Міністерство соціальної політики україни державний комплекс соціальної реабілітації дітей-інвалідів Рекомендації щодо застосування реабілітаційних методик у роботі центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів Розділ ІІІ



Сторінка2/8
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.24 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Джерела інформації


  • Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: «Просвещение», 1973. – С. 47 – 56.

  • Діти із затримкою психічного розвитку та їх навчання: Навч. посібник для педагогів та шкільних психологів / Т.Д. Ілляшенко, Н.А. Бастун, Т.В. Сак. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 20 – 41.

  • Обучение детей с нарушением интеллектуального развития (Олигофренопедагогика): Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Б.П. Пузанов, Н.П.Коняева, Б.Б.Горскин / Под ред. Б.П. Пузанова. – М.: Изд. центр «Академия», 2003. – С. 173 – 176.

  • Слепович Е.С. Игровая деятельность дошкольников с задержкой психического развития. – М.: Педагогика, 1990. – С. 8 – 28.

  • Шевченко С.Г. Ознакомление с окружающим миром учащихся с задержкой психического развития: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1990. С. 5 – 13.

Інтернет-ресурси




  • http://new-clinica.ru/content/view/52/20

  • http://ru.wikipedia.org/wiki/Задержка_психического_развития

  • http://www.lvrach.ru/2011/05/15435193/



3.2. Розумова відсталість

Розумова відсталість (олігофренія)


Розумова відсталість (олігофренія) – це група різних за причинами виникнення, розвитку і клініки патологічних станів, обумовлених органічними ураженнями головного мозку, що виникли на ранніх етапах онтогенезу (від внутрішньочеревного – до 3 років).

Загальною ознакою цих станів є вроджений недорозвиток психіки, в якому переважає інтелектуальна недостатність. Вроджене слабоумство одним із перших описав у 1770 році Дюфур. Термін «олігофренія» для визначення всієї групи вродженого та набутого у ранньому дитинстві слабоумства запропонував Е.Є. Крапелін. Л.С. Виготський розглядав розумову відсталість не як ізольоване захворювання інтелекту, а як захворювання, що вражає особистість у цілому.



Розумова відсталість – стійкий стан ослаблення, затримки або неповного розвитку психіки, який, насамперед, характеризується порушенням когнітивних (пізнавальних), мовленнєвих, моторних і соціальних навичок на фоні виражених емоційних порушень.

Причинами виникнення олігофренії більш ніж у половині випадків є генетичні аномалії (с-м Дауна, с-м Шерешевського-Тернера тощо).

Близько 10% випадків недорозвинення пов’язані з порушеннями активності ферментів, що спричинили зміни обміну амінокислот, металів, солей, жирів та вуглеводів (фенілкетонурія, синдром Лоуренса тощо).

Олігофренія виникає при порушеннях розвитку плоду та під впливом різних шкідливих факторів у ранньому дитинстві (гемолітична хвороба, атипічні олігофренії, краніостеноз, олігофренія, яка поєднується з ДЦП тощо).

Особливо небезпечними є травми, отруєння, інфекційні захворювання (токсоплазмоз, краснуха, сифіліс тощо), перенесені майбутньою матір’ю під час вагітності (особливо в першій половині вагітності), алкоголізм та наркоманія.

Травми, перенесені при пологах, гіпоксія також можуть призвести до психічного недорозвинення дитини.

Викликають олігофренію ранні постнатальні інфекції (енцефаліти, менінгіти).

Незважаючи на досягнення в дослідженні етіології розумової відсталості, у багатьох випадках вона залишається невідомою.

Клінічна картина розумової відсталості різноманітна за характером, але об’єднуючим для різних її форм є тотальний недорозвиток психіки, який включає нестачу пізнавальних здібностей та особистості в цілому. Провідна роль у структурі психічного дефекту належить недостатності вищих форм пізнавальної діяльності, насамперед, абстрактного мислення. Потреби, що пов’язані з інстинктами, сформовані на відносно достатньому рівні.

Особливості психічного дефекту стають більш виразними наприкінці дошкільного, початку шкільного віку дитини і мають індивідуальний характер.



У ранньому та дошкільному віці недостатність пізнавальної діяльності характеризується наступними проявами, такими як:

  • відставання у термінах розвитку психічної діяльності та моторної активності;

  • викривлення та уповільнений темп розвитку зорових та слухових умовних рефлексів;

  • відставання термінів появи емоційних реакцій на оточення на першому році життя з подальшою їх недостатністю;

  • відставання в розвитку мовлення;

  • наслідувальний, «маніпулятивний» характер гри;

  • довготривала відсутність навичок самообслуговування;

  • слабковиражений пізнавальний інтерес до оточення;

  • недиференційованість або відсутність вищих емоцій (співчуття, доброзичливість) як результат недорозвинення психічних функцій, які відносяться до початкового етапу розвитку абстрактного мислення.

У дітей шкільного віку домінують конкретно-ситуативний характер мислення, слабкість або відсутність можливості щодо узагальнення, виділення суттєвих ознак предметів та явищ. Якщо в дитини важкий чи глибокий ступінь розумової відсталості, засвоєння будь-яких загальних знань та шкільне навчання можуть бути неможливі.

У підлітків та дорослих нарівні з недостатністю абстрактного мислення відмічаються: збільшена навіюваність, некритичність, нездатність прийняти правильне рішення в складних життєвих ситуаціях, виражена залежність поведінки від зовнішньої ситуації, імпульсивність дій тощо, як результат незрілості всіх сторін особистості.

Недостатність розумової діяльності при розумовій відсталості тією чи іншою мірою впливає на всі психічні процеси, перш за все, пізнавальні. Це виражається в порушеннях активної уваги, недостатності сприйняття, затримці та неміцності запам’ятовування і низькому рівні логічної пам’яті. При цьому також характерні недорозвиненість і слабка диференційованість інтелектуальних і моральних емоцій, неадекватність афектів, пережитих подій, слабкість ініціативи та спонукань, відсутність боротьби мотивів, недостатність цілеспрямованих дій. Для мови, як правило, характерна недостатність словникового запасу, велика кількість штампів, наявність аграматизмів і дефектів звуковимови.



Ознаки розумової відсталості проявляються не тільки в психічній сфері, але і у моторній активності: відставання в розвитку статичних та кінеститичних функцій, недостатня цілеспрямованість та координація рухів, недостатність тонкої моторики, міміки та пантоміміки.

При розумовій відсталості часто спостерігаються різноманітні неспецифічні неврологічні розлади:



  • порушення черепно-мозкової іннервації (перекошеність обличчя, закашлювання, осиплість голосу, роздвоєння перед очима, косоокість);

  • порушення функції пірамідної системи (парези, порушення м’язового тонусу);

  • прояви різних розладів лімбічної системи (гігантизм, акромегалія, цереброендокринна надостатність, нецукровий діабет).

Зміни в соматичному статусі, обумовлені порушеннями внутрішньочеревного розвитку, як правило, характеризуються різноманітними аномаліями розвитку дитини:

  • деформація розмірів черепа, вушних раковин, очей, щелеп, зубів, зменшення фалангів пальців;

  • заяча губа, розщеплення піднебіння тощо;

  • патологія розвитку внутрішніх органів: серця, легенів, сечостатевих органів, жовчнокишкового тракту.

Динаміка клініки розумової відсталості залежить від ступеня вікового дозрівання центральної нервової системи, своєчасного включення до реабілітаційного процесу найбільш ефективних та сучасних методів відновлювального лікування та психолого-педагогічної корекції.

Основними проявами позитивної динаміки при розумовій відсталості є:



  • поступове, більш уповільнене, ніж у звичайних дітей, збільшення рівня розумових здібностей;

  • посилення динаміки психічних процесів;

  • розвиток фразового мовлення;

  • поява більш виваженої самооцінки та критичного відношення до оточення;

  • зменшення моторної недостатності;

  • формування побутових та нескладних трудових навичок.

Позитивна динаміка психічного розвитку при легкій та помірній ступенях розумової відсталості може гальмуватися періодично виникаючими станами декомпенсації, що спостерігаються в перехідні вікові періоди: розгальмованість потягів, гіперсексуальність і бродяжництво, агресія, імпульсивність; стани дисфорії та депресії тощо.

Діагностика ступенів розумової відсталості та окремих її нозологічних форм залежить від того чи іншого сполучення окремих клінічних проявів (симптомокомплексів), що характерні тільки для даного виду патології.

Десята міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10) передбачає поділ розумової відсталості, в залежності від ступеня інтелектуального дефекту та вираження його клінічних проявів.


Класифікація розумової відсталості (МКХ-10)


Розумова відсталість легкого ступеня

Розумова відсталість помірна

Розумова

відсталість важка

Розумова відсталість глибока

Дебільність

Імбецильність

Ідіотія

Для визначення ступеня розумової відсталості використовують коефіцієнт інтелекту (IQ), який є кількісною відміткою інтелекту та визначається за результатами стандартних психологічних тестів.



Розумова відсталість легкого ступеня. Коефіцієнт розумового розвитку (IQ) – 50-70. Клінічна картина розумової відсталості характеризується широким діапазоном інтелектуальної недостатності, достатнім розвитком побутового мовлення, здатністю засвоєння спеціальних програм, заснованих на конкретно-наочному навчанні, відносною адекватністю та самостійністю поведінки у звичайній ситуації. Діти можуть оволодіти нескладними трудовими та професійними навичками.

Когнітивні порушення характеризуються уповільненістю психічних процесів, конкретністю мислення, слабкістю суджень, пам’яті. При цьому діти механічно можуть запам’ятовувати інформацію, але в багатьох випадках не можуть використовувати її у практичній діяльності.

Більшість може використовувати мовлення у повсякденних цілях, підтримувати бесіду, але часто їх мовлення невиразне, бідне, з паузами й аграматизмами.

Емоційні розлади характеризуються або скупістю емоцій, їх одноманітністю, або сталим збудженим настроєм, безпечністю, безглуздими пустощами, руховою розгальмованістю.

Таким чином, клінічна картина осіб з легкою розумовою відсталістю характеризується:


  • негрубими порушеннями пізнавальної діяльності у вигляді конкретності мислення, зниженням аналітичних здібностей, порушеннями пам’яті та уваги, мовленнєвими порушеннями;

  • різноманітними емоційними розладами;

  • змінами адаптивної поведінки (руховою розгальмованістю, багатогранністю невербального спілкування тощо).

Більшість дітей із віком досягає повної незалежності у сфері особистого догляду, практичних господарсько-побутових навичках, але низька соціальна компенсація утруднює формування сімейних відносин та різко обмежує їх соціальний статус.

При легкій розумовій відсталості риси особистості та характеру відрізняються більшою диференційованістю та індивідуальністю. У багатьох випадках такі хворі добре адаптуються у звичайних умовах життя.



Розумова відсталість помірна. Коефіцієнт розумового розвитку (IQ) – 35-49. Клінічна картина таких хворих характеризується більш стійкими та вираженими органічними та неврологічними проявами, а також порушеннями когнітивної та особистісної сфер, а саме:

  • вираженою конкретністю мислення, його ситуативним характером, неповною здатністю до утворення абстрактних понять;

  • недостатньо розвиненим мовленням з аграматизмами. Одні діти можуть брати участь у звичайних бесідах, інші мають мовленнєвий запас, достатній лише для оголошення власних потреб, або нездатні оволодіти мовленням взагалі, хоча і розуміють прості інструкції;

  • не різко вираженою моторною недостатністю (діти мають здатність до самостійного пересування);

  • емоційним збідненням (емоційна бідність іноді поєднується з радістю від соціальної взаємодії та звичайної бесіди);

  • розкиданістю неврологічних симптомів (парези, порушення чуттєвості, ураження окремих черепно-мозкових нервів);

  • уповільненим темпом психічного розвитку;

  • відставанням розвитку навичок самообслуговування (деякі діти потребують догляду протягом усього життя, окремим доступні не тільки навички самообслуговування, але і трудові навички).

Самообслуговування, комунікативні навички та трудова діяльність різко обмежені. Реабілітаційна робота має життєво-практичну спрямованість. Але не викликає сумнівів той факт, що діти даної категорії мають певні потенційні можливості, щоб оволодіти елементарною за змістом трудовою діяльністю через створення спеціальних виробничих умов.

Частина дітей все ж оволодіває основними навичками, необхідними для читання, письма та лічби, а також для простої практичної роботи при забезпеченні кваліфікованого до-гляду. У зрілому віці спостерігається різке відставання соціального інтелекту, але такі люди повністю мобільні та фізично активні, здатні встановлювати прості контакти, спілкуватися та брати участь в елементарних соціальних заняттях.

Однак слід пам’ятати, що навіть незначний соціальний стрес веде до неадекватної поведінки людини з помірною розумовою відсталістю. Це викликає необхідність спостереження та контролю за такими пацієнтами.

Розумова відсталість важка. Коефіцієнт розумового розвитку (IQ) – 20-34. За клінічною картиною наявності органічної неврологічної симптоматики та супутніх розладів дана категорія схожа з категорією помірної розумової відсталості. Але спостерігається більш виражена ступінь неврологічних, психічних, інтелектуальних та особистісних патологічних проявів:


  • виражені інтелектуальні порушення: неповноцінність уявлень щодо числа, часу і простору; відсутність розуміння причинно-наслідкових зв’язків, абстрактних уявлень, цінностей;

  • мовленнєві порушення: необхідно пам’ятати, що медичне спостереження, спеціальне навчання та корекційна робота можуть викликати позитивну динаміку у вигляді обмеже-ного мовленнєвого та невербального спілкування.

Розумова відсталість глибока. Коефіцієнт розумового розвитку (IQ) – нижче 20. Таке IQ вказує на дуже низький рівень інтелекту та мінімальний рівень сенсомоторики. Більшість дітей не можуть контролювати фізіологічні потреби. Елементарне спілкування можливе лише на невербальному рівні. Клінічна картина характеризується:

  • багаточисельними фізичними дефектами;

  • вираженою неврологічною симптоматикою (паралічі, парези кінцівок, порушення різних видів чуттєвості, ураження черепно-мозкових нервів, випадання різних аналізаторних систем);

  • проявами найпростіших рефлекторних актів (наприклад, відчуття голоду може викликати злісні крики, аутоагресію тощо);

  • нездатністю до вербального, у ряді випадків до невербального спілкування.

Діти з важкою розумовою відсталістю потребують постійної допомоги та нагляду.
Таким чином, основними ознаками розумової відсталості різних ступенів важкості є порушення інтелекту та зниження соціальної адаптації на фоні різних неврологічних та психічних проявів, а також фізичних дефектів розвитку.

Для більшості дітей характерні незадовільний стан рівня сформованості соціально-побутових навичок, недорозвинення мовлення, навичок комунікації та недостатній рівень розвитку психомоторних та сенсорних процесів.

Особливо важливим є той факт, що систематичне медичне спостереження, спеціальне навчання та повсякденна реабілітаційна і корекційна робота з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку, незалежно від важкості захворювання, призводять до позитивної динаміки.

Задача спеціалістів-реабілітологів – розвиток інтелектуальних здібностей, трудових навичок та умінь дітей, вирішення особистісних проблем, сприяння процесу професійного самовизначення та формування навичок самопрезентації й упевненої поведінки, підготовка до самостійної трудової діяльності.

При цьому найбільш важливими є не надання академічних знань, а оволодіння дітьми навичками самообслуговування, спілкування, пристосування до повсякденного життя людей, стилю життя в суспільстві. Сформованість соціально-побутових навичок у розумово відсталих дітей прискорить їх соціально-побутову адаптацію.

У процесі складання індивідуальних планів реабілітації дитини-інваліда з вадами розумового розвитку фахівцям необхідно звернути особливу увагу на виявлення збережених у дитини систем і функцій, здатних узяти на себе компенсаторне навантаження, визначення системи засобів раннього запобігання вторинних відхилень, використання оптимальних корекційних технологій для підвищення якості реабілітаційного процесу.



Основними напрямками корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми дошкільного віку є:

  • адаптація до умов реабілітаційної установи та підготовка до всіх можливих видів діяльності;

  • створення позитивного психологічного клімату;

  • формування особистісних якостей, виховання особистості дитини як члена суспільства та родини;

  • розвиток пізнавальних можливостей дитини, формування знань та уявлень про довкілля;

  • формування та розвиток ігрової діяльності як засіб формування соціальних відношень дитини;

  • розвиток і корекція основних психічних процесів (увага, пам’ять, мисленнєва діяльність);

  • розвиток відчуттів і сприймання (тактильно-рухове, слухове, зорове тощо);

  • формування та розвиток мовленнєвих здібностей та комунікації;

  • формування навичок санітарно-гігієнічної культури та самообслуговування;

  • подолання недоліків фізичного розвитку.

Основним напрямом корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми старшого віку є формування в них усвідомленої трудової діяльності, тобто перед дитиною необхідно ставити задачі поетапного виконування та усвідомлення діяльності.

Основними задачами роботи з формування соціально-побутових і трудових навичок у розумово відсталих дітей старшого віку є:



  • забезпечення максимально можливої самостійності в побутовому та санітарно-гігієнічному самообслуговуванні, формування та підтримка навичок автономного проживання шляхом розвитку навичок особистісної гігієни, одягання-роздягання, самообслуговування за столом, формування стереотипів безпечної поведінки тощо;

  • розвиток соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації;

  • розвиток пізнавальної та рухової сфери як передумови навчання та виконання трудової діяльності;

  • формування елементарних навчальних навичок;

  • мовленнєвий та комунікативний розвиток: розуміння зверненого мовлення; вимова голосних та приголосних звуків, звукокомплексів; можливість використання альтернативних засобів комунікації;

  • професійна просвіта шляхом розширення загального кругозору і знайомства з професіями, оволодіти якими можуть діти з інтелектуальними проблемами;

  • професійні проби, які полягають у виконанні дітьми певного виду діяльності, пов’язаного з конкретною професією;

  • опанування специфічними формами діяльності (їзда верхи, плавання, образотворче мистецтво, театрально-драматична діяльність тощо);

  • вироблення стереотипів поведінки в типових побутових ситуаціях;

  • формування позитивного відношення до посильних видів праці, готовності допомогти в господарсько-побутовій праці;

  • формування звички та позитивної установки до визначеного виду праці;

  • формування навичок виконання ряду операцій у тому чи іншому виді праці;

  • розвиток уміння переключатися з одного виду діяльності на інший;

  • навчання спільній роботі з дотриманням прийнятих норм та правил поведінки.

Корекційна робота проводиться вчителем-реабілітологом, дефектологом, соціальним педагогом, психологом, логопедом як на спеціально організованих заняттях, так і в процесі повсякденної реабілітаційної роботи у всіх видах дитячої діяльності і передбачає наступні напрямки:



  • розвиток когнітивних здібностей;

  • організація корекційно-виховної роботи в процесі трудового навчання;

  • формування соціально-побутових навичок, які застосовуються в домашніх умовах;

  • формування соціально-побутових навичок, які застосовуються за межами дому;

  • формування передумов до оволодіння посильними видами праці;

  • професійна орієнтація.

Зважаючи на вищевикладене, основними напрямками роботи фахівців-реабілітологів є:

  • вчитель-реабілітолог;

  • розвиток пізнавальних здібностей, враховуючи розширення знань у світі професій;

  • професійна просвіта;

  • розвиток творчого та естетичного потенціалу дітей;

  • формування соціально-побутових знань і навичок для правильного професійного вибору;

  • соціальний педагог;

  • створення умов щодо складання та зміцнення соціальних зв’язків дитини, адаптації її в соціумі;

  • формування та підтримка навичок автономного проживання дитини-інваліда;

  • співробітництво з організаціями та навчальними закладами щодо організації реабілітаційної, зокрема профорієнтаційної роботи;

  • допомога при оформленні документації для вступу дітей у навчальні заклади (у разі необхідності);

  • психолог;

  • розвиток мотивації, спонукання дітей до усвідомлення власних індивідуальних особливостей і співвідношення їх із вимогами до професії;

  • сприяння соціальному становленню дитини-інваліда;

  • корекція особистісних особливостей, що перешкоджають професійно-трудовій адаптації.


Очікуваний результат реабілітаційної роботи:

  • активізація пізнавальної діяльності, пов’язаної із вибором професії;

  • корекція певних індивідуальних психологічних особливостей особистості;

  • формування професійної (трудової) спрямованості особистості.


___________________________
Джерела інформації


  • Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии, – 2-е изд. – М.: «Просвещение», 1973. – С. 37 – 47.

  • Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дошкольная олигофренопедагогика: Учебник для студ. высш. учеб. заведений. – М.: ВЛАДОС. 2001. – С. 20 – 28.

  • Маллер А.Р. Социальное воспитание и обучение детей с отклонениями в развитии: Практическое пособие. – М.: АРКТИ. 2000. – С.14 – 22.

  • Нижник Л., Сагірова О. Допомога дітям з особливими потребами. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – С. 7 – 11.

  • Обучение детей с нарушением интеллектуального развития (Олигофренопедагогика): Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Б.П. Пузанов, Н.П. Коняева, Б.Б. Горскин / Под ред. Б.П. Пузанова. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – С. 35 – 54.

  • Специальная дошкольная педагогика: Учеб. пособие/ Е.А.Стребелева, А.Л.Венгер, Е.А.Екжанова и др.; Под ред. Е.А.Стребелевой. – М.: «Академия», 2002. – С. 32 – 37.

  • Умственная отсталость у детей и подростков: Руководство/ Исаев Д.Н. – СПб.: Речь, 2003.

  • Шипицына Л.М. и др. Реабилитация детей с проблемами в интеллектуальном и физическом развитии. – СПб., 1995.

Інтернет-ресурси




  • http://nevrozov.ru/umstvennaya-otstalost-klassifikaciya-i-lechenie.html

  • http://pryazka.narod.ru/lsd_11.html

  • http://ru.wikipedia.org/wiki/Умственная_отсталость

  • http://www.psyportal.net/252/klassifikatsiya-oligofrenii/

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка