Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «Львівська політехніка»



Сторінка1/2
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.52 Mb.
#8183
ТипАвтореферат
  1   2



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

Чушак-Голобородько Анна Михайлівна



УДК 338.24: 330. 341. 1+621


МОТИВУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність: 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.


Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України



КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ,

Національний університет «Львівська політехніка»,

директор Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту



Офіційні опоненти:


доктор економічних наук, професор,



ВАСИЛЕНКО ВАЛЕНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського,

професор кафедри менеджменту та маркетингу
кандидат економічних наук,

ЖЕЖУХА ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ,

Національний університет «Львівська політехніка»,

доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності

Захист відбудеться « » 2013 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд. 209-А.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.
Автореферат розісланий «___» 2013 р.
Учений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 35.052.03,

к.е.н., доцент Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах постійного зростання вартості сировини, матеріалів, енергоресурсів, збільшення кількості суб’єктів, які посилюють конкуренцію на ринку машинобудівної продукції, підвищення рівня поінформованості споживачів про пропозицію продуктів на ринку, їхню якість, функціональність і ціну актуальним завданням керівників підприємств є здійснення перманентного пошуку креативно активних суб’єктів і забезпечення для них таких умов розвитку, щоб на підприємстві постійно мали місце альтернативи креативних ініціатив, які б могли забезпечити організації конкурентні переваги. На жаль, на сьогодні методичні підходи до мотивування суб’єктів креативної діяльності досліджені фрагментарно. Це є причиною проблематичності використання потенціалу суб’єктів креативної діяльності для розвитку машинобудівних підприємств.

У науковій літературі значну увагу приділено розкриттю сутності феномену креативності з позиції психології, особливостям організації праці креативно активних працівників, обґрунтуванню важливості збалансування витрат на розвиток креативності з ефектами від реалізації креативних ідей, аналізуванню мотиваційних теорій, класифікації потреб, дослідженню місця мотивування в процесі управління підприємством тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Алєксєєва І., Андросової О., Альтшуллера Г., Бажала Ю., Базилевича В., Баррона Ф., Бекхардні Б., Березіної Т., Бойка Є., Борщ Л., Бьюітандама А., Валдайцева С., Верби В., Василенка В., Гальчинського А., Геєця В., Герасимчука В., Глаз’єва С., Гойка А., Гончаренка Т., Гужви В., Гілфорда Дж., Дайкера Д., Денисенка М., Доснона О., Должанського І., Друкера П., Жежухи В., Золотарьова С., Ілляшенка С., Ільчука В., Колькової С., Крикавського Є., Крупки М., Кузьміна О., Лазебника Л., Литвиненка С., Лобанова А., Лукінова І., Малицького Б., Медведкіна Т., Мізюка Б., Мілославського І., Нейкової Л., Новікової І., Ортинського В., Петровича Й., Піннінгса Й., Пономаренка В., Поплавської Ж., Постєвого А., Раєвнєвої О., Рубінштейна С., Саліхової О., Соловйова В., Стадницького Ю., Тивончука І., Торшиної К., Торренса П., Харрінгтона Д., Черваньова Д., Череп А., Чумаченка Б., Чумаченка І., Чухрай Н., Шаугнессі Й., Шегди А., Янковського К., Ярочкіна В.та інших.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці мотивування, є частина питань, які залишаються постійним об’єктом дискусій. До них слід віднести наступні: неповнота розкриття сутності понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення»; невідповідність існуючих методів оцінювання узгодженості цілей в організації потребам суб’єктів креативної діяльності; відсутність методичного інструментарію для формування систем мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку; неадекватність методів ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності тощо.

Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних основ мотивування суб’єктів креативної діяльності обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науковим напрямом кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»: «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» номер державної реєстрації 0107U009522 та науковим напрямом кафедри фінансів «Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації 0106 U000027), а також держбюджетною темою «Методологія та інструментарій процесійно-структурованого менеджменту» (номер державної реєстрації № 0111U001215). Внеском автора у розробку держбюджетної теми стало виокремлення характеристики креативної діяльності, а також визначено роль суб’єктів креативної діяльності в розвитку системи менеджменту підприємства (акт впровадження від 25.06.2012 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій щодо удосконалення мотивування суб’єктів креативної діяльності машинобудівних підприємств.

Завданнями роботи є:



  • уточнити сутність понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення»;

  • розробити метод оцінювання узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними;

  • удосконалити метод формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку;

  • виділити етапи технології ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності;

  • конкретизувати форми креативної діяльності, вимоги до суб’єктів креативної діяльності, методи акумулювання креативних ідей, а також методи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності.

Об’єктом дослідження є процеси формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні положення щодо формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності.

Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів із проблем мотивування суб’єктів креативної діяльності. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються проблем мотивування суб’єктів креативної діяльності.



У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали машинобудівних підприємств, які мають досвід у формуванні систем мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також матеріали наукових джерел, які відображають напрацювання вітчизняних і зарубіжних авторів за даною тематикою.

Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення – під час ідентифікування проблем мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також під час формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку (підр. 1.2, 3.2); експертних оцінок – під час оцінювання рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності, визначення результативності використовуваних систем мотивування, а також під час ідентифікування значущості впливу факторів на результативність мотивування суб’єктів креативної діяльності (підр. 2.1-2.3); індукції і дедукції – під час уточнення сутності понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення», дослідження можливостей забезпечення узгодження потреб суб’єктів креативної діяльності із цілями підприємства, а також під час формування комплексу рекомендацій щодо підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності (підр. 1.1, 3.1, 3.3) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення мотивування суб’єктів креативної діяльності машинобудівних підприємств. Автором отримано такі наукові результати:

вперше

  • розроблено метод оцінювання узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними, котрий базується на ідентифікуванні кількості порівнянь потреб із кількістю виявлених неузгоджень, що дозволяє застосовувати метод для встановлення необхідності коригування системи цілей підприємства;

удосконалено:

  • метод формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку, що відрізняється уточненням потреб суб’єктів креативної діяльності, ідентифікуванням проблем мотивування цих суб’єктів, врахуванням факторів, які впливають на них, а також конкретизацією принципів, яких доцільно дотримуватись керівникам підприємств, упроваджуючи систему мотивування суб’єктів креативної діяльності;

  • технологію ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, яка, на відміну від існуючих технологій, враховує варіативність побудови моделей мотивування, базується на оцінюванні рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності;

набули подальшого розвитку:

  • поняття «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення», які відрізняються від існуючих означень тим, що враховують їхні сутнісні ознаки і зв’язки між ними;

  • форми креативної діяльності, вимоги до суб’єктів креативної діяльності, методи акумулювання креативних ідей, а також методи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, які, на відміну від існуючих, функціонально і процесійно враховують їхнє місце в інноваційних процесах, а також у системах управління підприємствами.

Практичне значення одержаних результатів. Серед основних положень дисертації практичне значення мають запропонований метод оцінювання рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності, а також розроблений метод визначення результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності. Вказані авторські розробки знайшли практичне застосування у діяльності таких машинобудівних підприємств: ТДВ «Львівський експериментальний механічний завод» (довідка №181 від 27.08.2012 р.); ПАТ «Електрон» (довідка № 069/381 від 26.10.2012 р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка», зокрема при викладанні дисциплін: «Менеджмент персоналу фінансових служб» (для студентів спеціальностей 7.030508 і 8.030508 «Фінанси і кредит») (довідка від 21.09.2012р. №67-01-1806).



Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких науково-практичних конференціях: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2010 р.), «Системний аналіз. Інформатика. Управління. САІС-2010» (м. Запоріжжя, 2010 р.), «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (м. Полтава, 2010 р.), «Політ-2010: сучасні проблеми науки» (м. Київ, 2010 р.), «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2010 р.), «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону» (м. Суми, 2011 р.), «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні» (м. Львів, 2012 р.) тощо.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 16 наукових праць, з них 9 – у фахових виданнях України.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 169 сторінок. Робота містить 28 рисунків, 14 таблиць, список використаних джерел із 215 найменувань, а також 4 додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, об’єкт та предмет, теоретичну та методологічну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів щодо здійснення мотивування суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту машинобудівного підприємства.

У першому розділі «Теорія і практика мотивування суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту машинобудівного підприємства» розкрито сутність креативності і потреб суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту підприємства, виділено проблеми формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, досліджено особливості організаційно-правового забезпечення креативної діяльності та її мотивування.

У системі управління підприємством креативною є діяльність, що передбачає творчий пошук способів реалізації цілей і розв’язання виробничо-господарських проблем, який характеризується відсутністю досвіду, а отже і наявністю підвищеного ризику суб’єктів управління щодо їхньої реалізації. Креативна діяльність підприємства, в основному, охоплює ті етапи інноваційного процесу, які передують комерціалізації інновацій. Попри це, слід визнати, що для підприємств характерними є також креативні пошуки під час удосконалення і модифікації продукції і технологій.

Незважаючи на те, що креативна діяльність може мати такі форми вияву, як креативна ідея, креативне рішення і креативний продукт, більшість фахівців схильні стверджувати, що кількість і змістове наповнення креативних ідей меншою мірою характеризує результативність креативних пошуків, ніж креативні рішення і продукти. Це пов’язано з тим, що висунення креативних ідей є лише початковою фазою формування креативних рішень або розробки креативних продуктів. Вони не можуть бути захищеними правами інтелектуальної власності і комерціалізованими, оскільки ще не доведені до рівня зразка інноваційного продукту або технології. З огляду на це, їхня вартість, як правило, є лише гіпотетичною.

Носіями креативних ідей є суб’єкти креативної діяльності, а саме суб’єкти внутрішнього і зовнішнього середовищ організації. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що усі суб’єкти володіють певними задатками до креативних пошуків. Цілеспрямований вплив на їхній розвиток методами менеджменту дозволяє активізувати креативну діяльність індивідів. Для того, щоб креативність суб’єктів зростала, а її результати були вагомішими, необхідно враховувати як потреби суб’єктів креативної діяльності, так і рівень розвитку їхнього інтелекту, характер взаємовідносин з колегами, психологічний тип, емоційно-психологічний стан тощо. Це дозволить адекватно обирати методи впливу на суб’єктів і створювати максимально сприятливі умови для індивідуальних або колективних креативних пошуків суб’єктами.

Узагальнення положень наукових праць і позицій керівників досліджуваних підприємств (ПрАТ «Івеко-Мотор Січ», ТзОВ «ІнтерПЕТ», ТзОВ «Галицький автозавод», ПАТ «Генічеський машинобудівний завод», ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», ПАТ «Шепетівський завод культиваторів», ПАТ «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин», ПАТ «Агрегат», ПАТ «Млiївський завод технологiчного обладнання», ПАТ «Турбівський машинобудівний завод «Екологiя, комунальне обладнання», ПАТ «Жовтнева кузня», ПАТ «Сумсільмаш») показало, що суб’єктам креативної діяльності характерні практично такі самі потреби, які мають інші працівники, проте при ідентифікуванні цих потреб необхідно брати до уваги рівень їхнього задоволення, сприйняття, усвідомлення тощо. Проведені дослідження показали, що: матеріальні потреби є фізичними, постійними та усвідомленими; нематеріальні потреби характеризуються періодичністю виникнення, вони є емоційно-психологічними і не завжди усвідомленими; у суб’єктів, які є активними учасниками креативної діяльності, нематеріальні потреби є більш яскраво вираженими, ніж у суб’єктів, що не займаються креативними пошуками. Як правило, їхні потреби є усвідомленими. Незважаючи на те, що матеріальні потреби є постійними, активні учасники креативної діяльності схильні до пріоритетності задоволення нематеріальних потреб не залежно від рівня задоволення їхніх матеріальних потреб.

Враховуючи це, є підстави стверджувати таке:



  • креативна діяльність спрямована на творчий індивідуальний і колективний розвиток, який характеризується нестандартністю підходу до реалізації цілей і розв’язання проблем організації, відсутністю досвіду щодо реалізації обраних креативних ідей та ризиковістю їхньої реалізації;

  • ключовими факторами, від яких залежить активізування креативної діяльності, є рівень умотивованості суб’єктів креативної діяльності, рівень їхньої професійної підготовки, а також узгодженість цілей цих суб’єктів із цілями організації. Особливості ідентифікування і узгодження цих цілей є умовою раціоналізації витрат часу і коштів організацій на побудову дієвих креативних груп і вироблення ними раціональних креативних рішень;

  • побудову системи мотивування суб’єктів до креативної діяльності необхідно здійснювати на засадах застосування індивідуального (персоналізованого) підходу до суб’єктів креативних пошуків. Він повинен полягати в ідентифікуванні їхніх потреб, визначенні факторів, що впливають на їхню зміну в часі, а також у встановленні оптимальних методів впливу на суб’єктів креативної діяльності.

Типовими проблемами мотивування креативної діяльності є відсутність баз даних про потреби суб’єктів креативної діяльності і дієвість застосування тих чи інших методів впливу на них; постійна зміна потреб суб’єктів креативної діяльності, а також обмеженість фондів матеріального стимулювання суб’єктів креативної діяльності. Ці проблеми спричинені низкою чинників: діючі на підприємствах системи інформаційного забезпечення управління характеризуються низьким рівнем автоматизації; в організаціях відсутні концепції формування і застосування моделей мотивування працівників, зокрема суб’єктів креативної діяльності; інструктивно-методичний інструментарій управління не зобов’язує конкретні підрозділи підприємств або окремих працівників формувати бази даних про потреби суб’єктів креативної діяльності і дієвість застосування тих чи інших методів впливу на них; низький рівень освіти і трудової дисципліни працівників, зокрема щодо виконання усних розпоряджень керівників підприємств; відсутність методик визначення граничних рівнів матеріального стимулювання працівників, зокрема суб’єктів креативної діяльності тощо.

Серед факторів, які негативно впливають на мотивування суб’єктів креативної діяльності, доцільно виділити також чинне законодавство. В Україні діють загальні і спеціальні правові акти, які регламентують інноваційну, і, в тому числі, креативну діяльності, стимулювання науковців, дослідників, проте ці правові акти мають низку недоліків, причини яких виходять за межі законодавства про інноваційну діяльність. По-перше, фінансування програм інноваційного розвитку відбувається за результатами щорічного формування державного консолідованого бюджету країни, тому більшість інноваційних проектів залишається недофінансованими і незавершеними через часту зміну політичних сил, які формують державний бюджет. По-друге, правові акти, які визначають основні засади стимулювання інноваційної діяльності, орієнтовані на стимулювання науково-дослідних установ, а не осіб, які безпосередньо займаються креативними пошуками. По-третє, законодавство не в змозі регулювати фінансування креативних пошуків, які часто не мають науково-прикладного значення, особливо це стосується результатів тих досліджень, що не передбачають виготовлення дослідних зразків продуктів і технологій. По-четверте, вітчизняне законодавство, що регламентує інноваційну діяльність, досить розпорошене, воно сформоване майже з 200 правових актів, окремі положення яких є суперечливими. Більше того, важливі положення цих правових актів періодично змінюються, що негативно впливає на інвестиційний клімат в Україні, зокрема зменшує перспективи залучення в Україну венчурного капіталу.

Ці фактори вказують на те, що мотивування суб’єктів креативної діяльності, здебільшого, має ситуаційний характер і базується не на вивченні ретроспектив і актуальних потреб суб’єктів креативної діяльності, а на баченнях і переконаннях керівників підприємств, які приймають рішення про застосування тих чи інших методів впливу на них. Як наслідок, ці системи, значною мірою, є суб’єктивними. Принципами розв’язання вище виділених проблем є: узгодженість цілей машинобудівного підприємства, потреб суб’єктів креативної діяльності і способів їхньої реалізації; конкретність постановки завдань перед суб’єктами креативної діяльності; надання суб’єктам можливості саморозвиватись; варіативність результатів креативної діяльності; економічна ефективність застосування методів мотивування; відповідальність керівників машинобудівних підприємств за здійснений ними вплив на підлеглих, які є суб’єктами креативної діяльності; розвинутість системи мотивування; диференційованість у мотивуванні; готовність розробників системи мотивування до формування і реалізації змін у системі тощо. Їхнє дотримання під час формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності дозволить, певною мірою, розв’язати вище виділені проблеми.

Другий розділ «Оцінювання та аналізування результативності мотивування суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту машинобудівного підприємства» присвячено оцінюванню рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності, визначенню результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також аналізуванню факторів, які впливають на результативність моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності.



Передумовою побудови нової або удосконалення існуючої системи мотивування суб’єктів креативної діяльності є встановлення фактичного рівня задоволення їхніх потреб. Більшість працівників, керуючись пріоритетом своєї безпеки, схильні приховувати інформацію про власні потреби, незважаючи на це, їхня ідентифікація є можливою і необхідною. Виявлення рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності необхідно здійснювати шляхом:

  1. ідентифікування ознак потреб і встановлення їхнього переліку (для того, щоб встановити потребу через ідентифікування ознак, необхідно спочатку виявити ознаки і зв’язки між ними, а пізніше синтезувати їх. Для формування висновку про те, що певна потреба є актуальною за результатами ідентифікування однієї або декількох ознак, треба конкретизувати причинно-наслідкові зв’язки між відповідними ознаками і потребою. Це завдання можна виконати за допомогою усного або анонімного анкетного опитування працівників, їхніх колег, членів родини тощо; здійснення офіційних запитів для отримання документально підтвердженої інформації; спостереження за поведінкою працівника; організування індивідуальних або колективних обговорень певних проблем; створення умов, які вимагають звітування працівників, спонукають їх до формування певних пропозицій чи розроблення певних проектів тощо);

  2. побудови шкали рівня задоволення потреб і акумулювання інформації про фактичний рівень задоволення виявлених потреб (встановити рівень задоволення потреби без участі суб’єктів керованої підсистеми майже не можливо. При цьому необхідно подолати бар’єр факторів, які стримують працівників розкривати інформацію про себе. Очікуваним результатом подолання цього бар’єру має бути особиста бальна оцінка задоволення конкретної потреби працівником. Передумовою адекватного самооцінювання суб’єктами креативної діяльності рівня задоволення власних потреб є визначення критеріїв, за якими можна встановити задоволеність тієї чи іншої потреби. Враховуючи різноманітність потреб і низький рівень їхньої числової формалізації, очевидно, що самооцінювання креативно-активними суб’єктами потреб можливе лише у балах. Бальна шкала може бути довільною (від 1 до 10, від 10 до 100 тощо));

  3. оброблення даних і обчислення коефіцієнтів задоволення потреб (отримавши конкретні бали, керівники підприємства можуть обчислити коефіцієнти задоволення потреб працівників (відношення фактичного балу до максимального балу). Отриманий числовий ряд значень коефіцієнтів доцільно проранжирувати, за їхнім рівнем. У результаті ранжирування буде отримана шкала рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності. Керівникам підприємства, які займаються формуванням системи мотивування суб’єктів креативної діяльності, доцільно в розрізі кожного суб’єкта будувати і постійно оновлювати діаграму задоволення потреб. Користуючись такою шкалою і діаграмою керівники підприємств отримують можливість обґрунтовано обирати методи впливу на суб’єктів креативної діяльності).

На досліджуваних машинобудівних підприємствах використовують кілька альтернативних варіантів формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, а саме: а) вивчення потреб суб’єктів креативної діяльності, встановлення цілей організації, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності; б) встановлення цілей організації, вивчення потреб суб’єктів креативної діяльності, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності; в) встановлення цілей організації, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності; г) вивчення потреб суб’єктів креативної діяльності, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності. Представлені варіанти формування систем мотивування відрізняються між собою врахуванням цілей організації і потреб суб’єктів креативної діяльності.

Не залежно від того, який варіант побудови моделей мотивування використовується на підприємстві, їхнє оцінювання доцільно здійснювати методом, який базується на інтегруванні двох коефіцієнтів: коефіцієнта задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності (відношення кількості задоволених потреб до загальної чисельності потреб, які усвідомлює суб’єкт креативної діяльності) і коефіцієнта реалізації цілей підприємства (відношення кількості реалізованих підприємством цілей протягом року до загальної кількості цілей, які підприємством було заплановано реалізувати протягом року). На рис. 1 показано дві зони, в яких можуть перебувати ці коефіцієнти. Якщо обчислені значення належать до зони від 0 до 5, то результативність моделі мотивування є низькою, а якщо вони перебувають у зоні від 5 до 10, то вона є високою.


Рис. 1. Шкала бального оцінювання результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності.

Примітки: розроблено дисертантом.

Очевидно, обчислені коефіцієнти можуть набувати значень, за яких кожен з них перебуватиме в різних зонах. У такому випадку для однозначності висновку про результативність моделі мотивування суб’єктів креативної діяльності необхідно обчислювати узагальнюючий коефіцієнт результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності:



(1)

де - узагальнюючий коефіцієнт результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності; - коефіцієнт задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності; - коефіцієнт реалізації цілей машинобудівного підприємства; , - вагомості коефіцієнтів і . Їхні значення доцільно встановлювати методом експертних оцінок.

Застосування даного методу дозволяє більш адекватно оцінювати результативність використовуваних моделей мотивування і з більшим рівнем обґрунтованості розробляти рішення щодо впливу на суб’єктів креативної діяльності.

Протягом 2011 р. проведено експертне дослідження серед керівників машинобудівних підприємств на предмет визначення результативності систем мотивування суб’єктів креативної діяльності. Експертам пропонувалось оцінити використовувані на підприємствах системи мотивування у розрізі досягнення цілей підприємств і задоволення потреб працівників за десятибальною шкалою. Узагальнення отриманої інформації показало, що середній бал, який був присвоєний експертами реалізації цілей, становив 5,73, а середній бал, який був присвоєний задоволенню потреб суб’єктів креативної діяльності, дорівнював 5,78. Максимальний бал, яким експерти оцінювали ці об’єкти, не перевищував 9, а мінімальний бал – 1. Дослідження показали, що максимальні бали і, відповідно, коефіцієнти реалізації цілей ідентифіковано у ПАТ «Луцький автомобільний завод» (0,9), ПАТ НДІ «Перетворювач» (0,8), а також ПАТ «Іскра» (0,8).

Своєю чергою, на таких підприємствах, як ДП «Вінницький авіаційний завод» (0,8), ПАТ «Генічеський машинобудівний завод» (0,9), ПАТ НДІ «Перетворювач» (0,8), ПАТ «Іскра» (0,9) і ПрАТ «Івеко-Мотор Січ» (0,8), максимальними є бали і коефіцієнти задоволення потреб працівників, зокрема суб’єктів креативної діяльності. Враховуючи значення отриманих показників, а також коефіцієнти їхньої вагомості, обчислимо узагальнюючий коефіцієнт результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності (див. табл. 1). За даними експертів, найбільш результативними виявились системи мотивування таких підприємств, як: ПАТ «Луцький автомобільний завод» (0,75), ПАТ «Генічеський машинобудівний завод» (0,75), ПАТ НДІ «Перетворювач» (0,8), ПАТ «Іскра» (0,85). У середньому значення узагальнюючого коефіцієнта у 2011 р. становило 0,57. На рис. 2 показано діаграму значень цього показника протягом 2007-2011 рр. Значення узагальнюючого коефіцієнта у 2011 р. порівняно з 2010 р. змінилось на -0,02, у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 0,11, у 2009 р. порівняно з 2008 р. – на 0,002, а у 2008 р. порівняно із 2007 р. – на - 0,05. Таким чином, бачимо, що позитивні зміни результативності використовуваних систем мотивування виявлено лише у 2009-2010 рр.

Таблиця 1

Результативність систем мотивування суб’єктів креативної діяльності досліджуваних машинобудівних підприємств

Назви підприємств

Бали, присвоєні експертами реалізації цілей підприємства

Бали, присвоєні експертами задоволенню потреб працівників

Коефіцієнти реалізації цілей підприємств

Коефіцієнти задоволення потреб працівників

Узагальнюючий коефіцієнт результативності моделей мотивування працівників

  1. ТзОВ НВП „БілоцерківМАЗ”

  2. ПАТ «Ясинуватський машинобудiвний завод»

  3. ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин»

  4. ДП «Вінницький авіаційний завод»

  5. ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»

  6. ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»

  7. ПАТ «Луцький автомобільний завод»

  8. ПАТ «Луцький підшипниковий завод»

  9. ТзОВ «Галицький автозавод»

  10. ПАТ «Генічеський машинобудівний завод»

  11. ПАТ «БМЗ «Прогрес»

  12. ПАТ «Шепетівський завод культиваторів»

  13. ПАТ «Млiївський завод технологiчного обладнання»

  14. ПАТ ТМЗ «Екологія, комунальне обладнання»

  15. ПАТ "Жовтнева кузня"

  16. ПАТ «Сумсільмаш»

  17. ПАТ «Азовмаш»

  18. ПАТ НДІ «Перетворювач»

  19. ПАТ «Іскра»

  20. ПАТ «Мотор Січ»

  21. ПрАТ «Івеко-Мотор Січ»

  22. ПАТ «Агрегат»

  23. ПАТ «Донецькгірмаш»

6

5

5



5

4

7



9

5

4



6

3

7



4

7

7



7

5

8



8

4

5



6

5


7

7

7



8

5

5



6

7

3



9

5

5



6

2

1



3

4

8



9

7

8



5

6


0,6

0,5


0,5

0,5


0,4

0,7


0,9

0,5


0,4

0,6


0,3

0,7


0,4

0,7


0,7

0,7


0,5

0,8


0,8

0,4


0,5

0,6


0,5

0,7

0,7


0,7

0,8


0,5

0,5


0,6

0,7


0,3

0,9


0,5

0,5


0,6

0,2


0,1

0,3


0,4

0,8


0,9

0,7


0,8

0,5


0,6

0,65

0,6


0,6

0,65


0,45

0,6


0,75

0,6


0,35

0,75


0,4

0,6


0,5

0,45


0,4

0,5


0,45

0,8


0,85

0,55


0,65

0,55


0,55

Примітки: обчислено дисертантом за результатами експертних оцінок.

12

Рис. 2. Динаміка результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності протягом 2007-2011 рр.

Примітки: 1 – 2007 р.; 2 – 2008 р.; 3 – 2009 р.; 4 – 2010 р.; 5 – 2011 р.


Протягом аналізованого періоду значення узагальнюючого коефіцієнта результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності змінювалось у середньому на 0,015 частки одиниці, що з огляду на невисокі значення цього коефіцієнта є досить негативним явищем.

Однією з причин негативної зміни значень цього коефіцієнта, зокрема у 2011 р., є повільний вихід національної і світової економік з фінансової кризи. Експерти стверджують, що погіршення умов кредитування машинобудівних підприємств, зниження попиту на машинобудівну продукцію на світових ринках, зростання цін на сировину і матеріали тощо спонукало керівників підприємств до пошуку резервів зниження витрат, передусім поточних і посилення адміністративного контролю за діяльністю працівників, в тому числі суб’єктів креативної діяльності. Вони вказують також на те, що в період кризи мало місце падіння попиту на креативні пошуки, оскільки можливості фінансування ризикових проектів знизились до мінімуму. Природа виникнення цього факту, з одного боку, є зрозумілою, бо пояснюється об’єктивними факторами, проте, з іншого боку, вона – неоднозначна, оскільки погіршення зовнішніх умов функціонування підприємств вимагає від них пошуку і використання резервів для розширення джерел отримання прибутку, підвищення продуктивності праці, зменшення витрат тощо. Тобто, ці умови мали б стимулювати підприємства до активізування креативних пошуків.

З метою виявлення залежності зміни узагальнюючого коефіцієнта результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності від обсягу витрат підприємств на стимулювання цих суб’єктів, а також чисельності креативних груп оцінимо параметри такої економетричної моделі:

13

(2)

де - відповідно фактичні та розрахункові значення коефіцієнтів результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності; Х1 – значення коефіцієнтів зміни витрат на стимулювання суб’єктів креативної діяльності; Х2 – значення коефіцієнтів зміни чисельності груп суб’єктів креативної діяльності; u – залишки; оцінки параметрів моделі.

У результаті проведених розрахунків за даними досліджуваних підприємств, економетрична модель має вигляд:

Ŷ = 0,418212 + 0,239998Х1 + 0,715093Х2.

Оцінки параметрів () свідчать про те, що коли за всіх однакових умов незалежна змінна Х1 збільшується на одиницю, то залежна змінна збільшується на 0,239998 одиниці. Якщо за інших незмінних умов незалежна змінна Х2 збільшується на одиницю, то залежна змінна збільшується на 0,715093.

Розвиток моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності вимагає виявлення та аналізування факторів, які впливають на результативність цих моделей. Проведені дослідження показали, що такими факторами в середовищі машинобудівних підприємств є: рівень освіченості працівників; рівень розвитку системи менеджменту; розмір організації та її фінансовий стан; рівень інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності; стаж роботи суб’єктів креативної діяльності; рівень задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності; соціально-психологічний клімат в організації. Із загальної сукупності виділених факторів найнижчий рівень коефіцієнта важливості виявлено стосовно такого фактора, як рівень освіченості працівників (0,35), а найвищий – стосовно рівня інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності (0,75). Дослідження показало, що такі фактори, як соціально-психологічний клімат в організації, а також рівень інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності лінійно пов’язані один з одним. У відповідності до експертних даних ці два фактори практично не пов’язані з сукупністю усіх інших ідентифікованих факторів. Своєю чергою, такі фактори, як рівень освіченості працівників, рівень розвитку системи менеджменту, розмір організації та її фінансовий стан, рівень інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності, стаж роботи суб’єктів креативної діяльності, рівень задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності, характеризуються тісними зв’язками один з одним.

Дані щодо важливості впливу факторів на досліджуваний об’єкт, а також зв’язки між ними доцільно використовувати керівникам підприємств під час аналізування можливостей підвищення результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, зокрема при виборі об’єктів, цілеспрямований вплив на які може забезпечити активізування креативних пошуків в організації, а також покращити соціально-психологічний клімат у колективі творчих особистостей.

14

У третьому розділі «Удосконалення мотивування суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту машинобудівного підприємства» досліджено особливості забезпечення узгодженості потреб суб’єктів креативної діяльності із цілями підприємства, розкрито сутність механізму впровадження в систему мотивування комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності, запропоновано способи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності.



З огляду на те, що засоби досягнення загальних цілей організації можуть бути застосовані так, що цілі працівників підприємства, зокрема суб’єктів креативної діяльності не будуть враховані, то удосконалення систем мотивування суб’єктів креативної діяльності доцільно здійснювати у напрямку побудови моделей, які б однозначно забезпечували узгодженість цілей організації із цілями працівників. Важливою умовою забезпечення узгодженості цілей підприємства із цілями суб’єктів креативної діяльності є побудова адекватної класифікації цих цілей. У результаті проведеного дослідження за ієрархією завдань виділено загальні цілі, цілі структурних підрозділів і цілі працівників організації у відповідності до посадових інструкцій, а за етапами формування – стратегічні і поточні цілі. Потреби є внутрішніми спонуканнями до дій. У науковій літературі ці потреби чітко класифіковані, проте на практиці досить важко адекватно встановити, чим керується конкретний працівник, діючи так чи інакше. Це пов’язано з різними причинами: психологічним типом і рівнем професійної підготовки працівника; місцем працівника у колективі, зокрема у формальних і неформальних групах; його взаємовідносинами із керівниками і колегами; подіями, які відбуваються в особистому житті працівника, тощо. Під впливом цих та інших чинників перелік потреб працівників постійно змінюється. Ця зміна часто є несвідомою, тобто працівники підприємства обирають варіанти дій підсвідомо, інтуїтивно. Незважаючи на те, що потреби є внутрішніми, а отже, й індивідуальними серед спонукальних факторів до дій, теоретики і практики менеджменту виділяють також колективні потреби суб’єктів креативної діяльності.

У табл. 2 наведено порядок виявлення узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними. Як бачимо, кількість виявлених неузгодженостей є факторами, які прямо впливають на значення узагальнюючого показника узгодженості (РУ).

Значення показників К1, К2, К3 вказують на наявність або відсутність потреби застосування комплексу організаційних змін, спрямованих на наближення індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності до цілей підприємства. Проведені дослідження дозволили виділити три види узгоджень, а саме: узгодження цілей шляхом переконання працівників в об’єктивності позиції керівників; узгодження цілей шляхом укладання цільових угод з працівниками; узгодження цілей шляхом впровадження системи цільового диференційованого мотивування.

Таблиця 2

Порядок виявлення узгодженості потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями організації

1. Формування переліку колективних потреб

2. Формування переліку індивідуальних потреб

3. Формування переліку завдань, які підприємство ставить перед працівниками

4. Обчислення показників

узгодженості потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними




1

2

3



n



А

Б

В



N



А

b

c



N



Показник узгодженості колективних потреб із індивідуальними потребами суб’єктів креативної діяльності
де - кількість порівнянь колективних потреб із індивідуальними потребами суб’єктів креативної діяльності; - кількість виявлених неузгодженостей

Показник узгодженості колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які підприємство ставить перед працівниками
де - кількість порівнянь колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які підприємство ставить перед працівниками; - кількість виявлених неузгодженостей.

Показник узгодженості індивідуальних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які підприємство ставить перед працівниками
де - кількість порівнянь індивідуальних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які підприємство ставить перед працівниками; - кількість виявлених неузгодженостей.

Узагальнюючий показник узгодженості цілей підприємства з цілями суб’єктів креативної діяльності
де Рi – показник, що характеризує узгодженість потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які підприємство ставить перед працівниками; i – ознака, за якою оцінюється узгодженість потреб; Yi – вагомість відповідного показника.

Примітки: розроблено дисертантом. Yi – необхідно визначати методом експертних оцінок.

16

Для активізування креативних пошуків на підприємстві необхідні дві рівнозначно важливі умови: 1) в організації мають бути творчі особистості; 2) на підприємстві мають бути створені умови для саморозвитку працівників. Створення керівниками організації умов для саморозвитку працівників має бути однією із складових моделі мотивування суб’єктів креативної діяльності. Якщо такі умови не створюються, то це вказує на те, що на підприємстві застосовується традиційна модель мотивування суб’єктів креативної діяльності. Сьогоднішні умови вимагають впровадження моделі мотивування, побудованої на засадах застосування комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності (рис. 3).



Рис. 3. Мотивування, побудоване на засадах впровадження комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності.

Примітки: розроблено дисертантом.


Сутнісними ознаками саморозвитку є: усвідомленість цілей, ініціативність, бажання змін, вмотивованість, здатність висувати креативні ідеї, готовність нести відповідальність за підготовлені креативні рішення. Більшість дослідників у тій чи іншій мірі розглядають вищенаведені ознаки поняття «саморозвиток» під час аналізу проблем розвитку креативності, проте досі у наукових працях відсутня інтегрованість цих ознак, їхній розгляд з позиції каузальності і системності. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що ключовою ознакою поняття «саморозвиток», яка інтегрує виділені вище ознаки і є підставою для реалізації моделей мотивування, що базуються на засадах впровадження комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності, є здатність суб’єктів висувати креативні ідеї. Цією здатністю володіють особи з високим рівнем інтелектуального потенціалу.

17

Комплекс умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності включає такі групи можливостей: можливості суб’єктів креативної діяльності стосовно участі у виконанні виробничо-господарських завдань; матеріальні, технічні, інформаційні та інші можливості суб’єктів креативної діяльності; можливості участі суб’єктів креативної діяльності у формуванні формальних і неформальних груп, а також набутті бажаного статусу. Моделі мотивування, серед елементів яких є вказані можливості, сприяють: покращанню емоційно-психологічного клімату суб’єктів креативної діяльності; диференціюванню суб’єктів креативних пошуків за групами їхніх потреб; розширенню інструментарію впливу керівників підприємства на підлеглих; зростанню чисельності працівників підприємства, зацікавлених у саморозвитку; зменшенню витрат часу на розробку креативних ідей тощо. Формуючи модель мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах створення умов для їхнього саморозвитку, керівники підприємства закладають основи зростання вартості підприємства, забезпечення інтенсивного типу його розвитку, поступового перетворення продуктів діяльності у високотехнологічні та інтелектуаломісткі.



Побудова нової або удосконалення існуючої моделі мотивування суб’єктів креативної діяльності вимагає диверсифікування способів підвищення інформативності контролювання цього об’єкта системи менеджменту. Найбільш поширеними способами підвищення рівня інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності є: перманентна реалізація заходів, націлених на посилення інформаційної освіти суб’єктів управління; поглиблення спеціалізації суб’єктів контролювання; застосування паралельного контролю одних працівників іншими; диверсифікація і комбінування методів і джерел отримання інформації про об’єкт контролювання і умови, в яких він перебуває; формалізація і постійний розвиток використовуваних баз даних, зокрема використовуваної класифікації управлінської інформації; створення альтернативних каналів отримання і передавання інформації; посилення причинно-наслідкових зв’язків між заходами щодо виявлення креативних задатків суб’єктів управління і їхнього використання тощо. Під час застосування цих способів доцільно враховувати такі фактори, як фізичний стан суб’єктів контролювання; емоційно-психологічний стан суб’єктів контролювання; матеріальний стан суб’єктів контролювання; духовний стан суб’єктів контролювання; кар’єрні інтереси суб’єктів контролювання; міжособистісні інтереси; інтереси самовираження і саморозвитку суб’єктів контролювання.

Обчислення коефіцієнтів кореляції значень цих факторів стосовно стану досліджуваного об’єкта показало, що усі вони є високими (в середньому 0,987). Розраховані значення суттєво не відрізняються між собою, тому їхню значущість щодо впливу на результативність контролювання можна вважати однаковою. Врахування цих факторів під час вибору існуючих і розробки нових методів підвищення інформативності контролювання використовуваних на підприємстві моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності сприятиме раціоналізації процесу формування і реалізації управлінських рішень, їхній обґрунтованості своєчасності впровадження.

18


Каталог: bitstream -> ntb -> 17061
ntb -> Національний університет "Львівська політехніка" На правах рукопису Галайко Богдан Миколайович
ntb -> Вячеслав Борисов, м. Слов’янськ Олена Ткаченко
ntb -> Загальна характеристика роботи
ntb -> Національний університет „львівська політехника” ланько олег Миколайович
ntb -> Національний університет „львівська політехніка”
ntb -> Цуркан олександр васильович
ntb -> Конспект лекцій для студентів спеціальностей 07 09 04 "Землевпорядкування та кадастр"
ntb -> Національний університет «Львівська політехніка»
ntb -> Військово-організаційна та громадська діяльність


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка