Міністерство освіти І науки україни одеський національний університет імені І. І. Мечникова



Сторінка1/12
Дата конвертації15.09.2017
Розмір2.39 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА
На правах рукопису
ДЕМЬЯНОВА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
УДК [821.161.2:821.162.1]-2.091"184/192"(043.5)

Жанрові ОСОБЛИВОСЬТІ української та польської драми про владу землі ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – початку ХХ століття

10.01.05 – порівняльне літературознавство


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук


Науковий керівник



МАЛЮТІНА Наталія Павлівна,

доктор філологічних наук, професор


ОДЕСА – 2016



Зміст

Вступ 4

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти роботи 12

1.1. Засади сучасної компаративістики в аспекті тематології 12

1.2. Проблеми жанрової динаміки драми в працях українських та польських дослідників драматургії 26

Висновки до першого розділу 37



Розділ 2. Феномен трагічного пізнання в українській та польській модерній драмі на тему влади землі 39

2.1. Зміна рецепції трагедії (трагедійного) у польській та українській критиці і літературознавстві кінця ХІХ – ХХ століття 39

2.2. Форми наповнення родинно-побутової фабули польських драм на тему землі елементами пізнання трагедійного sacrum 61

2.3. Культурно-антропологічні ознаки жанрового мислення в українських п’єсах про землю початку ХХ століття 78

Висновки до другого розділу 97

Розділ 3. Жанровий характер українських та польських драматичних сцен (картин, малюнків) на тему влади землі кінця XIX – початку XX століття

100


3.1. Форми вираження авторської свідомості в українських драматичних сценах (картинах, малюнках) кінця ХІХ – початку ХХ століття 107

3.2. Жанрові тенденції динаміки сюжетів і героїв у польських драматичних малюнках (образках) ХІХ – початку ХХ століття 122

Висновки до третього розділу 143

Розділ 4. Рух жанрових форм в українських та польських комедійних п’єсах на тему влади землі 147

4.1. Жанрові тенденції авторської іронії в українських комедійних п’єсах на тему влади землі 150

4.2. Руйнування сакруму як рух польських комедійних форм до трагікомедії

165


Висновки до четвертого розділу 180

Висновки 183

Список використаних джерел 189
ВСТУП

На рубежі ХІХ та ХХ століть виявились нові тенденції жанрової динаміки. Порівняння нових жанрових моделей цього періоду дозволяє усвідомити національну специфіку розвитку драми. Передусім це виявилося у поширенні синкретичних жанрових форм, появі нових жанрових різновидів (утворень), ламанні жанрових стереотипів. Значну роль відіграв вплив літературної традиції, яка певним чином зумовила характер змін кожної національної драматургії. Як у польській, так і в українській драмі зазнав змін жанровий канон з різними комунікативними стратегіями, що вплинуло на появу в обох драматургіях нових жанрових форм та утворень, разом із тим простежується оновлення традиційної форми драми, як-от трагедійна «людова» драма, мелодрама, трагікомедія, драматичні сцени (картини, малюнки), водевіль, драматичний жарт.

У дисертаційній роботі помітним є звернення, передусім, до тематичного та жанрового аспектів порівняння української та польської драми другої половини ХІХ – початку ХХ століття, насамперед щодо створеної картини світу.

Для польської та української літератури «селянська тема» набула особливого значення, оскільки ввібрала в себе літературні, філософські, культурологічні, міфологічні концепти. Метатематичність «влади землі» на рівні підсвідомості та свідомості українських та польських драматургів спричинена історичними чинниками постійної залежності народів від землі як єдиного джерела існування. За спостереженнями Д. Наливайка, одним із цих факторів є домінування сільського населення як носія українського генофонду, культури, мови, що відбилося на предметі тематичного зображення. У польській літературі тематичне наповнення зумовила релігійно-міфологічна традиція культивування образу землі як певного метафізичного зв’язку людини із сакральним.

Зважаючи на культурно-географічні, історико-літературні чинники розвитку українських та польських драм на тему влади землі окресленого періоду проявлялись спільні й відмінні шляхи розвитку й формування жанрів, вплив художніх естетик на форму та зміст творів.

Актуальність дослідження. Актуальність роботи полягає в тому, що вперше у дисертаційному дослідженні представлено маловідомі польські та українські драми кінця ХІХ – початку ХХ століття у порівняльному аспекті. Порівняльний аналіз репрезентативних для цього періоду п’єс дає можливість виявити певні жанрові типи у близьких драматургіях, які попередньо не було систематизовано та вивчено у вітчизняних чи зарубіжних літературознавчих працях. Об’єднуючим чинником для вибору та аналізу українських та польських драматичних текстів є спільна тема влади землі над свідомістю селянина, яка по-різному актуалізується у схожих жанрових типах, що доводить вплив національної літературної традиції. Це дозволяє прослідкувати особливості динаміки двох близьких , але не однакових драматургій, з урахуванням тогочасних культурно-естетичних та соціально-історичних контекстів.

У польському, як і в українському літературознавстві існують дослідження, присвячені окремим проблемам польсько-українських культурних взаємовпливів у перехідний період, а також аналізу творчості окремих драматургів (Г. Верес, В. Коломієць, Я. Лавський, Н. Малютіна, М. Медицька, В. Моренець, Р. Пилипчук, О. Сухомлинов, Т. Ткачук, І. Франко, С. Хороб, С. Яковенко). Проте вперше досліджується жанрова природа двадцяти п’єс як відомих, так і маловідомих авторів (В. Анчица, А. Володського, Ф. Домніка, Є. Карпенка, Я. Каспровича, В. Оркана, Л. Стаффа, С. Черкасенка тощо).

Системне вивчення жанрової динаміки модерної української та польської драми дозволило простежити закономірності зміни традиційних драматичних жанрів у нові жанрові форми, різновиди, синкретичні жанрові утворення. Сучасні теоретико-методологічні підходи до літературного жанру як відкритої художньо-естетичної та філософської категорії дають змогу ґрунтовніше проаналізувати деякі закономірності трансформації літературного жанру завдяки наповненню поетики текстів іншими родо-жанровими ознаками, оприявленню різних видів модальності, впливу філософсько-культурологічних позицій доби й оновлення рецептивних очікувань. Зіставлення типологічних закономірностей жанрових змін в українській та польській модерній драмі поглибить наукове уявлення про специфіку динаміки жанрових форм кожної національної драматургії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи пов’язана з проблематикою наукового напряму кафедри української літератури Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, що входить до планів розробки наукової держбюджетної теми №117 «Жанрові процеси в українській літературі XIX – XXI століть: між каноном і некласичними формами» (номер державної реєстрації 0114U002783). Тему дисертації затверджено вченою радою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (протокол № 2 від 8 жовтня 2012 року) та закоординовано при Інституті літератури НАН України (протокол № 1 від 26 лютого 2013 р.).

Мета дослідження полягає у типологічному зіставленні поетики драм та жанрових моделей польської та української драматургії на тему влади землі доби модернізму. Прагнемо вибудувати певну парадигму національних драматургічних жанрових форм та різновидів, у яких реалізовано означену тему відповідно до літературного канону, художньо-естетичних чинників, поетики, авторських комунікативних стратегій, які проявились у зумовленій родо-жанровими особливостями картині світу проаналізованих п’єс, горизонту очікування реципієнта.

Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:



  • проаналізувати теоретико-методологічні підходи сучасної компаративістики, актуальні для вивчення поетики української та польської драми кінця ХІХ – початку ХХ століття;

  • виробити методологічно-теоретичну базу дослідження виходячи з праць польських, українських, російських та зарубіжних літературознавців, присвячені теоретичним та історико-літературним проблемам драми як роду і жанру;

  • зіставити й осмислити форми і характер тематичного, художньо-естетичного наповнення у польських «хлопських» трагедіях та українських родинно-побутових драмах;

– дослідити синкретичну родо-жанрову природу українських та польських драматичних сцен (картин, малюнків), зумовлену різними шляхами розвитку кожної національної драми, зокрема, визріванням у ній ознак трагікомедії;

– проаналізувати своєрідність художньо-естетичних та жанрово-стильових засад трансформації ознак комічного та комедійного у польських й українських п’єсах;



– виявити закономірності жанрово-стильових змін у поетиці текстів драм унаслідок проявленої у висловлюванні трагедійної, пародійної, іронічної, мелодраматичної модальності, а також у зв’язку з процесами розширення горизонтів жанрового очікування реципієнта.

Об’єктом дослідження є обрані нами для порівняльного аналізу показові щодо жанрових змін у літературі другої половини ХІХ – початку ХХ століття драматичні тексти. Зауважимо, що деякі з них передують вибраному нами періоду, проте їх було залучено з метою продемонструвати динаміку жанрових тенденцій у діахронії. Наведемо перелік усіх драматичних текстів, вибраних нами для порівняльного аналізу: польські «хлопські» трагедії та людові драми В. Оркана «Потоплений світ», Я. Каспровича «Кінець світу», містерійна балада Е. Зегадловича «Олійна лампа», родинно-побутова драма Л. Стаффа «Полудниця» та українські драми родинно-побутового характеру Є. Карпенка «Земля», С. Черкасенка «Земля», Л. Яновської «Олена»; польські драматичні сцени (образки) В. Анчица «Селяни-аристократи», «Еміграція селян», К. Шанявського «Сільський меценат», І. Мачейовського «Для святої землі», Ф. Домніка «Вотчина» та українські драматичні сцени (картини) М. Кропивницького «Скрутна доба», І. Карпенка-Карого «Понад Дніпром» та «Суєта»; польські п’єси комедійного характеру Щ. Остоя «Що посієш, те й пожнеш», В. Оркана «Построжні», В. Анчица «Горілка» й українські комедійні драми А. Володського «На бідного Макара», М. Кропивницького «Розгардіяш», Г. Левченка «На межі».

Предмет наукового дослідження – зіставлення жанрово-стильової динаміки, типологічних явищ, процесів у поетиці польської та української модерної драми на обрану тематику, які проявилися на структурному, ідейно-тематичному, філософсько-естетичному, художньому рівнях.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано комплексну порівняльну та історико-літературну методологію. Продуктивними для зіставлення поетики драматичних текстів виявилися методологічні прийоми формального та структурно-семіотичного аналізу, спрямовані на вивчення композиційних, структурно-змістових (в тому числі жанрових) властивостей драматичних текстів перехідної доби. Інструментарій феноменологічного, культурологічного, герменевтичного, тематологічного методів та засади рецептивної естетики використано з метою аналізу функціонування у польських та українських п’єсах художніх образів, культурологічних феноменів, архетипів та співвіднесення їх із рецепцією читачів / глядачів. У межах компаративної тематології окремо розглядаються аспекти імаґології, а саме: функціонування понять Свій – Чужий – Інший у польсько-українському літературному, культурологічному та ментальному дискурсах, феномен кресів та порубіжжя. Ми спираємося на методи і прийоми дослідження порівняльно-типологічного спрямування, а також – на деякі інтердисциплінарні практики сучасної компаративістики, що дозволяє зіставляти та протиставляти жанрово-естетичні тенденції в польській та українській модерній драмі, оперуючи фактами літературних типологічних сходжень та взаємозв’язків. Методи літературної генології дозволяють представити динаміку досліджуваних у роботі жанрових форм у порівняльному аспекті. Проаналізовано вплив жанрових канонів та тенденцій жанрової динаміки на розвиток української та польської драматургії у фокусі різних методологічних стратегій і практик. Це дає змогу різнопланово охарактеризувати характер і форми жанрових трансформацій двох національних драматургій.

Теоретична та методологічна основа дисертації – праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених з історії та теорії літератури, присвячені, зокрема, аспектам генології, питанням драматургії загального характеру та її окремих жанрів: трагедії, комедії, трагікомедії, мелодрами, драматичних сцен (картин) (М. Бахтіна, О. Білецького, Т. Бовсунівської, А. Верещинської, Х. Вольної, С. Гончарової-Грабовської, М. Ґловінського, О. Журчевої, Т. Журчевої, Н. Іщук-Фадєєвої, Н. Малютіної, М. Ольшевської, Д. Ратайчакової, Т. Свербілової, О. Сєдової, А. Степанова, О. Фрейденберг, С. Хороба, Т. Шахматової, В. Ярхо та інших). У процесі структурного та сюжетно-тематичного зіставлення текстів п’єс ми спиралися на праці представників формалістичного та структуралістичного спрямування (Р. Барта, Б. Ейхенбаума, З. Лемпіцького, П. Мєдвєдєва, Ц. Тодорова, Б. Томашевського, В. Шкловського, Р. Якобсона); інтертекстуальні аспекти, їхня полісемантичність поряд із проблемами жанрової рецепції досліджувалися на основі теоретичних праць феноменологічного та рецептивно-естетичного характеру (Ю. Борєва, Г. Гадамера, В. Дільтея, Р. Інґардена, Р. Нича, Х. Ортеґи-і-Ґассета, П. Рікера, Ф. Шлейєрмахера, Х. Яусса). Проблеми жанрових ознак, тенденцій, процесів віднесення до канону, зумовленості теми і жанрових очікувань глядача / читача були проаналізовані на підставі теоретичних праць (М. Бахтіна, О. Білецького, Т. Бовсунівської, М. Ґловінського, В. Жирмунського, Р. Нича, С. Савіцького, Р. Цудака); інструментарій компаративістичного аналізу укладено на основі праць В. Будного та М. Ільницького, Г. Веселовської, Р. Гром’яка, Т. Денисової, В. Жирмунського, Е. Касперського, М. Медицької, В. Моренця, Д. Наливайка, Р. Нича, О. Плащевської, Р. Радишевського, Т. Свербілової, О. Сухомлинова, Х. Халачинської-Вертеляк, А. Хеймея, С. Хороба.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що:

– проаналізовано характер трансформації жанрових ознак і рух жанрових форм в українській та польській драмі кінця ХІХ – початку ХХ століття на тему влади землі;

– досліджено перехід жанрових ознак трагедії та комедії в естетично-онтологічні категорії (трагедійне і комедійне) в поетиці як польських, так і українських драм;

– виявлено особливості динаміки жанрових форм в українській та польській драмі відповідно до національної традиції (у трагедійних «людових» драмах, у драматичних сценах (картинах), у трагікомедіях, мелодрамах, водевілях, комедіях, драматичних жартах);

– простежено жанрові трансформації в українських та польських драмах унаслідок зміни тематичного наповнення та характеру модальності (іронічної, пародійної, трагікомедійної, екзистенційної);

– розкрито зміни статусу драматичного героя у різних жанрових формах під впливом тематичних чинників;

– проаналізовано механізми взаємозв’язку сюжетно-тематичних та жанрово-стильових ознак тексту драми;

– поглиблено, а подекуди й розроблено теоретичні аспекти аналізу родо-жанрової динаміки у драматургії близьких, але не тотожних літератур, зумовлені зміною літературознавчих підходів до феномену жанру взагалі і жанрів драми зокрема.



Практичне та теоретичне значення отриманих результатів.

Результати дослідження можна буде використати у наукових працях, присвячених порівняльному аналізу української та польської драми модерної доби (передусім, драматургії), у лекційних основних та спеціальних курсах таких дисциплін, як компаративістика, історія української літератури, історія світової (зарубіжної) літератури.



Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи оприлюднено на 7 науково-практичних конференціях, зокрема міжнародних: «Przemiany formuły emancypacji kobiet od XVIII wieku do dwudziestolecia międzywojennego» (Білосток, Польща, 2013), «Современная русская и украинская драма в интермедиальном пространстве ХХІ в.» (Жешув, Польща, травень 2014, Одесса, червень 2014), «Młodzi pozytywiści warszawscy: obraz świata, Europy i Polski – rewizje» (Білосток, Польща, грудень, 2014, листопад, 2015 р.); всеукраїнських: «Література на пограниччі: амбівалентність, гібридність, долання кордонів» (Львів, листопад 2012), «Література в колі медій: інтермедійне поле художніх практик, рецептивні стратегії, синтез мистецтв» (Київ, травень, 2013), «Фащенківські читання VII» (Одеса, грудень, 2015).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 статей, з них 6 – у фахових виданнях, затверджених списком ВАК, 3 – в закордонних виданнях та 2 статті додаткові.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків до роботи і списку використаних джерел – 229. Основний текст – 188 с. Повний обсяг дослідження – 210 с.
РОЗДІЛ 1
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка