Міністерство освіти І науки україни одеський національний університет імені І. І. Мечникова



Сторінка12/12
Дата конвертації15.09.2017
Розмір2.39 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Висновки до четвертого розділу


Отож, проаналізувавши декілька українських та польських комедій, драматичних жартів, а також драматичний малюнок анекдотичного характеру, можемо зробити висновки про розшарування традиційної драматичної структури як української, так і польської драми комедійного характеру з проблем селянського життя. У межах одного тексту спостерігаємо елементи класичної комедії звичаїв та характерів, дидактичної комедії, трагікомедії, водевілю, мелодрами, інтермедії, оперетки, комічної опери, фарсу, а також відчутним стає вплив епічних жанрів, зокрема, психологічної новели, етюду, шкіцу, анекдоту. Це було зумовлено загальножанровими модифікаціями у культурному процесі обох літератур другої половини ХІХ – початку ХХ століття, що було викликано зміною функції окремих текстових елементів, зокрема теми, пафосу, перебігу драматичної дії, фіналу драми.

На перше місце було поставлене розуміння жанру не як літературної категорії, а як форми комунікації автора із реципієнтом. До п’єс комедійного характеру польські та українські драматурги порубіжжя вводили необхідні змістові концепти, розігрували певні ситуації та використовували певні контексти, які б викликали сміхову реакцію неосвіченого глядача. З іншого боку, одивнюються жанрові засади комедійних п’єс, з’являються жанрова форма драматичного жарту чи драматичного малюнку в 1 дії, що можна пояснити спробою відійти від жанрової традиції, формально-змістових кліше. Подолання традиційних жанрових ознак комедії, тяжіння драматургів до родо-жанрового, а нерідко і до родо-видового синтезу є свідомою авторською стратегією обігрування типових сюжетів й тем, долання структурних принципів «чистих» жанрів. Еклектика в межах однієї драми призводить до того, що мелодраматичний, драматичний, іронічний, комедійний та трагічний модуси сприймаються на рівні естетичних категорій. Передусім це пов’язано із тематикою влади землі над людиною, яка через закоріненість у свідомості селянина, не могла реалізуватися в драмах комедійного типу, оскільки стала причиною переходу родинно-побутових конфліктів в онтологічно-екзистенційний вимір.

Проаналізувавши характер впливу теми землі на поетикальні особливості розглянутих нами польських комедій, драматичних жартів, одноактових драматичних малюнків, ми дійшли висновку, що вони набували ознак трагікомедії. У першу чергу, вплив трагікомедії був зумовлений польською літературною традицією. Власне у трагікомедії вирішувались аксіологічні та екзистенційні питання, засвідчуючи марність людського буття. Тому правомірно можна стверджувати, що процес взаємодії комедійних та трагікомедійних ознак можна розглядати в річищі формування польської драми абсурду.

В українській драматургії традиція комедійних жанрових форм (водевіль, комічна опера) та мелодрами була досить тривкою і помітною на порубіжжі ХІХ – ХХ століття. Проте в українських п’єсах із народного життя на тему влади землі попри заявлену автором комедійно-жартівливу жанрову прагматику розгортається виразний екзистенційний конфлікт, що сприяє зміні комедійних форм у бік іронічної драми. Тому штамповані комедійні прийоми набувають іронічного чи трагічного пафосу. Так, помітним стає застосування літературних прийомів оксюморону «комічного трагізму» і «трагічного комізму», гіперболізованих, ґротескних, пародійно-травестійних образів і сцен, які в процесі розвитку загального драматизму сюжету породжують трагікомічні та іронічно-ґротескні ефекти у поетиці драм.

Було проаналізовано експериментальну комедійну форму драматичного жарту, у поетиці якого прочитуються ознаки анекдоту, новели, водевілю (комедії), виразним є тяжіння до видовищності та карнавально-балаганної традиції. Це увиразнює зв’язок українського та польського драматичного жарту із фарсом, інтермедією, інтерлюдією та вертепною драмою. Як правило, народно-ярмаркова культурна традиція, ознаки вертепу та інтермедій породжують доброзичливий гумор, посилюють ефект театралізації. Проте у досліджуваних нами драматичних жартах комедійний пафос у фіналі замінюється драматичним чи трагікомічним. Це можна пояснити наміром автора іронізувати над стереотипами мислення селянина та драматичними ситуаціями. Отже, в українських п’єсах комедійного характеру виявлено зв’язок із іронічною драмою та сатиричною комедією як проміжний етап у появі трагікомедії та психологічної драми.

Характерний для польської та української драми епохи модернізму синкретизм декількох родо-жанрових ознак в одному тексті спричинив зміни його формально-змістових показників. У польській драматургії рух комедійних форм призвів до розуміння комедійних, драматичних, іронічних та сатирично-пародійних прийомів як художньо-естетичних чинників, у той час, як формально-змістові трансформації в українських комедійних жанрах більше пов’язані із авторською комунікативною стратегією одивнити традиційні комедійні елементи та відійти від ефекту комічного. Це докорінно змінювало природу жанру, віддаючи першість авторській ігровій стратегії та способам її розпізнання.


ВИСНОВКИ

На основі аналізу різних теоретико-методологічних підходів до проблеми жанрової динаміки української та польської драматургії порубіжжя виявлено доцільність поєднання ряду дослідницьких стратегій (формалістичної, структурно-семіотичної, генологічної, рецептивної естетики, герменевтичної, феноменологічної, культурологічної). Розглянувши корпус літературознавчих, критичних, філософсько-естетичних праць щодо розширювального потрактування жанру (і роду) як художньо-естетичних категорій у другій половині ХІХ – початку ХХ століття, зроблено висновок, що природа родо-жанрових змін у цю добу впливала на загальне сприйняття картини світу в п’єсах драматургів, а отже, на їхнє сприйняття жанрової природи драми, а також на рецепцію глядача / читача.

Компаративний характер аналізу української та польської драми доби модернізму зумовив пріоритети типологічного дослідження, спрямованого на процеси трансформацій класичних (трагедії, комедії) та некласичних жанрових форм, різновидів драми (мелодрама, трагікомедія, жарт, драматичні сцени (картини), водевіль).

Популярність теми влади землі над свідомістю селянина у багатьох (у тому числі польській та українській) літературах зумовила її функціонування як складової національної ментальності, що дозволяє увиразнити в обраних для аналізу п’єсах спектр онтологічних, екзистенційних, ментальних, психоаналітичних, соціально-побутових, аспектів її реалізації. Типологічні сходження у тематичному наповненні текстів української та польської драми проявляються у схожих сюжетних мотивах («голоду землі», руйнації патріархально-архетипних устоїв, боротьби за власне, егоїстичне існування, протистояння особистості суспільству); у схожій проблематиці і драматичній колізії (вина і покарання, самопожертва, переживання катарсису, протистояння фатуму, залежність особистості від суспільних норм / стереотипів, втрата драматичним героєм активного (дієвого) статусу, невирішеність драматичного конфлікту). Також спільні тенденції виявлено й у жанрово-стильових характеристиках польської та української драми, зокрема в актуалізації таких метажанрових чинників чи художніх прийомів, як категорія трагедійного пізнання (anagnorisis), параболічно-притчові аналогії, прийом фарсового зниження, прийом одивнення, гротеску, насичення драматичної дії мелодраматично-водевільною модальністю, прийом іронізування над стереотипами людського мислення та пародіювання жанрових кліше масової драматургії.

Драматичні форми в українській та польській драматургії у другій половині ХІХ – початку ХХ століття відображали загальнолітературні тенденції тієї доби. Так, простежується процес відокремлення трагічного пафосу від жанру трагедії та його самостійне функціонування як трагічного модусу. Втілення трагічного модусу у родинно-побутових жанрах української та польської драми порубіжжя пов’язано з актуалізацією в драматичній дії онтологічно-екзистенційної та психологічної проблематики. В українських п’єсах трагедійного характеру (Є. Карпенко «Земля», С. Черкасенко «Земля», Л. Яновська «Олена») на характері розвитку драматичної дії позначається вплив неонатуралістського стилю, який формально та змістовно відрізняє їх від польських «хлопських» трагедій.

Стильові ознаки неонатуралізму в розглянутих нами українських п’єсах впливають не тільки на зміст, а й на формальні показники творів, що виражається, передусім, у жанрових трансформаціях високих жанрів на жанри масової літератури: трагікомедія, мелодрама, фарс, пародія, жарт, кітч, водевіль. Таким чином, в українських трагедійних п’єсах, насичених неонатуралістичними стильовими компонентами, змінювалися художньо-естетичні засади класичної трагедії, трагедійного і (внаслідок десакралізації трагічного) увиразнювався мелодраматичний розвиток дії. У свою чергу, це зумовлювало функціонування таких текстів у річищі масової, популярної літератури, докорінно змінюючи рецептивні очікування читача / глядача.

У зв’язку із потужною трагедійно-містерійною та романтичною традицією польської драматургії як основи канону драми в модерних польських родинно-побутових п’єсах (В. Оркана «Затонувший світ», Я. Каспровича «Кінець світу», Е. Зегадловича «Каганець», Л. Стаффа «Полудниця») спостерігаються ознаки містерійно-моралітетного та трагедійного пафосу в драматичній дії, перипетії, екзистенційного конфлікту трагічного героя із Всесвітом, архетипні образи, які набувають метаестетичної інтерпретації і сприймаються як категорії пізнання, тобто крізь призму філософських, естетичних, етичних, психологічних, релігійних засад. Завдяки відходу драматургів порубіжжя від усталених жанрових чинників трансформується, передусім, художньо-естетична основа жанру класичної трагедії, особливо, у формальному відношенні, руйнуються вимоги триєдності дії, місця, часу. Незмінними залишаються при цьому змістові складові драматичної колізії (почуття провини, неминуче покарання, жертовна смерть, руйнація етосу). У польських «людових» трагедіях на відміну від українських трагедійних п’єс зберігся піднесений трагедійний пафос, виразна категорія сакруму. Однак виявилась несумісність тематики влади землі над свідомістю селянина із художньо-естетичними засадами трагедії, що так само, як і в українській драматургії, зумовило жанрову динаміку польських модерних трагедій у бік іронічної драми, трагікомедії, монодрами, мікродрами.

Специфічним явищем у польській та українській драматургії порубіжжя став міжжанровий різновид драматичних сцен (картин), означений авторськими підзаголовками, які вказують на їхню синкретичну природу, наприклад, замальовки, малюнки, шкіци, етюди та ін. У процесі аналізу українських та польських драматичних сцен у поетиці п’єс виявлено ознаки епічних жанрів (новели, оповідання, повісті), серед яких найпоказовішими є панорамність зображення, довготривалий час перебігу подій, велика кількість героїв, впровадження масових сцен, відсутність конфлікту між антагоністом і протагоністом, зміна активного статусу героя на пасивний (об’єкт дії). Внаслідок відсутності виразної та послідовної колізії розвиток дії втрачає драматичність та рух перипетії, а фінал п’єси залишається відкритим.

Крім низки спільних ознак, у драматичних сценах (картинах, малюнках) простежуються і жанрово-поетикальні відмінності. В українських жанрових різновидах драматичних сцен (картин) (М. Кропивницького «Скрутна доба», І. Карпенка-Карого «Понад Дніпром» та «Суєта») прочитується іронічно-пародійна модальність як на рівні змісту, так і на формально-структурному рівні, завдяки чому драматичні сцени тяжіють до нових для української драматургії жанрів – трагікомедії та іронічної драми, в яких зберігаються ознаки мелодрами, водевілю, фарсу та власне драми.

Тема влади землі над свідомістю селянина в обох національних літературах проявляється в зображенні залежності особистості від устоїв суспільства, зокрема, у нездатності героїв-селян зректися стереотипу «життя біля землі» і пристосуватися до нових умов. У мотиві пасивності героя, ілюзорності його уявлень виразно прочитується авторська іронія та пародія над традиційним для української драматургії жанром мелодрами.

У польських жанрових різновидах драматичних сцен (картин, малюнків) (В. Анчица «Селяни-аристократи», «Еміграція селян», К. Шанявського «Сільський меценат», І. Мачейовського «Для святої землі», Ф. Домніка «Вотчина») також виявляємо ознаки водевілю, комічної опери, фарсу, мелодрами та трагікомедії як традиційного для польської драматургії жанру. Тема влади землі набуває трагічного звучання в підтексті означених драматичних різновидів, проектуючи драматичну колізію в екзистенційну площину, завдяки чому робиться припущення, що польські драматичні сцени (малюнки) є проміжною жанровою формою у русі трагікомедії та мелодрами до «хлопських» трагедій. Тобто спостерігаються поетикальні чинники (екзистенційна проблематика, узагальнення конфлікту, відкритість фіналу, ефект прозріння героїв), які моделюють категорію трагедійного sacrum.

Отже, в українській драматургії у діахронічному плані простежується динаміка традиційної для неї мелодрами: мелодрама – драматичні сцени (картини) – трагікомедія. Інша модель представлена у польській модерній драматургії: трагікомедія (мелодрама) – драматичні сцени (картини) – «людові» трагедії, що свідчить про тяжіння жанрових форм масової літератури до традиційних драматичних форм і жанрів.

У результаті аналізу п’єс, що означені драматургами як традиційні для української та польської драматургії комедії, виявлено розмивання, певну нестабільність і цієї жанрової форми. Спираючись на біфуркативну (вибухову) модель розвитку літературної системи на перехідному етапі, доведено художньо-естетичні та жанрові зміни у п’єсах комедійного характеру обох літератур.

Так, помітним є насичення поетики українських та польських комедійних п’єс (Щ. Остоя «Що посієш, те й пожнеш», В. Оркана «Построжні», В. Анчица «Горілка», А. Володського «На бідного Макара», М. Кропивницького «Розгардіяш», Г. Левченка «На межі») ознаками мелодрами та водевілю, що дозволяє зробити висновки про вплив мелодраматичної та водевільної модальності на розвиток драматичної дії, що в поетиці сюжету проявляється в реалізації мотивів обману, перевдягання, розіграшу, ілюзорності, надмірної емоційності, у ґротескному представленні подієвого ряду, виразній інтризі. Можна стверджувати, що в обох драматургіях на рубежі ХІХ –початку ХХ ст. мелодраматичне та водевільне світовідчуття органічно синтезується із комедійними ознаками в драматичних формах.

В українській драматургії популярності набув драматичний жарт, який, на противагу польському водевілю, містив структурно-формальні ознаки анекдоту. Тематика залежності людини від землі надавала драматичній дії екзистенційно-психологічного характеру, невластивого жанру класичної комедії. Залежно від зміни тематичного наповнення сюжетів п’єс ми виявили трансформацію польських та українських комедійних жанрів. Українському драматичному жарту та іншим комедійним формам була більшою мірою властива карикатурно-іронічна, пародійна функція висловлювання, яка сприймаються як протоформи кітча, іронічної драми, перформанса.

Польські комедійні форми під впливом варіювання теми «влади землі» набувають трагічного наповнення, що, як правило, увиразнюється у фіналі п’єс. Водевільно-мелодраматичний розвиток драматичної дії неочікувано для реципієнта набуває трагічної розв’язки, завдяки чому увиразнюється й впливає на пафос висловлювання ідеї марності людського існування. На підставі цього зроблено висновок про більш виразну динаміку польських комедійних форм владу землі до драми абсурду.



Досліджено і системно представлено парадигму трансформацій українських та польських драматичних жанрових форм другої половини ХІХ – початку ХХ століття під впливом розширення тематичного наповнення і функціонально-комунікативних установок. На підставі новітніх компаративних методологічних підходів виявлено ті поетикальні рівні (площини) в українських та польських п’єсах, які виразно засвідчили жанрову динаміку і зміну розуміння (а водночас) і сприйняття художньо-естетичних чинників, суголосно яким змінювалась концепція жанру в обох близьких, але не однакових літературах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:



  1. Агєєва В. Апологія модерну: обрис ХХ віку / В. Агєєва. – К.: Грані-Т, 2011. – 408 с.

  2. Аникст А. Теория драмы от Аристотеля д Лессинга / А. Аникст. – М.: Наука, 1967. – 456 с.

  3. Атаманчук В. П. Жанр трагедії в українській драматургії 1910-1920-х років: Ідейно-естетична парадигма: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / В. П. Атаманчук. – К., 2007. – 20 с.

  4. Бабич О. М. Вплив культури візуального на моделі суспільної поведінки: роман Х. А. Маньяса «Історії з бару “Кронен”» / О. М. Бабич // Літературна компаративістика. – Вип. ІІ. К.: ПЦ «Фоліант», 2005. – С. 265–273.

  5. Балухатый С. Д. Поэтика мелодрамы / С. Д. Балухатый // Балухатый С. Д. Вопросы поэтики: [сборник статей] / С. Д. Балухатый. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – С. 30–79.

  6. Бакула Б. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики / Б. Бакула // Слово і час . – 2002. – № 3. – С. 50–58.

  7. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с.

  8. Бахтин М. М. Рабле и Гоголь / М. М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики. – М.: Художественная литература, 1975. – С. 484–496.

  9. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин // Литературно-критические статьи. – М.: Художественная литература, 1986. – С. 291 – 353.

  10. Бергсон А. Смех / А. Бергсон. – М.: Искусство, 2000. – 608 с.

  11. Білецький О. І. Романтизм і натуралізм у французькому театрі ХІХ сторіччя / О. І. Білецький // Від романтизму до натуралізму у французькому театрі. – Харків: Мистецтво, 1939. – 235 с.

  12. Бовсунівська Т. В. Теорія літературних жанрів: жанрова парадигма сучасного українського роману: підручник / Т. В. Бовсунівська — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 519 с.

  13. Боньковська О. Львівський театр товариства «Українська Бесіда» 1915–1924 рр. / О. Боньковська. – Львів: Літопис, 2003. – 326 с.

  14. Бондарєва О. Новітня українська драматургія як відкрита нелінійна динамічна система / Бондарєва О. // Курбасівські читання: наук. вісник. – К.: [НЦТМ ім.. Леся Курбаса], 2008. – № 3. ч. 2: Екзистенційний локус у новітній українській драматургії. – С. 124–163.

  15. Борев Ю.Б. Эстетика: учебник / Ю.Б. Борев. – М.: Высш. шк., 2002. – 511с.

  16. Бровко О. О. Основи компаративістики: навч.-метод. посіб. / Олена Олександрівна Бровко; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». –Луганськ: «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2012. – 214 с.

  17. Верес Г. Д. Владислав Оркан і українська література / Г. Д. Верес // Літературно-критичний нарис. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962 . – 187 с.

  18. Веселовська Г. І. Український театральний авангард / Г. І. Веселовська. Ін-т проблем сучасного мист-ва. Нац. акад. мист-в України. — К.: Фенікс, 2010. – 368 с.

  19. Висоцька Н. Традиція як інновація: актуалізація ранніх театрально-драматургічних форм у сучасній українській п’єсі / Н. Висоцька // Курбасівські читання: наук. Вісник. – К.: [НЦТМ ім. Леся Курбаса], 2008. – № 3. ч. 2: Екзистенційний локус у новітній українській драматургії. – С. 83–95.

  20. Віннікова Н. Дискурс української літературної пародії / Н. Віннікова. – К.: Наукова думка, 2014. – 432 с.

  21. Володський А. На бідного Макара (жарт на 3 дії) / А. Володський. – К.: Рідний край, 1910. – 64 с.

  22. Гаспаров М. Л. Сюжетосложение греческой трагедии / М. Л. Гаспаров // Новое в современной классической филологии. – М.: Наука, 1979. – С. 126–166.

  23. Головчинер В. Е. Действие как специфическая категория драмы / Валентина Егоровна Головчинер // Драма и театр: [сб. науч. тр.]. – Тверь: Твер. гос. ун-т, 2005. – Вып. 5. – С. 6–17.

  24. Головчинер В. Е. Эпическая драма в русской литературе ХХ в. / Валентина Егоровна Головчинер. – Томск: Изд. Томск. гос. пед. ун-та, 2001. – 241 с.

  25. Гончарова-Грабовская С. Комедия в русской драматургии конца ХХ – начала ХХІ века / С. Гончарова-Грабовская. – М.: Наука, 2006. – 278 с.

  26. Гром’як Р. Методика реалізації рецептивного підходу до міжнаціональних літературних контактів / Р. Гром’як // Літературна компаративістика. – Вип. І. – К.: Фоліант, 2005. – С. 64–74.

  27. Гринишина М. Театральна культура рубежу ХІХ–ХХ століть: Реалізм. Дискурс [Текст] / Марина Гринишина; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. – К.: Фенікс, 2013. — 344 с.

  28. Гундорова Т. Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської / Т. Гундорова. – К.: Критика, 2002. – 574 с.

  29. Гурдуз А. І. Міфопоетична парадигма в українській та західноєвропейській «прозі про землю» кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. [Текст]: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.05 / А. І. Гурдуз. – К., 2006. – 19 с.

  30. Давидова І. Малі форми драматургії / І. Давидова. – К.: Мистецтво, 1966. – 107 с.

  31. Демьянова С. К. Культурно-антропологічні засади трагедизації української та польської драми на тему влади землі (Любові Яновської та Леопольда Стаффа) / С. К. Демьянова // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки» № 20 (273). – Черкаси, 2013. – С. 104–111.

  32. Демьянова С. К. Зміна рецепції трагедійного у польському та українському літературознавстві кінця ХІХ – початку ХХ століття / С. К. Демьянова // Слов’янський збірник. Вип. XVII. – Чернівці, 2013. – С. 333–343.

  33. Демьянова С. К. Дискурс іронії, пародії, сатири як долання утопічних стереотипів в українській та польській «хлопській» драмі кінця ХІХ–ХХ століття / С. К. Демьянова // Вісник Львівського університету. Вип. 60. Ч. 1.– Львів, 2014. – С. 280–289.

  34. Демьянова С. К. Інтермедіальні стратегії в українських та польських драматичних жартах кінця ХІХ – початку ХХ століття / С. К. Демьянова // Bibliotekarz podlaski. Rocznik XV nr. 1 (XXVIII). – Białystok, 2014. – С. 157–169.

  35. Демьянова С. К. Жанровий характер колізій в українських драматичних сценах (картинах, малюнках) кінця ХІХ – початку ХХ століття на тему влади землі / С. К. Демьянова // Вісник Маріупольського державного університету. – Маріуполь, 2014. Вип. 11. – С. 7–18.

  36. Демьянова С. К. Жанрові тенденції динаміки сюжетів і героїв у польських драматичних малюнках (образках) ХІХ – початку ХХ століття / С. К. Демьянова // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 2015. Вип. 20. – С. 163–175.

  37. Демьянова С. К. Природа конфликта в драматических рисунках М. Кропивницкого «Тяжелое время» и драме О. Клименко «Intermеzzo» / С. К. Демьянова // Современная русская и украинская драма в поле интермедиальных стратегий. – Rzeszów, 2016. – S. 219–229.

  38. Денисова Т. Н. Наука компаративістика в сучасному потрактуванні / Т. Н. Денисова // Літературна компаративістика. – Вип. І. – К.: Фоліант, 2005. – С. 10–27.

  39. Денисова Т. Н. Роман «Поштової марки» (Спроба порівняльного аналізу вирішення теми землі в українській та американській літературі) / Т. Н. Денисова // Українська література в системі літератур Європи та Америки (ХІХ – ХХ ст.). – К.: Заповіт, 1997. – С. 201–231.

  40. Державин В. Література і літературознавство. Вибрані теоретичні та літературно-критичні праці / В. Державин; Упоряд. та авт. передм. С. І. Хороб. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – 492 с.

  41. Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Українська поетика / В. Домбровський ; упоряд.: О. Р. Баган ; наук. ред.: Я. Радевич-Винницький; Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова . – Дрогобич: Відродження, 2008. – 446 с.

  42. Журчева О. Драматургический конфликт в новейшей драматургии ХХ – ХХI веков / О. Журчева // Новейшая драма рубежа ХХ – ХХI веков: проблема, рецептивные стратегии, словарь новейшей драмы. – Самара: «Самарский университет», 2011. – С. 134–142.

  43. Зорницька І. В. Поетика художнього парадоксу (на матеріалі драматургії другої половини ХХ століття) [Текст]: автореф. дис. … канд. філ. наук: 10.01.06 / І. В. Зорницька. – К., 2014. – 20 с.

  44. Иванов В. Дионис и прадионисийство / В. Иванов. – СПб: Алетейя, 2000. – 343 с.

  45. Из истории русской литературы конца XIX – начала ХХ века / под ред. А. Г. Соколова, М. В. Михайловой. – М.: МГУ, 1988. – 192 с.

  46. Ингарден Р. Очерки по философии литературы / Р. Ингарден. – Благовещенск: БГК им. И. А. Бодуэна де Куртене, 1999. – 184 с.

  47. Ищук-Фадеева Н. И. А. Шницлер и А. Чехов: концепция драматического героя / Н. И. Ищук-Фадеева // Модерн. Модернизм. Модернизация: По материалам конференции «Эпоха “модерн”. Нормы и казусы в европейской культуре на рубеже XIX – XX веков. Россия, Австрия, Германия, Швейцария» / Редкол: Н. С. Павлова, О. В. Павленко, Р. Фигут, Н. А. Бакши. – М.: РГГУ, 2004. – С. 498–505.

  48. Ищук-Фадеева Н. И. Драма и обряд: пособие по спецкурсу / Н. И. Ищук-Фадеева. – Тверь: Твер. гос. ун-т, 2001. – 81 с.

  49. Ищук-Фадеева Н. И. «Три сестры» – роман или драма? / Н. И. Ищук-Фадеева // Чеховиана. «Три сестры» – 100 лет / Науч. совет по истории мировой культуры. – М.: Наука, 2002. – С. 44–54.

  50. Ищук-Фадеева Н. И. Ирония как фундаментальная категория драмы / Н. И. Ищук-Фадеева // Драма и театр: сб. науч. тр. – Тверь: Твер. Гос. Ун-т, 2002. – Вып. 4. – С. 10–22.

  51. Ищук-Фадеева Н. И. К проблеме драматического героя, «действующего и деятельного» / Н. И. Ищук-Фадеева // Драма и театр: сб. науч. тр. – Тверь: Твер. Гос. Ун-т, 2005. – Вып. 5. – С. 18–28.

  52. Ищук-Фадеева Н. И. Трагедия рока и трагедия судьбы (Софокл, Еврипид и Шекспир) / Н. И. Ищук-Фадеева // Шекспировские чтения. – М.: Московский гуманитарный университет, 2010. – С. 186–195.

  53. Карпенко Є. Земля / Єлисей Карпенко. – Відень: Адрія, 1921. – 61 с.

  54. Карпенко-Карий І. (І. К. Тобілевич). Твори: В 3 т. / Передм. П. М. Киричка. – К.: Дніпро, 1985. – Т. 1. Драматичні твори. – 351 с.

  55. Кисіль О. Український театр / О. Кисіль. – К.: Мистецтво, 1968. – 261 с.

  56. Кисіль О. Популярний нарис історії українського театру / О. Кисіль. – К.: Книгоспілка, 1925. – 178 с.

  57. Клековкін О. Театр при столику. Методологія театрознавства: Подорожній щоденник / Олександр Клековкін ; Ін-т проблем сучасн. мистец. НАМ України. – К.: Фенікс, 2013. – 432 с.

  58. Когут О. Архетипні сюжети і образи в сучасній українській драматургії (1997-2007) / О. Когут. – Рівне, 2010. – 420 с.

  59. Коломієць В. До питання польської драми на українській сцені / В. Коломієць // «Українська школа» в літературі та культурі українсько-польського пограниччя : зб. наукових праць «Київські полоністичні студії». – Київ, 2005. – Т.VII. – С. 337–345.

  60. Комаров М. До «української драматургії»: збірка бібліографічного знадобів. До історії української драми і театру за 1906–1912 р. / М. Комаров. – Одеса: Друкарня Є. Фесенка, 1912. – 107 с.

  61. Комаров М. Українська драматургія: збірка бібліографічних знадобів. До історії української драми і театра українського (1815–1906 р.) / М. Комаров. – Одеса: Друкарня Є. Фесенка, 1906. – 300 с.

  62. Кропивницький М. Л. Твори в 6-ти томах / М. Л. Кропивницький. – К.: Держлітвидав УРСР, 1958 – 1960. Т.4. – 536с.

  63. Курганов Е. Анекдот как жанр / Е. Курганов. Серия: Современная западная русистика. – Спб.: Академический проект, 1997. – 210 с.

  64. Кушнір І. Символ землі та специфіка його художнього втілення у французькій, бельгійській та швейцарській франкомовній прозі кінця ХІХ – початку ХХ століть (романи Е. Золя, К. Лемоньє, Ш.–Ф. Рамюза) [Текст]: автореф. дис. … канд. філ. наук: 10.01.05 / І. Кушнір. – Тернопіль, 2011. – 20 с.

  65. Лавлинский С. «Действие как проблема» в теоретической интерпретации / С. Лавлинский // Новейшая драма рубежа ХХ – ХХІ веков: материалы и доклады VI научно-практического семинара. – Самара: «Самарский университет», 2014. – С. 7–19.

  66. Ласло-Куцюк М. Питання української поетики: спеціальний курс / М. Ласло-Куцюк . – Бухарест: Критеріон, 1974 . – 209 с.

  67. Левченко Г. На межі: жарт в 1-ій дії / Г. Левченко. – Васильків, 1912. – 25 с.

  68. Лемещенко А. Українська театральна критика початку ХХ ст. про польські вистави у трупі українських акторів під орудою Миколи Садовського (Київ, 1907–1917рр.) / А. Лемещенко // Українсько-польські літературні контексти: зб. наукових праць «Київські полоністичні студії». – Київ, 2003. – Т.ІV. – С. 201–220.

  69. Леся Українка. Заметки о новейшей польской литературе / Леся Українка // Зібрання творів у 12 т. – К.: Наукова думка, 1977 р. – Т. 8, С. 100–127.

  70. Литовская А. К вопросу о становлении европейской комедии / А. Литовская // Драматургия в ракурсах новейших теоретических исследований. – Белосток, 2014. – С. 71–91.

  71. Лімборський І. В. Парадигматика західноєвропейського та українського просвітництва: проблеми типології та національної ідентичності [Текст]: автореф. дис. … д. філ. наук: 10.01.05, 10.01.01 / І. В. Лімборський. – К., 2006. – 40 с.

  72. Літературознавча рецепція і компаративістичний дискурс / Редактори: Р. Т. Гром’як, І. В. Папуша. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 378 с.

  73. Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки / Н. П. Малютіна. – Одеса: Астропринт, 2006. – 350 с.

  74. Маронь А. Разрушение жанровых стереотипов (жанра мелодрамы) как средство формирования действия в пьесах Н. Коляды / А. Маронь // Новейшая драма рубежа ХХ – ХХІ веков: материалы и доклады VI научно-практического семинара. – Самара: «Самарский университет», 2014. – С. 81 – 96.

  75. Медведев П. Н. Формальный метод в литературоведении. Критическое введение в социологическую поэтику / П. Н. Медведев. – М.: Лабиринт, 2003. – 192 с. – (Серия «Бахтин под маской»).

  76. Медицька М. С. Мирослава. Літературознавчі статті, спогади, матеріали. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2012. – 352 с.

  77. Медицька М. С. Творчість Станіслава Виспянського й українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття: рецепція і типологія. – Івано-Франківськ, 2008. – 316 с.

  78. Михайлов А. Д. Средневековые фарсы / А. Д. Михайлов. – М.: Ис-во, 1981. – 446 с.

  79. Міжнаціональні горизонти і компаративістичний дискурс сучасних літературознавчих студій: монографія / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. Міжкафедральна лабораторія славістично-методичних студій. Кафедра теорії літератури, порівняльного літературознавства і журналістики / Роман Громяк (наук. ред.). – Т.: РВВ ТНПУ, 2005. – 320 с.

  80. Мірошниченко П. Трансформація жанрових особливостей античної трагедії в українській літературі ХІХ – початку ХХ століття [Текст]: автореф. дис. … канд. філ. наук: 10.01.01 / П. Мірошниченко. – Запоріжжя, 2002. – 17 с.

  81. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща / В. Моренець. – К.: Основи, 2002. – 321 с.

  82. Моренець В. Оксиморон. Літературознавчі статті. Дослідження. Есеї / В. Моренець. – Київ: Аграр Медіа Груп, 2010. – 526 с.

  83. Мороз Л. Деякі особливості трагедії в українській драматургії другої половини ХІХ ст. (фольклорна традиція і жанр) / Л. Мороз // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ — початку ХХ ст. – К.: Наукова думка, 1986. – 386 с.

  84. Наливайко Д. С. Літературознавча імагологія: предмет, стратегії / Д. С. Наливайко // Літературна компаративістика. – Вип. І. – К.: Фоліант, 2005. – С. 27–45.

  85. Наливайко Д. С. Спільність і своєрідність. Українська література у європейському контексті / Д. С. Наливайко. – К.: Дніпро, 1988. – 400 с.

  86. Наливайко Д. С. Компаративістика й історія літератури / Д. С. Наливайко. — К.: Акта, 2007. — 426 с.

  87. Овчаренко Н. Ф. Жанр канадського «Роману прерій» і українській роман про землю / Н. Ф. Овчаренко // Українська література в системі літератур Європи та Америки (ХІХ – ХХ ст.). – К.: «Заповіт», 1997. – С. 232–263.

  88. Окопень-Славінська А. Теорія висловлювання як основа комунікативної терії літературного твору / А. Окупень-Славінська // Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ – початок ХХІ ст. – К.: «Києво-Могилянська академія», 2008. – С.110–127.

  89. Оладько Т. Жанрова специфіка комедій Тобілевича І. К. (І. Карпенка-Карого) [Текст]: дис … канд філ. наук: 10.01.01/ Т. Оладько. – Одеса, 2012. – 209 с.

  90. Орєхов В. В. «Ответная» литературная рецепция как объект имагологии / В. В. Орєхов // Літературна компаративістика. – Вип. І. – К.: Фоліант, 2005. – С. 98–111.

  91. Ортеґа-і-Гассет Х. Роздуми про Дона Кіхота / Х. Ортеґа-і-Гассет. – К.: Дух і література, 2012. – 216 с.

  92. Пави П. Словарь театра / Павис Пави ; [пер. с. фр. ; под ред. Л. Баженовой]. – М.: Изд-во «ГИТИС», 2003. – 516 с.

  93. Павлюк Н. Д. Проблема епізації в українській драмі 20-х років ХХ століття / Н. Д. Павлюк) [Текст]: автореф. дис. … канд. філ. наук: 10.01.01 / Н. Д. Павлюк. – К., 2013. – 19 с.

  94. Павлишин Л. Володимир Винниченко: досвід некласичного мислення в історії української філософії: монографія / Л. Павлишин. – Тернопіль, 2013. – 271 с.

  95. Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті / М. Павлишин; Вступ. ст. Іван Дзюба. – К.: Час, 1997. – 447 с.

  96. Папуша І. До методології літературознавчої компаративістики / І. Папуша // Слово і час . – 2002. – № 3. – С. 58–67.

  97. Плохотнюк Т. Поэтика мелодрамы / Татьяна Плохотнюк. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1992. – 42 с.

  98. Порівняльне літературознавство: підручник / В. Будний, М. Ільницький – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська акамедія», 2008. – 430 с.

  99. Подлубнова Ю. С. Метажанры в русской литературе 1920 – начала 1940-х годов (коммунистическая агиография и «европейская» сказка-аллегория) [Текст]: дис…кандидата фил. наук: 10.01.01 / Ю. С. Подлубнова. – Екатеринбург, 2005. – 219 с.

  100. Поліщук Я. Контекст традиції і трагедійний жанр Лесі Українки / Я. Поліщук. – Рівне, 2000. – С. 112–116.

  101. Поэтика русской драматургии рубежа ХХ – ХХI веков: Вып. 1–2: сборник научных статей / отв. ред. С. П. Лавлинский, А. М. Павлов. – Кемерово, 2011. – 510 с.

  102. Родчин З. Західноукраїнська драматургія 20-х – 30-х років ХХ століття: поетика жанру: проблеми типології та національної ідентичності [Текст]: автореф. дис. … канд. філ. наук: 10.01.01 / З. Родчин. – Івана-Франківськ, 2012. – 20 с.

  103. Роздольський М. Нариси з поетики: теоретико-методологічні та історико-літературні виміри / М. Роздольський. – Івано-Франківськ: Видавець І. Я. Третяк, 2008. – 186 с.

  104. Рудницький М. Від Мирного до Хвильового; Між ідеєю і формою; Що таке «Молода Муза» / М. І. Рудницький ; упоряд. та наук. ред.: О. Баган ; Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова. – Дрогобич: Відродження, 2009. – 502 с.

  105. Свербілова Т. Г. Драматургічні жанри: концепція культурного вибуху перехідних епох у порівняльному аспекті / Т. Г. Свербілова // Літературна компаративістика. – Вип. І. – К.: Фоліант, 2005. – С. 74–86.

  106. Свербілова Т. Г. Такі близькі, такі далекі… (Жанрові моделі української та російської драми від модерну до соцреалізму в аспекті порівняльної поетики) / Т. Г. Свербілова. – Черкаси: ТОВ «МАКЛАУТ», 2011. – 566 с.

  107. Свербилова Т. Трагикомедия в советской литературе (Генезис и тенденция развития) / Т. Г. Свербилова. – К.: АН УССР, 1990. – 148 с.

  108. Свербілова Т., Малютіна Н., Скорина Л. Від модерну до авангарду: жанрово-стильова парадигма української драматургії першої третини ХХ століття. – Черкаси: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2009. – 593 с.

  109. Седова Е. В. «Сцены» и «картины»: к постановке проблемы (на материале пьес А. Н. Островского) / Е. В. Седова // Драма и театр: сб. науч. тр. – Тверь: Твер. гос. ун-т, 2002. – Вып. 4. – С.40–51.

  110. Силантьева В. Литература и живопись в контексте компаративистики: монография / В. Силантьева. – Одесса: Астропринт, 2015. – 336 с.

  111. Скорина Л. Аналіз художнього твору: навчальний посібник для студентів гуманітарних спеціальностей (філологія, літературна творчість, журналістика) / Л. Скорина. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2013. – 424 с.

  112. Степанов А. Психология мелодрамы / А. Степанов // Драма и театр. – Тверь, 2002. – № 2. – С. 39–57.

  113. Сухомлинов О. Етнокультурний дискурс у літературі польсько-українського пограниччя ХХ століття: монографія / О. Сухомлинов. – Донецьк: Лондон-ХХІ, 2012. – 316 с.

  114. Сучасна літературна компаративістика: стратегії і методи. Антологія / За заг. ред. Дмитра Наливайка. – К.: Києво-Могилянська академія, 2009. – 487 с.

  115. Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ – початку ХХІ століття. – К.: Києво-Могилянська академія, 2008. – 351 с.

  116. Теория литературы: Учеб. пособие для студ. филол. фак. высш. учеб. заведений: В 2 т. / Под ред. Н. Д. Тамарченко. – Т. 1: Н. Д. Тамарченко, В. И. Тюпа, С. Н. Бройтман. Теория художественного дискурса. Теоретическая поэтика. — М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 512 с.

  117. Теория литературы: учеб. пособие для студентов филол. фак. высш. учеб. заведений: В 2 т. / Под ред. Н. Д. Тамарченко. – Т. 2: Бройтман С. Н. Историческая поэтика. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 368 с.

  118. Теория литературных жанров: учеб. пособие для студ. учреждений высш. проф. образования / М. Н. Дарвин, Д. М. Магомедова, Н. Д. Тамарченко, В. И. Тюпа; под ред. Н. Д. Тамарченко. – М.: Издательский центр «Академия», 2011. – 256 с.

  119. Ткачук Т. О. Станіслав Пшибишевський і українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття: рецепція і типологія: проблеми типології та національної ідентичності [Текст]: автореф. дис. … канд. філ. наук: 10.01.05 / Т. О. Ткачук. – К., 2011. – 20 с.

  120. Тодоров Ц. Поняття літератури та інші есе / Цвєтан Тодоров ; [пер. з фр. Є. Марічев]. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 162 с.

  121. Томашевский Б. Теория литературы: поэтика / Борис Томашевский. – [5-е изд., испр.]. – М.; Л.: Госиздат, 1930. – 240 с.

  122. Тхорук Р. Л. До питання про жанрові модифікації в українській та російській драматургії часів символізму / Р. Л. Тхорук // Серебряный век: диалог культур. –Одеса: Астропринт, 2003. – С. 168–175.

  123. Тхорук Р. Л. Утопії, ідеології та «новий герой» української драматургії 1880 – 1920 років / Р. Л. Тхорук // Українська ментальність: діалог світів: Матеріали науково- практичної конференції 2-3 жовтня 2003 року / відп. ред. О. І. Бондар; Одеська обл. держ. адміністрація, ОНУ імені І. І. Мечникова, філол. ф-т, Каф. теорії літератури та компаративістики . – Одесса: Астропринт, 2003. – Ч. 2: . – 2003. – С.36–47.

  124. Тынянов Ю. Поэтика. История литературы. Кино / Ю.Тынянов. – М.: Наука, 1977. – 574 с.

  125. Українська літературна енциклопедія / [упоряд. Ю. І. Ковалів] // Інститут літератури ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 419.

  126. Фадеева Н. Трагикомедия. Теория жанра [Текст]: дис…д. фил. наук: 10.01.01 / Н. Фадеева. – М., 1996. – 298 с.

  127. Франко І. В галузі науки і літератури / І. Франко // Літературно-критичні статті: Твори в 20-ти томах. – Київ, 1955. – Т. 18. – С. 145 – 155.

  128. Франко І. Влада землі у сучасному романі / І. Франко. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 176–195. – (Зібрання творів у 50-ти томах; т. 28).

  129. Фрейденберг О. Поэтика сюжета и жанра / О. Фрейденберг. – Ленинград: Гослитиздат, 1936. – 454 с.

  130. Хороб С. Діалоги у відсвіті слова. (Українська драматургія в типологічних зіставленнях) / С. Хороб. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – 308 с.

  131. Хороб С. Українська модерна драма кінця ХІХ – початку ХХ століття (Неоромантизм, символізм, експресіонізм) / С. Хороб. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 415 с.

  132. Черкасенко С. Земля: драма в 4 діях. – К.: Друк 2-ої Артілі, 1913. – 71 с.

  133. Черкасенко С. Пригоди молодого лицаря. роман з козацьких часів: У 2 т. / С. Черкасенко — Львів: Батьківщина, 1937. – Т. 1. – 176 с.; Т. 2. – 182 с.

  134. Шахматова Т. Водевильность и мелодраматичность как категории театральной эстетики / Т. Шахматова // Драматургия в ракурсе новейших теоретических исследований. – Белосток, 2014. – С. 93–171.

  135. Шкловский В. Гамбургский счет: Статьи – воспоминания – эссе / В. Шкловский. – Москва: Советский писатель, 1990. – 544 с.

  136. Шкловский В. Энергия заблуждения: Книга о сюжете / В. Шкловский. – Москва: Советский писатель, 1981. – 352 с.

  137. Школа В. М. Драматургія Спиридона Черкасенка (еволюція індивідуального стилю) / В. М. Школа.– К.: Знання України, 2001. – 130 с.

  138. Штейгер Э. Новая драма. Ибсен. Гауптман. Метерлинк. Зудерман. – Санкт-Петербург. – 1902. – С. 138–181.

  139. Яковенко С. Ідейна боротьба в українській і польській літературній критиці кінця ХІХ – початку ХХ століття / С. Яковенко //«Українська школа» в літературі та культурі українсько-польського пограниччя: зб. наукових праць «Київські полоністичні студії» Т.VII. – Київ, 2005. – С. 165–179.

  140. Яновська Л. О. Твори в 2-х томах. Т. 2: Драматичні твори. Додатки / Л. Яновська. – К.: Дніпро, 1991. – 709 с.

  141. Ярхо В. Н. Драматургия Эсхила и некоторые проблемы древнегреческой трагедии / В. Н. Ярхо. – М.: Художественная литература, 1978. – 297 с.

  142. Ярхо В. Н. Семь дней в афинском театре Диониса / В. Н. Ярхо. – М.: Лабиринт, 2004. – 360 с.

  143. Ярхо В. Н. Трагедия. Древнегреческая литература / В. Н. Ярхо. – М.: Лабиринт, 2000. – 352 с.

  144. Aliti A. Dzika kobieta: powrót do źródeł kobiecej energii i władzy/ A. Aliti. przeł. [z niem.] Elżbieta Ptaszyńska-Sadowska. – Gdynia, 2008. – 212 s.

  145. Anczyc W. Chłopi arystokraci. Szkic dramatyczny / W. Anczyc. – Kraków, 1851. – 70 s.

  146. Anczyc W. Gorzałka: obrazek dramatyczny w 1 akcie / W. Anczyc. – Kraków: Centrala Abstynenckiej Młodzieży, 1927. – 20 s.

  147. Anczyc W. Emigracja chłopska: obraz dramatyczny ludowy w 5 aktach / W. Anczyc. – Warszawa, 1877. – 135 s.

  148. Burzyńska A., Markowski M.–P. Teoria literatury XX wieku. Podręcznik / A. Burzyńska, M.–P. Markowski. – Kraków: Znak, 2009. – 595 s.

  149. Carrol N. O dowcipach / N. Carrol // O komizmie: od Arystotelesa do dzisiaj. – Gdańsk, 2011. – S. 501–505.

  150. Chałacińska-Wiertelak H. Komparatystyczne orientacje tekstu artystycznego / H. Chałacińska-Wiertelak. – Poznań, 2007. – 205 s.

  151. Chmielowski P. Dramat polski dobу najnowszej / P. Chmielowski // Tragedia w okresie Młodej Polski i dwudziestolecia międzywojennego. – Wybόr i opracowanie M. Kozłowska. – Szczecin, 2006. – S. 96–99.

  152. Cohen T. Dowcipy. Filozoficzne rozważanie o dowcipach / T. Cohen // O komizmie: od Arystotelesa do dzisiaj. – Gdańsk: Słowo / Obraz Terytoria, 2011. – S. 481–500.

  153. Cudak R. Genologia і literaturа współczesna. Prolegomena / R. Сudak // Polska genologia. Gatunek w literaturze współczesnej. – Warszawa, 2009. – S. 10–51.

  154. Genette Gérard. Palimpsesty: literatura drugiego stopnia / Gérard Genette ; przeł. Tomasz Stróżyński i Aleksander Milecki. – Gdańsk: Słowo / Obraz Terytoria, 2014. – 480 s.

  155. Głowiński M. Intertekstualność, groteska, parabola / M. Głowiński. – Kraków, 2000. – 502 s.

  156. Główczewski A. Komizm w literaturze. Studia w perspektywie komunikacyjnej / A. Główczewski. – Toruń, 2013. – 349 s.

  157. Gutowski W. Młodopolski palimpsest tragiczności / W. Gutowski // Problemy tragedii i tragizmu. Studia i szkice / pod red. H. Krukowskiej i J. Ławskiego. – Białystok, 2005. – S. 115–125.

  158. Dąbrowka A. Trwanie «onego» czasu. Anamneza w średniowiecznych przedstawieniach dramatycznych / A. Dąbrowka // Mediawistyka literacka w Polsce. – Warszawa, 2003. – S. 158–180.

  159. Damrosch D. Literatura światowa w dobie postkanonicznej i hiperkanonicznej /D. Damrosch // Niewspółmierność perspektywy nowoczesnej komparatywistyki. – Kraków, 2010. – S. 367–383.

  160. Degler Janusz. Pomiędzy literaturą a teatrem. (Kłopoty dramatem). / J. Degler // Problemy teorii dramatu i teatru. – Wrocław, 2003. – S. 63–66.

  161. Domnik F. Ojcowizna: sztuka ludowa w trzech obrazach / F. Domnik. – Lwów, 1908. – 79 s.

  162. Epoki literackie. Wielki leksykon literatury polskiej / [ red. Z. Smyk]. – Wrocław: WD, 2004. – 943 s.

  163. Europejski kanon literacki. Dylematy XIX wieku / redakcja naukowa Elżbieta Wichrowska. – Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2012. – 368 s.

  164. Fabianowski A. Krotochwile Karola Kurcza / A. Fabianowski // Zapomniany dramat T. 1. – Warszawa: Un-t Warszawski, 2010.–S.45–50.

  165. Młoda Polska // Historia literatury polskiej w dziesięciu tomach. T.VII. Część II. – Bochnia – Kraków – Warszawa: SMS, 2004. – 432 s.

  166. Hejmej A. Komparatystyka: studia literackie – studia kulturowe / A. Hejmej. – Kraków: Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych Universitas, 2013. – 361 s.

  167. Hutcheon L. Ironia, satyra, parodia – o ironii w ujęcie pragmatycznym / L. Hutcheon // Poetyka. T. 1.: Mater. do ćwiczeń. – Warszawa: Un-t Warszawski, 2005. – Wyd. 4. – S. 457–481.

  168. Hutnikiewicz A. Młoda Polska / A. Hutnikiewicz. – Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 1994. – 483 s.

  169. Iwasiów І. Prywatne / publiczne: gatunki pisarstwa kobiecego, red. Ingi Iwasiów. Szczecin, 2008. – 240 s.

  170. Janicka A. Sprawa Zapolskiej: skandale i polemiki / A. Janicka. – Białystok, 2013. – 373 s.

  171. Junosza K. Chłopski mecenas: Sztuka ludowa w 5 obrazach ze śpiewami i tańcami / K. Junosza. – Warszawa, 1880. – 92 s.

  172. Kasperski E. Kategorie komparatystyki / E. Kasperski. – Warszawa, 2010. – 401 s.

  173. Kasperski E. Między poetyką a antropologią postaci. Szkic zagadnień / E. Kasperski // Postać literacka. Teoria i historia. – Warszawa: Uniwersytet Warszawski, 1998. – S. 9–41.

  174. Kasprowicz J. Pisma zebrane. Utwory literackie / J. Kasprowicz. – Kraków: WLK, 1974. – T .2. – 751 s.

  175. Kaźmierczak Z. Nietzscheańska filozofia tragedii, czyli o upokorzeniach, jakie niesie filozofia / Z. Kaźmierczak // Problemy tragedii i tragizmu. Studia i szkice. pod red. H. Krukowskiej i J. Ławskiego. – Białystok, 2005. – S. 19–27.

  176. Kolarzowa R. Przekroczyć estetykę: tragiczność jako kategoria transgresyjna w poezji i muzyce początku XX wieku / R. Kolarzowa. – Kraków: Universitas, 2000. – 229 s.

  177. Kołaczkowski. S. O tragizmie w ogόle / S. Kołaczkowski // Tragedia w okresie Młodej Polski i dwudziestolecia międzywojennego. – Wybόr i opracowanie M. Kozłowska. – Szczecin, 2006. – S. 82–95.

  178. Komparatystyka dzisiaj T. 1. Problemy teoretyczne / red. nauk. Ewa Szczęsna, Edward Kasperski. – Kraków: Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych Universitas, 2010. – 258 s.

  179. Kostkiewiczowa T. Komparatystyka literacka dzisiaj – preliminaria: co, jak i po co porównujemy / T. Kostkiewiczowa // Komparatystyka między Mickiewiczem, a dniem dzisiejszym. – Bydgoszcz, 2010 – S. 152–169.

  180. Kowalski G. Figura «Trickstera» w dramacie romantycznym (na przykładzie twórczości Juliusza Słowackiego) / G. Kowalski // Dramat w nowych ujęciach teoretycznych. – Białystok, 2014. – S. 175–193.

  181. Krajewska A. Dramat genologii, czyli o gatunkach współczesnego dramatu / A. Krajewska // Polska genologia. Gatunek w literaturze współczesnej. – Warszawa, 2009. – S. 148–153.

  182. Krajewska A. Dramatyczna teoria literatury: zarys problematyki / Anna Krajewska. – Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza, 2009. – 230 s.

  183. Krajewska A. Komedia polska dwudziestolecia międzywojennego: tradycjonaliści i nowatorzy / Anna Krajewska ; Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Poznań: Wydaw. Naukowe UAM, 2004. – 254 s.

  184. Ławski J. Ironia w strukturze dramatu: «Kasandra » Łesi Ukrainki / J. Ławski // Dramat w nowych ujęciach teoretycznych. – Białystok, 2014. – S. 305–327.

  185. Matuszek. G. Naturalistyczne dramaty / Gabriela Matuszek. – Kraków: Universitas, 2008. – Wyd. II. – 397 s.

  186. Maciejowski I. Dla świętej ziemi: sztuka ludowa w 4 aktach / I. Maciejowski. – Katowice: Odrodzenie, 1946. – 83 s.

  187. Między tekstami. Intertekstualność jako problem poetyki historycznej: studia / pod red. Jerzego Ziomka, Janusza Sławińskiego, Włodzimierza Boleckiego. – Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 1992. – 406 s.

  188. Niewspółmierność perspektywy nowoczesnej komparatystyki: antologia / pod red. Tomasza Bilczewskiego. – Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2010. – 595 s.

  189. Nycz R. Poetyka doświadczenia / R. Nycz. – Warszawa: Instytut Badań Literackich PAN. Wydawnictwo, 2012. – 355 s.

  190. Obrusznik-Partyka M. Pozytywistyczne wydziedziczenie tragizmu. Rekonesans / M. Obrusznik-Partyka // Problemy tragedii i tragizmu. Studia i szkice / pod red. H. Krukowskiej i J. Ławskiego. – Białystok, 2005. – S. 105–113.

  191. Olszewska M.–J. Dialog z tradycją. Skarb Leopolda Staffa / M.–J. Olszewska // Dramatyczność i dialogowość w kulturze / pod. red. A. Krajewskiej, D. Ulickiej, P. Dobrowolskiego. – Poznań, 2010. – S. 359–373.

  192. Olszewska M.–J. Dramaty Władysława Orkana jako dialog z tradycją (na przykładzie tragedii modernistycznej «Wina i kara») / M.–J. Olszewska // Серебряный век: диалог культур: сб. научных статей по материалам межд. науч. конф., посвящен. памяти проф. С. П. Ильева. – Одесса: Астропринт, 2007. – С. 180–191.

  193. Olszewska M.–J. Leopolda Staffa «teatr śmierci». «Południca» / M. J. Olszewska // Zapomniany dramat. T. 2. – Warszawa: Un-t Warszawski, 2010. – S. 9–25.

  194. Olszewska M.–J. «Tragedia ludowa» XIX i XX wieku przemiany gatunkowe. Rozważania gatunkowe / M.–J. Olszewska // Dramat w nowych ujęciach teoretycznych. – Białystok, 2014. – S. 133–175.

  195. Olszewska M.–J. Tragedia chłopska / M.–J. Olszewska. – Warszawa, 2001. – 375 s.

  196. Olszewska M.–J. Wyzwolenie z tragiczności czy wyzwolenie poprzez tragiczność. Stanisława Wyspiańskiego filozofia «małej tragedii» (o «Klątwie») / M.–J. Olszewska // Krótkie formy dramatyczne w okresie Młodej Polski. – Toruń, 2007. – С. 125–151.

  197. Orkan W. Skapany świat / Władysław Orkan // Dzieła. – Kraków: WL, 1966. – S. 9–123.

  198. Orkan W. Wina i kara / Władysław Orkan // Utwory dramatyczne. T. 2. – Kraków: WL, 1966. – S. 6–91.

  199. Orkan W. Postrożni / W. Orkan // Utwory dramatyczne. T. 2, Kraków, 1966. – 317 s.

  200. Ortwin O. Ibsen w rоzwoju dramatu / O. Ortwin // Tragedia w okresie Młodej Polski i dwudziestolecia międzywojennego. – Wybόr i opracowanie M. Kozłowska. – Szczecin, 2006. – S. 102–107.

  201. Ortwin O. Utopie o dramacie / O. Ortwin // Tragedia w okresie Młodej Polski i dwudziestolecia międzywojennego. – Wybόr i opracowanie M. Kozłowska. – Szczecin, 2006. – S. 62–68.

  202. Ostoja Szcz. Jaka siejba, takie żniwa: obrazek ludowy współczesny ze śpiewamy / Szcz. Ostoja. – Poznań, 1899. – 35 s.

  203. Paczoska E. Etyka i literatura: pisarze polscy lat 1863-1918 w poszukiwaniu wzorców życia i sztuki / E. Paczska. pod red. E. Ihnatowicz i E. Paczoskiej. – Warszawa, 2006, 564 s.

  204. Partyga E. Ibsena i Czechowa gry genologiczne / E. Partyga // Oblicza realizmu. – Kraków, 2007. – 79 s.

  205. Płaszczewska O. Przestrzenie komparatystyki – Italianizm / O. Płaszczewska. – Kraków, 2010. – 682 s.

  206. Płaszczewska O. Komparatystyka literacka: paradoksy metakrytyki / Olga Płaszczewska // Zagadnienia Rodzajów Literackich T. 54, z. 2 (2011), S. 303317.

  207. Podstawka A. Jednoaktowe sztuki Macieja Szukiewicza na tle dramatyczno-teatralnych tendencji przełomu XIX – XХ wieku / A. Podstawka // Krótkie formy dramatyczne w okresie Młodej Polski. – Toruń, 2007. – S. 85–98.

  208. Popiel J. Modernistyczne tragedie «Winy i kary» ( Kasprowicz, Orkan) / Janusz Popiel // Ruch Literacki, wrzesień – październik, 1933, z. 5 (22). – S. 527–544.

  209. Problemy teorii dramatu i teatru. T. 1. / red. Janusz Degler. – Wrocław, 2003. – 428 s.

  210. Pyłypczuk R. Ukraińsko-polski związki teatralne // Польська культура і Україна: Лекції про театр / R. Pyłypczuk. – Київ – Вроцлав, 2010. – С. 11–34.

  211. Ratajczakowa D. Sługa dwóch panów: dwoisty żywot dramatu / D. Ratajczakowa // Problemy teorii dramatu i teatru. – Wrocław, 2003. – S. 391–400.

  212. Rawiński M. Dramaturgia polska 1918 – 1939 / M. Rawiński. – Warszawa, 1993. – 415 s.

  213. Rusek. M. Uchylić drzwi w świat nieznanego. Symboliczny, nastrojowy, poetycki dramat w jednym akcie / Marta Rusek // Krótkie formy dramatyczne w okresie Młodej Polski. – Toruń, 2007. – S. 27–40.

  214. Ruta-Rutkowska K. Ewolucja postaci we współczesnym dramacie / K. Ruta-Rutkowska // Postać literacka. Teoria i historia. – Warszawa: Uniwersytet Warszawski, 1998. – S. 127–140.

  215. Staf L. Południca: dramat w 3 aktach / L. Staff. – Warszawa: J. Mortkowicz: T-wo Wydawnicze, 1933. – 192 s.

  216. Studencki W. Twórczość dramatyczna Emila Żegadlowicza / Wł. Studencki – Wrocław – Warszawa – Kraków, 1962. – 195 s.

  217. Sujecka J. Słowiańszczyzna Bałkańska w zwierciadle możliwych ujęć komparatystycznych / J. Sujecka // Droga i rozdroża współczesnej komparatystyki europejskiej. – Warszawa, 2012. – S. 99–107.

  218. Szaniawski K. Chopski mecenas: sztuka ludowa w 5 obrazach ze śpiewami i tańcami / K. Szaniawski. – Warszawa, 1880. – 92 s.

  219. Tatarkiewicz W., Tatarkiewiczowa T., Ingarden R. Arystoteles, David Hume, Max Scheler. O tragedii i tragiczności / W. Tatarkiewicz, T. Tatarkiewiczowa, R. Ingarden. – Kraków: Wydaw. Literackie, 1976. – 95 s.

  220. Zegadłowicz E. Lampka oliwna: tragedia w trzech aktach / E. Zegadłowicz. – Kraków, 1925. – 91 s.

  221. Ziołowicz Agnieszka. «Misteria polskie»: z problemów misteryjności w dramacie romantycznym i młodopolskim / Agnieszka Ziołowicz. – Kraków: Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych «Universitas», 1996. – 167 s.

  222. Życzyński H. Tragedia / H. Życzyński // Tragedia w okresie Młodej Polski i dwudziestolecia międzywojennego. – Wybόr i opracowanie M. Kozłowska. – Szczecin, 2006. – S. 69–81.

  223. Wachowski J. O komizmie, śmieszności i nie tylko / J. Wachowski // Ko-mediana. – Poznań, 2013. – S. 13–27.

  224. Waligóra J. Młodopolski dramat wewnętrzny/ J. Waligóra // Przejawy podmiotowości i subiektywizacji w wybranych utworach dramatycznych. – Kraków, 2004. – 193 s.

  225. Wereszczyńska A. Rodzajowe obrazy prowincji Królewstwa Polskiego w «Chłopskim mecenasie» (1880) Klemensa Junoszy-Szaniawskiego / A. Wereszczyńska // Zapomniany dramat T. 1. – Warszawa: Un-t Warszawski, 2010. – S. 60–74.

  226. Wiśniewska L. Komparatystyczna wielość / L. Wiśniewska // Komparatystyka między Mickiewiczem, a dniem dzisiejszym. – Bydgoszcz, 2010 – S. 9–13.

  227. Wojtak M. O języku i stylu polskiego dramatu. Studia i szkice / M. Wojtak. – Lublin, 2014. – 285 s.

  228. Wolna H. Tragikomedia. Krotochwila / H. Wolna. – Kelce, 2000. – 37 s.

  229. Wydrycka A. «…Rymów gałązeczki skrzydłate…». W świecie poetyckim Bronisławy Ostrowskiej / A. Wydrycka. – Białystok, 1998. – 212 s.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка