Міністерство освіти І науки україни одеський національний університет імені І. І. Мечникова



Сторінка9/12
Дата конвертації15.09.2017
Розмір2.39 Mb.
#55048
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Висновки до третього розділу


У результаті аналізу українських та польських драматичних сцен (картин) кінця ХІХ – початку ХХ століття ми виявили зміни тематичних концептів тексту по відношенню до жанрових трансформацій п’єс. В українській та польській драмі ХІХ століття, особливо у період межі ХІХ і ХХ століть, виявлено спроби драматургів відтворити у п’єсах власну модель світу, базуючись на спільних елементах колективної пам’яті, історичному досвіді, традиціях культурного діалогу, схожість світоглядної платформи. Сюжети на тему землі були поширені в обох національних літературах в силу їхньої географічної, культурологічної, історичної близькості. При цьому кожній національній літературі властиві свої художні стратегії реалізації теми влади землі у тих чи інших жанрових формах відповідно до національних традицій і логіки ґенези жанрових (передусім, комедійно-водевільних, мелодраматичних, опереткових) форм.

Спільною ознакою для українських та польських драматичних сцен (картин) ми вважаємо розвиток сюжету, у якому простежується невиразна подієвість та драматизація ситуацій, схематичність сюжетних вузлів, редукована експозиція, невирішений конфлікт, відкритий фінал. Означені зміни в поетиці тексту призводять до зниження або ж втрати причинно-наслідкового зв’язку у розвитку драматичної дії. У результаті цього композиція п’єси набуває фрагментарного характеру, що дає можливість панорамно представити різноманітні ситуації звичаїв середовища, типи характерів. Також в обох драматургіях простежуються процеси зміни статусу героя із суб’єкта на об’єкт дії, відсутність головних героїв, уведення героїв-трикстерів. Натомість суб’єктом дії стають звичаї середовища, які впливають на масову свідомість селянства. Передусім, мова йде про вплив землі, яка виступає регулятором поведінки та мислення селянина. Залежність селянина від устоїв середовища представлена не лише у сюжеті п’єси, а й на вербальному рівні. У висловлюваннях героїв наявна порожня риторика, яка позначена іронічним чи сатиричним пафосом, у результаті чого увиразнюється розбіжність мислення і вчинків героїв, а також засудження вад характеру чи суспільної організації в цілому.

Розглядаючи поетикальні особливості жанрового різновиду драматичних сцен (картин) в українській та польській драматургії, ми виділили такі спільні особливості цього жанрового різновиду: панорамність та деталізація зображення дійсності, монтажність композиції, типізація характерів, алогічність розвитку драматичної дії, наявність вставних епізодів, усунення конфлікту, відкритий фінал, структурно-змістова неузгодженість епізодів, відсутність подієвості та інтриги. Кожна сцена – це представлення різних ситуацій, які масштабно відображають тенденції тогочасної дійсності. Спираючись на дослідження як українських, так і польських дослідників, ми спостерігаємо у поетиці драматичних сцен (картин) ознаки мелодрами та трагікомедії. Накладання трагедійного і комедійного модусів породжує іронію на структурному та змістовному рівнях. Іронія стає відчутною також у риторичних сентенціях героїв, оскільки підкреслюється несумісність мислення селян із їхніми вчинками. Мелодраматичні ознаки проявляються передусім у тому, що план дії героїв переноситься у сферу ілюзій, порушення побутової проблематики, відновлення морально-суспільного порядку, емоційно-сентиментальне переживання ситуацій, риторика у мовленнєвому плані. Водевільно-комедійні ж елементи наявні не лише у розвитку сюжетної лінії, а й у представленні карнавально-балаганної культури.

Драматурги висувають ідею впливу середовища на колективну свідомість селян, що породжує не лише масові епізоди в структурі драм, а й змінює її тематичні горизонти.

Тема одержимості селянина землею проявляється через аспекти психології селянина. Внаслідок жанрових трансформацій змінюється статус героя із суб’єкта на об’єкт драматичної дії. Таким чином, герої (селяни) перестають бути учасниками дії. Їхня бездієвість, інертність призводять до того, що драматична колізія розігрується між змінами устоїв середовища та підсвідомою залежністю селянина від землі, позбавляючи селянина можливості робити вчинки і здійснювати вибір. Натомість драматичний конфлікт увиразнюється на вербальному рівні у риторичних сентенціях героїв, у яких демонструється розбіжність між висловленим та поведінкою селян. Отже, поведінка і тип мислення селянина мотивуються земельною фобією, яка зображуються в іронічному модусі як спосіб висміювання жанрових і аксіологічних кліше, стереотипів, уявлень та вірувань. З одного боку, артикуляція у поетиці польських та українських драматичних сцен (картин) жанрових ознак мелодрами, трагікомедії, водевілю, комедії, оперетки, фарсу зберігає літературний канон кожної із національної літератури. З іншого боку, застосування авторами у поетиці драм власних стратегій та прийомів змінюють способи та форми реалізації теми, природу конфлікту, структурну організацію тексту. Внаслідок цього у поетиці драматичних сцен (картин) обох літератур актуалізується екзистенційно-антропологічна проблематика. В українській драматургії цей жанровий різновид вважаємо динамічним етапом руху української мелодрами до трагікомедії та іронічної драми ХХ століття. Жанровий різновид польських драматичних сцен (картин), на нашу думку, є перехідним явищем у процесі змін родинно-побутової драми від трагікомедії, мелодрами до «хлопської» модерністичної трагедії Каспровича, Оркана, Нємоєвського, Зегадловича та інших.

РОЗДІЛ 4

РУХ ЖАНРОВИХ ФОРМ В УКРАЇНСЬКИХ ТА

ПОЛЬСЬКИХ КОМЕДІЙНИХ П’ЄСАХ НА ТЕМУ ВЛАДИ ЗЕМЛІ


Українська драма і театр перебували в період ХІХ століття під впливом масової, популярної літератури, хоча процеси літературизації ставали дедалі помітнішими. Дослідники драми виявили розгалуження жанрів комічного характеру (комічна опера, оперета, водевіль, фарс, шарж, трагікомедія, інтермедія, вертеп, жарт, фрашка), які поєднувались із іншими родо-жанровими різновидами мистецтва (опера, комедія, балет, феєрія, трагедія, мелодрама, фольклорна драма тощо), утворюючи гібридні драматичні форми, що сприймалися як свого роду літературні експерименти [73; 25].

Також простежується у цей період різноманітність авторських (оказіональних) комедійних жанрових і нежанрових визначень. На комедійні інтенції також вказували назви драм, які походили від прислів’їв, народних пісень, анекдотів. Підзаголовок «драма», «людовий малюнок», «твора на кілька дій» містив конкретизацію жанрового змісту свідчив про прагнення драматурга знайти відповідність власним стратегіям. У таких п’єсах також виявляємо комедійне начало, зокрема, це типовий комедійний сюжет, мотиви розіграшу, обдурювання, перевдягання, загравання, пісенно-танцювальні партії, введення героїв-блазнів, наявність вставних епізодів із лайкою чи биттям.

Наведемо низку українських та польських комедійних драм порубіжжя, виписаних із каталогів одеської, львівської, варшавської та жешувської бібліотек, зміст яких відповідав темі влади землі.

Так, в українському драматичному доробку кінця ХІХ – початку ХХ століття можна назвати такі комедійні п’єси: жарт в 1 дію К. Не-я «Попередь спитайся, а тоді й лайся» жарт в 1 дію (1885), М. Кропивницький твора на 4 дії «Розгардіяш» (1906), В. Овчинніков «Панська хворість, або не берись жінку обдурити» (1906), Т. «На іменинах» побутовий жарт в 1 дії (1909), жарт на 1 дію, В. Рекун «Два глухих» (1910), жарт на 3 дії А. Володський «На бідного Макара» (1910), жарт на 4 дії І. Тобілевича «Паливода XVIII століття» (1910), Г. Левченко «На межі» жарт в 1 дії (1912), Л. Яновська «На сіножаті» жарт на 1 дію (1920) та багато інших. Також можемо назвати такі польські комедійні п’єси: В. Буртинікас комедія в 1-ій дії «У погоні за посагом» (1884), А. Асник комедія на 3 дії «Брати Лерхе» (1888), Щ. Остой людовий малюнок в 1 дії «Що посієш, те й пожнеш» (1899), М. Синорадзький комедійка із співами «Дожинки» (1902), В. Анчиц водевіль в 1 дії «Зачарований блазень» (1902), людовий малюнок в 1 дії «Горілка» (1908), С. Побратимець «людовий» малюнок із співами в 1 дії «Заручини у Друзгали» (1916), В. Оркан комедія на 4 дії «Построжні» (1897) та інші п’єси. Список українських та польських драм комедійного характеру порубіжжя можна було б продовжити, проте далеко не всі з них відповідають обраній нами тематиці «влади землі».

Багато комедійних драм було присвячено міщанській та селянсько-побутовій проблематиці, та, попри цей факт, тема залежності селянина або міщанина від землі саме в комедійних формах зустрічається не так часто. Ми спираємось на дослідження українських літературознавців (І. Франко, І. Кушнір, А. Гурдуз), які, проаналізувавши особливості функціонування символу землі у західноєвропейській та українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ століття, виявили в ній трагедійну модальність.

Як ми довели у попередніх розділах (зокрема у розділі про трагедійні п’єси), у прозі та драматургії кінця ХІХ століття представлено конфлікт між героєм та силами, яким він протистоїть, на шляху до оволодіння та єднання із землею. У своїх міркуваннях ми спираємося на дослідження І. Кушнір, яка стверджує, що у романах Е. Золя «Земля», К. Лемоньє «Кінець буржуа», «Закоханий», «У свіжому серці лісу», О. де Бальзака «Селяни» присутні трагедійні риси, які проявляються у метафізичному зв’язку землі із особистiстю як звернення до «першопричини буття людини, до її найбільшої жаги» [64, с. 9]. Також на біблійно-міфологічні особливості міфопоетики української та західноєвропейської «прози про землю» кінця ХІХ – першої третини ХХ століття звертає увагу А. Гурдуз. Він зазначає, що твори про землю зазначеного періоду характеризуються «філософсько-психологічними концептами, а не соціально-побутовими» [29, с. 7]. Це доводить, що «твори про землю» порушують екзистенційно-онтологічну проблематику, яка не відповідала поетиці комедійних жанрів. Тому комедійні п’єси на тему влади землі втрачали традиційні жанрові ознаки. Поряд із комедійними властивостями в поетиці українських та польських драмах розпізнавались ознаки водевілю, мелодрами, іронічної драми, трагікомедії. Необхідно проаналізувати п’єси комедійного характеру, які виходять за межі традиційного розуміння жанру комедії відповідно до класичних «Поетик».

Ми спираємося на певні положення О. Литовської щодо жанрових принципів класичної комедії. Зокрема, вона доводить, що за своєю природою жанр комедії є відкритим і гнучким, що забезпечує йому подальший розвиток та збереження та висуває думку про те, і це «змішування жанрів, об’єднання комічного і трагічного в одному творі виявилось край важливим для розвитку літератури та драматургії Європи на кожному новому етапі їхнього становлення» [70, с. 72]. Це дозволяє зрозуміти, що антична комедія функціонувала як відкрита жанрова форма, що дозволило їй розвиватися, трансформуватися, породжувати нові відкомедійні жанри, поглинати нові змістовно-формальні чинники, при цьому не втрачаючи модус комедійності.

Звичайно, орієнтуємося на поетику авторських назв, проте передусім беремо до уваги структурно-змістові параметри поетики тексту та рецептивний аспект, тобто, маємо дослідити, як функціонують і взаємодіють елементи форми, змісту, структури тексту, з якою модальністю можуть сприйматися ознаки різних жанрових форм, як вони змінюють структуру тексту і як реалізація певної теми впливає на жанрове сприйняття тексту.

У теоретичних міркуваннях щодо аналізу різних аспектів комедійного тексту ми спиралися на праці А. Берґсона, О. Фрейденберг, В. Ярхо, М. Бахтіна, Т. Шахматової, Н. Іщук-Фадєєвої, Н. Малютіної, Т. Свербілової, О. Литовської, Т. Оладько, Г. Костенко, О. Глувчинського, А. Краєвської, Я. Ваховського, Т. Вітчака, Г. Ковальського. Враховуючи різноманітні погляди та підходи до проблеми комічного та комедії, зокрема, у цьому розділі ми ставимо перед собою завдання проаналізувати особливості функціонування комедійного модусу в поетиці українських та польських п’єс комедійного характеру на тему «влади землі». Аналіз поетики українських та польських текстів відбуватиметься в плані взаємозіставлення, що увиразнить типологічні збіги та відмінності у жанровій ідентифікації п’єс, сюжетно-тематичному представленні, художній модальності та допоможе зробити припущення щодо подальшого розвитку комедійних жанрів в обох національних літературах.




Каталог: authors
authors -> 1. психологія як наука І навчальна дисципліна
authors -> Назар Максим Миколайович
authors -> Вплив прийомної сім’ї на процес відновлення психологічного здоров’я дитини з травматичним життєвим досвідом
authors -> Кльоц Любов Антонівна
authors -> Українці: народні вірування, повір`я, демонологія
authors -> Дмитро донцов
authors -> Інформація про книгу Вступ загальна частина тема Предмет І метод адміністративного права Тема Адміністративне право України як юридична наука, як навчальна дисципліна та навчальний курс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал