«Модель загроз для системи електронного документообігу в державних органах»



Скачати 251.99 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір251.99 Kb.


Міністерство освіти і науки України

Київський університет права

Національної академії наук України

Залікова робота з інформатики на тему:

«Модель загроз для системи електронного документообігу в державних органах»

Виконали студенти

Групи Д-24

Ващук Дмитро

Струк Алла

Київ 2011



Зміст:
1.Вступ…..3
2. Модель державного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства…..4
3. Законодавче забезпечення розвитку електронного урядування…..12
4. Особливості регулювання електронного урядування в нормативно-правових актах України…..12
Висновок…..18

Список використаних джерел



Вступ
В умовах глобалізації та розбудови інформаційного суспільства традиційні способи взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадянами та бізнесом стають недостатньо ефективними. Для створення нових, більш зручних методів доступу до інформації та послуг все частіше застосовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Електронне урядування (електронне урядування) − це форма організації державного управління, яка за рахунок широкого застосування новітніх ІКТ забезпечує якісно новий рівень відкритої взаємодії держави та суспільства, надання повного комплексу державних послуг для всіх категорій громадян та суб’єктів господарювання. Впровадження електронне урядування передбачає реалізацію послідовного, комплексного та індивідуалізованого підходу до надання державних послуг та інформації для населення. Це означає структурну перебудову функціонування державних органів і їх взаємодії з громадянами, організаціями та власними співробітниками. Впровадження електронне урядування є складним процесом, що вимагає значних фінансових витрат і вирішення цілого комплексу взаємозалежних політичних, правових, адміністративних і технологічних тощо проблем.

Запропонован Концепцептуальні засади розвитку електронного урядування в Україні (Концептуальні засади) визначає мету та основні завдання електронне урядування в Україні, пріоритети, основні завдання та етапи його розвитку на період до 2015 року, а також очікувані наслідки від його впровадження, також організаційні, методичні та технологічні принципи та національні стандарти використання ІКТ в діяльності органів державної влади, насамперед, виконавчої та є інструментом забезпечення перебудови системи державного управління. В Концептуальні засадах уточнюється категорійно-понятійний апарат, обґрунтовується та визначається місце Концепції розвитку електронного урядування в Україні в системі документів з розвитку інформаційного суспільства, є основою для подальшого формування програмних, правових та бюджетних документів у цій сфері.

Впровадження електронного урядування є складним процесом, що потребує значних матеріальних, інтелектуальних та фінансових ресурсів та вимагає вирішення комплексу, правових, організаційних і технологічних тощо проблем.

Запропоновані Концептуальні засади визначає мету, основні завдання, пріоритети, етапи побудови електронного урядування в Україні на період до 2015 року, а також очікувані наслідки від його впровадження. Концептуальні засади є основою для подальшої розробки Концепція та Стратегії розвитку електронного урядування в Україні на період до 2015 року, програмних документів з питань впровадження електронного урядування, проекту Закону України “Про розвиток електронного урядування ”.

В Концептуальні засадах розглянуто особливості функціонування електронного урядування в умовах надзвичайного та кризового стану, особливого періоду та запропоновано підходи до побудови антикризового електронного урядування.


2. Модель державного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства


В умовах побудови інформаційного суспільства модель державного управління повинна відповідати технології електронного урядування. Механістичне накладання інформаційних технологій на адміністративно-бюрократичний апарат з його процедурами функціонування не дасть очікуваного ефекту.

Реалізація технологічних рішень електронного урядування вимагає певної адаптації системи державного управління до нових умов функціонування. З одного боку роль органів влади повинна бути переглянута з наближенням їх діяльності до умов ринку, конкуренції та обслуговування громадян. Нова концепція управління публічного менеджменту змінює роль держави та делегує частку управлінських функцій громадам та громадянам. З іншого боку залишає за собою функції щодо захисту прав та свобод громадян, контролю за додержанням норм та вимог чинного законодавства. В цих умовах державне управління стає більш гнучким. Встановлюються нові зв’язки між владою, громадянським суспільством та бізнесом. Найбільш важливим напрямом комунікацій стає взаємодія органів державної влади з використанням електронного документообігу та цифрового підпису (G to G), забезпечується взаємодія органів влади з громадянами (G to C), та бізнесом (G to B). Через механізми державного управління, з урахуванням нових викликів інформаційного суспільства, реалізується ряд функцій держави з питань організації, координації, регуляторної діяльності, контролю.

В сучасних умовах парламентсько-президентської моделі управління значну роль відіграють політичні важелі впливу на уряд та технологію прийняття рішень з основних питань розвитку суспільства. За цих умов збільшується роль та участь громадян, як електорату політичних сил, що в свою чергу передбачає організацію діалогу влади та суспільства, створення адекватних механізмів такої взаємодії. Модель “Електронного урядування”, завдяки можливостям інформаційних технологій, найбільш задовольняє новим вимогам суспільного розвитку.

Ефективне управління в таких умовах, для збереження злагоди у суспільстві та тенденцій розвитку, повинно базуватися на достовірній, достатній та неупередженій інформації. З іншого боку, державні органи повинні інформувати суспільство щодо поточного стану справ у державі, забезпечувати можливість участі громадян в обговоренні питань розвитку та проектів рішень з різних напрямків життєдіяльності.

Модель державного управління повинна відповідати вимогам конкретних періодів побудови інформаційного суспільства. Формування таких моделей передбачає послідовність дій, а саме:


  • визначити фази (етапи) розбудови інформаційного суспільства;

  • визначити які показники (індикатори) розвитку (стану) інформаційного суспільства відповідають певним фазам (етапам);

  • розробити перелік найважливіших заходів у різних напрямках діяльності для досягнення необхідних показників;

  • запровадити адекватну структуру органів управляння, яка змозі забезпечити реалізацію цих заходів.

До складу моделі повинні увійти:

  • компоненти системи державного управління;

  • функції та завдання органів державної влади та місцевого самоврядування;

  • інформаційна інфраструктура держави;

  • показники (індикатори) розвитку (стану) інформаційного суспільства.

Для здійснення управління необхідно визначити цілі управління та конкретні завдання, які планується досягти на певному етапі розвитку інформаційного суспільства. Цілі та завдання можуть бути представленні конкретними показниками (індикаторами) стану інформаційного суспільства. Сьогодні цілі та очікувані результати розвитку інформаційного суспільства мають нечіткий характер (наприклад, підвищення рівня демократії, посилення економічного росту, посилення ролі громадськості в управлінні), не конкретизовані та не мають конкретних вимірів.

Управління процесами розвитку інформаційного суспільства, в першу чергу, здійснюють органи державної влади, які планують, організують та координують виконання завдань розвитку інформаційного суспільства. Центральним органом з цих питань є Кабінет Міністрів України, але він безпосередньо не здійснює управління, а делегує повноваження центральним органам виконавчої влади. Відповідно до Закону України “Про Кабінет Міністрів України” до основних повноважень Кабінету Міністрів України відноситься проведення політики у сфері інформатизації та сприяння становленню єдиного інформаційного простору на території України. Інші центральні органи влади повинні забезпечити виконання завдань в межах своїх повноважень. Так, питаннями формування відповідної загальної нормативно-правової бази інформаційного суспільства повинен займатися Мінюст. Питаннями реформування організаційної структури органів влади та підготовки кадрів – Головдержслужба, питаннями підвищення ефективності виконання проектів інформатизації та технічної політики в інформаційній сфері – Державний комітет інформатизації, питаннями наукової та освітянської діяльності – Міністерство освіти та науки, питаннями удосконалення механізмів фінансування процесів розвитку інформаційного суспільства – Міністерство економіки та Міністерство фінансів. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень повинні розробити відповідні галузеві програми розвитку інформаційного суспільства. (наприклад, Міністерство охорони здоров’я – програму інформатизації медицини, Міністерство транспорту та зв’язку – інформатизації транспортної галузі). Але відповідні завдання для органів влади чітко не визначенні, не мають відповідного фінансового забезпечення та системи контролю за їх діяльністю з цих питань. Тобто, завдання органам влади щодо управління процесами розвитку інформаційного суспільства чітко не визначенні, і як наслідок, адекватних координованих управлінських дій с їхнього боку не відбувається.

Механізмами державного управління процесами розвитку інформаційного суспільства є: нормативно-правове регулювання діяльності органів влади, юридичних та фізичних осіб в інформаційній сфері та відповідне фінансове заохочення та підтримка, удосконалення освітянської діяльності серед державних службовців та громадян щодо питань та завдань розвитку інформаційного суспільства, удосконалення організаційної структури органів влади та їх функцій.

Крім того, необхідно враховувати можливі управляючі дії з боку інших суб’єктів суспільства: громадян, громадянських організацій, бізнесу та їх об’єднань. При активній та конструктивній діяльності цих складових, їх можливо розглядати у складі органів управління, в іншому випадку – як зовнішній фактор впливу.

Зворотній зв'язок в системі державного управління розвитком інформаційного суспільства повинен забезпечити органи управління необхідною інформацією щодо стану об’єкту управління, тобто інформацією щодо значення показників (індикаторів) стану розвитку інформаційного суспільства. Такою інформацією повинні бути показники державних статистичних спостережень, які сьогодні в цій сфері майже відсутні, або не відповідають вимогам щодо забезпечення сталого управління розвитком інформаційного суспільства. Крім того, система статистичних спостережень має велику інерційність. Затримка інформації (даних зворотного зв’язку) призводить до не коректного виконання функцій управління (наприклад, при прийнятті рішень сьогодні з використанням даних щодо стану об’єкту управління піврічної давнини). Крім того, технологія прийняття рішень (підготовки та погодження) проектів нормативно-правових актів має не досконалий регламент, при реалізації якого прийняття рішення затримується на значний термін (від 3 місяців до півроку).

Таким чином, сьогоднішній стан системи управління розвитком інформаційного суспільства в Україні характеризується наявністю тільки окремих її складових, хаотичністю розвитку. Не визначено конкретні цілі та результати, які планується досягти на певних етапах розвитку інформаційного суспільства. Органи управління повинні змінюватися в процесі управління, удосконалюючи свою структуру та функції. Механізми (важелі) управління знаходяться у множені характеристик об’єкту управління. Зворотного зв’язку в існуючій системі державного управління розвитком інформаційного суспільства майже не існує. Система прийняття рішень має інерційний (не оперативний) характер, в ній відсутні чітко визначені цілі управління, стратегії їх цілей тощо. З метою підвищення ефективності функціонування системи державного управління впровадженням електронного урядування необхідно здійснити такі основні заходи:



  • визначити конкретні цілі та завдання електронного урядування;

  • розробити систему показників оцінки стану впровадження електронного урядування ;

  • забезпечити зворотній зв’язок;

  • підвищити координацію діяльності всіх органів державної влади та місцевого самоврядування;

  • здійснити дійове науково-методичне, організаційно – технічне, інформаційно-аналітичне, нормативно-правове, ресурсне забезпечення впровадженню електронного урядування.

З метою концентрації ресурсів та ефективної координації діяльності органів влади необхідно зосередити фінансові ресурси та повноваження щодо визначення пріоритетних цілей та завдань у визначеному Кабінетом Міністрів України центральному органі виконавчої влади.

Для оцінки поточного стану впровадження електронного урядування необхідна система відповідних показників та індикаторів, яка повинна запроваджуватися в системі статистичних спостережень, а також в системі звітності органів влади щодо виконання завдань та проектів інформатизації.

Ефективним засобом забезпечення оперативного та сталого управління впровадження електронного урядування є удосконалення зворотного зв’язку та впровадження інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління впровадженням електронного урядування, яке на підставі аналізу наявної інформації та математичного моделювання процесів розвитку спроможне здійснювати прогнози та дозволить компенсувати затримку у контурі управління та своєчасно формувати управлінські рішення.

Інформаційно-аналітична система повинна інтегруватися у контур управління та має включати такі складові:



  • збір та накопичення інформації щодо стану впровадження електронного урядування;

  • виявлення тенденцій та розробка прогнозів з впровадження електронного урядування;

  • підготовка управлінських рішень;

  • доведення рішень до виконавців;

  • контроль виконання рішень.

Для успішного функціонування такої моделі повинні бути визначенні:

  • перелік соціальних стандартів, які очікується досягти на різних етапах впровадження електронного урядування;

  • інформація, збір якої передбачається здійснювати в межах процесів управління (показники та індикатори розвитку електронного урядування);

  • регламент сбору інформації;

  • алгоритми обробки та аналізу інформації;

  • механізми побудови прогнозних показників

  • механізми громадського контролю за станом виконання запланованних заходів.

Сучасний стан інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень та використання аналітичних моделей органами влади знаходиться на досить низькому рівні, у тому числі в сфері управління впровадження електронного урядування.

Основна задача підвищення ефективності державного управління в цій сфері полягає в удосконаленні структури та функцій органів державної влади та місцевого самоврядування, створенні системи їх інформаційно-аналітичного забезпечення.

Оперативність діяльності досягається впровадженням системи збору інформації від всіх органів виконавчої влади по визначеному регламенту, використанням системи електронного документообігу і електронного підпису, застосуванням математичних моделей прогнозування результатів на різних етапах.

Громадський контроль досягається прозорістю і публічністю діяльності влади шляхом безпосередньої інтерактивної взаємодії влади, населення і бізнесу через Інтернет -представництва.




  • підготовка управлінських рішень;

  • доведення рішень до виконавців;

  • контроль виконання рішень.

Для успішного функціонування такої моделі повинні бути визначенні:

  • перелік соціальних стандартів, які очікується досягти на різних етапах впровадження електронного урядування;

  • інформація, збір якої передбачається здійснювати в межах процесів управління (показники та індикатори розвитку електронного урядування);

  • регламент сбору інформації;

  • алгоритми обробки та аналізу інформації;

  • механізми побудови прогнозних показників

  • механізми громадського контролю за станом виконання запланованних заходів.

Сучасний стан інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень та використання аналітичних моделей органами влади знаходиться на досить низькому рівні, у тому числі в сфері управління впровадження електронного урядування.

Основна задача підвищення ефективності державного управління в цій сфері полягає в удосконаленні структури та функцій органів державної влади та місцевого самоврядування, створенні системи їх інформаційно-аналітичного забезпечення.

Оперативність діяльності досягається впровадженням системи збору інформації від всіх органів виконавчої влади по визначеному регламенту, використанням системи електронного документообігу і електронного підпису, застосуванням математичних моделей прогнозування результатів на різних етапах.

Громадський контроль досягається прозорістю і публічністю діяльності влади шляхом безпосередньої інтерактивної взаємодії влади, населення і бізнесу через Інтернет -представництва.



3. Законодавче забезпечення розвитку електронного урядування


Сучасне законодавство України, що регулює суспільні відносини, які безпосередньо пов’язано з впровадженням та використанням технологій електронне урядування налічує понад півтори сотні нормативно-правових актів. Крім того, існує більш ніж триста нормативно-правових актів інформаційного законодавства різного рівня – від законів України до відомчих актів, що опосередковано впливають на електронне урядування та які необхідно враховувати при його організації.

Зазначене актуалізує необхідність проведення дослідження щодо визначення особливостей правового регулювання забезпечення використання технологій електронне урядування в Україні.



4. Особливості регулювання електронного урядування в нормативно-правових актах України


В Концепції Національної програми інформатизації підкреслюється, що інформаційно-телекомунікаційна система органів державної влади створить умови для надання широкого спектра інформаційних послуг населенню, державним і комерційним організаціям, зарубіжним користувачам.

В Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» відбулася конкретизація уявлень щодо того, яким чином потрібно забезпечити надання інформаційних послуг урядовими структурами. Зокрема визначено, що основними завданнями щодо розвитку національної складової мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні є:



  • розширення і вдосконалення подання у мережі Інтернет об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну що формується в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

  • забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури надання інформаційних послуг через мережу Інтернет.

Крім того, Президент зобов’язав встановити порядок оприлюднення інформації про діяльність органів державної влади України та завершити створення Веб-сторінок центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Наступним стимулюючим актом щодо впровадження технологій електронне урядування є Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади». В цьому Указі йдеться про обов'язковість ведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування Веб-сторінок та оперативного (не пізніше п'яти робочих днів) розміщення на них офіційної інформації про діяльність відповідних органів, виконання програм, планів, чинних та скасованих нормативно-правових актів, форм і зразків документів, архівної та іншої інформації.

Урядом у 2002 р. було затверджено Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, згідно з яким передбачено розміщення і періодичне оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відомчої інформації на власних веб-сайтах та створення Єдиного урядового веб-порталу, визначено склад та вимоги до інформації, яка підлягає оприлюдненню.

В розвиток положень зазначеного Указу була прийнята постанова Кабінету Міністрів України щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд». Цією постановою в якості одного з пріоритетних завдань щодо розвитку інформаційного суспільства визначено надання громадянам та юридичним особам інформаційних та інших послуг шляхом використання електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», яка повинна забезпечити інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. Основним механізмом реалізації поставленого завдання встановлено єдиний веб-портал органів виконавчої влади, який визначається центральною частиною електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», призначеною для інтеграції веб-сайтів, електронних інформаційних систем та ресурсів органів виконавчої влади і надання інформаційних та інших послуг з використанням мережі Інтернет.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» всі органи виконавчої влади та місцевого самоврядування були зобов’язані забезпечувати надання громадянам і юридичним особам інформаційних послуг загального призначення через електронну інформаційну систему «Електронний Уряд» та наказано Держкомзв'язку, Держкомінформ, Мінекономіки, Мінфін, СБУ, Мін'юст, іншим центральним органам виконавчої влади  «зробити та затвердити перелік і порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд».

В 2005 році відбулися парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, рекомендації яких були затверджені постановою Верховної Ради України. Учасники парламентських слухань, зокрема зазначили про те, що створення національної інформаційної інфраструктури для надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам інформаційних послуг з використанням Інтернету відбувається повільно. Тому в рекомендаціях особливо підкреслювалось про необхідність вдосконалення законодавства в частині надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням Інтернету, а також рекомендувалось Кабінету Міністрів розробити заходи щодо впровадження механізмів надання таких послуг.



За наслідками парламентських слухань було прийнято Указ Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій». Кабінет Міністрів України відповідно до цього указу повинен був забезпечити:

  • організацію роботи з надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг на основі використання електронної інформаційної системи «Електронний уряд»;

  • спрощення порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, які діють у інформаційній сфері, подання ними звітності про свою діяльність, створення умов для митного оформлення товарів, впровадження системи приймання та видачі відповідних документів із використанням глобальної інформаційної мережі Інтернет та електронного цифрового підпису.

Правовою основою подальшого вдосконалення концепції національної політики щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у всі сфери суспільних відносин став Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», який прийнято 9 січня 2007 року з метою вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами передбачено, зокрема:

  • впровадження механізмів надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет, передбачивши відповідні зміни в законодавстві;

  • визначити статус і перелік обов'язкових електронних послуг, які повинні надаватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам, забезпечити реалізацію принципу «єдиного вікна»;

  • вжити додаткових заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням ІКТ зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

  • прискорити впровадження ІКТ в аграрному секторі економіки України, передбачивши надання широкої номенклатури електронних послуг населенню сільської місцевості;

  • сприяння демократичним перетворенням у суспільстві шляхом забезпечення доступу населення до інформаційних ресурсів і систем надання інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування із застосуванням мережі Інтернет, зокрема шляхом оприлюднення проектів відповідних нормативно-правових актів, впровадження нових форм взаємодії з громадськістю з використанням ІКТ (стосовно опитувань, консультацій, громадських експертиз тощо); тощо.

Однією із істотних умов надання платних адміністративних (урядових) послуг за допомогою технологій електронне урядування є наявність в державі системи масових електронних платежів. Значні зусилля щодо впровадження Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) докладає Національний банк України. С цією метою ним затверджені такі нормативно-правові акти: Тимчасове положення про Національну систему масових електронних платежів, Правила Національної системи масових електронних платежів та Програма розвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006 - 2008 роки. До основних завдань Програми відносяться:

  • збільшення частки безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, які найбільш повно відповідають вимогам безпеки (смарт-картки), у загальному обсязі операцій, що здійснюються з використанням платіжних карток в Україні;

  • досягнення за кількісними та якісними показниками роботи НСМЕП рівня платіжної системи загальнодержавного значення;

  • зменшення суспільних витрат на підтримку готівкового грошового обігу шляхом впровадження масових безготівкових розрахунків населення у сфері торгівлі та послуг в Україні.

Для забезпечення можливості значного поширення попиту на адміністративні (урядові) послуги за допомогою технологій електронне урядування значна увага приділялася використанню інформаційних технологій в освіті, зокрема в середній та вищій школах. Так, були затверджені:

  • Програма інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001 - 2003 роки;

  • Державна програма інформатизації та комп'ютеризації вищих навчальних закладів I - II рівня акредитації на 2005 - 2008 роки;

  • Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006 - 2010 роки. Основною метою зазначених програм визначено створення умов для розвитку освіти і науки, забезпечення реалізації прав на вільний пошук, одержання, передачу, виробництво і поширення інформації, здійснення підготовки спеціалістів і кваліфікованих користувачів.

Особливе значення в сучасних умовах має Тимчасове положення про застосування мобільного платіжного інструмента в Національній системі масових електронних платежів (НСМЕП), яке визначає особливості впровадження в НСМЕП мобільного платіжного інструменту із застосуванням мобільних засобів зв’язку.

До цілей Програми розвитку Національної системи масових електронних платежів Національний банк України відніс також «забезпечення державної підтримки діяльності НСМЕП». Це свідчить по те, що на цей час органи державної влади не приділяють належної уваги розвитку системи безготівкового грошового обігу, незважаючи не те, що вона має багато переваг. Наприклад, застосування передових інформаційних технологій для забезпечення масових електронних платежів надає змогу реалізовувати багато суспільно корисних проектів. Деякі з них наведені в Програмі розвитку НСМЕП, а саме: «Транспортна картка» (з урахуванням соціальної складової), «Соціальна картка», «Митна картка», «Електронний паспорт», «Картка страхувальника», «Носій електронного цифрового підпису», «Картка водія», «Студентська картка», «Дисконтна картка» тощо.


Висновок :

Впровадження електронне урядування в Україні забезпечить якісно новий рівень управління державою та суспільством в цілому, зміцнить довіру до держави та її політики, вдосконалить взаємодію між органами державної влади, бізнесом, громадянами та державними службовцями.



Ефект від реалізації Концепції представляється можливим оцінити з урахуванням таких основних напрямів розвитку електронне урядування:

  • формування сукупності нормативно-правових документів з розвитку інформаційного суспільства та впровадження електронне урядування, створення концептуальних основ та правових умов для розробки Стратегії та Державної програми електронне урядування, зокрема – підготовки проекту Закону України про створення інформаційної системи “Електронне урядування”;

  • стимулювання попиту на послуги електронне урядування шляхом більш повного задоволення потреб громадян в більш ефективному та швидкісному доступі до послуг державної влади, рівноправного входження громадян України у світове інформаційне середовище, прискорення розбудови в Україні громадянського суспільства та здійснення адміністративної реформи на засадах широкого запровадження ІКТ;

  • стимулювання попиту на послуги електронне урядування бізнесових структур шляхом полегшення взаємодії «бізнес – влада» і прискорення розвитку національного сегменту електронної комерції, активізації участі у міжнародній електронної торгівлі;

  • зменшення рівня цифрової нерівності між різними соціальними групами та регіонами в країні, між Україною та європейськими країнами;

  • формування єдиного національного інформаційного простору та прискорення його інтеграції в світовий інформаційний простір, забезпечення виконання конституційних прав і свобод громадян і бізнесу на вільний доступ до відкритої державної інформації;

  • економії ресурсів органів державної влади, організацій і громадян, зниження трудових витрат органів державної влади на організацію обміну інформацією;

  • підвищення активності громадян та бізнесу у формуванні та реалізації політика-адміністративних рішень;

  • підвищення конкурентоспроможності національної економіки та міжнародного іміджу України;

  • зменшенням адміністративного навантаження на організації та громадян, пов'язаної з поданням в органи державної влади необхідної інформації, зниження кількості звернень громадян в органи державної влади для надання послуг і скорочення часу очікування за рахунок підвищення оперативності взаємодії органів державної влади на основі ІКТ, виходячи із принципів «одного вікна»;

  • гарантуванням рівня інформаційної відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, підвищенням рівня довіри та взаємодії, скороченням витрат часу на реалізацію людиною і громадянином своїх конституційних прав та обов'язків за рахунок створення нових і модернізації діючих відомчих сайтів у мережі Інтернет, розвитком їхнього інформаційного наповнення та функціональних можливостей, а також забезпеченням тематичного доступу до розташовуваної на них інформації через спеціалізовану інформаційну систему «Урядовий портал»;

  • деперсоніфікацією взаємовідносин людини і громадянина, представників бізнесу у взаєминах з державними службовцями; створення єдиного «пункту контакту» громадян і організацій з державними структурами, зменшення корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; формування можливості отримання державних послуг протягом 24 годин 7 днів на тиждень;

  • підвищенням ефективності внутрішньої організації діяльності публічної адміністрації, оперативності і якості прийнятих рішень, скороченням витрат на утримання державного апарату за рахунок створення відповідних відомчих інформаційно-аналітичних систем;

  • налагодженням тісної співпраці між бізнесом і державною владою за рахунок залучення із бізнесової сфери новітніх технологічних рішень;

  • стимулюванням розвитку інфраструктури електронне урядування шляхом підвищення попиту на новітні ІКТ з боку органів державної влади і органів місцевого самоврядування й, як наслідок, зростання вітчизняного виробництва за рахунок підвищення мотивації працівників органів державної влади до використання цих технологій у практичній діяльності;

  • розвитку національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури та забезпеченням інформаційної єдності країни за рахунок розвитку єдиної телекомунікаційної інфраструктури для державних потреб.

Якісно побудована система електронне урядування має позитивно впливати на загальний хід та наслідки проведення подальших радикальних перетворень в українському суспільстві, насамперед, соціальної і економічної реформи, розбудови соціальної держави з впливовими інституціями громадянського суспільства, особливо з тих питань, де велике значення мають методи та форми взаємодії органів державного управління з населенням та бізнесом, громадськими організаціями. Подальше здійснення політики розбудови системи електронне урядування прямо залежить від політико-правового становища суспільства, фінансово-економічних можливостей держави. Зазначені фактори здатні внести суттєві корективи в процес електронне урядування, у темпи проведення реформаторських заходів – особливо це стосується наявності фінансових і матеріально-технічних ресурсів.

Список використаних джерел


Нормативно–правові акти:

  1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. – К.: Інформаційно-видавниче агентство «ІВА», 1996. – 52 с.

  2. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657- XII. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  3. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 04.02.1998 р. № 75/98-ВР. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  4. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  5. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. № 851-IV. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  6. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 р. № 852-IV. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  7. Про телекомунікації: Закон України від 18.09.2003 р. № 1280-IV. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  8. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 31.05.2005 р. № 2594- IV. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  9. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки: Закон України від 09.01.2007 р. № 537-V. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  10. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 року «Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин»: Указ Президента України: від 21.07.1997 р. № 663/97. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  11. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України»: Указ Президента України: від 06.12.2001 р. № 1193/2001. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  12. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  13. Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 208. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  14. Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 р. № 326. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  15. Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1453. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  16. Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1452. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  17. Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних.- Переклад: Convention for the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data; Amendment to Convention ETS No.108 allowing the European Communities to accede): Конвенція Ради Європи від 28.01.1981 р. № 108, Страсбург. – Режим доступу: www.convention.coe.int/treaty/en/Treaties/Html/108/html. – (Офіційний переклад засвідчено МЗС України від 01.07.2002 р.).

Про захист осіб у зв’язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних: Директива Європейського парламенту та Ради Європейського



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка