Мислення — як процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках І відношеннях. Доповідь до педради заступника директора з нвр прокопець Т. В



Скачати 61.77 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір61.77 Kb.
Мислення — як процес опосередкованого й узагальненого

відображення людиною предметів об’єктивної дійсності в їх

істотних зв’язках і відношеннях.
Доповідь до педради

заступника директора з НВР



Прокопець Т.В.

« Я мислю, отже, я існую»

(Р.Декарт)

Мислення, емоції, поведінка тісно переплітаються між собою, взаємодіють одне на одне, змінюючи наше життя. Тому наші думки, індивідуальний спосіб сприйняття дійсності, характер мислення іноді допомагають нам, а іноді пригнічують.

Усвідомлення значущості впливу думок на поведінку, здоров’я, довголіття у кожної людини проявляються по різному. Перспективною є така модель мислення, в основі якої позитивні емоції, прийняття життя таким яким воно є, з усім спектром бажаних і не бажаних його проявів.

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань, а абстрактне пізнання за допомогою мислення та уяви. За Арістотилем «мислення є частиною душі,іншою її частиною є відчуття». І цілком справедливо, що ніщо так переконливо не доводить існування, як мислення: «Я мислю, отже, я існую»,стверджує ще один філософ Рене Декарт.

Розвиток мислення виражається в поступовому розширенні змісту думки, послідовному виникненні форм і способів розумової діяльності й зміні їх у міру загального формування особистості. Одночасно підсилюються і спонукання до розумової діяльності — пізнавальні інтереси.

Мислення розвивається протягом усього життя людини в процесі її діяльності. На кожному віковому етапі мислення має свої особливості.

Існує певна послідовність у розвитку видів мислення в дошкільному віці. Спочатку йде розвиток наочно-дійового мислення, услід за ним формується наочно-образне і, нарешті, словесно-логічне мислення.

Мислення дитини раннього віку виступає у формі дій, спрямованих на вирішення конкретних завдань: дістати який-небудь предмет, що знаходиться в полі зору, закрити або відкрити коробочку, знайти заховану річ, залізти на стілець, принести іграшку і т. п. Виконуючи ці дії, дитина думає. Вона мислить діючи, її мислення наочно-дійове.

Дитина 4 – 6 років, яка не може діяти практично, здатна оперувати образом об’єкта, що її зацікавив. Проте цей об’єкт ще не виходить за межі її сприйняття. Дитина мислить наочно- образно.

Оволодіння мовою оточуючих людей викликає зрушення в розвитку наочного мислення дитини. Завдяки мові та в процесі навчання дитина починає міркувати узагальнено, послідовно, її мислення словесно-логічне.

Подальший розвиток мислення виражається у зміні співвідношення між дією, образом і словом. У вирішенні завдань чимраз більшу роль відіграє слово.

Мислення учнів середнього шкільного віку (11—15 років) оперує знаннями, засвоєними насамперед словесно. При вивченні різноманітних навчальних предметів — математики, фізики, хімії, історії, граматики тощо — учні мають справу не тільки з фактами, але й із закономірними відношеннями, загальними зв'язками між ними. У них розвивається теоретичне мислення, двома формами якого є дискурсивне та інтуїтивне мислення.



Дискурсивне мислення – це міркування за допомогою умовиводів, тобто способів логічного зв’язку суджень. Умовивід здійснюється шляхом індукції ( лат. – наведення) – від менш загальних до більш загальних суджень або ж дедукції (лат. – виводжу) – застосування вже відомого до нових випадків.

Коли дискурсивне мислення має неусвідомлені компоненти, то воно набуває вигляду інтуїції (лат. - пильно дивлюся) – майже раптового пізнання без логічно зв’язаних підстав, тобто інтуїтивне мислення.

У старшому шкільному віці мислення стає абстрактним. Разом із тим спостерігається і розвиток конкретно-образного мислення, особливо під впливом вивчення художньої літератури.

Практичне мислення – генетично пов’язане з наочно-дійовим, але за механізмом здійснення нагадує теоретичне та, на відміну від нього, направлене на вирішення конкретних задач.

Творче (продуктивне) мислення – це головне знаряддя творчості, спосіб розв’язання оригінальних і складних задач, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений образ того чи іншого аспекту дійсності.

Кожен вид мислення реалізується за допомогою певних психологічних механізмів – складників процесу мислення або розумових операцій. Це одні й ті самі структурні одиниці мислення, але з різним ступенем автоматизованості: аналіз, синтез,порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.



  • Аналіз – розчленування предметів і явищ у свідомості на частини за допомогою внутрішніх дій чи операцій.

  • Синтез – об’єднання виділених у процесі аналізу частин у нове ціле.

  • Порівняння – встановлення подібності та відмінності між предметами та явищами.

  • Абстрагування – виокремлення одних властивостей предметів чи явищ серед інших.

  • Узагальнення – об’єднання важливих властивостей предметів, явищ, виявлених у процесі аналізу, синтезу, абстрагуванню.

  • Класифікація – групування об’єктів за видовими, родовими та іншими ознаками,

  • Систематизація – упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак.

Отже, процес мислення має аналітико-синтетичний характер і здійснюється шляхом розумових дій та операцій.

Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Індивідуальні відмінності мислення людей зумовлені перед усім особливостями їх життя, характером діяльності, навчання. Найістотнішими якостями, які виявляють індивідуальні особливості мислення є його самостійність, критичність,гнучкість,глибина,широта,послідовність,швидкість.

Велике значення має активне прагнення людини до розвитку свого інтелекту. Успішне оволодіння учнями розумовими операціями залежить не тільки від засвоєння знань, але і від спеціальної роботи вчителя в цьому напрямку.

Переважна більшість учителів прагне сприяти активному розвитку мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а й запитували, досліджували, творили, вирішували,інтерпретували та дебатували за змістом.

Таке навчання сьогодні вважається найкращою практикою. Дослідження показують що саме на активних заняттях, якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано, учні засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе, тобто учні думають про те, що вони вивчають, застосовують це в ситуаціях реального життя або подальшого навчання та можуть навчатися самостійно.

Процес розвитку уваги, пам’яті, мислення, мовлення і уяви дітей молодшого шкільного віку дуже тривалий і складний, бо вимагає від них величезних, вольових зусиль протягом усіх років навчання у початковій школі. Викликати інтерес до навчання безумовно допомагають введення у навчальний процес ігор та відповідних розвивальних вправ.

Технологія розвивального навчання, яка включає:


  • Здійснення аналізу умови завдання з метою виділення об’єкта, що вивчається

  • Побудову моделі об'єкта, що досліджується

  • Отримання нової інформації про об'єкт дослідження на основі вивчення його моделі

  • Побудову системи завдань, що розв'язуються загальним способом

  • Контроль за виконанням дій (здійснення самоконтролю)

  • Оцінку засвоєння загального способу дій як результату розв'язання поставленого навчального завдання

забезпечує формування у школярів теоретичного типу мислення. Розвивальне навчання у своїй педагогічній діяльності застосовують Албул Г.А., Кулаковська Л.Л….

Технологія проблемного навчання, яку використовують учителі Паламарчук І.О. , Паламарчук Л.О.,Прокопець Т.В.є повною структурою навчальної діяльності по засвоєнню знань і розумових операцій, що складається з аналізу задач-ситуацій, формування проблеми, висування гіпотези і її обґрунтування, вибір рішення, аналіз отриманих результатів, що безумовно сприяє розвитку творчого мислення учнів.

Сьогодні найважливішою метою школи є формування творчої особистості, тобто формування таких якостей як:


  • швидке реагування на умови, що постійно змінюються

  • вміння бачити проблему і не боятись її новизни

  • оригінальність і продуктивність мислення

  • винахідливість та інтуїція

  • дотепність та кмітливість

  • ініціативність та креативність

Це ті якості, які необхідні тепер і, неодмінно, будуть потрібні у майбутньому.

Досягнення поставленої мети найбільш ймовірне за умов застосування продуктивного навчання, яке визначається як освітній процес, що реалізується у вигляді індивідуальних маршрутів, які структуруються у послідовні кроки з чітко визначеними результатами, що є діями, які продуктивно орієнтують у життєвих ситуаціях.



Серцевина продуктивного навчання – продуктивний урок. Структура продуктивного уроку проста, позбавлена усіх « заморочок», якими буйно обросла проста і ясна, як «божий день», справа навчання. На такому уроці органічно взаємодіють три вічні складники навчаль- виховного процесу: учні, учитель , предмет. Більше немає нічого. На продуктивному уроці витримується золоте співвідношення пояснення та практики – 20 : 80 ( 15 хв. і 30 хв.).

Будь-яка технологія, метод,прийом у пізнавальному процесі – це жорна, які розмелюють зерно, прагнучи на виході отримати повноцінний продукт. Але з пшеничного зерна не можна отримати кукурудзяної муки. Що запропонуємо те і матимемо не залежно від змісту та усіх інших чинників.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка