Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів



Сторінка17/22
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

КОМПЕТЕНТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІДЕРІВ

УНІВЕРСИТЕТІВ АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСУ
На початку ХХІ століття в галузі університетської освіти розвинутих країн світу особлива увага приділяється проблемі розвитку лідерства та підготовки лідерів. Сучасні університети Англії та Уельсу – це науково-дослідні та освітні інституції, які беруть безпосередню участь у процесі формування еліти суспільства та його економічного розвитку. Функції університетів розширюються, а отже, виникає необхідність застосування новітніх механізмів управління їхньою діяльністю. Зрозуміло, що особливого значення набувають лідери у галузі університетської освіти, які виконують роль управлінця, педагога, провідника, організатора, посередника тощо. Діяльність лідерів університетів Англії та Уельсу ґрунтується на певних принципах, а саме:

  • сприяння (розвиток лідерства ґрунтується на формальному та неформальному навчанні у групі, в основі діяльності якої лежить повага, заохочення, толерантність і сприйняття різноманітних поглядів та ідей, ідея побудови професійної спільноти та приналежності до неї);

  • сконцентрування уваги на тих, хто навчається (лідер повинен розуміти контекст, у якому модифікується розвиток лідерства; розуміти потреби учнів (працівників кафедри), їхні бажання, переваги та недоліки, що можливо здійснити за допомогою їх залучення до процесів планування, навчального процесу, прийняття рішень, рефлексивної практики);

  • сконцентрування уваги на лідерстві (лідерство – це стосунки у групі чи колективі працівників, кожен з яких має лідерський потенціал і відіграє певну лідерську роль з метою розвитку власних здібностей та організаційної здатності);

  • сконцентрування уваги на діяльності чи певному завданні (розвиток лідерства здійснюється у реальному середовищі з метою виконання необхідних видів завдань, що забезпечує поєднання його теорії і практики та має вплив на подальший розвиток організації).

Серед основних стратегій, які застосовуються в Англії й Уельсі для розвитку університетського лідера, здатного виконувати функції на високому рівні та у відповідності до сучасних реалій, підготовка, спрямована на визначення власних навичок та вмінь, техніки, що спроможна трансформувати академічні переваги особи та спрямувати їх на лідерство у підприємницькій діяльності.

Лідери, що працюють у сучасному англійському та уельському університеті, повинні володіти знаннями у таких галузях:



  • стратегічне управління університетом, як науково-дослідною та освітньою організацією (теорії організації, організаційна культура, принципи стратегічного управління інституцією вищої освіти, стратегічне позиціонування, стратегічний розвиток з використанням моделей приватного та державного секторів економіки, організація прибуткових наукових досліджень, управління процесом запровадження змін у діяльності вищих навчальних закладів);

  • управління фінансовими ресурсами інституції вищої освіти (фінанси (державні та приватні фонди) як інтегральний аспект управління університетом, традиційне фінансування та використання коштів, системи контролю за використанням коштів, динаміка розвитку внутрішньої економіки університету, залучення зовнішніх інвестицій, економіка позик університету, інституційна організація розподілу ресурсів, принципи розвитку планування фондів університету);

  • управління навчальною та науково-дослідною діяльністю університету (зовнішні чинники впливу та підзвітність, удосконалення діяльності та підвищення ефективності; сутність професійної експертизи – компетентність, функції, роль; розвиток дослідницької культури у колективі, взаємозв’язок між науковими дослідженнями та викладанням; значення якості, ефективність механізмів її забезпечення, її вплив на університет);

  • менеджмент організації з урахуванням ринкового спрямування вищої освіти (принципи та практика управління університетом, маркетинг, стратегічний маркетинг, конкурентне позиціонування);

  • управління іншими видами діяльності у сфері університетської освіти (роль діяльності університетів у процесі соціального та економічного розвитку на національному й регіональному рівнях, зв’язки із промисловістю, інтелектуальна власність, використання результатів наукових досліджень);

  • управління міжнародними зв’язками та діяльністю університету у міжнародному освітньому просторі (позиціонування університету у міжнародному просторі вищої освіти, залучення іноземних студентів до навчання, міжнародний обмін студентами, функціонування філіалів у інших країнах, конкуренція та співпраця у міжнародних дослідженнях).

Як свідчить проведене дослідження, у професійній організації функції лідерства слід покладати на досвідчених фахівців, водночас, адміністративні функції можуть частково здійснюватися молодшим персоналом, оскільки вони виконуватимуться під наглядом досвідчених колег. Серед найважливіших завдань лідерів та управлінців сучасних англійських та уельських університетів – розвиток колегіальності, що передбачає: формування культури, цінностей та місії організації; розвиток довіри між керівником та підлеглими, професорсько-викладацьким персоналом (постачальники освітніх послуг) та студентами (споживачами освітніх послуг); забезпечення неперервного доступу до інформації та систематичних відгуків про рішення та діяльність; спрощення управлінської ієрархії та застосування лідерства на різних рівнях організаційної структури університету.
Bogun Lyubov Anatolievna

Odesa Institute of Entrepreneurship and Law, Odesa


DIVERSITY IN ORGANIZATIONS AND DIVERSITY EDUCATION
In the era of globalization considerable attention is paid to management of diversity in organizations consisting of diversity in race, gender, national origin, work function and organizational level [1, 2]. The task of diversity education is to understand both cultural diversity and organizational culture [1]. Teaching, mentoring and coaching others a famous educator stressed that respecting and valuing people were necessary.

Diversity influences across organization, across different organizational processes and outcomes. The educator emphasized that in the right circumstances diversity can enhance organizational effectiveness, but for diversity education insights from such different disciplines as sociology, psychology and economics are needed. Because challenges consisting of misaligned objectives exist, diversity education and training is of vital importance.


LITERATURE

  1. Blake-Beard, S. D., Finley-Hervey, J. A. and Harquail, C. V. Journey to a different place: reflections on Taylor Cox, Jr.’s career and research as a catalyst for diversity education and training // Academy of Management Learning and Education. - 2008. – Vol. 7 (3) – 394-405.

  2. Stewart, M. M., Crary, M. and Humberd, B. K. Teaching value in diversity: on the folly of espousing inclusion, while practicing exclusion // Academy of Management Learning and Education. - 2008. – Vol. 7 (3) – 374-386.

Богун Любовь Анатольевна

Одесский институт предпринимательства и права, г. Одесса


ТРУДОВОЙ КАПИТАЛ В ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНЫХ ОТРАСЛЯХ
В высокотехнологичных отраслях, таких как производство электроники, транснациональные корпорации инвестируют в развитие трудового капитала несколькими путями, включая образование и изучение действием [1]. Однако не всегда происходит передача невысказанного и экспериментального знания, которым владеют трудовые ресурсы. Поскольку современная индустриализация требует от трудового капитала необходимые коммуникационные умения, чтобы организовать, координировать и выполнять задания, корпорации предпочитают нанимать образованные, но низкооплачиваемые кадры. Чтобы мотивировать инноваторов, необходимо, чтобы вовлеченные риски соответствовали возврату средств.

С другой стороны, некоторые зарубежные ученые аргументируют, что интервенция в рынок необходима, когда социальные доходы превышают частные доходы. Невысказанное экспериментальное знание создается изучением путем действий. Характерной чертой такого знания является то, что оно специфично для индивидуумов. Таким образом, для эффективного подбора кадров необходимо, чтобы для указанных индивидуумов возврат средств полностью оправдывал бы вовлеченные риски.



ЛИТЕРАТУРА

  1. Rasiah, R. Systemic coordination and the development of human capital: knowledge flows in Malaysia’s TNC-driven electronic clusters // Transnational Corporations. – 2002. – Vol. 11 (3) – P. 89-130.

Парадигма сучасних економічних досліджень

Асанова Эльвина Асановна, аспирант

РВУЗ «Крымский инженерно-педагогический университет», г.Симферополь
Формирование и использование местного бюджета АР Крым
Формирование местных бюджетов осуществляется за счет собственных, закрепленных доходов, отчислений от общегосударственных фондов и трансфертов.

К числу собственных и закрепленных доходов относятся местные налоги и сборы, налог с доходов физических лиц, доходы коммунальных предприятий и другие. Отчисления в местные бюджеты осуществляются от налога на добавленную стоимость, от налога на прибыль, от акцизного сбора.

Динамика налоговых и неналоговых поступлений в бюджет АР Крым в период с 2000г. по 2009г. имеет тенденцию роста. Налоговые поступления за 2009г. в 3,23 раза больше по сравнению с 2000г. Существенный рост налоговых поступлений произошел в период с 2006г. по 2008г. Значительное увеличение неналоговых поступлений наблюдалось с 2006г. по 2007г. и с 2008г. по 2009г. Уровень неналоговых поступлений в 2009г. превысил показатели 2000г. почти в 7 раз (6,86).

Среди собственных и закрепленных доходов бюджета АР Крым за 2009г. самые значительные поступления обеспечил налог с доходов физических лиц. Его поступления в прошлом году составили 1,5млрд. грн. или 45% от собственных и закрепленных доходов АРК. На II месте среди налоговых поступлений находится единый налог, который составил 3%, на III – земельный налог – 2,42%.

Среди отчислений от общегосударственных доходов больше 50 % поступлений в бюджет Крыма обеспечил НДС. Поступления от этого налога за 2009г. составили 1,1 млрд.грн. Налог на прибыль предприятий обеспечил 0,4 млрд.грн. поступлений в местный бюджет или 19%. Акцизный сбор 0,35млрд.грн. или 16,67%.

Финансовые средства бюджета АРК формируются за счет доходов государственного бюджета, доходов местного бюджета и доходов государственных целевых фондов, учитываемых в органах казначейства (без Пенсионного фонда). Доходы государственного бюджета составили в 2009г. 2,9 млрд.грн., доходы местных бюджетов – 6,1 млрд.грн. и доходы государственных целевых фондов, учитываемые в органах казначейства (без Пенсионного фонда) – 0,4 млрд.грн.

Таким образом, государственные финансовые средства АРК по доходам в 2009 году составили 9,4 млрд.грн. Среди них большую долю занимают трансферты, которые составили 2,8млрд.грн. или 29%. Следом идут поступления от налога с доходов физических лиц – 16%. Среди налоговых поступлений в общей системе доходов бюджета АРК большую долю обеспечил налог с доходов физических лиц – 16% от всей суммы финансовых средств Крыма за 2009г., на II месте налог на добавленную стоимость 11,7% и на III акцизный сбор 3,7%.

За 2009 год в секторе государственных финансов в АРК было проведено расходов на 3,6 млрд.грн. больше, чем собрано на территории всех видов доходов. Эта разница была профинансирована из государственного бюджета на содержание бюджетных учреждений и проведение целевых программ в автономии.

В сравнении с 2009 годом по АРК с учетом собственных поступлений бюджетных учреждений:

- доходы государственного бюджета уменшились  на 11,4%;

- расходы  государственного бюджета  уменьшились на 0,9%;

- доходы местных бюджетов увеличились на  7,1%;

- расходы местных бюджетов увеличились на 5,3%.

За период с 2002 года доходы в секторе госфинансов АРК выросли в 4,1 раза, расходы – в 5,0 раза.

Формирования местных бюджетов на практике является такой. Регионы составляют проекты расходной части бюджета, и после согласования с Министерства финансов определяется сумма расходов. От нее отнимаются собственные и закрепленные доходы, а потом определяется сумма и индивидуальные для каждой области нормативы отчислений от общегосударственных доходов в консолидированные бюджеты областей. При этом нормативы отчислений по регионам существенно отличаются. Т.е. получается, что доходы местных бюджетов в виде отчислений от общегосударственных фондов и трансфертов зависят от уровня расходов. Было бы эффективнее расходы поставить в зависимость от доходов, а не наоборот. Это бы способствовало стимулированию развития предпринимательства в регионах и повышению доходной части бюджета.

Существенные различия существуют в нормативах отчислений в местные бюджеты от НДС, которые являются самым важным источником формирования местных бюджетов. В результате такой практики планирования нередко территории, которые вносят существенно большой вклад в создание ВНП Украины, получают такие же самые, а в ряде случаев и меньшие доходы местного бюджета в расчете на одного человека по сравнению с территориями с на много более низкой эффективностью хозяйства.

Необходимо образовать заинтересованность местных Советов и граждан в развитии производства и повышении доходности своих территорий. При распределение денежных средств по местным бюджетам необходимо учитывать особенности и уровень экономического развития областей. Необходимо, формирование стимулирующего механизма налогообложения регионов и эффективное распределение денежных средств по местным бюджетам.
Бурунова Олена Анатоліївна

Волинський національний університет імені Лесі Українки

м.Луцьк
ДО ПИТАННЯ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ З ЕКОНОМІЧНОЇ ІСТОРІЇ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК І СУЧАСНОЇ ПРАКТИКИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Серед сучасних економічних досліджень значну частку займають історико-економічні дослідження. В.Д.Базилевич пояснює це тим, що „неможливо зрозуміти нове, не спираючись на досвід та знання минулого” [1, 80]. На думку М.О.Уперенка, дослідження з економічної історії привертають увагу науковців тим, що вони тісно взаємопов’язані з економічною історією, історією економічної думки, галузевими економічними науками, регіональною економікою, маркетингом, менеджментом та сучасною соціально-економічною практикою [2]. Вітчизняні економісти-історики вважають, що для сучасної України цікавим є досвід періоду другої половини ХІХ – початку ХХ ст., коли за досить короткий строк наша країна досягла вражаючих успіхів в економічному розвитку. Зокрема, О.Д.Сайкевич вказує, що зазначений період характеризується наявністю певних споріднених рис з сучасною економікою України: трансформаційний характер господарства, формування ринкових відносин, структурні зрушення в економіці, наявність численних соціальних проблем [3, 50].

Активно досліджують функціонування різних сфер української економіки у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. О.Ходченко, І.Новікова, Л.Крот, В.Небрат, Н.Супрун, Р.Толстов, О.Орлова, О.Машкін, В.Фещенко, М.Горбоватий, Т.Дерев’янкін, О.Сайкевич, О.Краснікова, А.Криськов, А.Маслов, А.Пантелеймоненко. Вони розглядають економічні процеси, які відбувалися у зазначений період на території України у складі Російської імперії. Звертають увагу науковці і на економічний розвиток західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини, а потім – Польщі. Про це свідчать публікації таких авторів як Я.Грудзевича, З.Комаринської, Т.Смовженко, І.Васюти, О.Вербової, М.Вербового, Т.Вісиною, Г.Голуб, Є.Лихолата, Т.Никитюк, Л.Родіонової.

Велика кількість статей українських економістів-істориків присвячена становленню і розвитку фінансово-кредитної системи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Проте, науковий інтерес для здійснення історико-економічного аналізу також являють кредитно-банківські установи, які функціонували на території Східної Галичини і Волині у 20-30-х роках ХХ ст.

Особливості організаційного становлення та розвитку кредитної системи Західної України у 1920-30-ті роки лишились недослідженими сучасною історико-економічною наукою. На нашу думку, зазначений період цікавим тим, що в умовах інтеграції господарства західноукраїнських земель в економіку Другої Речі Посполитої українські банки і небанківські установи не об’єднувалися з іноземними банками, а джерелом їх інвестиційної діяльності були заощадження населення та кошти юридичних осіб. Це яскраво демонстрував кооперативний сектор кредитної системи Західної України у міжвоєнний період. З 1927-ого до 1930 року кількість українських кредитних кооперативів збільшилася з 115 до 321, їх частка у загальній чисельності кредитних кооперативів Польської держави підвищилася з 8,3 у 1929-ому до 10,2% у 1930 році, сума депозитів зросла з 1 823 800 злотих у 1926-ому до 8 032 700 злотих у 1931 році [4, 5]. Активізувалася робота кредитних кооперативних установ у післякризовий період (1934-1936 роки). Питома вага українських кредитних кооперативів у загальній їх кількості зросла з 10,4 у 1934-ому до 12,5% у 1936 році, вони чисельно збільшилися з 596 у 1934-ому до 651 у 1936 році. Не дивлячись на жорстку політику польського уряду щодо українських кооперативів на початку 1930-х років, керівники кредитної кооперації у Західній Україні шляхом акцій дрібної ощадності сприяли збільшенню коштів на рахунках. Сума вкладів в українських кооперативах зросла з 7 124 000 злотих у 1934-ому до 8 577 000 злотих у 1936 році, тобто на 1 453 000 злотих, а їх питома вага – з 2,7 до 3,4%. Українські кооперативи збільшили вклади протягом трьох аналізованих років на 20,4%, єврейські – на 5,4%, польські й німецькі – зменшили на 2,8% і 4,4%. Отже, українські кредитні кооперативи Західної України у міжвоєнний період зростали чисельно і збільшували кошти на депозитних і поточних рахунках з метою фінансової підтримки свого населення в умовах приналежності до іноземної держави.

Таким чином, управлінцям банківської справи необхідно розвивати діяльність кредитно-банківських установ на кооперативних засадах, повернути довіру населення банків з метою залучення їх заощаджень, розширювати мережу небанківських установ, орієнтуватися на внутрішні ресурси, а не на іноземний капітал, який з настанням глобальної банківської кризи був відкликаний зовнішніми інвесторами.

На розвиток кредитної системи Західної України у міжвоєнний період вплинула суперечність у польській економічній науці між ліберальним і антиліберальним напрямами з проблем етатизму. Вплив останнього на урядову політику зумовив існування значної частки в структурі кредитної системи чотирьох східних воєводств Польської держави відділень трьох державних банків – Польського банку, Державного земельного банку, Банку господарства крайового. Вони виступали посередниками у розподілі коштів з державних фондів та фондів міністерств під час реформування аграрної сфери, розвитку місцевих органів влади, інвестицій у будівельну галузь та фінансової допомоги боржникам після економічної кризи 1929-1933 років.

Повчальним для сучасних практиків банківської справи є випуск банківськими установами цінних паперів. Завдяки операціям купівлі-продажу цінних паперів на західноукраїнських землях у міжвоєнний період успішно функціонував ринок землі та нерухомості, вкладалися кошти в житлове та промислове будівництво, меліоративні роботи, створення міцних селянських господарств.

Ще одним напрямом, що заслуговує на увагу, є фінансування місцевої інфраструктури комунальними банками та небанківськими установами. У міжвоєнний період на території Західної України успішно працювали повітові та гмінні позиково-ощадні каси. Вони виділяли довгострокові інвестиційні кредити для комунального господарства, житлового будівництва, сільських господарств та промислових підприємств.

Джерелом для здійснення фінансово-економічного аналізу кредитно-банківських установ у Західній Україні є дані їх балансів (місячних, квартальних, річних), річних звітів, протоколів ревізій та статистична звітність. Бухгалтерів-практиків повинна зацікавити відкритість, прозорість, доступність фінансової звітності кредитно-банківських установ Східної Галичини та Волині у 1920-30-ті роки.

Вітчизняна кредитна система характеризується нерівномірним розподілом комерційних банків між регіонами. 2009 року із 180 діючих банків у Львівській області працювало 5, Волинській – 2, Івано-Франківьскій – 1, Тернопільській – жодного [5]. Регіональні відмінності у розташуванні кредитно-банківських установ на теренах Західної України існували ще у 1920-30-х роках. Це було зумовлено особливостями соціально-економічного розвитку Львівського, Тернопільського, Станіславського та Волинського воєводств. Тому, дослідження з економічної історії обов’язково повинні враховувати і регіональний аспект.

Отже, досліджуючи становлення і розвиток кредитної системи Західної України у 1920-30-х роках, ми виявили тісні взаємозв’язки між економічної історією, економічною теорією, історією економічної думки, прикладними економічними науками (бухгалтерським обліком, фінансовим аналізом, банківською справою), регіональною економікою, державним регулюванням ринкової економіки і особливостями розвитку вітчизняної кредитної системи. Дослідження зазначених напрямів збагатить систему економічних наук новими знаннями, а економісти-практики зможуть використовувати досвід капіталізації кредитно-банківських установ на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.
Література:

1. Несторенко О. Методологія сучасної економічної теорії / О.Нестеренко, М.Садовий // Вища школа. – 2002. - № 4-5.

2. Уперенко М.О. Про творчу роль економічної історії в системі економічної науки і сучасної господарської практики / М.О.Уперенко // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвід. зб. наук. праць. – Вип.39-40. – Київ, 2007.

3. Сайкевич О.Д. Наукове та практичне значення історико-економічного дослідження ринкової економіки України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / О.Д.Сайкевич // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвід. зб. наук. праць. – Вип.39-40. – Київ, 2007.

4. Кредитові кооперативи в 1936 році // Діло.–1937.-№ 84.–17 квітня.

5. www.bank.gov.ua.


УДК 330.5:342.841

Васильчак Світлана Василівна, д.е.н., професор,

Томаневич Леся Миронівна, к.е.н., доцент,

Жидяк Олександра Романівна, асистент,

Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Постановка проблеми. Економічна безпека держави обумовлюється її економічним підгрунтям, яким насамперед є економічний та соціальний розвиток суб'єктів підприємницької діяльності. Реформи в сфері національної економіки поки що не створили передумов для подолання соціально-економічного занепаду підприємств. Впродовж останніх років відбулося значне погіршення більшості показників економічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Основними його проявами стало погіршення харчування та забезпечення продовольчими товарами і послугами населення, переробну промисловість – сировиною, а виробничі підприємства – основними засобами виробництва. Це все призводить до загрози економічній безпеці, як суб'єктів підприємницької діяльності так і держави вцілому.

Будь-яке підприємство – це соціально-економічна система, якій притаманні певні характеристики. Тому забезпечення пезпеки їх розвитку, зокрема в умовах фінансово-економічної кризи, є важливим завданням на цей час.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання безпеки підприємств досліджувало багато українських та зарубіжних вчених: О.Барановський, О.Власюк, О.Вінник, В.Геєць, О.Макарова, Г.Минаев, Д.Мур, Н.Орлова, В.Кононов. Проте недостатньо вивчені підприємницькі інтереси та безпечні шляхи їх реалізації.

Метою дослідження є пошук шляхів забезпечення розвитку підприємницьких інтересів та забезпечення на їх основі безпеки розвитку соціально-економічних систем.

Основні результати дослідження. Підприємство є складною соціально - економічною системою відкритого типу, у зв’язку з чим зазнає впливу різних чинників. Для провадження своєї діяльності підприємство змушене налагоджувати контакти як всередині так і за його межами, вступаючи у гостру конкурентну боротьбу в умовах визначального впливу тіньової економіки, корупції, недобросовісної конкуренції, рейдерства, що має місце сьогодні в Україні. У зв’язку з цим для підприємства з’являється багато дестабілізуючих чинників, що негативно можуть впливати на її функціонування та розвиток.

Основою життєдіяльності підприємства є комерційні інтереси, які постійно піддаються різним впливам та загрозам. Комерційні інтереси — це сукупність узгоджених життєво важливих економічних інтересів відповідних учасників корпоративних відносин і самої організації. Розуміння комерційних інтересів як узгоджених має принципове концептуальне значення як для розвитку так і безпеки соціально-економічної системи. У зв’язку з чим саме комерційні інтереси, а не економічні інтереси учасників підприємницьких відносин є об’єктом захисту (безпеки). Відсутність їх реалізації може викликати підприємницькі конфлікти. Також реалізація цих цілей, в частині розширення частки на ринку загострить конкурентну боротьбу з можливим використанням недобросовісних методів конкурентом. Крім того, підприємство, що розвивається є привабливим для кримінального світу та корупціонерів. Таким чином комерційним економічним інтересам можуть виникати реальні загрози. У випадку здійснення тієї чи іншої загрози підприємство може понести втрати. Вони можуть бути моральними і матеріальними, а за наслідками для системи: як такі, що обмежують діяльність, - аж до припинення її існування. За таких умов рівень реалізації комерційних інтересів є недостатнім, що спричиняє конфлікти і в цілому гальмує розвиток організації. Іншими словами виникає економічна небезпека для її життєдіяльності.

Економічна небезпека - це деструктивні граничні зміни в соціально-економічній системі, викликані реальними втратами, повязаними з реалізацією загрози. Граничні зміни (значення) - це кількісне чи якісне вираження показника, тобто свого роду індикатор, який сигналізує, з одного боку про зону безпеки, а з іншого – про розвиток небезпеки внаслідок реалізації загрози. Підприємницьким структурам необхідно протидіяти саме загрозам, бо, у противному випадку, буде мати місце економічна небезпека, подолати яку значно важче.

З наведеного вище аналізу видно, що потреба комерційної системи у безпеці є тоді, коли виникають загрози щодо реалізації комерційних інтересів. Вони є завжди і мають як об’єктивний так і суб’єктивних характер. Саме через функцію безпеки організація протидіє загрозам і в такий спосіб створює умови для реалізації функції розвитку.


1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка