Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Нагорна О. Б. Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами



Сторінка3/6
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.04 Mb.
1   2   3   4   5   6

Оптимізація рухового режиму дітей є одним із основних чинників, який забезпечує наближення виховного середовища до природного простору дитини. Застосовуються гімнастика, фізкультхвилинки, рухова терапія, пальчикова, звукова, дихальна гімнастика тощо. Це дозволяє знімати стан утомленості, ослабити психологічну напруженість, і просто дати дитині можливість порухатися.

Правильне використання фізичних вправ – ефективний засіб збереження та зміцнення здоров’я дитини з психофізичними порушеннями. Оздоровчі фізкультхвилинки під час навчального дня повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для постави, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим дітям, або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: «зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени…». Фізкультхвилинки дозволяють зняти м’язову наругу, статичне навантаження, пов’язане з тривалим сидінням.

Під час поведення фізкультхвилинки необхідно дотримуватись загальних правил:


  • застосування дозованих фізичних навантажень;

  • поступове збільшення навантаження: з урахуванням інтенсивності, кількості повторень, інтервалів відпочинку, характеру вправ;

  • використання вправ, що охоплюють всі групи м’язів;

  • обов’язкове включення дихальних вправ.

Усі вправи за інтенсивністю поділяються на три режими: щадний, щадно-тренувальний та тренувальний. Будь-який комплекс вправ поділяється на розминку, основну та завершальну частини.

Розминка, яка триває 5-10 хв використовується для розігріву м'язів та виконуються прості вправи:

  • шия - дитина розминає м'язи шиї, повертаючи та нахиляючи голову в різні боки

  • плечі - дитина підіймає та опускає плечі, наче каже «я не знаю», робить ротаційні рухи плечима;

  • тулуб - дитина робить нахили у різні боки;

  • ноги - дитина згинає по черзі ноги в колінах, підіймає їх на мисок, робить ротаційні рухи стопами.

 Основна частина триває 20-25 хвилин, протягом яких виконується комплекс гімнастичних вправ:

  • шия - з положення лежачи на спині дитина підіймає та опускає головну, обертає голову в боки, нахиляє її в боки; ті ж вправи робляться з положення лежачи на животі;

  • тулуб - з положення лежачи на спині дитина підіймає та опускає тулуб, нахиляє його у різні боки, ті ж вправи робляться з положенням лежачи на животі;

  • ноги - з положення лежачи на спині дитина відводить та приводить ноги, згинає їх у колінах та нахиляє у різні боки, спочатку обидві потім по черзі кожну ногу; з положення лежачи на боці дитина згинає у коліні ногу, робить нею ротаційні рухи, потім іншу ногу з другого боку;

  • руки - з положення лежачи на спині дитина робить ротаційні рухи рукою, зігнутою в лікті, та прямою, відводить та приводить пряму руку, ті ж рухи дитина робить з положення лежачи на боці; в положенні сидячи, дитина кладе руку на стіл так, щоб кисть була за краєм стола, згинає та розгинає кисть із випростаними пальцями;

Заключна частина триває 5-10 хвилин, протягом яких відбувається поступове сповільнення ритму впав, зниження фізичного навантаження:

  • лежачи на спині, дитина вдихає носом повітря видихаючи його ротом;

  • стоячи, дитина підіймає руки вгору під час вдиху повітря і видихаючи, опускає руки.

Домінуючою формою проведення ЛФК є гра. Гра заохочує дитину до занять, формує мотивацію до самостійної рухової діяльності, дитина очікує та отримує від дорослого заохочення. Під час рухової терапії доцільно кожну вправу супроводжувати словами (можна віршованими рифмами). Такі заняття можна варіативно виконувати як фізкультхвилики, як окреме заняття, як динамічна пауза під час уроку.

Вправа 1. «Руки в гору піднімає –

Вітер гілочки гойдає:

То додолу пригинає.

То до сонця розпрямляє».



Діти піднімають руки вгору, хитають ними вправо-вліво, нахиляються донизу, знову піднімають їх догори.

Вправа 2. «Песик вже із ліжка встав,

Головою похитав,

Хвостиком він помахав,

На горбочку покружляв».



Діти хитають головою повільно вправо-вліво, вверх-вниз, ніби крутять «хвостиком», кружляють навколо себе.

Вправа 3. «Дуже дивно йде пінгвін –

Не згинає ноги він,

Спробуйте і ви, малята,

Йти і ніжки не згинати».



Діти переступають з ноги на ногу, не згинаючи ніг.

Вправа 4. «На носочках бігла мишка,

Щоб не чула кроків кішка.

Треба бігти тихо-тихо,

Щоб не трапилося лихо».



Діти ходять на «носочках».

Вправа 5. «А лелека без упину

Вгору підніма коліна.

Випрямивши гордо спину,

Завмирає на хвилину».



Діти йдуть, слідкуючи за поставою, високо піднімаючи коліна.

Вправа 6. «Зайчик лапки любо склав,

Вгору весело скакав,

Стрибне з ніжечки на ніжку.

Наче біга по доріжці».



Діти складають руки перед собою, ніби лапки, стрибають на правій нозі, на лівій, на обох.

Вправа 7. «Їжачок тут пробігав,

І щоразу присідав.

Під осиковим листочком він знайшов аж три грибочки».

Діти присідають, ніби знаходять грибочки.

Вправа 8. «Гордовито, як орли,

Ми махаємо крильми

І ширяєм вправо, вліво,

Так повільно, так красиво».



Діти розводять руки на рівні плечей, ніби крила, повільно повертають тулуб вправо, вліво.

Вправа 8. «Ну й пригода у кота!

Весь він мокрий не спроста:

Впав до рибок на хвилинку –

З лапок струшує краплинки».



Діти струшують ногами та руками, ніби вони мокрі.

Вправа 9. «Джміль старезний впав на спину –

Розпрямити важко крила.

Ніжками він дригає,

Раз у раз підстрибує».



Діти, лежачи на спині, піднімають вгору руки та ноги і дригають ними.

Вправа 10. «Сім писклявих комарів

Оточили малюків.

Хочуть боляче вкусити,

Та ми будемо їх бити».



Діти плещуть у долоні перед собою, під правим коліном, під лівим коліном.

Вправа 11. «Що за зорі чарівні

На морськім глибокім дні?

В небі сяють не такі!

Звуться зіроньки - морські».



Діти лягають на спину, ноги прямі, руки вздовж тулуба. Ноги й руки необхідно розвести, щоб тіло нагадувало морську зірку. В такому положенні завмерти, нормалізувати дихання. Вправа підходить для заклчної частини заняття.

Вправи для розвитку дрібної моторики на заняттях передбачають використання будь-якого природнього матеріалу: жолуді, каштани, висушену горобину, горіхи, шишки. Дитині пропонується спочатку перебрати змішаний матеріал на окремі види. Поступово ускладнюють завдання, пропонуючи брати в праву руку, наприклад, горіх, а в ліву – жолудь тощо.

З урахуванням специфіки моторики при дитячому церебральному паралічу варто дотримуватсь певних правил під час роботи з дітьми, що зазначено в табл..3.

Табл.3

Рекомендовано

Не рекомендовано

Виховання мотивації до рухової активності

Надання гіперопіки та виховання за типом гіперпротекції

Проведення вправ у положенні, що відповідає хронологічному віку

Проведення вправ переважно у лежачому положенні

Розсіяне навантаження на групи м’язів, зоровий, слуховий аналізатори

Неадекватне тривале фізичне та сенсорне навантаження

Розвиток здатності до розслаблення м'язів

Вправи для збільшення напруження спазмованих м’язів

Гальмування насильницьких рухів за допомогою самоконтролю, обтяжувачів, фіксаторів

Виконання вправ у швидкому темпі

Розвиток рівноваги та координації

Формування паталогічного стереотипу певної рухової функції

Попередження та корекція контрактур тугорухливості в суглобах за допомогою ортезів, ортопедичного взуття

Перебування дитини тривалий час в одному положенні

Розвиток здібностей до самостійної рухової активності та самообслуговування за допомогою допоміжних засобів пересування: вертикалізаторів, ходунів тощо

Використання переважно інвалідного візка під час пересування для «полегшення» переміщення

Розвиток зорово-моторної координації та функціональних можливостей кисті й пальців

Обмеження функціонування рук



4. «Сонячні діти»
Синдром Дауна - це генетичне захворювання, яке характеризується аномалією (потроєнням) 21 пара хромосом, недоумством і характерними зовнішніми ознаками (розкосі очі, пласке обличчя, одна поперечна складка на долоні, відносно низький зріст, великий язик і пр).
Причиною виникнення синдрому Дауна є потроєння 21 хромосоми. Ризик народження дітей з синдромом Дауна значно підвищується у разі віку матері більше 35 років або віку батька більше 45 років.

Вперше синдром Дауна був описаний в 1866 році англійським лікарем Джоном Ленгдон Дауном, як розумова відсталість, що поєднується з характерними зовнішніми ознаками, а в 1959 році вчений Жером Лежен визначив його генетичну природу.


У дівчаток і хлопчиків синдром Дауна зустрічається однаково часто.
Лікування синдрому Дауна включає нейропсихологическую реабілітацію та соціальну адаптацію дітей, а також лікування супутніх захворювань і вад розвитку.

4.1 Осоливості розвитку дітей із синдромом Дауна

Найбільш характерні зовнішні ознаки синдрому Дауна, за якими можна поставити можливий діагноз відразу після народження дитини: у 90% «плоске» обличчя, потовщена шийна складка, розкосі очі,


півмісяцева шкірна складка у внутрішнього кута ока (епікантус).

Для дітей з синдромом Дауна характерно:


м'язова гіпотонія (зниження м'язового тонусу),

  • підвищена рухливості суглобів,

  • короткі та широкі кисті,

  • деформовані вушні раковини,

  • великий складчастий ніс,

  • поперечна складка долонна, як універсальна ознака синдрому Дауна, може зустрічатися лише у 45% дітей народжених з цією хворобою;

  • деформація грудної клітки,

  • пігментні плями по краю райдужної оболонки очей (плями Брушфільда).
    Також у дітей з синдромом Дауна можуть спостерігатися певні зміни з боку внутрішніх органів:
    • поєднані, множинні, вроджені вади серця, такі як дефект міжшлуночкової перегородки, дефект міжпередсердної перегородки, аномалії великих судин, відкритий атріовентрикулярний канал
    • з боку дихальної системи - зупинки дихання уві сні через велику мови та особливостей будови ротоглотки;
    проблеми з боку зору (вроджена катаракта, глаукома, страбізм-косоокість), порушення слуху
    • захворювання щитовидної залози (природжений гіпотиреоз)
    • патологія шлунково-кишкового тракту (стеноз кишечника, мегаколон, атрезія прямої кишки і ануса)
    • аномалії опорно-рухового апарату (дисплазія тазостегнових суглобів, одностороннє чи двостороннє відсутність одного ребра, клинодактилия (викривлення пальців), низький зріст, деформація грудної клітини)
    • гіпоплазія (недорозвинення) нирок, гідроуретер, гідронефроз
    Проте, остаточний діагноз синдрому Дауна, можна поставити лише після дослідження на каріотип (хромосомний набір) дитини.
    У дітей з синдромом Дауна яскраво виражена затримка психічного і фізичного розвитку. Зріст людини з синдромом Дауна на 20 см нижче середнього. Рівень розумового розвитку IQ у таких дітей варіює від 20 до 75 і залежить від віку початку реабілітації та обсягу реабілітаційних заходів. Незважаючи на відносно низький рівень інтелекту, діти з синдромом Дауна дуже уважні, ласкаві, терплячі при навчанні та слухняні.

Основною метою виховання та навчання дітей з синдромом Дауна є їх сімейно-соціальна адаптація. Заохочуються групові заняття для поліпшення соціальної пристосованості дитини та її підготовки. Також вітається перебування дитини в дитячих колективах (наприклад, в дитячих садах), оскільки доведено, що перебуваючи в колективі, діти з синдромом Дауна швидше і краще пристосовуються.

При правильно організованому догляді та спеціальному навчанні діти з синдромом Дауна освоюють ті ж навички, що і здорові діти, тільки дещо пізніше.

Оскільки діти мають широкий спектр можливостей, їх успіх в школі за стандартною програмою навчання може сильно варіюватися. Проблеми в навчанні, притаманні дітям з синдромом Дауна, можуть зустрічатися і у здорових, тому батьки можуть спробувати використовувати загальну програму навчання у школі.

Дрібна моторика затримується в розвитку і значно відстає від інших рухових якостей у зв’язку з зниженим м’язовим тонусом, та характерної формою кисті. Деякі діти можуть почати ходити вже в два роки, а деякі тільки на 4-му році після народження. Зазвичай призначають фізіотерапію, щоб прискорити цей процес.


4.2 Корекційно-розвивальний напрямок роботи з дітьми із синдромом Дауна

Дітям з синдромом Дауна притаманні симптоми швидкої втомлюваності, недостатньої концентрації уваги, дратівливість, лабільність емоційної сфери, загальна ослабленість. В умовах вимушеної гіподинамії, яка супроводжує дитину, енергійні фізичні вправи, дихальна гімнастика є необхідні для профілактики захворювань дихальних шляхів, зміцнення м’язового корсету, є добрим психогігієнічним засобом.

Забезпечення формування психологічного комфорту, адекватної поведінки особистості, можливе при застосуванні різноманітних засобів оздоровчих технологій: музикотерапії, арт-терапії, казкотерапії, кольоротерапії.

Музична терапія проводиться під час фізкультхвилинки, звукової гімнастики, самомасажу долонь рук, стоп ніг, як ранкове привітання, що дозволяє дитині позитивно налаштуватись на робочий день в навчальному закладі, чи як нагорода за добре виконане завдання. Для привітання, поздоровлення, можливо використовувати мажорні звуки творів Моцарта, Штрауса. Це заспокоює дитину та налаштує її на відповідний настрій. Як фонову музику на заняттях з малювання, трудового навчання можна використовувати східні музичні мотиви, класичні твори.

Використання протягом навчального дня мішечків з піском, сіллю, горохом, дрібними камінцями є доброю гімнастикою для м’язів ніг, стоп, під час якої стимулюються рефлекторні точки, розміщені на стопі. Така гімнастика, що проводиться у формі гри, сприяє профілактиці плоскостопості, загальному зміцненню здоров’я.

Для самомасажу долонь рук пропонується застосування ялинкових шишок, горіхів, жолудів, каштанів. Такий ігровий підхід дозволяє не тільки знайомити дітей з оточуючим світом, а і сприяти розвитку дрібної моторики, розвантаженню психоемоційної сфери.

Використання аромамасел допомагає досягти різних цілей: і як профілактику захворювань дихальних шляхів (евкаліптове), заспокійливе (лавандове), та тонізуюче (апельсинове). Необхідно 3-4 крапелі масла нанести на аромалампу. Доцільно його застосування під час денного сну, можливо поєднати з музичним супроводом відповідної тематики, наприклад, заспокійливі східні мотиви.

З огляу на специфіку захворювання, існує потреба в дотриманні певних рекомендацій при плануванні комплексів ЛФК для дітей з синдромом Дауна, що зазначено в табл..4

Табл.4

Рекомендовано

Не рекомендовано

Вправи для зміцнення м’язів кінцівок, «м’язового корсету», розвиток рівноваги, координації рухів

Вправи для збільшення мобільності суглобів

Профілактика плоскостопості за допомогою вправ, ортопедичного взуття

Носіння взуття без належної корекції

Розвиток навичок самообслуговування, формування соціальної моделі поведінки

Виховання за типом гіперопіки, педагогічної депревації, соціальної ізоляції дитини

Дихальна гімнастика

Гіподинамія

Чергування завдань, які вимагають включення зорової або слухової уваги

Тривале навантаження сенсорних аналізаторів

Розвиток емоційного, мовленнєвого, предметно-дійового та ігрового спілкування з оточуючими

Навчання ізольованих якостей

Розвиток функціональних можливостей кисті й пальців, підготовка руки до письма

Формування тільки основних рухових функцій

При плануванні занять з лікувальної фізкультури необхідно звертати увагу на те, що внаслідок зниженого м’язового тонусу у дітей синдромом Дауна є небезпека формування плоскостопості з різним ступенем тяжкості.

Плоскостопість − це деформація стопи, що характеризується певною плоскістю. Лікарі називають плоскостопість хворобою цивілізації. Незручне взуття, синтетичні покриття, гіподинамія − все це призводить до неправильного розвитку стопи. Деформація стоп буває двох видів: поперечна і поздовжня. Поперечна плоскостопість спостерігається на поперечному підйомі стопи. При поздовжній плоскостопості стопа лягає на підлогу майже всією підошвою. В окремих випадках можливе поєднання обох форм плоскостопості.

Стопа дитини є свого роду каркасом, що складається з м'язів і хрящів, які з часом скостеніють. Наприклад, човноподібна кістка, яка знаходиться на склепінні стопи, сформується лише до 5 років. Та й і самого склепіння ще не видно - в ділянці стопи знаходиться жирова подушечка, яка зникає поступово разом із зростанням скелета та збільшенням навантаження на ноги. До 5-6 років діагностувати плоскостопість може лише дитячий лікар-ортопед.

З огляду на фізіологічно знижений м’язовий тонус у дітей з синдромом Дауна плоскостопість є характерним захворюванням, яке потребує профілактики та корекції в разі його виникнення.

Такі проблеми як порушення постави і ходи, м'язовий дисбаланс, больові відчуття в ногах і спині з'являються у дітей уже при наявній плоскостопості, і є одним з його наслідків. Здорова ж стопа амортизує ударну хвилю, яку отримує наше тіло при ходьбі і бігу, на 80%. При плоскостопості ж деформуються, втрачають свої властивості й інші ресорні системи – гомілковостопні, колінні, кульшові суглоби, хребет. У результаті, дія ударної хвилі поширюється на внутрішні органи і головний мозок.

Дуже вільне взуття не може допомогти стомленим м'язам утримати стопу в правильному положенні. А тісна - порушує кровообіг, внаслідок чого порушуються обмінні процеси в м'язах і зв'язках, що не дозволяє їм повністю відновлюватися після навантажень. Відсутність каблука і тонка підошва можуть призвести до травмування і швидкого розбивання стопи, її деформації. Стопа повинна працювати з перекочуванням з п'яти на пальці.

В цілях розгрузки стопи від ваги тіла, рекомендується на початку виконувати вправи сидячи, а пізніше включати у вправи стопу в різних положеннях тіла. Обов`язковим елементом в лікуванні плоскостопості є носіння спеціального ортопедичного взуття, яке підбирається індивідуально, а не купується заочно, без дитини.

Для виконання з дитиною щоденних профілактичних вправ, що зміцнюють м'язо-зв'язковий апарат стопи і гомілки, багато часу не потрібно. Потрібне лише усвідомлення необхідності з боку батьків і «згода погратись» з боку дитини. Устаткування буде потрібне наступне: масажні м'ячі - жорсткий маленький і м'який (розміром більше), а також масажний килимок і/або масажний вал, гімнастичний м'яч діаметром 26 см.

На рис. 10 наведено рекомендований комплекс вправ при плоскоступості.







Рис. 10 Комплекс вправ при плоскоступості

Вправи включають попередню розминку гомілковостопного суглоба і пальців дитини, виконувані в повільному темпі. Після цього виконуються самі вправи, наприклад з масажним м'ячем - котити поверхнею підошви м'яч - від п'яти до носка, поперемінно правою/лівою стопами, дуже м'яко торкаючись його поверхні. Причому слід пам'ятати, сильне натискання на опору - некорисне. Вправи також можна виконувати на масажному килимку або з масажним валом.


Рекомендоване корекційне заняття для розвитку уваги, пам’яті, координації рухів

Вправа 1. Дитині пропону­ють покласти обидві руки на стіл. Одну долоню стискають у кулак, а інша лежить вільно. По команді положен­ня рук змінюється, темп виконання прискорюється. Вправу виконують під музику.

Вправа 2. За командою педагога учень, що якщо він скаже слово «земля», він повинен виконувати відповідні рухи, які символізують слово вчителя: руки опустити вниз при слові «трава», витягнути вперед при слові «сонце», слово «небо» − руки підняти догори, слово «дощ» − оберти в променево-зап'яст­них суглобах тощо.

Вправа 3. Перед дитиною розкладають предметні карт­ки із зображенням фруктів і овочів. Дають по вазі і коши­ку. Пропонують покласти у вазу фрукти, а в кошик − овочі.

Вправа 4. Перед дитиною кладуть малюнки з ялинкою і струмочком та пропонують плеснути з долоні один раз, коли назване слово стосувати­меться ялинки, двічі − коли струмка. Слова: дзвінкий, пухнаста, вічнозелена, веселий, говіркий, духмяна, чистий.

Вправа 5. Пропонують прослухати слова: стіл, шафа, яблуко, парта, стілець і виклю­чити зайве слово. Слова: масло, сир, вата, хліб, огірок.
5.Аутизм - хвороба століття

Аутизм − важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції. Виражається захворювання у відході від контактів з дійсністю, бідністю вираження емоцій. Аутисту властиво неадекватне реагування і дефіцит соціальної взаємодії.

За інтегральними оцінками поширеність розладів спектра аутизму коливається в межах 4-8 випадків на 10 тис. дітей, тобто приблизно 0,04-0,08% дитячої популяції, а поєднання аутизму з розумовою відсталістю - до 20 на 10000. Показник поширеності цієї патології в Україні, за офіційними статистичними даними, становить 2 на 10 тис. осіб (0,2%), що може свідчити про недосконалу організацію роботи системи надання медичної допомоги дітям із психічними захворюваннями. Слід зазначити, що наведені цифри відбивають лише випадки так званого типового аутизму, відомого як синдром Каннера. Переважає цей розлад у хлопчиків, у співвідношенні 3-4:1.


Постановка діагнозу дитячого аутизму (синоніми: синдром Каннера) грунтується на наявності трьох основних якісних порушень: недолік соціальної взаємодії, недолік взаємної комунікації, а також наявність стереотипних форм поведінки. Вони є загальними рисами індивідуального розвитку і виявляються у всіх ситуаціях, хоча можуть варіювати за ступенем вираженості, але є обов’язковими при даному захворюванні (рис. 11).















1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка