Міністерство освіти І науки україни національний технічний університет "харківський політехнічний інститут"



Скачати 253.15 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір253.15 Kb.
#48834
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
"ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"


"Затверджую"

проректор НТУ "ХПІ"

Р.П. Мигущенко

"____" __________ 2016 р.



ПРОГРАМИ

для проведення вступних випробувань за фахом

при зарахування на навчання за освітньо-кваліфікаційними

рівнем «Спеціаліст» та ступенем «Магістр» за спеціальностями та спеціалізаціями факультету

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Спеціальність 053 «Психологія»

Спеціалізація «Психологія»

Схвалено вченою радою факультету

протокол № __5_ від "17_" травня 2016 р.

Декан ___________ Кіпенський А.В.

Харків 2016

АНОТАЦІЯ
Метою фахового випробування абітурієнтів для участі в конкурсі щодо зарахування на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «Спеціаліст» та «Магістр» за спеціальністю 7.8.03010201 «Психологія» є комплексна перевірка знань, які отримані в результаті вивчення циклу дисциплін, передбачених освітньо-професійною програмою та навчальними планами та відповідності освітньо-кваліфікаційному рівню «Бакалавр» за напрямом 6.030102 «Психологія».

Фахівець з психології повинен бути підготовленим для роботи в таких галузях народного господарства, як охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення; освіта; наука і наукове обслуговування; об’єднання громадян та виконувати зазначену професійну роботу згідно Державного переліку професій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1117 від 11 вересня 2007 р (із змінами та доповненнями) і займати первинні посади згідно ДК 003-95 (ДК 003-2010 від 01.11.2010) Державний класифікатор професій; ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної діяльності; ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; ДСВО 03- 98 Освітній рівень базової вищої освіти; ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти; ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра; ДСВО 07.1-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста; довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників з урахуванням наказу про затвердження складових галузевого стандарту вищої освіти за спеціальністю психологія № 492 від 15.06.2004 р.: психолог, вихователь дитячого садка (ясел-садка), методист дошкільного виховання, консультант психолого-медико-педагогічної консультації, педагог - організатор, педагог - валеолог, методист- валеолог, практичний психолог.
Під час підготовки до випробування необхідно звернути увагу на те, що абітурієнт повинен:
Знати: законодавчі та інструктивні матеріали, що стосуються психологічних аспектів професійної діяльності та поведінки людини.
Вміти: застосовувати загально-теоретичні та прикладні знання при розробці конкретних проектів з психологічної проблематики; інтерпретувати отримані результати у відповідності з поставленим завданням; забезпечувати психопрофілактичну та профорієнтаційну роботу серед населення; забезпечувати проведення психодіагностичного обстеження; психологічне забезпечення робіт з профорієнтації, профвідбору та адаптації персоналу, тощо.
Вступне фахове випробування включає зміст нормативних навчальних дисциплін професійної підготовки:


  • Вступ до спеціалісті;

  • Психофізіологія;

  • Математичні методи в психології;

  • Історія психології;

  • Диференціальна психологія;

  • Експериментальна психологія;

  • Психологія праці та інженерна психологія;

  • Вікова психологія;

  • Педагогічна психологія;

  • Соціальна психологія;

  • Юридична психологія.

Організація вступного випробування здійснюються відповідно до Положення про приймальну комісію Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».




ЗМІСТ ПРОГРАМИ
ЦИКЛ ДИСЦИПЛІН ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

1. Вступ до спеціалісті
Завдання: Курс входить до блоку обов’язкових загальноосвітніх дисциплін, що викладаються для студентів, що навчаються за спеціальністю «Психологія» факультету інформатики та управління НТУ «ХПІ». «Вступ до спеціальності» дає майбутньому фахівцеві-психологу уявлення про розвиток психіки людини, взаємозв’язок побутової та наукової психології, розділів практичної психології, етичного кодексу психолога. Майбутній фахівець-психолог повинен знати «Вступ до спеціальності» для майбутнього навчання та розуміння інших курсів психології. Дисципліна «Вступ до спеціальності» вивчається шляхом розкриття сутності навчальних тем курсу на лекціях та закріплення теоретичного матеріалу на практичних заняттях. Теоретична частина курсу включає уявлення про загальну природу психічного, формує систему знань і мінімальну сукупність вмінь та навичок щодо розуміння походження і розвитку людини протягом усього життя. Практична частина курсу розрахована на закріплення теоретичних положень дисципліни та набуття й відпрацювання умінь і навичок, що були отримані студентами на теоретичних заняттях. Методичним забезпеченням дисципліни є навчальна програма, підручники та роботи видатних психологів. При розгляданні теоретичних питань у процесі занять використовуються технічні засоби навчання: класна дошка, комп’ютер, що дає можливість наочного та дійового навчання та набуття практичних навичок.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Предмет і задачі психологічної науки і практики. Виникнення і розвиток психіки. Свідомість і несвідоме. Поняття, завдання та розділи практичної психології. Психопрофілактика, її завдання. Психодіагностика, її завдання. Психоконсультування, її завдання. Психокорекція, її завдання. Психотерапія, її завдання. Етичний кодекс психолога. Професіограмма психолога. Модель спеціаліста-психолога. Методи, які використовує психолог. Індивідуальна та групова робота психолога.

Рекомендована література:

  1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. М., 1996.

  2. Гиппенрейтер Ю.Б., Введение в общую психологию. Курс лекций. М., 1996

  3. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2-х т. М., 1996

  4. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М., 1976

  5. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. У 2-х т. М., 1989

  6. Краткий психологический словарь./ Под ред. А.В. Петровского. М., 1985

  7. Лурия А.Р. Общая психология. М., 1995

  8. Немов Р.С. Общая психология. Т.1. М., 1995

  9. Общая психология./ Под ред. Богословского и др. М., 1981

  10. Общая психология. (Учебное пособие для студентов педагогических институтов.) Под ред. А.В. Петровского. М., 1995

  11. Петровский А.В. Введение в психологию. М., 1995

  12. Практикум по общей психологии: Учебное пособие для студентов педагогичесих институтов/ Под ред. А.И. Щербакова. М., 1979

  13. Практикум по общей психологии./Под ред. А.И. Щербакова. М., 1990

  14. Практикум по общей и экспериментальной психологии. Учебное пособие./ Под ред. А.А. Крылова. Л., 1987

  15. Психологический словарь./ Под ред. В.В. Давыдова. М., 1983

  16. Психологический словарь. /Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова, 2-ое изд. М, 1996

  17. Психология. Учебник./ Под ред. А.А. Крылова. М., 1998

  18. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека. М., 1995

  19. Соколова Е.С. Тринадцать диалогов о психологии. М., 1997

  20. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов на Дону, 1997

  21. Хрестоматия по истории психологии. / Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан. М., 1980

  22. Куль А.С. Психология сознания человека. Омск, 1994



2. Психофізіологія
Завдання – знати: будову і закономірності функціонування нервовової системи; психофізіологію сенсорних систем; психофізіологію пам’яті, емоцій, уваги; психофізіологічні основи професійної діяльності.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Психофізіологія як наука, методи дослідження і морфо-функціональні особливості нервової системи. Нейрон – будова і функції. Передача і переробка сенсорних сигналів. Рефлекторна діяльність. Значення орієнтувальних рефлексів. Психофізіологія зорової системи. Психофізіологія слухової і вестибулярної системи. Психофізіологія нюхової і смакової системи. Психофізіологія вісцерально-сенсорної та сомато-сенсорної систем. Психофізіологічні основи рухів людини. Функціональна асиметрія людини. Психофізіологія пам’яті. Психофізіологія уваги. Психофізіологія емоцій. Сон і сновидіння. Психофізіологія навчання. Психофізіологічні основи індивідуальності. Психофізіологія професійної діяльності.

Рекомендована література:

  1. Психофизиология / Под ред.. Ю.И.Александрова. – Питер, 2003. – 496с.

  2. Батуев А.С. Физиология вістей нервной деятельности и сенсорніх систем: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2005. – 317 с.

  3. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптація человека. – Л.: Наука, 1988. – 270 с.

  4. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 373 с.

  5. Ильин Е. л. Психофизиология состояний человека – СПб. : Питер, 2005. – 412 с.

  6. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. – К. , 1997. – 192 с.

  7. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. – К. : Міленіум, 2004. – 265 с.


3. Математичні методи в психології
Завдання – забезпечити знаннями та вміннями з концептуально-теоретичних основ методів формалізації задач психологічного характеру у сфері практичної психофізіології, вибору методів і алгоритмів їх розв’язання.

Зміст дисципліни розкривається в темах – дослідження психологічних явищ математичними методами; обробка значної кількості емпіричних даних; аналіз даних про відмінність об’єктів та їх багатовимірне шкалювання; математичне моделювання психологічних явищ; методи аналізу даних; методи застосування статистичних критеріїв, при з’ясуванні відмінностей у рівнях досліджуваної ознаки; застосування статистичних критеріїв в універсальних та спеціалізованих пакетах прикладних програм обробки даних.

Рекомендована література:

  1. Благуш П. Факторный анализ с обобщениями. М.; Финансы и статистика, 1989.

  2. Гласе Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М. : Прогресс, 1976

  3. Готтсданкер Роберт. Основы психологического эксперимета. М.: МГУ, 1982.

  4. Грабарь М.И. Применение математической статистики в психологических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977.

  5. Кендэл М. Ранговые корреляции. М., 1975.

  6. Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. М.: МГУ, 1997.

  7. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. Л.: ЛГУ, 1972.


4. Історія психології
Завдання: Курс історія психології дає майбутньому фахівцеві уявлення про сучасний стан психологічної науки, формує систему знань у галузі розвитку психологічної думки в різні періоди історії людства. В програму курсу включені методи, за допомогою яких студенти отримують можливість проводити психологічні дослідження. Дисципліна «Історія психології» вивчається шляхом розкриття сутності навчальних тем курсу на лекціях та закріплення теоретичного матеріалу на практичних заняттях. Теоретична частина курсу включає уявлення про сучасний стан психологічної науки, формує систему знань і мінімальну сукупність вмінь та навичок щодо розуміння розвитку психологічного знання. Практична частина курсу розрахована на закріплення теоретичних положень дисципліни та набуття й відпрацювання умінь і навичок, що були отримані студентами на теоретичних заняттях. Методичним забезпеченням дисципліни є навчальна програма, підручники та методичні розробки кафедри. При розгляданні теоретичних питань у процесі занять використовуються технічні засоби навчання: класна дошка, комп’ютер, що дає можливість наочного та дійового навчання.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Пояснювальні принципи і підходи до побудови історії психології. Історія психології як галузь психологічної науки. Розвиток психологічної думки в контексті філософії. Давнього світу і психологічні теорії античності. Розвиток психологічної думки в контексті релігійних ідей середньовіччя. Розвиток філософської і психологічної думки в епоху Відродження та наукової революції. Епоха Просвітництва і рух філософсько-психологічної думки. XIX сторіччя – зародження психології. Розвиток і основні досягнення фізіології нервової системи і органів почуттів у XIX столітті. Виникнення психофізики і психометрі. Розвиток еволюційних ідей у біології і їхнє значення для психології. Сучасна психологія: школи, напрями, тенденції розвитку. Вітчизняна психологія, її школи і напрями

Рекомендована література:

1. Роменець В.А. Історія психології. – К.: Вища шк., 1978.

2. Роменець В.А. Історія психології Стародавнього світу і середніх віків. – К.: Вища шк., 1983.

3. Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. – К.: Вища шк., 1988.

4. Роменець В. А. Історія психології XVII століття. – К.: Вища шк., 1990.

5. Роменець В. А. Історія психології епохи Просвітництва. – К.: Вища шк., 1993.

6. Роменець В. А. Історія психології XIX – початку XX століття. – К.: Вища шк., 1995.

7. Роменець В. А., Маноха І. П. Історія психології ХХ століття. – К.: Либідь, 2003.

8. Роменець В. А. Історія психології: Стародавній світ. Середні віки. Відродження. – К.: Либідь, 2005.

9. Ярошевский М. Г. История психологии. – М.: Мысль, 1985.

10. Ярошевский М. Г. История психологии от Античности до начала ХХ века. – М., 1998.

11. Ждан А. Н. История психологии от античности до наших дней. – М.: Изд-во МГУ, 1990.

12. Марциковская Т.Д. История психологии. – М.: Высш. шк., 2002.

13. Переверзенцев С. В. Практикум по истории западноевропейской

философии. — М.: Учеб. лит., 1997.

14. Сеченов И.М. Кому и как разрабатывать психологию.// Сеченов И.М. Избр. произведения. М., 1952.

15. Смирнов А.А. Развитие и современное состояние психологической науки в СССР. М.: Педагогика, 1975. 350 с.

16. Вундт В. Очерк психологии. — М., 1897.

17. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М., 1946, 1989.

5. Диференціальна психологія
Завдання: Метою курсу «Диференційна психологія» є засвоєння студентами сучасних уявлень про індивідуальні, типологічні та групові психологічні відмінності між людьми, ознайомлення з класичними та новітніми їх класифікаціями. Пріоритетними завданнями курсу є вивчення психологічних відмінностей різних вимірів індивідуальності: формально-динамічних, предметно-змістових та духовно-світоглядних та дослідження їх взаємозв’язків та розвитку. В програму курсу включені сучасні психодіагностичні методи, за допомогою яких студенти отримують можливість проводити психологічні дослідження. Теоретична частина курсу включає тематику, пов`язану з основними поняттями і методологічними основами вивчення диференційної психології, шляхами розвитку науки, класичними і новітніми досягненнями основних шкіл і напрямів диференційної психології, а також уявленнями про аналіз різних аспектів людської ідентичності. Практична частина курсу розрахована на закріплення матеріалу, викладеного в лекційному курсі за допомогою проведення різноманітних психодіагностичих методик. Методичним забезпеченням дисципліни є навчальна програма та методичні рекомендації, розроблені кафедрою педагогіки і психології управління соціальними системами.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Диференційна психологія як наука: її предмет, специфіка, історія, методи. Основні поняття диференційної психології. Диференційна психологія чоловіків та жінок. Статева ідентифікація: етапи та основні механізми формування статевої ідентичності. Копінг-стратегії та захисні механізми особистості. Класифікації особистостей та характерів Стильові особливості індивідуальності. Моральні особливості особистості та специфіка їх дослідження.

Рекомендована література:

1. Анастази А. Дифференциальная психология: Индивидуальные и групповые различия в поведении. — М., 2001.

2. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. — СПб.: Питер, 2006. — 431 с.

3. Берн Ш. Гендерная психология - М: Прайм-Еврознак, 2004. - 320 с.

4. Голубева Э.А. Способности. Личность. Индивидуальность. – Дубна: Феникс, 2005. – 512 с.

5. Егорова М. С. Психология индивидуальных различий. — М., 1997.

6. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – 464 с.

7. Ильин Е. П. Пол и гендер. – СПб.: Питер, 2010. – 688 с.

8. Ильин Е. П.Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004. – 701 с.

9. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения. — Ростов н/Д, 1996.

10. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от топологических свойств нервной системы. — Казань, 1969.

11. Либин А. В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций. – М.: Смысл; Per Se, 2000. – 549 с.

12. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: понимание структуры личности в клиническом процессе. – М.: Класс, 1998. – 480 с.

13. Мерлин В. С. Психология индивидуальности. — М.; Воронеж, 1996.

14. Методика оценки уровня развития морального сознания (Дилеммы Л. Колберга) / Диагностика эмоционально-нравственного развития [ред. и сост. И.Б. Дерманова]. – СПб., 2002. – С. 103–112.

15. Нартова-Бочавер С. К. Дифференциальная психология. – М.: Флинта, 2003. – 280 с.

16. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия, Самара, «Бахрах»,1998 г.

17. Психология индивидуальных различий. Тексты (Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М.: МГУ, 1982. – 320 с.

18. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб.: Питер, 1997

19. Шарп Д. Типы личности. Юнговская типологическая модель. – Воронеж: МОДЭК, 1994 – 128 с.



6. Експериментальна психологія
Завдання: формування навичок планування, організації та проведення психологічного експерименту, побудови експерименту.

Отримані знання та вміння повинні допомогти майбутньому практичному психологу в правильній в організації профвідбору, в проведені консультаційної та корекційної роботи, в забезпеченні особистої безпеки персоналу організації. В матеріалах курсу надані основні досягнення вітчизняної та світової науки та практики.



Зміст дисципліни розкривається в темах: Вступ до експериментальної психології; Історія розвитку експериментальної психології; Емпіричні та неемпіричні методи дослідження; Наукове дослідження: його принципи і структура; Методи добування емпіричних даних; Експеримент як метод психологічного дослідження; Експериментальне спілкування; Етичні норми роботи психолога-експериментатора; Основні характеристики психологічного експерименту; Моделювання в експерименті; Експериментальні та неекспериментальні плани; Організація і проведення експериментального дослідження; Психологічне вимірювання; Кількісна та якісна обробка експериментальних даних; Узагальнення та інтерпретація результатів експерименту; Представлення результатів експерименту.

Рекомендована література:

1. Анастази А. Психологическое тестирование. М. Педагогика,1982

2. Бардин К. В. Проблема порогов чувствительности и психофизические методы. М., 1976

3. Вудвордс Р. Экспериментальная психология. М.,1950

4. Гадамер Х.Г. Истина и метод. М. Прогресс, 1988

5. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М., 1982

6. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования.М: ИП РАН, 1994

7. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология М.: ИНФРА-М, 1997.  256 с.

8. Забродин Ю.М. История становления и развития экспериментальной психологии в России. М. Наука,1990

9. Измайлов Ч. А., Михайлевская М. Б. Общий практикум по психологии. М.,1983

10. Исторический путь психологии: прошлое , настоящее и будущее / Под. ред. В.А. Кольцовой и Ю.Н. Олейника. М.: ИП РАН,1992

11. История и некоторые вопросы современного состояния экспериментальных исследований в отечественной психологии. М.: ИП РАН,1990

12. Корнилова Т. В. Общий практикум по психологии. М.: МГУ,1987

13. Куликов Л. В. Психологическое исследование. СПб,1994

14. Куприян А. П. Проблема эксперимента в системе общественной практики. М.,1981

15. Кэмбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. М., 1980

16. Лебедев А. Н. ,Боковиков А.Н. Экспериментальная психология в российской рекламе. М.:Academia, 1995

17. Логвиненко А. Д. Измерения в психологии: математические основы. М.: МГУ, 1993

18. Ломов Б. Ф. История и актуальные проблемы развития экспериментальной психологии в России.М.:Наука,1990

19. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука,1984

20. Малых С. Б. ,Егорова М. С., Мешкова Т. А. Основы психогенетики. М.: Мир,1998

21. Налимов В. В. Теория эксперимента. М., 1971А

22. Поппер К. Логика и рост научного знания. М., 1983

23. Практикум по общей и экспериментальной психологии / Под общей ред. А. А. Крылова. Л. 1987

24. Рамуль К. А. Введение в методы экспериментальной психологии. Тарту, 1966

25. Фресс П. ,Пиаже Ж. Экспериментальная психология. М.,1978

26. Хикс Ч. Основные принципы планирования эксперимента. М., 1967

27. Экспериментальная психология. /Под. ред. Стивенса М.,1963



7. Психологія праці та інженерна психологія
Завдання: Предметом вивчення наукової дисципліни «Психологія праці та інженерна психологія» є історичний шлях розвитку психології праці та інженерної психології, категорії психології професійної діяльності, психічні процеси та індивідуально-психологічні особливості особистості, особливості взаємодії особистостей у трудовому колективі. В основі побудови курсу лежать наступні розділи: культурно-історичні основи розвитку психологічного знання про працю; проблеми професіографування та профвідбору; психологічні особливості професійної діяльності; основи професійної освіти; цінісно-смислові основи трудової діяльності. В програму курсу включені методи, за допомогою яких студенти отримують можливість проводити психологічні дослідження. Теоретична частина курсу включає тематику, пов`язану з психологічними особливостями професійної діяльності людини. Практична частина курсу розрахована на закріплення матеріалу, викладеного в лекційному курсі за допомогою проведення різноманітних методів. При вивченні теоретичних питань на лекціях в якості наочних засобів навчання використовуються плакати, виготовлені викладами кафедри.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Введення в психологію праці у нових сферах професійної діяльності. Культурно-історичні основи розвитку психологічного знання про працю. Професійна праця як соціально-психологічна реальність. Проблеми професіографування та профвідбору. Розвиток людини в трудовому процесі. Психологічні особливості професійної діяльності. Психологічні особливості праці в організації. Стреси та конфлікти в професійній діяльності. Основи професійної освіти. Основи професійного самовизначення. Цінісно-смислові основи трудової діяльності. Психолог-практик як суб’єкт праці. Наукові засади дослідження доцільної трудової діяльності. Принципи раціоналізації трудової діяльності в управлінні. Методологічні підходи до раціоналізації трудової діяльності. Раціоналізація праці управлінського персоналу. Раціоналізація трудової поведінки людини. Раціоналізація робочих місць. Оптимізація працездатності працівників. Розвиток здібності до трудової діяльності. Захист прав інтелектуальної власності.

Рекомендована література:

  1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2001.

  2. Андреева Г.М. Психология социального познания. М.: Аспект-Пресс, 2000.

  3. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Под. ред. И.В. Ханиной. М.: Смысл, 1999.

  4. Годфруа Ж. Что такое психология. Т.1. М.: Мир, 1996.

  5. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М., 1972.

  6. Джуэлл Линда. Индустриально-организационная психология. СПб.: Питер, 2001.

  7. Иванова Е.М., Носкова О.Г., Чернышева О.Н. Спецпрактикум по психологическому изучению профессиональной деятельности. М.: МГУ, 1980

  8. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. Ростов-на Дону, 1996

  9. Коммуникативно-ориентированные образовательные среды. Психология проектирования / Под ред. В.В. Рубцова. М., 1996.

  10. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского; сост. Л.А. Карпенко. 2-е изд. Ростов н/Д., 1998.

  11. Леонова А.Б., Чернышева OJH. Психология труда и организацион­ная психология: современное состояние и перспективы, М.: «Радакс», 1995

  12. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Полит. лит-ра, 1975.

  13. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М., 1972.

  14. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984.

  15. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. Ростов н/Д.: Феникс, 1996. Т. 2.

  16. Психологическая диагностика / Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. М.: УРАО, 1997.

  17. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. М.: АН СССР, 1957.

  18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2000.



8. Вікова психологія
Завдання: Курс входить до блоку обов’язкових загальноосвітніх дисциплін, що викладаються для студентів, що навчаються за спеціальністю «Психологія» факультету інформатики та управління НТУ «ХПІ». Вікова психологія дає майбутньому фахівцеві-психологу уявлення про розвиток психіки людини, періодизацію психічної діяльності людини. Майбутній фахівець-психолог повинен знати вікову психологію для майбутнього навчання та розуміння інших курсів психології. Дисципліна «Вікова психологія» вивчається шляхом розкриття сутності навчальних тем курсу на лекціях та закріплення теоретичного матеріалу на практичних заняттях. Теоретична частина курсу включає уявлення про загальну природу психічного, формує систему знань і мінімальну сукупність вмінь та навичок щодо розуміння походження і розвитку людини протягом усього життя. Практична частина курсу розрахована на закріплення теоретичних положень дисципліни та набуття й відпрацювання умінь і навичок, що були отримані студентами на теоретичних заняттях. Методичним забезпеченням дисципліни є навчальна програма, підручники та роботи видатних психологів. При розгляданні теоретичних питань у процесі занять використовуються технічні засоби навчання: класна дошка, комп’ютер, що дає можливість наочного та дійового навчання та набуття практичних навичок.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Предмет, задачі і особливості вікової психології як науки. Категорії «розвиток», «протиріччя» у віковій психології. Поняття віку в психології. Теорії психічного розвитку. Період дитинства (2 місяці – 1 рік). Раннє дитинство – від 1 року до 3. Дошкільне дитинство – від 3 до 7 років. Молодший шкільний вік – від 7 до 10 років. Підлітковий період – від 11 до 14 років. Ранній юнацький вік – від 15 до 17 років. Рання дорослість – від 20 до 40 років. Середня дорослість – від 40 до 60 років. Пізня дорослість – від 60 і далі. Смерть та умирання.

Рекомендована література:

    1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. – М., 2000. – 621 с.

    2. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебное пособие. – Екатеринбург, 1998. – 365 с.

    3. Бадмаев Б.Ц. Психология: как ее изучить и усвоить: Учебно-методическое пособие для студентов вузов. – М., 1997. – 256 с.

    4. Валлон А. Психическое развитие ребенка. – М.,1967. – 196 с.

    5. Возрастная психология: от молодости до старости: Учебное пособие для студентов и преподавателей учеб. завед. / М.В. Гамезо, В.С. Герасимова, Г.Г. Горелова, Л.М. Орлова. – М., 1999. – 269 с.

    6. Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Учебно-методическое пособие для студентов сред.пед.учеб. завед. / Сост. И.В.Дубровина, А.М.Прихожан, В.В.Зацепин. – М.,1999. – 320 с.

    7. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.,1991.

    8. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т., Т.2. – М., 1996. – 376 с., ил.

    9. Детская практическая психология / Под ред. профессора Т.Д. Марцинковской. – М., 2000. – 255 с.

    10. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. Для учителя. – М.,1989. – 255с.,ил.

    11. Немов Р.С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 2 кн. Кн.2 . Психология образования. – М., 1994. – 496 с.

    12. Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2000. – 992 с.,ил.

    13. Поливанова К.Н. Психология возрастных кризисов: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений, обуч. По специальности «Педагогика и психология». – М., 2000. – 180 с.

    14. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб., 2000. – 624 с.,ил.

    15. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности. – М.,1994. – 320 с.,ил.

    16. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. – М. 1995.

    17. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология. – Л.,1990. – 252 с.

    18. Флэйк-Хобсон К., Робинсон Б.Е., Скин П. Мир входящему: Развитие ребенка и его отношений с окружающими. – М.,1992. – 511 с., ил.



9. Педагогічна психологія
Завдання: Предметом вивчення наукової дисципліни «Педагогічна психологія» є історичний шлях розвитку педагогічної психології, категорії педагогічної психології, психічні процеси та індивідуально-психологічні особливості учня, особливості взаємодії вчителя та учня. В основі побудови курсу лежать наступні розділи: культурно-історичні основи розвитку психологічного знання; проблеми вивчення теоретичних питань; психологічні особливості професійної діяльності вчителя; основи професійної освіти; цінісно-смислові основи праці вчителя. В програму курсу включені методи, за допомогою яких студенти отримують можливість проводити психологічні дослідження. Теоретична частина курсу включає тематику, пов`язану з психологічними особливостями взаємовідносин між вчителем та учнем. Практична частина курсу розрахована на закріплення матеріалу, викладеного в лекційному курсі за допомогою проведення різноманітних методів. При вивченні теоретичних питань на лекціях в якості наочних засобів навчання використовуються плакати, виготовлені викладами кафедри.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Педагогічна психологія як галузь психологічної науки Психологія навчання Управління процесом навчання Психологія учіння Психологія виховання Вікові аспекти виховання та індивідуальний підхід Психологія педагогічної праці Психологічні вимоги до особистості педагога

Рекомендована література:

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — М., 1968.

2. Асмолов А. Г. Психология личности. — М., 1996.

3. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване навчання: Наук.-метод. посіб. – К.: ІЗТН, 1998.

4. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1967.

5. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2003.

6. Власенко В. В. Вчителі — учні: психологія взаємних оцінних став-

лень. — К., 1994.

7. Воспитание детей в школе. Новые подходы и новые технологии / Под ред. Е. Щурковой. — М., 1998.

8. Выготский Л. С. Психология. — М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2000.

9. Глейтман Г. и др. Основы психологии: Пер. с анг. / Под ред. В.Ю. Большакова, В.Н. Дружинина. — СПб.: Речь, 2001.

10. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. — М.: Педагогика, 1986.

11. Заброцький М. М. Вікова психологія. — К.: МАУП, 1998.

12. Заброцький М. М. Педагогічна психологія. — К.: МАУП, 2002.

13. Зверєва І. Д., Коваль Л. Г., Фролов П. П. Діагностика моральної вихованості школярів. — К., 1995.

14. Зимняя И. А. Педагогическая психология. — Ростов н/Д: Феникс, 1997.

15. Кан-Калик В. А., Никандров Н. Д. Педагогическое творчество. — М.: Педагогика, 1990.

16. Коломінський Н. Л. Психологічні основи розвиваючого навчання // Рад. шк. – 1979.

17. Кон И. С. Психология старшеклассника. — М., 1985.

18. Кон И. С. Открытие “Я”. — М., 1978.

19. Крайг Грейс. Психология развития. — СПб.: Питер, 2000. — 24 с.

20. Кун Д. Основы психологии: Все тайны поведения человека. – СПб., 2002.



10. Соціальна психологія
Завдання: знати механізми та прийоми соціальної перцепції та способи психологічного впливу в процесі спілкування, визначити структуру особистості, динаміку групових процесів та прийоми створення сприятливого психологічного клімату.

Зміст дисципліни розкривається в темах:виникнення і розвиток психології; стадії розвитку соціальної психології; соціальна психологія – як наука історичний аспект; сучасні напрями розвитку зарубіжної соціальної психології; напрямки соціальної психології; соціально-психологічний аспект дослідження особистості; дослідження окремих моделей соціалізації особистості; соціально-психологічні закономірності спілкування.

Рекомендована література:


  1. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Изд-во МГУ, 1980.

  2. Андреева Г.М. Психология социального познания.- М., 2000.

  3. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. М., 1978.

  4. Белинская Е.П., Стефаненко Т.Г. Этническая социализация подростка. М.-Воронеж. 2000.

  5. Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности. – М., 2001. – 301 с.

  6. Бондаренко А.Ф. Социальная психология личности. – К., 1991.

  7. Войтко В.І. Методологічні проблеми соціалізації молоді. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988.-56- с.

11. Юридична психологія
Завдання: розкрити психологічні закономірності впливу правоохоронної діяльності на окремі особи і групи; проаналізувати психологічні особливості правничої діяльності та специфіку професіоналізації працівників правоохоронних органів; показати психологічні особливості утворення злочинного умислу, підготовки і скоєння злочину а також фактори формування особистості потерпілого, його поведінки до, після і в момент скоєння делікту; розкрити особливості використання психолога в якості консультанта, спеціаліста та експерта в юридичному процесі; ознайомити студентів з психологічною характеристикою попереднього слідства; показати психологічні аспекти судового процесу при розгляді кримінальних справ; висвітлити проблеми пенітенціарної психології; розглянути психологічні рекомендації з підвищення ефективності правоохоронної діяльності та успішної реалізації завдань правосуддя і перевиховання осіб, які скоїли злочин.

Зміст дисципліни розкривається в темах: Предмет, завдання та методи юридичної психології; Психологія юридичної праці; Психологічна служба в правоохоронних органах; Предмет, об’єкт та основні завдання юридичної психології; Методологічні і правові основи СПЕ; типи судово – психологічної експертизи; Психологічні особливості суб’єктів злочинності; Психологія потерпілих і неповнолітніх правопорушників; Психологія учасників розслідування та судового розгляду і пенітенціарна психологія.

Рекомендована література:

  1. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності. – К., 1994.

  2. Васильев В.Л. Юридическая психология. Санкт-Петербург, 2001.

  3. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск, 1970.

  4. Коновалова В.Е. Допрос – тактика и психология. – Харьков, 1999.

  5. Митрохіна І.І. Судово-психологічна експертиза. – Харків. 1995.

  6. Новик Ю.И. Психологические проблемы правового регулирования. – Минск, 1989.

  7. Підготовка психологів установ виконання покарання МВС України//Практична психологія і соціальна робота. – 1999. - №1.- С.24-28.

КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ОЦІНЮВАННЯ:


Відмінно: - відповідь розгорнута, вичерпний виклад змісту даної у питанні проблеми. Повні і точні відповіді на всі питання. Творчий підхід до розкриття змісту питання. Демонстрація здатності висловлення та аргументування власного ставлення до альтернативних поглядів на дане питання.

Добре: Несуттєві зауваження щодо змісту даної у питанні проблеми. У відповідях на запитання членів комісії припускається окремих неточностей, хоча загалом має тверді знання.

Задовільно: При відповідях на запитання членів комісії абітурієнт почувається невпевнено, збивається, припускається помилок, не має твердих знань. висновки, зроблені під час відповіді, є частково правильним. Твердження, зазначені у відповіді не аргументовані;

Незадовільно: характер відповіді дає підставу стверджувати, що особа, яка складає іспит, неправильно зрозуміла зміст питання чи не знає правильної відповіді, тому не відповіла на нього по суті, допустивши грубі помилки у змісті відповіді.

Скачати 253.15 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка