Методист моніторинговий підхід до вивчення стану навчання І виховання у загальноосвітніх навчальних закладах



Сторінка1/10
Дата конвертації12.04.2016
Розмір1.77 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти


МЕТОДИСТ

Моніторинговий підхід

до вивчення стану навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах





МЕТОДИСТ

Моніторинговий підхід

до вивчення стану навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах




Рекомендовано науково-методичною радою Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол № 2 від 26.05.2011 року).
Відповідальний за випуск:

Віднічук М.А. – кандидат педагогічних наук, доцент, академік Української Академії акмеологічних наук, ректор Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Упорядники:
Мельник Н.А. – завідувач кабінету координації методичної роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,
Волосюк А.А. – методист кабінету координації методичної роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,
Ніколайчук Т.А. – методист кабінету координації методичної роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Мазурок М.В. – методист кабінету редакційно-видавничої діяльності та друкованої пропаганди Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,

Заводна Л.М. – оператор кабінету редакційно-видавничої діяльності та друкованої пропаганди Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
У інформаційно-методичному посібнику викладено теоретичні і практичні питання методичної роботи щодо моніторингового підходу до вивчення стану навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Посібник підготовлено для працівників відділів (управлінь) освіти, районних (міських) методичних кабінетів (центрів), членів адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів, педагогів, які є керівниками районних(міських)структурних методичних підрозділів та керівниками методичних підрозділів загальноосвітнього навчального закладу.



ЗМІСТ

Микола Віднічук, Надія Мельник. Моніторинговий підхід до вивчення стану навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

4

Ніна Гавриш. Методичні рекомендації щодо вивчення стану виховної діяльності та методичної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі

20

Лілія Шишолік, Світлана Панкевич. Методичні рекомендації з питань вивчення стану методичного забезпечення навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах району(міста)

34

Вікторія Салтишева. Моніторинговий підхід до вивчення стану навчальних предметів і якості навчально-виховного процесу в початкових класах

40

Микола Піддубний. Рекомендації кабінету рідної мови, української і зарубіжної літератури Рівненського ОІППО щодо вивчення стану методичного забезпечення, навчання та рівня навченості школярів з української мови і літератури

47

Марія Лавренчук. Методичні рекомендації з питань вивчення стану методичного забезпечення навчання світової літератури та рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітніх навчальних закладів

52

Тамара Умурзакова. Рекомендації кабінету іноземних мов Рівненського ОІППО щодо вивчення стану методичного забезпечення, навчання та здійснення контролю з іноземних мов

64

Володимир Буняк. Рекомендації щодо вивчення стану методичного забезпечення навчання інформатики та рівня навчальних досягнень учнів ЗНЗ методистами районних (міських) відділів (управлінь) освіти

81

Юрій Лис. Рекомендації щодо вивчення стану методичного забезпечення навчання географії та рівня навчальних досягнень учнів ЗНЗ методистами районних (міських) відділів (управлінь) освіти

87

Алла Башинська. Рекомендації щодо вивчення стану методичного забезпечення навчання економіки та рівня навчальних досягнень учнів ЗНЗ методистами районних (міських) відділів (управлінь) освіти

92

Надія Гусарук. Діагностично-системний моніторинг навчально-виховного процесу з біології, хімії, основ здоров’я, природознавства у навчальних закладах

102

Анатолій Трофімчук. Методичні рекомендації щодо моніторингу навчально-виховного процесу з фізики

109

Ярослав Петров. Методичні рекомендації щодо моніторингу досягнень школярів із трудового навчання та фахової компетентності вчителів у реалізації проектно-технологічної діяльності

116

Анатолій Дубенчук. Рекомендації щодо вивчення стану навчально-виховної, спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи з фізичної культури в загальноосвітньому навчальному закладі

127

Юлія Мельник, Юлія Вєтрова. Методичні рекомендації

методистам, відповідальним за психологічну службу району (міста), щодо вивчення діяльності психологічної служби навчального закладу



134

Наталія Давидюк. Комплексне вивчення стану організації освітнього процесу в позашкільному навчальному закладі

139



Микола ВІДНІЧУК,

кандидат педагогічних наук, доцент, академік Української Академії акмеологічних наук,

ректор Рівненського ОІППО
Надія МЕЛЬНИК,

доцент кафедри управління освітою,

завідувач кабінету координації методичної роботи Рівненського ОІППО
МОНІТОРИНГОВИЙ ПІДХІД

ДО ВИВЧЕННЯ СТАНУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Процес модернізації освіти, нові пріоритети в освітній політиці, зокрема, запровадження національної системи моніторингу рівня якості освіти (Указ Президента України від 30.09.2010 № 926 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні»), зміна концептуальних орієнтирів, а саме: реалізація особистісно зорієнтованої парадигми, компетентнісного, технологічного, диференційованого та інших підходів, вимагають перегляду основних напрямів розвитку освіти, переорієнтацію навчання з передачі знань на налагодження діалогу, формування компетентностей як здатностей особистості успішно розв’язувати практичні проблеми, ефективно діяти у нестандартних ситуаціях.

Розв'язати ці складні зав­дання покликані працівники системи післядипломної педагогічної освіти, районних (міських) методичних кабінетів (центрів), керівники методичних структурних підрозділів, які володіють високим рівнем професійної компетентності, педагогіч­ною культурою і можуть розвивати здібності, виявляти таланти, зберігати індивідуальність кожного учня, виховувати ставлення, поведінку та стиль життя, розуміючи, що якісна освіта є необхідною умовою забезпечення розвитку суспільства.



Виняткового значення набуває система науково-методичної роботи, головна мета якої — не лише надання реальної дієвої допомоги педагогічним кадрам у розвиткові професійної майстерності, але й активізація творчого потенціалу кожного вчителя. Пріоритетними завданнями науково-методичної роботи повинна стати модернізація діяльності методичних служб в умовах оптимізованої освітньої мережі, підвищення ефективності функціонування суб'єктів регіонального освітнього простору; впровадження компетентнісного програмно-цільового підходу в систему методичної роботи з педагогічними кадрами, поширення сучасних технологій, моделей, форм і методів науково-методичної роботи в контексті переходу на новий зміст загальної середньої освіти; розширення спектру освітніх послуг щодо можливостей підвищення професійного рівня педагогів; підготовка науково-методичного та навчально-організаційного забезпечення практичної реалізації компетентнісно зорієнтованого підходу в навчально-виховний процес; забезпечення науково-методичного супроводу впровадження профільного навчання, підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах профільної школи, модернізації регіональної системи освіти, застосування експертних і тестових методів оцінювання рівня знань та компетентності, навчально-методичного забезпечення процесу профілізації; залучення інформаційно-комунікаційних технологій у методичну роботу, створення єдиного освітнього середовища для методичної підтримки педагогів у режимі on-line тощо. До пріоритетних напрямів, функцій та завдань діяльності відповідно до Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр) (наказ Міністерства освіти і науки України від 08.12.2008 №1119) належать також такі:

  • систематичний моніторинг навчально-виховного процесу, рівня знань, умінь і навичок учнів у навчальних закладах, їх навчальних досягнень і вихованості;

  • моніторинг професійного рівня педагогічних працівників;

  • моніторинг якості загальної середньої освіти, рівня навчальних досягнень учнів, у тому числі тих, що навчаються за альтернативними підручниками і навчальними посібниками;

  • моніторинг умов забезпечення психічного та фізичного стану учнів навчальних закладів; моніторинг стану психічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку, набуття ними життєвого досвіду та вироблення вмінь і навичок, необхідних для подальшого навчання;

  • моніторинг стану організації педагогічного процесу і науково-методичної роботи в цих закладах;

  • здійснення організації апробації та моніторингових
    досліджень навчально-методичного забезпечення дошкільної освіти, підручників, навчальних посібників та іншої навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів тощо.

Такі завдання потребують кар­динальних змін у системі методичного менеджменту. Особливо актуальною стає проблема впроваджен­ня моніторингових досліджень у системі освіти як одного з основних шляхів отримання інформації у процесі здійснення контролю та управління якістю освіти [16].

Термін моніторингові дослідження, так само як і моніторинговий підхід, моніторинговий аналіз є похідним від слова моніторинг і входить до його складу. Моніторинг розглядаємо як управлінську дію, яка характеризується трьома складовими, а саме: безперервністю відстеження; виділенням параметрів, факторів, критеріїв; прийняттям управлінського рішення. Англійський учений Джон Вілмут у праці «Установи та програми як об’єкт оцінювання» зазначає, що для здійснення будь-якого моніторингового дослідження необхідно насамперед визначити індикатори (певні показники). Є два типи індикаторів:



  • індикатори відповідності — перевіряють, чи виконуються певні вимоги, чи запроваджені певні характеристики, що вимагаються;

  • індикатори результату, індикатори діяльності — як правило, враховують результати дослідження.

Важливо пам’ятати, що моніторингове дослідження – це сис­тематичне відстеження, вивчення стану соціальних явищ і процесів, співвіднесення результатів постійних спо­стережень для отримання обґрунтованих уявлень про їх дійсне становище, тен­денції розвитку.

Організація моніторингових досліджень є обов’язковим фактором забезпечення інноваційних процесів, спрямованих на формування людини з іннова­ційним типом мислення, культури, готовністю до інноваційного типу діяль­ності, що стане адекватною відповіддю на перехід цивілізації в інноваційний тип розвитку, адже формуючи інновацій­ну особистість, ми зможемо сформувати конку­рентоспроможну особистість. З огляду на це здійснення моніторингових досліджень є обов’язковим у системі методичного менеджменту.

За останні десятиліття виникла низка нових наукових напрямів у різних сферах освітньої галузі, зокрема, моніторингові дослідження якості освіти, що використовують методики й технології педагогічного оцінювання навчальних досягнень, інтерпретацію та представлення результатів, тестування тощо. Відбувається розробка термінолексики, визначаються зв’язки між педагогічними й психологічними явищами для об’єктивної оцінки якості освіти. Проблеми моніторингових досліджень у галузі освіти висвітлено в працях вітчизняних і зарубіжних авторів: А.С.Бєлкіна, Б.Блума, Дж. Вілмута, М.І.Грабара, Т.Гусена, А.П.Качалова, О.Локшиної, Т.О.Лукіної, О.Ляшенка, А.Н.Майорова, Е.Нарді, О.О.Патрикеєвої, В.М.Приходька, В.Г.Попова, Р.Торндайка та ін. Однак проблемою залишається те, що в Україні практично відсутні дослідження, направлені на ефективне використання моніторингу як комплексного інформаційно-організаційного компонента освітнього процесу і основного чинника його вдоско­налення. Важливим є інтерактивний зворотний зв'язок, який забезпе­чуватиме не тільки отримання об'єктивної інформації про стан управлінського та навчально-виховного процесів, але і можливість продуктивної взаємодії всіх суб'єктів навчально-виховного процесу на основі аналізу результатів поточних і ретроспективних моніторингових досліджень. Досвід роботи свідчить, що організація моніторингових досліджень — це складний і трудомісткий процес, який потребує спільної діяльності педагогів, адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів, працівників методичних служб, відділів (управлінь) освіти. Відтак виникає гостра необхідність, практична зна­чущість і системного відстеження якості освітньої діяльності. Під «якістю освіти» взагалі та академічної, як її складової, частіше за все розуміють співвідношення поставленої мети та одержаного результату або міру досягнення освітньої мети, що визначається як «вихо­вання відповідальної особистості, яка здатна до само­освіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьо­вувати різну інформацію, використовувати набуті знан­ня і вміння для творчого вирішення проблем» [12].

Якщо управління — процес безперервний, цик­лічний, зі зворотним зв'язком, із системою регуляції навчання, то єдиним можливим сьогодні підходом до його реалізації є моніторинговий підхід [1].

Моніто­ринг як сучасна управлінська процедура повинен охоп­лювати, безумовно, всі завдання, що постають перед загальноосвітнім навчальним закладом (кадрове та матеріальне за­безпечення, психолого-педагогічні умови, стан здо­ров'я тощо), але визначальним є одержання освіти в обсязі, що визначають державні стандарти чи програмні вимоги. Мова йде про рівень навчально-предметних досягнень учнів як інтегрований показник якості академічної освіти — невід'ємної скла­дової загальної. Проте соціологічні дослідження вивчення ступеня оволодіння моніторинговими вміннями педа­гогічних працівників свідчать, що навіть члени адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів не готові до такої багатофункціональної системної діяль­ності. Більшість учителів не мають мотивів, не готові до проведення моніторингових досліджень або не вважають їх пріоритетним напрямом діяльності, бо вважають, що й так добре обізнані щодо здібностей учнів. Треба зауважити, що така позиція ви­правдана для старої системи контрольно-оцінювальної діяльності, коли контролю підлягали лише знання, вміння та навички за 5-бальною шкалою оцінювання. Відте­пер необхідно оцінювати цілий спектр навчальних до­сягнень (компетентностей), а це викликає цілу низку проблем, оскільки майже відсутні публікації, присвячені інструк­тивно-алгоритмічним процедурам безпосереднього відстежування якості освіти на рівні вчителя чи навчаль­но-виховного закладу, хоча проблемі теоретичного обґрунтування моніторингу якості освіти останнім часом приділяється багато уваги. Саме тому у навчально-методичному посібнику передбачено розгляд як теоретичних, так і практичних питань методичної роботи щодо моніторингового підходу до вивчення стану навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах. Він розрахований на працівників відділів (управлінь) освіти, районних (міських) методичних кабінетів (центрів), членів адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів, проте може бути використаний педагогами, які є керівниками структурних методичних підрозділів як загальноосвітнього навчального закладу, так і районних (міських).

Під моніторингом у районному (міському) методичному кабінеті розуміємо інформаційну систему, яка постійно змінюється завдяки безперервності відстеження певного об’єкта за виділеними параметрами, факторами і критеріями управління з метою прийняття оперативного управлінського рішення щодо прогнозування подальшого розвитку цього об’єкта.

Об’єктами моніторингу ефективності та якості післядипломної педагогічної освіти визначаємо такі напрями діяльності: якість інформаційно-аналітичного забезпечення; якість навчально-виховного процесу; ефективність науково-методичного супроводу; результативність науково-дослідної роботи тощо.

Для здійснення моніторингових досліджень у процесі вивчення стану навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах доцільно визначити такі основні етапи: нормативно-установчий, аналітико-діагностичний, прогностичний, діяльнісно-технологічний, коригуючий та підсумково-діагностичний. Для систематизації моніторингових досліджень визначити такі блоки:



  • моніторинг управлінської діяльності,

  • моніторинг професійної компетентності педагогів,

  • моніторинг якості навчання, розвитку учнів,

  • моніторинг вихованості учнів,

  • соціологічний моніторинг,

  • моніторинг психологічного стану та збереження здоров'я тощо.

Сучасний стан освітнього середовища потребує глибшої діагностики, дослідниць­кої роботи з метою надання дієвих освітніх послуг за результатами вивчення стану навчальних предметів (виховання), які, у свою чергу, допоможуть кожній освітній структурі ство­рити свій індивідуальний імідж, причому кожен суб'єкт освітнього менеджменту (методист, адміністрація, педагог) пови­нен виступати в ролі іміджмейкера.

Варто звернути увагу також і на необхідність зміни поняття «вивчення стану викладан­ня предмета» на «вивчення стану навчання (виховання)», активне його впровадження у сферу маркетингу освітніх послуг управлінських структур (не тільки методичної служби, але й загальноосвітнього навчального закладу в цілому). Це значною мірою де­мократизує, гуманізує процедуру вивчення стану навчання та виховання, яка завжди мала деструктивний характер, а нині дозволяє створити комфортні і толерантні взаємовідносини між методистами й адміністрацією загальноосвітніх навчальних закладів, ме­тодистом і педагогом, методистом і учня­ми. Таким чином, моніторинговий підхід до вивчення стану навчання (виховання) є науково-методологічним, дослідницьким механіз­мом організації методичної роботи освіт­ніх управлінських структур.



Тому основним завданням методичних служ­б є модернізація технології вивчення стану навчання (виховання) у такий спосіб, щоб вона ста­ла необхідною потребою загальноосвітнього навчального закладу, вчителя, тобто конкурентоспроможною на ринку освітніх послуг методичної служби, оскільки сьогодні в освіті ще недостатньо напрацьована практична база проведення моніторингу якості середньої освіти, відсутні чіткі рекомендації щодо здійснення моніторингового підходу до вивчення стану навчання і виховання в ЗНЗ, мають місце різні часто суперечливі методи, інструменти, інтерпретації тощо.

У відділах (управліннях) освіти райдержадміністрацій (міськвиконкомів), районних (міських) методичних кабінетах (центрах), загальноосвітніх навчальних закладах потрібно дотримуватися технології моніторингу вивчен­ня стану навчальних предметів (виховання).Слід відзначити, що саме такий підхід до вивчення стану навчальних предметів до­зволить організувати і провести моні­торинг за трьома рівнями: управлінським, педагогічним, учнівським.



Процедура вивчення стану навчальних предметів (виховання) у загальноосвітньому навчальному закладі включає такі етапи:

1. Підготовчий етап:

  1. Написання наказу «Про організацію вивчення стану навчального предмета», яким:

  • затвердити склад комісії (доцільно, щоб до неї входили члени методичної ради, вчителі-методисти та старші вчителі, керівники структурних ме­тодичних підрозділів на чолі з директором загальноосвітнього навчального закладу чи заступником директора з навчально-виховної роботи) ;

  • затвердити план вивчення стану;

  • розподілити обов'язки між членами комісії;

  • визначити терміни вивчення стану предмета;

  • зазначити форму узагальнення матеріалів за результатами вивчення стану (довідка – для озвучення результатів вивчення стану навчального предмета (українська мова та література, іноземні мови, історія України, профільні предмети) на засіданні педагогічної ради; наказ «Про підсумки вивчення стану та рівень навчальних досягнень учнів із предмета»).

  1. Розробити напрями та критерії оцінки вивчення стану предмета та ознайомити з ними членів комісії.

  2. Голові комісії спільно з членами комісії:

  • вивчити пояснювальну записку до навчальної програми з предмета;

  • переглянути відповідні інструктивно-методичні листи, рекомендації щодо сучасних підходів до предмета;

  • ознайомитися з матеріалами вивчення стану предмета за попередній період, висновками та пропозиціями, наслідками контролю за виконанням управлінських рішень.

    1. За допомогою програми або календарно-тематичного планування вчителя з'ясувати, які теми навчального предмета контрольованих класів вивчатимуться впро­довж часу, відведеного для вивчення стану навчального предмета.

    2. Поновити у пам'яті основний зміст навчального матеріалу, який вивчатиметься у цей період (за підручниками).

  1. За класними журналами, зошитами для контрольних робіт установити рівень навчальних досягнень учнів, визначений учи­телем.

  2. Разом із практичним психологом, класними керівниками ви­вчити рівень навчальних можливостей та освітніх потреб учнів.

  1. Визначити класи, в яких будуть проводитися контрольні роботи з метою з’ясування рівня навчальних досягнень учнів, їх форми та дати проведення.

  2. Визначити членів комісії, які добиратимуть тексти для конт­рольних робіт.

  3. Визначити членів комісії, які аналізуватимуть результати конт­рольних робіт.

  4. Визначити, яким чином і в якій формі будуть готуватися чле­нами комісії матеріали за результатами вивчення.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка