Методика викладання української мови в початкових класах

і) визначити зміст навчання;

2. 
   мати матеріал для роботи з учнями;
   

2. 
   розробити методи і прийоми викладання предмета.
   

1. 
   Зміст визначає програма.
   
2. 
   Наповнення цього змісту представлене в букварі, підручниках з української мови.
   
3. 
   Рекомендації і вказівки щодо методів і прийомів навчання викладаються у посібниках для вчителів, спеціальних журналах.
   

1. 
   Цілеспрямоване спостереження за процесом освоения учнями програмованого матеріалу.
   
2. 
   Вивчення позитивного, передового досвіду колег, відомих педагогів сучасності.
   

тільки теорією цієї науки, а й найефективнішими формами організації навчального процесу, найдоцільнішими методами і прийомами навчання молодших школярів на сучасному етані розвитку школи.

2

1. 
   Сформувати у молодших школярів уміння осмислено читати, говорити і писати.
   
2. 
   Збагачувати мовлення учнів.
   
3. 
   Дати початкові відомості з мови і літератури.
   
4. 
   Розвивати інтерес і увагу до мовлення (свого і чужого).
   
5. 
   Розширювати уявлення дітей про навколишню дійсність.
   
6. 
   Сприяти загальному розвитку і вихованню школяра.
   

І - Навчання грамоти і розвиток мовлення

II - Читання і розвиток мовлення

III - Мова і мовлення, правопис і розвиток мовлення.

3

Перед тими, хто вивчає курс методики рідної мови, стоять завдання:

• 
  усвідомити вимоги шкільної програми,
  
• 
  зрозуміти структуру шкільних підручників;
  
• 
  засвоїти теоретичні основи методики:
  
• 
  ознайомитись з практикою роботи вчителів початкових класів:
  
• 
  навчитись визначати конкретні методи, прийоми і навчальний матеріал з кожного розділу шкільного курсу мови.
  

Наукові основи методики початкового навчання української мови:

~ психологія як наука, що дає знання

психолого-фізіологічних особливостей

розвитку молодшого школяра, допомагає

здійснювати індивідуальний підхід,

озброює вчителя, вмінням формувати

навчальний мотив у школяра;

- педагогіка, зокрема дидактика - розділ

педагогіки, який визначає загальну теорію

освіти, і навчання, виховання в процесі

навчання; в основу методики покладені

розвиваючого навчання, науковості ідоступності виучуваного матеріалу.

систематичності і послідовності, активності

пізнавальної діяльності, розвитку

самостійності. свідомості і міцності

засвоєння знань, зв'язку теорії з практикою,

наочності;

~ мовознавство;

~ літературознавство.

5

Принципи навчання дітей рідної мови, тобто основні теоретичні положення, які визначають відбір методів, прийомів навчання.

1. 
   Принцип уваги до матерії мови, до розвитку мовних органів.
   
2. 
   Принцип розуміння мовних значень - лексичних і граматичних, ролі морфем і синтаксичних одиниць.
   
3. 
   Принцип оцінки виразності мовлення.
   
4. 
   Принцип розвитку чуття мови
   
5. 
   Принцип координації усного і писемного мовлення.
   

методу, якими оперує вчитель, щоб навчати дітей.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

Класифікацію всіх існуючих методів навчання грамоти здійснюють за двома критеріями:

1- яка мовна одиниця клалася в основу навчання грамоти (буква, звук, склад, слово);

2- який прийом роботи (аналіз чи синтез) був провідним у процесі оволодіння грамотою.

За першим критерієм виділяють методи: буквоскладальний, звуковий, складовий і метод цілих слів.

За другим критерієм методи . діляться на аналітичні синтетичні і аналітико - синтетичні.

7

Сучасний звуковий аналітико синтетичний метод

Цей метод ґрунтується на таких науково-методичних

• 
  предметом читання є позначена буквами звукова будова слова;
  
• 
  початкові фонетичні уявлення діти мають одержувати тільки на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний) з належним усвідомленням їх істотних ознак;
  
• 
  початку ознайомлення дітей з буквами передувати період практичного засвоєння звукової системи рідної мови (добукварний період);
  

Провідні принципи методу

1. 
   Формування початкових умінь читати й писати має іти від звука до букви,
   
2. 
   Одночасно-иаралельне опрацювання парних твердого і м'якого приголосних, що позначаються на письмі однією буквою.
   
3. 
   Забезпечення складового читання вже на початку ознайомлення з новою літерою.
   

8

Прийоми звукового аналізу

1. Підкреслене вимовляння одного із звуків у слові. Домовляння...

2. Впізнавання і виділення із слів вірша,

вживаного звука.

3. Виділення звука із слова та спостереження
за його артикуляцією.

4. 
   Зіставлення слів, які розрізняються одним звуком.
   
5. 
   Впізнавання певного звука у названих словах, визначення його позиції.
   
6. 
   Самостійний добір слів із певним звуком у певній позиції.
   

1. 
   Утворення складу (злиття) з певних двох (трьох) звуків.
   
2. 
   Утворити склади (злиття) приголосного твердого (м'якого) з усіма вивченими голосними.
   
3. 
   До названого складу дібрати подібний, але з м'яким (твердим приголосним).
   
4. 
   Утворити за зразком сполучення голосного звука з різними наступними приголосними (твердими і м'якими).
   
5. 
   Утворити сполучення звуків, подібні до заданого але з іншими приголосними.
   

1. 
   До даних звукових сполучень додати звук |м] і назвати слово, яке утворилось: та-м, со-м. грі-м,. Кри-м...
   
2. 
   До даних сполучень звуків додати на початку звук [к] і назвати утворене слово: к-лас, к-ран...
   
3. 
   Додати до слова такий звук, щоб утворилось нове слово: рука-в, коса-р, рано-к. коло-с...
   
4. 
   Утворити слово із звуків, переставивши якщо треба. їх місцями: с, н, о (сон), л, с, і (ліс), р. с, и (рис, сир;.
   
5. 
   До даного складу додати інший, щоб вийшло слово: рі (чка), риб (ка), кві (ти).
   

І Добукварний (2 тижні )

II Букварршй (до квітня)

III Післябукварний (квітень-травень)

1. 
   Формування загальнонавчальних умінь і навичок.
   
2. 
   Розвиток мовлення і збагачення словникового запасу.
   
3. 
   Вироблення в учнів фонетичного слуху.
   
4. 
   Розвиток умінь здійснення мовного аналізу.
   
5. 
   Підготовка руки дитини до письма.
   

12

Структура уроку на ознайомлення з новою буквою

1. 
   Виділення звука (твердого , м'якого ) із мовного потоку.
   
2. 
   Активне вимовляння звуків, спостереження за їх артикуляційними особливостями.
   
3. 
   Віднесення виділених звуків до приголосних, зіставлення твердого і м'якого на слух, позначення їх фішками.
   
4. 
   Вправи на впізнавання звуків (твердих, м'яких) у заданих словах..
   
5. 
   Самостійний добір учнями слів із певним звуком у різних позиціях.
   
6. 
   Аналітичні та синтетичні вирави (на утворення та аналіз складів).
   

1. 
   Вчитель повідомляє, що такі-то звуки позначаються на письмі такою-то буквою.
   
2. 
   Зіставлення малої і великої літери.
   

3. 
   Вправи з читання.
   
4. 
   Ознайомлення з текстом.
   

1. 
   Вступна бесіда на тему 'тексту з використанням, ілюстрації в букварі.
   
2. 
   Читання тексту вчителем.
   
3. 
   Колективне читання аналіз речень,
   

V Підсумок уроку.

1. 
   Звукові аналітико-синтетичні вправи.
   
2. 
   Показ зразка писаної літери.
   
3. 
   Аналіз будови букви з переліком її елементів.
   
4. 
   Засвоєння конфігурації літери.
   

1. 
   Показ написання букви на дошці з поясненням послідовності зображення елементів.
   
2. 
   "Писання'' учнями букви в повітрі.
   
3. 
   Аналіз зразка букви в зошитах.
   

6. 
   Фізкультхвилинка (між вправами).
   
7. 
   Звуковий аналіз слів з наступним записом.
   
8. 
   Складання з одним із слів речення та його запис.
   
9. 
   Підсумок уроку.
   

1. 
   Підготовчі вправи.
   
2. 
   Письмо під такт.
   
3. 
   Списування (різні види)
   
4. 
   Письмо під диктовку.
   
5. 
   Запис по пам'ять
   
6. 
   Вправи на перевірку виконаних записів.
   

1. 
   Удосконалення звуковимови.
   
2. 
   Збагачення словникового запасу.
   
3. 
   Робота над реченням і зв'язним висловлюванням.
   
4. 
   Словниково-логічні вправи.
   

Коло умінь і навичок, які одержують учні в букварний період

1. Читання складів, слів і речень з усіма літерами алфавіту.

2. 
   Читання текстів загальним обсягом до 70 слів.
   
3. 
   Правильне інтонування речень.
   
4. 
   Відповідь на запитання за змістом прочитаного
   
5. 
   Переказування тексту монологічної та діалогічної форми.
   
6. 
   Читання напам'ять невеликого римованого тексту.
   
7. 
   Виконання словникового - логічних вправ.
   
8. 
   Утворення невеликих зв'язних висловлювань за малюнком. (опис, розновідь, м іркувanня)
   
9. 
   Уміння здійснювати звукобуквенний аналіз.
   

16
Уявлення про текст в учнів початкових класів, сформовані в процесі практичних спостережень

1. 
   Що таке текст, тема, ідея, заголовок.
   
2. 
   Комунікативне призначення тексту: розповісти, описати, висловити міркування.
   
3. 
   Структура (зачин, головна частина, кінцівка).
   
4. 
   Поділ на абзаци.
   
5. 
   Поняття логічного наголосу, його роль.
   

• 
  розставити дані речення в логічні послідовності:
  
• 
  скласти 2-3 речення, пов'язані за змістом;
  
• 
  скласти зв'язну розповідь про подію з власного життя.
  

Практичні вміння та навички, набугі учнями у роботі

з текстом 1.Розрізняти текст і групу речень,

2. 
   Визначати тему і добирати заголовок.
   

2. 
   Ділити нерозчленований суцільний гекст на логічно завершені частини.
   

2. 
   Складати план і відтворювати текст за планом
   

2. 
   Розрізняти тексти за стилістичним забарвленням.
   

2. 
   Відтворення деформованого тексту.
   
3. 
   Знаходити у тексті його композиційні частини.
   
4. 
   Визначати логічно наголошувані слова.
   

2. 
   Виділяти і аналізувати зображувальні засоби тексту.
   
3. 
   Оформляти деякі зразки текстів ділового мовлення: лист, запрошення, оголошення.
   

У 1-4 класах учні повинні одержати відомості. про таке:

- будову слова і роль морфем;

- частини мови (іменник, прикметник, дієслово, займенник, прислівник, числівник) та їх граматичні категорії:

- елементи синтаксису (словосполучення і
речення, речення за метою висловлювання,
головні та другорядні члени (без уживання
термінів), звертання, однорідні члени
речення).

Прийоми на уроках граматики:

• 
  повідомлення (розповідь),
  
• 
  бесіда,
  
• 
  спостереження за мовним матеріалом,
  
• 
  граматичний розбір,
  
• 
  робота з підручником.
  

1. 
   Евристичний,
   
2. 
   Проблемний.
   
3. 
   Частково-проблемний.
   
4. 
   Пояснювально-ілюстративний.
   
5. 
   Репродуктивний.
   

1. 
   Аналіз мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття.
   
2. 
   Узагальнення істотних ознак, введення терміна.
   
3. 
   Уточнення суті ознак поняття і зв'язків між ними та правила виведення.
   
4. 
   Виконання вправ. що вимагають практичного застосування одержаних знань.
   

20

Напрями роботи над засвоєнням елементів синтаксису в початкових класах

1. 
   Практичні спостереження за синтаксичною будовою та інтонаційним оформленням речень.
   
2. 
   Формування уявлень про одиниці синтаксису: словосполучення, речення, текст.
   
3. 
   Засвоєння структури речення і найв ажливіших синтаксичних понять; зв'язок між словами у реченні, граматична основа, головні і другорядні члени, однорідні члени речення.
   
4. 
   Формування пунктуаційних навичок.
   
5. 
   Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання та за інтонацією.
   
6. 
   Застосовування набутих знань і умінь синтаксису у практиці зв'язного мовлення.
   

21.

залежно від ступеня самостійності і пізнавальної активності учнів, діляться на групи:

1. 
   Вправи за зразком (спостереження - аналіз - відтворення - складання власного).
   
2. 
   Конструктивні (на побудову і перебудову речень).
   
3. 
   Творчі вправи.
   
4. 
   Синтаксичний розбір.
   

• 
  збагачення словника:
  
• 
  уточнення словника;
  
• 
  активізація словника;
  
• 
  усунення нелітературних слів.
  

22

Основні напрямки у роботі над уточненням і розширенням словника учнів

2. 
   З'ясування значення слів,
   

2. 
   Виконання завдань на добір слів з певним значенням.
   

• 
  демонстрація предмета чи малюнка;
  
• 
  використання контексту;
  
• 
  найпростіший словотворчий аналіз;
  
• 
  тлумачення слова.
  

Прийоми тлумачення слів:

• 
  розчленування загального поняття на часткові;
  

• 
  підведення часткових понять під загальні;
  
• 
  розгорнутий опис:
  
• 
  добір слів-синонімів;
  
• 
  добір слів-антоншів;
  

• 
  пояснення шляхом перекладу з російської мови;
  

• 
  на основі довідкових джерел.
  

- пряме і переносне значення;

- багатозначність і омонімія;

• 
  синоніми:
  
• 
  антоніми.
  

1. За дидактичною метою:

• 
  вправи на пояснення значень слів;
  

• 
  вправи на формування навичок вживання слів у власному мовленні;
  

- аналітичні;

- синтетичні;

- вправи на порівняння текстів чи речень;

3. За ступенем самостійності у виконанні:

- спостереження та мовним матеріалом;

- конструктивні;
- творчі;

4. За формою виконання;

• 
  усні;
  
• 
  письмові,
  

Вивчення теми: "Будова слова"* в початкових класах складається з таких основних етанів:

1. 
   Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).
   
2. 
   Ознайомлення зі специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокореневими (спорідненими) словами (З клас).
   
3. 
   Закріплення і поглиблення знань про морфему будову слова, які пов'язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 клас).
   

26

Типи вправ з^Будови слова"

1. На спостереження за роллю морфем у слові:

• 
  як утворилось друге слово (вчитель вчителька);
  
• 
  яка частина слова змінила його значення (літати - перелітати):
  
• 
  від якої частини мови утворилось дане слово і якою частиною мови воно є (ліс - лісовий).
  

2. 
   На заміну морфем у слові з метою утворення зовсім іншого слова, або протилежного за значенням, або з іншим відтінком.
   
3. 
   На добір слів за схемами слів з однаковими морфемами, але різними лексичними- значеннями.
   
4. 
   На утворення слів (від однієї частини мови -іншу, додаванням вказаної морфеми).
   

27

Вивчення теми "Будова слова" викликає в учнів певні труднощі

- аналізуючи слова, враховують лише їх зовнішнє оформлення і не замислюються над значенням їх;

• 
  враховуючи семантику, забувають про зовнышнэ оформлення:
  
• 
  не враховують можливість чергування звуків в коренях:
  

• 
  "склеюють'" корінь із префіксом:
  
• 
  "склеюють" корінь із суфіксом:
  
• 
  "склеюють" між собою суфікси;
  
• 
  "склеюють" суфікс і закінчення.
  

28

Вивчення частини мови в початкових класах має на

• 
  ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, числівник, особові займенники, прислівник і з службовою частиною мови, прийменником (без уживання термінів "самостійні"', "службові" частини мови);
  
• 
  усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмета ознаки чи дії і відповідає на певні питання:
  
• 
  засвоєння форм словозміни передбачених програмою частин мови:
  
• 
  засвоєння орфографічних правил, таких, як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо,
  
• 
  розвиток усного і писемного мовлення учнів шляхом збагачення їх словника новими словами, розвитку уміння добирати слова для передачі своїх думок;
  
• 
  з'ясування синтаксичної функції того чи іншого слова,
  

1. 
   Єдність навчальної. розвиваючої та виховної мети.
   
2. 
   Цілеспрямованість, чіткість і внутрішня логіка уроку.
   
3. 
   Єдність розвитку мислення і мовлення учнів.
   

• 
  визначити триєдину мету уроку;
  
• 
  підготувати зміст' навчального матеріалу;
  
• 
  визначити послідовність виконання завдань уроку;
  
• 
  вибрати найбільш ефективні методи і прийоми навчання залежно від мети уроку і змісту матеріалу:
  
• 
  передбачити єдину логіку розгортання діяльності учителя і учнів;
  
• 
  врахувати тип і структуру уроку.
  

1. 
   Урок вивчення нової теми.
   
2. 
   Урок тренувальних вправ.
   
3. 
   Урок повторення.
   
4. 
   Урок узагальнення і систематизації знань.
   
5. 
   Комбінований урок.
   
6. 
   Урок перевірки і контролю знань.
   

1. 
   Актуалізація опорних знань учнів.
   
2. 
   Мотивація навчальної діяльності школярів.
   
3. 
   Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
   
4. 
   Сприймання й первісне усвідомлення матеріалу.
   
5. 
   Осмислення нових знань.
   
6. 
   Узагальнення і систематизація знань..
   
7. 
   Підсумок уроку.
   

Домашні завдання - форма самостійної робота учнів Вимоги до домашніх завдань:

• 
  активність і самостійність навчальної праці:
  
• 
  доступність і посильність виконання;
  
• 
  диференційований підхід до учнів;
  
• 
  різноманітність способів перевірки.
  

Структурні складові дидактичної гри - дидактичне завдання, ігровий задум, провий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

32

МЕТОДИКА Навчання орфографії
Орфографічні уміння - це орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій по застосуванню цих правил.

Орфографічна навичка - це автоматизована дія,

яка формується на основі умінь, пов'язаних із засвоєнням комплексу :шань і їх застосуванням на письмі.

1. 
   Підготовчі вправи, які готують повідомлення правила.
   

1. 
   Вправи розпізнавального етапу.
   
2. 
   Вправи на часткове застосування правила.
   
3. 
   Вправи на повне застосування правила.
   

Умови успішного формування орфографічних

навичок

1. 
   Розвиток усного мовлення.
   
2. 
   Свідомість.
   
3. 
   Розвиток уваги. Наочність.
   
4. 
   Активність у засвоєнні знань.
   
5. 
   Самостійність.
   
6. 
   Уміння розпізнавати орфограму.
   
7. 
   Система вправ.
   
8. 
   Повторення вивченого.
   
9. 
   Контроль і перевірка рівня сформованості орфографічної навички.
   

Систематичність вправ забезпечується:

• 
  диференційованим підходом до орфограм;
  
• 
  використанням такого дидактичного матеріалу, який найповніше відображає виучувану орфограму;
  
• 
  строгою послідовністю розумових операцій;
  
• 
  поступовим наростанням самостійності;
  
• 
  зв'язком роботи над орфографією і розвитком мовлення.
  

34

В методиці навчання орфографії визначають такі

спрямоване на формування умінь запам'ятовувати графічні образи слів.

1 .З підкресленням букв, написання яких пояснюється вивченими правилами.

2. 
   Вибіркове.
   
3. 
   Із зміною форм слова.
   

2. 
   З фонетико- або граматико-орфографічним завданням.
   

2. 
   З дописуванням пропущених букв.
   

2. 
   З різного роду логічними завданнями на класифікацію слів групування за граматичними, орфографічними чи лексичними ознаками, будовою тощо.
   

У методиці орфографії за участю аналізаторів розрізняють такі види диктантів: слухові та зорово-слухові, за метою застосування -- навчальні та контрольні.

попереджувальні коментоване письмо

пояснювальні пояснювальний

вибіркові вибіркови й

розподільні розподільний

самодиктант

малюнковий

вільний

Орфографічний розбір як вид орфографічних вправ і як методичний прийом, допомагає: співвідносити правописне правило з конкретним написанням. Має такі види: фонетико-орфографічийй і граматико-орфографічний.

36

МЕТОДИКА ЧИТАНня
Завдання предмета "Читання" у початкових
класах: формувати, закріплювати, удосконалювати

навички свідомого, правильного. швидкого, виразного читання, розвивати потяг до самостійного читання.

Наукові засади методики читання в початкових класах.

1. 
   Побудова на основі наукових принципів педагогіки, що визначають структуру уроків з врахуванням жанру твору та мети: уроку, методи і прийоми читання.
   
2. 
   Опора на наукові основи психології, яка рекомендує цілісне прочитання художніх творів, гру як" ефективний прийом, врахування вікових особливостей молодших школярів та 6-літок.
   
3. 
   Л ітературоз навство.
   

37

В оцінці набутих учнями навичок читання беруться до уваги чинники:

• 
  способи читання;
  
• 
  темп;
  
• 
  правильність;
  
• 
  розуміння;
  
• 
  вміння переказати.
  

У системі класного читання виділяється два типи уроків:

• 
  уроки ознайомлення з новим твором:
  
• 
  уроки узагальнення вивченого.
  

Структура уроку ознайомлення з новим твором.

1. 
   Повідомлення теми, мети і завдання уроку,
   
2. 
   Підготовка до сприймання твору:
   

• 
  вступна бесіда, розповідь, вільне висловлювання учнів;
  
• 
  відомості про автора;
  
• 
  словникова робота;
  
• 
  запитання для перевірки сприйняття.
  

3. 
   Перше читання твору вчителем.
   
4. 
   Перевірка сприймання прочитаного за запитанням, поставленим перед читанням.
   
5. 
   Повторне прочитування тексту дітьми.
   
6. 
   Бесіда за твором на відтворення змісту.
   
7. 
   Перечитування частинами (вибіркове читання).
   
8. 
   Аналіз зображуваних засобів.
   
9. 
   Робота з ілюстрацією до твору,
   

змісту твору).

11.Інші види робото (складання плану, види переказування - дослівне, стисле, творче).

12.Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Етапи навчання самостійному читанню:

• 
  підготовчий (оволодіння грамотою):
  
• 
  початковий (2 клас);
  
• 
  основний етап (3 клас).
  

читання-розгляд.

• 
  бесіда (2-3 хв.);
  
• 
  виразне читання (3-7 хв.):
  
• 
  обговорення прослуханого (4-6 хв.);
  
• 
  розгляд дитячої книжки (3-4 хв.);
  
• 
  рекомендації щодо читання вдома (і хв.).
  

• 
  вводиться самостійне мовчазне читання:
  
• 
  робота з кількома творами:
  
• 
  твори для читання підбирао вчитель.
  

Структурні елементи основного типу уроку:

• 
  робота з виставкою книг, прочитаною до уроку:
  
• 
  бесіда про героїв прочитаних книг та їх авторів:
  
• 
  доповнення, розширення. уточнення читацького досвіду дітей;
  
• 
  завдання до дому.
  

літературного звіту, який готують колективно, учнівськими гуртками.

Найбільш ефективні і результативні форми роботи на уроках позакласного читання визначаються фронтальна бесіда, індивідуальні відповіді, групові виступи.

41

Методика не визначає стабільності у послідовному розміщенні структурних компонентів уроку класного чи позакласною читання. Незмінними залишаються лише дві дидактичні

1. 
   осмислення нового повинно йти від цілісного сприймання тексту через осмислення його до формування свого ставлення до описаного:
   
2. 
   застосовувати різноманітні види робіт, найбільш результативні для досягнення мсіи уроку (вибір їх диктується темою, жанром твору, ступенем підготовки діеей).
   

• 
  початкове ознайомлення із способами побудови зв'язних висловлювань у процесі опрацювання розділу "Текст";
  
• 
  розвиток комунікативних умінь їх взаємозв'язку в процесі вивчення граматико-орфографічного матеріалу;
  
• 
  взаємозв'язане навчання. розповідям, описам, міркуванням на уроках розвитку мовлення.