Міністерство освіти І науки україни основи християнської етики



Сторінка18/26
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.17 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26

Хід УРОКу




І. ВСТУПНА ЧАСТИНА


Вітання.

– Слава Ісусові Христу!

– Навіки слава!

Налагодження контакту з класом: пейзажна замальовка.

Перевірка вивченого матеріалу (фронтальна бесіда учителя з учнями).


  • Що таке мудрість?

  • Що спільного і відмінного між мудрістю й освіченістю?

  • Хто був наймудрішою людиною на землі? Як він здобув мудрість?


ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА


Актуалізація знань учнів

Виявлення знань учнів про моральні цінності. Стан моральності учнів класу


Форма роботи: фронтальна бесіда учителя з учнями (учитель-клас).

Учитель. Сьогодні з вами ми поговоримо про покликання та про роль великих людей у житті народів, про патріотизм і справжню любов до рідної землі. Тому наш УРОК буде нагадувати подорож у часі: ми розглянемо біблійні історії про царицю Естер, пророка Ісаю, потім помандруємо в часи Київської Русі і поговоримо про ще одну жінку – княгиню Ольгу.

Але перед нашою подорожжю дайте мені відповідь на такі запитання:



  • Як ви розумієте слово покликання?

Очікувана відповідь учнів: місце в світі, професія, призначення, застосування своїх умінь і талантів на благо ближніх та народу.

  • Як ви розумієте слово патріотизм?

Очікувана відповідь учнів: любов до рідної землі, любов до свого народу.

  • Хто є справжнім патріотом?

Очікувана відповідь учнів: той, хто дбає про свій народ, любить його, береже природу, шанує традиції.

  • Що означає любити свою землю?

Очікувана відповідь учнів: ставитися з повагою до історії, культури народу, традицій та звичаїв, дбати про рідний край і працювати на його благо, молитися за нього.
Актуалізація біблійних знань

Учитель: А чи знаєте ви героїв Біблії, які любили свій край, народ, які брали відповідальність за долю своєї Батьківщини на себе, бачили своє покликання в служінні людям?

Очікувана відповідь: Давид, Соломон, Єлисей, Самсон.

Подача нового матеріалу


Мотивація теми і проблеми.

Учитель. Для початку ми зазирнемо в словник і подивимося визначення слова покликання. Покликання – це внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, поклик, нахил, призначення.

А щоб краще зрозуміти значення покликання, патріотизму, роль великих людей, керманичів у житті народу, звернімося до Книги книг – Біблії.


Учитель: зараз ми з вами прочитаємо про одного чоловіка на ім’я Ісая, який був Божим пророком. А хто такі Божі пророки? Це люди, яких обирав Бог для того, щоб вони передавали народові послання від Господа. Отже, давайте прочитаємо історію про пророка Ісаю та про те, як він зрозумів своє покликання.
Учитель читає оповідання про пророка Ісаю.

За днів, коли цар Єровоам II насо­лоджувався своїм тривалим і вдалим правлінням в Ізраїлі, цар Уззія посідав трон в Юдеї. Царювання його також було тривале і вдале, але він над усе в житті любив Бога і був Йому покірливий. Коли ж Уззія помер, люди непокоїлися, вболі­ваючи за майбутнє Юдеї.

Юнак Ісая з вельможного роду також поділяв це занепокоєння. Одного разу, коли він, перебуваючи в храмі, думав і молився про долю своєї країни, то побачив чудове видіння. Пізніше Ісая написав про це так:

„Я бачив Бога, Який сидів високо на престолі Своїм. Його царські шати переповнювали храм. Вогненні серафими оточували його і крилами своїми затуляли обличчя свої від сяючої слави Божої. І озивалися вони один до одного: „Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна славою Його!"

І коли голоси їхні залунали в храмі, то захитався храм, і все затягло наче димом. Я вжахнувся. Бог був такий великий і святий, що я відчув занепащеність свою й сором. Тоді я сказав: „Що буде зі мною? Я бачив Бога, єдиного святого, а я - грішна людина. І живу я серед народу неправедного".

Тоді один із серафимів злетів до мене. Він узяв із жертовника розпа­лений вугіль і доторкнувся ним до моїх вуст.

„Тепер ти зробився чистим, - сказав він, - і гріхи твої даровано тобі".

Відтак Бог промовив.

„Кого Я можу послати? - запитав Він. - Хто буде посланцем Моїм?"

Відразу ж я відповів: „Я піду, пошли мене!"

Бог дав Ісаї доручення, однак попередив його, що люди - жорстокосердні. Вони не слухатимуть посланця Божого і не покаються перед Богом. Однак Ісая не зрадив своєму бажанню бути пророком Божим. Він усвідомив своє покликання як служіння Богові та людям та відповідальність за долю народу, якому мав передати Слово Боже.

Учитель: Ісая є одним із найважливіших пророків Біблії. Книга Ісаї має 66 розділів і містить дуже відомі місця Старого Завіту. Автори Нового Завіту цитують з книги пророка Ісаї частіше, ніж з будь-якої іншої книги Старого Завіту.

Ким був Ісая? - З усього видно, що Ісая походив із заможної і дуже відомої сім і. Він жив у Єрусалимі й, очевидно, служив царю Уззії, як письменник та історик. До того ж він був поетом, пророком і вчителем. Записані в його книзі вістки викладені у вигляді псалмів хвали Богові; там містяться слова, безпосередньо звернені до Божого народу, а також думки самого Ісаї стосовно подій того часу. Він передбачив, що Бог пошле ізраїльтян у полон до Вавилона. Ісая намагався підготувати їх до цього лиха, пояснюючи, чому так допускає Бог.

Покликання Ісаї. - У 6-му розділі книги Ісаї розповідається про покликання пророка, як особливого Божого вісника. Він поклонявся у храмі, коли раптом побачив славу Самого Бога. Бог сидів на небесному троні, оточений дивовижними небесними істотами - херувимами і серафимами. Царські ризи Бога були настільки великими, що переповнювали весь храм. Небесні істоти поклонялися Богові, Тоді Бог покликав його, щоб нести людям особливу вістку, хоча вони неохоче будуть її слухати.

Вістка Ісаї. - Як і багато інших Божих вісників, Ісая був обурений несправедливістю, яку він спостерігав у ізраїльському суспільстві. Ісая вбачав у цьому зневажання Святого Бога. Разом з тим у відомому уривку він передбачає, що «Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл» (Ісаї, розділ 7, вірш 14, ПІО). Християни вірять, що це пророцтво сповнилося, коли народився Ісус. Далі пророк додає:

«Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликатимуть ім'я Його: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Ісаї, розділ 9, вірш 5).

Запитання:


  • Ким був Ісая?

  • Як він зрозумів своє покликання?

  • Хто сказав йому, що він має робити надалі?


Учитель: У Старому Заповіті ми знаходимо книгу, яка розповідає нам дивовижну історію простої єврейської дівчини, яка, ставши царицею, дружиною Ахашвероша, царя Персії, наймогутнішої на той час імперії.

(Учитель супроводжує розповідь ілюстраціями на фланелеграфі.

Учні зачитують фрагменти розповіді з Біблії у ролях

або ланцюжковим методом.)
Історія Естер

Отже, в Ахашвероша було багато наложниць у гаремі, та жодна з них не могла й мріяти, аби посісти місце його першої дружини й цариці Вашті, яка викликала на себе царський гнів і яку було вигнано.

Вона наважилася сказати „ні", коли цар наказав, аби вона з'явилася, щоб показати гостям, які зібралися на царському бенкеті, її вроду. Царську гордість було вражено.

„Збери всіх вродливих дівчат з усієї імперії, - дипломатично пора­дили цареві його міністри, - та й обери собі нову царицю".

Мордехай опікував свою вродливу племінницю Естер, яку разом з іншими вродливими дівчатами привезли до палацу, аби й вона взяла участь у параді краси та вроди.

„Нікому не кажи, що ти єврейка", - наказав Мордехай Естер.

Естер дуже сподобалася розпоряд­никові, який керував дівчатами. Вона була скромна та приязна. Вона не пишалася і не вимагала, аби всі метушилися навколо неї. Тому цей високий урядовець поставився до неї особливо приязно.

Мордехай прийшов до палацу, аби бути поряд із племінницею. Естер поселили у спеціальному приміщенні для жінок, куди ніхто не мав доступу, однак Мордехай ходив навколо, сподіваючись, що випадкова нагода допоможе йому довідатися, як почу­вається Естер.

Нарешті, після тривалого навчання красі та грації, дівчатам дозволили ви­брати собі нове вбрання. Відтак, одну за одною, їх запрошували до царя.

У ту мить, коли очі Ахашвероша побачили Естер, він утратив розум від неї. „Ця дівчина буде моєю новою царицею", - сказав він.

Естер водночас і зраділа, і зляка­лася. Імператор був людиною сва­вільної та мінливої вдачі. Вона знала, що будь-якого моменту може виклика­ти невдоволення царя, як це сталося з попередньою царицею.

А тимчасом Мордехай отримав місце управителя царського двору, і тепер їм з Естер стало значно легше обмінюватися звістками.

Одного дня Мордехай, який повинен був спостерігати за всім, довідався, що на життя царя готу­ється замах. Він мерщій сповістив про це Естер, яка й переповіла все цареві. Злочинців було схоплено й покарано.

„Напишіть звіт про цю справу в мою царську книгу-хроніку", - наказав цар.

Гаман, новий перший міністр, був дуже високої думки про себе. Він був другою після царя людиною в імперії, і кожний мав це усвідомлювати. І прості люди, і всі царські міністри вклонялися до землі, коли Гаман про­ходив повз них. Усі, крім одного. Мордехай незмінно залишався стояти, гідно випроставшись.

„Чому ти не вклоняєшся Гаманові, - запитували в нього. «Я - єврей, - відповідав Мордехай. - Я не вклонюся нікому, окрім Бога".

Гаман упадав у лють через цього єврейського зухвальця. І він вирішив помститися не тільки Мордехаю, а й усьому єврейському племені.

Він звернувся до свого астролога, аби той визначив найбільш сприятливий день для виконання задуму. Відтак пішов до царя.

«Великий царю, - почав він, - є в твоїй імперії народ, який не підкоряється твоїм законам. Видай наказ, за яким їх усіх належить знищити в день, який я призначу пізніше. Якщо ти накажеш так чинити, то твоя скарбниця попов­ниться чималою кількістю срібла". Гаман насправді планував покласти єврейське срібло не до царської скарбниці, а до власної кишені.

Цареві сподобалася така ідея. Він поставив свою печатку під Гамановим наказом і звелів надіслати копії у всі куточки імперії.

Мордехай та його друзі були шоко­вані. Вони почали ревно поститися й молитися. Відтак Мордехай послав записку цариці, в якій розповів їй про царський едикт.

„Йди до царя та проси за нас", - пи­сав він. Однак зробити це було не так просто, як Мордехай собі це уявляв.

„Кожний, хто явиться перед царем без його запрошення, підлягає смерті, - відповіла Естер. - Я дійсно не можу прийти до нього без його запрошення. Вже проминув місяць, як він останній раз посилав по мене, і, можливо, я вже набридла йому".

Мордехай усвідомлював, що Естер - єдина надія для євреїв.

„Невже ти не розумієш, що загинеш у будь-якому разі, - йшлося у другому листі Мордехая. - Ти єврейка, і навряд чи тобі вдасться уникнути різанини. Іди до царя. Він може прийняти тебе. Можливо, ти стала царицею саме для того, щоб урятувати свій народ».

Серце в Естер колотилося і думки вихором кружляли в голові. Однак вона прийняла рішення - вона мусить, нехтуючи власним життям, піти до царя.

У неї жевріла слабка надія: якщо цар буде в доброму гуморі, він простягне в її бік руку із золотим берлом. Це буде ознакою, що життю її ніщо не загрожує. Вона послала записку до Мордехая з проханням, аби всі євреї постили й молилися за успішне здійснення н наміру.

Відтак вона вбралася у своє парадне царське вбрання і рушила до тронної зали. Цар, побачивши її, подумав: „Яка вона гарна! Як я міг так довго не згадувати про неї?!" З ласкавою посмішкою він спряму­вав до неї руку із золотим берлом. Естер була врятована.

„Чого ти бажаєш?" - звернувся до неї цар.

„Будь ласка, прийди вечеряти до мене сьогодні і візьми із собою Гамана", - відповіла Естер.

Цареві це прохання сподобалося, а про Гамана й казати нічого. Того вечора під час учти Естер знову запросила своїх гостей відвідати н наступного дня.

„І тоді я висловлю тобі, царю мій, своє прохання", - сказала вона.

А Гаман вихвалявся перед своєю дружиною:

„Навіть цариця шанує мене". А відтак додав: „Але не почуватимусь щасливим, поки Мордехай живий!"

„То накажи побудувати шибеницю й повісь його" - порадила йому дружина.

Гаман негайно заходився викону­вати цю пораду і пішов до царя, аби отримати дозвіл на страту Мордехая.

Цієї ночі цареві не спалося.

„Почитайте-но мені з книги щоден­них палацових подій", - наказав він.

Коли службовець читав про змовни­ків, які зазіхали на життя царя, і про те, що саме Мордехай викрив їх, цар запитав:

„Чи був Мордехай винагороджений за це?"

„Ні", - відповів царедворець.

Негайно було послано по Гамана, який саме чекав, аби йому дозволили прийти до царя.

„Що слід зробити для людини, яку я хотів винагородити?" - запитав у нього цар.

„Певно, він має на увазі мене!" - подумав Гаман. І він запропонував зробити процесію з царською пиш­ністю, та пройти нею всім містом, а вшановану людину ще й посадити верхи на царського коня.

„Добре, - погодився цар. - Знайди Мордехая і супроводь його в цій процесії, виголошуючи, що він -людина, яку я особисто відзначив".

Гаман мало не впав від несподіван­ки, однак цієї миті не наважився щось закидати проти свого супротивника.

Коли Гаман, нарешті, дістався додому, його дружина сердито здвигнула плечима:

„Щастя відвернулося від тебе! –с казала вона. - Цей Мордехай, здається мені, врешті-решт отримає більшого, аніж ти".

На другому бенкеті в Естер Гаман був мовчазний і видавався хворим. Проте цар був у доброму гуморі. Він посміхався до Естер, смакуючи вино, і нарешті запитав:

„То яке ж твоє бажання, царице Естер? Ти можеш просити чого тільки забажаєш, хоч половину мого царства». „Я хочу просити тільки за своє життя і за життя мого народу, царю мій, - тихо вимовила Естер. - Через підступність однієї людини всі мої одноплемінники приречені на смерть"

„Хто зважився на таку справу?" - вигукнув розгніваний цар.

Естер указала на Гамана. Пополот­нілий і принишклий, він не зронив і пари з вуст.

„Ось ця людина!" - сказала вона.

Цар рвучко звівся й вибіг у садок, де, не маючи сили заспокоїтися, ходив швидкою ходою туди й сюди. Гаман упав до ніг цариці, благаючи в неї прощення й милосердя. Але тут повернувся цар і розгнівано вигукнув:

„Як ти наважуєшся звертатися до цариці!"

Тим часом до приміщення зайшов слуга і сповістив, що Гаман уже побудував і шибеницю для Мордехая на міському мурі.

„То й повісте на цій шибениці самого Гамана! - закричав цар. - Мордехай заступить його на посаді першого міністра».

Гамана виштовхали з палацу і, не гаючи часу, повісили.

Тоді Естер звернулася до царя з проханням відмінити наказ про знищення євреїв.

«Одного разу виданий мій наказ не може бути скасований», - сказав Ахашверош. – Однак до нього можна додати те, про що ти просиш, і таким чином, аби це не суперечило моїй волі».

Мордехай поміркував над додатком до царського наказу і було виголошено, що євреї мають право зі зброєю в руках захищати своє життя у той день, на який було призначене їхнє знищення.

Коли цей день нарешті прийшов, ніхто не наважився нападати на євре­їв. Усі знали, що і Мордехай, і Естер - євреї і користуються царською милі­стю. А ще було добре відомо, що євреї не виказують слабкості перед своїми ворогами.

Єврейський народ не забув про муж­ність Естер, яка ризикувала власним життям заради свого народу. До наших часів книга про Естер донесла цю історію - про перемогу над віролом­ством і підступністю Гамана. Історію про справжній патріотизм простої дівчини, яка волею Бога стала царицею саме для того, щоб ризикуючи власним життя, люблячи свій народ і усвідомлюючи свою залежність від Бога, врятувати народ від загибелі.

Важливо, щоб ви зрозуміли велич людини саме в християнському, духовному значенні. Важливо не тільки те, скільки добрих справ зробила людина у житті і якої ваги ці справи, але також як багато любові вона мала до свого народу, яким жертовним було її серце, а це можливо лише, коли любиш Бога і цілковито довіряєш Йому своє життя та долю рідного народу, коли усвідомлюєш свою відповідальність перед Ним. Історія про Естер вчить нас, що без Бога не можна здійснити великих змін у житті народу, особливо моральних.

Запитання:


  • У чому було покликання Естер?

  • Як виявлялася її любов до рідного народу?

  • На кого цариця покладала свої сподівання та від кого чекала допомоги?

  • Яка її роль у долі народу?


Учитель: А зараз послухайте ключовий вірш нашого УРОКу, який записаний у 6 розділі Книги пророка Ісаї, 8 вірш:

“І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!”.

Давайте разом вивчимо цей вірш таким чином: перший ряд разом промовляє його голосно, другий – тихіше, а третій – пошепки, а потім у зворотному напрямі.

Учитель пропонує учням записати в зошит визначення слів покликання та патріот.

Покликання – це внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, поклик, нахил, призначення.

Патріот – це людина, яка любить свій народ і готова заради нього на самопожертву та подвиги, яка любить Бога і цілковито покладається на Нього; розуміє свою відповідальність перед Господом за долю народу.

Закріплення матеріалу


Учитель. На початку УРОКу ми говорили, що наша мандрівка буде ще й у часи української історії, адже і наш народ мав багатьох великих людей, які прославили його, які вболівали за долю народу і часто жертвували навіть своїм життям заради нього. А сьогодні ми поговоримо про княгиню Ольгу.

Щороку 11 липня православна церква вшановує пам`ять великої княгині Ольги. Серед вітчизняних діячів, канонізованих церквою, за часом свого життя вона є перша з найдавніших святих Київської Русі. Вшанування княгині Ольги набрало значного масштабу вже невдовзі по її смерті, за часів правління внука її, великого князя Київського Володимира Святославича. Головною й найпершою заслугою Ольги було прийняття нею християнства. В княжому роду Рюриковичів вона була першою княгинею-християнкою, торуючи онукові шлях до подвигу хрещення Русі. Тож Ольга і Володимир здійснюють апостольський подвиг, заслуживши тим імення "рівноапостольних".

Ми знаємо, що княгиня виховувала своїх внуків, серед яких був і князь Володимир, в пошані до віри Христової, в любові до Бога. Вона з раннього дитинства намагалася прищепити їм любов до Слова Божого, адже розуміла, що хтось із її онуків буде правити Київською Руссю, вона дуже хотіла, щоб майбутній правитель, князь, був послідовником Христа і втілював заповіді Божі не тільки в своєму власному житті, але й у керівництві країною. Молитви, старання, надії Ольги на Бога дали свої плоди: наша Україна вважається християнською завдяки тому, що її онук, князь Володимир, у 988 році офіційно запровадив християнство на Русі-Україні. Будемо пам’ятати про цей подвиг заради щастя народу видатної дочки України, святої рівноапостольної княгині Ольги.
Формування навичок

Учні самостійно працюють із завданнями з карток у зошиті, потім вибірково зачитують вголос свої відповіді.
1. Покликання – це _______________________________ Богові та людям.
У чому полягає моє покликання? __________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________
2. Любити свій народ – це ________________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________
Як я можу любити свою Батьківщину, реалізовуючи своє покликання?

______________________________________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________


Як впливають на життя народу великі люди, патріоти?

Наведіть приклади з історії та сучасного життя. _____________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________

3. Заповни пропуски у вірші з Біблії.


«…блаженний ___________, що Господь йому __________!»

Як ви розумієте зміст цього вірша? ________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________

1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка