Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів



Сторінка15/22
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   22

прогнозування науково-технічного розвитку

інноваційного продукту на основі дослідження патентної документації
Постановка проблеми. Сучасні тенденції у світовій економіці, що характеризуються поглибленням процесів глобалізації та переходом від економіки речей до епохи знань, природно, призвели до прискорення науково-технічного прогресу, швидкого насичення споживчого ринку різноманітною продукцією та до непомірного загострення конкуренції. Зазначені обставини примушують всіх активних учасників економічних процесів переходити на інноваційну модель свого розвитку. Прискорює такий перехід і сучасна економічна криза.

Перехід на інноваційну стратегію розвитку промислових підприємств, за суттю, означає налагодження випуску у себе інноваційної продукції, тобто нових конкурентоздатних товарів, що відповідають вимогам, встановленим ст. 151-3 Закону України «Про інноваційну діяльність», а саме: вона є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники та є результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту.

Ця норма Закону свідчить, що випуск інноваційної продукції базується на інноваційному продукті, який, відповідно до ст. 121 зазначеного Закону, є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об’єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту.

Не має сенсу доводити, що кожне підприємство намагається налагодити випуск інноваційної продукції з довгостроковим життєвим циклом, і ось тут виникають питання прогнозування, зокрема, протягом якого строку продукція буде конкурентоздатною. Це питання для кожного підприємства є досить актуальним оскільки від правильності зробленого прогнозу залежить стабільність роботи, розподіл фінансових потоків, науково-дослідна та проектно-конструкторська робота, що спрямовані на своєчасну підготовку до створення нової продукції.

Науці відомі різні підходи щодо розробки прогнозів, але той факт, що вітчизняна продукція або короткий час тримається на ринку, чи взагалі не знайшла свого споживача, однозначно говорить про те, що при розробці науково-обґрунтованих та статистично доведеннях прогнозів існує проблема.

Невирішена частина проблеми. Як відомо, у своєї більшості прогнози тривалості попиту на продукцію розробляються на базі маркетингових досліджень, які отримають корисну інформацію із різноманітної джерел. Які саме та яким чином використовувати джерела інформації – відповіді на ці та багато інші питання можна знайти у виданих останніми роками роботах по маркетингу і маркетинговим дослідженням. Проте|однак|, в більшості випадків в цих роботах відсутня згадзгадування про патентну документацію як про джерело корисної інформації для проведення маркетингових досліджень. Це пов'язано, мабуть|певне|, з|із| тим, що автори цих робіт слабко знайомі з|із| патентною документацією і її можливостями|спроможностями|. Хоча самі патенти є|з'являються| інструментом маркетингу і служать могутньою зброєю в конкурентній боротьбі, патентна інформація до теперішнього часу не розглядається|розглядує| фахівцями|спеціалістами|-маркетологами як інструмент аналізу ринку. З іншого боку, в роботах по патентним дослідженням, безпосередньо пов'язаних з аналізом патентної інформації також практично не розглядаються|розглядують| питання використання патентної інформації в маркетингових дослідженнях.

Таким чином, патентна інформація, володіючи колосальною інформацією про передові розробки, про конкурентні товари, виявилася незатребуваною, що і є невирішеною частиною проблеми.



Мета роботи полягає у розкритті можливостей|спроможності| патентної інформації при розробці прогнозів розвитку інноваційних продуктів.

Основні результати досліджень. Патентна документація є|з'являється| найважливішим інструментом маркетингу, оскільки|тому що| одним з найнеобхідніших кроків при виході на ринок продукції конкретного продукту – це патентування новинок з метою виключення|винятку| їх безвідплатного копіювання конкурентами.

Особливу цінність в маркетингових дослідженнях уявляє повний|цілковитий| опис винаходу чи корисної моделі.

По-перше, він містить|утримує| інформацію технічного характеру|вдачі|, яка дозволяє відповісти на наступні|слідуючі| основні питання, що представляють|уявляють| інтерес для дослідника в області маркетингу: а) який вид продукції є|з'являється| об'єктом вдосконалення в даному винаході; б) які техніко-економічні показники продукції можуть бути покращувані при використанні даного винаходу; в) наскільки широко може бути використане винахід з урахуванням|з врахуванням| області техніки, до якої воно відноситься, і можливих сфер застосування|вживання|, які охарактеризовані в патентному описі.

По-друге, опис містить|утримує| інформацію правового характеру|вдачі|, зосереджену переважно у формулі винаходу, тобто в патентних домаганнях, які визначають межі|кордони| дії патенту. Ця інформація має бути об'єктом ретельного дослідження для вирішення питання про вихід на ринок країни, де діє даний патент, з|із| продукцією, що містить|утримує| близькі по технічній суті|сутності| рішення|розв'язання|.

І, нарешті|урешті|, опис винаходу містить|утримує| інформацію про патентовласника і автора (співавторах) винаходу, приведену на титульному аркуші опису і використовувану, зокрема, для аналізу умов конкуренції на ринку даної продукції, що є|з'являється| складовою частиною дослідження ринку продукції.

У всіх випадках опис винаходу можна розглядати|розглядувати| як анкету, в якій винахідник відповідає послідовно на низку обов'язкових питань, сформульованих патентним відомством відповідно до вимоги законодавства. До теперішнього часу в більшості країн вимоги, що пред'являються до опису винаходу, уніфіковані, що полегшує їх аналіз, обробку і систематизацію при проведенні маркетингових досліджень на основі патентної інформації.

Сучасний рівень проведення патентно-інформаційних досліджень, і, зокрема, маркетингових, немислимий без формування баз даних на основі патентної інформації, зв'язаного з|із| аналітико-синтетичною переробкою описів винаходів. У основу таких баз даних можуть бути покладені реферати винаходів, що публікуються патентними відомствами країн світу. Проте|однак|, в більшості таких видань відсутні деякі важливі|поважні| відомості про винаходи, які необхідні для маркетингу. Так, наприклад, реферати, що публікуються в реферативному журналі|часописі| Роспатента «Винаходу країн світу», не містять|утримують| інформацію про цілі або завдання|задачі| винаходів, що робить|чинить| неможливим або скрутним їх використання для багатьох маркетингових досліджень. З цієї причини при формуванні бази даних доводиться звертатися|обертатися| до повних|цілковитих| описів винаходів, витягуючи з|із| них всі необхідні відомості і доповнюючи їх інформацією, що отримується|одержує| з|із| інших (непатентних) джерел інформації. На основі аналітико-синтетичної переробки повних|цілковитих| описів винаходів і зв'язаних з|із| ними джерел інформації формується своєрідне «досьє» на кожне нововведення|новину|, що включається в базу даних і використовувану при проведенні маркетингових досліджень, яке повинне періодично доповнюватися і коректуватися.

Аналізуючи динамику видачи патентів, можна прогнозувати темпи зміни продукту, рівень покращення його властивостей, радікальні зміни, що є потужною інформацією для розробки прогнозів, та саме так спланувати свою інноваційну діяльність.



Висновки: Інноваційна система України переживає складні часи свого розвитку, що пов’язане перш за все з політичними подіями та міжнародною фінансовою кризою. Але економічний та інші спади, як відомо, є початком етапу оновленого розвитку, який для України з відтворенням конкурентоспроможної економіки. Враховуючи світовий досвід та сучасні світові тенденції у геоекономічному просторі, така економіка повинна бути інноваційною, яка складається з інноваційної діяльності абсолютної більшості суб’єктів підприємницької діяльності. Будь-яке підприємство, незалежно від його типу, може бути і повинно стати інноваційним, щоб мати певні конкурентні переваги, та при розробці прогнозів користуватися не тільки рекомендованими джерелами інформації, а залучати до маркетингових досліджень й нові, зокрема, патентну документацію.

УДК 37.041

Коваленко Наталія Володимирівна

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

м. Суми
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ
Сучасне життя вимагає від особистості самостійно вирішувати життєво важливі питання. Вже в основній школі учень має бути готовим приймати рішення щодо вибору майбутньої професії, закладу освіти тощо. Зростає попит на дієвих, ініціативних особистостей, які самостійно приймають рішення, спрямовані на подальше особистісне та професійне удосконалення.

З позицій сьогодення цінними для розв’язання проблеми самоосвіти учнів є дослідження компетентнісного підходу: О. Савченко досліджує ключову компетентність учнів – уміння вчитися. Н. Бібік, Ю. Мальований, О. Овчарук, О. Пометун розробляють стратегії впровадження досвіду зарубіжних країн в систему освіти України. С. Трубачева обґрунтовує загальнонавчальні компетентності школярів. С. Бондар визначає компетентність учнів як інтегрований компонент їх навчальних досягнень. Н. Бухлова, Л. Чернікова, О. Чернишов вивчають процес формування самоосвітньої компетентності. І. Єрмаков зосереджується на життєвій компетентності учнів та ін.

У більшості західноєвропейських країн (Австрії, Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Фінляндії та ін.) розроблено переліки ключових компетентностей, які є орієнтиром у процесі визначення змісту освітніх програм.

Аналіз наукових праць з означеної проблеми дає підстави вважати, що вченими здійснено значний поступ у впровадженні компетентнісного підходу. Так, у цілому визначено ключові компетентності, їхню ієрархію, досліджено сутність компетентності особистості, шляхи її формування. Одначе проблема формування компетентності особистості у самостійному пізнанні дійсності з метою творення своєї особистості, вдосконалення в інтелектуальній, духовній, професійній сферах вимагає теоретичних досліджень і практичного вирішення. Тому метою доповіді обрано дослідження сутності поняття «самоосвітня компетентність» учнів, з’ясування структури, умов її формування та виявлення на цій основі складових підготовки майбутнього вчителя.

Першочерговим у процесі підготовки майбутнього вчителя до формування самоосвітня компетентність учнів є дослідження сутності, компонентного складу та умов її формування. У Новому тлумачному словнику української мови подано таке визначення слова «компетентний»: «Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий. Який ґрунтується на знанні, досвіді, кваліфікований» [4, с.445]. Отже, поняття «компетентність» трактується як характеристика особистості, визначає її рівень успішності у певній діяльності.

Ю.І. Мальований розглядає компетентність як «здатність особистості успішно діяти у відповідних життєвих та навчальних ситуаціях і нести відповідальність за такі дії...» [3, с.3]. Російський дослідник О. Дахін, визначає «освітню компетентність» як уже сформовану особистісну якість, здатність учня до складних видів діяльності. «Освітня компетентність — реальна, стосується особистості, існує «тут і зараз», …має емоційне забарвлення» [1, с.42].

Отже, теоретичний аналіз літератури дозволив визначити істотні характеристики поняття „компетентність особистості”: особистісно та соціально зумовлена інтегративна, системна властивість особистості, завдяки якій людина набуває свободи досягати результатів у діяльності; ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках, соціальному досвіді, активності особистості; ціннісних орієнтаціях, мотиваційній і етичній складових.

Ґрунтуючись на досвіді зарубіжних і вітчизняних дослідників щодо визначення поняття «компетентність» та дослідженнях з теорії самоосвіти самоосвітню компетентність особистості ми розуміємо як складну інтегровану якість особистості, яка забезпечує її готовність задовольняти індивідуальні й соціальні потреби пізнавання дійсності на основі оволодіння гнучкими знаннями, узагальненими вміннями і навичками, способами діяльності продуктивно здійснювати самостійне систематичне цільове освоєння соціального досвіду.

Оскільки компетентність є «діяльнісною характеристикою людини» [7, с.23], структурно вона має відображати відповідну діяльність. Вважаємо за доцільне виокремити такі компоненти:  мотиваційно-ціннісний (активність, усвідомлена настанова на самовдосконалення в інтелектуальній сфері); організаційний (організаційні вміння, цілеспрямованість, самокерування, саморефлексія у самостійній пізнавальній діяльності); процесуальний (пізнавальні процеси, функціональність знань, умінь і навичок, їх самостійне набуття та вдосконалення; самокерування рухом від пізнавальної мети до результату засобами самостійно організованої пізнавальної діяльності); інформаційний (готовність працювати з інформацією, інформаційними технологіями задля самоосвіти, самореалізації). Формування самоосвітньої компетентності учнів потребує розвитку кожного з компонентів: мотивації учнів до самоосвіти, саморозвитку, формування ціннісних орієнтацій щодо освіти; організаційних та інформаційних умінь, а також умінь мобілізувати знання і досвід самоосвітньої діяльності для набуття нових знань й умінь, вирішення життєвих ситуацій.

Виділення сутнісних складових самоосвітньої компетентності (соціальна, особистісна, когнітивна, діяльнісна) висуває свої вимоги до визначення технології її формування. Так, соціальна та особистісна зумовленість передбачають спрямування пізнавальної діяльності учнів на вирішення соціально важливих завдань, залучення суб’єктивного досвіду учнів, завважування їхніх позанавчальних інтересів, природних особливостей, використання міжпредметних завдань з соціально та особистісно значущим змістом.

Урахування когнітивної та діяльнісних складових самоосвітньої компетентності у процесі формування зумовлює використання технології, яка забезпечує учням активну дослідницьку, творчу діяльність, підтримку проявів пізнавальної самостійності, активності, пізнавальних мотивів; набуття учнями знань про способи самоосвітньої діяльності; створення умов для самостійної постановки пізнавальних завдань, визначення засобів їх вирішення.

Таким чином сутнісні особливості самоосвітньої компетентності учнів визначають педагогічні умови її формування: стимулювання пізнавальних інтересів;  практична спрямованість і міждисциплінарний характер завдань; завважування життєвого і навчального досвіду учнів; враховування соціокультурного середовища; організація самостійної пошуково-дослідної діяльності; інформаційне забезпечення. Засобом реалізації цих положень є технологія навчальних проектів, побудована на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів. К. Поліванова зазначає, що „компетентності – один з результатів освіти, який завжди пов’язується з проектною діяльністю школярів” [6, с.20]. Тому у процесі підготовки майбутнього вчителя до формування самоосвітньої компетентності учнів варто забезпечити володіння проектною технологію.

Отже, у контексті загальноєвропейської інтеграції України, впровадження європейських норм і стандартів у освіту, актуальності набуває формування самоосвітньої компетентності учнів. Життя, яке змінюється, вимагає від особистості усвідомлення необхідності саморозвитку, самонавчання, самовдосконалення упродовж життя; наявності цільової установки на набуття умінь самостійно вчитися. Формування їх у учнів можливе за умови цілеспрямованої підготовки майбутнього вчителя, а саме: дослідження ним сутності, структури, умов формування самоосвітньої компетентності учнів певного віку, володіння відповідними педагогічними технологіями (одним з пріоритетів обрано технологію навчальних проектів).

Література


  1. Дахин А.Н. Компетенция и компетентность: сколько их у российского школьника?//Стандарты и мониторинг в образовании. – 2004. – №2. – С.42–47.

  2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

  3. Мальований Ю.І. Післямова до стандарту // Шлях освіти. – 2005. – №3. – С. 2–4.

  4. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. / Укладачі В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2005. – Т. 1. – 928 с.

  5. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування системи освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: «К.І.С.», 2003. – 269 с.

  6. Поливанова К. Н. Проектная деятельность школьников: пособие для учителя / К. Н. Поливанова. – М. : Просвещение, 2008. – 192 с.

  7. Селевко Д.К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2 т. / НИИ Школьных технологий. – М., 2006. – Т.1. – 816 с.

  8. Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. – М., 1999. – 320с.

Москаленко Л. А.

НТУУ „КПІ”, ФММ, УЕ-61
КОНТРОЛІНГ, ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Анотація У статті розглядається таке поняття, як „контролінг” та його місце в системі антикризового управління підприємством. Визначено суть, основні завдання та функції контролінгу, для ефективного його впровадження, щодо передбачення кризових явищ на підприємстві.

Summary In the article is examined such concept, as „kontroling” and his place in the system of antikrizovogo management an enterprise. Certainly essence, basic tasks and functions of kontrolingu, for his effective introduction, in relation to the prediction of the crisis phenomena on an enterprise.

Ключові слова: контролінг. антикризове управління, кризовий стан підприємства, функції контролінгу, завдання контролінгу.

Актуальність проблеми На підприємстві, для уникнення кризової ситуації, застосовують декілька методів антикризового управління (моніторинг, санація, диверсифікація тощо), але основним на початку визначення кризової ситуації на підприємстві, є контролінг. Будь-яка система управління підприємством включає контролінгові дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. Для здійснення ефективних прогнозів, необхідним є контроль за фінансово-економічними показниками на підприємстві. В системі антикризового управління контролінг забезпечує реалізацію стратегічного потенціалу діяльності підприємства та досягнення поточних цілей щодо ліквідності та прибутковості. В сучасних умовах нестабільності економіки здійснення відповідних заходів дозволяє забезпечити підприємству стабільність та довгострокові перспективи.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій Значення контролінгу в системі антикризового управління і проблеми його впровадження на підприємстві останнім часом стали більш актуальними. Дослідженням цього питання займаються такі вчені як А. М. Штангрет, А. В. Тельнова, Ю. П. Яковлєв, І.І. Циглик, О. О. Терещенко, М. М. Стефаненко, А. М. Штангрет, І.Белобжецький, М. Білуха, А. Бодюк, Ф. Бутинець, В. Мурашко, Є. Романів, Л. Сухарева та інші.

Мета роботи Визначити місце контролінгу в системі антикризового управління і оцінити необхідність його впровадження на підприємствах, а також визначення його сутності, завдань та функцій для подальшого ефективного впровадження на підприємстві.

Виклад основного матеріалу дослідження Кризовий стан підприємства – це незапланований, небажаний, обмежений за часом процес, який може істотно перешкодити або навіть призвести підприємство до банкрутсва. [1]

Для того, щоб завчасно попередити кризову ситуацію на підприємстві або знешкодити її негативні наслідки, розробляють методи антикризового управління. Таких методів є досить багато, але до основних методів належать: моніторинг, контролінг, внутрішня та зовнішня санація, диверсифікація та реструктуризація.

Типовими для кризового стану є два варіанти виходу з нього: ліквідація підприємства або успішне подолання кризи. Своєчасно розпізнання симптомів кризового стану є основою для розробки заходів щодо запобігання або пом'якшення негативних наслідків кризи – антикризового управління підприємством [1]. Проте потреба в антикризовому управлінні виникає не тільки при сталому економічному розвитку підприємства, але й при здійсненні структурних зрушень відповідно до світових тенденцій економічного та науково-технологічного процесів. Першим найпродуктивнішим методом, за допомогою якого можна вчасно попередити кризове явище на підприємстві є контролінг.

Контрлінг це певне управління підприємством, спрямоване на отримання позитивного результату. Також контролінг можна деякою мірою співставити з контролем за техніко-економічними показниками на підприємстві. Контролінг – це комплексна система управління підприємством, яка орієнтована на майбутній розвиток підприємства. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Вона включає в себе управлінський облік, облік і аналіз витрат з метою контролю всіх статей витрат, всіх підрозділів і всіх складових виробленої продукції або наданих послуг. [1,2]

В основу контролінгу покладено дослідження найважливіших сфер діяльності підприємства: облік, аналіз та планування результатів, контроль, аналіз потенціалу підприємства, зростання підприємства, стратегія просування товару на ринок, управління стратегічним розвитком.

Контролінг виступає інформаційним забезпеченням досягнення цілей та завдань підприємства. Він є сучасною та ефективною системою керування підприємством. Його економічна сутність якої полягає в динамічному процесі перетворення існуючих методів обліку, аналізу, планування, контролю і координації в єдину систему отримання, оброблення інформації для прийняття на її основі управлінських рішень, а точніше в систему управління підприємством, орієнтовану на досягнення всіх завдань, що постають перед підприємством, а також це зіставленні запланованих показників діяльності підприємства з фактичними. [2]

При подальшому правильному застосуванні контролінгу, на підприємстві будуть знижені витрати підприємства за рахунок ефективного управління ресурсами, будуть переваги у конкурентній боротьбі, будуть збережені та примножені власні активи та доходи на ринку.

Для кожного окремого підприємства контролінг визначається по-своєму, зокрема система контролінгу на підприємстві може складатися з таких підсистем:

- підсистема контролю виробництва;

- підсистема контролю маркетингової діяльності;

- підсистема контролю фінансової діяльності;

- підсистема контролю інноваційної діяльності;

- підсистема контролю персоналу;

- підсистема контролю зовнішньоекономічної діяльності підприємства. [3]

Тому, варто на підприємстві створювати окремий підрозділ, який і буде займатися лише контролінгом і передбачати результати діяльності та їх вплив на розвиток і функціонування підприємством. Таким чином, служба контролінгу є так званим системним інтегратором, який поєднує в собі різні соціально-економічні процеси, що відбуваються на підприємстві і основною метою функціонування якого є збір і обробка інформації, важливої для прийняття правильного управлінського рішення на різних рівнях керівництва щодо вибору стратегії для досягнення найвищого рівня конкурентоспроможності на певному сегменті ринку, а відповідно, і покращення задоволення суспільних потреб та збільшення прибутку.

Система контролінгу здійснює свою діяльність через такі підходи:

1) чітка сегментацію сфер діяльності підприємства;

2) систематичний аналіз конкурентоспроможності та ринкової інформації;

3) завершений цикл планування, який включає річне бюджетування, інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;

4) стандартизовану систему звітності;

5) розрахунок та аналіз вартісних показників. [3]

Під час роботи підприємства, служби контролінгу повинна також слідкувати за діяльністю підприємства, щоб вчасно попередити кризову ситуацію. В процесі функціонування підприємства, для забезпечення ефективного управління кризовими ситуаціями служби контролінгу повинні забезпечувати виконання таких завдань:

- розроблення і затвердження системи раннього попередження і реагування кризових ситуацій:

- розроблення ефективної санаційної концепції;

- забезпечення постійного аналізу і контролю на підприємстві. [1,4]

Забезпечення виконання основних завдань контролінгу дозволить підприємству вчасно діагностувати кризу та знаходити шляхи виходу з неї.

Для ефективного забезпечення роботи підприємства, за допомогою контролінгу здійснюють певні функції, які впроваджують основні напрями для ефективної роботи підприємства. Функції контролінгу досить різноманітні і основні з них такі:

1) інформаційна функція – формування інформаційних каналів та забезпечення інформацією, необхідною для процесу управління на всіх його рівнях;

2) координаційна функція – одна з центральних функцій контролінгу, яка полягає у координації діяльності функціональних систем підприємства, в тому числі ланок системи управління;

3) прогнозна функція – стратегічне та оперативне планування розвитку підприємства на основі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності;

4) контрольно-аналітична функція – реалізується через систему показників, що підлягають контролю, оцінку впливу різних факторів на кінцевий результат; встановлення допустимих меж відхилень від запланованих показників; оцінку ступеня досягнення мети; інтерпретацію причин відхилень від запланованих показників, виявлення їх винуватців, розробку пропозицій щодо їх усунення або мінімізації негативних відхилень та стимулювання позитивних відхилень; контроль виконання скоригованих планів. [2, 5]

Функції контролінгу дають можливість ефективно реалізовувати управління конкурентоспроможністю підприємства та застосовувати один із методів оцінки конкурентоспроможності, який заснований на теорії ефективної конкуренції.

Функції контролінгу передбачають здійснення такої діяльності, яка визначає:

- регулювання інформаційних потоків;

- координацію процесу планування;

- участь у розробці фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово господарської діяльності;

- участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів, аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих;

- забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;

- своєчасне реагування на появу нових можливостей;

- надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства у процесі розробки фінансової стратегії нових продуктів, планування і розробки;

- проведення внутрішнього аудиту та координація діяльності;

- нормування витрат;

- розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про відхилення від норм;

- аналіз тенденцій розвитку підприємства. [5,6]

Контролінг в антикризовому управлінні є не досить вдосконаленою системою впровадження антикризових заходів і відповідно потребує певних вдосконалень та впроваджень. Наприклад, це є створення окремих підрозділів контролінгу на підприємстві, вдосконалення систем оперативного реагування на кризові явища, розроблення системи раннього попередження і реагування на кризові ситуації на підприємстві, використання методів контролінгу в антикризовому управлінні підприємством та інші. Для вдосконалення процесу контролінгу є актуальним визначення сутності, завдань, функцій та мети контролінгу для ефективнішої його діяльності. [1,5]

Саме практичне значення контролінгу полягає у координації управлінської діяльності з досягнення цілей, інформаційної та консультаційної підтримки прийняття управлінських рішень, створення та забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління, забезпечення раціональності управлінського процесу. [2,6]


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   22


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка