Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний економічний університет отенко І. П. Іващенко Г. А. Воронков Д. К. Економічна безпека підприємства навчальний посібник



Сторінка16/24
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.48 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   24

Розділ 5. Дослідження особливостей управління ризиком інноваційних проекті




5.1. Сутність і завдання управління ризиком інноваційних проектів

Дослідження проблем управління ризиком інноваційних проектів викликає необхідність вивчення самого поняття – ризик. Теорія ризику почала інтенсивно розвиватися приблизно з 50-х років ХХ століття за кордоном. Найбільше число досліджень, присвячених аналізу ризику, належить американським вченим, хоча ця проблема активно вивчалася і в західноєвропейських країнах. Управління ризиком розвивалося як система понять і дисциплін, метою якого є допомога в організації захисту від негативних явищ, непередбачених обставин, що виникають при функціонуванні підприємств.

У сучасній вітчизняній науці і практиці поняття "ризик" з'явилося нещодавно. Воно об'єднало накопичений раніше міжнародний досвід, українську і російську теоретичну базу, ставши обов'язковим розділом будь-якого бізнес-плану інвестиційного проекту.

Але у вітчизняній економічній науці відсутні загальновизнані теоретичні положення про ризик інноваційних проектів, недостатньо розроблені методи його оцінки, відсутні рекомендації про шляхи і способи зменшення і запобігання ризику. Хоча слід зазначити, що останнім часом з'явилися наукові праці, в яких при дослідженні питань планування, економічної діяльності комерційних організацій, співвідношення попиту і пропозиції, розробки проектів розглядаються питання ризику. Так, створена в 1993 р. українська асоціація управління проектами, яка входить до складу європейського і американського інститутів управління проектами, проводить консультації, навчання аналізу і управлінню ризиком проектів.

Необхідно розрізняти поняття "ризик" і "невизначеність". Невизначеність передбачає наявність чинників, при яких результати дій не є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих чинників на результати невідомий; це неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту.

Ризик проекту – це ступінь небезпеки для успішного здійснення проекту. Поняттям ризику характеризується невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення у ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, при цьому виділяються випадки об'єктивної і суб'єктивної вірогідності [42].

Аналіз численних визначень ризику [5; 8; 32; 37; 48; 84; 117; 136; 141] дозволяє виявити основні моменти, що є характерними для ризикової ситуації, такі як:

випадковий характер події, який визначає, який з можливих результатів реалізується на практиці;

наявність альтернативних рішень;

можливість визначення вірогідності очікуваних результатів;

вірогідність виникнення збитків;

вірогідність отримання додаткового прибутку.

Таким чином, категорію "ризик" можна визначити як небезпеку потенційно можливої, вірогідної втрати ресурсів або недоотримання доходів порівняно з варіантом, який розрахований на раціональне використовування ресурсів у даному виді діяльності [84].

Існуючі теорії аналізу і оцінки проектного ризику визначають ризик як категорію вірогідності. Тому найбільш обґрунтовано з погляду діяльності підприємства класифікувати ризик як вірогідність виникнення певного рівня втрат або виграшу.

Ризик в інноваційному підприємництві – вірогідність втрат, що виникає при вкладенні підприємницькою фірмою засобів у виробництво нових товарів і послуг, в розробку нової техніки і технології, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладенні засобів у розробку управлінських інновацій, які не принесуть очікуваного ефекту [91, с. 207].

В економічній літературі наводяться різні класифікації ризику [32; 36; 88; 46; 48]. Звичайно автори виділяють такі класифікаційні ознаки: джерела виникнення ризиків, відносини до страхування, часова ознака, рівень ризику та ін. На жаль, універсальної класифікації ризиків поки не створено, а тим більше відносно ризику інноваційних проектів.

За результатами досліджень представляється можливим запропонувати класифікацію ризиків інноваційних проектів за джерелами їх виникнення. Повністю уникнути ризику при розробці і реалізації інноваційних проектів практично неможливо, та знаючи джерело виникнення ризику, можна знизити його рівень, зменшивши дію несприятливих чинників (табл. 5.1).

Таблиця 5.1



Класифікація ризику інноваційних проектів за джерелами його виникнення

Зовнішні джерела виникнення ризику

Внутрішні джерела виникнення ризику

Джерело

Характеристика

Джерело

Характеристика

1. Політичні події

Нестабільність внутрішньої обстановки країни, регіону; нестабільність міжнародного стану

1. Виробнича діяльність

Зниження намічених обсягів виробництва в наслідок простою устаткування, втрат робочого часу, помилки в розрахунку виробничої потужності, збільшення витрат матеріальних витрат внаслідок перевитрати матеріалів, сировини, палива, енергії; низький рівень якості продукції

2. Природні умови

Можливі прояви стихійних сил природи

2. Комерційна діяльність

Неможливість продажу створеного виробу; невідповідність нового устаткування і технології вимогам ринку. Розрив договірних відносин з бізнес–партнерами

3. Економічні умови

Грошові доходи знецінюються швидше, ніж зростають, зміна валютних курсів, конкуренція

3. Фінансова діяльність

Зміни у фінансуванні проекту. Зміна кредитних ставок

4. Зміна в законодавстві

нестабільність економічного законодавства; регулювання проектних нормативів, охорони навколишнього середовища

4. Управлінська діяльність

Помилки в підборі управлінської команди. Низька кваліфікація проектувальників. Відсутність системи стимулів. Неефективні системи комунікацій

5. Науково-технічний прогрес

Невідповідність інновацій, що розробляються, духу часу, відсутність своєчасної інформації про інновації

5. Техніко-технологічна діяльність

Застарілі технології, авангардні технології, неефективне обладнання

6. Коливання ринкової кон'юнктури

Підвищення вартості сировини; зміна вимог покупців; посилення конкуренції; втрата позицій на ринку, падіння попиту

7. Організаційна діяльність

Помилки у виборі стратегії підприємства, у визначенні цілей проекту. Неправильно розроблена організаційна структура проекту

7. Соціальні

Зміна рівня життя населення, зміна менталітету суспільства

8. Економічна діяльність

Помилки в техніко-економічному обґрунтовуванні проекту. Перевищення витрат на діяльність з управління ризиками







9. Правова основа розробки проекту

Договірні відносини з партнерами проекту та з розробниками проекту. Забезпечення прав власності

У табл. 5.1 наведені джерела виникнення ризику інноваційних проектів і їх характеристика. Джерела виникнення ризику інноваційних проектів з'єднані в дві групи: зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх джерел ризику інноваційних проектів, на думку авторів, відносяться: політичні події; економічні, соціальні і природні умови; зміни в законодавстві; науково-технічний прогрес; коливання ринкової кон'юнктури. На зовнішні джерела виникнення ризику керівництво інноваційного проекту і підприємства в цілому безпосередньо не може впливати, та обов'язково повинне враховувати їх при ухваленні рішень щодо управління ризиком.

Внутрішнім джерелом ризику інноваційних проектів може бути будь-яка діяльність підприємства, яка пов'язана з розробкою і реалізацією інноваційних проектів: виробнича, комерційна, управлінська, фінансова, техніко-технологічна, організаційна, економічна і діяльність пов'язана з правовою основою розробки проекту. Внутрішні джерела виникнення ризику знаходяться у сфері діяльності керівництва проекту, яке має нагоду постійно не тільки враховувати, але і впливати на них, ухвалюючи рішення з управління ризиком.

Наприклад, таке внутрішнє джерело виникнення ризику інноваційних проектів, як фінансова діяльність може викликати ризик непередбачених витрат і перевищення кошторису проекту внаслідок:

необхідності виділення асигнувань на заходи не передбачені в бізнес-плані за проектом;

вимушеного збільшення до закінчення проекту дивідендів, що раніше планувалися, по акціях, паях фірми для утримання акціонерів і партнерів;

збільшення ринкових цін на ресурси, що придбавалися на подальших стадіях проекту вище за той рівень, який прогнозувався при складанні кошторису проекту;

підвищення «плаваючої» відсоткової ставки по наданій для проекту кредитній лінії;

виплати надбавок за терміновість виконання робіт і поставок, які замінюють зірвані контрагентами і партнерами, з якими відносини в процесі реалізації проекту можуть бути перервані;

необхідності виплат штрафних санкцій і арбітражно-судових витрат;

неякісне опрацьовування правових питань при розробці і впровадженні інноваційних проектів може викликати ризик, пов'язаний зі забезпеченням прав власності за інноваційним проектом. Причини виникнення ризику в даному випадку такі:

недостатність обсягу патентування технічних, дизайнерських і маркетингових рішень інновації;

опротестовування патентів, що захищають принципові технічні, дизайнерські і маркетингові інновації;

незабезпеченість комплексної патентної чистоти інновації;

"витік" не патентованих принципових технічних рішень, що містяться в комерційній таємниці.

Таким чином, встановлення можливих джерел виникнення ризику інноваційних проектів дає менеджерам проекту і підприємства можливість всебічно проаналізувати їх, що є початковим етапом процесу управління ризиком.

Виникнення концепції управління ризиком (risk management) відносять до середини 50-х років в США. Вона є певною сумою знань і набором процедур і технологій з обмеження ризику в різних сферах діяльності – економічній, військовій, науково-технічній, проектній [32; 152]. Для американських ризик-менеджерів і європейських вчених і практиків концептуальний підхід до управління ризиком зводився до засобів його обмеження (заборони) і виявленню різних функцій управління підприємством, які дробили виробничі задачі і перешкоджали можливості глобального бачення складної системи взаємодії ризику діяльності підприємства.

На початку 90-х років теорія ризик-менеджменту розвивається європейськими вченими, а останнім часом їй стали приділяти велику увагу й українські фахівці.

Управління ризиком – специфічна область менеджменту, що вимагає знань в області теорії управління, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства. Ризик-менеджмент – поняття дуже широке, яке охоплює різні проблеми, пов'язані практично зі всіма напрямами і аспектами управління. Управління ризиком –спеціальний вид менеджерської діяльності, націлений на пом'якшення дії ризику на результати роботи підприємства [136, с. 7].

На жаль, на сьогоднішній день ще немає однозначного розуміння управління ризиком. На думку Бузько І. Р. управління ризиком можна розглядати як важливий ефективний спосіб передбачення ризиків таким чином, що їх удар (людський, фінансовий і комерційний) буде менш травматичним для підприємства [32].

Черкасов В. В. вважає, що управління ризиками – це можливість управлінської діяльності використовувати різноманітні підходи, процеси, заходи, які дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикованої події, ситуації і за рахунок управлінської взаємодії добиватися зниження ступеня його впливу [141].

Ризик-менеджмент – це метод, який замінює традиційний підхід, підхід винятково оборонний і пасивний, заснований на повній "передачі ризиків" компаніям страховок, – підходом наступальним і активним, який базується на оволодінні ризиком, упевненості в наявності багатоваріантних рішень в існуючих проблемах.

Особливого значення ризик-менеджмент набуває при розробці і реалізації інноваційних проектів. Як було розглянуто, розробка і реалізація інноваційних проектів зачіпає різносторонні проблеми, пов'язані практично зі всіма видами діяльності підприємства: науково-технічною, виробничою, маркетинговою, комерційною діяльністю підприємства, і врешті-решт, орієнтована на задоволення конкретних суспільних потреб.

Ризик-менеджмент інноваційних проектів можна розглядати як найважливіший і ефективний спосіб передбачення і зниження ризиків. Управління ризиком інноваційних проектів є процесом підготовки і реалізації заходів щодо зниження негативних наслідків небажаного розвитку подій з метою попередження помилкових рішень при розробці і реалізації проектів.

Кардинальні зміни, що відбуваються в економіці України, зобов'язали підприємства використовувати сучасні концепції управління. Суть цих концепцій полягає у формуванні у керівників підприємств спеціальних знань теорії управління, математичного моделювання, психології людських відносин. Такі спеціальні знання формуються на основі взаємодії підходів, які набули поширення в практиці ефективного управління – це процесний, системний і ситуаційний підходи [26; 39; 93; 94].

Сучасні концепції менеджменту, які використовують взаємодію процесного, системного і ситуаційного підходів необхідно застосовувати, здійснюючи управління ризиком при розробці і реалізації інноваційних проектів.

Процесний підхід визначає ризик-менеджмент у вигляді серії послідовних, безперервних, взаємозв'язаних дій, направлених на досягнення цілей інноваційного проекту.

На рис. 5.1 подано процес управління ризиком інноваційних проектів як взаємозв'язок між функціями ризик-менеджменту, інформаційним забезпеченням процесу прийняття рішень з управління ризиками, ефективними комунікаціями між учасниками проекту, процесом прийняття управлінських рішень відповідно ризиків і керівництвом розробниками проектів, як особливим видом управлінської діяльності.

До функцій ризик-менеджменту традиційно відноситься прогнозу -

вання і планування, організація, регулювання, мотивація, контроль.

Прогнозування є визначенням можливого ризику проекту, змін фінансового стану проекту з урахуванням заходів з попередження і зниження ризику.

Функція організації – це взаємозв'язок і узгодження в часі й просторі дій керівників і учасників проекту з управління ризиком при розробці і реалізації проекту. У рамках цієї функції виконуються командно-контрольні процедури узгодження роботи всіх ланок підприємства, що займаються розробкою і реалізацією інноваційних проектів в частині управління ризиком, відповідно до прийнятих цільових установок підприємства. Для виконання цих робіт необхідно розробити деяку організаційну структуру управління проектом, у рамках якої визначаються посадові повноваження менеджерів і розробників проекту, розподіляються їх обов'язки щодо управління ризиком на підставі певних правил і процедур.

Регулювання є набором дій з управління ризиком, направлених на усунення відхилень від заданих параметрів проекту.

Мотивація – це діяльність зі спонукання учасників інноваційного проекту до досягнення його цілей з мінімальним ризиком.

Мотивація учасників інноваційних проектів може здійснюватися за рахунок стимулювання їх первинних і вторинних потреб, задоволення яких, урешті-решт, призведе до попередження, зниження або запобігання ризику.

Рис. 5.1. Процес управління ризиком інноваційних проектів


Контроль, як функція ризик-менеджменту інноваційних проектів, чинить вагомий вплив на їх ефективність, оскільки забезпечує процес досягнення його мети. Він необхідний для своєчасного виявлення (попередження) істотної зміни рівня ризику і дозволу виникаючих ризикових ситуацій раніше, ніж вони завдадуть невиправного збитку.

Практика ризик-менеджменту в західних компаніях і банках, що мають багатий досвід в області проектного фінансування, показує, що умовою ефективного управління проектами є глибока інтеграція ризик-менеджменту в систему цього управління [24; 48; 73; 118; 152; 157].

Ризик-менеджмент у "пасивному", "неінтегрованому" варіанті на передінвестиційній фазі життєвого циклу інноваційного проекту припускає тільки виконання функції аналізу ризику при заданому проекті. Ризик-менеджмент в "активному", "інтегрованому" варіанті передбачає не тільки аналіз ризику інноваційного проекту, що розробляється і впроваджується, але і виконання функції з переробки (корегування) проекту з метою зниження критичного ризику [97]. Таким чином, можна стверджувати, що ризик-менеджмент припускає реалізацію різних функцій управління на всіх фазах і етапах життєвого циклу проекту.

Функції ризик-менеджменту інноваційних проектів групуються по двох основних напрямах – політика управління ризиком і керівництво діями. Аналіз, обробка, керівництво і контроль у процесі ризик-менеджменту повинні бути охоплені політикою управління ризиком. При цьому основна мета такої політики – передбачити можливі втрати і, знижуючи вплив цих втрат (їх негативний ефект), більш-менш успішно протистояти в тому випадку, якщо втрати матимуть місце.

Втрати, що виникають у результаті діяльності підприємств, європейські вчені і практики класифікують стосовно функцій ризик-менеджменту в трьох областях: активи, персонал, відповідальність. Той факт, що управління ризиком повинне розповсюджуватися на перераховані області, робить необхідним залучення до «співпраці» всіх підрозділів підприємства при обов'язковій наявності повної і різносторонньої інформації про можливі ризикові ситуації.

Керівництво діями передбачає вживання конкретних заходів, направлених на вибір варіанта рішення в ризиковій ситуації, способу фінансування відповідно до ціни ризику. Аналіз реалізації функцій ризик-менеджменту на підприємствах при розробці і реалізації інноваційних проектів показав, що політика управління ризиком практично не формується як послідовність загальних орієнтирів для дій і ухвалення рішень, що полегшують досягнення цілей обмеження ризику. Керівництво діями як функція ризик-менеджменту слабо реалізується на українських підприємствах. До основних причин положення, що склалося, віднесені відсутність можливостей для фінансуванні ризик-менеджменту, необхідних технічних засобів, кваліфікованого персоналу, методичних вказівок і розробок з питань аналізу, оцінки, керівництва і контролю в процесі управління ризиком.

Враховуючи особливості діяльності українських підприємств, можна запропонувати такі напрями реалізації функцій ризик-менеджменту:

характеристика ризику і опис ризикової ситуації;

отримання додаткової інформації;

аналіз, обробка і оцінка ризику;

формування рішення про уникнення або ухвалення ризику;

дослідження можливостей попередження ризику;

оцінка методів і перспектив обмеження ризику;

оптимізація схвалюваних рішень;

обмеження ресурсів, що залучаються;

розділення економічного ризику шляхом передачі ризику підрядчикам і страхування;

вироблення стратегії і тактики керівництва і політики управління ризиком.

Особливість приведеного переліку напрямів стосовно умов діяльності українських підприємств у ринковому середовищі полягає у запропонованій послідовності реалізації функцій ризик-менеджменту і переважної їх орієнтації на зняття чинників невизначеності в роботі підприємств.

Процес управління ризиком інноваційних проектів містить окрім функцій управління процеси, такі як: комунікаційний, процес ухвалення управлінських рішень, а також процес керівництва персоналом проекту. Комунікаційний процес і процес ухвалення управлінських рішень з'єднані, у так звані, пов'язуючі процеси, які необхідні для реалізації функцій ризик-менеджменту і здійснення процесів керівництва персоналом інноваційного проекту.

Комунікаційний процес у ризик-менеджменті забезпечує інформаційні зв'язки між учасниками проекту, а також між ними і зовнішнім, по відношенню до проекту, середовищем. Наявність інформації є необхідною умовою ухвалення правильних рішень з управління ризиком. Очікувані дані базуються на емпіричному аналізі попередніх проектів-аналогів, інформації про продукт і тенденції розвитку ринку. Необхідна постійна інформація про ситуацію, що складається у кожний конкретний момент при ухваленні рішень у ході розробки та реалізації проекту.

Приймати ефективні рішення з управління ризиками – значить реалізувати процедури аналізу ризику в ході підготовки стратегічних, тактичних або оперативних рішень і оцінити ризикованість рішення. Результатом аналізу можуть стати завчасно розроблені заходи, які знімають або послаблюють негативні наслідки прояви ризику. Одним з таких заходів є резервування фінансових ресурсів, необхідних і достатніх для зменшення вірогідності появи несприятливих результатів і локалізації негативних наслідків схвалюваних рішень. Можливо також, що виникне необхідність відмови від пропонованого варіанта рішення як невиправдано ризикованого.

Мета ризик-менеджменту при розробці і реалізації інноваційних проектів орієнтується на міжфункціональні вимоги, що викликає порушення в колективах різних підрозділів підприємства, що склалися. Внаслідок цього впровадження ризик-менеджменту в процес розробки і реалізації інноваційних проектів зачіпає ієрархію повноважень і відповідальності, спеціалізацію підрозділів і систему заохочення, єдність керівництва і обсяги контролю, порядок розподілу ресурсів.

Керівники інноваційних проектів працюють у такому оточенні, коли основний акцент ставиться на міжфункціональний підхід і взаємне узгодження рішень. Від них потрібна загальна участь у плануванні і організації діяльності всіх підрозділів, що відповідають за розробку і реалізацію інноваційного проекту. Характер взаємодії розробників проекту створює реальні організаційні проблеми для керівників. Вони стикаються з необхідністю постійно підтримувати комунікації, стимулювати роботу фахівців по досягненню конкретних результатів, організовувати їх роботу в умовах тимчасового характеру діяльності. Ці складні питання розв'язуються в рамках реалізації менеджменту персоналу інноваційного проекту.

Системний підхід до ризик-менеджменту інноваційних проектів дозволяє традиційно виділити дві підсистеми: суб'єкт і об'єкт управління. Об'єктом управління в ризик-менеджменті інноваційних проектів виступає рівень ризику, а також ресурси, необхідні для розробки і реалізації проекту, інформаційні потоки і економічні відносини, що виникають усередині колективу розробників проекту, між розробниками проекту і підрозділами підприємства; між ними і страхувальниками, інвесторами та іншими партнерами за проектом.

Суб'єкт управління у ризик-менеджменті інноваційних проектів – це спеціальна група людей, що включає лінійних і функціональних керівників проекту, до яких відносяться: лідер проекту, ризик-менеджер, фінансовий менеджер та ін. Суб'єкт управління на основі одержаної інформації за допомогою різних методів, функцій і інструментів розробляє і здійснює заходи щодо попередження, зниження або утримання ризику інноваційних проектів у допустимих межах.

Ситуаційний підхід до ризик-менеджменту інноваційних проектів припускає, що управління ризиком – це реакція на різні ситуації дії проекту, що відбуваються за рамками і усередині нього. Ситуація – це набір обставин, що чинять вплив на появу ризику. Тому ризик-менеджери повинні постійно визначати ситуацію, що склалася, і ухвалювати рішення залежно від неї.

Дослідження можливості вживання сучасних підходів менеджменту до управління ризиком інноваційних проектів дозволяє виділити основні напрями цієї діяльності. До них можна віднести такі напрями [34]:

1. Ідентифікація (виявлення) ризику.

2. Оцінка ризику.

3. Вибір методу і заходів (інструментів) управління ризиком.

4. Попередження і контроль ризику.

5. Фінансування ризику.

6. Оцінка результатів.

Перші два напрями прийнято називати аналізом ризику. На рис. 5.2 наведена схема логічного процесу аналізу ризику при ухваленні управлінських рішень. Ідентифікація (виявлення) ризику припускає його ототожнення, у процесі якого, визначається природа ризику і здійснюється його опис. Повинно йтися про вичерпний перелік всіх критичних ситуацій, які потенційно існують і можуть виникнути при інноваційному проектуванні.




Рис. 5.2. Логічний процес аналізу ризику [36, С. 28]

Точна характеристика ризику дає можливість визначити систему його вивчення (місце виникнення, область розповсюдження, спосіб дії, функції), а також знання предмета діяльності в даній системі.

Підприємство або його підрозділи орієнтуються в своїх планах на реалізацію цілей, які можна підрозділити на три види: фінансові (платоспроможність, прибутковість, результативність), соціальні (персо -

нал, підрядчики, учасники економічних операцій), економічні (ринок, продукція, якість, конкурентоспроможність).

У цьому значенні вивчення ризику проводиться відповідно до специфічних об'єктів системи, що визначає напрям діяльності і що враховує обставини зміни предмета дослідження, отримання додаткової інформації та ті, що склалися. Враховується також організація системи і її фінансові характеристики.

Етап ідентифікації ризику припускає з'ясування всіх можливих критичних ситуацій, включаючи маловірогідні. При цьому аналіз ризику припускає через представлення можливого ризику знайти шляхи його обмеження. Дослідженню повинна піддаватися кожна сфера діяльності підприємства: технічна, організаційна, фінансова, юридична [32].

Вкрай важливим є етап вибору методу і заходів (інструментів) управління ризиком. Теорія і практика виробила декілька методів управління ризиком: запобігання, перерозподіл, страхування і поглинання ризику [36; 48; 117; 140].

Запобігання ризику фактично означає відмову від даного виду діяльності або таку істотну (радикальну) трансформацію діяльності, після якої даний ризик елімінується.

Перерозподіл ризику відбувається при розробці фінансового плану інноваційного проекту і контрактних документів. При цьому учасники проекту приймають ряд рішень, які розширюють або звужують діапазон потенційних інвесторів. Проводячи відповідні переговори, учасники проекту повинні проявляти певну гнучкість щодо того, яку частку ризику вони згодні на себе прийняти. Багато крупних проектів можуть мати затримку в реалізації, що може призвести до такого збільшення вартості робіт, яке перевищить первинну вартість інноваційного проекту.

Тому важлива роль належить страхуванню ризиків. Страхування ризику означає передачу певних ризиків компанії для страховки.

Поглинання ризику – такий спосіб ведення діяльності, при якому збиток у разі його матеріалізації лягає повністю на його учасників. Застосовується даний метод управління ризиками в тих випадках, коли вірогідність ризику невелика або збитки у разі його настання не роблять сильного негативного впливу на учасників діяльності [97].

Усі методи управління ризиками інноваційних проектів доцільно застосовувати в сукупності, залежно від ситуації, при якій виникає той або інший ризик інноваційного проекту.

Запобігання і контроль ризику інноваційних проектів припускає організацію діяльності щодо управління проектом так, щоб керівництво проекту могло впливати на вірогідність зниження несприятливої події. Контроль пов'язаний з моніторингом проектних ризиків. Керівники визначають відхилення від плану і роблять висновок про прийнятність ризику. Рівень прийнятності ризику повинен визначаться наперед за кожним проектом.

Фінансування ризику тісно пов'язано з попереднім етапом управління ризиком інноваційного проекту, тобто із запобіганням і контролем ризику, і припускає виділення коштів на покриття збитку у разі настання певної події.

Створення резерву засобів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхідними для подолання збоїв і виконання проекту. При цьому враховується точність первинної оцінки вартості проекту і його елементів.

Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрату засобів.

У багатьох країнах формуються спеціальні цільові фонди для повного покриття або відшкодування високих і ризикованих витрат, пов'язаних з розробкою, упровадженням нової техніки, сучасних технологій. Вони створюються у різних сферах господарської і наукової діяльності і мають відповідні назви «фонд господарського ризику», «неврожай та лиха», «технічний прогрес і капітальні вкладення», «наукові дослідження і технічний прогрес» та ін. Для стимулювання прискорення науково-технічного прогресу організовується і інноваційний фонд, що фінансує наукоємні проекти з високим ступенем ризику як приватних осіб, так і підприємств. У випадках успіху засоби з приростом повертаються до фонду, у разі невдачі фінансові асигнування не компенсуються.

Оцінка, так же як і етап контролю, слугує важливою функцією зворотного зв'язку. Оцінки проводяться як в ході розробки інноваційного проекту, так і по його завершенню. Оцінка, що проводиться після завершення інноваційного проекту не може вплинути на його хід, але є об'єктом вивчення помилок, одержаних в процесі управління ризиками. Такий аналіз дає можливість створити на підприємстві базу даних по можливих ризиках інноваційних проектів і методах управління ними для прогнозів при розробці проектів-аналогів.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують, що управління ризиками інноваційних проектів є складним процесом, який вимагає вироблення спеціальних методів і інструментів, а також виконання численних робіт, пов'язаних з реалізацією цих методів.

Виконання перерахованих робіт, що проводяться на всіх етапах інноваційного проекту припускає наявність у менеджерів знань і умінь ведення справ в умовах ризику і управління самим ризиком. Розробка ефективних методів і інструментів управління ризиком інноваційних проектів повинна стати засобом, що забезпечує високий рівень результативності проектів.



1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка