Міністерство освіти І науки україни дрогобицький державний педагогічний університет імені івана франка бобак Оксана Богданівна «1950/…»(043. 5) Педагогічні засади соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї у іі-й половині ХХ століття



Скачати 361.23 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір361.23 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Бобак Оксана Богданівна


УДК 372.013.78:37.018.1«1950/…»(043.5)


ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В СІМ’Ї

У ІІ-Й ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук


Дрогобич

2015

Дисертацією є рукопис.




Роботу виконано у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.





Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, професор

ЛОГВИНЕНКО Тетяна Олександрівна,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

кафедра соціальної педагогіки

та корекційної освіти, завідувач.


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

КВАС Олена Валеріївна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, кафедра психології, професор;





кандидат педагогічних наук, доцент

КОНОВАЛЬЧУК Іван Іванович,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка,

кафедра дошкільної освіти

і педагогічних інновацій, завідувач.


Захист дисертації відбудеться 24 листопада 2015 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. І. Франка, 24, к. 20.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2.

Автореферат розісланий 23 жовтня 2015 р.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Пантюк


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Характерна для початку третього тисячоліття залежність розвитку суспільства від якості розкриття потенціалу кожної особистості, кардинальні трансформації у житті української спільноти спонукають науковців до глибинного аналізу проблеми соціалізації людини в сучасному світі, переосмислення джерел її становлення, прихованих у найпершому етапі життєвої траєкторії – дошкільному дитинстві. Значення означеного періоду у розвитку дитини неможливо переоцінити – саме тоді закладаються первинні фізичні та психічні якості, засвоюються суспільні цінності й норми, закладаються основи світогляду і загальної культури.

У сучасній соціокультурній ситуації пріоритетною домінантою є соціалізація особистості як результат її соціально-особистісного розвитку та виховання, досягнення оптимальної форми соціальної активності і компетентності, що дає змогу дитині бути активним перетворювачем власного життя й довкілля, мати право свободи вибору і ставати суб’єктом власної життєдіяльності. У зв’язку з цим особлива роль відводиться сім’ї, що є найважливішою соціальною інституцією соціалізації дошкільника. Вона забезпечує саморозвиток дитини, її творчу активність і самозбереження, спрямовує розвиток соціально та індивідуально значущих рис особистості, забезпечує успішне функціонування дитини як суб’єкта власної життєдіяльності у суспільному довкіллі, що визначає сім’ю не лише оптимальною, а й незамінною формою відтворення суспільного життя, соціалізації дошкільника.

Низка законодавчих актів і постанов у галузі освіти (Закон України «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти України, Програма «Українська родина» та ін.) з очевидністю засвідчують, що в нашій державі значна увага акцентується на необхідності якісних змін, потребі реконструювання принципів сімейної соціалізації дітей. Повноцінне, щасливе дитинство вибудовує міцний фундамент подальшої самореалізації і самоствердження людини, нещасливе – трансформує в доросле життя низку проблем, подолання яких потребуватиме максимальної концентрації всіх сутнісних сил та можливостей, а отриманий результат вплине не лише на якість її існування, а й на функціонування всього суспільства.

Проблеми соціалізації особистості розглядалися з філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних позицій. Серед учених, які суттєво вплинули на дослідження проблеми соціалізації, слід назвати Б. Ананьєва, Е. Еріксона, Р. Бернса, Дж. Міда, Т. Парсонса, С. Рубінштейна, Г. Тарда, З. Фройда та ін. Загальній соціалізаційній проблематиці присвятили свої роботи Г. Андреєва, М. Євтух, С. Русова, А. Мудрик, С. Савченко, В. Семенов, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський та ін.

Соціально-психологічні аспекти соціалізації з урахуванням вікових особливостей розкрито в працях В. Абраменкової, К. Альбуханової-Славської, І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, Д. Ельконіна, О. Запорожця, А. Капської, І. Кона, О. Кононко, В. Кудрявцева, М. Лісіної, О. Леонтьєва, В. Мухіної, М. Міда, М. Осоріної, А. Петровського, І. Рогальської, І. Печенко, Т. Поніманської, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича, Д. Фельдштейна та ін.

Особливе місце серед досліджень проблем соціалізації особистості займають роботи, присвячені соціалізації дітей та молоді, авторами яких є: Г. Бєлєнька, А. Богуш, Л. Варяниця, О. Вишневський, Н. Гавриш, С. Курінна, Н. Лисенко, Т. Логвиненко, Н. Побірченко, Т. Поніманська, Ю. Приходько, І. Рогальська-Яблонська, С. Савченко, С. Сайко та ін. Незважаючи на розширення напрямів досліджень загальносоціалізаційної проблематики, соціальне становлення особистості в сім’ї на етапі дошкільного дитинства у другій половині ХХ ст. не знайшло належної науково-методичної розробки.

Очевидними є і суперечності, які, виникнувши в нових соціальних умовах, вимагають ефективного і швидкого подолання, між:


  • вимогами, які ставить сучасна соціальна ситуація в Україні до розвитку особистості у дошкільному дитинстві та нездатністю соціальних інституцій суспільства реалізувати свої соціально-педагогічні функції, що сприяють виконанню цих вимог;

  • засадами сучасної освітньої парадигми, яка визнає дитину активним суб’єктом соціальних відносин, і традиційною педагогічною позицією ставлення до дітей як до об’єктів виховного впливу;

  • світовою тенденцією усвідомлення неповторності дитинства, що відбувається на тлі кризи сім’ї, та відсутністю комплексних наукових досліджень з питань підготовки фахівців соціальної галузі захисту дитинства;

  • посиленням уваги до реалізації та захисту прав дитини поруч з стрімким зростанням дитячої занедбаності, бездоглядності, сирітства, злочинності тощо.

Актуальність проблеми соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї зумовлена також необхідністю осмислення специфіки загострення цього аспекту у вітчизняних реаліях, де тривалі соціально-економічні трансформації, руйнуючи матеріальний та духовний добробут суспільства, заважають належному розвитку підростаючого покоління, коли повертається жахіття особливого дитинства – дитинства «дітей війни», не лише знецінюється проголошення особливої державної підтримки дитинства, а й загалом ставляться під сумнів перспективи прогресу України.

Отже, враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість у вітчизняній педагогіці, нами обрано тему дисертаційного дослідження: «Педагогічні засади соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї у ІІ-й половині ХХ століття».



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Удосконалення якості професійної підготовки соціальних педагогів в світлі сучасних вимог».

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 6 від 21.05.2009 р.) та узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 27.10.2009 р.).



Мета дослідження полягає у визначенні педагогічних засад сімейної соціалізації дітей дошкільного віку та розкритті її особливостей у другій половинні ХХ ст. в Україні.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

– проаналізувати сутність процесу соціалізації особистості як спеціального предмета наукового дослідження;

– розкрити особливості соціалізації дитини в дошкільному віці та охарактеризувати роль соціальних інститутів у цьому процесі;

– визначити теоретичні засади сімейної соціалізації дошкільника;

– схарактеризувати організаційно-методичні аспекти сімейної соціалізації дитини дошкільного віку;

– окреслити можливості застосування досвіду соціалізації дітей дошкільників другої половини ХХ ст. у сучасній українській сім’ї.

Об’єкт дослідження – теорія і практика соціалізації дитини у сім’ї.

Предмет дослідження – зміст, методи та засоби сімейної соціалізації дитини дошкільного віку в Україні у другій половині ХХ ст.

Теоретико-методологічні основи дослідження становлять положення про взаємодетермінацію психологічних, соціальних і педагогічних факторів у формуванні особистості, про діалектичну єдність процесів виховання і соціалізації. Провідними в обґрунтуванні предмета дослідження стали праці, присвячені розумінню сутності природи людини, взаємодії людини і середовища (К. Альбуханова-Славська, І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Н. Скотна, Д. Фельдштейн); проблемам сутності соціалізації, її природи та механізмів (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, Б. Паригін, М. Савчин та ін.); теорії, в яких розкрито закономірності формування особистості у дошкільному дитинстві (А. Богуш, Л. Божович, Л. Виготський, Н. Гавриш, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, І. Коновальчук, В. Мухіна, Т. Пантюк та ін.); концепції педагогіки соціалізації (А. Капська, І. Рогальська-Яблонська, С. Савченко); праці, присвячені закономірностям, умовам, чинникам виховання і соціалізації особистості (А. Мудрик, О. Сухомлинська, М. Чепіль); загальнотеоретичним проблемам виховання (І. Бех, А. Вихрущ, О. Запорожець, В. Кемінь, О. Невмержицька, Л. Оршанський, М. Пантюк А. Реан, В. Сухомлинський, М. Стельмахович,); міждисциплінарні дослідження дитинства (В. Абраменкова, А. Богуш, Д. Ельконін, О. Квас, І. Кон, В. Мухіна, М. Осоріна, Н. Побірченко, Т. Поніманська, Д. Фельдштейн); нормативні документи: Національна доктрина розвитку освіти України в XXІ столітті, закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти.

Для розв’язання завдань дослідження використано комплекс взаємодоповнювальних методів: системно-історичний (для розгляду історичних передумов та еволюції проблеми соціалізації); логіко-історичний (для розгляду теоретичних підходів вітчизняних і зарубіжних вчених щодо означеної проблеми); хронологічний і діахронний (для дослідження концептуальних характеристик періодизації особливостей соціалізації дітей дошкільного віку); функціонально-структурного аналізу (для розкриття причиново-наслідкової й історичної зумовленості виникнення досліджуваної проблеми); компонентно-структурний, системно-структурний (для розгляду означеної проблеми); систематизації та узагальнення опрацьованих матеріалів (для формування висновків).



Джерельну базу дослідження складають фонди Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського, державної науково-педагогічної бібліотеки НАПН України ім. В. Сухомлинського, Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, Центрального державного історичного архіву (м. Львів).

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ ст. Нижня межа – 1950 – 1960-ті рр. ХХ ст., зумовлена створенням при Академії педагогічних наук СРСР Науково-дослідного інституту дошкільного виховання, який став центром міждисциплінарних досліджень проблем виховання, навчання, психічного, психофізіологічного і фізичного розвитку дитини. Верхня межа – 90-ті рр. XX ст. визначена кардинальними змінами, які відбулися у системі дошкільної освіти: скорочено кількість дошкільних закладів, створено нові їх типи, розроблено альтернативні програми виховання дітей. Нові соціально-політичні реалії потребували внесення суттєвих коректив до концепції дошкільного виховання в Україні. Верхню межу пов’язуємо також з появою значної кількості нормативних документів, які регламентували діяльність українського дошкілля (програми: «Дитина в дошкільні роки», «Українське народознавство», «Витоки мовленнєвого розпитку дітей дошкільного віку», «Малятко», «Мовленнєвий компонент дошкільної освіти», «Базовий компонент дошкільної освіти» тощо).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

– вперше проаналізовано сутність і зміст соціалізації дітей дошкільного віку у сім’ї в Україні другої половини ХХ ст., представлено концептуальні характеристики педагогічних умов сімейної соціалізації у хронологічних межах дослідження;

– отримало розвиток положення про детермінованість змісту соціалізації у сім’ї станом суспільних взаємин;

– систематизовано й узагальнено наукові уявлення про сутність та зміст соціалізації дошкільника в сім’ї;

– обґрунтовано можливість творчого застосування досягнень вітчизняної педагогіки в означеній проблемі в умовах становлення національної системи дошкільної освіти.

Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається тим, що основні наукові положення та результати можуть бути впроваджені у: розвиток вітчизняної теорії та практики навчання; організацію дошкільного навчання; систему дошкільної освіти; освітній процес педагогічних інститутів та університетів, а також при написанні підручників з дошкільної педагогіки, історії педагогіки, методики викладання дисциплін для педагогічних спеціальностей. Окремі наукові результати роботи використані при створенні навчально-методичних посібників «Педагогіка сімейного виховання», «Екокультура особистості», якими послуговуються викладачі та студенти у процесі роботи над навчальними курсами: «Педагогіка сімейного виховання», «Загальна педагогіка та історія педагогіки», «Соціальна педагогіка», «Соціально-педагогічна робота у сфері дозвілля», «Етика і психологія сімейного життя», «Методика соціально-виховної роботи», «Теорія та історія соціального виховання», «Етнопедагогіка».

Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт впровадження № 1138 від 04.06.2015 р.), Ралівського дошкільного закладу «Сонечко» (акт впровадження № 11 від 24.12.2014 р.), у роботі служби у справах дітей Самбірської районної державної адміністрації (акт впровадження № 01-09/438 від 25.12.2014 р.), відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації (акт впровадження № 01-15/301 від 20.03.2015 р.).



Особистий внесок здобувача. У навчально-методичному посібнику «Педагогіка сімейного виховання» (у співавторстві з Т. Логвиненко) автору належить розробка лекційного курсу (теми 1 – 8).

У навчально-методичному посібнику «Екокультура особистості» (у співавторстві з О. Керик) автору належить розробка лекційного курсу (теми 1, 5, 6), у яких обґрунтовується специфіка життєдіяльності сім’ї та соціалізації дитини у ній.



Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх висвітлення та схвалення на таких науково-практичних конференціях: міжнародних – «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Горлівка, 2009), «Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2009), «Наукові докази розумного задуму в ґенезі та бутті всесвіту» (Острог, 2010), «Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи» (Кременець, 2010), «Сравнительная педагогика в условиях международного сотрудничества и европейской интеграции» (Брест, 2011), «Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту окремих категорій населення» (Черкаси, 2011), «Українська педагогічна наука у контексті сучасних цивілізаційних процесів» (Івано-Франківськ, 2011), «Історичний досвід, стан і перспективи підготовки педагогічних і соціально-педагогічних кадрів до роботи з різними соціальними групами» (Чернівці, 2011), «Современная семья и проблемы семейного воспитания», (Могильов, 2012); всеукраїнських – «Виховання, освіта, менеджмент, філософія, психологія, право: історичний аспект», (Ялта, 2011), «Авторський семінар Ш. Амонашвілі з основ гуманної педагогіки», (Львів, 2014).

З метою вивчення досвіду у 2011 р. дисертантка проходила стажування у Варшавській академії спеціальної педагогіки ім. Марії Ґжеґожевської (Польща).

Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти, а також на міжкафедральному науковому семінарі з педагогічних спеціальностей Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Публікації. Зміст дисертації відображено у 21 публікації: 18 – одноосібних,
2 – у співавторстві. З них: 11 у наукових фахових виданнях, 2 – у зарубіжних виданнях, 3 – в інших наукових виданнях, 3 у збірниках матеріалів наукових конференцій, 2 навчально-методичні посібники.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку, основного тексту – 160 сторінок, список використаних джерел охоплює 254 найменування. Дисертація містить 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, окреслено теоретичну основу та методи дисертаційного дослідження, представлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію і впровадження основних результатів, публікації.

У першому розділі – «Соціалізація дітей дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема» здійснено аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, з’ясовано сутність численних трактувань поняття «соціалізація дітей».

У роботі обґрунтовано, що виокремлення теорії соціалізації як самостійної галузі дослідження відбулося у середині XX ст. і зумовлювалося науковими доробками філософів, соціологів, психологів, педагогів. На думку Г. Тарда та Ф. Гіддінгса, які ввели до наукового обігу термін «соціалізація», цей процес здійснюється завдяки як стихійним впливам оточення, так і внаслідок цілеспрямованого суспільного впливу (сім’я, дошкільний заклад, школа та інші соціальні інституції), який має виховну спрямованість. Термін «соціалізація» трактується як реальний зміст дорослішання дитини, що реалізується в єдності процесу соціалізації-індивідуалізації, завдяки йому відбувається формування власного соціального досвіду як головного результату соціального дозрівання, у якому й здійснюється становлення індивідуальності суб’єкта активної


творчої дії.

Установлено, що соціалізація є складним і багатогранним процесом, який об’єднує педагогічні й соціальні впливи, цілеспрямовані та стихійні, безпосередні і опосередковані. Соціальне становлення особистості дитини передбачає взаємозв’язок соціалізації, індивідуалізації та виховання. Такий підхід дає змогу зрозуміти механізми розгортання цього процесу на етапі дошкільного дитинства.

Доведено, що вивчення процесу соціалізації у межах різних наукових галузей спричинене складністю його об’єктивного змісту і багатством структурно-функціональних взаємозв’язків у суспільному житті. Підходи психолого-педагогічної науки до соціалізації особистості розкривають змістову складову, обґрунтовують механізми, пов’язані з умовами соціалізації, та позицією, яку займає особистість у цьому процесі. Особливість соціально-педагогічного підходу полягає у погляді на соціалізацію як на складний процес залучення особистості до соціального життя, у результаті чого вона отримує та змінює свій соціальний статус і соціальну роль, формує власний духовний світ, індивідуальність. Соціалізація особистості передбачає активні зв’язки із соціумом, що створює тенденції для соціальної взаємодії та активної творчої діяльності людини, розвитку її соціальної активності, в якій виражаються і реалізуються рівень її соціальності, глибина й повнота соціальних взаємин.

Виявлено, що сім’я як індивідуальне середовище розвитку є одним із найважливіших інститутів соціалізації особистості, адже саме воно зумовлює спосіб життя дитини, її соціальне існування, впливає на формування нових соціальних якостей, умінь та навичок. Соціально-позитивний чи негативний вплив сім’ї залежить від різних факторів, з-поміж яких виділяємо такі: соціокультурний, що засвідчує рівень культури сім’ї; соціально-економічний, який визначається її майновими характеристиками; техніко-гігієнічний презентує особливості способу життя. Сім’я як різновіковий колектив представлена певною системою закріплених звичаями, традиціями, правовими й моральними нормами стосунків між старшими і молодшими, батьками і дітьми. Під їхнім впливом формується світогляд дитини, її ставлення до довкілля, зокрема соціуму.

На основі цілісного і всебічного аналізу наукових джерел доводимо, що до психологічних механізмів сімейної соціалізації, в умовах якої відбувається функціонування власного середовища розвитку дитини, належать: ідентифікація (дитина наслідує батьків); включення батьків у внутрішній світ дитини, її потреби, інтереси, смаки, прагнення; цілеспрямоване формування поведінки, що відображає систему норм, схвалених суспільством.

Аналіз наукових праць, присвячених широкому спектру проблем сімейного виховання, дав підставу зробити висновки щодо особливостей впливу сім’ї як соціальної інституції на дітей дошкільного віку в порівнянні з впливом на них інших соціальних інституцій. Представники різних наукових шкіл суголосно схиляються до тези, що соціалізація та виховання дитини у сім’ї – лише одна з форм соціального виховання у суспільстві, натомість сім’я, як перший інститут соціалізації, виконує важливі функції соціалізації. Науковці переконані, що соціалізаційний вплив сім’ї на дітей в різні періоди їхнього дитинства не є рівнозначним. Особливо значущий для соціального становлення особистості вплив батьків у період дошкільного дитинства. Діти цього віку найбільш піддатливі для цілеспрямованого та стихійного впливу – як позитивного, так і негативного.

З’ясовано, щоб набуття дитиною соціального досвіду відбувалося без значних втрат для особистості, потрібна педагогічно обґрунтована технологія реалізації соціалізаційних завдань особистості на етапі дошкільного дитинства, що вимагає оновленого педагогічного підходу й створення умов для соціалізації дитини у педагогічному процесі дошкільного закладу. Це сприятиме відображенню соціалізаційної траєкторії встановлення базових стосунків особистості в дошкільному дитинстві із соціальним світом.

Результати дослідження засвідчили, що дошкільний вік виступає початковим етапом формування суб’єкта пізнання, спілкування та діяльності. Значення періоду життя від народження до вступу до школи полягає у набутті базових людських знань і умінь, психічних якостей і властивостей, необхідних людині для життя в суспільстві. Становлення цілісного образу соціального світу в дошкільному дитинстві є важливим змістовим компонентом процесу соціалізації дитини-дошкільника. Провідну роль у ньому відіграє систематична освітньо-виховна діяльність, спрямована на введення дитини до світу досвіду, здобутого суспільством. Образ соціального світу формується у дітей в освітньо-виховному просторі, і зміст виховання повинен сприяти створенню у них цілісного образу соціального світу. Дітей слід вчити орієнтуватися у різноманітному, постійно змінюваному світі, самореалізовуватися у природі, культурі, суспільному довкіллі, його осередкові – сім’ї.



У другому розділі дослідження – «Теоретико-методичні аспекти сімейної соціалізації дошкільників в Україні у другій половині ХХ ст.» –розглянуто нормативно-правову базу виховання дошкільників в Україні у 50 – 80-ті рр. ХХ ст., проаналізовано практичні аспекти соціалізації дошкільників у сімейному середовищі.

Доведено, що зміст та завдання дошкільної освіти не є статичними, вони постійно змінюються, розвиваються. Із середини 50-х рр. почався процес об’єднання ясел і дитячих садків у одній дошкільній установі. У той період ясла підпорядковувалися Міністерству охорони здоров’я, а дитячі садки – Міністерству народної освіти, тому не існувало єдиних навчальних програм для комплексних дитячих садків з урахуванням наступності й спадкоємності між віковими періодами життя дітей. У 1959 р. було створено новий тип дошкільного закладу – ясла-садок, що забезпечував виховання дитини від народження до семи років. Відповідно до цього була розроблена нова єдина програма виховання дітей переддошкільного і дошкільного віку (1962).

Як засвідчило дослідження, у працях означеного періоду акцентовано, що через сукупність механізмів соціалізації засвоюються цінності, норми, погляди, еталони поведінки, характерні для сім’ї дитини та її найближчого оточення, відбувається накопичення досвіду соціально прийнятої поведінки, знань про взаємодію дитини з різними соціальними інститутами.

Встановлено, що середовище дошкільнят є вторинним (після дорослого) джерелом взаємозбагачення знань, моральних уявлень, навичок поведінки. Діти займають нерівнозначне становище у середовищі ровесників: провідне або підлегле. Саме воно визначає їхню активність у стосунках та пов’язаний з цим вплив одне на одного. Під час спілкування дітей складаються взаємини, які ґрунтуються на особистих симпатіях та інтересі до спільної діяльності й суттєво впливають на формування суспільних рис дошкільнят. Результати цих досліджень оприлюднені у програмах виховання в дитячому садку, методичних посібниках: «Виховання поведінки дітей в іграх» (1964), «Моральні норми засвоюються з дитинства» (1968), «Дидактичні ігри і вправи в дитячому садку» (1977), а також у монографіях: «Моральне виховання дошкільників» (1974), «Формування суспільної спрямованості дитини-дошкільника у грі» (1988).

Аналіз науково-методичних матеріалів свідчить, що 60-ті рр. ХХ ст. у радянській Україні характеризуються суспільним ідеалом виховання. Наявна тенденція підпорядкувати сімейне виховання дошкільній установі. У положеннях про дошкільні установи зазначалося, що дитячий садок у тісній співпраці з сім’єю здійснює гармонійний розвиток і громадянське виховання дітей дошкільного віку, їх успішну підготовку до навчання у школі.

Аналіз освітньо-законодавчої бази доводить, що впроваджена нова «Програма та методичні настанови виховання дітей у дошкільних закладах» (1975) була змінена «Програмою навчання і виховання в дитячому садку» (1986), над якими вітчизняні дослідники працювали активно і фундаментально. Тут були висвітлені проблеми психічного розвитку, фізичного, розумового, морального, трудового та естетичного виховання дітей дошкільного віку. Розкриті виховні завдання для кожної вікової групи дитячого садка орієнтували вихователів на кінцевий результат, який необхідно було отримати на завершальному етапі навчання. Основним критерієм ефективної роботи було досягнення такого рівня сформованості знань дітей, розвитку їхньої ігрової, конструктивної, зображувальної, художньої, трудової та інших видів діяльності, що відповідав би визначеним у програмі завданням. Перед дитячим садком висувалося важливе завдання – формувати в дітей елементарні трудові навички та позитивне ставлення до праці. Навчаючи елементарних трудових умінь, вихователь мав поступово ускладнювати зміст діяльності, створювати умови, за допомогою яких праця об’єднувала б дітей у невеличкі колективи, набувала громадського значення, а також посилювала моральні мотиви, які спонукали б дітей до праці.

Доводимо, що тільки завдяки високій культурі спілкування педагогів і батьків, доброзичливості, неупередженості у розв’язанні різних проблем можна досягти ефективної взаємодії дошкільного закладу і сім’ї, яка має пронизувати всю освітню роботу, спрямовану на реалізацію завдань успішної соціалізації дошкільників. Відповідно, змінюється і позиція дошкільного закладу в роботі з сім’єю. Дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дітей, а й консультує батьків з питань їх виховання. Проблема єдності педагогічних впливів і сьогодні залишається актуальною у педагогічному просторі взаємодії сім’ї, родини до дошкільного закладу.

Тісна взаємодія дошкільного закладу з сім’єю уможливила перенести основні наукові положення щодо соціалізації дитини з дошкільного освітнього простору на сімейний, оскільки сім’я традиційно відзначалася консервативністю і недостатньо високим рівнем педагогізації. Засобом батьківських зборів, лекторіїв шкіл батьківства, консультацій та інших форм роботи сім’я і родина одержували відповідні наукові знання та практичні уміння щодо реалізацій завдань соціалізації дитини-дошкільника.

Результати дослідження засвідчили, що навчально-виховний процес кінця XX ст., хоча певною мірою й модернізований, за суттю своєю зберіг основні риси минулого століття, а відтак вступив у суперечність з гуманістичною переорієнтацією суспільної свідомості. Як у Європі, так і в Радянському Союзі гостро почали критикувати школу за неувагу до особистості дитини, стандартизацію, авторитаризм, формалізм у вихованні. У теорії, практиці, шкільній політиці все частіше почали використовувати ідеї відомих педагогів-гуманістів про провідну роль середовища і навчання у розвитку особистості, величезні потенційні можливості кожної дитини. Такі наукові постулати були запропоновані тогочасній українській сім’ї для втілення у практику. Цьому сприяли безпосередня співпраця сім’ї та дошкільної установи, публікації у педагогічній пресі, передачі радіо, телебачення тощо.

Установлено, що кінець 70 – початок 80-х рр. ХХ ст. – період переорієнтації освітнього простору на засади гуманізму, що наклало відбиток на всі галузі суспільного життя. 90-ті рр. ХХ ст. характеризуються суспільними змінами та становленням змісту дошкільної освіти в незалежній Україні. На початку 90-х рр. XX ст. у системі дошкільної освіти відбулися значні зміни: було скорочено кількість дошкільних закладів, засновано нові їх типи, розроблено альтернативні програми виховання дітей. Упродовж 1991 – 1993 рр. у державі було створено майже 20 комплексних і тематичних альтернативних програм виховання та навчання дітей дошкільного віку. 1999 року вперше в історії дошкільної освіти було прийнято Базовий компонент дошкільної освіти – Державний стандарт, в якому подано мінімально необхідний і водночас достатній обсяг знань дітей для їх майбутнього навчання у школі. Документом акцентовано увагу на співпраці сім’ї та дошкільного закладу.

Відзначимо, що у дослідженні подано аналіз наукових праць Г. Ващенка, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича, присвячених проблемам сімейного виховання щодо особливостей соціалізаційного впливу сім’ї на дітей дошкільного віку в порівнянні з впливом на них інших соціальних інституцій. Педагоги одноголосно схиляються до тези, що соціалізація та виховання дитини у сім’ї – тільки одна з форм соціального виховання у суспільстві, натомість сім’я як перший інститут соціалізації виконує важливі соціалізаційні функції.

Дослідженням означеного періоду встановлено, що саме дитина як самостійна особистість і суб’єкт діяльності стоїть у центрі педагогічних систем педагогів-творців. Це положення В. Сухомлинський, і М. Стельмахович вважали вихідним при розробці усіх своїх концепцій та здійсненні підходів до навчання і виховання. Зокрема, В. Сухомлинський уважав дошкільне дитинство періодом життя, що великою мірою визначає майбутнє людини. Науковець довів, що є речі, яких не можна навчити – вони формуються у процесі спілкування спочатку з найближчими людьми, а згодом утверджуються, міцніють, або ж, навпаки, атрофуються під впливом соціального середовища. Зокрема, не можна навчити дітей любити, якщо ця здатність не розвинулася у сім’ї. Тому й виховний вплив родини на формування особистості дитини, на щоденне наше буття переоцінити неможливо.

Доведено, що неодмінною умовою успішності процесу виховання, на думку педагогів того часу, є врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей. Дослідження доводить, що серйозною причиною, яка перешкоджає успішному вихованню дітей, є низький рівень педагогічних знань батьків. Батьки повинні усвідомити, наголошують Г. Ващенко, В. Сухоминський, М. Стельмахович, що вони виконують важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина – це фундамент здорового суспільства. Тому родину вчені розглядають як перше соціальне мікросередовище, в якому розвивається та виховується людина з моменту її народження, бо відповідальність за виховання несуть передовсім батько і мати.

У третьому розділі «Досвід сімейної соціалізації дітей дошкільного віку в педагогічній практиці другої половини ХХ ст.» розкрито зміст суспільної та сімейної соціалізації завдяки рефлексії психолого-педагогічних праць досліджуваного періоду – публікацій з серії «Бібліотека для батьків» Л. Островської «Сімейне виховання. Дошкільники» (1977), О. Проскури, Л. Шибицької «Як учити найменших» (1982 ), брошуру Г. Чумаченко «Дитячий садок і сім’я» (1963), праці О. Жаваронко «Роль сім’ї у вихованні в дітей культурної поведінки» (1956), М. Вовчик-Блакитної «Ви – батьки» (1974), Б. Ліхачьова «Простые истины воспитания» (1983), В. Котирло, С. Ладивір «Детский сад и семья» (1984), А. Хріпкова, Д. Колесов «В семье сын и дочь» (1985), О. Кононко «Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві)» (1998), що, як доводить аналіз, відображають сутність і зміст соціалізації дитини-дошкільника в українській сім’ї другої половини ХХ ст.

Вивчення змісту цих книг засвідчило, що у них глибоко розкрито організацію життя дитини в сім’ї, наповненого корисним змістом, що сприяє її всебічному розвитку. Така соціалізація забезпечить фізичний і психічний розвиток дитини. Зміст рекомендацій і наукових досліджень відображає, на нашу думку, основні аспекти виховних традицій досліджуваного часу, їх ґенезу та пріоритетні педагогічні засади.

Дослідники наголошують, що істотні деформації сімейних відносин, які проявляються як взаємовідчуження дітей і батьків, розрив теплих емоційних зв’язків між старшим і підростаючим поколінням є причиною психоемоційного неблагополуччя дитини в сім’ї. Вони особливо негативно впливають на соціалізацію особистості дитини-дошкільника, прилучення її до суспільного досвіду, творення власної моделі життя, позитивної мотивації та реалізації життєвих цілей.

Відзначено, що наприкінці ХХ ст. набуває пріоритетності теза про первинність сім’ї як соціального інституту, що співвідноситься з реаліями суспільного життя, і що вплив сім’ї на дошкільника порівняно з впливами інших соціальних інститутів відзначається найбільшою тривалістю та постійністю. У дитячому садку дитина проводить декілька років свого життя, у школі – одинадцять. У колі ж рідних і батьків вона перебуває від народження і до повноліття, а іноді і все життя. Сім’я – це тло, на якому відбувається становлення особистості, її емоційний, розумовий, фізичний, соціальний розвиток. Хоча, звісно, науковці підкреслюють важливість і суспільного виховання дитини-дошкільника. Поєднання сімейного виховання з суспільним – важлива умова нормального соціального розвитку зростаючої особистості, – стверджує дослідниця О. Кононко.

Кінець XX – початок XXI ст. характеризується створенням новітніх концепцій дошкільного виховання – своєрідних орієнтирів для науковців і практиків у вивченні актуальних проблем розвитку особистості дитини. У цей час активно вивчаються як вітчизняні (О. Дорошенкова, А. Животко, К. Малицька, С. Русова, В. Сухомлинський, В. Чередниченко, Я. Чепіга та ін.), так і зарубіжні теорії (О. Декролі, Д. Дьюї, М. Монтессорі, Ф. Фребель) сімейного і суспільного дошкільного виховання, з’являється низка наукових праць, які презентують теоретичні засади та практичний досвід соціалізації дитини-дошкільника, зокрема у рамках сім’ї і родини.

Результати дослідження дають підстави констатувати, що життєздатність будь-якого суспільства визначається тим, як воно забезпечує своє майбутнє. Первинною і основною виховного інституту – цього сучасного суспільства – є сім’я. Від її освітнього, культурного, духовного, морального рівня залежить ієрархія виховних цінностей, яких вона дотримується. Доводимо, що соціалізація дитини-дошкільника у сучасній українській сім’ї буде успішною при умові пріоритетності загальнолюдських та національних цінностей. Важливою педагогічною засадою, яка забезпечить успіх соціалізації, виступає визнання дитини суб’єктом діяльності і спілкування. Зі свого боку, педагогічні засади – це сукупність певних методів, форм, особливостей навчально-виховного впливу на вихованця з боку педагогічного середовища з метою досягнення визначеного результату, що окреслюється певними науковими параметрами. Саме визначення цих параметрів можливе, на нашу думку, завдяки ретельному вивченню педагогічних праць та проблем досліджуваного періоду.

При зіставленні педагогічних ідей науковців зазначеного періоду констатуємо, що педагоги вважають сім’ю на всіх етапах життя дитини найважливішим компонентом соціального середовища. Адже у житті дитини протягом її перших років домінують соціалізуючі впливи саме сімейного оточення. Сім’я як безпосереднє соціальне оточення має максимальні порівняно з будь-якими іншими соціальними інститутами можливості для поступового залучення зростаючої особистості до світу соціальних цінностей, до виконання нею незнайомих і водночас соціально значущих ролей, оволодіння знаннями, вміннями й навичками, необхідними для становлення соціальної компетентності дитини.

ВИСНОВКИ
Дисертацію присвячено теоретичному узагальненню та різноаспектній науковій інтерпретації педагогічних засад соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї України другої половини ХХ ст. На основі узагальнення отриманих у дисертаційному дослідженні результатів ми сформулювали такі загальні висновки:

1. Проаналізовані та систематизовані науково-теоретичні джерела, присвячені стану студійованої проблеми, показали, що наукові доробки філософів, соціологів, психологів, педагогів, які досить розлого та різнобічно розглядали питання становлення й формування людини як компетентного і повноцінного члена суспільства, дали можливість у середині XX ст. виокремити теорії соціалізації як самостійні галузі дослідження.

У результаті включення поняття «соціалізація» до категорійного апарату різних наукових дисциплін відбулася трансформація змісту цього явища, відповідно відмінність методологічних підходів привела до формування внутрішньої системності категорії, виокремлення різноманітних аспектів її сутнісних характеристик. Трактування соціалізації як міждисциплінарної категорії зумовлене її об’єктивним змістом і багатством структурно-функціональних взаємозв’язків у суспільному житті.

Доведено, що поняття соціалізації є органічним елементом концептуальної системи педагогіки і тісно пов’язане з тими поняттями, що відображають явища розвитку, формування і виховання особистості. Соціалізація трактується «як об’єктивне явище та аспект онтогенезу», а водночас як мета і специфічна діяльність педагогічного суб’єкта, тобто як особлива педагогічна дія. Отже, свідома й цілеспрямовна соціалізація є окремим педагогічним завданням, а це означає, що вона фактично складає невід’ємний елемент освітнього процесу досліджуваного періоду.

2. Аналіз наукових праць, присвячених вивченню широкого спектру проблем сімейного виховання, дав нам підставу для формулювання висновків щодо особливостей соціалізаційного впливу сім’ї як соціальної інституції на дітей дошкільного віку в порівнянні з впливом на них інших соціальних інституцій. Представники різних наукових шкіл одностайно схиляються до тези, що соціалізація та виховання дитини у сім’ї – лише одна з форм соціального виховання у суспільстві, натомість сім’я як перший інститут соціалізації виконує важливі соціалізаційні функції.

Сімейний вплив відзначається високою емоційністю – відносини у здоровій, гармонійній сім’ї будуються на почуттях любові і прихильності один до одного. Чутливість дитини, її довірливе ставлення до людей, сприйнятливість до їхніх оцінних суджень – усе це формується, або ж не формується у дошкільні роки сімейним оточенням дитини. Доводимо, що сім’я має більші можливості для виховання, ніж будь-який інший інститут соціалізації; цей вплив характеризується тривалістю і постійністю. Сім’я створює підґрунтя, на якому відбувається становлення особистості, її моральний, розумовий, емоційний, вольовий, фізичний і соціальний розвиток.

3. Доведено, що основними компонентами змісту соціалізації дітей дошкільного віку у другій половині ХХ ст. були аксіологічний і антропоцентричний. Цілісний аналіз програм виховання дітей дошкільного віку (1956 – 1999) дав можливість стверджувати, що протягом другої половини ХХ ст. шкала цінностей змінювалася і накладала відбиток на зміст дошкільного виховання. Антропоцентричні засади дошкільного виховання виступають об’єктивним результатом вимог суспільного життя, що передовсім відображається на засадах сімейної соціалізації. Проаналізовані тенденції сімейної соціалізації з огляду на демократичні і авторитарні парадигми розвитку суспільства доводять, що авторитаризм і антропоцентризм як протилежні напрями виховання та взаємодії мали місце у межах розвитку дошкільної педагогіки другої половини ХХ ст., періодично чергуючись і змінююючи одна одну.

4. Установлено, що сімейне виховання дошкільників в Україні другої половини ХХ ст. характеризується інтегральним, цілісним підходом до розвитку, виховання й навчання дошкільника як носія фізичних, психічних і соціально-моральних якостей; визнанням своєрідності, унікальності періоду дошкільного дитинства, його особливої ролі у становленні особистості; зміною пріоритету повноцінного проживання дитиною сьогодення порівняно з її підготовкою до майбутнього дорослого життя; турботою про своєчасну появу необхідних новоутворень свідомості й особистості як важливої передумови життєвої зрілості; посиленням уваги до морально-духовної площини розвитку дошкільника, його психологічного здоров’я. Сімейне виховання дошкільників у період дослідження характеризується центрацією на створенні сприятливих умов для повноцінного життя дошкільника порівняно зі звичною зосередженістю батьків на управлінні діяльністю дітей та контролі за нею.

5. Здійснене дослідження дає підставу виділити й актуалізувати такі провідні ідеї сімейної соціалізації дошкільника у другій половині ХХ ст., як: здійснення супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві; забезпечення відбору із суспільного довкілля відповідного змісту, що містить соціалізаційний потенціал для дітей-дошкільників; забезпечення діяльності дошкільної установи як відкритої соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучати дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв’язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації вихованців.

Результати дисертаційної роботи не вичерпують усієї глибини й важливості проблеми, інтерпретації та оцінки особливостей сімейної соціалізації дітей дошкільного віку. На наше переконання, перспективними й актуальними залишаються певні аспекти аналізу дитячої соціалізації; окремого вивчення потребують етнопедагогічні засади означеної проблеми; доцільним бачиться дослідження компаративного аспекту соціалізації.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Статті у фахових виданнях


  1. Бобак О. Б. Сімейне виховання у розвитку дитини / О. Б. Бобак // Збірник наук. праць. Серія : Педагогіка, психологія і соціологія. Вип. 5 (155). Частина І. – Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2009. – С. 328 – 331.

  2. Бобак О. Б. Роль сім’ї у соціальному становленні осіб з особливими потребами / О.Б. Бобак // Наукові записки : [збірник наукових статей] / М-во освіти і науки України ; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – 2009. – С. 17 – 23. – Випуск (81). – (Серія педагогічні та історичні науки).

  3. Бобак О. Б. Роль сім’ї у процесі соціалізації особистості / О. Б. Бобак // Зб. наук. праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Вип. № 24. – К. : ВІКНУ, 2009. – С. 214 – 219.

  4. Бобак О. Б. Вплив сімейного виховання на розвиток дитини дошкільного віку у поглядах В.О. Сухомлинського / О.Б. Бобак // Наукові записки : [збірник наукових статей]. – К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. – Випуск (92). – С. 34 – 40.

  5. Бобак О. Б. Проблеми сімейного виховання у поглядах видатних українських педагогів (ХІХ – ХХ ст.) / О. Б. Бобак // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – 2011. – Вип. ХL. – Ч. 2. – С. 138 – 141.

  6. Бобак О. Б. Підготовка соціальних педагогів до соціально-педагогічного супроводу сімей / О. Б. Бобак // Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького: Серія Педагогічні науки. – Черкаси, 2011. – № 203. – Частина І. – С. 23 – 28.

  7. Бобак О. Б. Взаємодія дошкільного закладу та сім’ї у процесі виховання дитини / О.Б. Бобак // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Педагогіка. – 2011. – Вип. ХL. – С. 92 – 94.

  8. Бобак О. Б. Методичне забезпечення особистісно-орієнтованого навчання дошкільників: зарубіжний досвід / О. Б. Бобак // Науковий вісник Чернівецького університету : [збірник наукових праць]. – Вип. 600. Педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2012. – С. 25 – 33.

  9. Бобак О.Б. Сім’я та родинне виховання як середовище соціалізації дітей дошкільного віку у поглядах видатного педагога України М.Г. Стельмаховича / О.Б. Бобак // Людинознавчі студії : збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка / Ред. кол. Т. Біленко (гол. редактор), М. Чепіль, В. Кемінь та ін. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені І. Франка. – Дрогобич, 2013. – Вип. 27. – С. 153 – 167.

  10. Бобак О. Б. Засади сімейного виховання дошкільників в Україні у ІІ-й половині ХХ ст. / О. Б. Бобак // Молодь і ринок : щомісячний науково-педагогічний журнал. – Дрогобич, 2014. – Вип. № 11 (118). – С. 126 – 132.

  11. Бобак О. Погляди Григорія Ващенка на родинно-сімейне виховання дітей дошкільного віку / Оксана Бобак // Молодь і ринок : щомісячний науково-педагогічний журнал / Ред. кол.: Н. Скотна (шеф-редактор), Н. Примаченко (гол. редактор) та ін. – Дрогобич : 2015. – Вип. № 8 (127). – С. 147 – 149.


Статті у зарубіжних виданнях


  1. Бобак О.Б. Впровадження інноваційних технологій у практичну діяльність українських дошкільних закладів / О.Б. Бобак // Сборник материалов V Междунар. науч.-практ. конф., Брест, 19 – 20 мая 2011 г. : в 2 ч. / [и др.]. – Брест : БрГУ, 2011. – Ч. І. – С. 52 – 57.

  2. Bobak O. The role of families in the social l formation of person with disabilities / O. Bobak // Zbiór raportów naukowych. «Pedagogika. Teoria. Praktyka» (29.11.2014 – 30.11.2014). – Warszawa : Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2014. S. 31 36.


Навчально-методичні посібники


  1. Бобак О.Б. Педагогіка сімейного виховання : навчально-методичний посібник до самостійної роботи [для студентів спеціальності 6.010106 «Соціальна педагогіка] / Т. О. Логвиненко, О. Б. Бобак. – Дрогобич : Видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2014. – 160 с.

  2. Бобак О.Б. Екокультура особистості : навчально-методичний посібник до самостійної роботи студентів з дисципліни [для студентів спеціальності 6.010106 «Соціальна педагогіка»] / О. Є. Керик, О. Б. Бобак. – Дрогобич : Видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2015. – 80 с.


Статті апробаційного харктеру


  1. Бобак О. Б. Роль батьків у вихованні дитини / О. Б. Бобак // Вісник соціально-гуманітарного факультету. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного факультету імені Івана Франка, 2010. – Вип. 3. – С. 41 – 46.

  2. Бобак О. Б. Методичне забезпечення особистісно-орієнтованого навчання дошкільників: зарубіжний досвід / О.Б. Бобак // Історичний досвід, стан і перспективи підготовки педагогічних і соціально-педагогічних кадрів до роботи з різними соціальними групами : [Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. (Чернівці 3 – 5 листопада 2011 р.)]. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – С. 22 – 25.

  3. Бобак О. Б. Підготовка соціальних педагогів до соціально-педагогічного супроводу сімей / О. Б. Бобак // Освіта дорослих як соціалізації і соціального захисту окремих категорій населення : [Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції]. – Черкаси, 2011. – С. 23 – 28.

  4. Бобак О. Б. Розвиток теорії дошкільного виховання в Україні у другій половині ХХ століття: історичний аспект / О. Б. Бобак // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – Ялта : РВВ РВНЗ КГУ, 2011. – С. 236 – 243.

  5. Бобак О. Б. Підготовка соціального педагога до організації роботи з сім’єю як первинного інституту соціалізації дитини / О.Б. Бобак // Міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Редактори-упорядники В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря. – Дрогобич : Посвіт, 2012. – Вип. 3. – С. 152 – 159.

  6. Бобак О. Б. Соціалізація особистості в дошкільному віці як предмет науково-педагогічного вивчення / О.Б. Бобак // Міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Редактори-упорядники В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря. – Дрогобич : Посвіт, 2013. – Вип. 4. – С. 178 – 184.



АНОТАЦІЇ
Бобак О.Б. Педагогічні засади соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї у другій половині ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. – Дрогобич, 2015.

Дисертацію присвячено аналізу педагогічних засад соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї у другій половині ХХ ст. У процесі дослідження розглянуто сутність і зміст соціалізації дітей дошкільного віку в сім’ї в Україні у другій половині ХХ ст. Розкрито нормативно-правову базу виховання дошкільників в Україні 50 – 90-ті рр. ХХ ст. Подано концептуальні характеристики педагогічних умов сімейної соціалізації у хронологічних межах дослідження. Отримало розвиток положення про детермінованість змісту соціалізації в сім’ї станом суспільних взаємин. Систематизовано і узагальнено наукові уявлення про сутність та зміст соціалізації дошкільника в сім’ї.

Уважаємо, що основними засадами успішного перебігу соціалізації дитини-дошкільника у досліджуваний нами період були готовність до здійснення супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві та забезпечення відбору із суспільного дошкілля відповідного змісту, що містить соціалізаційний потенціал для дітей-дошкільників та забезпечення діяльності дошкільної установи як відкритої соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучити дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв’язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації дітей.

Виконане дисертаційне дослідження створює можливості для збагачення творчого застосування досягнень вітчизняної педагогіки в означеній проблемі в умовах становлення національної системи дошкільної освіти, а також містить практичні аспекти соціалізації дошкільників у сімейному середовищі.

Ключові слова: соціалізація, дитина, дошкільний вік, сім’я, сімейне виховання, сімейне середовище, дошкільний заклад, соціальні інститути.

Бобак О.Б. Педагогические основы социализации детей дошкольного возраста в семье во второй половине ХХ века. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика, история педагогики. Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко. – Дрогобыч, 2015.

Диссертация посвящена анализу педагогических основ социализации детей дошкольного возраста в семье во второй половине ХХ в. В процессе исследования рассмотрены сущность и содержание социализации детей дошкольного возраста в семье в Украине во второй половине ХХ в. Проанализировано нормативно-правовую базу воспитания дошкольников в Украине в течение 50 – 90-х гг. ХХ в. Представлено концептуальные характеристики педагогических условий семейной социализации в хронологических рамках исследования. Подтверждено положение о детерминированности содержания социализации в семье состоянием общественных отношений. Систематизированы и обобщены научные концепии о сущности и содержании социализации дошкольника в семье.

Доказано, что основными принципами успешной социализации дошкольника в исследуемый нами период являются его готовность к педагогическому сопровождению становления его личности, а также обеспечение воспитателями соответствующих форм и методов используемого педагогического воздействия с целью наладить социокультурные связи детей, способствуя формированию их общественных связей.

Осуществленное исследование способствует обогащению и творческому применению достижений отечественной педагогики в вопросах социализации детей дошкольного возраста в семье в условиях формирования национальной системы дошкольного образования, а также содержит практические аспекты социализации дошкольников в семейной среде.

Ключевые слова: социализация, ребенок, дошкольный возраст, семья, семейное воспитание, семейная среда, дошкольное учреждение, социальные институты.

Bobak O.B. Pedagogical bases of socialization of preschool children in the family in the second half of the twentieth century. – Manuscript.

The thesis for the degree of Candidate of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.01 – general pedagogy and history of pedagogy. Drohobych State Pedagogical University named after Ivan Franko. – Drohobych, 2015.

Dissertation deals with the the analysis of Pedagogical bases of socialization of preschool children in the family in the second half of the twentieth century. The study examined the nature and content of socialization of preschool children in the ukrainian family in the second half of the twentieth century. Integral analysis of educational programmes of children of preschool age (1956 – 1999) gave the possibility to state that during the second half of the twentieth century the scale of values changed and imposed marks on the content of preschool education.

Conceptual characteristics revealed pedagogical conditions of socialization in family within a chronological study. Retrieved development provisions on determination of content socialization in the family as social relationships. Systematized and generalized scientific understanding of the nature and content of preschool socialization in the family, because the family has more opportunities for education than any other institution of socialization, this effect is characterized by duration and regularity. That’s why, the family bacame a background against which the formation of personality, her mental, emotional, strong-willed, physical and social development are formed.

Established that family education of preschool children in Ukraine in the second half of the twentieth century. Characterized by integrated, holistic approach to development, education and training as a carrier preschooler physical, mental, social and moral qualities; recognition of the originality, uniqueness preschool period of childhood, its special role in the development of the individual.

The research makes possible to identify and update such leading ideas of family socialization preschooler in the second half of the twentieth century. As implement support socialization in preschool child and ensure the selection of the social environment of the content that contains social development potential for children preschool and support of preschool as open social and educational system that is designed to actively engage children’s community and teaching staff in the socio-cultural relations with society and contribute to harmonious socialization of children.

Prove that only due high communication culture of teachers and parents, goodwill, impartiality in solving various problems effective interaction between pre-school and the family can be achieved it must pierce through all educational process. However, changes the preschool position in family cooperation. Preschool institution not only educates children but also advises parents on children education. The unity of pedagogical influences is burning issue for today in the pedagogical space of family and pre-school.

Believe that the main principles of successful course of preschool child’ socialization of the in the studying period were the readiness to support the implementation of socialization in preschool child and ensuring social preschool selection of relevant content that contains social development potential for preschool children and support of preschool institutions as an open social educational system that is designed to actively engage children's community and teaching staff to the socio-cultural relations with society and contribute to harmonious socialization of children.

This research helps to enrich the creative possibilities of applications of national education in definite problem in the context of the establishment of the national system of preschool education for practical aspects of socialization of preschool children in a family environment.

Key words: socialization, child, preschool age, family, family education, family environment, preschool, social institutions.

Підписано до друку 20.10.2015 р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Гарнітура «Times New Roman».

Вид. арк. 0,9. Зам. № 320. Тираж 100. Друк на ризографі.


Видавничий відділ Дрогобицького державного

педагогічного університету імені Івана Франка



82100, Дрогобич, вул. І. Франка, 24.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка