Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка



Сторінка11/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
64 Див.: Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т.: (Видання, автентичне 1-6 томам “Повного зібрання творів у дванадцяти томах”). – К.: Наукова думка, 2003. – Т. 1: Поезія 1837–1847. – Т. 2: Поезія 1847-1861.

65 Тексти обох поезій див.: Додаток 2. Іван Франко. Із дневника.

66 Див.: Simonek S. Ivan Franko und die “Moloda Muza”: Motive in der westukainischen Lyrik der Moderne. – Köln–Weimar–Wien, 1997, зокрема центральний розділ цієї праці: Kapitel 2: Ivan Franko – Der verschämte Modernist. – S. 76-286.

67 [Вороний М.] Український альманах // Літературно-науковий вістник. – 1901. – Річник ІV. – Т. ХVІ. – Кн. ХІ. – С. 14 [відділ “Хроніка і бібліографія”].

68 Див. докладніше про віршову форму циклу “Із книги Кааф”: Корнійчук В. Ритміка збірки “Semper tiro” // Українське літературознавство. – Вип. 64: Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 2001. – С. 54-67.

69 Маланюк Є. До роковин Лесі Українки (13. ІІ. 1871) // Маланюк Е. Книга спостережень: Проза. – Торонто: Гомін України, 1962. – С. 99-100.

70 Див.: Бунчук Б. Віршування Івана Франка: Монографія. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 233.

71 Див.: Ґадамер Г.-Ґ. Поет Стефан Ґеорґе // Ґадамер Г.-Ґ. Вірш і розмова: Есе / Пер. з нім. Т.Гавриліва. – Львів, 2002. – С. 27.

72 Гундорова Т. Франко – не Каменяр. – Мельборн: Університет ім. Монаша, 1996. – С. 136.

73 До речі, відомий київський літературознавець Михайло Наєнко у виразно полемічній статті “Модернізм: декларації, маніфести і реальність” (Слово і час. – 2003. – № 11. – С. 3-7), цілком слушно кваліфікуючи Франка як “родоначальника” українського модернізму, а публікацію перших поезій його “Зів’ялого листя” у львівській “Зорі” 1891 р. – як “точку відліку” в історії цього художнього напряму на нашому національному ґрунті, на жаль, у своїй науковій арґументації припускається суттєвих фактичних неточностей. Зокрема, він уважає “маніфестом українського модернізму” саме щойно цитований лист Лесі Українки, некоректно стверджуючи, що написаний він із приводу “Зів’ялого листя”. Тим часом, як свідчить аналіз тексту листа (та й, зрештою, коментарі до 12-томного зібрання творів Лесі Українки – див.: Українка Леся. Зібрання творів: У 12 томах. – Т. 12. Листи (1903-1913). – К.: Наукова думка, 1979. – С. 484-485), насправді більша його частина (зокрема й ті пасажі, що їх цитує Михайло Наєнко) породжена емоційною реакцією поетеси на інший твір Франка – ліричний диптих “Із дневника”.

74 Українка Леся. Лист № 5. До І.Я. Франка // Українка Леся. Зібрання творів: У 12 томах. – Т. 12. Листи (1903-1913). – К.: Наукова думка, 1979. – С. 13, 16. Докладніше про цей епізод творчих взаємин двох велетів українського письменства див.: Бондар Л. Відлуння (штрих до взаємин Івана Франка та Лесі Українки) // З його духа печаттю…: Збірник наукових праць на пошану Івана Денисюка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – С. 236-241.

75 Див.: Мочульський М. “Semper tiro” Івана Франка: (Замітки і вражіння) // ЛНВ. – 1906. – Т. ХХХVІ. – Кн. ХІІ. – С. 476-488. Цит. за: Мочульський М. З останніх десятиліть життя І.Франка (1896-1916) // Мочульський М. Іван Франко: Студії та спогади. – Львів: Вид-во “Ізмарагд”, 1938. – С. 207-208.

76 Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика… – С. 136.

77 Маланюк Є. Франко незнаний… – С. 90, 89.

78 Нахлік Є. Лірична екзистенція душі: Ключ розуміння поезії Василя Куйбіди… – С. 267.

79 Сысоев С.В. Коммуникативная система лирики А.С.Пушкина. – М.: ЭКОН, 2001. – С. 85.

80 Там само. – С. 86.

81 Гриневичева К. Зустрічі з поетом // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М.І.Гнатюка. – Львів: Каменяр, 1997. – С. 153.

82 Мочульський М. З останніх десятиліть життя І.Франка (1896-1916) // Мочульський М. Іван Франко: Студії та спогади… – С. 103-104.

83 [Волкова Т.] Медитація // Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – С. 445.

84 Там само.

85 “Я починаю опівночі, Схоплююсь як божевільний з ліжка; Ніколи ще мої груди так не сповнювало бажання Оспівати вічного мандрівника” (нім.) – Й.В.Ґете.

86 Яворский Ю. Духовный стихъ о грhшной дhвh и легенда о нерожденных дhтяхъ // Изборникъ Кіевскій / Тимофею Дмитріевичу Флоринскому посвящаютъ друзья и ученики. – К.: Тип. Мейнандера, 1905. – С. 287-352.

87 Там само. – С. 349, 329.

88 Lenau N. Anna (Nach einer schwedischen Sage) // Lenau N. Sämtliche Werke: In zwei Bänden / Herausgegeben von Edward Castle. – Leipzig: Max Hesse’s Verlag, 1902. – Bd. 1. – S. 305.

Стара мовить, потай плачучи:

“Як вітер побороздив твоє відображення,

Так твої діти віднімуть у тебе

Останній слід твоєї вроди”.
“Адже краса їхньої матері –

Це для дітей найулюбленіший харч,

Це для дітей найкраща пожива;

О прекрасна дівчино, затям це!”

(нім.)


89 Ibidem. – S. 313-314.

Сім легких світляних постатей

Пролітають тепер повз неї

І, безмовно склавши руки,

Стають навколішки перед вівтарем.
Анна, тремтячи, тихими кроками

Наближається до постатей:

“Мої ненароджені сироти!

Ах, чи пробачите ви мені, що я вчинила?”


“Я жорстоко й злочинно виштовхала

Ваші щойно зароджені серця,

Зачинилася від друзів,

Від милих земних страждань”


І вони кивають їй, прощаючи її,

Звертаючись до неї усміхнено, проте безмовно,

І найстарший, що ширяє найближче,

Обіймає її.



(нім.)

90 Див.: Метерлинк М. Синяя птица // Верхарн Э. Стихотворения. Зори; Метерлинк М. Пьесы / Пер. с франц. – М.: Худож. литература, 1972. – С. 556-567.

91 Мочульський М. Цит. праця. – С. 84.

92 Гузар З. Цикл Івана Франка “Із книги Кааф” // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. – Львів: Світ, 1998. – С. 391.

93 Франко І. Передмова // Апокріфи і лєґенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Ів. Франко. – Т. І. Апокріфи старозавітні. – Львів: Накладом НТШ, 1896. – С. V.

94 Тут і надалі текст апокрифа цитуємо у власному перекладі сучасною українською мовою зі збереженням стилістичних особливостей староукраїнського оригіналу.

95 Апокріфи і лєґенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Ів. Франко. – Т. ІІІ. Апокріфи новозавітні. – Б. Апокріфічні діяня апостолів. – Львів: Накладом НТШ, 1902. – С. LXI; 126

96 Див.: Ярема Я. Іван Франко і “Фауст” Гете // Дослідження творчості Івана Франка: (Збірник матеріалів) / Відп. ред. І.Крип’якевич. – К.: Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 105.

97 Утім, слід відзначити, що естетичні функції цих поліхромних картин принципово різняться: коли в аналізованій поезії вони слугують кольоровою проекцією душевної кризи, що межує з божевіллям, у поемі “Іван Вишенський”, навпаки, пластично конкретизують ідею “всесвітньої гармонії”: “Вже гармонія могутня ллється синьою рікою, і розкішні тони, бачся, небо й землю обняли. І пливе душа аскета на гармонії величній, мов на морських хвилях лебідь, вверх гойдається, то вниз. […] І гармонія велична робиться фіолетова, далі синьо-лазурова, далі пурпуром ярким. Ось із хвиль тих пурпурових стрілив промінь золотистий, вибухнув вулкан огнистий, ріки світла потекли. Розлилось безмежне море світла ясно-золотого, і зелено-золотого, й білого, неначе сніг. Грають світляні каскади, величезнії колеса у всіх кольорах веселки котяться по небесах. І рука якась незрима розпуска барвисті пасма, розпуска могутні тони з краю світу аж по край. Розпускає, порядкує, і збирає, і мішає – мов калейдоскоп гігантський, грає світ весь перед ним” [3; 61-62]. Проте в обох випадках калейдоскопічні кольорові видіння символізують виняткові, екстраординарні психологічні стани – хворобливу галюцинацію чи молитовний екстаз.

98 Див.: Мочульський М. Цит. праця. – С. 58-61.

99 Апокріфи і лєґенди з українських рукописів. – Т. ІІІ. – С. 126.

100 Поспелов Г.Н. Цит. праця. – С. 69.

101 Там само. – С. 67.

102 Апокріфи і лєґенди з українських рукописів. – Т. ІІІ. – С. 126.

103 Див.: Бондар Л.П. Світоглядна й естетична функція міфа в творчості Івана Франка // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпозіуму ЮНЕСКО: У 3 кн. – Кн. 2. – К.: Наук. думка, 1990. – С. 310.

104 Гузар З. Цикл Івана Франка “Із книги Кааф”… – С. 391.

105 Маланюк Є. Франко незнаний… – С. 88.

106 Апокріфи і лєґенди з українських рукописів… – Т. ІІІ. – С. 127.

107 Українка Леся. Лист № 5. До І.Я. Франка. – С. 16.

108 Див. докладніше: Тихолоз Б. Філософська лірика Івана Франка: діалектика поетичної рефлексії: Автореферат дис. … канд. філол. наук / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003; Його ж. Іван Франко – поет філософської рефлексії // Semper tiro: Збірник наукових праць молодих учених на пошану проф. І.О.Денисюка (до 75-літнього ювілею вченого). – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – С. 40-84; Його ж. Четверта струна Франкової ліри (філософська лірика в координатах світоглядної еволюції) // Слово і час. – 2003. – № 8. – С. 32-44; Його ж. Філософська лірика Івана Франка (траєкторія художньо-світоглядної еволюції) // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Літературознавство / Упоряд. і відп. ред. В.Антофійчук. – Чернівці: Рута, 2003. – Кн. 2. – С. 144-152.

109 Білецький О.І. Поезія Івана Франка // Білецький О.І. Зібрання праць: У 5 т. – Т. 2. Українська література ХІХ – поч. ХХ ст. – К.: Наук. думка, 1965. – С. 473.

110 Мірчук І. Історія української культури // Петров В., Чижевський Д., Глобенко М. Українська література; Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен – Львів: УВУ, 1994. – С. 320.

111 Йдеться лише про домінантні світоглядні парадигми цих духовно споріднених культурно-історичних епох (греко-римська античність – Відродження; теоцентричне християнське середньовіччя – бароко). Звісно, такі умовні означення не враховують усіх конкретно-історичних нюансів розвитку філософської думки в Європі протягом тисячоліть.

112 Див., зосібна: Бровіньок [Гундорова] Т.І. Колізія двійництва в романі Франка “Лель і Полель” // Радянське літературознавство. – 1981. – № 6. – С. 57-65.

113 Пахльовська О. Творчість Івана Франка як модель культурно-національної стратегії // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. – Львів: Світ, 1998. – С. 23-24.

114 Пор.: “Негадано продуктивним у І.Франка виявляється так званий близнюковий міф. Він виконує структуротворчу роль у повісті “Лель і Полель”, та особливо цікавий його “двійниковий” варіант, що, як і образ Мойсея, є наскрізним у творчості І.Франка, – “Поєдинок” (однойменний вірш і новела, поема “Похорон”)” (Бондар Л.П. Світоглядна й естетична функція міфа в творчості Івана Франка // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпозіуму ЮНЕСКО: У 3 кн. – Кн. 2. – К.: Наук. думка, 1990. – С. 311).

115 Зосібна, йдеться про “Еліксири диявола” Е.Т.А.Гофмана як “своєрідний підручник роздвоєння”. Див.: Чопик Р. Цит. праця. – С. 32.

116 Див.: Євшан М. Поетична творчість Франка // Українська Хата. – 1910. – Кн. VІІ-VІІІ. – С. 458-465.

117 Пор.: “…І в особистому житті кожної людини, і в житті громадському, Франко шукає насамперед моментів боротьби – боротьби внутрішньої, боротьби людини з собою, з власною натурою, – і моменти ці ставить раз-у-раз напереді, на покуті, скажу так, у своїх творах. Людина, на погляд нашого письменника, носить у собі дві суперечливі, протилежні основи, що органічно не можуть помиритися й одна одну виключають. З одного боку, у кожного в серці заложено “зерно людської натури”, розуміючи під цим зародки кращих пориваннів людських; з другого – у кожного живе поруч і свій “звір”, ота “хижа бестія…” […] Zwei Seelen leben, ach, in meiner Brust – це звичайна між людьми трагедія, образ якої розгортає залюбки Франко, ставлячи її в глибоку залежність од самої натури людської, що їй немов призначено до віку хитатись між зазначеними крайніми полюсами, отим протилежними основами душі” (Єфремов С. Цит. праця. – С. 190-191).

118 Чопик Р. Цит. праця. – С. 207.

119 Гундорова Т. Франко – не Каменяр. – С. 76.

120 Там само.

121 Там само.

122 Крушельницький А. Іван Франко (поезія). – Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна [sine anno; орієнтовно 1909]. – С. 12.

123 Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2-х т. – Т. 1. – С. 302.

124 Чопик Р. Цит. праця. – С. 25.

125 Єфремов С. Цит. праця. – С. 170.

126 Див. докладніше: Тихолоз Б. “Цілий чоловік” в етико-антропологічній концепції І.Франка // Слово і час. – 1999. – № 2. – С. 32-34.

127 Див.: Корнійчук В. Проблема зради у поезії Адама Міцкевича, Олександра Пушкіна, Івана Франка // Słowo. Tekst. Czas: Materialy III Międzunarodowej konferencji naukowej, poświęconej 200-leciu urodzin Adama Mickiewicza i Aleksandra Puszkina (Szczecin 24-25 września 1998 r.) / Pod redakcją Michaiła Aleksiejenki. – Szczecin, 1999. – S. 91.

128 Грабович Г. Вождівство і роздвоєння: тема валленродизму в творах Франка: (До століття “Ein Dichter des Verrates” і “Похорону”) // Сучасність. – 1997. – № 11. – С. 118.

129 Зайве нагадувати, що це ім’я, котре в перекладі з грецької означає “страдник”, “той, що плаче” (чи, за іншою версією, “миродайний”, “той, хто пахне миром” – олією, що використовується в християнських обрядах) – улюблений псевдонім Франка. Пор.: “Мирон – це центральний псевдонім Івана Франка. Всі інші псевдоніми і криптоніми разом взяті, є лише до деякої міри рівноважниками цього одного основного псевдоніма, як за його значимістю, так і за проблематикою”. Див.: Шуст Я. Псевдоніми та криптоніми Івана Франка // Іван Франко: Статті і матеріали. – Зб. 7. – Львів: Вид-во ЛДУ, 1960. – С. 443.

130 Грабович Г. Цит. праця. – С. 117.

131 Там само.

132 Див. докладніше: Тихолоз Б. Філософсько-поетична мариністика Г.Сковороди та І.Франка (Діалог через століття) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. – № 6 (27). – С. 122-132.

133 Див.: Нарский И.С. Западноевропейская философия ХІХ века: Учеб. пособие. – М.: Высш. школа, 1976. – С. 550-567.

134 Гундорова Т. Франко – не Каменяр. – С. 112.

135 Крушельницький А. Цит. праця. – C. 152.

136 Див. докладніше: Тихолоз Б. Ерос versus Танатос (філософський код “Зів’ялого листя”) / Передм. Л.Сеника. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2004.

137 Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. – К.: Основи, 1993. – С. 97.

138 Чопик Р. Цит. праця. – С. 148.

139 Грабович Г. Цит. праця. – С. 119.

140 Чопик Р. Цит. праця. – С. 149.

141 Крушельницький А. Цит. праця. – C. 209-210, 274-275.

142 Зеров М. Цит. праця. – С. 484.

143 Нарский И.С. Цит. праця. – С. 565.

144 Там само. – С. 561.

145 Гундорова Т. Франко – не Каменяр. – С. 76.

146 Шерех Ю. Другий “Заповіт” української літератури // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеології: У 3 т. – Т. ІІ. – Харків: Фоліо, 1998. – С. 88.

147 Єфремов С. Цит. праця. – С. 217-218.

148 Чехович К. Постать Мойсея в творчості І.Франка // Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років: Хрестоматія / За ред. Л.Т.Сеника. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – Т. 1. – С. 250, 258.

149 Ярема Я. Мойсей, поема Ів. Франка. – Тернопіль, 1912. – С. 41-42.

150 Гундорова Т. Франко – не Каменяр. – С. 139.

151 Пор.: “…Живим і бадьорим акордом про конечну перемогу вибраного народу й безупинне простування його по світах за вічними вартостями закінчується ця поема, одна з найблискучіших перлин у Франковій творчості. […] …З внутрішньої своєї боротьби Франко так само виходить переможцем, з високо піднятою головою, очистившись і позбувшись непевности й зневір’я щодо людської натури та разом і нової придбавши сили на працю…” (Єфремов С. Цит. праця. – С. 218, 224). Чи, у формулюванні К.Чеховича: “…Оптимістичним і бойовим акордом кінчиться поема, бо й сам Франко, визволившись з-під впливу соціялістичних теорій, …вірив у перемогу й у реалізацію ідеалу культурно-національної і політичної самостійности української нації” (Чехович К. Цит. праця. – С. 259).

152 Шерех Ю. Цит. праця. – С. 93.

153 Цит. за: Чехович К. Цит. праця. – С. 249.

154 Зеров М. Цит. праця. – С. 490.

155 Мельник Я. З останнього десятиліття Івана Франка… – С. 20.

156 Черемшина Марко. Фрагменти моїх споминів про Івана Франка // Черемшина Марко. Новели; Посвяти Василеві Стефанику; Ранні твори; Переклади; Літературно-критичні виступи; Спогади; Автобіографія; Листи / Вступ. стаття, упоряд. й приміт. О.В.Мишанича. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 343.

157 Юнг К.Г. Об архетипах коллективного бессознательного… – С. 267.

158 Чопик Р. Цит. праця. – С. 106-107.

159 Там само. – С. 149.

160 Пор.: Самчук У. Велика література // МУР: Альманах. – Збірник 1. – 1946. – С. 51.

161 Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2-х т. – Т. 1. – С. 246.

162 Там само. – С. 201.

163 Там само. – С. 191.

164 До іменного покажчика включено прізвища та ініціали всіх осіб, згаданих у тексті книжки, у т. ч. в цитатах, примітках, бібліографічних покликах та списку літератури, за винятком імені Івана Франка, власних назв міфологічних, реліґійних, апокрифічних та літературних персонажів (Прометей, Адам, Єва, Каїн, Лемех, Мойсей, Єгова, Азазель, Єгошуа, Христос, Лазар, Юда, апостол Андрій, апостол Матвій, апостол Павло, Фауст, Мефістофель тощо), а також тих випадків, коли ім’я певної особи (Т.Шевченка, І.Франка, І.Крип’якевича тощо) фіґурує в назві установи чи організації (напр., Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка