Міністерство охорони здоров‘я україни львівський національний медичний університет



Скачати 465.68 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації11.04.2016
Розмір465.68 Kb.
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Фармацевтичний факультет

КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

з курсу «Історія української культури»

для студентів фармацевтичного факультету

заочної форми навчання

ЛЬВІВ – 2011

Навчально – методичні поради з з курсу «Історія української культури» для студентів фармацевтичного факультету заочної форми навчання / Укл. Н.М.Божко. – Львів. 2011

РОЗГЛЯНУТО: на засіданні кафедри українознавства

ЛНМУ імені Данила Галицького

Протокол № 1 від 29. 08. 2011 р
ЗАТВЕРДЖЕНО : цикловою методичною комісією з

гуманітарних дисциплін

Протокол № _3___

від 31. 08.2011р.

Голова методичної комісії

проф. Магльований А.В.



УКЛАДАЧ : доц. Божко Н.М.

РЕЦЕНЗЕНТ :

доц..Цубов. Л.В.

Зав.кафедри гуманітарних дисциплін

ІППТ НУ «Львівська політехніка»


Мета викладання дисципліни “Історія Української культури” – формування системи знань про закономірності культурного процесу українського народу; національну культуру як специфічний та унікальний феномен людства. Розгляд української культури у розвитку, в єдності та суперечності різноманітних процесів і тенденцій європейської та світової історії.

«Історія української культури» як навчальна дисципліна:

а) ґрунтується на вивченні студентами національної культури як цілісної самобутньої системи, що забезпечує творення, збереження та поширення духовних цінностей українського народу і є невід’ємною складовою культури людства.

б) інтегрується з основними нормативними курсами «Історія України», «Філософією» та елективними курсами

в) сприяє розвитку історико-порівняльного, структурного та міждисциплінарного методів засвоєння студентською молоддю інформації про культурно-історичний процес, особливості культурних епох;

в) ознайомить студентів і дозволить аналітично оцінити культурний розвиток України в різні історичні періоди, участь українців у світовому культурному процесі.

Завдання вивчення дисципліни«Історія української культури» навчить студентів розумінню процесів культурогенезису на українських землях від стародавнього до новітнього періодів нашої історії; збагатить духовний світ студентів, сформує вміння бачити й розуміти твори мистецтва, дозволить сприймати національну культуру як невід'ємну частину загального історичного розвитку; оволодіти основними термінами та поняттями культури на рівні відтворення, тлумачення та використання у повсякденному житті.

В результаті вивчення дисципліни, фахівець повинен знати:



  • теоретичні основи предмету як окремої галузі наукового знання;

  • головні проблеми досліджень «Історії української культури» ;

  • сутність феномену української культури як ключової сфери суспільної свідомості.

Підготовлений фахівець повинен вміти:




  • орієнтуватися в головних культурологічних концепціях і напрямках;

  • логічно аналізувати культурні процеси розвитку української нації;

  • володіти головними культурологічними поняттями на рівні тлумачення та використання у повсякденному житті;

  • самостійно робити висновки і узагальнення з проблем української культури;

  • вміти застосовувати знання з історії національної культури для визначення ліній особистої поведінки в умовах розмаїття культур.



Зміст дисципліни
Сітка годин


№ п/п

Назва дисципліни

Всього

Лекцій

Семін.

занять


СПР

Контр.

роботи


Вид контролю

1.

4.5 роки

Історія укр..

культури


72

4

2

66

1

ПМК

2.

5.5 роки

Історія укр..

культури


72

6

4

62

1

ПМК

Тематичний план (4.5. роки)


п.п

Назва теми

Лекції

Семінари

ПМК

1.

Вступ до курсу. Культура як наукова категорія. Культурогенезис українського народу.


2


-


2

Основні етапи розвитку української культури

2

-

4 2 год.

Тематичний план (5.5. роки)


п.п

Назва теми

Лекції

Семінари

ПМК

1.

Вступ до курсу. Культура як наукова категорія. Культурогенезис українського народу.


2


2


2

Основні етапи розвитку української культури

4

-

6 2 2 год.

Зміст курсу.




п/п

Найменування розділів, тем

4.5.

роки

5.5

роки

1

Тема 1. Вступ до курсу. Культура як наукова категорія.

Культуро генезис українського народу.

Культура як наука, її предмет, мета і завдання. Навчально-виховне значення курсу Історія української культури.

Основні категорії культурології, її категорії та основні поняття: смисл, культурні об’єкти, культурні риси, артефакти, культурні системи, культурогенез та ін.

Принципи та методи аналізу історії культури. Методологічні основи курсу: антропологічний, соціологічний, філософський, аксіологічний (ціннісний), формаційний підхід до вивчення культури.

Тлумачення категорії «культури» в різні історичні періоди, внесок зарубіжних (Г.Гегель, Л.Уайт, О.Шпенглєр, М.Данилевський, А.Тойнбі та ін.) і українських учених (Г. Сковороди, Д. Антоновича, І. Крип’якевича та ін.) в її наукове обґрунтування.

Класифікація культури за сферами діяльності людини (духовна і матеріальна) та на основі носіїв (національна та світова). Культурні цінності, їх значення в історії та сучасності людства. Культура і цивілізація. Актуальні проблеми сучасної цивілізації і культури. Технократична культура, її вплив на людську спільноту

Функції культури: інтегративна, виховна, комунікативна, пізнавальна, інформаційна, нормативна, світоглядна та ін.

Динаміка культури : лінійна, циклічна, хвильова, теорія вибуху та ін. Генеза культури. Характеристика процесу зародження культури людства, шлях розвитку знарядь праці, комунікативної та семантичної діяльності. Основні причини культурогенези людської спільноти. Відмінність людини від інших біологічних істот.

Культуро генезис українського народу :Найдавніше населення України та його культура. Період палеоліту. Поява найдавніших людей. Освоєння людьми теренів України. Особливості археологічних культур. Початки релігійних уявлень і вірувань. Поява найдавнішого мистецтва.

Культура неоліту та епохи міді-бронзи. Витоки традицій української народної архітектури у пам’ятках трипільського будівництва. Живопис та кераміка трипільців. Семантика живописно-орнаментальних мотивів. Антропоморфна пластика. Світове значення культури Трипілля.

Скіфо-сарматське мистецтво. Архітектура та будівництво Скіфії. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів.

Цивілізаційні системи на тодішніх українських землях: скотарсько-хліборобсько-степова і антично-полісно- міська.

Розвиток античної культури і мистецтва на теренах України 7 ст. до н.е.- 2 ст.н.е. Культура античних міст-полісів Північного Причорномор’я. Архітектура, скульптура, малярство. Мистецтво тавро-скіфів – складова духовної спадщини народів Півдня України, які творили історичне тло праукраїнського етносу.


2 год.

2год.

2.

Тема 2. Основні етапи розвитку української культури

Східнослов’янські об’єднання племен на території України, їх духовна і матеріальна культура. Житлобудування, ремісниче та сільськогосподарське виробництво, релігійні вірування, поховальний обряд. Культ природи у релігійному світогляді слов’ян у дохристиянські часи.



Українське Середньовіччя Початки держави східних слов’ян. Культура дохристиянської України. Князь Володимир і завершення формування Київської держави. Роль християнства в розвитку культури Київської Русі. Виникнення писемності й школи. Розквіт культури Київської Русі. Писемні пам’ятки княжої доби. Досягнення культури за Ярослава Мудрого: монументальне будівництво, розвиток освіти, науки, мистецтва. Особливості музично-видовищного мистецтва.

Галицько-Волинське князівство, його культурні надбання. Книгописні майстерні, галицька архітектурна школа, образотворче мистецтво.



Культура українського Ренесансу: Своєрідність та складність історичної ситуації в Україні періоду її перебування в складі Великого Литовського князівства та Речі Посполитої.

Українське Передвідродження та його представники: Ю.Дрогобич, Павло Русин, Ст.Оріховський та ін.

Провідні центри ренесансної культури України: діяльність Львівського Ставропігійського братства, заснування шкіл, поширення книгодрукування, Іван Федорів. Літературно-видавнича діяльність Острозького культурно-освітнього центру, роль Острозької академії у становленні вищої школи на Україні. Передумови та наслідки Берестейської унії /1596/, літературна полеміка; взаємозв”язок релігійного і культурно-освітнього руху. Відродження освітнього та духовного життя в Києві, заснування Київського Богоявленського братства та школи /1615/, друкарні Києво-Печерської лаври /1617/, Києво-Могилянської колегії /1632/.Значення реформаторської діяльності митрополита Петра Могили у церковній та освітній сферах.

Українське ренесансне мистецтво : специфіка впровадження нових ренесансних форм у кожному з окремих видів мистецтв, поєднання західноєвропейських впливів з національними традиціями; -найвидатніші досягнення в оборонній, культовій та житловій архітектурі; розвиток орнаментальної пластики, скульптурного різьблення, епітафійного портрету; розквіт образотворчого мистецтва: іконопис, портретний та історичний жанри, графюра, мистецтво друкованої книги. Значення творчих здобутків українських ренесансних митців, їх внесок у загальноєвропейську культурну спадщину.



Культура Козацької доби. Формування української національної культури. Політична культура і політико-правова свідомість. Козацька демократія і право. Внесок у розвиток української культури гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи

Розвиток освіти і науки. Просвітницьке значення братських шкіл. Становлення вищої школи в Україні. Діяльність Києво-Могилянської академії. Книгодрукування і книгорозповсюдження.

Діяльність видатних церковно-культурних діячів: Йова Борецького, Ісая Косинського, Петра Могили Релігійно-моральна та наукова література. Історично-національні традиції (козацькі літописи).

Стиль бароко в архітектурі та малярстві. Сакральне та світське будівництво доби Мазепи. Портрети та портретні ікони. Українська гравюра ХУІІ-ХУІІІ ст. Література. Музика. Театр. Традиційно-побутова культура



Західноукраїнське (сарматське) бароко: специфіка розвитку української культури в Речі Посполитій. Становище української освіти і культури. Розвиток архітектури і мистецтва.

Українська культура епохи національного відродження кінця 18 – поч. 19 ст.

Соціально-економічні та політичні причини другого національно-культурного Відродження в Україні; періодизація другого національного Відродження;особливості розвитку культури України в умовах перебування її у складі Російської імперії

Український романтизм, його вплив на процеси національно-культурного відродження в Україні першої половини Х1Х ст.; діяльність Харківського університету /1805/, розвиток етнографії, мовознавства, видавнича діяльність. Літературний романтизм – А.Метлинський, В.Забіла, М.Петренко, М.Костомаров та ін.

Заснування Київського університету /1834/; діяльність Кирило-Мефодіївського товариства, його провідні діячі: М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко, М.Гулак та ін. «Закон Божий. Книга буття українського народу».

Т.Г.Шевченко основоположник методу критичного реалізму в українській літературі та образотворчому мистецтві, його роль у розвитку української культури подальшої доби, мистецький доробок.соратників Шевченка .

Вихід у світ часопису «Основа». Розвиток культурно-національного руху на Наддніпрянській Україні. «Хлопомани». В.Антонович. Становлення Громадівського руху в Україні., їх видавнича діяльність в 60-70-х рр. Х1Х ст. Творчий внесок у розвиток національної культури В.Антоновича, М.Драгоманова, П.Чубинського, П.Житецького та ін.;

Становлення національного професійного театру та музики, творчість видатних драматургів та акторів: І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Садовського, М.Заньковецької, композиторів С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, М.Вербицького та ін.

Відродження національно-культурного руху в Галичині в 20-40-х роках Х1Х ст. “Руська Трійця”, альманах “Русалка Дністровая”; активізація культурного життя в Західній Україні у 50-80-х рр. Х1Х ст., утворення Головної Руської Ради та її вимоги національно-культурної автономії, Галицько-Руська Матиця, з”їзд діячів української культури «Собор руських вчених».Пожвавлення культурних зв’язків між Галичиною та Наддніпрянською Україною: діяльність товариства “Просвіта” /1868/, Товариства ім.Т.Г.Шеіченка /1873/, розвиток науки, літератури, мистецтва. Вплив європейської культури на літературу, архітектуру та образотворче мистецтво краю.

Українська культура Новітньої доби



Український модернізм. Становлення українського модерну. Літературний модерн.»Молода муза», «Українська хата». Від М.Вороного до О.Олеся та ін. Український театр.. Кіно. Модерн в українському малярстві та архітектурі. Українська академія мистецтв. Творчість, Г.Нарбута, М.Бойчука, Ю.Жука, Ф. і В.Кричевських та ін. Пошуки національного стилю в малярстві та архітектурі. Мистецькі погляди М. Бойчука та його школаa

Суспільно-політичні та історичні передумови формування культури України 20-30-рр. ХХ ст., успіхи та прорахунки українізації. Розмаїття літературних напрямів, численні письменницькі групи: пролетарські “Плуг” (П. Панч, А.Головко, С. Пилипенко) і “Гарт” (Василь Елан-Блакитний, М. Хвильовий, В. Сосюри); неокласики (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара), символісти (П. Тичина, Д. Загул, Ю. Меженко) та футуристи (Михайль Семенко, Г.Шкурупій), молодомузівці в Галичині (В. Пачовський, Б. Лепкий, О. Луцький та ін.). Значення театрального мистецтва в культурному житті України цього періоду. Драматургія В. Винниченка та М. Куліша. Творча діяльність Леся Курбаса в еволюції українського театру. Новаторство “Мистецького об’єднання Березіль”. Український кінематограф: О. Довженко кінорежисер світового рівня.



Українська культура в умовах тоталітарного режиму.

Сталінський “соцреалізм” і наступ на українську культуру. Русифікація значної частини України, падіння престижу української мови та культури. Особливості розвитку культури України кінця 30-х р.: започаткування дослідження фундаментальних наук (фізики, математики); відсутність свободи творчості в літературі та мистецтві. Соцреалізм в українському мистецтві. Репресії проти української інтелігенції. Представники “розстріляного відродження” та їх роль у формуванні національної свідомості українців.

Культурне життя в повоєнний період. Хрущовська “відлига” (1953-1964). Пробудження національно-духовного життя в Україні. Шістдесятники: поети В. Симоненко, Л. Костенко, І. Драч, М. Вінграновський, В. Стус, художники А. Горська, О. Заливаха, журналіст В. Чорновіл, історик В. Мороз, мистецтвознавець Б. Горинь, психолог М. Горинь та ін. Духовний опір тоталітаризму, пригніченню національної культури.

Розправа з шістдесятництвом. Новітня русифікація 60-80-х рр. Теорія злиття націй та її втілення. Освіта, література, театр, кінематограф, ЗМІ за умов русифікації української культури.

Українська література: творчість, Л. Костенко, І. Драча, І. Дзюби, Р. Федоріва, Р. Іваничука, В. Земляка, Ю. Мушкетика, П. Загребельного

Відродження та перспективи розвитку української культури в умовах державної незалежності. Демократизація та національно-культурне життя у суверенній українській державі. Відновлення та створення культурно-освітніх товариств (“Просвіти”, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Товариства української мови ім. Т. Шевченка та ін.), їх значення в культурному житті українців. Зростання самосвідомості, духовності народу. Відродження історичної пам’яті, повернення забутих імен діячів культури і мистецтва.

Проблеми розвитку освіти, науки і мистецтва у 90-х роках 20 ст. Театр і українське кіномистецтво: позитивні та негативні фактори розвитку.

Створення нової концепції національної освіти. Реформування шкільництва. Болонська система реформування вищої освіти та українські реалії. Становище та перспективи розвитку української науки.

Постмодернізм в українській літературі і мистецтві. Європейський вибір української культури.





2 год.

4 год.


Методичні поради по самостійній роботі студентів - заочників

Основним завдання вищої школи України на сучасному етапі є підготовка не тільки вузьких спеціалістів з обраного фаху, а й формування у них цілісної системи знань про закономірності культурного процесу людства, культуру як специфічний та унікальний феномен. З часом все більше усвідомлюєш, що прилучення до історичного ми­нулого, ознайомлення з традиціями світової цивілізації та її культурного розвитку є невід'ємна складова частина життя і діяльнос­ті кожної інтелігентної людини.

Важливе місце у цьому процесі належить курсу „Історія української культури” що викладається у всіх навчальних закла­дах України. Основним завданням курсу є формування у студент­ської молоді цілісного уявлення про шляхи розвитку людської ци­вілізації, основні етапи її та культурно-історичні епохи, пізнання загальних закономірностей культурної еволюції, самобутнього характеру української культури та тісних зв'язків нашої націо­нальної культури з культурою європейською та світовою. У вивченні курсу „Історія української культури" студента­ми фармацевтичного факультету заочної форми навчання важливу роль відіграє самостійна робота: ознайомлення з теоретичним матеріалом у підручниках, підготовка до семінарських занять, виконання письмових кон­трольних та тестових робіт.
Однією з форм підготовки студентами-заочної форми навчання є самостійне вивчення протягом міжсесійного періоду тем курсу, винесених на самостійне опрацювання, що передбачено програмою. Рекомендовані теми і години подані у таблиці.(1) Для самостійного опрацювання рекомендується навчальна – методична література
Табл. 1.

Самостійна робота



п/п

Зміст занять

Кількість годин (4.5.р)

Кількість годин (5.5р.)

1

Культуро генезис українського народу

14

12

2

Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.



10


10

3

Культура українського Ренесансу..


10

10


4

Культура українського Бароко. Друге культурно-національне відродження у Х1Х ст.


10

10


5

Виникнення та становлення модернізму

Український модернізм та його особливості. Культура ХХ ст..



12

10

6.

Провідні тенденції сучасного культурного розвитку.

Сучасна наука про особливості розвитку культури ХХ1 ст. Інваріанти розвитку культури


10


10


66 год. 62 год.

Підготовка до семінарського заняття.

Студентам заочної форми навчання ( 5.5 р.) на семінарське заняття винесено 2 год. аудиторного навчального часу.

При підготовці до семінарського заняття студенту, насамперед, необхідно ознайомитись з темою та питаннями, винесеними на об­говорення.. Наступним кроком є перегляд конспекту лекції та підбір літератури. До теми семінарського заняття в даній методичці є список рекомендованої літератури, яка допоможе студентам якнайкраще підготуватись до заняття. Серед рекомендованої літератури представлені основні підручники та монографії, при можливості студент може також використовувати й іншу літературу, наприклад: нові підручники, газетні та журнальні статті, та інформацію знайдену на сайтах Інтернету, які на його думку допоможуть краще підготуватись до заняття.

Зібравши можливу інформацію, студент приступає до її опрацю­вання. Слід уважно прочитати розділи чи параграфи з підручника, що відносяться до даної теми. Методичні поради до кожного з питань плану (розміщені під планом і списком літератури) мають допомогти студентам логічно, послідовно та аргументовано відпові­дати на поставлені питання. Методичні поради також, вказують на які конкретно питання необхідно звертати увагу.

Враховуючи, що студенти першого курсу навчання не завжди можуть по­слідовно і логічно викладати вивчений матеріал перед аудиторією — рекомендуємо користуватися планами -конспектами. План-конс­пект - це тезисний конспект вивченого матеріалу, з виписаними основними фактами, датами, іменами, які не завжди вдається відра­зу запам'ятати. План-конспект, підготовлений студентами, не тіль­ки дає можливість добре відповідати, але також дає можливість краще повторити вивчений матеріал.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка