використання їх у своїй практичній діяльності і т.д.

З метою забезпечення цілеспрямованості, наступності в роботі постійно діючих семінарів радимо планувати їх на перспективу (на 2-3 роки). План роботи постійно діючого семінару складається, як правило, на рік, з періодичністю засідань 2-4 рази.

Головним завданням епізодичних семінарів є формування, розширення теоретичних знань та практичних вмінь педпрацівників з окремих науково-методичних проблем, які потребують термінового розв’язування. Такі семінари проводяться один або два рази на рік.

Як показує практика, проблеми, що виносяться на обговорення семінарів мають бути актуальними, сприяти розвитку творчого мислення, індивідуальних можливостей вчителів, створюювати мотивацію для самоосвітньої діяльності педагогів.

Для прикладу наведемо перелік нагальних науково-методичних проблем семінарів:



  • формування пізнавальної активності учнів;

  • формування національної самосвідомості учнівської молоді;

  • використання інформаційних технологій в навчально-виховному процесі;

  • організація самостійної роботи учнів на уроках;

  • оптимізація навчально-виховного процесу в сільській школі;

  • науково-методичне забезпечення уроку в сільській малокомплектній школі;

  • розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів;

  • формування культури життєвого самовизначення молоді;

  • вдосконалення професійної майстерності педагогічних працівників, результативності та якості навчально-виховного процесу шляхом вровадження інноваційних педагогічних технологій.

Заслуговує на увагу актуальність питань постійно діючого семінару з проблеми: «Сучасний урок: традиції і інновації» (Новгородківська ЗШ І-ІІ ЗШ № 3):

    • методичні основи уроку. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

    • Методи стимулювання та мотивації активної пізнавальної діяльності.

    • Методи контролю та самоконтролю в навчанні.

    • Види навчальної діяльності учнів на уроці.

    • Види оцінювання навчальних досягнень учнів.

    • Інноваційні педагогічні технології як засіб викладання навчальних предметів.

Забезпечити високий рівень проведення семінарів допоможе врахування таких порад:

      • Специфіка семінарських занять в першу чергу має визначатися проблемою, яка виноситься на обговорення, змістом навчального матеріалу, категорією слухачів, методами взаємодії керівника семінару та його учасників.

      • Ефективними формами проведення засідань є «круглі столи», проблемні столи, огляди, лекторії ті інші.

      • Створення невимушеної творчої атмосфери, психологічного комфорту при проведенні засідання.

      • До семінару мають готуватися всі його учасники. Проте, з метою забезпечення глибокого висвітлення теоретичних питань необхідно запропонувати окремим його учасникам, підготувати повідомлення, виступи, лекції.

      • Створення сприятливих умов для самостійного опрацювання педагогами питань, які виносяться на обговорення: забезпечення необхідною науково-методичною літературою, фаховими періодичними виданнями, іншими джерелами.

Доцільно підготувати список рекомендованої літератури для опрацювання, анотований каталог, тематичну картотеку тощо.

      • Обов’язковим структурним елементом семінарів мають бути практичні заняття. Форми їх проведення різні. Але, вважаємо, що перевагу слід надавати активним: тренінгам, моделюванню, розв’язанню педагогічних задач, проблемних ситуацій, дискусіям, відвідуванню уроків, позакласних заходів з наступним обговоренням (ділові ігри, психолого-педагогічні практикуми та інші). Використання даних форм дасть можливість учасникам, що приєднались до теми, «прожити її», знаходитися в суб’єктивній позиції, напрацювати новий досвід, який можна використовувати на практиці[3]. З метою активізації учасників семінару радимо на його початку провести актуалізацію:

        • прочитайте тему семінару. Заповніть таблицю, в якій наприкінці семінару вкажіть, що нового Ви дізнались.



Що я знаю

Що я хочу знати

Що я вивчив

Які елементи впроваджувати



























        • Кожне засідання семінару радимо закінчувати підбиттям підсумків його роботи. При цьому необхідно зробити аналітико-узагальнюючий огляд конкретних проблем, які розглядалися, звернути особливу увагу на технологію впровадження педагогічних ідей в практичну діяльність.

При плануванні роботи постійно діючого семінару радимо творчо використати план роботи семінару-практикуму для вчителів малокомплектної сільської школи, запропонований Віньковецьким районним методичним кабінетом (додаток 12).

За умов реформування загальноосвітніх шкіл в останні роки в структурі внутрішньошкільної роботи особливої актуальності набувають такі колективні форми:



      • педагогічні читання (форма виявлення передового педагогічного досвіду);

      • науково-практичні конференції (своєрідне підбиття результатів науково-методичної роботи);

      • педагогічні виставки (форма пропаганди й впровадження ППД).

Використання даних методичних форм сприяє єдності поглядів і дій педагогічних колективів при розв’язанні важливих педагогічних проблем.

Детально з технологією проведення даних форм методичної роботи можна ознайомитись в статті «Технології методичної роботи» (укладачі: Ю. Буган, Г Свінних, В. Уруський // Сільська школа України, 2005, № 2).



Школи молодого вчиеля

Ефективними формами роботи з молодими вчителями є школа адаптації молодого вчителя (1 рік роботи) з проблеми «Формування особистості вчителя – основа розвитку освіти» та школа майстерності молодих вчителів (2-3 рік роботи) з проблеми «Становлення молодого вчителя – основа розвитку освіти».



Метою школи


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка